Роль різних гілок влади у процесі державного управління

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ХЕРСОНСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

КАФЕДРА МЕНЕДЖМЕНТУ І  МАРКЕТИНГУ

Доповідь

на тему: «Роль різних гілок влади у процесі державного управління»

Виконала: студентка групи 5МОсм

Павліченко Г.

Перевірила: доц. Гришаєва Ю.Г.

Херсон 2013

Державне  управління (англ. public administration) — є видом діяльності держави, здійснення управлінського організуючого впливу шляхом використання повноважень виконавчої влади через організацію виконання законів, здійснення управлінських функцій з метою комплексного соціально-економічного та культурного розвитку держави, її окремих територій, а також забезпечення реалізації державної політики у відповідних сферах суспільного життя, створення умов для реалізації громадянами їх прав і свобод.

За  ст. 6 Конституції України державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову.

Органи  законодавчої, виконавчої та судової  влади здійснюють свої повноваження у встановлених конституцією межах  і відповідно до законів України.

1. Законодавча влада  та її функції

Чинна Конституція України визначає Верховну Раду України як єдиний загальнонаціональний постійно діючий, колегіальний, виборний орган законодавчої влади у складі 450 народних депутатів України, які  обираються на основі загального, рівного  і прямого виборчого права  шляхом таємного голосування строком  на п'ять років (статті 75-76 Конституції).

Лише  вона має повноваження ухвалювати закони, які є актами найвищої юридичної  сили в державі. Ніякі інші державні органи не мають права приймати закони. Повноваження Верховної Ради України  визначаються у ст. 85 Конституції  України.

Якісний склад Верховної Ради природно не передбачається ні Конституцією, ні законами, оскільки вибори до неї є вільними і демократичними, проте Конституцією встановлюється ряд вимог до народних депутатів України. Зокрема, народним депутатом України може бути громадянин України, який на день виборів досяг 21 року, має право голосу і проживає в Україні протягом останніх п'яти  років.

Не  може бути обраним до Верховної Ради України громадянин, який має судимість  за вчинення умисного злочину, якщо ця судимість не погашена і не знята  у встановленому законом порядку.

Рис. 1. Організаційна структура Верховної Ради України

Структура ВРУ:

1. Голова Верховної Ради України;
2. Перший заступник Голови Верховної Ради України;
3. Заступник Голови Верховної Ради України;
4. Керівник апарату Верховної Ради України;
5. Апарат Верховної Ради України;
6. Комітети Верховної Ради України.

Основними галузевими органами Верховної Ради є комітети Верховної Ради. Верховна Рада для здійснення законопроектної  роботи, підготовки і попереднього розгляду питань, віднесених до її повноважень, виконання контрольних функцій  відповідно до Конституції України  створює з числа народних депутатів  України комітети Верховної Ради України та обирає голів, перших заступників, заступників та секретарів цих комітетів.

До  повноважень та завдань ВРУ належать:

1. внесення змін до Конституції України в межах і порядку, передбачених розділом ХІІІ цієї Конституції;
2. призначення всеукраїнського референдуму з питань, визначених статтею 73 цієї Конституції;
3. прийняття законів;
4. затвердження Державного бюджету України та внесення змін до нього; контроль за виконанням Державного бюджету України, прийняття рішення щодо звіту про його виконання;
5. визначення засад внутрішньої і зовнішньої політики;
6. затвердження загальнодержавних програм економічного, науково-технічного, соціального, національно-культурного розвитку, охорони довкілля;
7. призначення виборів Президента України у строки, передбачені цією Конституцією;
8. заслуховування щорічних та позачергових послань Президента України про внутрішнє і зовнішнє становище України;
9. оголошення за поданням Президента України стану війни і укладення миру, схвалення рішення Президента України про використання Збройних Сил України та інших військових формувань у разі збройної агресії проти України;
10. усунення Президента України з поста в порядку особливої процедури (імпічменту), встановленому статтею 111 цієї Конституції;
11. розгляд і прийняття рішення щодо схвалення Програми діяльності Кабінету Міністрів України;
12. надання згоди на призначення Президентом України Прем’єр-міністра України;
13. здійснення контролю за діяльністю Кабінету Міністрів України відповідно до цієї Конституції;
14. затвердження рішень про надання Україною позик і економічної допомоги іноземним державам та міжнародним організаціям, а також одержання Україною від іноземних держав, банків і міжнародних фінансових організацій позик, не передбачених Державним бюджетом України, здійснення контролю за їх використанням;
15. призначення чи обрання на посади, звільнення з посад, надання згоди на призначення і звільнення з посад осіб у випадках, передбачених цією Конституцією;
16. призначення на посади та звільнення з посад Голови та інших членів Рахункової палати та інші.

У своїй  діяльності Верховна Рада України керується  Конституцією України, Законами України, Регламентом Верховної Ради України (який приймається відповідним законом), Законом про вибори народних депутатів, а також міжнародними Актами.

Як  вже зазначалося, головною функцією ВРУ є законодавча, але не менш істотною функцією законодавчої влади  є фінансова, яка реалізується в  праві щорічно затверджувати  бюджет країни.

Є засновницька функція, яка здійснюється через  участь парламенту у формуванні вищих  виконавчих і судових органів. Показником прояву «стримувань і противаг»  слугує контроль, здійснюваний законодавчим органом, за роботою уряду, інших  посадових осіб виконавчої влади (контрольна функція). Вираження недовіри уряду, перевірка виконання законів, парламентські розслідування слугують потужними стимулами парламентського контролю. Проте головною особливістю організації та діяльності парламенту є його представницький характер. Парламент можна назвати владою прямого загальнонародного представництва. Таким чином, слід виділити такі укрупнені функції парламенту:

-  представницьку,

- законодавчу,

-  фінансову,

- засновницьку,

-  контрольну.

Законодавча влада посідає особливе місце  в системі органів публічної  влади. Вона визначає організацію та функціонування виконавчої та судової  влади і в такий спосіб відіграє свою орієнтовну роль стосовно цих  гілок державної влади. У відносинах з іншими гілками державної влади, а також для визначення ролі законодавчої влади в суспільстві важливе  значення має реальна, тобто фактична сила законодавчої влади. Зазвичай вважають, що в сучасних умовах у демократичних  державах законодавча влада —  це сильна влада. Вона іноді приймає  закони (поправки до них) усупереч волі уряду або глави держави. Вона здійснює дієвий контроль стосовно виконавчої влади.

2. Роль виконавчої влади в державному управлінні

Виконавча влада - це одна з гілок державної  влади, основним призначенням якої є  організація виконання законів  та інших нормативно-правових актів, реалізація внутрішньої та зовнішньої політики держави, охорона прав і  свобод людини і громадянина, що здійснюється через побудовану на принципі вертикальної підпорядкованості систему спеціально створюваних і наділених відповідною  компетенцією органів.

Отже, виконавча влада є одним із центрів політичної влади; вона є  підзаконною, тобто спрямованою  на виконання законів та інших  актів законодавства, визначених конституцією держави; універсальною за обсягом повноважень з точки зору предметів відання; побудована на принципі вертикальної підпорядкованості; характеризується безперервністю діяльності.

Для розуміння  сутності виконавчої влади необхідно  визначити її співвідношення із поняттям "державне управління".

Державна  влада є саме видом соціальної влади і похідна від неї. З  волі та за рахунок суспільства утворюється  держава, формується й оплачується  її апарат. Водночас суспільство ніби бере на себе зобов'язання підкорятися  волі та виконувати вимоги держави.

Реалізація  влади відбувається шляхом панування  або управління. Управління - це цілеспрямований, вольовий та упорядковуючий вплив суб'єкта на об'єкт. У соціальній сфері це вплив на зв'язки і відносини між  компонентами, з яких складається  суспільство, тобто на суспільні  відносини. Отже, державна влада здійснює волю держави, а соціальна — волю соціуму, тобто суспільства.

Державне управління — це процес реалізації державної влади, її зовнішнє, матеріалізоване вираження. Зміст влади виявляється у державному управлінні. Державне управління необхідно розглядати в широкому та вузькому розумінні.

В широкому розумінні державне управління охоплює  органи виконавчої влади, місцевого  самоврядування, судової влади, прокуратури  та інші органи державної влади.

У вузькому розумінні - тільки органи виконавчої влади.

Виконавча влада - це одна з трьох гілок державної влади, яка, відповідно до конституційного принципу поділу влади у державі, розробляє і втілює державну політику спрямовану на забезпечення виконання законів та управляє сферами суспільного життя, насамперед державним сектором економіки. Виконавчій владі надається можливість самостійно приймати рішення необхідні для виконання цих завдань, проте вона є підзвітною відносно законодавчої гілки влади. За дотриманням чинного законодавства, в тому числі і органами виконавчої влади, слідкує судова влада.

З прийняттям Конституції України, яка закріпила  принцип розподілу єдиної державної  влади на три гілки, державне управління знайшло своє втілення у практичній реалізації виконавчої влади як самостійної  гілки державної влади.

Виконавча влада, яка є невід’ємною частиною державної влади, для реалізації своєї мети – виконання законів – здійснює відповідну діяльність, яка отримує форму державного управління. Діяльність держави можлива лише в єдиний спосіб – через відповідну систему державних органів, в даному випадку – органів виконавчої влади, які становлять виконавчу гілку державної влади. Тому державне управління слід розглядати як форму практичної реалізації виконавчої влади. Звідси, очевидна первинність виконавчої влади стосовно державного управління, яке є лише діяльністю з практичної реалізації відповідної конституційної функції виконавчої влади.

Рис. 2. Система функціонування державної  влади

Державне  управління є одним із видів державної діяльності, який здійснюється системою органів виконавчої влади, відповідно ці органи, діючи від імені держави з метою реалізації управлінських функцій, здійснюють державне управління.

Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади (ст. 113). Кабінет Міністр України відповідальний перед Президентом України і Верховною Радою України, підконтрольний і підзвітний Верховній Раді України у межах, передбачених Конституцією.

Кабінет Міністрів України у своїй  діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України. До складу Кабінету Міністрів України входять Прем'єр-міністр України, Перший віце-прем'єр-міністр, три віце-прем'єр-міністри, міністри.

Центральні  органи виконавчої влади: міністерства, державні комітети та органи виконавчої влади зі спеціальним статусом (такі, як СБУ, Податкова адміністрація, Антимонопольний  комітет та ін.).

Місцеві органи виконавчої влади: місцеві державні адміністрації, діяльність яких регулюється Конституцією (ст. 118) та Законом України "Про місцеві державні адміністрації" (1999 р.). Діяльність Кабінету Міністрів регулюється Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

В Україні  посаду Президента було засновано Законом від 5 липня 1991 р. У Конституції України Президентові присвячено V розділ, в якому встановлюється порядок обрання Президента (ст. 103), його повноваження (ст. 106) та основи його відносин з іншими складовими частинами державного механізму.

Конституція України визначає Президента як главу  держави, який виступає від її імені. Президент України є також  гарантом державного суверенітету, територіальної цілісності України, додержання Конституції  України, прав і свобод людини і громадянина (ст. 102).

Таким чином, призначення органів виконавчої влади — управління, що охоплює:

• виконавчу  діяльність — здійснення тих рішень, що прийняті органами законодавчої влади;

• розпорядчу діяльність — здійснення управління шляхом видання підзаконних актів  і виконання організаційних дій.

Основними функціями виконавчої влади є:

• регулювання зв'язків між структурними утвореннями;
• перетворення політичних проблем на організаційно-правові завдання, плани, програми;
• практична реалізація законів у загальнодержавному масштабі.

3. Судова влада  у системі державного управління

Судова влада - незалежна гілка державної влади, яка має захищати права і свободи громадян, інтереси держави і суспільства, забезпечувати додержання законності та справедливості шляхом застосування законів до конкретних життєвих ситуацій.

З позицій  реалізації права правосуддя і судова влада — поняття не тотожні. Правосуддя — форма захисту права судовою  владою, де рішення суду є акт  правосуддя для захисту порушеного або заперечуваного права. Ефективність діяльності судів має три складові: швидкість і оперативність вирішення  спорів, обґрунтованість і законність рішень, забезпечення їх виконання.

Засади здійснення правосуддя в Україні:

1. Правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається.

2. Право на судовий захист. Усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їхніх прав, свобод і законних інтересів незалежним і неупередженим судом, утвореним відповідно до закону. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у суді, на участь у розгляді своєї справи. Іноземці, особи без громадянства та іноземні юридичні особи користуються в Україні правом на судовий захист нарівні з громадянами та юридичними особами України.

3. Рівність перед законом і судом. Правосуддя в Україні здійснюється на засадах рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом незалежно від статі, раси, кольору шкіри, мови, політичних, релігійних та інших переконань, національного чи соціального походження, майнового стану, роду і характеру занять, місця проживання та інших обставин.

4. Правова допомога при вирішенні справ у судах. Кожен має право користуватися правовою допомогою при вирішенні його справи в суді. Для надання правової допомоги при вирішенні справ у судах в Україні діє адвокатура.

5. Гласність судового процесу. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в суді усної або письмової інформації щодо результатів розгляду своєї судової справи. Розгляд справ у судах відбувається відкрито, крім випадків, передбачених процесуальним законом. Учасники судового розгляду та інші особи, присутні на відкритому судовому засіданні, мають право робити письмові нотатки. Проведення в залі судового засідання фото- і кінозйомки, теле-, відео-, звукозапису із застосуванням стаціонарної апаратури, а також транслювання судового засідання допускаються з дозволу суду. Розгляд справи у закритому судовому засіданні допускається за рішенням суду у випадках, передбачених процесуальним законом.

6. Обов'язковість судових рішень. Судове рішення, яким закінчується розгляд справи у суді, ухвалюється іменем України і є обов'язковим до виконання на всій території України.

7. Право на оскарження судового рішення. Учасники судового процесу та інші особи у випадках і порядку, передбачених процесуальним законом, мають право на апеляційне оскарження судового рішення.

8. Колегіальний та одноособовий розгляд справ. Справи у судах першої інстанції розглядаються суддею одноособово, колегією суддів або суддею і народними засідателями, а у випадках, визначених процесуальним законом, - також судом присяжних. Розгляд справ в апеляційному порядку, а також в інших випадках, передбачених законом, здійснюється судом колегіально у складі не менше трьох професійних суддів.

9. Самостійність судів і незалежність суддів. Суди здійснюють правосуддя самостійно. Судді при здійсненні правосуддя незалежні від будь-якого впливу, нікому не підзвітні і підкоряються лише закону. Органи та посадові особи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, громадяни та їх об'єднання, а також юридичні особи зобов'язані поважати незалежність суддів і не посягати на неї. Гарантії незалежності суддів забезпечуються забороною втручання в здійснення правосуддя, встановленням відповідальності на неповагу до суду та суддів, визначеними законом заходами забезпечення особистої безпеки суддів, їхніх сімей та майна тощо.

10. Недоторканність суддів. Недоторканність суддів і народних засідателів та присяжних на час виконання у суді їхніх обов'язків гарантується Конституцією України, Законом України "Про статус суддів" та іншими законами.

11. Державна мова судочинства. Згідно зі ст. 10 Закону України "Про судоустрій України" судочинство в Україні здійснюється державною мовою. Застосування інших мов у судочинстві дозволяється у випадках і порядку, визначених законом.

Система судів загальної юрисдикції в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації. Найвищим судовим органом у системі судів загальної юрисдикції є Верховний Суд України. Вищими судовими органами спеціалізованих судів (господарські, адміністративні) є відповідні вищі суди. Відповідно до закону діють апеляційні та місцеві суди (ст. 125).

Основні засади судочинства (ст. 129):

1) законність;

2) рівність  усіх учасників судового процесу  перед законом і судом;

3) забезпечення  доведеності вини;

4) змагальність  сторін та свобода в наданні  ними суду своїх доказів і  у доведенні перед судом їх  переконливості;

5) підтримання  державного обвинувачення в суді  прокурором;

6) забезпечення  обвинуваченому права на захист;

7) гласність  судового процесу та його повне  фіксування технічними засобами;

8) забезпечення  апеляційного та касаційного  оскарження рішення суду, крім  випадків, встановлених законом;

9) обов'язковість  рішень суду.

Конституційний Суд України - єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні. Конституційний Суд України вирішує питання про відповідність законів та інших правових актів Конституції України і дає офіційне тлумачення Конституції України та законів України (ст. 147).

Конституційний  Суд України складається з 18 суддів. Президент України, Верховна Рада України  та з'їзд суддів України призначають  по 6 суддів Конституційного Суду України. Суддя Конституційного Суду України  призначається строком на дев'ять  років без права бути призначеним  на повторний строк.

Роль  судової влади полягає у стримуванні  двох інших гілок влади в рамках права і конституційної законності шляхом здійснення конституційного  нагляду і судового контролю за ними.

Таким чином, основні функції судової  влади:

•  охоронна (охорона прав);

• функція  правосуддя (захист, відновлення прав);

• контрольно-наглядова (за іншими гілками влади).

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Гелей С. Д., Рутар С. М. Політологія. - Львів: Світ, 2001. - 384 с. 
2. Малиновський В. Я. Державне управління: навч. Посібник. – видання 2-ге., - К. Атіка, 2003. – 576 с.
3. Молдован В. В. Правознавство: навч. посібник / В. В. Молдован. – К. : Центр учбової літератури, 2010. – 184 с.
4. Погорілко В. Ф., Федоренко В. Л. Конституційне право України: Підручник. - К.: Правова єдність, 2010. - 432 с.
5. Совгиря О.В., Шукліна Н.Г. Конституційне право України. Навч. посібник. — К.: Юрінком Інтер, 2008. — 632 с. — Бібліогр. в кінці глав. 
6. http://uk.wikipedia.org
7. http://zakon.nau.ua

Адміністративно-державне (публічне) управління розглядають у широкому розумінні як таке, що охоплює три гілки влади — законодавчу, виконавчу і судову, та вузькому, де воно поширюється лише на виконавчу. Утім, слід зазначити, що ні одна гілка влади не може діяти без управлінського процесу. У сфері законотворчої діяльності сутність управління полягає в тому, щоб забезпечити послідовну, цілеспрямовану законотворчість, змістовну організацію роботи апарату законодавчого органу, механізм контролю виконавчої влади. Парламент зокрема впливає на управління суспільними процесами опосередковано через участь разом із главою держави у формуванні органів виконавчої влади; створенні законодавчої бази для регулювання політичних, соціально-економічних, духовно-культурних відносин; визначенні правового статусу органів державного управління; здійсненні парламентського контролю за адміністративно-виконавчими органами. Суть управлінського механізму в системі судової влади полягає в підборі кадрів для судових органів, організації судового процесу, процедур розгляду апеляційних і касаційних скарг, контролю за виконанням судових рішень і вироків. Створюючи ефективний та надійний механізм захисту прав громадян, судова влада цим змушує органи виконавчої влади піклуватися про суспільні інтереси через організацію функціонування сучасної цивілізованої державної управлінської системи. Виконавча гілка влади розглядається як професійна діяльність державних службовців, яка включає всі види діяльності, спрямовані на реалізацію рішень уряду; вивчення, розробку та впровадження напрямів урядової політики.