Роздрібна торгівля, як сфера підприємницької діяльності

План

Вступ                                                                                                                                               3

1. Підприємства роздрібної торгівлі                                                                                         4

2. Функції роздрібної торгівлі                                                                                                    5

3. Форми роздрібних торгівельних підприємств                                                                   6

4. Описання деяких форматів торгівлі                                                                                   8

5. Роздрібна торгівля, як сфера  підприємницької діяльності                                            9

Висновок                                                                                                                                      11

Література                                                                                                                                   12

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Роздрібною вважається торгівля, в  якій покупцем є кінцевий споживач, а не комерційне підприємство чи організація. На відміну від оптового продажу  приводом для закупівлі в роздрібній торгівлі є задоволення особистих потреб покупця або членів його сім'ї за рахунок споживання купленого товару. Розбіжність у меті купівлі товару є суттєвою для маркетологів, оскільки купівельні мотиви є панівним чинником під час сегментації ринку і визначення цільової групи споживачів.

Роздрібні торгівці займаються торговою діяльності для отримання прибутку, однак є певні розбіжності  в управління такими підприємствами, які відрізняють їх від оптовиків. Внаслідок особливого характеру  своєї діяльності роздрібні торгівці ретельніше відстежують деякі показники ефективності. Характер більшої частини рішень роздрібного торгівця визначається рішеннями керівництва щодо очікуваного прибутку, оборотності товарних запасів, торгівельного асортименту, факторів місцезнаходження, зручності торгових точок і прогнозованого рівня обслуговування споживачів.

У разі започаткування і подальшого розвитку роздрібного підприємства перед його керівництвом постає проблема вибору моделі стратегічного розвитку. Існують дві моделі стратегічного розвитку роздрібного підприємства – традиційна і сучасна.

Традиційна модель характерна для  підприємств, які мають високий  рівень прибутку, невисокі показники  оборотності і великий обсяг  послуг, які надаються споживачам.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Підприємства роздрібної торгівлі.

Сучасна модель характерна для підприємств, що мають невисокий рівень прибутку, високу оборотність і невеликий  обсяг надаваних споживачам послуг. Останнім часом дедалі більше поширюється  друга модель підприємства роздрібної торгівлі, в якій досягається висока рентабельність капіталу через постійне вдосконалення управління активами і використання сучасних інформаційних технологій.

У виборі моделі стратегічного розвитку роздрібного підприємства – з  низьким рівнем прибутку і високим коефіцієнтом оборотності товарних запасів, чи з високим рівнем прибутку і низьким коефіцієнтом оборотності товарних запасів – важливо визначити, які саме засоби сприяють досягненню фінансової цілі підприємства. Для досягнення високих фінансових показників керівництво підприємства може управляти прибутком, оборотністю активів, фінансовими засобами. Якщо існує ринковий тиск, спрямований на зниження рівня прибутку, керівництво підприємства головну увагу зосереджує на прискоренні оборотності активів.

Усе це призводить до того, що керівництво  роздрібних підприємств приділяє дедалі більше уваги таким показникам, як обсяг продажу на квадратний метр площі, обсяг продажу на одного торгового  працівника, обсяг продажу на одну купівлю.

Для визначення загальної прибутковості торгівельного підприємства торгівці визначають і аналізують три взаємопов'язані показники:

 Валовий прибуток від інвестицій  у товарні запаси – цей показник  свідчить про ефективність управління  запасами.

 Валовий прибуток на одного  працівника, який працює повний робочий день, – цей показник намагаються максимізувати.

 Валовий прибуток на один  квадратний метр торгівельної  площі – свідчить про ефективне  використання торгівельної площі. 

Основними напрямами сучасного  розвитку роздрібних торгівельних підприємств є нововведення в управління процесом обслуговування споживачів, поява потужних роздрібних мереж, дедалі більше поширення принципу самообслуговування, використання засобів зв'язку і комунікаційних технологій, зростання впливу роздрібних мереж на ринок.

Роздрібні торгівці виконують низку  функцій, які збільшують цінність надаваних  ними товарів і послуг. Зазвичай це такі функції:

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Функції роздрібної торгівлі

Роздрібні торгівці виконують низку  функцій, які збільшують цінність надаваних ними товарів і послуг. Зазвичай це такі функції:

 Забезпечення певного асортименту  товарів і послуг – середній  супермаркет пропонує приблизно  15 тис. найменувань товарів більш  як від 500 виробників. Пропонуючи  такий широкий асортимент, торгівець надає своїм покупцям можливість придбати товари найрізноманітніших марок, фасонів, розмірів, кольорів і цін в одному й тому самому місці. Водночас існує певна спеціалізація роздрібних торгівців на конкретному асортименті.

Дроблення партій товару, що надходять у роздрібну торгівельну мережу – для зниження витрат на перевезення виробники зазвичай відправляють роздрібним торгівцям великі партії товарів у відповідній упаковці і тарі. А роздрібні торгівці пропонують продукти в невеликих кількостях, що відповідають запитам окремих споживачів і домогосподарств. Це, власне, і є функцією дроблення партій товарів, які надходять у роздрібну торгівлю.

 Зберігання запасів – це  необхідно для того, щоб споживачі  могли придбати в магазині  будь-який товар зі звичайно пропонованого.

 Забезпечення сервісу – роздрібні  торгівці надають споживачам  послуги, які полегшують процес  купівлі і використання товарів.  Роздрібні торгівці демонструють  ті товари, які в них є, таким  чином, що споживачі мають можливість  їх розглянути, потримати в руках, іноді і спробувати ще до того моменту, як вони здійснять купівлю. У роздрібній торгівлі є спеціальні працівники, готові в будь-який момент відповісти на запитання покупців і надати додаткову інформацію.

 Збільшення цінності товарів і послуг – пропонуючи певний товарний асортимент, розбиваючи великі партії на дрібніші, зберігаючи запаси і надаючи послуги, роздрібні торгівці збільшують цінність товарів і послуг для споживачів.

Щодо виконуваних функцій у  роздрібній торгівлі нині існує дві протилежні тенденції. Перша – зростання роздрібних мереж спеціалізованих магазинів з вузьким товарним асортиментом, жорстким керівництвом і орієнтацією на певний вид товару. Ці мережі належать до категорії потужних роздрібних торгівців, яких ще називають підприємствами "тісного контакту", оскільки вони задовольняють індивідуальні вимоги з обслуговування, що пред'являються кожним покупцем.

Друга тенденція – зростання  числа великих магазинів з  погляду зайнятої ними площі, які  використовують складські технології і принцип самообслуговування, пропонуючи велику кількість товарів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3. Форми роздрібних торгівельних підприємств

Стратегії вибору товарів закупівельниками

Форми організації роздрібної торгівлі можуть бути різноманітні. Магазини роздрібної торгівлі класифікують за різними ознаками. Розглянемо деякі з них.

1. Широта і насиченість товарного  асортименту: 

-спеціалізовані магазини пропонують  вузький асортимент великою насиченості; 

-універмаги пропонують багато  асортиментних груп, кожною асортиментною групою займається спеціальний відділ, що має власних закупівельників;

-універсами – це великі підприємства  самообслуговування з низьким  рівнем витрат і великим обсягом  продажу; 

-супермаркети – доволі великі  підприємства самообслуговування з низьким рівнем витрат і низькими націнками, великим обсягом продажу;

-магазин товарів повсякденного  попиту – невеличкі магазини  у житлових районах з найнеобхіднішими  товарами вузького асортименту; 

-торгівельні комплекси, які  займають значні площі. Крім універмагів і універсамів, спеціалізованих магазинів, на території комплексів розміщують автомобільні стоянки, розважальні підприємства, філії банків тощо.

2. Форма власності: 

-незалежний роздрібний торгівець  – підприємець, який має власний  магазин;

-торгівельна мережа – сітка  магазинів передбачає спільне  володіння кількома магазинами;

-роздрібний франчайзинг – така  форма організації роздрібної  торгівлі поширена в сфері  послуг – ресторани, закусочні,  і грунтується на договірних  стосунках між виробником, оптовиком і роздрібним торгівцем. Фірма-франчайзер надає роздрібним торгівцям право використовувати свою марку, унікальну відпрацьовану технологію – так званий формат франшизи;

-орендований відділ – це  відділ в універмазі, який здають  в оренду третій стороні.

3. Цінова політика:

-магазини з високим рівнем  цін; 

-магазини з середнім рівнем  цін; 

-магазини з низьким рівнем  цін; 

-магазини знижених цін. 

4. Рівень обслуговування:

-самообслуговування характерне  для магазинів типу "універсам", у яких продають товари повсякденного попиту;

-обмежене обслуговування характерне  для магазинів, де продають  товари ретельного вибору і  споживачам потрібна докладніша  інформація і допомога продавця. Такі магазини надають додаткові  послуги у вигляді надання  кредиту, доставки товарів тощо;

-повне обслуговування – такі  магазини надають усі можливі  види послуг – від демонстрації  моделей одягу до використання  різних форм кредитування.

Оскільки закупівельникам доводиться вибирати товари з багатьох конкуруючих  між собою торгових марок, кожна з яких має індивідуальні властивості, проблему, з якою стикаються закупівельники, можна визначити як проблему вибору торгових марок з урахуванням властивих їм характеристик.

Оцінка окремих торгових марок  і джерел їх постачання передбачає розгляд альтернативних джерел з урахуванням усіх або деяких з наведених нижче характеристик товарів: фактичний рівень споживчого попиту або передбачуваний рівень попиту щодо нового товару; передбачуваний обсяг валового прибутку; запланований обсяг продажу; терміни придатності товару; ціни й умови постачання; передбачуваний рівень обслуговування; репутація виробника; імідж торгової марки; сприяння постачальника просуванню торгової марки.

Під час вибору товарів використовують кілька стратегій. Так, закупівельник може використовувати лінійно-адитивну стратегію вибору, за якою він присвоює кожній з наведених характеристик товару індивідуальні вагові коефіцієнти, що відображають важливість кожного показника для закупівельника.

Іноді використовують кон'юнктивну стратегію вибору, згідно з якою закупівельник встановлює мінімальні граничні показники для кожної характеристики, а потім порівнює з цими значеннями показники конкуруючих торгових марок. Якщо значення якоїсь характеристики однієї з торгових марок виявиться меншим граничного мінімального значення, ця марка буде виключена з розгляду як можливий варіант для включення в асортимент торгівельного підприємства.

Існує також лексикографічна стратегія  вибору, за якою характеристики торгової марки розташовують відповідно до ступеня їхньої важливості. Потім закупівельник порівнює всі альтернативні джерела поставок за одним, найбільш важливим критерієм. Зазвичай вибирають ту торгову марку, яка перевершує всі інші за цим показником. Коли ж цьому показнику відповідає кілька торгових марок і закупівельник відчуває труднощі з вибором, він переходить до другого за значущістю показника і повторює процедуру спочатку. Цей процес послідовного порівняння характеристик триває доти, доки не буде зроблено остаточний вибір.

Стратегії, які використовують закупівельники для вибору торгових марок, мають важливе значення для маркетингової програми постачальників, оскільки надають інформацію щодо критеріїв оцінки і вибору закуповуваних товарів.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

4. Описання деяких форматів торгівлі

Гіпермаркет - магазин самообслуговування, що торгує продовольчими і непродовольчими  товарами на єдиній торговельній площі  та пропонує додаткові послуги. Торговельна  площа гіпермаркету - не менше 3000 кв. м. Асортимент товару - від 30 до 55 тисяч найменувань. Гіпермаркети мають паркування, що відповідає торговельній площі з паркувальним індексом від 4,5 до 6 машиномісць на 100 кв.м. Зона обслуговування гіпермаркету може досягати семи кілометрів у радіусі.

Супермаркет - магазин самообслуговування, що торгує продовольчими і супутніми непродовольчими товарами на єдиній торговельній площі. Торговельна площа супермаркету - від 600 до 3000 кв. м. Асортимент товару - від 10 до 25 тисяч найменувань. Зона обслуговування супермаркету становить 1,5-2,5 км.

Cash & Carry - оптовий формат торгівлі, заснований  на членстві та призначений  для торговельних посередників  і комерційних клієнтів (операторів  магазинів і ресторанів). Припускає  самообслуговування, оплату на касі (аналогічно супер- і гипермаркету) та самовивіз придбаних товарів. У деяких країнах (наприклад, у Східній Європі) торговельні об'єкти даного формату також реалізують товари фізичним особам.

Універсам - продовольчий магазин  часткового самообслуговування (з елементами торгівлі через прилавок) площею від 500 кв. м. Як правило, універсами розташовані у житлових кварталах і обслуговують територію в радіусі 700-1000 метрів. Асортимент товарів може досягати 6-8 тисяч найменувань.

Гастроном - магазин площею менше 500 кв. м., що здійснює торгівлю продуктами харчування через прилавок (не самообслуговування). Асортимент товарів може досягати 2,5-3 тисячі найменувань.

Дискаунтер - магазин самообслуговування, що торгує товарами повсякденного попиту за зниженими цінами, без надання будь-яких додаткових послуг. Асортимент не перевищує 600 - 1000 найменувань товарів. Як показує практика, одне з основних умов успішного існування дискаунтера - вибір 1 мережного формату торгівлі з кількістю магазинів у мережі не менш 40 (у міжнародній практиці). Як правило, дискаунтери розташовуються в спальних і віддалених районах міста.

Супермаркет електроніки – супермаркет, орієнтований на кінцевого споживача, площею від 1000 до 2500 кв. м., в асортиментному ряді якого представлена сучасна побутова техніка та електроніка від лідерів світового ринку. Кількість найменувань продукції - від 20 до 35 тис. Формат торгівлі - "без прилавку". Продукція, що продається готова до експлуатації та доступна всім покупцям.

DIY (do it yourself - зроби сам) - великі будівельні магазини з універсальним асортиментом та площею 4-10 тис. кв. м. Цільовою аудиторією є кінцеві споживачі.

Professional (склади-магазини) - оптовий  формат будівельного супермаркету, що працює за принципом "В2В". Дані склади-магазини мають площу від 600 до 2500 кв. м., їхня цільова аудиторія - середні та малі будівельні організації.

Бутік - формат "статусних" магазинів  площею 100-500 кв. м., що орієнтовані на споживача з високим доходом. Асортимент бутіку, як правило, становить  від 200 до 1000 найменувань. Від інших форматів відрізняється високобюджетним інтер'єром, індивідуальним підходом до кожного покупця та комфортним обслуговуванням.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5. Роздрібна торгівля, як сфера підприємницької діяльності.

Роздрібна торгівля — сфера підприємницької діяльності, пов'язана з продажем товарів та послуг кінцевим споживачам для особистого використання. Це остання ланка каналів збуту. Позаяк покупка вроздріб, як звичайно, невелика, торгівці прагнуть збільшити кількість контактів із споживачами, розширюючи для того товарний асортимент і стимулюючи зростання частоти відвідувань магазинів. Кінцеві споживачі, на відміну від організацій-споживачів, роблять багато незапланованих покупок. Тому роздрібні торгівці мають розміщувати товари, що їх купують імпульсивно, там, де проходить багато людей; вигідно розміщувати споріднені товари в магазинах; провадити відповідне навчання торговельного персоналу; активно використовувати різні заходи стимулювання збуту. Форми організації роздрібної торгівлі можуть бути різні. При формуванні багаторівневого каналу збуту треба визначитись, яких саме роздрібних посередників варто використовувати. До роздрібних посередників належать:

 – дилери; – магазини роздрібної  торгівлі; – організації позамагазинної  торгівлі. Дилер — незалежний підприємець, який займається роздрібним продажем техніки, що має масовий попит (автомобілі, сільгосптехніка, складна побутова техніка тощо). Дилер купує цю техніку, зберігаючи марку фірми, забезпечує її гарантійний і позагарантійний сервіс, постачання запчастинами, виконує ремонт.

Фірма-виробник чи її генеральний  агент забезпечують дилерів нестандартним  обладнанням та інструментом,

потрібним для сервісу їхньої техніки. Вони допомагають організувати пересувні  ремонтні майстерні, надають рекламну підтримку своєї продукції. Часом дилер відмовляється від «виняткових зобов'язань», тобто згоди продавати й обслуговувати техніку лише даної фірми (генерального агента) й укладає договори з декількома фірмами. Це невигідно виробникам, але дилери можуть наполягати на такому підході, оскільки прагнуть убезпечити себе від наслідків різких коливань кон'юнктури ринку. Магазини роздрібної торгівлі класифікують за різними критеріями. Розглянемо основні з них. 

1. Широта і насиченість товарного  асортименту. Спеціалізовані магазини пропонують вузький асортимент товарів значної насиченості (одяг, спорттовари, меблі, книжки тощо).

Своєю чергою, їх розрізняють за ступенем вузькості асортименту. Це може бути: – відокремлений повний асортимент (магазин одягу); – обмежений асортимент (магазин чоловічого одягу); – вузькоспеціалізований асортимент (магазин чоловічих сорочок).

За прогнозом фахівців, спеціалізовані магазини мають хороші перспективи  розвитку, особливо на території торговельних центрів, котрі, як звичайно, складаються з одного-двох універмагів і великої кількості спеціалізованих магазинів. Вони концентрують свої зусилля на повнішому забезпеченні потреб конкретних цільових ринків. Проте ці магазини можуть опинитися у складній ситуації, якщо впаде попит на товари вузькоспеціалізованого асортименту.

Універмаги пропонують багато асортиментних  груп товарів (одяг, взуття, предмети домашнього вжитку, білизна тощо). Кожною асортиментною  групою займається спеціальний відділ, що має власних закупівельників.

Універмаги раніше розміщували переважно в центральних районах міста, пізніше — у центрах приміських районів, і вони ставали серцевиною новостворюваних торговельних зон. Середній універмаг пропонує асортимент близько 100 000 артикулів.

Наявність під одним дахом широкого асортименту, його вміла презентація і сьогодні приваблюють велику кількість покупців, хоча протягом останніх десятиліть універмаги зазнали значного тиску з боку конкурентів — спеціалізованих магазинів і нових позамагазинних форм торгівлі.

Супермаркети—доволі великі підприємства самообслуговування з відносно низьким рівнем витрат і низькими націнками, великим обсягом продажів, які поширені в реалізації продуктів харчування, прально-мийних засобів і товарів для догляду за житлом. Для супермаркетів характерна відкрита викладка товарів, велика торгова площа, централізація обслуговування покупців (здебільшого через касові апарати).

2. Форма власності. 

Незалежний роздрібний торгівець  має лише один магазин і пропонує персональне обслуговування, зручне місце розташування, безпосередній контакт із споживачем. Оскільки ця діяльність не потребує значних інвестицій і особливої кваліфікації, вона приваблює багатьох. Але внаслідок високого рівня конкуренції і недостатньої фаховості значна частина з них терпить крах.

Торговельні мережі (ланцюги) передбачають спільне володіння декількома магазинами. В них використовуютьсистему  централізованих закупівель і прийняття  рішень. Потужні мережі можуть мати добре відоме фірмове ім'я (приміром, мережа «Сірз» у СІЛА).

Роздрібні франчайзи (інакше — організації власників привілеїв) найбільше поширені серед ресторанів, закусочних швидкого обслуговування («Макдональдс») тощо. Вони ґрунтуються на договірних відносинах між виробником, оптовиком і роздрібним торговцем. При тому фірма-франчайзер надає роздрібникам право використовувати свою добре відому марку, унікальну технологію, набір правил тощо.

Це своєрідна форма ланцюга, яка дає змогу дрібним підприємцям  користуватися перевагами вже накопиченого досвіду, системи постачання і  образу відомої потужної фірми. Остання ж отримує відповідні відрахування і жорстко контролює діяльність дрібних учасників.

Орендований відділ — це найчастіше відділ в універмазі, який здають в  оренду третій стороні. Керівник такого відділу відповідає за всі аспекти його діяльності і виплачує частку від доходу у вигляді орендної плати.

3. Характер торгового обслуговування.

Самообслуговування характерне для  магазинів типу «універсам». Ці підприємства з вільним вибором товарів  мають менші експлуатаційні витрати і тому часто надають покупцям знижки. Використовують їх, як звичайно, для продажу товарів повсякденного попиту.

Обмежене обслуговування характерне для магазинів, де продають товари попереднього вибору і споживачам потрібно більше інформації.

Торговельний персонал працює із споживачами індивідуально. Крім того, у таких магазинах часом пропонують додаткові послуги у вигляді продажу товарів у кредит тощо. Експлуатаційні витрати цих магазинів вищі. Повне обслуговування, притаманне фешенебельним магазинам, передбачає розмаїття товарів особливого попиту (ювелірні вироби, відеотехніка, модний одяг). Серед послуг, що їх надають такі магазини,—демонстрації моделей одягу, «доведення» товару, використання різних схем кредитування, забезпечення безоплатної доставки покупок тощо. Відповідно вони мають найвищі експлуатаційні витрати.

4. Цінова політика. Середній рівень  цін. 

Більшість магазинів пропонує товари саме за середніми цінами і відповідно середньої якості та середнього рівня  послуг. Високий рівень цін.

Магазини високих цін, пропонуючи своїм покупцям товари і послуги вищої якості, керуються принципами: «Ви пам'ятатимете товари довго і після того, як забудете їх ціни». Такі магазини орієнтуються на покупців із високим рівнем доходів, в яких серед спонукальних мотивів переважають не ціни, а престижність і висока якість товару. Низький рівень цін.

Магазини низьких цін торгують стандартними товарами за порівняно  низькими цінами для масового споживача. При зниженій нормі прибутку на одиницю  товару вони забезпечують прибутковість за рахунок збільшення обсягів збуту.

Різновидом таких магазинів  є магазини-склади — роздрібні  підприємства з дуже скромним інтер'єром, обмеженим обсягом послуг. Це, приміром, продовольчі магазини, що працюють прямо з контейнерів. Досить поширені меблеві магазини-склади, розміщені, як звичайно, у приміських районах із низькою орендною платою. Покупець вибирає товар і оформляє замовлення, вибраний товар доставляють транспортом магазину за зазначеною адресою.

Позамагазинна роздрібна торгівля. Торговельні автомати, конструкцію яких постійно вдосконалюють. Сучасні автомати за кордоном можуть приймати монети чи паперові гроші, видавати здачу.

Через автомати продають сигарети, цукерки, безалкогольні напої, газети тощо. Вони забезпечують цілодобовий продаж товарів і самообслуговування. Водночас це досить дорога форма роздрібної торгівлі.

Автомати потребують інтенсивного обслуговування унаслідок постійного оновлення запасів, частих поломок, крадіжок. Торгівля на рознос за принципом  «у кожні двері» — одна з найдавніших форм роздрібної торгівлі. Вона задовольняє потреби клієнтів з огляду на зручність при дбання та прояв уваги до їхньої особистості. Це також дорогий вид роздрібної торгівлі, але він має своїх прихильників серед фірм-виробників.

Торгівля на замовлення товарів поштою або телефоном. Інформацію про товар можна надавати у вигляді оголошень у газетах, журналах, по радіо або телебаченню. Часом таку інформацію розсилають у вигляді листів та проспектів потенційним клієнтам, прізвища яких занесені у спеціальні списки адресатів. Замовити товар можна також за каталогами. Дедалі більшої ваги набуває інформація з комп'ютерних мереж. Замовлення надсилають поштою або приймають телефоном. Така форма роздрібної торгівлі виявилась ефективною при продажу книжок, одягу, подарунків, предметів домашнього вжитку.

Раціональну форму організації  роздрібної торгівлі і конкретних торговельних посередників вибирають, виходячи з  цілей і фінансових ресурсів фірми  з урахуванням розглянутих характеристик  роздрібних підприємств.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновок 

Останнім часом супермаркети почали розширювати асортимент непродовольчих товарів (ліки, косметика тощо), прагнучи за рахунок того збільшити привабливість  магазину для покупців і полегшити  їм купівлю. Торговельні комплекси, що займають території у десятки тисяч квадратних метрів, набувають дедалі більшої популярності в Європі (для США вони нехарактерні). Крім універмагів, універсамів, спеціалізованих магазинів, на території комплексів розміщують автомобільні стоянки, усілякі розважальні підприємства (кімнати ігрових автоматів, кегельбани, ресторани), філії банків, бюро подорожей і екскурсій тощо.

За даними досліджень, відвідувачі  таких торговельних гігантів проводять  у них у середньому 1—1,5 години, 80 % з них стають покупцями. У 1997 р. підписано угоду про створення у Києві першого в Україні гіперкомплексу «Либідь Плаза», будівництво якого здійснюватиметься спільно з угорською стороною.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Література

1. Гаджинский  А.М. Основы логистики. – М.: Информационно-внедренческий центр "Маркетинг", 1998.

2. Голиков  Е.А. Маркетинг и логистика.  – М.: Издательский дом "Дашков  и Ко", 2000.

3. Гордон  М.П., Карнаухов С.Б. Логистика  товародвижения. – М.: Центр экономики  и маркетинга, 1999.

4. Логистика / Под ред. Б. Аникина. – М.: ИНФРА - М, 1997.

5. Основы  маркетинга / Ф. Котлер, Г. Армстронг,  Д. Сондерс, В. Вонг; Пер. с  англ. - 2-е европ. изд. – М.: Издательский  дом "Вильямс", 1998. – 1056 с. 

6. Ф. Котлер, Г. Армстронг, Д. Сондерс, В.  Вонг. Маркетинг менеджмент. – СПб: Питер Ком, 1998. – 896 с.