Розкриття інформації на фінансовому ринку України

Зміст

1. Інформація на фінансовому ринку в Україні
2. Розкриття інформації на фінансовому ринку України

Висновок

Список  використаних джерел

1. Інформація на фінансовому ринку в Україні

Інформація відіграє ключову роль у функціонуванні будь-якого ринку. Адже одним із базових положень ефективного ринку є повна поінформованість агентів. Концептуальною основою даної теорії є положення про те, що в цінах врахована вся публічна інформація, відображена загальноекономічна і цінова історія, а ціновий зсув відбувається тільки тоді, коли з'являється нова інформація. Тому інформація є одним з головних чинників функціонування будь-якого ринку.

На фінансовому ринку інформація відіграє чи не найбільшу роль у порівнянні з іншими ринками. Причин цього багато, та головна – висока швидкість та частота взаємодії агентів економічних відносин між собою, що природно вимагає швидкого прийняття рішень. Зрозуміло, що це потребує достатньо повної поінформованості суб’єктів, які приймають рішення про здійснення (не здійснення) тих чи інших операцій.

Тому не даремно підвищення інформаційної  прозорості всіх сегментів фінансового ринку визнається чи не найважливішим напрямом державного регулювання в даній сфері у більшості провідних країн світу.

Проте варто зазначити, що у вітчизняній  фаховій літературі проблема ефективності функціонування інституту розкриття інформації часто ігнорується або висвітлюється фрагментарно.

Як правило, основними проблемами вітчизняного фінансового ринку вважається висока тінізованість, низька капіталізація його ключових учасників (банків, бірж) тощо.

Успішне становлення та розвиток фондового  ринку (а він є суттєвим сегментом фінансового ринку) потребує широкого забезпечення усіх учасників фондового ринку повною інформацією щодо умов випуску та обігу цінних паперів на ринку у доступному форматі. До того ж, інформація має охоплювати усі дані про емітентів цінних паперів, їхній поточний фінансово-економічний стан та перспективи розвитку, дані про фінансових посередників, переміщення цінних паперів, інтернаціональні, національні та регіональні ринки тощо.

Особливою проблемою як для інвесторів, так і для громадян є проблема інформації на фондовому ринку. Будь яка інвестиція починається з  отримання інформації про об'єкт  інвестування та доцільність інвестицій. Інформаційне забезпечення є однією з найважливіших складових ефективної діяльності інституціональних інвесторів.

Сьогодні інформаційна інфраструктура ринку цінних паперів України знаходиться на низькому рівні, причому 60% інформації, що надається учасниками ринку цінних паперів Держфінмоніторингу ,містить помилки.

Одна з найбільших загальнодоступних  баз даних зі звітності емітентів належить Агентству з розвитку інфраструктури фондового ринку України (далі Агентство), яке з 2007 року є уповноваженою особою з розкриття інформації емітентів цінних паперів в Загальнодоступній інформаційній базі даних НКЦПФР про ринок цінних паперів. Отже, дана установа є основним агентом організаційного забезпечення державного регулювання інституту розкриття інформації на фондовому ринку.

Як зазначено на сайті даної  державної організації, у 2003 році створено Єдиний інформаційний масив даних про емітентів цінних паперів – інтернет портал www.smida.gov.ua. Ця офіційна система надає доступ до інформації про акціонерні товариства та професійних учасників фондового ринку України і є аналітичним інструментом, який дає змогу отримати інформацію про компанії та їх фінансові показники.

Зазначимо що на рівні головної організації, через яку здійснюється реалізація інституту розкриття інформації в Україні, наголошено на тому, що вона (агентство) акцентує увагу на можливості отримати інформацію про фінансові показники. Решті масиву інформації відводиться другорядна роль.

В той час варто погодитися з  Рак Н.Є., що в сучасних умовах глобального розвитку фінансових ринків, які допомагають залучати додатковий капітал, «…особливої цінності набуває інформація нематеріального характеру, до якої можна віднести інформацію про стратегію компанії, її організаційну структуру, ключових осіб, застосування інформаційних технологій, розвиток людського капіталу, розвиток філіальної мережі, соціальну відповідальність та інше». Вищенаведене стосується й інших учасників фінансового ринку і не лише професійних.

Всі емітенти надають фінансову звітність, інформацію щодо державної реєстрації та про основні види діяльності. В той же час, основна інформація не фінансового характеру за логікою повинна міститися в розділі «Опис бізнесу». Однак даний розділ відсутній взагалі для 30 % емітентів. Це не дає можливості отримати навіть уявлення про стратегію, цілі діяльності, методи управління тощо.

2. Порядок розкриття інформації на фінансовому ринку України

Однією з найважливіших умов ефективного функціонування вітчизняного фондового ринку є повне та своєчасне розкриття фінансової інформації його учасниками. Тому потрібно надати чітке визначення поняття  «розкриття інформації». На жаль, в  Законі України «Про цінні папери та фондовий ринок» № 3480-IV від 23 лютого 2006 р. воно відсутнє. Вважаємо, що визначення повинно надаватися у ст. 40-41 Закону. Досліджуючи міжнародний досвід, ми дійшли висновку, що у Законі Російської Федерації «Про ринок цінних паперів» № 39-ФЗ від 22 квітня 1996 р. надано досить повне та зрозуміле визначення цього  поняття. Згідно ст. 30 російського Закону під розкриттям інформації слід розуміти – забезпечення доступності інформації усім зацікавленим особам незалежно  від цілей її запиту за процедурою, що гарантує її пошук та отримання.

В таблиці 1 наведено форми реалізації розкриття інформації, які найчастіше застосовуються на практиці європейських компаній в комунікаціях з інвесторами.

Таблиця 1 - Форми реалізації розкриття інформації

Хоча варто визнати, що інвестори  надають перевагу тим формам розкриття інформації, які належать до приватних (особисті зустрічі та контакти електронною поштою), однак і річному звіту також відводиться в даному аспекті значна роль. Згідно з дослідженням European Annual Report & IR Web Site Yearbook, з ініціативи міжнародного журналу IR-Magazine, які наводять О. Нікітчана та К. Гуляєв, річний звіт є п’ятим за значенням засобом комунікацій з приватними інвесторами і шостим – з інституційними

Порядок розкриття інформації учасниками фондового ринку представлено на рисунку 1.

Рисунок 1. Порядок розкриття інформації на фондовому ринку України

Найбільша частина відносин на фондовому  ринку складається навколо цінних паперів. Їх емітенти зобов'язані регулярно  розкривати інформацію про результати власної діяльності, що регулюється  Положенням про розкриття інформації емітентами цінних паперів № 1591 від 19.12.2006 р.

На рисунку 2 представлено склад інформації про  емітентів, що підлягає розкриттю на фондовому ринку.

Рисунок 2. Види інформації про емітентів, що підлягають розкриттю на фондовому  ринку України

Регулярна інформація про емітента -  річна  та  квартальна звітна    інформація    про   результати   фінансово-господарської  діяльності  емітента, яка розкривається на фондовому ринку, в тому числі  шляхом  подання до Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку.

Звітним періодом для складання  річної інформації про емітента є  календарний рік.

Перший звітний період емітента може бути меншим, ніж 12 місяців, та обчислюється:

- для акціонерних товариств  - з дня державної реєстрації  товариства до 31 грудня звітного  року включно;

- для емітентів облігацій - з  дня реєстрації випуску облігацій  до 31 грудня звітного року включно.

Річна інформація про емітента є  відкритою і підлягає оприлюдненню емітентом у строк не пізніше 30 квітня року, наступного за звітним, шляхом опублікування її в одному з офіційних друкованих видань Верховної  Ради України, Кабінету Міністрів України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів. Річна інформація про емітента повинна містити наступні відомості:

- найменування та місцезнаходження  емітента, розмір його статутного  капіталу;

- орган управління емітента, його  посадові особи та засновники;

- господарська та фінансова  діяльність емітента;

- цінні папери емітента (вид,  форма випуску, тип, кількість), розміщення та лістинг цінних  паперів;

- річна фінансова звітність;

- аудиторський висновок;

- перелік  власників  значних  пакетів  (10 відсотків і більше) акцій  із  зазначенням  кількості,  типу  та/або класу належних їм акцій.

Емітент має право додатково  подавати іншу інформацію. Звітним  періодом для складання квартальної  інформації про емітента є квартали поточного року.

Квартальна інформація про емітента повинна містити такі відомості:

- найменування та місцезнаходження  емітента, розмір його статутного  капіталу;

- орган управління емітента, його  посадові особи та засновники;

- господарська та фінансова  діяльність емітента;

- цінні папери емітента (вид,  форма випуску, тип, кількість);

- квартальна фінансова звітність;

- участь емітента у створенні  інших підприємств, установ та  організацій. Емітент має право  додатково подавати іншу інформацію. Строки, порядок та форми подання  регулярної інформації про емітента (річної та квартальної) встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку. Публічні акціонерні товариства додатково розкривають інформацію про свою діяльність на основі міжнародних стандартів бухгалтерського обліку в порядку, встановленому Державною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Крім того, Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може встановлювати додаткові вимоги до розкриття регулярної інформації про емітента та вживає заходів щодо її розкриття.

Особлива інформація про емітента - інформація про будь-які дії, що можуть вплинути на фінансово-господарський  стан емітента та призвести до значної  зміни вартості його цінних паперів.

До особливої інформації належать відомості про:

- прийняття рішення про розміщення  цінних паперів на суму, що  перевищує 25% статутного капіталу;

- прийняття рішення про викуп  власних акцій;

- факти лістингу чи делістингу  цінних паперів на фондовій  біржі;

- отримання позики або кредиту  на суму, що перевищує 25% активів  емітента;

- зміну складу посадових осіб  емітента;

- зміну власників акцій, яким  належить 10% і більше голосуючих  акцій;

- рішення емітента про утворення,  припинення його філій, представництв;

- рішення вищого органу емітента  про зменшення статутного капіталу;

- порушення справи про банкрутство  емітента, винесення ухвали про  його санацію;

- рішення вищого органу емітента  або суду про припинення або  банкрутство емітента.

Строки, порядок та форми подання  особливої інформації про емітента встановлюються Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку.

Особлива інформація, як і регулярна  інформація про емітента є відкритою  і оприлюднюється шляхом опублікування  її в одному з офіційних друкованих видань Верховної Ради України, Кабінету Міністрів України або Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку і розміщення у загальнодоступній інформаційній базі даних Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку про ринок цінних паперів.

Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку може встановлювати додаткові вимоги до розкриття особливої інформації про емітента та вживає заходів щодо її розкриття.

Розкриття учасниками Національної депозитарної системи інформації щодо обліку імених цінних паперів здійснюється відповідно до ст. 42 Закону України «Про цінні  папери та фондовий ринок» № 3480-IV від 23.02.2006 р. (рис. 3). До прямих учасників Національної депозитарної системи  можна віднести: депозитаріїв, зберігачів, реєстраторів.

Рисунок 3. Умови розкриття інформації учасниками депозитарної системи України

Оприлюднення інформації про професійних  учасників ринку цінних паперів (самостійні об'єднання учасників, брокери, дилери, торговці цінними паперами, інші фінансові посередники) забезпечує Національна комісія з цінних паперів та фондового ринку (НКЦПФР).

З метою захисту прав і інтересів  емітентів та інвесторів, а також  контролю за діяльністю інсайдерів на фондовому ринку, у Законі України  «Про цінні папери та фондовий ринок» було визначено зміст інсайдерської  інформації на ринку цінних паперів. Згідно до ст. 44 Закону інсайдерська інформація – це будь-яка не оприлюднена інформація про емітента, його цінні папери та угоди за ними, оприлюднення якої може значно вплинути на вартість цінних паперів. До інсайдерської інформації відносять:

·        відомості, що містяться у річній інформації про емітента;

·        відомості, що містяться у квартальній інформації про емітента;

·        відомості, про особливу інформацію  щодо діяльності емітента.

Інсайдерами на фондовому ринку  є:

1) власники голосуючих акцій  емітента або часток (паїв) у статутному  капіталі емітента;

2) посадові особи емітента;

3) особи, що мають доступ до  інсайдерської інформації у зв'язку  з виконанням трудових обов'язків  або договірних зобов'язань незалежно  від відносин з емітентом.

Порядок розкриття інсайдерської інформації, затверджений рішенням НКЦПФР № 792 від 22.07.2008 р. 

ВИСНОВОК

Варто зазначити, що інститут розкриття  інформації регламентований державою переважно в частині фінансової інформації. Не фінансові аспекти діяльності більшості агентів фінансового ринку залишаються, в основному, поза межами оприлюдненої інформації. Існуюча на сьогодні практика інформаційної діяльності суб’єктів ринкових відносин ще не виробила традицій розкриття такої інформації з власної ініціативи.

Для того, щоб підвищити інформаційну прозорість фінансового ринку в Україні, необхідно більш ефективно організувати інститут розкриття інформації, зокрема через річні звіти основних учасників фінансового ринку. Оскільки ринкові механізми щодо його впровадження в Україні на даний момент не спрацьовують, то потрібні певні регулюючі дії держави. В даному напрямі можна запропонувати:

• нормативно запровадити обов’язковість наведення стратегії, місії, цінності для всіх суб’єктів, що здійснюють діяльність на фінансовому ринку;
• посилити відповідальність керівників підприємств за незаповнення окремих розділів річних звітів, зокрема тих, де наводиться інформація не фінансового характеру;
• запровадити оприлюднення річної звітності КУА та інших професійних учасників фінансового ринку, які функціонують у формі ТОВ;
• створити єдину загальнодержавну інформаційну базу, яка б містила річні звіти, в тому числі й презентаційні, всіх професійних учасників фінансового ринку, доступну на єдиному веб-ресурсі.

СПИСОК  ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.          Басова, І. Цінні папери: ринок, операції, облік [Текст] / І. Басова,   Н. Петрова. – Х. : Фактор, 2009. – 624 с.

2.          Вавулин, Д. Раскрытие информации на фондовом рынке инвестрами [Текст] / Д. Вавулин // Право и экономика. – 2006. - № 2. – С.38-41.

3.          Шапран, Н. Раскрытие информациии на фондовом рынке – путь к совершенству [Текст] / Н. Шапран, В. Шапран // Финансовый директор. – 2007. - № 5. – С. 10-17.

4. Положення «Про розкриття інформації емітентами цінних паперів»,схвалене рішенням Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку від 19.12.2006 № 1591 / Зареєстроване в Міністерстві юстиції України від 5.02.2007 № 97/13364 (зі змінами та доповненнями) [електронний ресурс] – режим доступу: http://zakon.rada.gov.ua/cgi-bin/laws/main.cgi?nreg=z0097-07.

5. Про агентство SMIDA [електронний ресурс] – режим доступу: http://smida.gov.ua/about.