Розвиток і сучасний стан страхування життя в Україні

   Ткачук  О.М.Розвиток і сучасний стан страхування життя в Україні

     Повноцінне функціонування ринкової  економіки не можливе без розвинутих  інститутів страхування, які мінімізують  неминуче властиві ринку ризики  та протиріччя. Нестійкість соціально-економічного становища в Україні, робить проблему розвитку сфери страхових послуг ще актуальнішою. Усунення монополії держави при вирішенні питань страхової справи і поява недержавних страхових компаній створили необхідну базу для організації ринкових відносин у страховій діяльності й передумови формування страхового ринку України.

   Страхування життя є важливим напрямком діяльності переважної більшості страхових  ринків економічно розвинених країн  світу та важливою складовою в  системі страхового захисту інтересів  громадян.

   У цивілізованих країнах світу, з  метою збереження грошей населення  від ризикових катастрофічних випадків, страховий бізнес ще від XVII століття поділили на лайфовий і нон-лайфовий, оскільки природа грошей цих бізнесів різна. У нон-лайфі є значний  розрив між сплаченими внесками і майбутніми виплатами, тому будь-яка велика катастрофічна виплата теоретично може знищити компанію. У лайфі - кошти клієнтів накопичуються для наступної виплати та збільшуються за рахунок інвестиційного доходу, і у компанії не повинно бути навіть помислу (не те що можливостей) скористатися цими коштами для погашення катастрофічних ризикових виплат, що можуть виникнути в разі, якщо вона поєднує обидва види діяльності.

   Процес  становлення та розвитку лайфових компаній в Україні можна поділити на певні етапи. У перші роки свого існування цей бізнес зазвичай є планово збитковим. Адже потрібно вкласти чималі фінансові ресурси у створення компанії, а саме: закупити програмне забезпечення та основні засоби, найняти кваліфікований персонал, якому необхідно виплачувати зарплату незалежно від обсягів продажу страхових продуктів, організувати рекламну та PR-кампанії тощо. До того ж знадобляться кошти на утримання та виплату агентських винагород. Слід відзначити, що в перші роки існування компанії програми страхування життя та комісійні займають найбільшу частку в її витратах. У цей період внески, які отримала страхова компанія, не приносять доходів. Фактично в плюси компанія виходить десь із третього, четвертого, п'ятого і навіть шостого року свого функціонування - залежно від того, які вона продає програми і який має рівень агентського забезпечення .

   У статті 6 Закону України «Про страхування» міститься чітке визначення страхування  життя, як виду особистого страхування, який передбачає обов’язок страховика здійснити страхову виплату згідно з договором страхування у разі смерті застрахованої особи, а також, якщо це передбачено договором страхування, у разі дожиття застрахованої особи до закінчення строку дії договору страхування та (або) досягнення застрахованою особою визначеного договором віку. Може також передбачитися обов’язок страховика здійснити страхову виплату у разі нещасного випадку, що стався із застрахованою особою, та (або) хвороби застрахованої особи та при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини.

   Страхування життя завжди розглядалося як вигідне  вкладання коштів. Страхування життя  може й бути захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити  наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них.

   Поширення страхування життя сприяє зменшенню  соціальної напруги та навантаження на соціальний бюджет країни, накопичуючи  досить великі страхові фонди їх тимчасово  вільна частина може бути використана як джерело інвестицій в економіку, що сприяє стабілізації фінансового стану країни.

   Сучасний  стан страхування життя в Україні  дослідим завдяки показникам, а саме страхові премії, страхові виплати, кількість  застрахованих осіб та кількість  договорів страхування. Взагалі на території України на  30.03.2010 року зареєстровано 70 страхових компаній зі страхування життя. Даний аналіз проводиться на основі рейтингу компаній страхування життя. Отже, лідерами серед компаній по страхуванню життя за 1 півріччя 2010 року за розміром страхових премій (характеризує розмір коштів отриманих страховиком за договором страхування і перестрахування) являються «АЛІКО Україна» (88 903,0  тис.грн), що на 10,04 % більше ніж за 1 півріччя 2009 року(80 790,2 тис.грн), «ТАС» сума платежів в якої хоча і зменшились відносно 2009 року (68 799,0 тис.грн) на 18,11%, але все ж таки являється одним із лідерів даного рейтингу і за 1 півріччя 2010 року страхові платежі якої становили 56 341,0 тис.грн. Ще одним із лідерів являється «ПЗУ страхування життя» приріст страхових платежів у відсотковому відношенні між 1 півріччями 2009 (11 623,2 тис.грн) і 2010 (20 589,4 тис.грн) років якої є найбільшим і становить 77,14 %.

   Щодо  рейтингу компаній по страхуванню життя  за цей же період за розміром страхових виплат, то передові позиції займають такі страхові компанії як: «Блакитний поліс» - 5 516,7 тис.грн., «АЛІКО Україна» - 3 503,0 тис.грн., «ТАС» - 1 948,0 тис.грн.

   Найбільша кількість застрахованих громадян на 30.06.2010 в «АСКА-життя» -  108 806 ( в т.ч. за 1 півріччя 2010 р. – 7 556), «АЛІКО Україна» - 80 064 ( в т.ч. за 1 півріччя 2010 р. – 6 211), «ТАС» - 64 893 ( в т.ч. за 1 півріччя 2010 р. – 11 147).

   Рейтинг компаній по страхуванню життя за 1 півріччя 2010 року за кількістю договорів  страхування, укладених за звітній період  очолює «Уніка життя» - 18 219 серед них 32,25 % частка страхувальників в страхових платежах належать громадяни-резиденти, а 67,75 % юридичні особи-резиденти. Вслід за нею «Дельта життя» - 12 999 (всі 100 % - громадяни-резиденти), а також «ТАС» - 9 104 ( 87,93 % - громадяни, а 12,07 % - юридичні особт).

   Компанії  зі страхування життя-члени Ліги страхових організацій України (ЛСОУ) за підсумками першого півріччя 2010 року зібрали близько 240 млн грн  страхових премій.

   Порівняно з аналогічним періодом минулого року даний показник продемонстрував незначне зростання і становив 83,5% від загального обсягу зібраних премій всього ринку страхування життя.

   Страхування життя є одними з пріоритетних напрямів розвитку страхового ринку, адже його подальший ефективний розвиток сприятиме підвищенню ролі приватного сектору у виконанні соціальних програм та зменшенню видатків державного бюджету. Підґрунтям цього повинні стати наступні кроки по вдосконаленню страхування життя в Україні:

   - підготовка нової редакції Закону України «Про страхування», яка б дозволила більш досконало врегулювати відносини у сфері страхування життя, спрямовані на посилення страхового захисту і інтересів громадян;

   - створення умов для рівноправної  участі страхових компаній в системі недержавного пенсійного забезпечення. 

   1. Економічна необхідність  та значення страхового  захисту життя  громадян

   Історія страхування життя налічує приблизно 2000 років. Грошові фонди для благодійних  цілей у древній Індії, комунальні установи древніх іудеїв, колегії Римської імперії — це його зародкові форми. Організації, подібні до римських колегій, існували в епоху середніх віків у цехах і гільдіях. Надаючи матеріальну підтримку своїм членам у скрутних випадках, вони піклувалися також про забезпечення близьких померлого. У докапіталістичних формаціях страхування знаходилося в зародку. Господарство тієї епохи мало натуральний характер. Кожен рабовласник чи феодал у натуральній, а іноді й у грошовій формі зберігав у себе спеціальний "страховий фонд" [5, с. 28].

   Страхування засноване на участі окремих господарств  та осіб у створенні єдиного страхового фонду. За самою своєю природою воно несумісно з замкнутістю натурального господарства. Поява страхування  в докапіталістичних формаціях  припускає порушення цієї замкнутості.

   А порушувалася вона насамперед у сфері  торгівлі й ремесла, простого товарного  виробництва. Але оскільки товарне  виробництво і торгівля в економіці  тієї епохи відігравали другорядну роль, страхування не одержало широкого поширення.

   Слідом  за розвитком товарного виробництва  розвивається і страхування. Поступово  уточнюється перелік страхових  випадків, при настанні яких виплачується допомога, форми і розміри виплат. Збір коштів для виплати допомоги після настання страхового випадку  змінюється попередньою акумуляцією страхового фонду, розкладка збитку - системою регулярних внесків. Призначення регулярних внесків і утвореного ними фонду поступово здобуває стійкий характер.

   При капіталізмі страхування поступово  перетворюється в особливу галузь економіки, здобуває загальне поширення як необхідний її елемент. 1706 р. в Англії виникло перше товариство страхування життя - "Емікебл". Система тарифних ставок у нього була недосконалою, вони ще не диференціювалися за віком. Через деякий час з'являються товариства "Рефьюдж іксчендж" і "Лондон іншуренс корпорейшен". Вони вперше застосували поліси з фіксованими страховими сумами.

   Страхування життя передбачає відповідальність страхової компанії в разі смерті страхувальника (застрахованого) під  час дії договору страхування або дожиття до певного обумовленого в договорі строку. Крім того, в договорі страхування додатково може бути обумовлена відповідальність страховика і при дожитті застрахованої особи до певної події, наприклад одруження, народження дитини, а також у разі втрати нею здоров'я від нещасного випадку. Як показує світовий досвід, страхування життя завжди розглядалося як вигідне вкладення грошей. Страхувальник (застрахований) за договором страхування життя може розраховувати на страхову суму або пенсію в разі дожиття до закінчення договору, що є засобом накопичення коштів. Страхування життя може бути й захистом спадщини страхувальника, оскільки дає йому змогу передбачити наслідки своєї смерті для близьких і визначити частку спадщини, що призначається кожному з них. Отже, страхування життя дає змогу полегшувати передання майна, створювати грошові фонди для різних цілей (наприклад, витрат на успадкування або поховання) [4, с. 66].

   Страхування життя є дуже важливим напрямком  діяльності на переважній більшості страхових ринків економічно розвинених країн світу. Потреба розвивати його надалі існує і в Україні. Україна вже має певний досвід щодо страхування життя за умов ринкової економіки. 

   2. Види страхування  життя та їх  характеристика. Організація  роботи страхової компанії щодо укладання і обслуговування страхової угоди із страхування життя

   При формуванні страхового ринку України  в цілому практика страхування життя  базувалася на вже відомих і популярних у населення видах страхування. Дуже популярним як у колишньому СРСР загалом, так і в Україні зокрема, було змішане страхування життя, що, як і інші види страхування, давало впевненість в одержанні страхової суми як у разі закінчення дії договору, так і в разі настання інших обумовлених у договорі подій.

   Страхування дітей можна назвати різновидом змішаного типу страхування життя. Страхувальниками з цього виду страхування  є батьки та родичі дитини, які укладають  договори страхування і сплачують  страхові внески. Вік і стан здоров'я  страхувальника взагалі не має значення при укладанні договору страхування, але страхові компанії можуть щодо них зробити певні застереження. Крім того, договори страхування дітей можуть бути укладені й юридичними особами — підприємствами, установами, організаціями, де працюють їхні батьки.

   При укладенні договору страхування  враховується вік застрахованої  дитини. На страхування приймаються  діти віком від дня народження до 15 років (страхова компанія може обумовити  й інші вікові межі). Щодо стану здоров'я  дитини звичайно не робляться застереження при укладанні договору страхування. Договір страхування укладається на підставі заяви страхувальника встановленої форми [3, с. 27].

   Укладаючи договір страхування, страхувальник  насамперед цікавиться можливістю накопичити до закінчення договору страхування певну суму. Здебільшого договори страхування дітей укладаються на дожиття до закінчення строку страхування. Договором страхування передбачається також виплата страхової суми у випадку смерті застрахованої дитини, при втраті нею здоров'я від нещасного випадку, який стався в період дії договору страхування тощо. При укладанні договору страхування, за домовленістю сторін визначається розмір страхової суми. При цьому страхова компанія може обумовити й мінімально можливий її розмір.

   Розмір  страхового внеску залежить від розміру страхової суми і тарифної ставки, яка, в свою чергу, залежить від віку застрахованого, а також від строку страхування. Страховий внесок може бути сплачений за один раз, щорічно, щоквартально або щомісячно, готівкою чи безготівкове.

   Договір страхування набирає сили після  надходження першого (або одноразового) внеску на рахунок страхової компанії чи після сплати першого (або одноразового) внеску готівкою працівникові страхової  компанії.

   Максимальний  строк страхування дорівнює 18 рокам, якщо вік дитини на момент укладання договору страхування становить до 6 місяців. В інших випадках він визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладення договору. Мінімальний строк дії договорів страхування життя, в тому числі і страхування дітей, в Україні становить нині 3 роки.

   Застрахований або страхувальник мають право  на одержання страхової суми після  закінчення строку дії договору. Розмір суми, яку страхова компанія виплачує за наслідки нещасного випадку, визначається з урахуванням ступеня розладу здоров'я. Максимальна сума виплати передбачається при стійкому розладі здоров'я. При цьому враховується стійкий розлад здоров'я, що спостерігається лише протягом одного року від настання нещасного випадку. Умови договору страхування передбачають виплату страхової суми і в разі смерті застрахованого. Якщо сталася смерть страхувальника (фізичної особи), який уклав договір страхування, то права і обов'язки його може взяти на себе інша особа [1, с. 43].

   У цьому разі, якщо постає потреба розірвати договір страхування, то інший страхувальник може одержати викупну суму лише за той період страхування, протягом якого він сплачував внески. Викупну суму щодо частини договору страхування, сплаченого першим страхувальником, одержує застрахований. Але все це не стосується випадку, якщо перший страхувальник сплатив внески за один раз. У цьому випадку заміна страхувальника може не проводитись.

   У деяких випадках страхова компанія може відмовити страхувальнику у виплатах. Це стосується випадків, коли застрахований помер раніше, ніж минуло 6 місяців від дня, коли договір набрав чинності, від вродженого або тяжкого хронічного захворювання, коли застрахований віком від 14 років одержав травму або помер у зв'язку із скоєнням ним злочину, в якому слідчими органами або судом встановлені ознаки умисного злочину, або якщо застрахований зазнав травми або загинув під час управління транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння.

   Умови страхування можуть передбачати  й інші випадки, настання яких не тягне за собою виплату страхової суми (акти тероризму, наслідки радіоактивного опромінювання і т. ін.). Страхова сума виплачується страхувальникові (застрахованому) готівкою або безготівкове перерахуванням на його особистий рахунок в установі банку.

   Страхування до вступу в шлюб (весільне) передбачає, що договір може бути укладений із батьками (усиновителями) та іншими родичами дитини, опікунами (піклувальниками), тобто  з фізичними особами, а також  із юридичними особами — підприємствами, установами, організаціями. При укладанні договору з фізичною особою страхова компанія оговорює її вік (наприклад, від 18 до 72 років з умовою, що на момент закінчення договору цій особі буде не більш як 75 років) і стан здоров'я [6, с. 83].

   Так, договори страхування не можуть бути укладені з інвалідами І групи, які не працюють. Договори страхування можуть укладатися відносно дітей віком від дня народження до 15 років на випадок дожиття застрахованого до закінчення строку страхування і вступу в зареєстрований шлюб або досягнення 21 року. Договір страхування до вступу в шлюб може передбачати й відповідальність страховика при настанні смерті застрахованого під час дії договору або при втраті здоров'я у зв'язку із нещасним випадком.

   У страхуванні до вступу в шлюб необхідно розрізняти строк страхування і вичікувальний період. Строк страхування визначається як різниця між 18 роками і віком дитини на момент укладення договору страхування. Період між закінченням строку страхування і 21 роком вважається вичікувальним періодом. Протягом цього періоду діє тільки відповідальність страховика щодо дожиття застрахованого до обумовленої події на відміну від періоду між набуттям договором чинності і закінченням строку страхування, коли має місце більш широкий обсяг відповідальності страховика. Вичікувальний період закінчується в день реєстрації шлюбу або в день, коли застрахованому виповниться 21 рік.

   Особливістю цього виду страхування є те, що в разі смерті страхувальника дія  договору страхування не припиняється, він продовжує діяти без подальшої сплати внесків до кінця строку страхування і дає право застрахованому одержати страхову суму на підставі дожиття.

   При укладенні договору страхування  страхова сума встановлюється за бажанням страхувальника, але страхова компанія може встановити її мінімально можливий розмір. Загалом робота страховика з укладення і обслуговування договору страхування до вступу в шлюб така сама, як і за іншими видами страхування життя. Договір страхування може передбачати відповідальність страхової компанії в разі настання смерті застрахованого, але страхова сума виплачується за винятком таких, наприклад, випадків: застрахований помер до закінчення 6 місяців з дня набуття чинності договору страхування від природженого або тяжкого хронічного захворювання (захворювання крові, онкологічні та деякі інші); застрахований помер у віці від 14 років у зв'язку зі скоєнням ним дій, у яких слідчими органами або судом встановлені ознаки умисного злочину; застрахований помер під час управління засобом транспорту у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння або внаслідок того, що він передав управління цим засобом особі, яка перебувала в такому стані. У цьому разі страхувальникові повертаються сплачені внески [2,с. 75].

   Більшість договорів довічного страхування укладаються з метою полегшення фінансового тягаря тих, хто залишився живим після смерті страхувальника, і повинен його поховати або сплатити його борги. Договори довічного страхування поширюються на фізичних осіб, які перебувають у певних вікових межах, наприклад у віці від 20 до 70 років, і не укладаються з інвалідами І (і II) групи. При укладенні договору страхування на достатньо велику суму страховик може вимагати лікарського засвідчення стану здоров'я страхувальника.

   Основою для укладення договору страхування є письмова заява, яка підписується страхувальником особисто. Страхувальником визначається особа (фізична або юридична), яка при настанні страхового випадку одержить страхову суму. Протягом дії договору страхування страхувальник має право на заміну вигодонабувача (вигодонабувачів). Страхова сума встановлюється за домовленістю між страховиком і страхувальником.

   Правилами страхування може встановлюватися  мінімальний і максимальний розміри  страхової суми. Розмір страхового внеску залежить від віку страхувальника на день подання заяви про страхування, страхової суми і встановлюється окремо для чоловіків і жінок за спеціальною таблицею, яка прикладається до правил страхування.

   Страхувальнику  може бути надане право сплатити страхові внески за один раз або протягом певного строку, наприклад до досягнення 80 років, або протягом усього життя. У разі припинення сплати внесків договір діє довічно, якщо страхувальник сплатив усі внески, або протягом певного часу, якщо внески сплачені за два роки і більше (строк виплати залежить від віку страхувальника на день подання заяви про страхування і кількості років і місяців, за які були сплачені внески) [5, с. 43].

   Страхувальнику  надається право в період дії  договору зменшити розмір страхової  суми (але не менш ніж до встановленого правилами страхування мінімального рівня) і далі сплачувати внески у зменшеному розмірі. У цьому разі частина сплачених внесків може бути за бажанням страхувальника йому повернена або зарахована як внески за наступний період.

   У разі настання смерті страхувальника виплачується страхова сума, обумовлена договором, призначеній ним особі. Винятками вважаються ті випадки, коли страхувальник помер, перш ніж минуло 2 роки від початку набуття договором чинності, від злоякісного (онкологічного) захворювання чи захворювання серцево-судинної системи, або внаслідок самогубства (наслідків замаху на самогубство); смерть страхувальника настала у зв'язку зі здійсненням ним дій, у яких слідчими органами або судом встановлені ознаки умисного злочину.

   Добровільне страхування додаткової пенсії є своєрідним страхуванням на дожиття, яке попри безперечну доцільність з різних причин досі не набуло в Україні достатнього, розвитку. Світова практика страхування життя пропонує страхувальникам різні його види (страхування життя на випадок смерті і на дожиття з підвищеною виплатою на випадок смерті (або на випадок дожиття), відновлюване або невідновлюване страхування життя, динамічне, фондове страхування життя тощо. Такі види користуються попитом у страхувальників, захищають їх самих або їхніх близьких від різних негараздів. Пропонований у розвинених країнах асортимент послуг із страхування життя становить великий інтерес для українських страховиків, а набутий там досвід уже починає використовуватися в Україні [1, с. 45].

   Одним із найпопулярніших видів особистого страхування є змішане страхування життя. Воно дає змогу поєднувати в одному договорі і на одну особу страхування капіталу на випадок дожиття до закінчення строку страхування і страхування капіталу на випадок смерті від будь-якої причини.

   Отже, змішане страхування життя поєднує  в собі два ризики, які суперечать один одному: з одного боку — дожиття  до певної дати або події, а з іншого — смерть. Проте фактично може мати місце лише один ризик: людина або  доживе до кінця дії договору, або ні. Страхувальник, який укладає договір змішаного страхування життя, не тільки забезпечує й створює накопичення. Він має впевненість у тому, що в будь-якому разі не втратить своїх внесків.

   Умовами договору страхування може передбачатися  відповідальність страховика і при втраті застрахованим здоров'я від наслідків нещасного випадку. Включення до відповідальності страховика відповідальності за наслідки нещасних випадків сприяє збільшенню тарифних ставок.

   Як  правило, у змішаному страхуванні  життя страхувальник, який сплачує внески, і застрахований є однією й тією самою особою.

   Договори  змішаного страхування життя  довгострокові й укладаються  на різні за тривалістю строки. Наприклад, в Україні, як показує практика, договори змішаного страхування життя можуть укладатися на строк 3, 5, 10, 15 і 20 років. При укладенні договору страхування враховується вік застрахованого. Він становить від 16 років.

   Водночас  страхова компанія може встановити і  менший початковий вік вступу у страхування. У Росії, наприклад, при укладенні договору страхування життя з умовою виплати страхової ренти страховикам пропонується встановлювати його не менш як 14 років [6, с. 55].

   Дія договору страхування починається  з того дня, коли страхувальник сплатив  перший (одноразовий) внесок готівкою працівникові страхової компанії або з дня надходження внеску на рахунок страховика в установі банку. У разі, якщо до строку, установленого в договорі страхування, страховий внесок (повністю або у визначеній частці) не буде сплачений (не буде сплачений повністю), договір страхування вважається недійсним і страхові внески, які надійшли, повертаються страхувальникові.

   Факт  укладення договору страхування  засвідчується страховим полісом (свідоцтвом). У страховому полісі вказуються строк дії договору страхування, його початок і закінчення, страхова сума, розмір страхового внеску, а також особа (особи), яка в разі смерті застрахованого має право одержати страхову суму (вигодонабувач).

   При дожитті застрахованого до закінчення дії договору страхування страхова компанія виплачує йому обумовлену в договорі страхову суму. Виплати, які були пов'язані із наслідками нещасних випадків під час дії договору, не впливають на її розмір.

   Якщо  протягом дії договору застрахований  помер, це також тягне за собою  обов'язок страховика виплатити обумовлену в договорі суму. Але страхова компанія не несе відповідальності з виплати страхової суми, якщо смерть застрахованої особи сталася протягом перших 6 місяців дії договору від злоякісних пухлин або серцево-судинного захворювання. Страхова компанія не несе відповідальності і в тому випадку, коли смерть застрахованої особи є наслідком скоєння умисного злочину або пов'язана із керуванням ним транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного або токсичного сп'яніння, самогубства тощо. Виплачувана в цьому випадку сума залежить від фактично сплаченого внесками періоду страхування на день смерті застрахованого [2, с. 78].

   Якщо  договором страхування встановлено  відповідальність страховика при пошкодженні  організму страхувальником внаслідок нещасного випадку, то виплата при цьому становить частину страхової суми, яка залежить від ступеня втрати здоров'я. Відсоток утрати здоров'я визначається за спеціальною таблицею, яка розробляється страховою компанією. Для підтвердження факту нещасного випадку і визначення його наслідків страхувальник має подати до страхової компанії довідку лікувальної установи. Повна страхова сума виплачується за 100 %-вої втрати загальної працездатності від нещасного випадку.

   При дожитті до закінчення строку страхування або при втраті здоров'я одержувачем страхової суми є застрахована особа або за її дорученням, оформленим у нотаріальному порядку, інша особа.