Що змінилося в становищі українських земель внаслідок Визвольної війни середини XVII ст
Дніпропетровський національний університет імені Олеся Гончара
Фізико-технічний факультет
Аналітичний огляд
По курсу ”Історія України” на тему:
«Що змінилося в становищі українських земель внаслідок Визвольної війни середини XVII ст.»
Виконав: ст. гр. ТД-13-1 Шевченко І.В.
Перевірив: доц. Яценко
Дніпропетровськ
2013
Список використаної літератури та джерел
1. .В.Смолій, В.Степанков. Українська національна революція XVII ст.-К.: Видавничий дім “Києво-Могилянська академія”, 2009 –337-
2. Бойко О. Історія України: Навчальний посібник/ Олександр Бойко,. - 3-тє вид., випр., доп.. - К.: Академвидав, 2004. - 687 с.
3. 17. Нартов В.В. Історія України з давніх-давен до сьогодення. – Харків., 2006. – 352 с.
4. Смолій В.А, Степанков В.С. Богдан Хмельницький. Хроніка життя і діяльності. – К.: Наукова думка, 1994. - 264 с.
Зміст
Вступ…………………………………………………………………
І. Особливості революції………………………………………………………
ІІ. Ідея державності…………………………………………………
ІІІ. Наслідки революції………………………………………………………
Висновок…………………………………………………………
Вступ
Завдання:дослідити вплив на українські землі подій визвольної війни середини XVII ст.
Боротьба українського народу за своє національне, соціальне, релігійне та культурне визволення у середині XVII ст. є однією з найяскравіших сторінок його історії. Ця подія була глибоко закономірним явищем. Революція пережила злети і падіння, перемоги і поразки, торжество українських національних ідей і брак цілеспрямованих кроків щодо втілення їх в життя. Народне повстання показало кінетичну могутність українського суспільства, його волелюбство і недосконалість державної еліти, невміння нею скористатися народним поривом.
Українська національна революція пережила запаморочення від успіхів і трагічні поразки, які, по-суті, звели нанівець народний гнів та його радикалізм у позитивному вирішенні тогочасних соціально-економічних та культурних проблем.
Ми повинні завжди пам’ятати, що Богдан Хмельницький зумів об’єднати всі патріотичні сили навколо великої ідеї національного визволення. Він зумів спрямувати енергію народних мас на розбудову соборної держави та виборення нею незалежності. Хмельницький вперше зробив спробу розробити наріжні принципи національної державної ідеї. Гнучкість його соціально-економічної політики обумовила класову стабільність, не допустила вибуху громадянської війни на перших етапах творення української держави.
Україна, народні маси, сумуючи за Богданом Хмельницьким, знали, що його життя і справи були віддані боротьбі за єдність і самостійність держави. Це забезпечило йому видатне місце не тільки і вітчизняній, а й у світовій історії, у нетлінній пам’яті нащадків.
Виконуючи даний аналітичний огляд, я ставлю собі за мету дослідити, які наслідки мала ця визначна подія для становища українських земель та народності в цілому. [1]
_______________
[1] Власний
текст
Особливості революції
Українська революція мала, як і кожна з революцій, свої особливості. Назвемо найголовніші з них:
- національно-визвольна боротьба, що спалахнула в 1648 р., велася не лише проти Речі Посполитої, як це традиційно протягом щонайменш останніх 150 років зображується й стверджується у вітчизняній і зарубіжній історіо- графіях, а й рівною мірою проти інших ворогів української незалежності — Московії та Криму;
- існували тісний взаємозв’язок і взаємодія національно-визвольної, конфесійної та соціальної боротьби;
- соціальна боротьба переросла в Селянську війну 1648-1652 рр., що завершилася утвердженням нової моделі соціально-економічних відносин;
- революція тривала довго, її розвиток був нерівномірним і суперечливим, він супроводжувався різкими спалахами соціально-політичної боротьби, яка в 1658-1663 рр. набула форми громадянської війни;
- протягом осені 1649-1651 рр. від участі в революції відійшло населення Західного регіону, яке в жорстоких реаліях боротьби часто ставало заручником і жертвою воєнних дій української, польської, кримської, російської та турецької армій;
- провідну роль у розвитку революції відігравало козацтво — стан дрібних землевласників фермерського типу;
- більшість панівного стану суспільства — князі, магнати, пани і шляхта зрадила національні інтереси і спільно з поляками, литовцями та білорусами придушувала визвольну боротьбу України за соборність і незалежність;
- слабкий позитивний вплив на розвиток революції мали міський патриціат, інтелігенція, вище та середнє духівництво;[1]
________________
[1]1. С. 337 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)
- домінували збройні форми боротьби, яка від часу до часу набувала жорстокого характеру й супроводжувалася проявами етнічних чисток;
- украй негативну роль відігравав геополітичний фактор, бо уряди сусідніх держав усіляко протидіяли виборенню Україною незалежності й прагнули включити українські землі до своїх володінь. ;[1]
________________
[1]1. С. 337 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)
Ідея державності
У процесі розгортання національно-визвольних змагань (1648—1657) у середовищі козацької еліти вперше в історії української суспільно-політичної думки було чітко сформульовані фундаментальні основи національної державної ідеї:
— право українського народу на створення власної держави в етнічних межах його проживання;
— незалежність і соборність Української держави;
— генетичний зв'язок козацької державності з Київською Руссю, спадкоємність кордонів, традицій та культури княжої доби.
Ці положення і лягли в основу державотворчої діяльності Б. Хмельницького, еволюція світогляду якого була надто складною — від ідеї козацького автономізму до створення суверенної незалежної держави. Після взяття під контроль значної частини українських земель та ліквідації в них польської адміністрації гостро стало питання про власну національну державність. Потрібно було забезпечити регулювання економічного життя, правопорядок, захист населення та території України. Специфічні засади внутрішньої організації козацької держави сформувалися під впливом двох основних чинників: традицій та звичаїв суспільного життя українців, насамперед Запорозької Січі, яка стала своєрідним зародком новоствореної держави, та складного геополітичного становища, Що зумовлювало постійну ситуацію надзвичайного стану в державі. Обидва чинники визначили напіввійськовий характер української державності. Саме у цьому контексті слід сприймати й назву козацької держави — Військо Запорозьке.
Функціонування держави виявилося в запровадженні власного територіального поділу, створенні та діяльності органів публічної влади; введенні своєї податкової системи. За часів Хмельниччини територія [1]
________________
[1] 2. С.162-264
Української держави простягалася майже на 200 тис. км² і охоплювала Лівобережжя, частину Правобережжя та Степу. На цих землях проживало понад 3 млн осіб. В основі адміністративного поділу лежала структура козацького війська. Територія держави поділялася на полки та сотні, що давало змогу в екстремальних умовах згуртувати та мобілізувати народні маси на боротьбу. Кількість полків не була сталою: якщо 1649 р. їх налічувалося 16, то 1650 р. — вже 20.
Військово-сотенному
територіально-
Державний апарат
управління молодої держави
У ході Визвольної війни було ліквідовано землеволодіння польських магнатів, шляхти і католицької Церкви. Ці землі (окрім монастирської) стали власністю держави, якою розпоряджався гетьман. Почало зміцнюватися гетьманське та старшинське землеволодіння, яке існувало у двох формах: ранговій (тимчасовій) і приватній (спадковій). Козацька старшина, вище духовенство, міський патриціат - нова еліта українського [2]
_______________
[1] 2. С.162-264
[2] 3.С. 101
суспільства - зайняли місце вигнаних польських панів. Складовою частиною цієї еліти ставала українська шляхта, яка поступово зливалася з козацькою верхівкою. Козацька старшина прагнула стати великим земельним власником. Однак Б. Хмельницький (він видав старшині майже 20 універсалів на володіння старими або новими землями), розуміючи значення селянства, намагався не допускати та гасити нові соціальні конфлікти, гальмував, як міг, зростання землеволодінь старшини, не дозволяв збільшувати панщину. [1]
Аналіз джерел свідчить, що не відразу гетьман і його соратники висунули програму створення незалежної держави, а певний час дотримувалися, за словами В. Липинського, лінії "козацького автономізму", і не випадково. Адже за умов іноземного поневолення українське панство не спромоглося сформувати національну ідею створення незалежної держави, вважаючи своєю Батьківщиною не Україну ("Русь"), а Річ Посполиту.[2]
Отже, в процесі національно-визвольних змагань у світогляді козацької еліти відбулася певна еволюція від ідеї козацької автономії до створення суверенної незалежної держави. В основу державотворчого процесу було покладено модель військового територіального поділу та систему організації публічної влади Запорозької Січі. З часом під впливом обставин у житті козацької держави посилились тенденції переростання демократії в авторитаризм, а республіки в монархію.[3]
________________
[1] 3.С.
101
[2] 4.С.22
[3] Власний текст
Наслідки революції
Як оцінити Українську революцію? Відомо: кожна революція — це надзвичайно складний соціально-політичний феномен, який визріває та реалізується в критичні періоди “загнаного” в глухий кут суспільства, уже неспроможного через вузол непримиренних суперечностей втілювати в життя потенцію прогресу шляхом соціальної еволюції. її сутність полягає у здійсненні докорінних перемін у суспільному ладі, що розчищають йому дорогу. Всі вони відбуваються насильницьки (навіть коли не ллється кров), із ламанням підвалин не лише суспільного, а й, часто-густо, морально-побутового та духовного життя. Здається, мав рацію англійський історик Томас Карлейль, коли писав: ”... революція ж — це явище, якого не можна опанувати, яке не можна закрити під замок. Де воно міститься? Що воно таке? Це безумство, яке живе в серцях людей. Воно і в цій, і в іншій людині; як лють чи як жах воно в усіх людях". Важко не погодитися також і з міркуванням П.Сорокіна, котрий називав революцію "великою трагедією". І все ж окремим суспільствам і націям доводилося (і не один раз) проходити через горнило революційних потрясінь.
Революція завершилася для української нації поразкою: не вдалося ні створити державу в етнічних межах України, ні відстояти незалежність козацької України, хоча за досягнення політичної самостійності вона заплатила неймовірно високу ціну. Втрати від воєнних дій, голоду, епідемій, захоплення в ясир, переселень до Московії та Молдавії становили близько 65-70% всього населення України, яке на 1648 р. сягало 4-5 млн. осіб. Страхітливих руйнувань зазнали міста й села; надзвичайно великої шкоди було завдано розвитку ремесел, промислів і торгівлі. Усе це — жахливий негатив революції.
Позитивне її значення як найбільшої битви в історії української нації за незалежність ми вбачаємо в тому, що вона :
- привела до створення (вперше після загибелі в 40-х рр. XIV ст. Українського королівства) національної держави, частина якої у формі Ліво[1]
_________________
[1]1. С. 338 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)
- бережного гетьманства проіснувала на правах автономії у складі Російської імперії до початку 80-х рр. XVIII ст.;
- зумовила появу національної державної ідеї, яка стала для наступних поколінь українців неписаним заповітом у боротьбі за незалежність;
- відіграла вирішальну роль у формуванні нової політичної еліти;
- стала потужним імпульсом для розвитку національної самосвідомості, зокрема ідеології елітарного націоналізму;
- зумовила закріплення за витвореною державою назви “Україна й започаткувала зміну назви “Руський народ” на означення “Український народ ;
- пробудила волю нації до самоутвердження й самовираження у формі незалежної соборної держави;
- істотно збагатила традиції боротьби проти національно-релігійного та соціального гноблення;
- протягом тривалого часу після її завершення козаки, селяни й міщани Лівобережної України користувалися плодами її соціально-економічних завоювань (навіть матеріали Генерального опису 1765-1769 рр. зафіксували численні факти, коли селянські й козацькі ноля, городи, сіножаті кваліфікувалися як “свої власні", “свої жилі ');
- служила каталізатором розвитку (переважно в Лівобережній Україні) усної народної творчості, мови, освіти, літописання, літератури тощо.
- В жодному разі не можна розглядати Українську революцію як другорядну подію хутірського масштабу на задвірках європейського революційного руху ХУІ-ХУІІ! ст. Зовсім невипадково в її визріванні та розвитку віднаходять чимало спільних рис із революціями в Нідерландах, Німеччині, Англії та Франції. Наприклад, науковці з’ясували позитивний вплив ідеології Реформації на розвиток національної самосвідомості українців, формування в них почуття патріотизму. Водночас православ’я в Україні, як реформаційні[1]
_________________
[1]1. С. 338-339 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)
ідеї в Німеччині та
Особливо виразно подих нової цивілізації виявлявся в Україні, на відміну від Німеччини та Нідерландів, не в розвитку промисловості й торгівлі, а в сільськогосподарському виробництві півдня України, що певною мірою віддалено нагадувало ситуацію в Англії. Адже саме тут формується якісно новий тип господарства — козацький, який за своєю суттю був фермерським. Козацтво виявило великі потенційні можливості й динамізм % самоорганізації не лише власного стану, а й нових суспільних відносин. Йому, як зауважив Ю.Терещенко, “були притаманні риси, що виходили за вузькі межі феодального корпоративізму". І якщо в Нідерландах визрівала глибока суперечність між динамічним характером внутрішнього розвитку та інерцією існуючих структур і установ, то в сфері соціально-економічних відносин України вона виникла між розвитком козацького типу господарства й феодальною реакцією у формі фільварково-панщинної системи господарства, підтримуваної державними структурами. Не можна не помітити того факту, що Українська революція спалахнула, набула більшого розмаху й організованості, а також найдовше тривала в тих регіонах, де сформувався козацький стан і зберігався прошарок ще не закріпаченого селянства. Подібне бачимо в розвитку боротьби селян під час Нідерландської і Великої Французької революцій: найінтенсивніше вони велися в районах, де міцнішими виявилися позиції селянського господарства й селянської власності на землю.
- Маємо підстави розглядати причини Української революції як складову визрівання соціальної та національно-визвольної боротьби, що охопила європейські країни протягом 40-х-70-х рр. XVII ст. Так, у 1640 р. розпочалася [1]
_________________
[1]1. С. 339-340 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)
революція в Англії — і в тому ж році спалахнули повстання за незалежність португальців проти іспанців і ‘війна женців” у Каталонії за збереження автономії. В 1647 р. розгорілося полум’я антиіспанської боротьби в Південній Італії та Сицилії, в перебігу якої Неаполь проголошується республікою. Високою була соціально-політична напруга в Данії; визрівали Фронда у Франції й масові селянські повстання в Австрії, Московії, Швеції, Швейцарії тощо. Вони свідчили про втягування середньовічної цивілізації в період кризи й зміцнення пагонів нової цивілізації.
Завдання Української революції були близькими до завдань Нідерландської, що передбачали виборення національної незалежності й установлення буржуазних відносин. Тому спільним для них виступало переплетіння національно-визвольної, конфесійної та соціальної боротьби. Щодо рушійних сил, то Українська революція стояла ближче до Німецької й Англійської, оскільки в ній головну й керівну роль відігравало козацтво та надзвичайно активну участь узяло селянство, при меншій активності частини шляхти й міщан і вкрай слабкій — міської буржуазії й інтелігенції. А в Нідерландах провідну роль відігравали міщани під проводом буржуазії, хоча участь у боротьбі взяли також селяни і частина дворян.
Навіть побіжне зіставлення розвитку Української й Нідерландської (1566-1609 рр.) революцій дозволяє помітити чимало спільних рис. Вважаємо такими:
- довготривалість боротьби за незалежність, нерівномірність розвитку, чергування спадів і піднесення;
- складність і суперечливість боротьби, яка нерідко розводила і нідерландців, і українців по різні боки барикад;
- важливу роль релігійного фактора (нідерландський історик З.В.Снел- лер писав: “Нідерландська війна за незалежність, що б про це не говорили, була в той же час і релігійною війною "). Як нам відомо, в Українській [1]
_________________
[1]1. С.340 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)
революції гасло захисту православної віри та Церкви від самого її початку й до кінця було одним із найголовніших у програмі національно-патріотичних сил;
- переплетіння національно-визвольної, конфесійної та соціальної боротьби;
- різноманітність форм боротьби — від найпасивніших до найактивніших, включно з воєнними діями, політичною та дипломатичною боротьбою; прояви нетерпимості, жорстокості, терору тощо;
- охоплення національними державами, що утворилися в перебігу революцій, не всіх етнічних земель, а лише окремих регіонів, тому кордони проходили не за національно-мовними, а за географічними рубежами;
- подібність соціально-економічних регіонів, що послужили ядром утворених держав. Так, у Нідерландах держава виникла й відстояла свою незалежність у північних провінціях: Голландії, Фрісландії, Дренті й інших, — де зберігався значний прошарок вільних селян, котрі не знали феодальної залежності, де буржуазний розвиток мав надійнішу основу, а селянсько- плебейський рух виступав організованішим. На терені України держава оформилася в Південному й Південно-Східному регіонах, де також більшість селян залишалася незакріпаченою й зосереджувався козацький стан, який виступав організатором і керівником революції. Уряди обох держав докладали багато зусиль, щоб домогтися включення до їхнього складу решти територій, проте безуспішно;
- брак єдності серед політичної еліти, що негативно позначилося, особливо в Україні, на перебігу визвольної боротьби;
- вкрай негативну роль геополітичного фактора.
- Значну зацікавленість викликає порівняння розвитку соціальної боротьби в Українській революції з соціальною боротьбою під час європейських.[1]
_________________
[1]1.
С.340-341 (з відділу рідкісної книги бібліотеки
ДНУ)
На відміну од Нідерландів, де селянський рух не набув загальнонаціонального характеру, в Україні він переріс у Селянську війну, що восени 1648 р. охопила всі без винятку етноукраїнські землі й зумовила, загострення соціальної боротьби в Білорусії, Московії, Польщі й Молдавії. її масштаби справді були грандіозними та не мали собі рівних на європейському континенті протягом ХУІ-ХУІІІ ст.
Впадає в око тотожність вимог українських селян із вимогами селян під час Німецької (1524-1525 рр.), Англійської (1640-1660 рр.) та Великої Французької (1789-1799 рр.) революцій. Так, німецькі селяни відмовлялися від платежів і робіт, заявляли, що не дозволять себе пригноблювати, як це відбувалося раніше.
Нападаючи на феодальні маєтки й замки, вони стверджували, що “не хочуть більше мати панів", прагнули добитися особистої свободи, створювали елементи державної влади. Англійські селяни вимагали повернення до
маноріального звичаю, низьких рент, полегшення файнів (платежів за допуск до держань), ліквідації станового верховенства духівництва та привілеїв дворянства. Вони прагнули повернути собі обгороджені землі, а також в общинне користування ліси, парки, місця для ловів і рибальства. У селах точилися розмови про те, що “джентрі ... довго були нашими господарями, а теперми маємо нагоду самим стати господарями"; лунали погрози: “...уже в цьому році (1643 — авт.) ми не побачимо в Англії жодного дворянина". У роки Великої Французької революції селяни підкреслювали, що “хочуть повної відмови від десятини і феодальних зобов'язань’, щоб “не було більше ні сеньйорів, ні володільців десятин". У 1790 р. один із керівників повстанців заявив: "... ми тепер господарі", бо “вже прогнали частину дворян у чужі країни". Цього ж добивалися й українські селяни.
- Ще одне цікаве спостереження. Аналіз політичного розвитку України та Англії в перебігу революції дозволяє виявити спільну тенденцію — зміцнення особистої влади їх керівників (Б.Хмельницького та Олівера Кромвеля) й еволюцію.[1]
_________________
[1]1. С.341-342 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)
республіканської форми правління в монархічну (в Україні 1657 р. запроваджується спадковий гетьманат, в Англії в 1653 р. — протекторат Кромвеля). Однак, на відміну від Англії, де в 1660 р. відбулася реставрація монархії, в Україні утвердилася республіка.
Поза сумнівом, у середині XVII ст. на європейському континенті відбулися дві найвизначніші та наймасштабніші події: Англійська й Українська революції. І якщо міжнародна значущість першої грунтовно з’ясована, то Української — незаслужено обійдена повною мовчанкою. Однак саме вона, як слушно звернув увагу Дмитро Наливайко, поряд із Тридцятирічною війною та Англійською революцією, відіграла важливу роль в остаточному крахові політичної системи Контрреформації, що трималася на Іспанії, Австрії й Речі Посполитій, державах, тісно пов'язаних із папським Римом та феодально-католицьким минулим Європи. Завдавши непоправного удару Польщі, Українська революція сприяла здійсненню корінного перелому в історії Європи: внаслідок поразок і занепаду держав, що були опорою католицизму й феодально-католицької реакції, провідна роль переходить до країн, які або стали на шлях капіталістичного розвитку (Англія, Нідерланди), або прийняли абсолютну монархію нового типу (Франція). Було також зірвано плани Ватикану щодо укладення “універсальної унії”.
Українська революція спричинила істотну зміну співвідношення сил у Східній, Південно-Східній і Центральній Європі (інше питання, що не на користь України). Вона різко послабила геополітичні позиції Речі Посполитої та Криму й водночас помітно зміцнила роль Російської імперії, котра розпочала експансію на захід. Національно-визвольна боротьба українців сприяла виборенню Бранденбургом незалежності від Польщі (у 1657 р. уряд останньої відмовився від ленних прав на Східну Прусію) та зростанню ролі Швеції.
- Невипадково, як з ясували в своїх працях Ю.Мицик і Д.Наливайко, міжнародний резонанс Української революції був масштабним і довготривалим (протягом майже всієї другої половини XVII ст.). Революційні події систематично висвітлювалися на сторінках наукових розвідок, брошур, “летючих листків”, на шпальтах французьких, англійських, німецьких часописів, газет.[1]
_________________
[1]1. С.341-342 (з відділу рідкісної книги бібліотеки ДНУ)
Висновок
Нарешті, кілька міркувань з приводу уроків революції.
По-перше, її події переконливо продемонстрували, що тільки створення незалежної соборної держави створює необхідні політичні умови для повноцінного розвитку нації, реалізації її потенційних можливостей. Без цього в жорстоких реаліях міжнародних відносин їй, за образним висловлюванням Івана Франка, “записано в сусідів бути гноєм, тяглом у поїздах їх бистроїзних
- Що ми знаємо про СНІД
- Що означають терміни "опіка", "піклування"?
- Що повинні знати батьк про збереження психічного здоровя дитини
- Що таке АЦП,типи АЦП
- Що таке бетон, що самоущільнюється?
- Що таке Болонський процес?
- Що таке етика бізнесу
- Щитовник мужской (папоротник)
- Щитовые проходческие комплексы
- Щндық бөлшектің тарихы
- Щоб малюк народився здоровим
- Що вивчає астрономія
- Щодо документів дозвільного характеру
- Що загрожує молоді ХХІ століття?
