Силос

Силос

До заготівлі силосу слід ретельно готуватися, тобто, перш за все  підготувати техніку, щоб не сталося  так, що силососховище завантажують протягом 2-3 а то й більше тижнів. Оптимальний строк завантаження силосної траншеї 5 днів. Збирання кукурудзи  чи іншої силосної культури повинне  проводитися в стислі строки на сучасних комбайнах з якісним подрібненням сировини.

На жаль, більшість господарств  у сучасних умовах заготівлю силосу проводять довго, тому строки заготівлі  затягуються. Отже, слід зважити на сам процес завантаження траншей. Перед  завантаженням силосних траншей  їх очищають, на дно кладуть шар  соломи завтовшки 30-50 см. Завантаження силосної маси розпочинають з торцевої сторони, протилежної до майданчика завантаження. Транспортні засоби повинні  розвантажуватися на майданчику, потім  маса, що силосується, подається в  траншею бульдозерами. Це запобігає  забрудненню маси землею, яка зв’язує  багато кислот, в результаті чого уповільнюється підкислення сировини. Завантаження силосної маси в траншеї проводять  під ухилом, завдяки чому вона якомога  менше піддається ферментації.

Від самого початку завантаження траншеї укладену масу ущільнюють для  забезпечення швидкого створення анаеробних умов та раціонального використання  силосної споруди. Якщо зелена маса, що силосується, має вологість до 75%, її безперервно ущільнюють від початку  заготівлі до кінця завантаження силосної траншеї.  Завантаження силосної маси в траншеї проводять під  ухилом, завдяки чому вона якомога  менше піддається ферментації.

Подрібнену силосну масу, ретельно розрівнюють та    ущільнюють важкими гусеничними  тракторами. Старанно ущільнена маса не пружинить і на ній чітко  видно сліди гусениць трактора. Слід пам’ятати, що від якості ущільнення залежить і якість силосу та його зберігання

В погано ущільненій масі залишається  багато повітря (кисню), що сприяє розвитку небажаних процесів бродіння та призводить до значних втрат поживних речовин  корму. Така маса дуже розігрівається (інколи до 60 і більше градусів), вона “горить”, втрачає зелений колір, темніє і замість фруктового набуває  досить приємного запаху випеченого хліба. Це часто дезорієнтує при  визначенні якості такого корму, бо в  горілому силосі повністю втрачається  каротин, перетравність протеїну знижується вдвічі і майже повністю руйнуються амінокислоти, внаслідок чого у силосі підвищується вміст аміаку.

Погано ущільнена маса дає також велику усадку, що призводить до утворення зазорів біля стін силосної споруди, куди проникає повітря та атмосферні опади. Внаслідок цього збільшується псування силосу.

Ущільнювати корм слід рівномірно по всій силосній споруді, особливо ретельно біля стін, де силосна маса гірше  осідає та швидше псується.

 Після завершення силосування  силосну масу необхідно щоденно  додатково ущільнювати протягом  не менше 3-4 годин, особливо  слід звертати увагу на ущільнення  маси біля стін траншеї

Силос повинен бути вкритий  негайно після закладання та до ущільнення поверхневого шару – не пізніше  як через добу.

 З метою зменшення  втрат поживних речовин після  завершення процесів закладання  поверхню силосу слід ретельно  ізолювати від зовнішнього середовища  з використанням повітро- і  водонепроникної плівок. В практиці силосування використовують в основному поліетиленові світлонепроникні плівки завтовшки 0.15 — 0.20 мм. Плівки такої товщини не рвуться при вкриванні силосу, стійкі до дії прямих сонячних променів і низьких температур. Економічно доцільними є широкоформатні плівки з шириною 8-12 м. При їх використанні зменшуються затрати праці на вкриття силосу і досягається кращий захист силосної маси від доступу повітря. Такі полотна плівок недоцільно перекривати накладанням краю однієї на край другої: доцільніше склеїти їх клейкими плівками або наплавити та якісно закріпити біля стін траншеї. Для цього дерев’яною лопатою плівку закладають між стіною траншеї та масою сировини, а місце з’єднання засипають ґрунтом і ущільнюють. Плівку присипають по всій поверхні шаром глинистого ґрунту завтовшки 8-10 см, тирсою чи торфом — 20-25 см; зверху прикладають тюками соломи. Проте більш якісне укриття силосу досягається при використанні мішків з піском, що запобігає псуванню поверхні плівки гризунами та гарантує якісну ізоляцію та зберігання маси від промерзання взимку. Для захисту плівки від пошкодження гризунами її поверхню присипають негашеним вапном шаром до 2 см.

Запізнення із укриттям силосу на 3 дні збільшує втрати корму при  силосуванні на 7-10% за рахунок розігрівання всієї силосованої маси та псування поверхневого шару.

Вкриття повинно бути водо- і повітронепроникним. У погано вкритому силосі відбувається процес аерації. Силос  при цьому розігрівається, втрачається  каротин, знижується перетравність  протеїну.

З проникненням повітря у  силосі починають розвиватися плісені, які розкислюють силос. У свою чергу такий корм стає добрим середовищем  для гнильних бактерій.

 Бактеріальні препарати  у консервуванні кормів.

 Використання консервантів  визнано ефективним способом  заготівлі соковитих кормів, який  дає змогу у 2-3 рази зменшити  втрати врожаю кормових культур  (особливо у процесі збирання  й силосування їх у періоди  з нетиповими погодно-кліматичними  умовами) та забезпечити високу  якість кормів. За рахунок використання  консервантів досягається підвищення  виходу кормів на рік до 15-20 % порівняно із звичайним силосуванням. Один кілограм будь-якого консерванту  в середньому додатково забезпечує  збереження в силосі близько  10 к. о. та 1 кг протеїну, за рахунок  яких можна додатково одержати 6-10 кг молока або 1,5-2 кг приросту  живої маси тварин.

 Світова практика і  передовий досвід свідчать про  те, що стимулювання молочнокислого  бродіння у силосованій масі  за допомогою біологічних консервантів  є ефективний і безпечний спосіб  направленого регулювання мікробіологічних  і біохімічних процесів, а забезпечення  направленої ферментації дозволяє  отримати силос більш високої  якості.

Корм заготовлений з використанням  біологічних консервантів не вражається грибками, не загнивається, соковитий, добре поїдається тваринами, також  поліпшується склад органічних кислот, зменшуються втрати сухої речовини. Відмічено зменшення угару у  верхньому шарі і збільшення збереження кормових одиниць.

Біологічні консерванти  виробляються двох видів, які відрізняються  по способах внесення:

- пряме внесення консерванту  у рослинну масу безпосередньо  під час трамбування у силососховищі;

- внесення консерванту  у рослинну масу через дозатори, встановлені на кормозбиральних  комбайнах.

За результатами досліджень проведених Сумським інститутом АПВ  після 3х місяців зберігання   консервований корм заготовлений з  звикористанням біоконсервантів “Біоконт“, “Симбіконт”, “Лактіс” мав збережену  структуру, приємний силосний запах, характерний  колір.

Сучасні технології силосування  у полімерні мішки

Технологія заготівлі  кормів у полімерні мішки має  ряд переваг у порівняння з  традиційним використанням силосних ям, траншей, курганів і т.п.

Перш за все , це якість  і збереженість кормів, їх поживна  цінність. Зберігання консервованих  кормів у полімерних мішках дозволяє звести до мінімуму (1-3%) втрати кормів від контакту з вологою та киснем. У силосних ямах такі втрати досягають 10-40%.

Технологія силосування  у мішки. Корм для силосування  транспортується до ротопресу-ущильнювачу  і розвантажується на закладочний  стіл. Силосну масу також можна  подавати порціями за допомогою ковша. Завантажена маса на конвеєрі пересувається  до пресовочного ротору.  Ротор проштовхує корм через стальний тунель у полімерний мішок. При цьому силосована маса пресується. Після того як мішок  повністю заповнюється, його зразу  ж герметизують. Герметизація мішків з двох сторін виключає проникнення  в середину маси повітря. Кисень ,який знаходиться у мішках, використовується у реакції окислення і ферментації  молочної кислоти.

Полімерні мішки захищені від сонця спеціально розробленим  стабілізатором. Ультрафіолетовий стабілізатор зупиняє дію сонячних променів на пластик, чим забезпечує гарантоване  зберігання корму до 2 років.

Переваги даної технології у порівнянні з традиційною заготівлею силосу у ями та траншеї:

- висока якість і поживна  цінність корму. Заготовлена силосна  маса залишається свіжою та  придатною для згодовування протягом  всього періоду зберігання.

- втрати корму під час  заготівлі і зберігання зведені  до мінімуму (1-3% від загальної  кількості). Дана технологія дозволяє  уникнути псування корму  через  доступ повітря, надлишкової вологи  і т. п. 

- дана технологія дозволяє  заготовляти силос у  будь-якому  зручному місці. Єдина умова  – наявність рівної площадки. У кожному мішку поміщається  250-300 т корму (у залежності від  довжини мішка та рослинної  сировини).

- висока продуктивність  силосного преса – дозволяє  закладати до 100 т силосованої  маси за годину. Можливість заготівлі  за будь-якої погоди.

Необхідний набір техніки  та полімерні мішки для заготівлі  та виїмки консервованих кормів випускає АГ БАГ “Україна” м. Київ,  ООО  “Топ-Агро”, м. Дніпропетровськ та інші.

 Силосування в тюки  й рулони. Така технологія передбачає  менше капіталовкладень. Причому  ці капіталовкладення не прикріплені  до постійного місця. Затрати  праці на збирання і закладку  силосу не значною мірою знижуються, але при годівлі – зростають.  Останнє значно залежать від  вмісту сухої речовини у силосному  матеріалі. Що він вищий, то  вища щільність сухої речовини  у рулонах, менше рулонів потрібно  на одиницю сухої речовини, а  отже й нижчі затрати праці  і витрата плівки для обгортання.

 За ринкових умов  силос є предметом торгівлі, який  необхідно перевозити. Найзручніше  це робити в упакованих рулонах  і тюках.

 Сучасними технологіями, за яких рулони і тюки обгортають  у кілька шарів поліетиленовими  плівками, які в достатній мірі  повітронепроникні і на внутрішній  стороні мають прилипаючу поверхню, можна досягати герметичності.  Не залишається і порожнин  між рулоном і плівкою. Працюють  із плівками товщиною близько  0,025 мм і розтягуванням їх до 70%. Непроникність обгортки тим  вища, чим ширші полотна плівки.

 Непроникність плівки  дуже залежить від температури  повітря. Що більше рулони нагріваються  на сонці, то вища їхня проникність  для газів, бо різні кольори  плівок по різному абсорбують  теплове випромінювання. Та й  температури в рулонах сильно  різняться. Плівки темного кольору  більше нагріваються, що підвищує  їхню повітропроникність. Тому кращі  плівки білого або ясно-зеленого  кольору. 

 Досвід показує, що, як правило, 6 – ти шарове обгортання  рулонів є достатнім для герметизації. За дуже високих вимог до  якості силосу або при частому  пересуванні запакованих рулонів  потрібно 8 шарів плівок. Обгортання  слід проводити максимум протягом 2-х годин після пресування  рулонів. Дуже ефективно працюють  машини, які проводять пресування  й обгортання в одному робочому  процесі.

 На практиці поширене  силосування в тюках, обгорнутих  плівкою, щільність пресування  в яких звичайно вища, ніж у  рулонах. У великих господарствах  тюки, як правило, складають у  штабелі, які вкривають силосною  плівкою. Штабелюють до трьох  тюків – один над іншим.  Через те, що між тюками залишаються  повітряні канали, більші штабелі  варто так розділити плівками, щоб при вивантаженні відкритий  сегмент був використаний протягом 14 днів.

Сінаж

1. Хімічний склад сінажу 

 Сінаж - це корм, заготовлений  з бобових і злаково-бобових  трав і збережений без доступу  повітря. Сінаж відноситься до  грубих кормів. Відносна вологість  трав для заготівлі сінажу  перед закладанням на зберігання  повинна становити 50 - 55 відсотків.  Гнильні і маслянокислі бактерії  при концентрації сухої речовини  корму 45-50% розвиваються слабо.  При цьому обмежується розвиток  і молочнокислих бактерій.  Розвиток  пліснявих грибів успішно усувається  ущільненням і приховуванням  сенажних маси. При сенажірованіі  трав всі процеси бродіння  сповільнюються. Кислотність корму  (рН) знаходиться в межах 4,5 - 5,9. У кормі зберігається більше 20% цукру, при цьому біологічні  втрати не перевищують 10%. Дотримання  технології заготівлі сінажу  забезпечує отримання енергонасичених  корми (9,8 - 10,2 МДж ОЕ, або 0,80 - 0,84 корм. Од. В 1 кг сухої речовини) з вмістом сирого протеїну  в межах 16-20% (при заготівлі  корму з бобових трав) (2).

 У раціонах великої  рогатої худоби сінаж може  повністю замінити силос, сіно, а в деяких випадках і частина  коренеплодів без зниження продуктивності  тварин. Досліди, проведені у Всесоюзному  науково-дослідному інституті тваринництва (ВИЖ), показали, що середній надій  від корови становить 16,5 ... 17 кг  на добу при згодовуванні 23 ... 24 кг сінажу з конюшини та 0,3 кг концентрованих кормів .

 Сінаж на відміну  від силосу внаслідок низької  вологості не змерзається при  зберіганні, що спрощує його виїмку  і подачу до місця згодовування. При заміні сінажу сіна, силосу  і коренеплодів в раціонах великої рогатої худоби спрощується роздача кормів, так як добова маса кормів для однієї тварини в 2 рази менше, ніж при силосної-коренеплідні годівлі (4).

 Технологія приготування  сінажу 

 Для заготівлі сінажу  бажано використовувати люцерну,  конюшину та бобово-злакові суміші, оскільки вони не придатні  для силосування і з них  ризиковано заготовляти сіно. Для  приготування якісного сінажу  бобові трави слід скошувати  у фазі бутонізації, а злакові  - у фазі виходу в трубку. Порушення  строків початку збирання трав  зумовлює зниження якості корму,  особливо зі злакових трав.

 Скошування трав в  ранній фазі вегетативного розвитку  забезпечує не тільки отримання  високоякісного корму, а й підвищення  вміст кормових одиниць і сирого  протеїну. Крім своєчасного прибирання  в стислі терміни, дуже важливо  забезпечити контроль провяліванія  трав до оптимальної для сінажу  вологості - 50-55%, тому що збільшення  вологості вище 55% консервування  маси відбувається за типом  силосування. При зниженні вологості  заготовленої маси нижче 50% призводить  до збільшення польових втрат  і підвищенню пружності стебел  рослин, що в свою чергу ускладнює  її ущільнення при укладанні  в сховище (1).

 Для більш точного  визначення вологості пров'яленої  маси використовують стаціонарний (ВЧ, ВЗМ) або переносний (ЛЛК-0, 1) вологоміри. При відсутності даних приладів  визначення вологості можна провести  візуально. 

 При вологості маси  близько 45% у рослин скручуються  листя, при 55% стебла і листя  м'які, але не обламуються. При  стисканні маси в жмені рослини  стають вологими, але сік не  виділяють, а при відпусканні  маса розсипається. При розтиранні  листя між пальцями листя скочуються  в трубочку, але сік не виділяється  і воно не руйнуються. Якщо  при скручуванні пров'яленої маси  в джгут сік не виділяється,  то маса готова для прибирання, її вологість не більше 60%.

 Висота зрізу при  скошуванні багаторічних трав  першого року скошування не  більше 8 - 9 см, бобово-злакових сумішей  5-6 см. Збільшення висоти зрізу  трав призводить до недобору  корму на 2 -3 центнера з гектара.  Зменшення висоти зрізу трав  призводить до пошкодження або  до забруднення корму землею  та знищення ростових бруньок  рослин, що в свою чергу призводить  до погіршення врожайності культур  (7).

 Тривалість збирання  однотипного рослини не повинна  перевищувати 10 днів, а площа скошуваних  за день трав повинна відповідати  можливостям швидкого прибирання, не допускаючи пересихання маси  на полі.

 При збиранні трав  на сінаж техніка повинна забезпечувати  рівномірне провяліванія корми  (прискорена вологовіддача рослин  і прискорене зневоднення їх).

 Найбільш прийнятними  апаратами для порушення цілісності  стебел шляхом їх ізмінанія,  счесиванія їх кутикули зарекомендували  сінокосарки обладнані кондиціонерами. Використання цих апаратів сприяє  зниженню різниці у швидкості  зневоднення стебел і листя  рослин і зменшує польові втрати. Для злакових трав найбільш  прийнятні кондиціонери з вилами Y-подібної форми, для бобових  - профільовані гумові вальці. До  таких сінокосарка з кондиціонерами  першого типу відносяться ПН-540 Тульського комбайнового заводу, другий тип сінокосарки з кондиціонером  проводиться АТ "Пермьтехмаш-Агро" (2).

 При скошуванні маси  косарками старих конструкцій  КС-Ф-2, 1, КДП-4 (брусові) і КПРН-3, 0, КРН-2, 1 масу слід проворошіть  по всій ширині Прокоса і  в умовах Чувашії залишити  для зневоднення на 5-7 годин. У  прокошуваннях маса пров'ялюють  до 60-70%. Потім збирають у валки  і провяліванія проводять до 50-55%. Для розкидання та збору маси  у валки застосовують граблі-ворушарки  ГВР-6, 0, ПН-600 або ПН-610.

 При низьковрожайних  травостоях переважно використовувати  косарки-плющилки Е-301, Е-302 і КПС-5Г. 

 Підбір валків виробляється  при вологості маси 60% з тим,  щоб прибрати з поля основна  кількість її вологістю 50-55%.

 Довжина різання трав  для приготування високоякісного  сінажу повинна становити 2-3 см. таку різку забезпечують кормозбиральні  комбайни: ПН-450, "Дон-680", Ярославець "," Полісся-250 "," Полісся-3000 ", КСК-100А та ін . Мелкоізмельченниє  маса добре ущільнюється і  зручна при розмішуванні з  іншими компонентами корму і  роздачі тваринам. При експлуатації  підбирачів-подрібнювачів необхідно  суворо дотримуватися інструкції  із заточування ножів і регулюванню  подрібнюючих апаратів.

 Для забезпечення безперебійної  роботи підбиральної техніки  організувати своєчасний вивіз  маси на сховище. З метою  спрощення технічного обслуговування  кормозбиральної і транспортної  техніки необхідно організувати  роботу поточно-груповим методом .

 З метою виключення  втрат необхідно обладнати транспортні  засоби знімними каркасами обтягнуті  мелкоячеистой сіткою. Для перевезення  подрібненої маси використовують  спеціальні причепи ПСЄ-20, ПСЄ-12, 5, ПІМ-40, самосвальні причепи 2-ПТС-4 з нарощеними бортами. 

 Сховища сінажу підбирають  з урахуванням можливості швидкого  заповнення та ретельної герметизації  маси, а також надійної механізованої  виїмки готової маси. У нинішніх  умовах зберігання сінажу виробляється  в основному в наземних траншеях  із залізобетонних конструкцій.  Розміри траншеї визначаються  потребою в сенаже, наявністю  кормозбиральної техніки та сировинної  бази. Найбільш оптимальний термін  заповнення траншеї 3-4 дні при  щоденній укладанні маси не  менше 80 см. Стіни траншей повинні  бути з ухилом 10-14 ° у зовнішню  сторону, а дно вище за рівень  грунтових вод не менше, ніж  на 0,5 м. 

 Показником правильного  ущільнення маси є температура  маси, яка не повинна перевищувати 35-37 ° С. 

 З метою дотримання  правил техніки безпеки не  дозволяється ущільнення маси  колісними тракторами. Ущільнення  маси слід вести гусеничними  тракторами Т-130, ДТ-75, Т-4 та інші.

 Сенажних траншею після  укриття чорною плівкою притискають  відпрацьованими гумовими покришками. З метою недопущення промерзання  сінажу бажано вкривати соломою  шаром 50 см.

 Найбільш поширені  вежі з верхньою вивантаженням  корму. Вони мають вертикальний  ряд люків з герметичними кришками  і зовнішню шахту, куди відкриваються  люки (5).

  Таким чином, технологію  приготування і роздачі сінажу  тваринам можна повністю механізувати  й автоматизувати. Основні операції  технологічного процесу виконують  наступним комплексом машин: скошування  і плющення - косарки-плющилки Б-301, Б-302, КПС - 5 Б, КПВ - 3, косаркою  причіпний КТП - 6; ворушіння і  згрібання валків - граблями Б  - 247, ГВК - 6, ГВР - 6; підбір трав  з валків, подрібнення і навантаження - агрегатами Е - 280, КСК - 100, Е  - 0.67, КУФ - 1.8 При закладці зеленої  маси для розрівнювання і трамбівки  в траншеях використовують важкі  трактори з бульдозерної лопатою .

 Заготівля сінажу в  меншій мірі залежить від погодних  умов, ніж заготівля сіна. Зазвичай  на провяліванія трави для  приготування сінажу потрібно 4-7 годин в гарну погоду і 1-2 дні - в похмуру. У змінну  погоду приготування сінажу з  трав дозволяє істотно збільшити  темпи збирання при одночасному  підвищенні збору поживних речовин  та їх перетравності. Скорочення  терміну провяліванія на 2-3 діб  дозволяє отримати більш якісний  корм, з енергетичної та протеїнової  поживності, в порівнянні з сіном .

 Для приготування сінажу  строки збирання трав є другим  важливим фактором, що визначає  якість корму, енергетичну поживність, вміст у ньому перетравного  протеїну, клітковини, вітамінів і  інших елементів живлення, а також  його поедаемость тваринами. 

 При ретельному дотриманні  технології заготівлі сінажу  втрати поживних речовин бувають  менше, ніж при приготуванні  сіна і силосу.

"Сінаж в упаковці"

 Труднощі і недоліки  традиційної заготівлі сінажу  успішно долаються при заготівлі  цього корму за технологією  "сінаж в упаковці". Вона  успішно застосовується в Європі  вже майже 20 років. На практиці  селяни швидко переконалися, що  сінаж в упаковці може реально  зняти застарілу, вже традиційну  для нас проблему заготівлі  кормів з найменшими втратами  якісно і в короткі терміни,  навіть у несприятливих погодних умовах .

 Технологія заготівлі  кормів з упаковкою в плівку  широко поширена в усьому світі:  у Європі вона з успіхом  застосовується вже більше 15 років. 

 Для України ця технологія є новою і в порівнянні з традиційною має ряд незаперечних переваг:

 високу якість одержуваного  корму; 

 заготівля може проводитися  при несприятливих погодних умовах;

 мінімальні втрати  при збиранні, зберіганні та згодовування;

 збільшення продуктивності  праці в 2 рази;

 стислі строки заготівлі  корму (2000 тонн за 20 днів);

 можливість косіння  трав з більш високою кормовою  цінністю в більш ранні терміни 

 окупність вкладених  коштів за 2-3 роки.

 Технологія заготівлі  трав'яних кормів з упаковкою  в плівку.  Процес заготівлі  корму включає в себе наступні  операції:

1. Косіння трав з одночасним  плющенням; 

2. Вспушіваніе і підв'ялювання  скошеної маси;

3. Формування валків;

4.  Пресування рулонів  з подальшою їх транспортуванням  до місця упаковки та зберігання 

5.  Упаковка рулонів  у спеціальну плівку, складування  упакованих рулонів; 

6. Подрібнення і роздача  кормів тваринам.

 Всі операції виконуються  комплексом машин, що агрегатуються  з МТЗ-80, 82.  Управління машинами  здійснюється безпосередньо з  кабіни трактора. Всі машини, на  думку спеціалістів господарств,  надійні, прості в експлуатації, технологічні та продуктивні .

 Досвід тільки останніх  років показує, що сінаж в  упаковці дає збільшення поживності  кормів приблизно на 20%, дозволяє  отримати повністю збалансований  корм, ефективно його використовувати  і підвищити продуктивність тварин  на 20-30%, знизити витрати кормів  у сухій речовині і собівартість  продукції тваринництва, зменшити  потреба в площі для виробництва  кормів на 25% навіть при збереженні  існуючого рівня врожайності  кормових культур і угідь. 

 Основні переваги сінажу  в упаковці в порівнянні з  традиційними кормами такі. Нестійка  погода під час заготівлі кормів  не грає ролі: сінаж з вологістю  до 55% протягом дня упаковується  в спеціальну плівку без додавання  консервантів і зберігається  без істотної втрати кормових  якостей; упаковані в плівку  корму зручно зберігати в будь-якому  місці навіть без укриття, постійна  вага рулонів зручний при дозованому  годівлі худоби, рулони пожежобезпечні  і чудово зберігаються не менше  одного року; підвищується ефективність  і рентабельність виробництва  молока і м'яса; значно полегшується  праця механізаторів, скотарів  і доярок, підвищується культура  виробництва.

Технології заготівлі  сіна

 Значення сіна в  годівлі тварин.

 Сіно – це вид  об’ємистого корму, одержаний  шляхом зневоднення скошеної  зеленої маси природним сушінням  та за допомогою активного  вентилювання.

 Сіно є важливим  джерелом кормів лі для повноцінної  годівлі тварин у зимово-стійловий  період. Це джерело грубоволокнистої  клітковини, потрібної для нормального  функціонування шлунково-кишкового  тракту тварин.

 Виключно незамінна  роль сіна пов’язана з тим,  що це незамінне джерело протеїну, цукрів, вітамінів, мінеральних речовин.

 За поживністю 1 кг сіна, середньої якості прирівнюється до 0,5-0,6 к.од., містить 40-60 г перетравного протеїну, 40-45 г цукрів, мінеральні речовини, мікроелементи, вітаміни.

 Встановлено, що обов’язковою  складовою частиною раціону молочних  кормів повинно бут якісне  сіно доброї якості, що дозволяє  без використання концентрованих  кормів отримувати 15-16 л молока за добу від корови.

 Під час згодовування  сіна високої якості модна  задовольнити потребу тварин  у кормових одиницях на 40-50%, в  перетравному протеїні – на 35-40%, більше, ніж на 50% у мінеральних  речовинах і практично повністю  в каротині.

 Отже, якісне сіно в  раціоні – це, насамперед, здоров’я  тварин, висока продуктивність, щорічне  теля та довголіття.

 Для забезпечення нормальних  процесів у шлунково-кишковому  тракті великої рогатої худоби  в стійловий період, необхідно  щоденно згодовувати не менше  1,5 кг сіна в розрахунку на 1 ц живої маси.

 Необхідна кількість  сіна в рік на 1 голову залежить  від її продуктивності тварин  так при надоях 3000 кг молока в рік це потреба становить 1 т сіна, 4000 кг – 1,2 т та 5000 кг.

 Важливим показником  хімічного складу є клітковина, вміст якої змінюється залежно  від фази розвитку рослин. У  молодих рослинах вона складається  переважно із целюлози, в більш  старих рослинах стінки клітин  грубішають і кількість клітковини  зростає, перетравність її і  якість сіна зменшується. Саме  тому при заготівлі сіна такі  важливу роль відіграє дотримання  оптимальних фаз збирання рослин  та їх сумішок.

 Клітковина рослин, зібраних  у оптимальні фази, відіграє важливу  фізіологічну роль не менше  як джерело енергії, але і  як фактор, що забезпечує нормалізацію  продуктів травлення. Коровам  у період лактації клітковина  потрібна для утворення летких  жирних кислот особливо оцтової,  як основного попередника жиру  молока. Оптимальний вміст клітковини  в раціонах великої рогатої  худоби становить 22-27%.

 Вміст жиру незначний  і знаходиться в межах 1-2,5% та  є джерелом енергії в незамінних  жирних кислотах. Вміст жиру в  сіні залежить від фаз розвитку  рослин.

 Мінеральні речовини (зола0 представлені в сіні переважно  такими елементами як кальцій,  фосфор, калій, хлор, залізо, сірка.  Більший вміст їх у сіні  з бобових рослин. Слід зазначити,  що основу поживності сіна  визначає вміст листків в ньому,  збереженості яких у процесі  заготівлі сіна слід приділяти  значну увагу.