Складові елементи комплексного фінансово – економічного аналізу у банках

Тема № 8. Складові елементи комплексного фінансово – економічного аналізу у банках.

Зміст

Вступ

1. Поняття, зміст та  основні напрямки дослідження  економічного аналізу.

2. Історичний аспект  розвитку економічного аналізу.

3. Поняття фінансового  аналізу, як економічної категорії.

Висновок

Список використаної літератури

Вступ

Сучасний фінансовий аналіз повністю змінює свою парадигму  від оцінково-статистичного до пошуково-прогностичного з вибором оптимальних управлінських  рішень у зоні невизначеності та ризику. Сама ж методика конкретних аналітичних досліджень має бути наближеною до „життєвих” потреб банку, відповідати повсякденним запитам управління, бути надійним економічним інструментом управління.

Фінансовий аналіз банківської  діяльності є логічним продовженням банківської справи та необхідною передумовою прийняття обґрунтованих управлінських рішень. В банківській сфері аналіз відіграє особливо важливу роль, бо діяльність банку як фінансового посередника заснована на довірі, котра формується в суспільстві за результатами аналізу надійності як окремих кредитних установ, так і банківської системи загалом. Це потребує розроблення адекватних методичних підходів до аналізу діяльності банків, які б сприяли більшій прозорості та прогнозованості всієї банківської системи. Щоб виконувати взяту на себе місію збереження та примноження суспільного капіталу, банки мусять постійно підвищувати ефективність діяльності та вдосконалювати аналітичний інструментарій, застосовуваний у процесі управління. Отже, за умов високої конкуренції та нестабільності фінансових ринків проблеми фінансового аналізу та об’єктивної оцінки діяльності кредитних установ стають усе актуальнішими.

Теоретичне обґрунтування  методологічних засад фінансового  аналізу банківської діяльності, визначення його ролі та місця в системі важелів управління сучасним комерційним банком та його практичне застосування - актуальний напрям наукових досліджень, який дає можливість з’ясувати зміст і внутрішню структуру аналітичної роботи в банку, сформувати адекватний інструментарій аналізу, раціонально організувати аналітичний процес та в кінцевому підсумку підвищити ефективність і надійність банківської діяльності вцілому.

Метою написання магістерської дипломної роботи є вивчення та узагальнення проблематики фінансового аналізу діяльності банку; дослідження практичних рекомендацій з удосконалення методики проведення фінансового аналізу.

Відповідно до поставленої  мети визначено сукупність основних завдань, спрямованих на її досягнення, до яких належить:

• визначення ролі та місця фінансового аналізу в системі важелів управління сучасним комерційним банком;
• поглиблення теорії фінансового аналізу через уточнення визначення предмета, методу та системи аналітичних показників з урахуванням специфіки діяльності банку як об’єкта аналітичних досліджень;
• формування цілісного підходу до фінансового аналізу банківської діяльності, заснованого на принципах системності та обґрунтування методологічних засад фінансового аналізу банківської діяльності за допомогою концепцій, що пояснюють закономірності функціонування фінансової сфери;
• формування системи показників та методики комплексного аналізу фінансової діяльності банку.

Предметом досліджень виступають теоретичні засади фінансового аналізу; методологія та методичний інструментарій фінансового аналізу діяльності банківської установи.

Об’єкт  дослідження – процес проведення фінансового аналізу у банку.

1. Поняття, зміст та основні напрямки дослідження економічного аналізу

Основною метою аналізу діяльності банку є пошук резервів підвищення ефективності роботи банківської установи, максимізація його прибутку за мінімізації ризику. Об’єктом дослідження виступають конкретні банківські установи, їх філії або підрозділи. Предметом дослідження є сукупна діяльність комерційного банку та окремі її напрямки (кредитні, валютні операції, розрахунково-касове обслуговування, операції з цінними паперами). Суб’єктами аналізу є як самі комерційні банки, так і інші кредитні установи, а саме: НБУ, банки-кореспонденти, реальні та потенційні клієнти, аудиторські фірми, податкові органи, місцеві й центральні органи влади.

З позиції  самих комерційних банків ставляться такі завдання:

• оптимізація структури активних та пасивних операцій з метою максимізації прибутку;
• контроль за дотриманням установлених НБУ економічних нормативів;
• мінімізація всіх видів банківських ризиків;
• визначення фінансової стійкості банку;
• підтримання його ліквідності та платоспроможності.

З позиції  банківських клієнтів основними завданнями є:

• визначення фінансової стійкості та надійності банку;
• оцінка якості та вартості обслуговування;
• визначення спектра послуг, що надаються банком;
• доцільність та перспективність подальших стосунків з банком.

З позиції  НБУ основними завданнями є:

• контроль за дотриманням економічних нормативів;
• зниження ризикованості банківських операцій;
• аналіз фінансової стійкості та платоспроможності банків другого рівня.

В економічній літературі існують різні підходи щодо класифікації економічного аналізу за видами. Найбільш повною та чіткою є класифікація

Рис.1.1 Класифікація видів економічного аналізу банківської  діяльності

Наведені дані свідчать, що вид аналізу залежить від: періодичності  його проведення, обсягу питань, що аналізуються, мети та характеру дослідження, складу об’єктів, котрі аналізуються, масштабності та спектра послуг, що надаються банком.

За періодичністю проведення аналізу виділяють разовий та періодичний аналіз. Разовий аналіз проводиться епізодично за якихось певних умов (у разі зміни керівництва, акціонерів, форс-мажорних обставин).

Періодичний – це аналіз, що проводиться систематично через певний інтервал часу. Залежно від інтервалу часу проведення аналізу виділяють: щоденний, тижневий, декадний, місячний, квартальний, річний.

Якщо за повного аналізу вивчаються всі сторони роботи комерційного банку, то за тематичного – лише вузьке коло питань, які даються змогу виявити можливості поліпшення окремих сторін діяльності банку. Локальний аналіз передбачає вивчення роботи окремих структурних підрозділів банку.

Попередній аналіз виконується під час оцінки аналітичних рахунків для виявлення можливості здійснення банком будь-яких операцій.

До оперативного аналізу звертаються під час поточної роботи банку для оцінки дотримання нормативів ліквідності та інших показників, для вжиття термінових заходів, що забезпечують їх виконання, а також отримання достатнього прибутку.

Підсумковий аналіз використовується для визначення ефективності діяльності комерційного банку, виявлення резервів збільшення резервів його прибутковості.

Перспективний аналіз використовується для прогнозування результатів, що очікуються у наступному періоду, та визначення подальших напрямів грошово-кредитної політики.

За аспектами та методами дослідження виокремлюють фінансовий, управлінський та операційно-вартісний аналіз.

Фінансовий  аналіз, як правило, проводиться на основі фінансової звітності і включає такі питання, як аналіз фінансових результатів, прибутковості роботи банку, фінансової стійкості та надійності, його ділової активності, ліквідності та платоспроможності.

Управлінський аналіз охоплює ширше коло питань дослідження роботи банківської установи та базується не тільки на даних фінансової звітності, а й даних аналітичного бухгалтерського обліку. Управлінський аналіз не тільки констатує факт і результат роботи банку, а й виявляє причинно-наслідкові залежності, дає змогу виявити причини зміни окремих явищ, оптимізувати структуру активно-пасивних операцій, виявити резерви підвищення ефективності роботи банку.

Операційно-вартісний  аналіз балансу банку дає змогу визначити спеціалізацію діяльності комерційного банку, його місце у системі госпрозрахункових відносин, можливості, форми та перспективи взаємовідносин з іншим контрагентами цієї системи.

Крім того, операційно-вартісний  аналіз дає змогу оцінити ефективність та доцільність функцій, які виконуються банком. Оцінювання проводиться на підставі загальної суми балансів, співвідношення розмірів депозитів і кредитів, власних і залучених коштів, а також питомої ваги міжбанківських операцій у загальному обсязі ресурсів та їх вкладень. Під час аналізу визначаються основні напрями діяльності комерційних банків, які характеризують його спеціалізацію. Питома вага тієї чи іншої операції, яка виконується банком, у загальній сумі балансу демонструє її вагу для банку. В умовах розвитку конкуренції між банками за клієнтуру, а також аналізу процесів регіонального розвитку зростає значення аналізу операцій комерційних банків у територіальному розподілі.

Операційно-вартісний  аналіз поглиблює дослідження дохідності банку і дає уявлення про вартість, збитковість та рентабельність певних операцій. Він дає змогу оцінити значення кожного виду операцій у формуванні прибутку банку і визначити головні напрямки депозитно-позикової політики банку щодо конкретних контрагентів з метою максимізації прибутку.

З позиції суб’єктів  проведення банківського аналізу виділяють  внутрішній та зовнішній аналіз.

Внутрішній аналіз передбачає проведення аналітичних процедур внутрішніми аналітиками банку. Цей аналіз здійснюється з метою прийняття оптимальних управлінських рішень менеджерами банку з метою максимізації прибутку. Інформаційна база для такого аналізу більш повна, ніж при проведенні зовнішнього аналізу, що дає змогу детальніше та повніше аналізувати всі аспекти банківської діяльності.

Зовнішній аналіз проводиться зовнішніми (стосовно конкретного банку) аналітиками і включає такі різновиди: дистанційний, рейтинговий, порівняльний, народногосподарський.

Дистанційний  аналіз проводиться контрагентами банку в разі встановлення кореспондентських та інших партнерських відносин, надання міжбанківського кредиту. Такий аналіз зазвичай здійснюється на основі обмеженої фінансової інформації і передбачає оцінювання фінансової стійкості та надійності банку-партнера, оцінювання банківських ризиків.

Рейтинговий аналіз – метод порівняльного аналізу кількох банків. Метою рейтингового оцінювання є відображення в однаковій та зрозумілій формі фінансового стану банків, дотримання ними вимог законодавчих та нормативних актів і загальної надійності їх функціонування.

Народногосподарський  аналіз банківської діяльності дає змогу визначити масштабність активно-пасивних операцій та їх прибутковість, а також ступінь участі комерційних банків у формуванні маси позикового фонду країни. Аналіз масштабності активно-пасивних операцій проводиться через зіставлення масштабів конкретних видів операцій з середнім рівнем аналогічних показників або з абсолютними масштабами по банківській системі с цілому.

На сьогодні існують  різні погляди щодо структури  економічного аналізу. За умов командно-адміністративної економіки його розглядали як політекономічний та конкретно-економічний аналіз. Останній поділявся на теорію економічного аналізу, в якій вивчалися загальні теоретичні питання економічного аналізу (загальні положення методики та організації аналізу) та аналіз господарської лані було розроблено діяльності, що конкретно розглядав методологію економічного аналізу функціонування суб’єктів діяльності.

У теоретичному плані  було розроблено багато якісних підручників, посібників, монографій щодо методики та організації проведення економічного аналізу. Але в умовах планової економіки головна ідея полягала у плановому веденні діяльності, облік та аналіз здійснювалися за схемою «план-факт».

Традиційний аналіз діяльності, який сформувався вітчизняними суб’єктами діяльності виконувався після проведення господарських операцій по закінченні звітного періоду. Проведення економічного аналізу зводилося до порівняння фактично досягнутих показників з плановими. Факторний аналіз практично був відсутній. Головна мета такого економічного аналізу – оцінка досягнутих результатів виконання намічених завдань на час проведення аналізу.

Найбільш ґрунтовно  термін „економічний аналіз” визначається Гаврилишиним Б.Д. та Мочерним С.В. економічний аналіз – розчленування економічних явищ та процесів на окремі складові частини та елементи, їх аналіз, а також спосіб обґрунтування економічних законів та закономірностей на підставі фактів економічної дійсності.

Головною рисою економічного аналізу, як відомо, є комплексне, системне дослідження економічних явищ, процесів, факторів і причин, що їх зумовлюють. Дослідження економічних явищ вимагає вивчення прояву економічних законів і категорій ринкової економіки в умовах різних видів підприємств та об’єднань на кожному етапі розвитку ринкових відносин. Для економічного аналізу характерна також об’єктивна оцінка ефективності виробничо-фінансової діяльності й стабільності ринкового становища. Прибутковість та конкурентоспроможність є основними критеріями оцінки виробничо-господарської діяльності кожного підприємства і його підрозділів.

Нарешті, важливою рисою  економічного аналізу є діагностика  і пошук резервів та можливостей  їх мобілізації в поточному і  перспективному періодах.

Кожна наука має свій предмет дослідження, який вона вивчає цілеспрямовано, використовуючи методи і технічні прийоми, властиві лише їй.

Економічний аналіз належить до економічних наук, його основна  мета – вивчення результатів господарювання. Його предметом може бути діяльність конкретних підприємств та її ефективність, яка відображається в системі плану, обліку, звітності та в інших джерелах інформації.

Основна мета економічного аналізу, як відомо, - це пошук можливостей (резервів) підвищення ефективності виробництва  на основі вивчення передових досягнень науки та практики, структури ринку, а також детального вивчення попиту й пропозиції на послуги, що надаються. Для її досягнення економічний аналіз, який здійснюється у банку вирішує задачі, які можуть бути й етапами аналізу, а саме:

1. Загальна оцінка виконання планових (розрахункових) показників, що може здійснюватися в абсолютному чи відносному вираженні (абсолютне відхилення, процент виконання);
2. Розрахунок абсолютного (відносного) відхилення фактичних даних від планових (розрахункових показників);
3. Якісна оцінка одержаного відхилення, що може проводитися в трьох напрямах:
• план за показником, що аналізується виконаний;
• план за показником, що аналізується не виконаний;
• план за показником, що аналізується перевиконаний;

Далі розглядаються  можливі ситуації, які призвели до конкретних результатів

4. Необхідно встановити, під дією яких причин (факторів) одержано відхилення фактичних показників від планових (розрахункових), і дати якісну оцінку дії цих факторів (позитивно чи негативно вплинули на абсолютне відхилення);
5. Вказати, які є конкретні можливості підприємства для поліпшення даного становища (по можливості підрахувати ці резерви);
6. Розробити заходи, необхідні для впровадження в практику роботи.

За умов, що склалися в  Україні останніми роками з метою  здійснення ефективного економічного аналізу необхідно проводити відповідні дослідження. Зазначене питання детально вивчається доктором економічних наук, професором - Євгеном Мнихом.

2. Історичний аспект розвитку економічного аналізу

З переходом України  до ринкових відносин відбувається реформування бухгалтерського обліку, розподіл його на фінансовий та управлінський. Ця перебудова не могла не вплинути і на науку «економічний аналіз».

Загалом кажучи, економічний  аналіз, в широкому розумінні існує  з давніх-давен. Указати дату його виникнення неможливо. Елементи аналітичного мислення лежать в основі початку практичної та наукової діяльності людства, елементи аналітичної функції характерні для будь-якої господарської діяльності. [2, с.9]

Наукові дослідження  свідчать, що аналіз був складовою системи обліку та контролю в сільськогосподарських маєтках у феодальній Британії (ХІІ ст.). Родоначальником систематизованого економічного аналізу як складового елементу бухгалтерського обліку вважається француз Жак Саварі (1622 - 1680). Ідеї Саварі були поглиблені в ХІХ ст. італійським бухгалтером Джузеппе Чербоні (1827 - 1917). В кінці ХІХ – на початку ХХ ст. з’явилося поняття в обліку – балансознавство. Воно розвивається за трьома основними напрямами: економічний аналіз балансу, комерційний аналіз балансу, популяризація знань про баланс серед користувачів.[3, с.49]

У цей же період активно  розвивається наука про комерційні розрахунки. Аналіз балансу та комерційні розрахунки й склали суть фінансового  аналізу.

Але в умовах планової соціалістичної економіки (30-ті роки ХХ ст.) фінансовий аналіз швидко трансформується в техніко-економічний аналіз (аналіз виробництва та реалізації продукції, аналіз забезпечення, наявності і використанням матеріальних ресурсів, аналіз забезпечення, руху і використання трудових ресурсів, аналіз фонду оплати праці, аналіз стану і використання основних фондів).

Така аналітична робота проводиться за схемою «план-факт», обчислюються лише відхилення фактичних  показників від планових.

Отже, справжнім аналізом на практиці ніхто не займався, його, по суті, було замінено контролем. Принижувалася роль комерційних розрахунків та аналізу балансу й посилювався аналіз відхилень фактичних показників від планових, аналітична робота на підприємствах замінювалася контролем.

Такий аналіз існував  майже до початку 90-х років. Він  був ретроспективним за своєю  природою і малокорисним для суб’єктів  господарювання, хоча в економічній  літературі Татуром С.К., Дьяковом М.Ф., Бакановим М.І. було вже розроблено методику та організацію аналізу фінансово-господарської діяльності.

На початку 70-х років  видано перші книги з теорії аналізу  господарської діяльності, автори яких - Баканов М.І., Шеремет А.Д., Каракоз  І.І. та ін. [2, с.12]

Більш детально розглядає розвиток економічного аналізу науковець Серединська В.М.:

Перша спроба дослідити історію  розвитку економічного аналізу була зроблена проф. П.І. Савичевим в роботі «Экономический анализ – орудие выявления  внутрихозяйственных резервов», що вийшла в Москві у видавництві  «Финансы» 1968 року.

Однак, автор не дотримувався строгої  історичної періодизації, за що і був  критикований М.І. Бакановим, А.М. Кашаєвим, А.Д. Шереметом в книзі «Экономический анализ» (Теория, история, современное  состояние, перспективы). Якщо професор П.І. Савичев розглядає розвиток економічного аналізу з 1917 року, то М.І. Баканов і А.Д. Шеремет в своїх працях висвітлюють його розвиток в дореволюційний період.

В розвитку економічного аналізу можна  виділити наступні періоди:

І-й – з моменту  становлення (90-ті роки ХІХ ст.) до початку 40-х років ХХ ст.

Його особливістю є:

• значний розвиток методики аналізу балансу;
• основним джерелом аналізу виступає бухгалтерський баланс;
• відсутність теоретичних розробок проблем економічного аналізу.

Певний вклад в розвиток економічного аналізу в цей період внесли роботи О.П. Рудаковського, А.Я. Усачова, В.К. Макшанцева, О.О. Афанасьєва, Н.Р. Вейцмана, С.К. Татур, В.І. Отецького, П.М. Османського, А.П. Олександровича та ін.

Проводячи підсумки довоєнного розвитку економічного аналізу можна сказати, що він, в основному, був спрямований на розробку практичних рекомендацій як провести аналіз і, насамперед, аналіз балансу.

ІІ-й – з початку 40-х  років ХХ ст. до початку 60-х

Його особливістю є:

• в якості джерел інформації використовуються дані не тільки балансу, але й бухгалтерської та статистичної звітності;
• провідну роль відіграє аналіз виробничної діяльності підприємств, тоді як аналіз балансу набуває другорядного значення;
• теоретична розробка методики економічного аналізу отримує чіткий галузевий напрямок: промисловість, сільське господарство, транспорт, торгівля та ін.

Диференціація економічного аналізу по галузях національного  господарства, що спостерігалась ще в  довоєнні роки одержала в післявоєнний період свій подальший розвиток. Але  слід відзначити, що процес диференціації міг розвиватись тільки на основі глибокої розробки загально методологічних проблем економічного аналізу, на основі фундаментальних робіт у важливіших галузях національного господарства.

В цей період почалась більш активна розробка теоретичних питань економічного аналізу, зокрема такими авторами, як М.С. Рубінов, Д.П. Чаковський, Н.Г. Вейцман, С.К. Татур, І.А. Баканов, Л.Я. Розеноберг та ін.

Особливе місце серед  робіт цього періоду відводиться працям І.І. Поклада. Поряд з методикою загального аналізу автор наводить окремі розробки з оперативного економічного аналізу, викладає його особливості і методи проведення.

Процес диференціації  зачепив економічний аналіз в  сільському господарстві і торгівлі. Найбільш активно велась розробка методів економічного аналізу в радгоспному виробництві. Значна увага приділялась економічному аналізу в сфері товарного обігу і, зокрема, аналізу власне торгових підприємств, що реалізують товари народного споживання та аналізу підприємств і організацій матеріально-технічного постачання, які реалізують засоби виробництва.

ІІІ-й –  з початку 60-х років ХХ ст. –  друга половина 80-х

Його особливістю є:

• аналіз проводиться не лише за даними бухгалтерського балансу і офіційної звітності, що було характерно для І і ІІ періодів. Відбулося його поглиблення в бік оперативності, ширше стала використовуватися обчислювальна техніка;
• закінчилося формування внутрішньогалузевих методик економічного аналізу, відбувається розширення об’єктів і функцій аналізу.

В сучасних умовах господарювання прискорився розвиток економічного аналізу, як в теоретичному, так і  в практичному напрямках. Видають  монографії, навчальні посібники, підручники, захищають кандидатські та докторські дисертації з проблем економічного аналізу. Проводять ряд наукових конференцій, які присвячені методиці і організації економічного аналізу та питанням його вдосконалення. Посилюється роль економічного аналізу в господарській діяльності підприємств. Суттєво змінюються методи аналізу виконання планових завдань, розробляються методики проведення оперативного, перспективного, порівняльного, функціонально-вартісного аналізу і все це з використанням обчислювальної техніки. Формується самостійна навчальна дисципліна «Теорія економічного аналізу», де висвітлюються філософські і політ економічні основи аналізу, зміст, предмет, метод, способи і прийоми економічного аналізу, система економічних показників, інформаційне забезпечення аналізу і організація аналітичної роботи.

Певне значення для розвитку економічного аналізу цього періоду мають роботи А.Ф. Аксененка, В.І. Валуєва, С.Б. Барнгольца, А.Н. Кузьмінського, В.Д. Пантелеєва, А.Й. Ромакова, А.П. Сабурова, В.І. Самборського, В.В. Сопка, Н.Г. Чумаченка та ін.

ІV-й – друга  половина 80-х років ХХ ст. – по сьогоднішній час.

Його особливістю є:

• зміна методики аналізу фінансового стану підприємства;
• використання в економічному аналізі останніх досягнень світової науки і практики;
• збагачення технічних арсеналів економічного аналізу, широке використання евристичних методів;
• розширення об’єктів аналізу.

У вісімдесяті – дев’яності роки активно продовжується розробка методологічних питань організації  економічного аналізу в окремих  галузях промисловості, намітились тенденції переходу до аналізу на основі інтегрованої машинної обробки інформації, продовжується процес дальшого вдосконалення інформаційної бази, посилюється зв’язок аналізу з процесом прийняття управлінських рішень.

Становлення економічної  науки в Україні відбувалося  паралельно з аналогічним процесом в інших країнах світу. У вищих навчальних закладах працювали вчені-професіонали, які не тільки навчали студентів основ економіки, але й займалися науковими дослідженнями та публікацією їх результатів.

Українських вчених економістів  було дуже багато, їх діяльність становить значний інтерес і вимагає спеціального дослідження. Найвидатнішими в цій когорті по праву є М. Туган-Барановський, Є. Слуцький, К. Воблий та ін.

М. Туган-Барановський досліджував  майже всі проблеми тогочасної економічної  теорії. Результатом цієї величезної роботи стала праця «Основи політичної економії», в якій він відстоює необхідність застосування діалектичного підходу до вивчення економічних явищ і процесів; розробляє методичні основи побудови системи економічних понять. Застосовуючи прийоми порівняння, групування, графічний, розкладання цілого на частини і узагальнення, автор глибоко проникає в суть процесів і явищ, що відбуваються у господарстві країн

Зх. Європи, Сходу, а також  США. Вклад Михайла Туган-Барановського  є досить показовим з огляду на досконалість методики, завершеність і актуальність наукових досліджень.

Подальший розвиток економічних  наук відбувався під егідою будівництва  соціалізму, комунізму з яскраво  вираженим догматичним ухилом. Економічні науки змушені були спрямовувати свої зусилля на виправдання життєвості догматів марксизму-ленінізму, волюнтаристських рішень правлячої партії. Звідси стагнація, однобокість і закомплексованість наукової тематики, її відірваність від життя. Дальший розвиток економічного аналізу здійснювався переважно російськими авторами і російською мовою, в тому числі і для українських вузів. Цього принципу дотримувалися і деякі інші національні автори та видавництва України, оскільки складно, а деколи і неможливо було подолати монополію мови, що претендувала на міжнаціональну.