Складові та аналіз зовнішнього середовища прямого впливу на організацію

     Запорізький національний технічний університет

     Інститут  управління та права 
 
 
 
 
 
 
 

     РЕФЕРАТ

     на  тему: 

     «Складові та аналіз зовнішнього середовища прямого  впливу на організацію» 
 
 
 

     Роботу  виконала: студентка 5-го курсу 

     Групи МТУ-117м

     Стоянова  Вікторія

     Перевірила: Шевченко О.В. 
 
 
 
 
 

     Запоріжжя 2011 
ПЛАН 

Вступ

I. Загальна характеристика зовнішнього середовища підприємства:

1. Зовнішнє середовища підприємства, як сукупність чинників макро та мікросередовища

2. Комплексний підхід до оцінки зовнішнього середовища

II. Методика оцінки зовнішнього середовища

1. Методи оцінки зовнішнього середовища

Перелік використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Загальна характеристика зовнішнього середовища підприємства.

 Зовнішні  фактори - це в основному неконтрольовані  сили, які мають вплив на рішення  менеджерів та їх дії і, в кінцевому  підсумку, на внутрішню структуру і процеси в організації.

 Зовнішній вплив на організацію можна представити  як сукупність трьох основних сфер: віддаленого, виробничого і оперативного впливу.

 Віддалений  вплив складається із серії факторів, які беруть початок за межами фірми , як правило, незалежні від внутрішньої ситуації, яка склалася в організації. До віддаленого впливу належать: екологічний, економічний, політико-правовий, соціально-культурний, демографічний і технологічний впливи.

 До  оперативного впливу відносять: виробничу  структуру, суперництво між конкурентами, вхідні та вихідні бар´єри, загроза  появи товарів-замінників, вплив  поставщиків та вплив споживачів.

 До  операційного оточення відносять конкурентну  позицію, образ споживача, ринок робочої сили, інтереси посередників, відношення поставників і кредиторів.

 Нагадаємо, що зовнішнє середовище організації - це сили, зовнішні стосовно до організації, які впливають на її результативність.

 Функціональні сфери зовнішнього середовища.

 Соціальне середовище. Зростання населення, розвиток культури, освіти визначають характер зростаючого потенційного ринку; вимірювання потреби в кількості та якості благ, які споживаються (продуктів, житла, комфорту), зміна стилю життя призводить до трансформації понять зайнятості та відпочинку, здорового способу життя, комфорту житла, а все разом - мотивація для зміни виробництва благ і послуг.

 Правове середовище. Всі бізнес-організації працюють в юридичних рамках, норми права регулюють поведінку бізнес-організацій і вирішують спори, конфлікти між ними і суспільством у цілому. Тому розвиваються закони, контрактне право, захист споживачів тощо.

 Державне середовище. Держава в економіці може відігравати три різні ролі: невтручання держави в процеси економіки (вільний ринок); радикальне втручання в економіку (соціалізм і комунізм); прагматичне втручання, тобто узгодження політичних поглядів, індивідуальної ініціативи, прибуткової мотивації, ринкових сил (ринок, що регулюється).

 Політичне середовище. Внутрішній ринок знаходиться під впливом політичних подій і рішень, аналогічно цьому політичні фактори можуть впливати на операції у сфері міжнародного бізнесу.

 Технологічне середовище. Динаміка попиту і пропозиції на ринку праці, ресурсів і фінансів впливає на темпи інноваційних процесів у технології. Сили конкуренції стимулюють процес розвитку технологій.

 Економічне середовище. Процеси виробництва продукції та послуг завжди знаходяться в конкретному зв´язку з економічним середовищем: рівнем зайнятості, платіжним балансом, темпами економічного росту.

 Ресурсне середовище. Економісти вважають, що ресурси, які споживаються людством, завжди обмежені. Цей принцип можна вважати правильним, якщо мова йде про ресурси, які не вимагають глибокої переробки. У випадку, якщо використовуються високі технології і ресурсами є квазічастинки та компоненти енергії, то можна стверджувати, що ресурси на Землі необмежені. Проблемою виробництва є інший аспект: навчитися отримувати необмежену кількість ресурсів, не порушуючи при цьому стійкості та рівноваги параметрів навколишнього середовища, які визначають тривалість перебування людства на землі.

 Існує межа, що відокремлює організацію  від її оточення. Зміни в організації  впливають на один чи кілька її атрибутів  і, навпаки, зміни в організації  впливають на оточення. Зовнішнє середовище організації схематично представлене на рисунку 4.3.

 Рис. 4.3. Зовнішнє середовище організації

 Організація повинна відбивати зовнішнє середовище. В основі її будови лежать передумови економічного, науково-технічного, політичного, соціального чи етичного характеру. Організація повинна створюватися так, щоб вона нормально функціонувала, всі її члени повинні робити внесок у загальну роботу і ефективно допомагати працівникам досягати поставлених цілей тепер і в майбутньому. У цьому значенні діюча організація не може бути статичною. Вона повинна швидко дізнаватися про всі зміни середовища, мати уяву про їхнє значення, вибирати найкращу відповідну реакцію, що сприяє досягненню її цілей, ефективно реагувати на вплив середовища.

 Ключові фактори успіху організації знаходяться  у двох сферах: у зовнішній (з якої вона одержує всі види ресурсів, включаючи інформацію, тобто знання) і у внутрішній (сильні та слабкі сторони якої створюють ті чи інші передумови для перетворення ресурсів у продукцію та послуги).

 Зовнішнє  середовище характеризується сукупністю перемінних, котрі перебувають за межами підприємства і не є сферою безпосереднього впливу з боку його менеджменту. Це, насамперед, усі ті організації, а також люди, що зв´язані з даним підприємством у силу виконуваних ним цілей і завдань: постачальники, споживачі, акціонери, кредитори, конкуренти, професійні союзи, торгові організації, спілки споживачів, урядові органи та ін. Крім того, існує другий ряд перемінних зовнішнього середовища - соціальні фактори й умови, що, не впливаючи прямо на оперативну діяльність організації, визначають стратегічно важливі рішення, які прийняті її менеджментом. Найважливіша роль тут належить економічним, політичним, правовим, соціально-культурним, технологічним, екологічним, фізико-географічним факторам і змінним.

 Організація як відкрита система може вижити тільки у взаємозв´язку із зовнішнім середовищем. Розрізняють середовище прямого впливу і середовище непрямого впливу. До середовища прямого впливу відносяться постачальники, трудові ресурси, закони й установи державного регулювання, споживачі й конкуренти. До середовища непрямого впливу - стан економіки, науково-технічний прогрес, соціально-культурні та політичні зміни, групові інтереси і події в інших країнах, що стосуються організації. Фактори непрямого впливу можуть не робити безпосереднього впливу на організацію, але позначаються на її діяльності. Так само як і внутрішні перемінні, зовнішні перемінні впливають на організацію у взаємозв´язку, тобто зміна одного фактора може вплинути на зміну інших. Так, наприклад, ріст цін на нафту спричинить за собою підвищення цін у всіх галузях економіки, викличе урядове регулювання нормативів споживання, введення податків на надприбуток нафтових компаній, підвищення цін на комунальні послуги тощо (рисунок 4.4.)

 Фактори зовнішнього середовища характеризуються:

 - об´єктивний  чинник виникнення впливу: умови  виникають незалежно від діяльності  підприємства і впливають на нього;

 - взаємозалежність  факторів: сила, з якою змінність  одного фактора впливає на інші фактори;

 - складність, кількість та різноманітність  факторів, що суттєво впливають  на підприємство;

 - динамічність: відносна швидкість змінності  середовища;

 - невизначеність: відносна кількість інформації  про середовище та ступінь  її імовірності. 

 Рис. 4.4. Фактори зовнішнього середовища непрямої дії  

 Складність  зовнішнього середовища характеризується числом і варіантністю факторів, на які організація зобов´язана реагувати. Організації, що працюють зі складним зовнішнім середовищем, мають справу з багатьма категоріями даних, необхідних для прийняття рішень.

 Швидкість, з якою відбуваються зміни в навколишньому  середовищі, визначають її рухливість. Наш час характеризується особливою рухливістю зовнішнього середовища організації. Більш висока рухливість зовнішнього середовища спостерігається в галузях електронної, фармацевтичної та хімічної промисловості (фактори - технологія, конкурентна боротьба). Більш активні зміни відбуваються в галузях, орієнтованих на науково-технічний прогрес.

 Рухливість  зовнішніх перемінних факторів може по-різному стосуватися різних підрозділів  організації. Так, наприклад, підрозділи, які зв´язані з науковими дослідженнями, постійно зіштовхуються з високою рухливістю зовнішнього середовища, відслідковуючи технологічні нововведення. Для виробничого відділу реакція на зовнішнє середовище більш спокійна. Тут спостерігається стабільний рух матеріальних і трудових ресурсів.

 Обсяг і вірогідність інформації кожного  фактора впливає на ступінь визначеності зовнішнього середовища. Невизначеність зовнішнього середовища тим більша, чим менше інформації і є сумніви в її вірогідності. Чим невизначеніше зовнішні перемінні, тим складніше приймати ефективні рішення.

 Як  уже згадувалося, в середовище прямого  впливу на організацію входять постачальники, закони і державні органи, споживачі  і конкуренти. Всі види ресурсів організації одержують через  постачальників. Це матеріали, устаткування, енергія, капітал і робоча сила.

 Підприємства, що виробляють продукцію, залежать від  рівномірності надходження матеріалів. Порушення їх надходження приводить до порушення випуску продукції, постачання ринку, одержання прибутку, задоволення потреб покупця тощо. Все це в кінцевому рахунку ставить у краще становище конкурента. Звідси пряма залежність організації від постачальників.

 Але для нормального функціонування організації потрібні не тільки постачальники матеріалів, але й капіталу. Інвестиції можуть бути отримані від банків, акціонерів і приватних осіб. Надійний фінансовий стан організації завжди приваблює інвесторів.

 Які б не були сучасна технологія, капітал  і матеріали, вони не можуть забезпечити ефективність виробництва без трудових ресурсів. Організаціям, як правило, завжди не вистачає висококваліфікованих фахівців різних напрямків і менеджерів.

 На  організації впливають закони і  державні установи, що визначають правовий статус і регулювання економіки. Сюди відноситься безліч законів і положень про безпеку й охорону здоров´я, захисту навколишнього середовища, захисту інтересів споживача, про оплату, фінансовий захист і багато інших. Організації зобов´язані виконувати не тільки вимоги законів, але і ряду державних установ, що стежать за виконанням законів і видають свої розпорядження. Все це доповнюється ще і регулюючими постановами місцевих органів управління. У такий спосіб організації зіштовхуються зі складною системою юридичних норм.

 Тому  завданням організації є створення  свого споживача, бо бізнес не можливий без споживача. Саме споживач диктує, які товари й послуги для нього необхідні і за якою ціною, тобто визначає кінцеві результати діяльності організації. Тому вплив споживачів на підвищення ефективності й використання таких внутрішніх перемінних, як матеріали і трудові ресурси, величезний.

 Але в багатьох випадках не споживачі  визначають необхідний ринку продукт чи послугу, а конкуренти. Якщо конкуренти вводять нововведення, то це вимагає ще більш досконалих нововведень і перетворення своєї організації у ще більш новаторську й ефективну. Недооцінка конкуруючої сторони в області вдосконалення продукту чи послуги може обернутися великими втратами прибутку.

 Всі фактори прямого впливу безпосередньо  впливають на внутрішні перемінні, викликаючи їх реакцію. Не так помітно на організацію впливають фактори непрямого впливу. Інформація про них, як правило, не повна, і керівництво змушене робити припущення про їх можливі наслідки для організації.

 Серед факторів непрямого впливу найважливіше місце займає технологія, що одночасно  є і внутрішньою перемінною. Організація  повинна враховувати перспективні технології, що можуть вплинути на швидкість старіння своєї продукції і якого роду продукцію покупець очікує в майбутньому. Відносно недавно виниклі великі технологічні нововведення докорінно змінили виробничі процеси і продукцію. Це комп´ютерна, лазерна, мікрохвильова, напівпровідникова технологія, супутниковий зв´язок, генна інженерія та ін. Вони вплинули не тільки на організації, але і на суспільство в цілому. Зберегти конкурентноздатність можна, орієнтуючись на високі технології.

 На  інтереси організації також впливає  загальна зміна економіки: інфляція, економічний спад, коливання курсу  долара щодо валют інших країн. Наприклад, інфляція може викликати зростання витрат. Зниження податків збільшує масу грошей у населення, що сприяє розвитку бізнесу.

 На  організацію впливають також  життєві цінності та традиції. Неетично поширювати слухи, що ганьблять конкурента, приймати на роботу через знайомих. До соціокультурних факторів, що впливають на організацію, відносяться прихильність визначеній торговій марці чи негативне відношення до конкретного товару або явища.

 Організаціям  необхідно рахуватися також з  політичними факторами і ставленням місцевого населення. Якщо організація веде справу за межами внутрішнього ринку, то їй необхідно враховувати особливості зовнішнього середовища тієї країни, в якій вона здійснює свою діяльність. У кожній країні зовнішні фактори будуть унікальними. Вони торкаються не тільки потреб, але й культури, звичок і звичаїв іншої нації.

 У середовищі міжнародного бізнесу виділяються  такі фактори, як культура, економіка, законодавство, державне регулювання та політична ситуація.

 Система цінностей, релігії, звичаїв і установок, що переважають у суспільстві, уособлюють собою культуру. Для ефективного ведення справ необхідно вивчати культурні відмінності та змінювати поведінку стосовно цінностей інших націй.

 Фірми, які працюють у міжнародному середовищі, повинні також враховувати і загальні економічні фактори (як обмінний курс валют, рівень заробітної плати, дисконтні ставки відсотку і загальний рівень економічного розвитку).

 Ретельному  вивченню підлягають закони і державне регулювання країни, у якій здійснюється виробництво чи ведеться торгівля. Вивченню підлягають трудове й антимонопольне законодавство, патентна справа, ціноутворення, закони ринкової економіки.

 Значення  факторів зовнішнього середовища різко  підвищується у зв´язку зі зростанням складності всієї системи суспільних відносин (соціальних, економічних, політичних тощо), що складають середовище менеджменту. Саме зовнішнє оточення диктує стратегію організації. 

     1.1 Зовнішнє середовища підприємства, як сукупність чинників макро та мікросередовища 

     Підприємство  — це відкрита система, і його розвиток залежить від зовнішнього середовища (його також називають загальним  оточенням, середовищем непрямого  впливу або сукупністю неконтрольованих факторів). Зовнішнє середовище, або  середовище непрямого впливу, діє  не безпосередньо на кожну окрему організацію, а на всі одразу. Це не означає, що їхній вплив менший за вплив факторів безпосереднього оточення. Необхідність дослідження проблеми взаємодії підприємства і зовнішнього середовища обумовлена формуванням нової концепції управління підприємством як відкритої системи, внутрішня стабільність якої залежить від умов зовнішнього середовища. Навіть, якщо в самому підприємстві не відбувається ніяких змін, постійні зміни навколишнього середовища чинять суттєвий вплив на результати його діяльності. Це викликає необхідність проведення постійного моніторингу стану зовнішнього середовища підприємства, який розглядається як невід'ємна складова частина стратегічного планування.

     У сучасних умовах будь-яка організація повинна не лише призвичаїватись до зовнішнього середовища шляхом адаптації своєї внутрішньої структури і поведінки на ринку, але і активно формувати зовнішні умови своєї діяльності, постійно виявляючи в зовнішньому середовищі угрози та потенційні можливості. Це положення увійшло в основу стратегічного управління, використовуваного передовими фірмами в умовах високої непередбачуванності зовнішнього середовища. Первинним етапом та інформаційною основою стратегічного управління є дослідження зовнішнього середовища фірми, тобто системний збір і аналіз інформації про неї. Аналіз зовнішнього середовища зазвичай вважається початковим процесом стратегічного управління, оскільки забезпечує базу як для визначення місії та цілей фірми, так і для вироблення стратегій поведінки, які допоможуть підприємству виконати місію і досягти своїх цілей. Він є процесом, за допомогою якого розробники стратегічного плану контролюють зовнішні по відношенню до організації чинники, або визначають загрози для фірми.

     Прийнято  визначати такі ситуативні характеристики окремих елементів зовнішнього  оточення та їх взаємодії:

     - взаємопов'язаність чинників зовнішнього оточення, тобто рівень сили, з якою зміна одного чинника впливає на зміну інших чинників середовища;

     складність  зовнішнього середовища, яка визначається кількістю чинників, на зміну яких виробнича система мусить реагувати  для забезпечення свого виживання, а також рівень варіації кожного  чинника;

     - динамічність зовнішнього оточення, тобто швидкість, з якою відбуваються  зміни в оточенні підприємства; більшість дослідників вважають, що швидкість змін в окремих  галузях та сферах економіки  має тенденцію до прискорення;

     - невизначеність зовнішнього оточення, яка розглядається як функція  від кількості інформації стосовно  дії кожного чинника та впевненості  в її достовірності.

     Всі ці характеристики зовнішнього середовища організації говорять про високу динаміку і варіантний характер змін, що відбуваються в ній, що наскладує на керівництво завдання якомога точнішого прогнозування, оцінки і аналізу зовнішнього оточення фірми, що склалося, а також заздалегідь встановити характер і силу можливих погроз, що дозволить виробляти і адекватно ситуації коректувати вибрану стратегію. У сучасних умовах найбільш дієвим вважається необхідність здійснювати превентивне реагування на прогнозовані у зовнішньому середовищі зміни, оскільки лише за допомогою цього можна не лише вижити, адаптуватися, але і максимально ефективно використовувати наявні в організації резерви, а також можливості, виникаючі внаслідок змін, що відбуваються.

     Фактори зовнішнього середовища мають певний зв’язок як між собою, так і  з внутрішнім середовище, цей зв’язок полягає в рівні сили, з якою зміна одного фактора діє на інші складові. Треба виявити основні тенденції, взаємовплив цих факторів і побудувати прогнози їхнього розвитку.

     Основними принципами, які необхідно враховувати при организації дослідження зовнішнього середовища є принципи об’єктивності, системності, принцип розвитку, регулярності, гнучкості та релевантності.

     Дослідження зовнішнього середовища є необхідним також у процесі антикризової стратегії. Причини які зумовлюють дослідження середовища були викладені в творах Градовой.А.П.

     По-перше, Невідповідність підприємства до вимог  зовнішніх контрагентів здебільшого  спричиняють появу та розвиток кризових явищ.

     По-друге, стан та напрям розвитку зовнішнього  середовища певною мірою визначають можливості підприємства щодо локалізації  кризи та виходу з неї. Погіршення зовнішнього середовища є потужним каталізатором прискорення розвитку кризи, що призводить аж до банкрутства та ліквідації суб'єкта підприємництва. Це посилює часові обмеження антикризового процесу, ускладнює виконання програми антикризових дій. Якщо прогнозуються зміни на краще в загальному стані зовнішнього середовища або в його певних сегментах, це послаблює та уповільнює розвиток кризи, стає перешкодою для її розвитку. За цих умов потенційні результати від вжитих антикризових заходів мають бути оперативними, дійовими, вагомими.

     По-третє, розробляючи антикризові заходи, необхідно враховувати стан та прогноз  розвитку зовнішнього середовища, забезпечувати  їх адекватність та часову відповідність  до процесів, що відбуваються за межами підприємства.

     У сучасній економічній літературі зовнішнє оточення підприємства розглядається  як складна багаторівнева структура, елементи кожного рівня якої формуються під впливом власних (специфічних) факторів та по-різному (за силою та напрямом) впливають на діяльність підприємства. Прийнято виокремлювати  два рівні зовнішнього оточення:

     1.Загальне  оточення (макросередовище), яке включає  до свого складу глобальні  чинники, що віддзеркалюють соціально-економічні  відносини у суспільстві. Здебільшого макросередовище не має специфічного впливу на окремо взяте підприємство, але ступінь впливовості на окремі підприємства різний, що обумовлюється відмінностями як у сферах діяльності, так і у внутрішньому стані (потенціалі) підприємств. Макросередовище визначає загальні умови підприємницької діяльності, атмосферу бізнесу, впливає на чинники мікросередовища та через них (опосередковано) - на розвиток підприємства.

     2. Оперативне середовище (мікросередовище), яке охоплює чинники, які здійснюють  безпосередній вплив на конкретне підприємство. Традиційно прийнято розглядати такі групи чинників, як покупці, постачальники, конкуренти, державне законодавство.  

     1.2 Комлексний підхід до оцінки зовнішнього середовища 

     Як  бачимо попередні автори неодмінно  поділяли зовнішнє середовище на мікро  та макросреду і вже потім формували  перелік чинників, які діють на підприємство. Розглядаючи мікросереду  автори групували усі чинники  за окремими класифікаційними ознаками. Чинники мікросередовища автори вже групували за окремими блоками. Вариантів класифікацій чинників макросередовища було куда більше ніж вариантів класифікації мікросереди. На мій погляд доцільно би було об΄єднати чинники макросереди та мікросереди в одну класифікацію, а вже потім проводити їх комплексний аналіз. Практично усі чинники мікросередовища формуються на на рівні держави і як зазначалося раніше є меньш прогнозуємими ніж чинники макросередовища. Усі ж чинники макросередовища, окрім впливу законодавчих органів формуються на рівні різних підприємств. Але розмежування чинників впливу зі сторони держави на мікро та мактрорівні такі не певні, що з деякими з них може виникнути плутанина чи деякі з цих чинників просто залишаться не заміченими.

     Також треба відмітити, що на відміну від  поставників, споживачів та конкурентів  діяльність держави, яка скерована на прийняття законодавчо-нормативних актів набагато меньш прогнозована, а головніше підприємство не може впливати на цей чинник. Це ще один вагомий недолік класификацій, які були розроблені раніше. А найголовніше, що він зустрічається у всіх друкованих видавництвах, де розглядається класифікація чинників зовнішнього середовища підприємства. Тому на мій погляд доцільніше було б відокремити чинник діяльності держави у законодавчій сфері, яка відноситься до мікросередовища та згрупувати іх в одну групу інституціональних чинників.

     Проаналізувавши увесь перелік чинників я пропоную звести їх в наступну класифікацію:

     1.Ринкові  чинники: конкуренти, споживачі та  конкуренти.

     2.Техніко-технологічні  чинники: поява нових матеріало  та енергосберігаючих технологій; наявність технополісів, технопарків  та бізнес-інкубаторів; сприяння  держави розвитку науково-технічного  прогресу; «технологічні прориви» (де саме); скорочення або продовження «життєвого циклу» технологій; питома вага наукоємких виробництв і продукції; вимоги до науково-технічного рівня виробництва, що забезпечує конкурентоспроможність;

     3.Інституціональні  чинники: прийняття нормативно-правових  актів; державна політика приватизації/націоналізації; державний контроль і регулювання  діяльності підприємств (узагалі); міждержавні угоди з іншими  урядами; рішення уряду щодо підтримки окремих галузей підприємств (пріоритети);

     4.Економічні  чинники: характер економіки та  економічних процесів (у тому  числі інфляція або дефляція); система оподаткування та якість  «економічного законодавства»; масштаби економічної підтримки окремих галузей (підприємств); загальна кон’юнктура національного ринку; розміри та темпи зростання чи зменшення ринку (взагалі); розміри та темпи зростання сегментів відповідно до інтересів фірми; стан фондового ринку; інвестиційні процеси; ставки банківського проценту; система ціноутворення та рівень централізовано регульованих цін; вартість землі; структура національної економіки.

     5.Політичні  чинники: діяльність держави по  підпримці окремих галузей господарства; політика захисту національного  виробника; рівень корупції; рівень політичної стабільності; періодичність зміни політичних напрямків розвитку держави.