Міністерство  освіти, науки, молоді та спорту України

Тернопільський  національний економічний університет

Юридичний факультет 

Кафедра

соціальної  роботи 
 
 

ІНДЗ

на тему: « Соціальний супровід та адаптація молоді, що повернулися з місць позбавлення волі » 
 
 

Виконала:

ст.гр. СР-11

Сайкун Н.М. 

Перевірила:

Рудакевич О.М. 
 
 

Тернопіль 2011

План

Вступ

1. Ресоціалізація та соціальна адаптація осіб, що повернулися з місць позбавлення волі.
2. Зміст соціально-педагогічної роботи з колишніми ув’язненими.
3. Робота центрів ресоціалізації та соціальної адаптації.

Висновок

Список використаної літератури 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

Вступ

     Сьогоденний стан суспільної моралі серед інших чинників характеризується й таким, що за роки кризових явищ в економіці поглибилося розшарування суспільства на багатих і бідних, значною мірою утрачені важелі формування світогляду молодого покоління. Відбувається масова пропаганда культу сили, грошей, здобутих будь-яким шляхом, ідеалізація та романтизація злочинного світу. Усе це створює у значної частини молодих людей уявлення про вседозволеність будь-якої поведінки, широкі можливості швидкого збагачення кримінальним способом. Тому число молоді у складі засуджених протягом останніх років невпинно зростає.

     Звичайно, що такий стан молодіжної злочинності не може задовольнити суспільство, що зумовлює відповідні завдання правоохоронним органам, державним і громадським організаціям, причетним до вирішення проблем молоді. Враховуючи, що профілактика злочинності значною мірою пов’язана з профілактикою рецидиву, одним із важливих завдань є створення умов для ресоціалізації та адаптації неповнолітніх і молоді, які відбули покарання і повернулися з місць позбавлення волі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Ресоціалізація та соціальна адаптація осіб, що повернулися з місць позбавлення волі.

     Соціальний  супровід та адаптація молоді, що повернулися  з місць позбавлення волі,здійснює система соціальних служб для молоді, поліпшенню якої сприяє відповідна нормативно-правова база. Але ефективно реалізовувати завдання, що постають перед центрами соціальних служб для молоді( ЦССМ), вельми складно. Адже саме неповнолітні й молодь становлять ту частину звільнених з місць позбавлення волі, яка найчастіше, порівняно з дорослими звільненими, опиняється у складній життєвій ситуації. Це зумовлено двома характерами проблемами:

• По-перше, це низка негативних соціальних чинників юридичного та матеріального характеру – відсутність, зазвичай, власного житла, майна, достатньої освіти, конкурентоспроможної професії, досвіду спілкування і обстоювання своїх прав у численних інстанціях, брак набутих протягом попереднього життя на волі міцних соціальних зв’язків, які б допомогли у вирішенні проблем, які постають після звільнення з місць відбування покарань.
• По-друге, це відсутність достатнього життєвого досвіду, сформованих соціально-психологічних стереотипів, усталених навичок дотримання загальноприйнятих соціальних норм поведінки, які полегшують адаптацію до життя на волі. Усе це зумовлює неабиякі труднощі легалізації і набуття прийнятного соціального статусу, проблеми у працевлаштуванні, подальшому навчанні, стосунках з оточенням.

     Структуру об’єкта соціально-педагогічної роботи за цим напрямком становлять три категорії клієнтів: неповнолітні (віком від 14 до 18 років), які повернулися з місць позбавлення волі; молодь (віком від 18 до 35 років), яка повернулася з місць позбавлення волі; представники соціального оточення (передусім, батьки, діти яких повернулися з місць позбавлення волі, громада).

     Метою соціального супроводу та адаптації  вище вказаних категорій клієнтів ЦССМ є допомога неповнолітнім та молоді пройти процес ресоціалізації та соціальної адаптації після звільнення з місць позбавлення волі, знайти своє місце у житті.

     Ця  мета має досягатися через реалізацію таких завдань:

• допомогти неповнолітнім та молоді оволодіти основами законодавства України з питань забезпечення їхніх прав, виконання громадянських обов’язків з урахуванням інтересів і потреб звільнених, надати знання щодо механізмів застосування чинного законодавства;
• сприяти діяльності державних органів і громадських організацій щодо реалізації їхніх функцій стосовно практичного вирішення соціальних проблем зазначеної категорії молоді;
• переконати молодих людей, звільнених з місць позбавлення волі, у необхідності їхніх активних дій щодо ресоціалізації та адаптації до нових умов життя, довести їх ефективність, показати шляхи і механізми цієї діяльності;
• визнати основні соціальні проблеми, що виникають у неповнолітніх і молоді після повернення з місць позбавлення волі;
• здійснювати соціально-психологічне консультування з проблем міжособистісних стосунків серед неповнолітніх і молоді, звільнених з місць позбавлення волі;
• вести роботу з батьками та найближчими родичами цієї категорії молоді щодо сприяння вирішенню соціально-психологічних проблем, які очікують клієнтів після звільнення з місць позбавлення волі.

     Основним  очікуваним результатом соціальної роботи з неповнолітніми та молоддю, які повернулися з місць позбавлення волі, має стати набуття прийнятного для суспільства соціального статусу особистості, формування відчуття психологічного комфорту клієнтів від ведення способу життя, сумісного із загальноприйнятими нормами і правилами.

     Засобами  досягнення очікуваних результатів є процеси ресоціалізації та соціальної адаптації колишніх засуджених.

     Ресоціалізація неповнолітніх та молоді, які повертаються з місць позбавлення волі, спрямована на відновлення у них якостей, необхідних для нормальної життєдіяльності в суспільстві, засвоєння відповідних цінностей і соціальних ролей, набуття потрібних навичок. Вона передбачає застосування комплексу заходів за двома напрямками:

1. ресоціалізація свідомості особистості (відновлення позитивної системи цінностей, знань, переконань, установок тощо);
2. ресоціалізація діяльності (відновлення позитивних навичок, умінь, стилю спілкування тощо).

     Сутність  процесу ресоціалізації полягає у поновленні соціального статусу, втрачених соціальних навичок, переорієнтації особистості на забуті позитивні відносини з людьми, види діяльності, референтні групи суспільства.

     Соціальна адаптація в цьому випадку розуміється як пристосування до нового соціального середовища не на основі утрачених цінностей, властивостей і навичок, а завдяки формуванню нових, яких із різних причин у людини до цього часу не було. Виходячи із визначення соціальної технології як послідовності певних подій, процес соціальної адаптації зазначеної категорії клієнтів відбувається в три етапи:

1. етап орієнтації, коли здійснюється ознайомлення з незвичним соціальним середовищем;
2. оціночний етап, коли особистість диференціює компоненти влас-ного соціального досвіду та способу життя згідно з установками та ціннісними орієнтаціями, які раніше склалися, на прийнятні і ті, що відхилятимуться з огляду на нові можливості щодо умов, форм і способів діяльності. Звичайно, позитивна диференціація здійснюватиметься лише за умов створення нових позитивних можливостей. Сприяння створенню таких можливостей стає на цьому етапі одним з основних завдань соціального працівника;
3. етап сумісності, на якому об’єкт соціальної роботи досягає стану адаптованості до нових умов життя.

     Засобами  і методами реалізації ресоціалізації та соціальної адаптації є соціальна допомога, надання соціальних послуг, соціальний супровід тощо. Вибір адекватних методів втручання, конкретизація їх змісту зумовлюються індивідуальними особливостями ситуації клієнта. Але, водночас, кожна ситуація індивідуальна, основні соціальні проблеми зазначеної категорії молоді багато в чому схожі. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

2. Зміст соціально-педагогічної роботи з колишніми  ув’язненими.

     Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, складається  із соціально-реабілітаційної та профілактичної роботи безпосередньо в місцях позбавлення  волі (виховних чи виправних колоніях), а також із роботи на волі, після звільнення – ресоціалізації та соціальної адаптації з подальшою інтеграцією в суспільство.

За  напрямками, діяльність соціальних працівників  має такі види:

• дослідницька діяльність. У тому числі соціологічні дослідження, що мають на меті вивчення характерних проблем у сфері правопорушень та злочинності в певному регіоні, визначення першочергових проблем неповнолітніх та молоді, які перебувають у місцях позбавлення волі або звільнилися з них;
• організаційна діяльність. Поєднує планування заходів ЦССМ із залучення широкого кола організацій-партнерів до реалізації програм соціальної роботи з колишніми злочинцями, налагодження відповідних зв’язків із зацікавленими організаціями та структурами; організаційне забезпечення роботи консультативних пунктів при ЦССМ, слідчих ізоляторах, колоніях тощо;
• науково-методична діяльність. Зокрема, розробка методик профілактичного, просвітницького спрямування, психологічних, педагогічних, лекційно-тренінгових форм, методик для спеціалістів ЦССМ з питань організації роботи з неповнолітніми та молоддю, яка перебуває у конфлікті з законом;
• рекламно-інформаційна діяльність – розробка та видання матеріалів з профілактики правопорушень та підвищення обізнаності клієнтів з найбільш актуальних питань майбутнього влаштування життя;
• робота в громаді;
• безпосередня соціальна робота з клієнтами тощо.

     Соціальна робота з неповнолітніми та молоддю, які порушили закон, ефективно відбувається в межах діяльності консультативних пунктів, котрі діють при ЦССМ, а також слідчих ізоляторах, колоніях тощо. Така робота передбачає психодіагностику та психокорекцію стану клієнта, тестування, тренінги тощо. Неповнолітнім, молоді, їхнім батькам надається правова та психологічна допомога у формі групових та індивідуальних консультацій. У процесі соціальної роботи з клієнтами організовуються та проводяться різноманітні заходи щодо пропаганди здорового способу життя та правових знань, соціально-прийнятної поведінки та статевого виховання, сімейного життя та навчання спілкуванню з представниками різних організацій тощо – загалом за широким спектром тематики, знання з якої потребують відновлення або поповнення для успішної ре-соціалізації та адаптації. ЦССМ надають допомогу адміністраціям установ кримінально-виконавчої системи в організації дозвілля та відпочинку засуджених, проведенні культурно-масових заходів. Здійснюється соціальний супровід після звільнення з місць позбавлення волі (допомога у вирішенні питань подальшої освіти у вечірніх школах чи ПТУ, працевлаштування, вирішення житлово-побутових проблем тощо).

     Соціальні працівники та педагоги провадять роботу з учасниками соціально-реабілітаційного процесу за такими напрямками діяльності:

1. Соціально-реабілітаційна робота з неповнолітніми та молоддю, що включає: а)збір та аналіз повної інформації про молоду людину, яка звільнятиметься (вивчення її характеристики, справи, медичної картки); б)знайомство із сім’єю, оточенням молодої людини; в) бесіда-знайомство з молодою людиною (з’ясування мотивації подальшої поведінки, індивідуально-психологічних особливостей, стосунки з батьками, освіта, майбутня робота); г)розробка індивідуальних діагностичних карт; д)складання індивідуальної програми з реабілітації для успішної адаптації до життя в суспільстві, підбір методів виховання (засобів впливу на свідомість, почуття, волю); е)складання плану соціального супроводу; є) розробка та проведення тренінгів з питань соціальних цінностей, досвіду та стимулювання розвитку позитивних рис характеру, подолання особистих комплексів.
2. Соціально-реабілітаційна робота з батьками, до якої в ходить: а)знайомство із сім’єю (підготовка до зустрічі, з’ясування мотивації щодо проживання молодої людини в сім’ї, питання подальшої освіти, роботи); б)допомога у створенні позитивного сімейного мікроклімату; в)складання плану соціального супроводу сім’ї;
3. Соціально-реабілітаційна робота з найближчим оточенням, що містить: а) знайомство з оточенням, друзями; б)індивідуально-консультативна робота з друзями.
4. Організаційна робота з державними установами та громадськими організаціями, яка полягає у наступному: а)представництво і захист інтересів молодої людини, яка звільнилася, в державних установах; б)налагодження порозуміння та взаємозв’язок між різними структурами; в)координація роботи фахівців різних установ і організацій.

3. Робота  центрів ресоціалізації та соціальної адаптації.

     Особливо  значущим компонентом соціальної роботи в інтересах неповнолітніх і  молоді, що відбули покарання, є створення і функціонування спеціалізованих центрів ресоціалізації та адаптації. Центр соціальної адаптації має вирішувати такі завдання:

• створення умов, які сприяють ефективному формуванню особистісних якостей звільнених, сприяє їх адаптації до життя на волі, зміцненню та відновленню їх соціально корисних зв’язків, протидіє можливому негативному впливу на цих осіб;
• надання своїм клієнтам правову, психологічну, педагогічну, медичну допомогу у вирішенні питань, які виникають у них після звільнення;
• сприяння своєчасному працевлаштуванню та вирішенню побутових проблем;
• проведення індивідуально-виховної роботи з клієнтами;
• залучення до роботи зі звільненими представників державних органів, установ, громадських та релігійних організацій, окремих громадян;
• вивчення та узагальнення досвіду роботи із звільненими від покарання у формі позбавлення або обмеження волі, розробка методичних рекомендацій щодо форм, методів роботи з ними, втілення їх у практичну діяльність;
• сприяння формуванню позитивної громадської думки стосовно звільнених від покарання осіб.

     Форми та методи роботи в громаді з особами, які звільнилися з місць позбавлення волі:

1. робота із засобами масової інформації, що має на меті вплив на громадську думку;
2. залучення недержавних організацій, волонтерів з метою надання окремих видів допомоги, здійснення патронажної діяльності стосовно осіб, звільнених від покарання у вигляді позбавлення волі, або членів їхніх сімей;
3. організація взяття на поруки громадою (окремих осіб) при достроковому звільненні особи або зміні міри покарання з позбавлення волі на альтернативні види;
4. пошук ресурсів для надання допомоги;
5. вирішення окремих питань через виконавчі органи;
6. організація взаємодії різних установ (для обміну інформацією, надання окремих видів допомоги, об’єднання ресурсів);
7. організація спеціальних програм (наприклад, громадських робіт, освітніх програм).

     Соціальна допомога молоді, яка повернулася  з місць позбавлення волі, складається з трьох етапів. На першому етапі здійснюється підготовка до повернення потенційного клієнта, особисте знайомство, встановлення контакту, розробка плану соціального супроводу клієнта. Другий етап – етап реалізації соціального супроводу. Третій – припинення надання соціальної допомоги і оціночних заходів.

     Соціальна робота починається ще до звільнення молодої людини, з ініціативи соціального працівника, а не внаслідок звернення клієнта. Доцільність цього зумовлена не лише тим, що клієнти цієї категорії можуть не мати бажання контактувати із соціальною службою, а ще й тим, що перші дні після повернення часто виявляються критичними для клієнта, такими, що значною мірою визначають подальше життя. Адже, як свідчить практика ЦССМ, велика частина клієнтів цієї категорії є вихідцями з асоціальних родин або вихованцями інтернатів, і саме в перші дні після повернення в місця попереднього проживання підпадають під негативний вплив обставин і оточення.

     Оптимальна  послідовність дій соціального  працівника, який опікуватиме клієнта, передбачає заочне вивчення ситуації до початку особистого знайомства. Цьому сприяє чинний порядок співпраці ЦССМ і підрозділів Держдепартаменту виконання покарань, яким передбачено, що за місяць до звільнення у ЦССМ за місцем попередньої прописки молодої людини, яка звільняється, надається інформація з місця позбавлення волі, де майбутній клієнт відбуває покарання. На підставі цієї інформації соціальний працівник може починати підготовчу роботу.

     На  цьому етапі є потреба вивчити родину, куди повертається молода людина. Якщо це родина, члени якої ведуть соціально прийнятний спосіб життя, соціальний працівник може вдатися до таких дій:

• ознайомити членів сім’ї із законодавчою базою стосовно можливостей допомоги у вирішенні першочергових проблем з боку державних установ і організацій;
• за потреби, організувати попередні заходи щодо оперативного забезпечення документальної легалізації статусу клієнта, надання матеріальної допомоги;
• вивчити можливості зайнятості клієнта (продовження навчання, працевлаштування);
• вивчити позасімейне соціальне оточення, що існувало до ув’язнення клієнта, за потреби вжити соціально-педагогічних заходів до членів оточення, за доцільності – надати їм соціальну допомогу;
• за наявності негативного соціального оточення, імовірності його впливу на майбутнього клієнта, організувати співпрацю з правоохоронними органами з метою належної профілактики рецидиву;
• надіслати листа в установу, де відбуває покарання клієнт, для інформування його щодо можливостей співпраці, яка пропонується після повернення.

       Якщо клієнта очікує асоціальна  сім’я, варто починати роботу  з організації соціальної допомоги родині. З практики відомо, що така позитивна подія, як повернення дитини з місць позбавлення волі, інколи може стати стимулом для зміни стилю родинного життя загалом. Якщо в цій родині хоча б один з членів не страждає хронічною алкогольною або наркотичною залежністю, має позитивні життєві орієнтації, існує ймовірність доцільності допомоги. Якщо ця родина не є асоціальною, а може бути визначена лише як неблагополучна, імовірність ефективності допомоги значно підвищується. Тоді до перелічених вище дій із вивчення родини через проблеми клієнта додається перша за послідовністю – вивчення ситуації в родині, члени якої можуть стати клієнтами соціальної допомоги.

     Особливо  складна ситуація виникає у колишніх вихованців інтернатів, які не мають родин і житла. Вони можуть звертатися по допомогу до інтернатної установи, де перебували до ув’язнення, тому соціальному працівникові доцільно установити контакти з адміністрацією інтернату, яка може вчасно поінформувати про такі звернення. Адже для цієї категорії клієнтів необхідно завчасно шукати місце проживання (гуртожитки, кризові центри для певних категорій молоді, притулки громадських та релігійних організацій). Досвід останніх років доводить ефективність притулків традиційних релігійних конфесій, де молоді можуть запропонувати житло, харчування, зайнятість, моральну підтримку. Подібний варіант поселення клієнта можна застосувати й у тому випадку, коли він змушений повертатися в асоціальну родину, яка не має перспектив позитивної зміни.

     Підсумком роботи ЦССМ на етапі підготовки до повернення клієнта з місць позбавлення  волі має бути розуміння того:

1. де буде жити клієнт;
2. як будуть вирішені термінові соціально-економічні потреби (одяг, харчування, гроші на необхідні першочергові витрати, зокрема, оформлення документів);
3. яка перспектива зайнятості (навчання, роботи) існує в місці повернення, що потрібно для її реалізації;
4. наскільки найближче соціальне оточення (родина, друзі) сприятимуть адаптації і ресоціалізації клієнта, яких заходів потрібно вжити, щоб сприяти цьому процесу.

     Особливо  варто звернути увагу на те, щоб уже при першому контакті обіцянки соціального працівника бути реальними. Потенційний клієнт повинен зрозуміти, що позитивний вихід можливий, але для його досягнення необхідно докласти чимало і власних зусиль.

     При наданні соціальної допомоги особі, яка повернулась з місць позбавлення  волі, важливим є план соціального супроводу. Цей план повинен містити такі напрямки роботи:

• психодіагностика та психокорекція стану клієнта;
• правова допомога у формі групових та індивідуальних консультацій;
• медична допомога (через проблеми здоров’я значної частини колишніх ув’язнених, особливо щодо захворювань на туберкульоз, інфекції, що передаються статевим шляхом, ВІЛ/СНІД);
• заходи щодо пропаганди здорового способу життя (безпечний секс, відмова від алкоголю, куріння тощо);
• робота з родиною;
• робота з позасімейним соціальним оточенням;
• робота з влаштування навчання, працевлаштування, змістовного дозвілля.

Висновок

     Людина  формується і дорослішає, збагачує свій життєвий досвід, здійснюючи безліч вчинків, в тому числі й негативних, навчаючись на помилках, здебільшого власних, а не чужих. Для декого вчинені помилки і конфліктні ситуації обмежуються колом сім’ї, найближчого оточення. Дехто внаслідок різних причин виходить у значно ширший соціум – конфлікт з державним законодавством. Проте молоді люди, які відбули покарання і повернулися з місць позбавлення волі, потребують підтримки держави. Тому сприяння процесу реабілітації та соціальної адаптації є основним засобом надання можливості неповнолітнім та молоді повернутися до життя у суспільстві, знайти своє місце за покликанням.

     Ресоціалізація та соціальна адаптація є важливим кроком у житті молоді, що повернулася з місць позбавлення волі. Дехто з них може сам пройти ці процеси, інші – потребують підтримки і супроводу соціального працівника. Тому, беручи до уваги статистику ув’язненої молоді, можна зробити висновок, що спеціалізовані служби з цього питання є великою підтримкою і опорою для такої молоді. Діяльність таких служб здійснюється відповідно до чинного законодавства і спрямована на досягнення як найкращого результату. Основними показниками ресоціалізації та соціальної адаптації неповнолітніх та молоді, які повертаються з місць позбавлення волі можуть бути:

• проживання (постійне, тимчасове);
• юридичні документи;
• матеріальний стан;
• працевлаштування, навчання;
• соціально-психологічний стан;
• життєві плани, очікування.

Список  використаної літератури:

1. Беца О. Соціальна адаптація осіб, звільнених із місць позбавлен-ня волі // Соціальна політика і соціальна робота. – 2002. – № 2. – С. 5–14.
2. Гнат І. Досвід роботи Львівського регіонального центру соціаль-ної адаптації та притулку для звільнених із ув’язнення // Соці-альна політика та соціальна робота. – 2002. – № 2. – С.103–114.
3. Діти “групи ризику”: психологічні, соціальні та правові аспекти / Київська міська державна адміністрація; Служба у справах не-повнолітніх. – К., 2001.
4. Соціальна адаптація осіб, звільнених від покарання: проблеми та шляхи їх вирішення. – К.: Сфера, 2003.
5. А. Й. Капська, О. В. Безпалько .Соціальна педагогіка.-К.: «Центр учбової літератури», 2009.
6. Виправно-трудовий кодекс України № 3325-07 від 23.12.1989 р.
7. Про адміністративний нагляд за особами, звільненими з місць позбавлення волі / Закон України № 52 від 1994 р.
8. Про основні напрями соціальної політики на період до 2004 року / Указ Президента України № 717/200 від 24.05.2000.
9. Про соціальні послуги / Закон України № 966-IV від 19.06.2003.
10. Соціальна адаптація вихованців ВТК, які звільняються з місць позбавлення волі // Соціальний супровід неповнолітніх і молоді, які відбувають покарання та звільняються з місць позбавлення волі: Методичні рекомендації для працівників ЦССМ.- Ужгород, 2002.
11. Соціальні проблеми молоді, яка повертається з місць позбавлення волі: Матеріали наукового дослідження .- К.: УДЦССМ, 2003.
12. Програма соціальної адаптації і ресоціалізації осіб, що звільнилися з місць позбавлення волі / Громадська організація інтелігенції м. Києва ≪Київ - рідний дім≫.-К., 2001.