Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Соціально-демографічні особливості лідерства

План

Вступ.

1. Поняття і сутність лідерства.

2. Емпіричне розуміння лідерства.

3. Лідерство в контексті сьогодення. П’ять обов’язкових атрибутів справжнього лідера.

4.Лідерство - "Не йти вперед - це відступати".

Висновки.

Список використаних джерел.

Вступ

На сьогодні існує багато різних компаній, організацій та установ, які функціонують в різних сферах економіки, але чи всі вони є процвітаючими, прибутковими та мають сталий дохід. Одностайно відповідь: ні. Одні організації досягають успіху і інтегрують, виходячи на світовий ринок, чи розширюють сферу діяльності тим самим збільшуючи свій капітал, але ж є компанії та організації в занепаді чи ще гірше: на грані банкрутства. На мою думку головна причина криється в ефективному та динамічному керівництві, в талановитих та вмілих робітниках та правильно обраному стилю керівництва.

Проблеми лідерства являються ключовими для досягнення організаційної ефективності. З однієї сторони, лідерство розглядається як наявність певного набору якостей, які притаманні тим, хто успішно спричиняє вплив на інших, з іншої , лідерство – це процес несилового впливу у напрямку досягнення організацією своїх цілей. Для того, щоб складна організація ефективно виконувала свої задачі необхідно забезпечити виконання всіх функцій управління. Лідерство – являється тим видом діяльності, який пронизує всю систему управління. Неможливо ефективно виконувати функції планування, організації, мотивації і контролю, якщо немає ефективного керівництва і лідерів, здатних заохочувати інших працівників, позитивно впливати на них і вести за собою, тим самим досягаючи благополучних кінцевих результатів.

Тема лідерства завжди була, є і буде однією з найважливіших. Вона була цікава у всі часи, не втратила своєї актуальності і в наші дні. Уміння об'єднувати людей в ім'я загальної мети, вести за собою хоч «на край світу», переконати в реальності світлого майбутнього – ось головні характеристики справжнього лідера.

1. Поняття і сутність лідерства.

В кожній організації здійснюється горизонтальний та вертикальний поділ праці, у процесі якого менеджери отримують повноваження, тобто право впливати на поведінку підлеглих для забезпечення цілей діяльності організації. Наявність права впливати на діяльність підлеглих є необхідною передумовою керування, але це не гарантує ефективності такого впливу. Існують різні способи реалізації такого права: від жорсткого автократичного до найменшого (ліберального) втручання в діяльність підлеглих[7].

Кожний з цих способів має право на існування і широко використовується на практиці. Вибрати у кожному конкретному випадку кращий з них, при чому так, щоб забезпечити здатність чинити вплив на окремі особи та групи в процесі спрямування їх діяльності на найефективніше досягнення цілей організації, є одним із найважливіших завдань менеджера[3].

За словами Дж. Пітера Лоуренса: "Багатьох називають керівниками тільки тому, що вони очолюють команди або знаходяться на верхівці адміністративної піраміди. Але перебуванням нагорі визначає лише видимість керування, а не його сутність".

Справжніх керівників відрізняє наявність специфічної властивості – здатність підібрати для кожної конкретної ситуації щонайкращий механізм впливу на підлеглих, здатність до ефективного лідерства.

Для розуміння сутності лідерства важливо спочатку усвідомити сутність таких категорій:

повноваження;
вплив;
влада.

Повноваження являють собою формально санкціоноване право впливати на поведінку підлеглих.

Вплив - це така поведінка однієї особи, яка вносить зміни в поведінку іншої. З точки зору управління важливим є не вплив узагалі, а такий вплив, який забезпечує досягнення цілей організації.

Можливість впливати на поведінку інших людей і називається владою.

Чим відрізняються категорії “ повноваження ” і “ влада ”? Влада лише частково визначається повноваженнями.

Повноваження дають керівникові владу над підлеглими. Зокрема, підлеглі залежать від керівника у таких питаннях як:

підвищення заробітної плати;
просування по службі;
робочі завдання тощо.

Проте і підлеглі мають владу над керівником. Він залежить від них у питаннях:

отримання необхідної для прийняття рішень інформації;

встановлення неформальних контактів із працівниками інших підрозділів;

здійснення впливів, які підлеглі можуть чинити на своїх колег тощо[3].

Отже, використання керівником своєї влади у повному обсязі може примусити підлеглих продемонструвати свою владу. Це, безперечно, буде впливати на рівень досягнення цілей організації. Тому розумний керівник намагається підтримувати так званий “ баланс влади ”.

Вирізняють такі основні форми влади та впливу:

Основні форми влади

Влада, яка базується на примушенні – виконавець вірить, що керівник має можливість покарати так, що завадить вдоволенню життєвих потреб виконавця

Влада, яка базується на винагороді – виконавець вірить, що керівник має можливість задовольнити його життєві потреби

Експертна влада – виконавець вірить, що керівник володіє спеціальними знаннями, які дозволяють задовольнити потреби виконавця

Еталонна влада (влада прикладу) – характеристики або властивості керівника настільки привабливі для виконавця, що він хоче бути схожим на нього

Традиційна влада – виконавець вірить, що керівник має право віддавати накази і його обов’язок – виконувати їх

Основні форми впливу

Переконання – ефективна передача своєї точки зору.

Базується на владі прикладу чи владі експерта, але відрізняється тим, що виконавець повністю розуміє що він робить і навіщо

Вплив через участь – менеджер залучає підлеглого до прийняття рішень і сприяє вільному обміну інформацією

Зміни у середовищі функціонування організації (зокрема, у рівні освіти керівника і підлеглих, їх фінансовому стані тощо) зменшують можливості впливу на підлеглих за допомогою традиційних форм влади. Виникає потреба шукати шляхи співробітництва з підлеглими, щоб мати можливість впливати на них.

Основними засобами такого впливу є переконання й залучення до участі.

Переконання ґрунтується на владі прикладу та владі експерта, але відрізняється від них тим, що виконавець повністю усвідомлює, що робить і чому. При цьому керівник розуміє, що виконавець має певну частку влади, яка здатна зменшити можливості керівника діяти. Проте, отримавши згоду, керівник чинить сильний вплив на потреби виконавця у повазі. Переконання впливає тим, що виконавець усвідомлює, що зробивши так, як цього вимагає керівник, він задовольняє свої власні потреби. Слабкими сторонами переконання є: повільність впливу; невизначеність результатів; одноразова дія.

Залучення до участі. Керівник у цьому випадку не прикладає зусиль, щоб нав’язати підлеглому свою думку або волю. Керівник лише спрямовує зусилля підлеглого і сприяє вільному обміну інформацією. Процес впливу у цьому випадку здійснюється краще завдяки тому, що люди, як правило, більш старанно працюють для досягнення мети, яка була сформульована за їх участю. Участь у прийнятті рішень забезпечує апеляцію до потреб більш високого рівня.

Повноваження, вплив і влада є інструментами управління. Як такі їх можна застосовувати по-різному. Звичайно, різними будуть і результати. Отже, результативність управління залежить від способу реалізації менеджером наданих йому повноважень для досягнення цілей організації. Саме для характеристики таких способів і використовується поняття “ лідерство ”.

Узагальнюючи різні визначення можна вивести єдине, яке на мою думку буде відповідати самої суті цього поняття. Лідерство – це тип управлінської взаємодії, заснований на поєднанні різних джерел влади в залежності від конкретної ситуації та спрямований на спонукання людей для досягнення спільних цілей. Іншими словами лідерство – стосунки домінування і підпорядкування, впливу і прямування в системі міжособистісних стосунків в групі, які ведуть до наміченої мети.

Звідси Лідер – це:

член групи, за яким вона визнає право приймати рішення в значущих для неї ситуаціях ;
індивід, здатний виконувати центральну роль в організації спільної діяльності і регулюванні взаємостосунків у групі[1].

2. Емпіричне розуміння лідерства.

Слово «лідер», згідно з Оксфордським словником англійської мови, виникло в XIII століття. У слов'янських, романських й інших мовах немає аналога відповідному англійському слову. Запозичене зі старослов'янського слово «вождь» етимологічно означає «проводир війська» або пізніше — «загальновизнаний ідейний керівник партії, громадського руху». Але керівник не завжди лідер. Нині подекуди зауважуємо неясність у розумінні таких понять, як «керівник», «стратег», «лідер». Проблема лідерства з початку ХX ст. дедалі частіше почала привертати до себе увагу, особливо в нестабільні періоди соціального розвитку. Визначаючи слово «лідерство» як таке, що співвідносне з суб'єктом керування розвитком, необхідно обумовити більш точні значення, що стоять за ним. Багато дослідників намагалися дати власне тлумачення цьому феноменові, відзначаючи найрізноманітніші грані лідерства. При істотних відмінностях, у характеристиках лідерства існує певна подібність. У «Посібнику з лідерства» Р. Стогділл об'єднав у західній літературі сучасні визначення в різні групи[2].

*№ п/п*		*Група, зміст визначення*		*Ключові думки (слова)*
1		*Лідерство як центр групових процесів* Лідер завжди є ядром групи . Лідерство — це перевага одного або декількох індивідів над іншими членами групи, що проявляється в процесі керівництва ними. Лідерство — «концентрація або вираження влади всіх в одній особистості». На лідера впливають потреби й бажання членів групи. Перетворюючи в певну діяльність енергію людей, лідер задає їй бажаний напрямок. «Спільна діяльність, що об'єднує групу, завжди має дві складові: центр активності (лідер) і індивіди, що діють під впливом цього центра (ведені)». Лідера не можна відділити від групи, але можна розцінити як такого, який обіймає найвищу позицію в певній сфері. «Через особливе становище в групі він (лідер) є найважливішим засобом визначення групової структури, атмосфери, цілей, ідеології й діяльності».		Усвідомлення важливості внутрішньо групової структури й групових процесів лідерства. Активна роль лідера. Лідер — особистість у центрі групової активності, визнаний усіма
2		*Лідерство як вияв особистісних рис* «Силу особистості окремого індивіда можна точно визначити за ступенем його впливу на інших». Лідер — це індивід, який увібрав найбільшу кількість бажаних особистісних характеристик. Лідерство — комбінація таких характеристик індивіда, які підштовхують інших до виконання поставленого завдання.		Лідерство — однобічний процес впливу
3		*Лідерство як мистецтво досягнення злагоди* «Можливість для індивіда (лідера) своєю волею впливати на ведених і досягати покори, поваги, лояльності й співробітництва з їх боку». «Лідерство можна визначити як процес, за допомогою якого хтось досягає підпорядкування поведінки інших у потрібному напрямку». «Лідерство — це сила моралі, що творить і скеровує», формування, підтримка й скеровування моральної єдності, морального союзу заради досягнення спільних намірів і цілей».		Моральний аспект лідерства
4	*Лідерство як дія й поведінка* «Поведінка лідера — це певні дії експериментатора, або те, що експериментатор уважає за бажане, або будь-яка поведінка взагалі, яку фахівець у певній галузі вважає взірцем лідерської поведінки». «Лідерство може бути визначене як поведінка індивіда, залученого до керування діяльністю групи». Лідерська поведінка — це окремі дії, до яких вдається лідер при управлінні групою, зокрема такі дії, як, наприклад, розподіл обов'язків, заохочення або критика окремих членів групи, зацікавленість у їхніх успіхах і допомога.		Опис лідерства через поняття «дія» й «поведінка»
5	*Лідерство як інструмент досягнення цілі або результату* Лідер — це людина, яка має програму і разом із групою прямує до запланованого. Процес створення ситуації, коли різні члени групи, а також лідер, можуть досягти результату з максимальною економією при мінімальній затраті робочого часу. Лідерство — це функціональні відносини, які виникають, коли група висуває лідера з метою контролю за задоволенням її потреб. Лідерство може бути визначене за його ефективним впливом на дії групи, що прагне до спільної мети, «як людський фактор, що згуртовує групу й мотивує її рух до результату».		Лідерство — інструмент, засіб інтеграції інших групових ролей для досягнення єдності дій і здобуття результату
6	*Лідерство як взаємодія* Лідерство — це соціальний процес, що стимулює, змушує деяких людей іти до старої мети з новою енергією, а до нового результату — з надією, як процес однакового або взаємного стимулювання, що контролює і спрямовує енергію людей для досягнення спільної мети. Міжособистісні відносини, коли інші працюють не тому, що вони повинні, а тому, що хочуть це робити .		Лідерство виростає з активного процесу взаємодії й існує там, де його усвідомлюють і підтримують інші члени групи
7	*Лідерство як уміння переконувати* Лідерство — це управління людьми за допомогою сили переконання й спонукання, а не за допомогою прямої або непрямої погрози чи примусу. Лідерство — це мистецтво знання людської природи, мистецтво впливу на людей переконанням і прикладом заради конкретного спрямування їхніх дій. Лідерство не слід плутати з управлінням, яке є мистецтвом примусу, коли різноманітними силовими методами людей змушують дотримуватися певного напрямку.		Лідерство як форма переконування, владний інструмент досягнення очікуваного
8	*Лідерство як здійснення впливу* Процес впливу на діяльність організованої групи в її спробах досягти спільної мети, лідером можуть вважати або індивіда, який впливає на інших, або того, хто порівняно з іншими членами групи або організації чинить найважливіший вплив; лідерство як «міжособистісний вплив, що виявляється в певних ситуаціях і спрямований на досягнення конкретної мети». Лідерство є процесом прямої взаємодії, у результаті якого індивід, звичайно за допомогою мовлення, впливає на поведінку інших, спонукаючи їх до досягнення певного результату. Лідерство дорівнює сфері впливу — «це дії впливу, крім механічного використання рутинних доручень організації». Усі керівники певного рівня мають однакову владу, але вони не використовують її однаково ефективно для того, щоб впливати на своїх підлеглих й організацію в цілому.		Вплив лідера на послідовників, які відіграють пасивну роль усередині організації. Впливає на групові характеристики
9	*Лідерство як відносини влади* Влада — результат максимального тиску, який лідер чинить на послідовників, мінус максимальний опір, який послідовники чинять у протилежному напрямку. Є п'ять основних видів влади: 1) відносна влада; 2) експертна влада; 3) влада, що заохочує; 4) примусова влада й 5) законодавча влада. Лідер — ініціатор взаємодії, який, даючи стимул послідовникам, установлює свій контроль над ними, змінюючи при цьому їхні первісні наміри. «Коли ціль одного індивіда А полягає в зміні іншого індивіда Б або коли зміна поведінки Б буде вдалою для А, тобто А досягне того, що хотів, тоді спроба А досягти мети буде лідерством». Влада, здійснювана одним або декількома індивідами для того, щоб спонукати членів організації до дій.		Лідерство як влада, здійснювана «згори вниз», здатність одного індивіда домінувати над іншими, змушуючи їх робити те, що потрібно для організації. Лідер має формальний статус й управляє груповою діяльністю
10	*Лідерство як диференціація ролей* Лідерство — це взаємодія між індивідом і групою або, точніше, між особистістю й членами групи. Кожен з учасників цієї взаємодії відіграє певну роль, причому ці ролі відрізняються одна від одної. Основою для такої диференціації є процес взаємного впливу: один індивід впливає на інших, а інші індивіди відповідають на цей вплив. Лідерство — це особлива роль усередині системи стосунків, що визначається взаємними очікуваннями певних дій лідера й послідовників. Причому до ролі лідера пред'являють більші вимоги, на неї покладають вищі обов'язки, ніж на інші ролі. Члени групи по-різному сприяють досягненню спільної мети. Якщо чиєсь сприяння є особливо необхідним й інші члени групи визнають це, то роль людини може бути визначено як лідерську .		Кожен член суспільства займає певне місце в системі соціальних статусів
11	*Лідерство як ініціація або запровадження структури* Лідерство й керівництво рівнозначні. Природа й ступінь активності самого лідерства змінюються в різних соціальних ситуаціях. За домінуючої активності групи лідерство нібито має тенденцію зникати. Лідерство як «ініціювання й підтримка структури очікувань і взаємодій» .		Лідерство в процесі структурування взаємин між людьми і їхньою діяльністю

У наведених у табл. характеристиках увага акцентована на різних аспектах лідерства, на особливому компоненті, який вносить лідер. Кожне визначення відкриває лише одну грань природи лідерства. Зафіксовано, що лідерство є центром групового процесу, мистецтвом переконуючої згоди й феноменом влади й ініціювання структури. З'ясовано, що лідерство — це функція, пов'язана з позицією, виконанням ролі, з поведінкою і структуруванням очікувань. Для управління розвитком лідеру бажано розкрити процес мінливості, трансформації певних якостей. Спочатку було виявлено особистісні якості, що зумовлюють лідерство: інтелект, активність, домінування, самовпевненість, прагнення до успіху, комунікабельність. Це підтверджує аналіз матеріалу таблиці. Однак наступні дослідження дали змогу встановити кореляцію між особистісними рисами й сприйняттям лідерських здібностей. Виявилося, що особистісні риси багато в чому пов'язані зі сприйняттям лідерства[2].

3. Лідерство в контексті сьогодення. П’ять обов’язкових атрибутів справжнього лідера.

Якщо працювати в бізнес-середовищі суто в реаліях сьогодення, можна опинитись на крок позаду. Роблячи будь-який крок, ви повинні заглянути вперед та вибудовувати роботу компанії з точки зору майбутніх тенденцій, інакше майбутнє працюватиме проти вас.

Результати опитування компаній, для яких лідерство є пріоритетною цінністю, проведеного Bloomberg, Business Week і Hay Group, свідчать, що топ-двадцятка найуспішніших компаній фокусується на інноваціях і майбутніх тенденціях більше за конкурентів. Лідери прагнуть спозиціонувати свою діяльність в контексті майбутнього, а не теперішнього.

Виявилось, що компанії-лідери за останній рік встигли переосмислили цінності лідерства як такого. Результати минулорічного аналогічного дослідження демонстрували, що найбільше успішні компанії цінували таку якість, як вміння досягати результатів. Проте за даними нового дослідження 2010 року саме стратегічне мислення є найціннішою якістю лідера в контексті сьогодення.

Минулорічна тенденція — фокусування на результат — була пов’язана, головним чином, зі скрутними економічними умовами, в які потрапив бізнес: економічний спад, брак ресурсів, обмеженість фінансів, скорочення робочого персоналу — компанії були на межі виживання. Потрібно було діяти швидко й ефективно, тому бізнес робив ставку на результат. Всі мислили "сьогодні і зараз" і часто ігнорували послідовність та логічність дій в контексті стратегії компанії [5].

Вперед у майбутнє.

Сьогодні акцент в бізнес-діяльності змістився до стратегічного мислення. Це означає, що бізнес, більш-менш оговтавшись від економічного потрясіння, вирішив підвести підсумки і будувати нову візію. Це, в першу чергу, переосмислення існуючої стратегії з врахуванням майбутніх тенденцій та інновацій.

Топ-двадцятка найуспішніших компаній стверджує, що довгострокове бачення дозволяє переосмислити цінність кожного кроку та усвідомити, наскільки важливо бути соціально відповідальним і будувати глобальний підхід у своїх поглядах.

Лідери діють в системі і є глибоко взаємозалежними в глобальній мережі. Це означає, що їхня діяльність — це більше, ніж просто досягнення короткострокових цілей.

Жінки посилюють свій вплив.

У 2010-му році жінки становили більше половини загальної чисельності робочої сили США. Більшість організацій вже визнала, що жінка повинна бути представлена на найвищих рівнях процесу прийняття рішень, але не тільки через гендерну політику, але й тому, що думка жінок щодо розробки і маркетингу нових продуктів та послуг є надзвичайно цінною. Визнання жінок як важливої ланки в процесі прийняття рішень є важливим фактором для залучення і збереження талановитих жінок.

Соціальна відповідальність: ініціатива чи зобов’язання?

За результатами опитування компаній-лідерів булла простежена прихильність бізнесу до корпоративної соціальної відповідальності як топ-пріоритету. Лідери глибоко переконані, що соціальна відповідальність бізнесу позитивно впливає на суспільні відносини, мотивацію співробітників, освоєння нових ринків і створення довгострокових конкурентних переваг.

Наприклад, представники Procter & Gamble (P&G) надають допомогу у створенні шкіл в Африці, і в той же час забезпечують предметами гігієни молодих жінок із метою їхнього заохочення роботи в африканських школах.

Така соціальна ініціатива ідеально демонструє глибоку соціальну місію — "робити добре завдяки добру". Таким чином P&G допомагає розвивати нові потенційні ринки для своєї продукції і в той же час інвестує у вирішення соціальних проблем[6].

Виховання молодих талантів.

Соціальні проекти відкривають перед компаніями додаткові вигоди: зміцнення культури компанії шляхом формування спільної відданості і цілеспрямованості; допомога молодим лідерам у здобутті досвіду і реалізації своєї індивідуальності, а також виховання потенційних талантів.

Оскільки компанії перебувають в інтенсивному пошуку конкурентних переваг в умовах зростаючої глобальної економіки, придивіться до визнання соціально відповідальної активності як однієї з ключових переваг бізнесу.

Взагалі, прагнення бізнесу до розвитку лідерства вражає. Незважаючи на наслідки бурхливого економічного спаду, топ-двадцятка найуспішніших компаній спромоглась зберегти свої таланти, і сьогодні перед лідерами стоїть новий виклик — розвивати і збагачувати таланти як лідерів.

У цьому непередбачуваному середовищі лідери повинні бути готові імпровізувати і швидко змінювати тактику. І саме ефективні програми розвитку лідерства — це те, куди 100% варто інвестувати.

"Лідерство – це процес соціального впливу, який дозволяє одній особі заручитися допомогою та підтримкою інших для досягнення певної цілі", - пише Саймон Оутс, автор блога Leadership Expert. Всім лідерам, незалежно від того, компанією якого розміру та напрямку вони керують, притаманні конкретні риси характеру. Наприклад, лідер завжди повинен бути впевнений у власних рішеннях незалежно від тиску, який на нього здійснюється; повинен бути сміливий та вміти знаходити підхід до інших людей[6].

Нижче наведено п’ять обов’язкових атрибутів, без яких лідер не може існувати:

1. У лідера завжди повинна бути візія. Справжній лідер завжди знає, чого він хоче досягнути. Якщо у лідера немає візії – тоді у нього немає і реального напрямку та цілі. А тільки ціль здатна об’єднати навколо себе послідовників лідера.

2. У лідера повинен бути план. Самої по собі наявності візії – замало. У лідера повинен бути чіткий покроковий план досягнення встановлених цілей. Такий план виступає своєрідним дороговказом, який, наче компас, визначає напрямок руху у кожний конкретний момент часу[4].

3. Лідер завжди повинен випромінювати оптимізм та впевненість. Ефективний лідер ні на хвилину не сумнівається, що він та його команда зможе подолати будь-які труднощі, з якими доведеться зіткнутися. Його оптимізму повинно вистачати не лише на себе, але й на послідовників. Саме впевненість лідера не дає опустити руки його команді, коли компанія стикається з труднощами, та допомагає виходити з будь-яких складних ситуацій з високо піднятою головою.

4. Лідер повинен бути експертом з комунікацій. Якщо ви лідер чи маєте задатки лідера – тоді ефективні комунікації повинні стати вашим другим "я". Саме завдяки надприроднім здібностям до комунікації та відчуття інших людей, лідери вдихають впевненість та лояльність у своїх послідовників.

5. Лідер повинен сам бути прикладом того, що він проповідує. Справжній лідер ніколи не попросить іншого зробити щось, чого він не готовий зробти сам. Тому говорять, що лідер керує власним прикладом. Не останнє значення має і той факт, яким чином лідерові вдалося досягнути свого високого статусу. Добре, якщо це був природній розвиток, який супроводжувався наполегливою працею та вмінням долати труднощі[4].

4.Лідерство - "Не йти вперед - це відступати".

Чому взагалі існує лідерство? Якщо ви думаєте, що лідерство існує через бажання вигоди, то ви помиляєтесь. Там де бажають вигоди, стають відомим, багатим, сильним, владним. Але лідером стають не через бажання вигоди собі, своїй соціальній групі, партії чи навіть країні. Отже перший принцип: лідерство - не вигода, а людська потуга божественної суті. Мотивом лідерства може бути вигода, але коли починають користуватися вигодою лідерства, дуже швидко втрачають лідерство і вигоди від нього[8].

Лідерство це дійство перед Богом і вічністю. Лідерство пов'язано з дуже тонкою різницею між "бути кращим" і "бути першим". Лідерство не означає - бути в чиємусь рейтингу на першій сходинці, воно означає - створювати свій рейтинг, де бути в ньому першим. Отже бути не кращим, а першим - ось другий принцип лідерства.

Лідерство це бажання переваги духу. І там, де значення грубої фізичної сили чи військової переваги найвище, лідерство як перевага духу найбільше помітне. Лідерство це загальнолюдське досягнення, а не індивідуальне чи національне. Перевага духу не має мови, не має культури. Перевага духу універсальна і завжди може виступати прикладом лідерства для будь-якого часу, для будь-якої країни - ось третій принцип лідерства.

Лідерство не пов'язане з наявністю ресурсів. Саме там, де ресурсів обмаль, духовна перевага має своє найповніше вираження як здобуте лідерство. Отже четвертий принцип - якщо ви прагнете лідерства, ресурси для нього завжди знайдуться. Бо вони завжди є, навіть коли їх не видно одразу. Вони завжди знаходяться через ірраціональне бажання інших вам допомогти. Ресурси справжнього лідерства завжди є там і такі, де і які раніше не вважалися ресурсами, бо раніше вони нікому не були потрібні.

Лідерство не походить з жодного персонального досвіду, з жодної сфери знання, з жодної професійної діяльності. Лідерство пов'язане з вихованням та освітою, з релігією та філософією. Тобто лише виховання та освіта спроможні пояснити і передати у тій чи іншій формі те, що сказано нами тільки що.

Але що робити, коли лідерство не є традицією національної культури, а національною елітою називають тих, які хочуть бути кращими, а не першими, які живуть за інтересами, а не за принципами? Готувати позицію лідерства, формуючи спосіб мислення та дії молоді. В цьому сенсі питання щодо лідерства України це можливо питання енергетики дії, яка завжди є, просто їй не потрібно заважати. Лідерство це енергетика молоді, посилена досвідом їх наставників, що спрямовані на одні цілі - п'ятий принцип.

Жодна країна в сьогоднішньому світі не може бути одноосібним лідером, навіть та, яка найбільше схильна до такої ілюзії. Світ знову стає багатополярним. В цьому світі діятимуть інші правила. Отже в світі наступає ера розподіленого лідерства. Україні належить право проголосити таке лідерство та вступити у його розподіл з іншими. Лідерство сучасного світу є розподіленим і жодному глобальному суб'єкту не належить повністю; Україна бере участь у розподіленому світовому лідерстві - шостий принцип.

Лідерство майже завжди пов'язано з лідером. А лідер завжди з'являється по-різному. Лідера не завжди готові слухати, не завжди готові прийняти. Наведемо тільки відомі ситуації[8].

Христа, лідера тогочасної єврейської країни, готовий був слухати та підтримати натовп, але не готова була слухати та підтримати тогочасна політична еліта. Його розп'яття стало початком його лідерства у світі. І навпаки, Лютера готові були підтримати не тільки прості люди Німеччини, але і німецька еліта. Підтримка Лютера тогочасною німецькою елітою дозволила започаткувати створення німецької нації, яка згодом постала як лідер у світі.

Лідери Сталін та Гітлер могли з'явитися в тих суспільствах, які переслідували інтереси окремих класів чи окремих страт суспільства. Вони не досягали єдності суспільства, а вели свої країни до війни. Справжній лідер - той, хто на боці не окремого класу, не окремої країни, не окремої нації, а на боці загальнолюдської цивілізації.

Христос і Лютер - в історичному плані виграли, Сталін і Гітлер - в історичному плані програли. Отже доля лідерів не завжди пов'язана з долею їх справи. Лідери, що об'єднують, а не роз'єднують, можуть програти або виграти, але справа їх обов'язково переможе - сьомий принцип лідерства.

Соціально-демографічні особливості лідерства 📙 Реферат → 🆔 260546