Соціологія особистості. 2

                                                          План

1.Вступ.

2.Господарчий  ризик: джерела та суть.

3.Види втрат  і ризику.

4.Показники  ризику і методи його оцінки.

5.Використана література  і матеріали.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                       Вступ

  З практики світового досвіду відомо, що економіка змішаного типу довела свої переваги в найрозвиненіших країнах: Японії, США, Швеції. Ця економіка ґрунтується на принципах ринкового господарювання і регулюється державою на макрорівні. Найбільш ємке і коротке визначення змішаної економіки заключається в словосполученні «Економіка вільного підприємництва».

  Ріст підприємницької активності  характеризує пробудження економіки,  і особливо її творчого початку  – господарюючого суб’єкта.

  До видів підприємницької   діяльності законодавство відносить  будь-які види господарської діяльності, а також комерційне посередництво,  торгівельно-закупівельну, інноваційну,  консультативну діяльність, операції  з цінними паперами.

  Найважливішими рисами підприємництва  являються: мобільність, динамічність, свобода вибору способів економічних  дій, приналежність до тактичних  способів дій, пошук.

  Підприємницьку діяльність  неминуче доводиться здійснювати  в умовах високого рівня невизначеності, тобто великої непередбачуваності  результатів. А це, в свою чергу,  означає неминучість ризику, загрозу  втрат.

  Проте, в ощадливого, обачного  підприємця шанси на виграш  в результаті здійснення угоди  звичайно вищі, ніж небезпека  адекватних по масштабу втрат.  В цьому і заключається невичерпне джерело тяготіння активних, сміливих, рішучих людей до підприємництва. Але при всьому цьому доля відповідальності, яку приймає на себе підприємець, неспівставимо вища тієї, яка спостерігається в умовах планово-розпорядницької діяльності.

  Таку відповідальність у  найближчий час доведеться брати  на себе більшості майбутніх  спеціалістів. Тому члени економічного  гуртка під керівництвом викладача  провели дану пошукову роботу  з метою виявлення джерел господарського  ризику, його видів, показників  та методів оцінки, використовуючи  безліч спеціальних джерел літератури.

 

 

 

 

 

 

 

            Господарчий ризик:джерела та суть.

Здійснення підприємництва в його будь-якому вигляді пов’язано  з ризиком. Необхідно вияснити джерела  та причини такого ризику, форми  його прояву для того, щоб далі визначити  методи оцінки ризику та способи його попередження.

  В зв’язку з розвитком  ринкових відносин підприємницьку  діяльність в нашій країні  доводиться здійснювати в умовах  зростаючої невизначеності ситуації  та мінливості економічного середовища. Отже, виникає неясність та невпевненість  в отриманні очікуваного кінцевого  результату, і виходячи з цього,  виникає ризик, тобто небезпека  невдачі, непередбачених втрат.  Особливо це притаманно початковим  стадіям розвитку підприємництва.

  Подібні обставини дещо незвичні  для нашого господарника, якому  належить пройти тернистий шлях, перш ніж він стане справжнім  підприємцем.

  В умовах командно-адміністративної  економіки всі ми звикли до  того, що економічні обставини  формуються зверху в порядку  наказів, правил та норм. Плани,  програми, постанови, інструкції, державні  ціни, фонди, ліміти, наряди, тарифи формували ту економічну систему координат і господарче середовище, в якому змушені були діяти підприємства і люди.

  Звичайно, жорстока система  централізованих настанов обмежувала  ініціативу, подавляла інтерес та  творчі починання. Але вона  вносила на перший погляд чіткість, забезпечувала «нав’язуваний» порядок.

  Хоча і не з повною впевненістю,  але можна було передбачити  обсяги виробництва, поставок, продажу,  цін і відповідно прибуток, доходи, словом, діяти в заданих умовах.

  Ринок є перш за все  економічна свобода. Підприємцем  можуть керувати тільки закон  та встановленні ним обмеження.  Державне регулювання в умовах  ринку зводиться переважно до  встановлення норм здійснення підприємницької діяльності та до податкової системи. Все інше визначається виробником та споживачем, їх волею, а в якійсь мірі складається випадковим чином.

  За економічну свободу доводиться  платити. Адже свобода одного  підприємця супроводжується одночасно  і свободою інших підприємців,  які вільні купувати або не  купувати його продукцію, пропонувати  за неї свої ціни, продавати  йому по визначеним цінам, диктувати  йому свої умови угод.

  Ті, з ким доводиться вступати  в господарчі відносини, прагнуть  перш за все до своєї вигоди, а вигода одних може стати  збитком для інших. До того  ж підприємець-конкурент взагалі  схильний витіснити свого опонента  з ринку.

  Отже, хочемо ми того чи  не хочемо, але, освоюючи підприємництво, нам доведеться мати справу  з невизначеністю та підвищеним  ризиком. Завдання справжнього  підприємця, господарника нового типу заключається в тому, щоб шукати справу з зарані передбачуваним результатом, справу без ризику.

  При такому підході до  ринкової економіки можна взагалі  виявитися поза справою і без  справи. Треба не уникати неминучого  ризику, а вміти відчувати ризик, оцінювати його ступінь і не переходити за допустимі межі.

  З вище сказаного витікає  перше правило поведінки підприємця: не уникати ризику, а передбачати  його, намагаючись знизити до  якомога нижчого рівня.

  Підприємець змушений вивчати  ризик, який виникає на виробництві,  при закупівлі, продажу продукції та інших видах діяльності. Його цікавить не компенсація ризику, а попередження збитків.

  Подальше викладення матеріалу  зконцентроване на основах методики оцінки господарчого ризику, головним чином виробничого підприємництва, окремі положення якої відносяться до будь-яких видів підприємницької діяльності.

  Спочатку сформулюємо термінологічну  базу теорії підприємницького  ризику.

  «Ризик» - це загроза, небезпека виникнення збитку. Під господарчим (підприємницьким) розуміють ризик, який виникає при будь-яких видах діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, товарів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими та фінансовими операціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних та науково-технічних проектів.

  В розглянутих видах діяльності  доводиться мати справу з використанням  та обігом матеріальних, трудових, фінансових, інформаційних (інтелектуальних)  ресурсів, так що ризик пов'язаний  із загрозою повної або часткової  втрати цих ресурсів.

  В результаті підприємницький  ризик характеризується як небезпека  потенційно можливої, вірогідної  втрати ресурсів або недоотримання  доходів порівняно з варіантом,  розрахованим на раціональне  використання ресурсів в даному  виді підприємницької діяльності.

  Інакше кажучи, ризик є загроза  того, що підприємець понесе втрати  у вигляді додаткових витрат  зверх передбачених прогнозом,  програмою його дій або отримає  доходи нижче тих, на які  він розраховував.

  При встановленні підприємницького  ризику треба розрізняти поняття  «витрати», «збитки», «втрати». Вони  характеризують категорію «ризик»  з якісної сторони, але створюють  основу для переводу поняття  «підприємницький ризик» в кількісне.  Дійсно, якщо ризик – це небезпека втрати ресурсів чи доходу, то існує його кількісна міра, яка визначається абсолютним чи відносним рівнем втрат.

  В абсолютному виразі ризик  визначається як величина можливих  втрат в матеріально-речовому (фізичному)  або вартісному (грошовому) виразі, якщо тільки втрати піддаються  такому виміру.

  У відносному виразі ризик  визначається як величина можливих  втрат, віднесена до певної  бази, у вигляді якої найбільш  зручно приймати або майновий  стан підприємця, або загальні  затрати ресурсів на даний  вид підприємницької діяльності, або очікуваний доход (прибуток) від підприємництва.

  Стосовно підприємства в  якості бази для визначення  відносної величини ризику доцільно  брати вартість основних фондів  та оборотних засобів підприємства  або намічені сумарні затрати  на даний вид підприємницької  діяльності, маючи на увазі як  поточні затрати, так і капіталовкладення,  або розрахунковий доход (прибуток).

  Вибір тієї чи іншої бази  не має принципового значення, але варто надати перевагу  показнику, який визначається  з високою ступінню достовірності.

  В подальшому базові показники,  що використовуються для порівняння, будемо називати розрахунковими, або очікуваними, показниками прибутку, затрат, виручки. Значення цих показників визначається при розробці бізнес-плану, в процесі техніко-економічного обґрунтування підприємницького проекту, угоди.

  Відповідно втратами будемо  вважати зниження прибутку, доходу у відповідності з очікуваними величинами. Підприємницькі втрати – це в першу чергу випадкове зниження підприємницького прибутку.

   Саме величина таких втрат  і характеризує ступінь ризику. Це означає, що аналіз ризику  пов'язаний перш за все з  вивченням втрат.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                  Види втрат і ризику

  Втрати, які можуть бути в  підприємницькій діяльності, доцільно  розділити на матеріальні, трудові,  фінансові, втрати часу, спеціальні  види втрат.

  Матеріальні види втрат проявляються  в непередбачених підприємницьким  проектом додаткових затратах  або прямих втратах обладнання, майна, продукції, сировини, енергії  та ін.

  Найбільш природно вимірювати  матеріальні втрати в тих же  одиницях виміру, в яких вимірюється  кількість даного виду матеріальних  ресурсів, тобто в фізичних одиницях ваги, об’єму, площі та ін. Для перерахунку в грошовий вираз втрати в фізичному вимірі треба помножити на ціну одиниці відповідного матеріального ресурсу.

  Трудові втрати являють собою  втрати робочого часу, визвані випадковими, непередбаченими обставинами. В безпосередньому вимірі трудові втрати виражаються в людино-годинах, людино-днях або просто годинах робочого часу. Перерахунок трудових втрат у вартісний, грошовий вираз здійснюється шляхом множення праце-годин на вартість (ціну) однієї години.

  Фінансові втрати – це  прямий грошовий збиток пов'язаний  з непередбаченими виплатами  (штрафи, додаткові податки, втрата  грошових засобів та цінних  паперів). Крім того, фінансові втрати  можуть бути при недоотриманні або неотриманні грошей із передбачених джерел, при неповерненні боргів, несплаті покупця за отриману ним продукцію, зменшення виручки внаслідок зниження цін на реалізовану продукцію та послуги.

  Особливі види грошових збитків  пов’язані з інфляцією, зміною  валютного курсу гривні, додатковим  до узаконеного перерахунку засобів  підприємств в державний (республіканський, місцевий) бюджет.

  Поряд з остаточними, безповоротними  можуть бути і тимчасові фінансові  втрати, обумовлені замороженням  рахунків, несвоєчасною видачею  засобів, відстрочкою виплати  боргів.

  Втрати часу існують тоді, коли процес підприємницької  діяльності іде повільніше, ніж  було намічено. Пряма оцінка таких  втрат здійснюється в годинах,  днях, тижнях, місяцях запізнення  в отриманні наміченого результату. Щоб перевести оцінку втрат  часу у вартісний вираз, необхідно  встановити, до яких втрат доходу, прибутку від підприємництва  здатні привести випадкові втрати  часу.

  Спеціальні види втрат проявляються  у вигляді нанесеного збитку  здоров’ю та життю людей, оточуючому середовищу, престижу підприємця, а також внаслідок інших неблагоприємних соціальних  та морально-психологічних наслідків. Ці види втрат важко визначити в кількісному і тим більше у вартісному виразі.

  Для кожного з видів втрат  вихідну оцінку можливості їх  виникнення і величини варто  здійснювати за певний час,  що охоплює місяць, рік, термін  здійснення підприємництва.

  При проведенні комплексного  аналізу можливих втрат для  оцінки ризику важливо не тільки  встановити всі джерела ризику, але і виявити, які джерела переважають.

  Аналізуючи перелічені види  втрат, необхідно розподілити  можливі втрати на основні  та побічні, виходячи із загальної  оцінки їх величини.

  Якщо в числі розглянутих  втрат виділяється один вид,  який або по величині, або по  вірогідності виникнення завідома  «подавляє» інші, то при кількісній  оцінці рівня ризику в розрахунок  можна приймати тільки цей  вид втрат.

  Припустимо, що в результаті  попереднього аналізу вдалося  «відфільтрувати» найбільш вагомі  по величині та вірогідності  виникнення види втрат. Далі  належить виділити випадкові  складові втрат та відділити  їх від тих, що систематично  повторюються.

  В принципі треба враховувати  тільки випадкові втрати, що не  піддаються прямому розрахунку, безпосередньому прогнозуванню  і тому не враховані в підприємницькому проекті. Якщо втрати можливо наперед передбачити, то вони повинні розглядатись не як втрати, а як неминучі витрати і включатися в розрахункову калькуляцію.

  Так передбачуваний рух цін,  податків, їх зміни в ході здійснення  господарчої діяльності підприємець  зобов’язаний враховувати в бізнес-плані.

  Тільки в силу недосконалості  використовуваних методів розрахунку  підприємницької діяльності або  недостатньо глибокого відпрацювання  підприємцем бізнес-плану систематичні  помилки можуть розглядатися  як втрати в тому значенні, що вони здатні змінити очікуваний  результат в гіршу сторону.

  Розглянемо детальніше структуру  втрат в залежності від виду  підприємницької діяльності, тобто  виробничого, комерційного і фінансового  підприємництва. При цьому виділимо  найбільш важливі фактори, що  породжують ризик, та вкажемо,  які їх основні прояви. Знання цих факторів дає можливість приймати попередні міри, що послаблюють їх дію.

  Перш ніж перейти до аналізу  проявів випадкових втрат у  виробничому, комерційному, фінансовому  підприємництві, вкажемо на деякі  специфічні джерела втрат та  фактори, що на них впливають.

  До них слід віднести втрати  від впливу непередбачених політичних  факторів. Такі фактори породжують  політичний ризик. Він проявляється  у формі раптової, обумовленої  політичними міркуваннями і подіями  зміни умов господарчої діяльності, що створюють неблагоприємний для підприємця фон і тим самим здатні привести до підвищених затрат ресурсів та втраті прибутку.

  Типічні джерела такого ризику – збільшення податкових ставок, введення примусових відрахувань, зміни договірних умов, трансформація форм та відносин власності, відчуження майна та грошових засобів за політичними мотивами. Величину можливих втрат та визначаєму ними ступінь ризику в цьому випадку важко передбачити.

  Достатньо близькі по непередбачуваності  втрати, обумовлені стихійними лихами, а також крадіжками та рекетом.

  Вельми специфічні можливі  «втрати», визвані недосконалістю методології та некомпетентністю осіб, які формують бізнес-план і здійснюють розрахунок прибутку та доходу. Якщо в результаті дій цих факторів величини очікуваних значень прибутку та доходу від підприємницького проекту будуть завищені, а реально отримані результати виявляться нижчими, то різниця поневолі буде сприйматися як втрати.

  Особливе місце займають  втрати підприємця, обумовлені недобросовісністю  або нестатками партнерів бізнесу.  Ризик виявитися ошуканим в угоді або зіткнутися з неплатоспроможністю боржника, неповерненістю боргу, на жаль, достатньо реальний.

  Розглянемо ситуації загрози  втрат і ризику стосовно вказаних  видів підприємництва.

            А. Втрати у виробничому підприємництві.

1. Зниження намічених обсягів  виробництва та реалізації продукції  внаслідок зниження продуктивності  праці, простоїв обладнання або  недовикористання виробничих потужностей, втрат робочого часу, відсутності необхідної кількості вихідних матеріалів, підвищеного відсотку браку веде до недоотримання запланованої виручки. Можливі втрати D в цьому випадку у вартісному виразі визначаються по формулі:

D = О * Ц

де О – можливе сумарне  зменшення обсягу випуску продукції,

      Ц – ціна реалізації  одиниці обсягу продукції.

2. Зниження цін, по яких намічається  реалізувати продукцію, в зв’язку  з недостатньою якістю, неблагоприємними змінами ринкової кон’юнктури, падінням попиту, ціновою інфляцією призводить до вірогідних втрат, що визначаються по формулі:

D = Ц *О

де Ц – вірогідне зменшення  ціни одиниці обсягу продукції,

      О – загальний  обсяг наміченої до випуску  та реалізації продукції.

3. Підвищені матеріальні затрати,  обумовлені перевитратами матеріалів, сировини, палива, енергії, ведуть  до втрат, що визначаються залежністю:

D = М₁ * Ц₁ + М₂ * Ц₂

де М – можливі перевитрати  матеріального ресурсу,

      Ц – ціна одиниці  ресурсу.

4. Інші підвищені затрати, які  можуть бути внаслідок високих  транспортних витрат, торгових, накладних  та інших побічних витрат.

5. Перевитрати наміченої величини  фонду оплати праці внаслідок  підвищення розрахункової чисельності  або внаслідок виплати більш  високого, ніж запланований, рівня  оплати праці окремим працівникам.

6. Виплата підвищених відрахувань  і податків, якщо в процесі  здійснення бізнес-плану ставки  відрахувань і податків змінюються  в неблагоприємну для підприємця сторону.

7. Не варто упускати із виду  і можливості втрат у вигляді  штрафів, природних збитків, а  також обумовлених стихійними  лихами, хоча врахувати такі втрати  розрахунком неможливо.

           Б. Втрати у комерційному підприємництві.

1. Неблагоприємна зміна (підвищення) закупівельної ціни товару в процесі здійснення підприємницького проекту і не блоковане умовами договору про закупівлю призводить до вірогідних втрат D, що визначаються по формулі:

D = О * Ц

де О – обсяг закупівлі  товару у фізичному вимірі,

      Ц – вірогідне  підвищення закупівельної ціни.

2. Непередбачене зниження обсягу  закупівлі в порівнянні з наміченим  викликає зменшення обсягу реалізації, тобто масштабу всієї операції. Втрата прибутку (доходу) визначається  як добуток зниження обсягу  закупівлі на величину прибутку (доходу), що припадає на одиницю  обсягу реалізації товару.

  Слід враховувати, що зменшення  обсягу закупівлі та реалізації  може супроводжуватись зниженням  втрат, так як крім умовно-постійних  витрат, існують затрати, пропорційні  обсягу операції.

3. Втрати товару в процесі  обігу / транспортування, зберігання  або втрати якості, споживчих  цінностей товару, що приводять  до зниження його вартості. Рівень таких втрат встановлюється як добуток кількості втраченого товару на закупівельну ціну або добуток зіпсованої кількості товару на зниження відпускної ціни.

4. Збільшення витрат обігу в  порівнянні з наміченими призводить  до адекватного зниження доходів,  прибутку. Серед можливих причин  підвищення затрат можуть бути  непередбачені виплати, відрахування, штрафи, додаткові витрати.

5. Зниження ціни, по якій реалізується  товар, порівняно з проектною  викликає втрати в розмірі  обсягу реалізації, помноженому  на зменшення ціни.

6. Зниження обсягу реалізації, обумовлене  непередбаченим падінням попиту  або потреби в товарі, витісненням  його конкуруючими товарами, обмеженнями  на продаж, здатне визивати втрати  доходу і прибутку, що вимірюються  добутком обсягу непроданої продукції  на відпускну ціну.

                 В. Втрати у фінансовому підприємництві.

  Фінансове підприємництво –  це, по суті, комерційне підприємництво, але товаром тут є гроші,  цінні папери, валюта. Отже, втрати, в цілому характерні для комерційного  підприємництва, притаманні і фінансовому  підприємництву.

  І все ж при оцінці фінансового  ризику необхідно врахувати такі  специфічні фактори, як неплатоспроможність  одного із агентів фінансової  угоди, зміну курсу грошей, валюти, цінних паперів, обмеження на  валютно-грошові операції, можливі  вилучення певної частини фінансових  ресурсів в процесі здійснення  підприємницької діяльності.

            Показники ризику і методи його оцінки.

  Безсумнівно, що ризик є вірогіднісна категорія, і в цьому розумінні найбільш обґрунтовано з наукових позицій характеризувати і виміряти його як вірогідність виникнення певного рівня втрат.

  Суворо кажучи, при всесторонній оцінці ризику слід було б встановлювати для кожного абсолютного або відносного значення величини можливих втрат відповідну вірогідність виникнення такої величини.

  Побудова кривої вірогідностей (або таблиці) призвано бути вихідною стадією оцінки ризику. Але стосовно підприємництва це частіше всього занадто складне завдання. Тому практично доводиться обмежуватись спрощеними підходами, оцінюючи ризик по одному чи декільком показникам, що являють собою узагальнені характеристики, найбільш важливі для судження про допустимість ризику. З цією метою спочатку виділимо певні області або зони ризику в залежності від величини втрат (мал.1).

  Область, в якій втрати  не очікуються, назвемо без ризиковою  зоною, їй відповідають нульові  втрати або від’ємні (перевищення прибутку).

  Під зоною допустимого ризику будемо розуміти область, в межах якої даний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну доцільність, тобто втрати мають місце, але вони менші очікуваного прибутку.

  Межа зони допустимого ризику  відповідає рівню втрат, який  дорівнює розрахунковому прибутку  від підприємницької діяльності.

  Наступну більш небезпечну  область будемо називати зоною  критичного ризику. Це область,  яка характеризується можливістю  втрат, що перевищують величину  очікуваного прибутку, аж до величини  повної розрахункової виручки  від підприємництва, яка являє  собою суму затрат і прибутку.

Інакше кажучи, зона критичного ризику характеризується небезпекою втрат, які  наперед перевищують очікуваний прибуток і в максимумі можуть привести до невідшкодовуваної втрати всіх засобів, вкладеним підприємцем у справу. В останньому випадку підприємець не тільки не отримує від угоди ніякого доходу, але й несе збитки в сумі всіх безплідних затрат.

  Крім критичного, доцільно розглядати  ще більш залякуючий катастрофічний ризик. Зона катастрофічного ризику являє собою область втрат, які по своїй величині перевищують критичний рівень і в максимумі можуть досягнути величини, рівної майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний привести до краху, банкрутства підприємства, його закриття та розпродажу майна.

  До категорії катастрофічного  слід відносити поза залежністю  від майнового чи грошового  збитку ризик, пов'язаний з  прямою небезпекою для життя  людей чи виникнення екологічних  катастроф.

   Найбільш повне уявлення  про ризик дає так називаєма крива розподілу вірогідностей втрати або графічне зображення залежності вірогідності втрат від їх рівня, що показує, наскільки вірогідно виникнення тих чи інших втрат.

  Щоб встановити вид типічної кривої вірогідності втрат, розглянемо прибуток як випадкову величину і побудуємо спочатку криву розподілу вірогідностей отримання певного рівня прибутку (мал.2).

  При побудові кривої розподілу  вірогідностей отримання прибутку прийняті слідуючі припущення.

1. Найбільш вірогідне отримання прибутку, рівного розрахунковій величині – ПРр. Вірогідність (Вр) отримання такого прибутку максимальна, відповідно значення ПРр можна вважати математичним очікуванням прибутку.

Вірогідність отримання прибутку, більшого чи меншого порівняно з  розрахунковим, тим нижче, чим більше такий прибуток відрізняється від  розрахункового, тобто значення вірогідностей відхилення від розрахункового прибутку монотонно убувають при рості відхилень.

2. Втратами прибутку (ПР) вважається його зменшення порівняно з розрахунковою величиною ПРр. Якщо реальний прибуток дорівнює ПР, то

ПР = ПРр – ПР

3. Вірогідність виключно великих втрат (теоретично нескінченних) практично дорівнює нулю, так як втрати зарані мають верхню межу (виключаючи втрати, які немає можливості оцінити кількісно).

  Звичайно прийняті припущення  в якійсь мірі спірні так  як вони дійсно можуть не  дотримуватись для всіх видів  ризику. Але, в цілому, вони вірно  відображають загальні закономірності  зміни підприємницького ризику  і базуються на гіпотезі, що  прибуток як випадкова величина  підпорядкована нормальному або  близькому до нормального закону  розподілу.

  Виходячи з кривої вірогідностей отримання прибутку, побудуємо криву розподілу вірогідностей можливих втрат прибутку, яку, власне, і варто називати кривою ризику. Фактично це та ж крива, але побудована в іншій системі координат (мал.3).

  Виділимо на зображеній кривій  розподілу вірогідностей втрат прибутку (доходу) ряд характерних точок.

  Перша точка (ПР = О і В = Вр) визначає вірогідність нульових втрат прибутку. У відповідності з прийнятими допущеннями вірогідність нульових втрат максимальна, хоча, звичайно, менша одиниці.

Друга точка (ПР = ПРр і В = Ва) характеризується величиною можливих втрат, рівною очікуваному прибутку, тобто повною втратою прибутку, вірогідність якого дорівнює Ва.

 Точки 1 і 2 являються граничними, визначаючи положення зони допустимого ризику.

Третя точка (ПР = ВР і В = Вкр) відповідає величині втрат, рівних розрахунковій виручці ____. Вірогідність таких втрат дорівнює Вкр.

Точки 2 і 3 визначають межі зони критичного ризику.

Четверта точка (ПР = ИС і В = Вкт) характеризується втратами, рівними майновому (ИС) стану підприємця, вірогідність яких рівна Вкт.

Між точками 3 і 4 знаходиться зона катастрофічного ризику.

 Втрати, що перевищують майновий  стан підприємця, не розглядаються,  так як на них неможливо  накласти стягнення.

 Вірогідності певних рівнів  втрат являються важливими показниками,  що дають можливість скласти  думку про очікуваний ризик  та його допустимість, тому побудовану  криву можна назвати кривою ризику.

 Наприклад, якщо вірогідність  катастрофічної втрати виражається  показником, що свідчить про відчутну  загрозу втрати всього майна  (наприклад, при його значенні, рівному 0,2), то розумний обережний  підприємець наперед відмовиться  від такої справи і не піде  на подібний ризик.

  Таким чином, якщо при  оцінці ризику підприємницької  діяльності вдається побудувати  не всю криву вірогідностей ризику, а тільки встановити чотири характерні точки (найбільш вірогідний рівень ризику та вірогідності допустимої, критичної і катастрофічної втрати), то задачу такої оцінки можна вважати успішно вирішеною.