Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Історія виникнення грошей

Реферат

На тему:Історія виникнення грошей

Виконала:

Учениця 11-А класу

Баранівської гімназії

Бігоцька Діана

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………..	3
1. Виникнення грошей………………………………………………………..	4
2. Сутність грошей……………………………………………………………	6
3. Функції грошей……………………………………………………………	10
Висновки……………………………………………………………………….	13
Список літератури…………………………………………………………….	14

Вступ

У розвинутому товарному виробництві всі товари прирівнюються до грошей, які відображають вартість усіх інших товарів. Але перед тим, як вартість того чи іншого товару знайшла свій вираз у грошовій формі, вона пройшла тривалий і складний шлях розвитку. Питання про походження і природу грошей давно привертало увагу економістів. Вперше таке наукове дослідження було зроблено А. Смітом. Пізніше велику увагу аналізу цього питання приділив К. Маркс.

Він встановив, що вартість у своєму історичному розвитку набула таких форм: проста, поодинока, або випадкова; повна, або розгорнута; загальна і грошова. Кожна наступна форма характеризує вищий ступінь розвитку товарного виробництва й обміну. З появою грошей стає можливим вимірювання вартостей різних товарів, а розвиток форм вартості набуває свого завершення. Подальша історія обміну пов'язана з використанням паперових, кредитних грошей, електронних та ін., що функціонують паралельно з грошовим товаром чи без нього. Грошам властива, як і всякому товару, споживна вартість і вартість. Їх споживна вартість в тому, що вони, виконують суспільну функцію загального еквівалента і використовуються для особистого і суспільного споживання як будь-який інший товар.

Вартість товару, виражена в грошовій формі, виступає як ціна. Гроші, маючи властивість загальної обмінюваності, дають змогу стихійно здійснювати як кількісний, так і якісний облік затрат праці приватних товаровиробників. Цей облік відбувається на ринку за допомогою коливання цін. Але коливання ринкових цін веде до нерівності між товаровиробниками, нагромаджує в руках найбільш конкурентноспроможних з них гроші, а отже, сприяє концентрації економічної влади. Цим самим гроші прискорили процес переростання простого товарного господарства в капіталістичне. За капіталізму вони перетворилися в капітал, у знаряддя експлуатації.

Найповніше суть грошей розкривається в їхніх функціях. Гроші виконують п'ять функцій: міру вартості; засіб обігу; засіб утворення скарбів і нагромадження; засіб платежу; світові гроші.

Виникнення грошей

Гроші й ціни є найважливішими компонентами товарної форми виробництва, котрі слугують своєрідним цементом для системи товарної економіки. Гроші виникли дуже давно. Це - один із найвизначніших витворів людського суспільства. Вони зачаровують людей. Заради них люди працюють, через них навіть страждають, вигадують найвитонченіші способи їх отримання і витрачання. Гроші - це єдиний товар, котрий не можна використати інакше, як витрачаючи їх. Вони не годують людей, не зодягають, не дають притулку і не розважають доти, доки їх не витратять або не інвестують. Люди майже все роблять для грошей, і гроші майже все роблять для людей. Гроші - це своєрідна загадка.

Історія грошей налічує вже тисячоліття. Учені неоднаково пояснюють процес виникнення грошей. Одні з них вважають, що гроші виникли стихійно в результаті розвитку обміну. Інші стверджують, що люди домовилися, дійшли взаємної згоди щодо запровадження грошей. Хоч як би пояснювали процес виникнення грошей, простежується кілька етапів у їхньому розвитку[1].

На початку цивілізації один продукт безпосередньо обмінювався на інший. Нині такий обмін називають бартером. В обмін регулярно надходила незначна кількість продуктів (продукти скотарства, землеробства чи ремесла). Прямий обмін продукту на продукт відбувався лише за збігу бажань учасників угоди. Наприклад, власникові сокири потрібен був хліб, але власник хліба потребував не сокири, а м'яса. Безпосередній обмін сокири на зерно унеможливлювався. Тому з'явився посередник в обміні товарів, що його називають загальним еквівалентом. Поява загального еквівалента означає виникнення грошей, точніше товарних грошей, які мають внутрішню вартість.

Загальний еквівалент - це товар, який має властивість обмінюватися на будь-який інший товар. В історії різних народів роль загального еквівалента виконували різні товари. В одних країнах еквівалентом була худоба, в інших - сіль, хутра, тютюн, мідь, залізо, срібло, золото тощо. В Україні-Русі функції загального еквівалента тривалий час виконували худоба і хутра. Врешті-решт роль загального еквівалента закріплюється за благородними металами - золотом і сріблом. З-поміж усіх товарів благородні метали за своїми природними властивостями найбільшою мірою пристосовані до виконання ролі грошей - вони подільні, добре зберігаються, однорідні, зручні для використання тощо.

Однак застосування товарних грошей, зокрема благородних металів, також викликало чимало проблем. Насамперед, золота не вистачало впродовж усієї історії торгівлі. Тому виникли паперові гроші, потрібні не самі по собі, а для тих товарів і послуг, які на них можна купити. Вперше паперові гроші були випущені в Китаї у XII ст., в Європі вони з'явилися лише в XVII ст. Держава зосереджує у своїх руках випуск паперових грошей, що робить їх рідкісними. Окремі особи не мають права на випуск грошей, і такі спроби держава жорстоко карає.

Кількість паперових грошей обмежена, що забезпечує їм купівельну спроможність. Паперові гроші не мають внутрішньої вартості і є грішми, бо держава визначає їх як такі за допомогою закону. З випуском паперових грошей виникає серйозна проблема захисту їх від підроблення. Сучасні паперові гроші мають здебільшого кілька ступенів захисту. З цією метою найчастіше застосовують захисні властивості паперу (водяні знаки, певний склад паперу), поліграфічний захист (спеціальні фарби, мікротекст), фізико-хімічний захист (використання магнітних полюсів тощо).

У XX ст. настала ера банківських грошей, коли гроші існують у вигляді записів на рахунках у банках. У сучасних умовах простежується швидка еволюція всіх функціональних форм грошей - поширюються кредитні картки, чеки для туристів, електронні гроші. В усіх країнах в обігу нині перебувають лише паперові гроші й монети з неблагородних металів. Відбулася повна демонетизація золота, воно перестало виконувати функції грошей.

Сутність грошей

Отже, гроші виникли не як плід свідомої домовленості людей про введення грошового обігу й не в результаті декретування їх державою, а як товар, що виконував роль загального еквівалента. Тобто, гроші - це особливий товар, який стихійно виділився з усіх інших товарів для виконання функції, загального еквівалента. А виконувати цю роль гроші могли саме тому, що вони самі були втіленням людської праці.

З появою грошей весь товарний світ остаточно розколовся на два полюси: на одному полюсі гроші як втілення суспільної праці, на другому - всі інші товари як втілення індивідуальної, приватної праці. В результаті обмін товарів на гроші - це, по суті, визнання суспільством індивідуальних, приватних затрат праці.

Звідси випливають три важливих висновки, які характеризують сутність грошей: по-перше, гроші - це історично визначена, властива товарному виробництву форма економічних зв'язків між товаровиробниками, й тому ми повинні сприймати їх не просто як річ, що спрощує мінові операції, а як суспільні відносини людей, виражені через гроші. По-друге, гроші служать засобом стихійного обліку кількості й якості суспільної праці товаровиробників, що здійснюється на ринку. По-третє, гроші являють собою інструмент, за допомогою якого абстрактному змісту вартості надається реальність, конкретність, дійовість. При цьому слід додати, що гроші - це сукупність активів, які використовують для здійснення ділових операцій. Різні ділові операції обслуговують не один, а різні види грошей, наприклад готівка, чеки тощо. Тому існують різні показники загальної кількості грошей у національній економіці, які називають грошовими агрегатами. В різних країнах своя система агрегатів. Найочевидніший вид грошей, який потрібно враховувати в загальній кількості грошей, є готівка - паперові гроші й монети. Значну частину повсякденних операцій обслуговує саме готівка, яка в цьому разі виконує функцію засобу обміну. Готівку позначають як агрегат М0, або С [2].

Для здійснення ділових операцій нині в розвинутій ринковій економіці найчастіше використовують безстрокові вклади, які дають змогу виписувати чеки. Чек - це наказ банку, виписаний власником вкладу про видачу зі свого рахунку грошей особі, зазначеній у чеку. Чек має бути індосований (підписаний на зворотній стороні) особою, що отримує за ним гроші; особа, яка виписала чек, відтак отримує його корінець як завірену квитанцію, що підтверджує виконання зобов'язання. Оскільки видача чеку також вимагає передавального підпису, то викрадення або втрата чекової книжки має не такі згубні наслідки, як втрата такої ж суми готівки.

Крім того, значно легше виписати чек, ніж транспортувати й лічити великі суми готівки. З огляду на ці причини в розвинутих країнах близько 90% усіх ділових операцій у грошовому виразі здійснюється за допомогою чеків. Чеки є не чим іншим, як способом передання власності на вклади в банках, і загальноприйняті як засіб обміну. За потреби можна негайно перевести ці вклади в паперові гроші та монети. Отже, чеки є грішми, своєрідним еквівалентом готівки.

Готівку і чекові безстрокові депозити позначають як агрегат М1. Отже, М1 = готівка + безстрокові депозити. Врахування безстрокових чекових депозитів у грошовій масі є логічним, тому постає питання про врахування в ній інших активів - наприклад, заощаджувальних вкладів, строкових вкладів тощо. У багатьох країнах кошти із заощаджувальних рахунків можна легко переміщати на чекові рахунки.

Ці активи також можна використати для здійснення ділових операцій. Строкові вклади доступні вкладникові після закінчення вказаного строку, наприклад, зазначений термін може становити 90 днів чи 6 місяців. Ці вклади також можна перетворити в готівку або перемістити на чекові рахунки після завершення строку.

У сучасному грошовому обігу монети становлять незначну частину грошей. Частка паперових грошей вагоміша. Проте в розвинутих країнах готівка загалом не перевищує 10% усіх грошей, а решту становлять банківські гроші. У кожній країні рух грошей між: фірмами, домогосподарствами та державою називають грошовим обігом. Держава регулює грошовий обіг і формує національну грошову систему. Стабільність грошового обігу є важливою умовою успішного розвитку національної економіки.

Для підтримання стабільної вартості паперових грошей державні установи проводять відповідну економічну політику. По-перше, уряд не повинен допускати надмірних дефіцитів державного бюджету. По-друге, центральний банк має здійснювати розумний контроль за кількістю грошей. Проте на практиці державні інституції не завжди розсудливо контролюють грошову масу, що спричиняє інфляцію — знецінення грошей, супроводжуване зростанням цін.

Ціна - це кількість грошей, яку сплачують за одиницю певного товару чи послуги. Наприклад, 10 грн. за кілограм яловичини; 3 грн. за стрижку волосся. Ціну товару, що виражена в грошах, називають його абсолютною ціною. Водночас ціну одного товару завжди можна відобразити в певній кількості іншого товару. Наприклад, один кілограм яловичини коштує 10 грн., а один кілограм яблук - 2 грн. Звідси можна сказати, що 1 кг яловичини коштує 5 кг яблук. Ціна товару, що виражена в певній кількості іншого товару, є відносною ціною товару. 5 кг яблук є відносною ціною 1 кг яловичини.

Сукупність відносних цін в економіці - структура цін. Зміна структури цін приводить до того, що покупці придбатимуть менше тих товарів, відносні ціни яких зросли, і більше тих, відносні ціни яких знизилися. Споживачі, порівнюючи відносні ціни різних продуктів, визначають, яку комбінацію товарів та послуг їм найвигідніше придбати. Ділові фірми, порівнюючи відносні ціни різних ресурсів, вирішують, яку комбінацію ресурсів найвигідніше застосувати для виробництва певних товарів і послуг. Власники ресурсів, порівнюючи відносні ціни на різних ринках, мають можливість визначити, де їм найвигідніше продати ці ресурси.

Залежно від способу формування ціни поділяють на адміністративні їй ринкові. Адміністративні ціни встановлює не ринок, а державний орган. Наприклад, в СРСР ціни визначав Державний комітет цін. Такі ціни не відображають реальних витрат на виробництво продукту; вони не виконують основних функцій ціни. Ринкові ціни формуються в процесі взаємодії попиту і пропозиції. Ринкова ціна виконує такі основні функції в економіці: нормувальну; інформаційну; стимулюючу.

Ринкова ціна залежить від попиту і пропозиції. Попит показує кількість продукту, яку споживачі бажають купити, а пропозиція - кількість продукту, яку виробники спроможні виробити й поставити на ринок. За зростання ціни попит зменшується, а пропозиція збільшується. У ринковій економіці здатність конкурентних сил пропозиції й попиту встановлювати ціну на рівні, за якого купівля й продаж зрівноважуються, називають нормувальною функцією ціни. Ціна, за якої попит і пропозиція дорівнюють одне одному, є рівноважною ціною. Рівноважна ціна "очищає" ринок, позбавляє його незручних нестач для потенційних покупців. Відсутній також надлишок, або надвиробництво, що обтяжує продавців.

Ринкова ціна виконує також інформаційну, або орієнтувальну, функцію. Під впливом різних обставин смаки та уподобання споживачів змінюються. Скажімо, споживачі вирішили купувати більше одягу з природних волокон, зокрема льону, й менше зі штучних волокон. Про цю зміну у смаках споживачів виробники дізнаються, зафіксувавши збільшення попиту на одяг із льону і зменшення попиту на одяг із штучних волокон[3].

Ціни на лляний одяг підвищуватимуться, а на одяг із штучних волокон - знижуватимуться. Вищі ціни на одяг із льону дають змогу підприємствам, що виготовляють лляні тканини, платити вищі ціни за сировину - льон. Площі під льоном розширюватимуться. Протилежний процес простежуватиметься у виробництві штучних волокон, яке переживатиме спад.

Сприйнятливість ринкової системи до змін у потребах покупців, що втілюється у відповідній реакції фірм і постачальників ресурсів, називають інформаційною, або орієнтувальною функцією цін. Ринкова система пристосовується через ціни й до інших фундаментальних змін, наприклад до змін у технології або до змін у пропозиції ресурсів.

Здатність конкурентної ринкової системи ініціювати технічний прогрес називають стимулюючою функцією цін. Застосування фірмою нової технології знижує витрати, що забезпечує цій фірмі тимчасову перевагу над її конкурентами. Нижчі витрати виробництва фірми, яка запровадила нововведення, означають збільшення її прибутку, що стимулює подальше вдосконалення технології та техніки. Конкуренти повинні наслідувати приклад передової фірми, інакше вони зазнають збитків і збанкрутують.

Збільшення прибутків завдяки технічному прогресу розширюватиме інноваційну галузь. Таке розширення є результатом збільшення обсягу виробництва наявних у галузі фірм або входження в галузь нових фірм, яких приваблюють високі прибутки, що їх початково створив технічний прогрес. Розширення галузі означає, що ресурси відводяться з менш прогресивних галузей у більш прогресивні. Отже, стимулююча функція цін підвищує рівень ефективності використання обмежених ресурсів.

Функції грошей

Сутність грошей проявляється в їхніх функціях.

1. Першою й найбільш важливою є функція - грошей як міри вартості. В ній безпосередньо виражена роль грошей як загального еквівалента. Сутність її полягає в тому, що за допомогою грошей вимірюється вартість усіх інших товарів. Зрозуміло, що виконувати таку функцію може лише той товар, який має власну вартість. І таким товаром стали з ІV-ІІІ ст. до н.е. благородні метали - золото й срібло, а з другої половини ХІХ ст. монопольне становище закріпилося за золотом. Спочатку гроші виконували функцію міри вартості у вагових вимірах, тобто, в золотниках, унціях, фунтах, грамах золота або срібла. Але це викликало певні труднощі, пов'язані з тим, що кожного разу при здійсненні акту купівлі-продажу необхідно було зважувати грошовий матеріал. Тому спочатку банки, а пізніше державні органи стали фіксувати певну вагову кількість срібла або золота у вигляді грошової одиниці з поділом її на дрібні частини. Наприклад, долар США має 100 центів, гривня України - 100 копійок, англійський фунт - 100 пенсів і т.д.

Певна вагова кількість золота, прийнята за грошову одиницю, називається масштабом цін. З введенням у грошовий обіг паперових грошей, вони, не маючи своєї власної цінності, отримували її лише тому, що заміняли в обігу цю певну вагову кількість золота. Зокрема, долар США після 1973 р. дорівнював 0,736735 г чистого золота, радянський рубль - 0,987412 г, англійський фунт до 1978 р. - 2,49 г. Функцію міри вартості гроші виконують ідеально. Тобто, присутність їх при визначенні ціни в грошах не обов'язкова, тому що відома фіксована величина грошового матеріалу (золота), закладеного в грошову одиницю, яка діє в даній державі.

2. Вартість товару оцінюється не заради спортивного інтересу, а для того, щоб відбулася його реалізація. Тобто, товар повинен перейти від продавця до покупця. І тут гроші виступають у ролі посередника в своїй реальній формі. Тобто, вони повинні бути в наявності. В цій якості гроші виконують функцію засобу обігу, опосередковуючи мінові відносини між людьми з приводу купівлі-продажу необхідних їм товарів (послуг).

Виконання грішми цієї функції, з одного боку, розв’язує суперечності безпосереднього товарообміну, бо не потребує збігу актів купівлі-продажу ні в часі, ні в просторі. З іншого боку, поява грошей поглиблює суперечності ринкової економіки, оскільки купівля-продаж товарів може розриватися в просторі і в часі. Продавши свій товар, товаровиробник не зобов'язаний тут же купувати інший. Це створює формальну затримку в процесі збуту товарів, тому що коли за продажем не настає купівля, то в іншого виробника товар не буде реалізованим. Отже, він не зможе купити товар у третього виробника і т.д. Цим створюється формальна можливість криз надвиробництва товарів[4].

3. У третій своїй функції гроші виступають як засіб утворення скарбів або нагромадження. Вона пояснюється тим, що в деяких випадках гроші вилучаться з обігу. Об'єктивно це зумовлено потребами ринкової економіки. По-перше, щоб застрахувати себе від різних випадковостей ринку, кожен товаровиробник повинен мати можливість купувати інші товари незалежно від того, коли й за яких умов будуть реалізовані його власні товари. Для цього необхідно мати грошовий резерв, що передбачає його тимчасове вилучення з обігу. По-друге, придбання предметів споживання значної цінності (житло, меблі, транспортні засоби, побутова техніка та ін.) теж передбачає попереднє нагромадження грошей, а отже, й вилучення їх з обігу.

Коли влада грошей у суспільстві досягла певного розвитку, з'явилися люди-лихварі, для яких нагромадження грошових скарбів стало якоюсь мірою самоціллю. Гроші вилучалися з обігу, ховалися в скринях, закопувалися - перетворювалися на скарби. При обігу золота скарби виступали своєрідним резервуаром, за допомогою якого здійснювалося стихійне регулювання кількості грошей, необхідних для обігу. Як тільки потреби обороту в грошах зростали, вони вилучались із скарбів і починали функціонувати в якості засобу обігу. І навпаки, коли потреба в них зменшувалася, золоті гроші залишали сферу обігу й перетворювалися на скарби.

Згодом варварський спосіб нагромадження скарбів поступається місцем прагматичному нагромадженню, основний принцип якого зводиться до того, щоб якомога частіше пускати гроші в обіг, для того, щоб одержувати все більший і більший прибуток. Гроші, що вилучаються з ділового обороту, підприємці зберігають у банках. Банки стають резервуарами, в яких акумулюються грошові засоби не лише підприємців, але й інших верств населення, центрами, звідки гроші випускаються в обіг і куди вони повертаються знову.

Але навіть і за умов розвинутої банківської системи спостерігається посилене прагнення представників бізнесу нагромадити й утримати в своїх руках якомога більше золотих скарбів. Це відбувається навіть за умови, що зберігання золотих запасів у багатьох країнах світу оголошено державною монополією й основна маса скарбів зосереджена поки що в центральних банках і державних казначействах.

Функцію грошей як засобу утворення й нагромадження скарбів може виконувати лише наявне золото. В умовах паперово-грошового обігу мають теж місце спроби нагромадження (збереження) поруч із золотом і паперових грошей. Проте в результаті інфляційних процесів вони швидко знецінюються. Прикладом є катастрофічне знецінення грошових нагромаджень населення України в період 1992-1995 рр., що знаходилися на рахунках ощадного банку країни. Це яскраво підтверджує висновок про неможливість заміни золота паперовими грішми в функції засобу утворення скарбів.

4. З розвитком товарного обігу час реалізації товарів все частіше відривається від часу їх оплати. Це означає, що перехід товарів від продавця до покупця не супроводжується одномоментною передачею грошей за цей товар покупцями продавцю. Товари продаються в кредит, тобто з оплатою в майбутньому. Продавець у таких відносинах стає кредитором, покупець - боржником, а гроші починають виконувати функцію засобу платежу.

Необхідність такої функції грошей породжена як відмінностями в часі виробництва й умовах реалізації окремих товарів, так і сезонністю виробничих затрат або заготівель сировини в деяких галузях виробництва (в сільському господарстві, лісозаготівельній промисловості, на підприємствах, що переробляють сільськогосподарську сировину і т.д.). З часом гроші починають виконувати цю функцію й поза сферою товарного обігу: при сплаті ренти, податків, комунальних послуг, тобто скрізь, де вони переходять з рук у руки, не опосередковуючи рух товарів.

У сучасних умовах, особливо в розвинутих країнах світу, функція грошей як засобу платежу набула особливого значення. Вона все більше й більше витісняє функцію грошей як засобу обігу. Гроші як засіб обігу, як правило, обслуговують лише дрібний роздрібний оборот, тоді як у гуртовій торгівлі, й тим більше в міжнародній, вони функціонують переважно в якості засобу платежу. Це пов'язано з широким розвитком кредитних відносин і банківської справи, а також появою на цій основі нового знаряддя обігу - кредитних грошей (мова про них далі)[5].

Розвиток функції грошей як засобу платежу загострює суперечності ринкової економіки й посилює її негативні риси. Зокрема, посилюючи залежність товаровиробників один від одного, вона посилює формальні можливості для виникнення економічних криз. Достатньо одному або декільком боржникам не сплатити гроші в строк, як це може викликати серію неплатежів і банкрутств підприємств, товаровласників, пов'язаних між собою борговими зобов'язаннями.

Яскравим прикладом перетворення цієї формальної можливості криз на реальну, є ситуація, яка склалася в Україні через масові взаємні неплатежі суб'єктів господарської діяльності в 1992-1996 рр. В переважній частині підприємства країни фактично стали банкрутами, що, по-перше, спровокувало настання глибокої економічної кризи, а по-друге, перешкоджає тепер виходу з неї.

Висновки

Етапи розвитку грошей:
Прямий обмін продукту на продукт, поява посередника в обміні товарів - загального еквівалента. Поява загального еквівалента означає виникнення грошей, точніше товарних грошей, які мають внутрішню вартість.
Виникнення паперових грошей, потрібних не самі по собі, а для тих товарів і послуг, які на них можна купити (XII-XVII ст.ст.)
Виникнення банківських грошей (XX ст.), коли гроші існують у вигляді записів на рахунках у банках. У сучасних умовах простежується швидка еволюція всіх функціональних форм грошей - поширюються кредитні картки, чеки для туристів, електронні гроші. В усіх країнах в обігу нині перебувають лише паперові гроші й монети з неблагородних металів. Відбулася повна демонетизація золота, воно перестало виконувати функції грошей.
2. Гроші - це історично визначена, властива товарному виробництву форма економічних зв'язків між товаровиробниками, тому це не просто річ, що спрощує мінові операції, а суспільні відносини людей, виражені через гроші; гроші служать засобом стихійного обліку кількості й якості суспільної праці товаровиробників, що здійснюється на ринку; гроші - це інструмент, за допомогою якого абстрактному змісту вартості надається реальність, конкретність, дійовість. При цьому слід додати, що гроші - це сукупність активів, які використовують для здійснення ділових операцій.
3. Сутність грошей проявляється в їхніх функціях: гроші як міра вартості; гроші як засіб обігу; гроші як засіб утворення скарбів або нагромадження; гроші як засіб платежу.

Список літератури

1. Башнянин Г.І. та ін. Політична економія. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. – 528 с.

2. Булатов А.С. Экономика. – М.: Юристь, 1999. – 564 с.

3. Економічна теорія: макро- і мікроекономіка /За ред. З.Г. Ватаманюка, С.М. Панчишина. – К.: Альтернативи, 2003. – 608 с.

4. Ермишин П.Г. Основы экономической теории. – М.: Высшая школа, 1998. – 226 с.

5. Основи економічної теорії /За ред. В.А. Предборського. – К.: Кондор, 2002. – 621 с.

6. Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник /За ред. Г.Н. Климка та ін. – К.: Вища шк., 1994. – 559 с.

[1] Башнянин Г.І. та ін. Політична економія. – К.: Ніка-Центр, Ельга, 2000. – С.146

[2] Економічна теорія: макро- і мікроекономіка /За ред. З.Г. Ватаманюка, С.М. Панчишина. – К.: Альтернативи, 2003. – С. 75

[3] Економічна теорія: макро- і мікроекономіка /За ред. З.Г. Ватаманюка, С.М. Панчишина. – К.: Альтернативи, 2003. – С. 77

[4] Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник /За ред. Г.Н. Климка та ін. – К.: Вища шк., 1994. – С. 155

[5] Основи економічної теорії: політекономічний аспект: Підручник /За ред. Г.Н. Климка та ін. – К.: Вища шк., 1994. – С. 158

Історія виникнення грошей 📙 Реферат → 🆔 114258