Страховий ринок

ЗМІСТ

ВСТУП 3

  1. Страховий ринок, його функції, принципи, значення 4
  2. Розвиток страхового ринку України 8
  3. Підсумки діяльності страхових компаній в Україні за 2010 рік 12

ВИСНОВКИ 15

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ 16

 

 

ВСТУП

Україна зараз знаходиться у фазі свого становлення, яке супроводжується різноманітними проблемами – фінансово-економічними, політичними, соціальними, екологічними. Цілком зрозуміло, що передумовою соціально-економічного розвитку має стати ефективне функціонування страхового ринку. Страхування є важливим елементом системи фінансових механізмів захисту суспільства від несприятливих подій і катастрофічних ситуацій.

Зміна адміністративно-командної системи  управління на ринкову значно збільшила ступінь уразливості юридичних і фізичних осіб до несприятливих ситуацій різного характеру. Проте страховий ринок все ще знаходиться у стані трансформації, залишається нерозвиненим, попит на страхові послуги здебільшого не реалізується, страховими гарантіями покрита дуже мала частка потенційних ризиків. При цьому слід зауважити, що існуючі програмні документ і концепції розвитку страхування здебільшого полягають у визначенні для страхових компаній напрямів забезпечення кількісного зростання страхових внесків, при ігноруванні забезпечення якості і стійкості цих процесів.

Звісно, для визначення шляхів удосконалення національного страхового ринку необхідно дослідити і виявити стан і рівень нормативно-законодавчого забезпечення, розглянути тенденції розвитку страхового ринку в Україні, які були характерними для нього у минулому, та ознайомитись з тими, які існують на сьогоднішній день.

 

  1. Страховий ринок, його функції, принципи, значення

Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних осіб та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати фізичними та юридичними особами страхових платежів (страхових внесків, страхових премій) та доходів від розміщення коштів цих фондів.

Можна також надати інше визначення. Страхування – це один з інструментів забезпечення переходу людства до концепції сталого розвитку на основі створення системи інтеграції економіки з навколишнім природним середовищем, дія якого реалізується через проведення відповідної державної еколого-страхової політики та перетворення екологічних нормативів у ринкові можливості страховиків і страхувальників.

Страховий ринок — це особливе соціально-економічне середовище, певна сфера економічних  відносин, де об'єктом купівлі-продажу виступає страховий захист, формуються попит і пропозиція на нього.

Страховий ринок можна розглядати як:

  • форму організації грошових відносин по формуванню і розподілу страхового фонду для забезпечення страхового захисту суспільства;
  • сукупність страхових організацій (страховиків), що здійснюють процес страхування.

Обов’язковими умовами функціонування страхового ринку є наявність:

  • об’єктів страхування, що мають споживну вартість;
  • потреби у страхових послугах;
  • можливості прийняття рішення про участь у страховій угоді;
  • суб’єктів страхових відносин.

До  основних функцій страхового ринку  відносять наступні:

  1. Організація страхового захисту шляхом продажу страхових полісів.
  2. Акумулювання значних фінансових ресурсів з їх подальшим інвестуванням.
  3. Забезпечення зустрічі страхувальника та страховика.

У структурі  страхового ринку виділяють ринок  страховика і ринок страхувальника. Коли попит на страхові послуги значно перевищує їхню пропозицію, то маємо  справу з ринком страховика. На практиці переважає ринок страхувальника.

Залежно від масштабів попиту та пропозиції на страхові послуги можна виділити внутрішній (регіональний), зовнішній  і міжнародний страхові ринки.

Внутрішнім (регіональним) страховим ринком називають  місцевий ринок, у якому є безпосередній  попит на страхові послуги.

Зовнішнім страховим ринком називають ринок, який виходить за межі внутрішнього ринку.

Під світовим (міжнародним) страховим ринком розуміють пропозицію і попит  на страхові послуги в масштабі світового  господарства.

Суб’єктами страхового ринку в Україні є:

  • страхувальники (юридичні особи та громадяни, які уклали із страховиками договори страхування або є страхувальниками відповідно до законодавства України);
  • страховики (юридичні особи, створені у формі акціонерного товариства, повного або командитного товариства або товариства з додатковою відповідальністю, які отримали ліцензію на страхову діяльність;
  • перестраховики (страхові компанії, які приймають об’єкти в перестрахування);
  • страхові посередники (агенти, брокери),
  • об’єднання страховиків (Ліга страхових організацій, страховий пул, авіаційне страхове бюро, морське страхове бюро, моторне (транспортне) страхове бюро, асоціація професійних страхових посередників).

Внутрішня структура страхового ринку складається із таких компонентів:

  • страхові послуги;
  • система тарифів;
  • інфраструктура суб’єктів ринку.

Зовнішнє  середовище страхового ринку – це система взаємопов’язаних факторів, які оточують внутрішню систему  страхового ринку та впливають на неї. До таких факторів належать такі, на які страховик може впливати та такі, на які він не впливає.

До  першої групи факторів належать:

  • попит на страхові послуги;
  • конкуренція серед страховиків;
  • ноу-хау страхових послуг;
  • інфраструктура страхового ринку.

До  другої групи факторів належать:

  • чисельність населення, його вікова структура;
  • купівельна спроможність населення;
  • сезонні міграції.

Принципами  функціонування страхового ринку є:

  1. Свобода вибору для страхувальників умов надання страхових послуг, форм і об’єктів страхового захисту.
  2. Конкуренція страхових компаній щодо надання страхових послуг, залучення страхувальників і мобілізації грошових коштів у страхові фонди.
  3. Демонополізація страхової справи.
  4. Надійність і гарантія страхового захисту.

Сучасний  рівень розвитку страхового ринку в  високо розвинених країнах характеризується посиленням тенденцій до монополізму в страховій справі. 3 огляду на це виділяють чотири організаційні форми виявлення цієї тенденції.

Горизонтальна інтеграція — це зосередження в  руках невеликої кількості великих  страхових компаній значних обсягів  страхової премії і страхових  послуг.

Вертикальна інтеграція — це проникнення страхових  компаній в інші сфери, тісно пов'язані  зі страховою справою (банківська, біржова  діяльність).

Створення міжнаціональних страхових компаній. Та остання форма – диверсифікація — розширення сфери діяльності страховика у різних підприємствах інших галузей, які не перебувають у прямому зв'язку зі страховою справою. У цьому виражається намагання середніх і дрібних страховиків вижити в умовах гострої конкурентної боротьби й отримати стійкі доходи від суміжних підприємств для покриття витрат з основної діяльності, тобто страхової справи.

Значення  страхового ринку полягає у:

  1. Прискоренні мобілізації капіталу та його ефективному інвестуванні.
  2. Зменшенні рівня ризику та втрат.
  3. Стабілізації економіки.
  4. Сприянні розвитку підприємництва.
  5. Забезпеченні соціального захисту.

 

  1. Розвиток страхового ринку України

На  думку більшості аналітиків, проблеми українського страхового ринку є наслідком переважно безсистемного розвитку вітчизняної економіки, незавершеності законодавчого регулювання діяльності фінансових інститутів та ринків. До того ж загальний рівень  розвитку фінансового ринку залишається досить низьким, а його найрозвинутішою складовою залишаються комерційні банки.

У перші  роки формування в Україні страхового ринку відбулося різке зростання кількості страхових компаній: у 1991 р. їх налічувалося близько 28, у 1992 р. – вже 171, у 1993 р. – 455, у 1994 р. – 616, а в 1995 р. – 655. Проте наявність значної кількості новоутворених страхових компаній зовсім не означала фактичного створення в Україні повноцінного страхового ринку.

Першим  кроком у створенні цивілізованого ринку страхування в Україні став Декрет Кабінету Міністрів України «Про страхування». Цей декрет фактично заборонив державі вживати заходи щодо регулювання діяльності страховиків.

Незважаючи  на негативні моменти, з прийняттям вищевказаного Декрету страховий  ринок України все ж отримав  реальний поштовх до подальшого становлення і розвитку.

Ще  однією значною подією у розвитку страхового ринку України стало  прийняття в 1996 році Закону України «Про страхування». З прийняттям даного закону набули чинності нові нормативи щодо формування статутного фонду страхової організації, резервів страховиків, ліквідності та платоспроможності. Це практично одразу привело до значних змін у структурі страхового ринку, у процесах його формування і розвитку.

Починаючи з 1996 року, істотно посилилися вимоги щодо структури активів та інвестиційної політики страхових компаній. З цього року страховики в обов’язковому порядку повинні були по кожному виду страхування розробляти правила страхування і затверджувати їх в контрольному органі.

У кінці 2001 року були внесені нові зміни у Закон України «Про страхування». Відповідно до цих змін, статутний фонд страховика мав бути не менше 1 млн. євро для компаній, що працюють з ризиковими видами страхування, та 1,5 млн. євро – для страховиків, що здійснюють страхування життя.

Виходячи  з необхідності посилення державного регулювання та здійснення ефективного нагляду за страховою діяльністю у 2002 році була створена Державна комісія з регулювання ринку фінансових послуг.

У 2005 році Верховною Радою України  була прийнята Концепція розвитку страхового ринку в Україні на період 2005-2010 років, яка будується на комплексному підході, реально визначає пріоритети страхового ринку, пропонує механізм організації ринкової взаємодії виробничого і страхового підприємництва. Починаючи з цього періоду, різко зростає інтерес зарубіжних фінансових груп до українського страхового ринку, збільшується число компаній з іноземним капіталом.

Проте існують негативні чинники, які стримують розвиток ринку страхових послуг:

  • недосконалість захисту прав споживачів страхових послуг;
  • зосередження страхової діяльності переважно на майновому страхуванні юридичних осіб;
  • недостатність надійних фінансових інструментів для інвестування;
  • велика кількість страхових компаній з низьким рівнем капіталізації, а також слабкий розвиток національного перестрахового ринку;
  • недостатній рівень кадрового та наукового забезпечення страхового ринку;
  • низький рівень страхової культури населення.

Якщо  критерієм розвитку страхового ринку обрати не дохід страхових компаній, а якість страхових послуг, то виявиться, що параметри страхового ринку України погіршуються. Сьогодні вони знаходяться на критичному рівні – за обсягом страхових виплат вони у 8-9 разів гірші, ніж у розвинутих країнах. Причому тенденція до погіршення зберігається протягом останніх років.

Рейтинг перших двадцяти страхових компаній за розміром активів наводиться у таблиці 1.

Таблиця 1

Рейтинг страхових компаній України  за розміром активів 

За  обсягами активів усього дві компанії («Лемма» та «Аванте») перевищили 1 млрд. грн., 20-та компанія у рейтингу – Український страховий альянс – має активів менше 200 млн. грн.

На  першому місці у цьому рейтингу знаходиться компанія «Лемма», активи якої складають 1407010,3 тис. грн. З цих активів основні засоби (характеризують розмір залишкової вартості власних і отриманих на умовах фінансового лізингу об’єктів і орендованих майнових комплексів) – це всього 143,0 тис. грн., тобто 0,001%. Довгострокові фінансові інвестиції склали 5574,5 тис. грн. (0,4%), поточні фінансові інвестиції – 484052,7 тис. грн. (34,4 %), грошові кошти – 233045,7 тис. грн. (16,5%), інші активи – 684194,4 тис. грн. (48,7%).

Для українського страхового ринку характерні такі тенденції:

  • зростання капіталізації страховиків;
  • концентрація капіталу і створення об’єднань страховиків на основі поєднання їхніх комерційних і фінансових інтересів;
  • поступове зростання обсягів зібраних страхових премій;
  • зниження рівня збитковості страхового ринку;
  • активізація іноземних інвесторів;
  • перехід від переважаючого регулювання допуску страховиків на ринок до регулювання їхньої фінансової стійкості та лібералізації страхового нагляду.

 

  1. Підсумки діяльності страхових компаній в Україні за 2010 рік

Ринок страхових послуг залишається найбільш капіталізованим серед інших небанківських фінансових ринків.

У 2010 році на ринку страхування відбулося незначне пожвавлення, при цьому показники ще не досягли докризових значень. Спостерігалося макроекономічне відновлення ринку страхування. У порівнянні з 2009 роком на 12,9% збільшилися обсяги надходжень валових страхових премій, обсяг чистих страхових премій збільшився 5,3%.

Основним  фактором зростання валових страхових премій у 2010 році стало збільшення обсягу внутрішнього перестрахування на 25,3%.

Необхідно відзначити, що розмір внутрішнього перестрахування вже перевищив докризовий рівень 2008 року на 21,5%.

Основними змінами за видами страхування є зростання премій за майновими видами страхування, а саме: страхування вантажів та багажу; страхування від вогневих ризиків; страхування майна.

За 2010 рік у порівнянні з 2009 роком суттєво зменшилось страхування кредитів, скоротилося страхування фінансових ризиків.

За 2010 рік відстежується тенденція зростання фінансової стійкості страхових компаній. Так, при зростанні на 5,3% обсягів чистих страхових премій, на 12,1% зросли обсяги сформованих страхових резервів.

Кількість страхових компаній (СК) станом на 31.12.10 становила 456, з яких 67 СК зі страхування життя (СК "Life") та 389 СК, що здійснювали види

страхування, відмінні від страхування життя (СК "Non-Life"). За 2010 рік кількість страхових компаній збільшилась на 6.

Основні показники діяльності страхового ринку  та його динаміка представлені в таблиці 2.

Валові  страхові премії, отримані страховиками при страхуванні та перестрахуванні ризиків від страхувальників та перестрахувальників за 2010 рік, становила 23 081,7 млн. грн. Чисті страхові премії за 2010 рік становили 13 327,7 млн. грн., що становить 57,7% від валових страхових премій.


Таблиця 2

Страхові премії за видами страхування  за 2009 – 2010 рр.

Рівень валових страхових виплат (відношення валових страхових виплат

до валових страхових премій) станом на 31.12.10 становив 26,4% (таблиця 3). Високий рівень валових страхових виплат (більше 20%) спостерігався за такими видами страхування:

  • добровільне особисте страхування;
  • добровільне майнове страхування;
  • державне обов‘язкове страхування.

Рівень  чистих страхових виплат (відношення чистих страхових виплат до чистих страхових премій) станом на 31.12.10 становив 44,2%. Високий рівень чистих страхових виплат спостерігався за видами добровільного страхування фінансових ризиків, добровільного особистого страхування, а також добровільного майнового страхування. Зростання рівня валових та чистих страхових виплат з добровільного страхування фінансових ризиків може свідчити про здійснення страховими компаніями оптимізації оподаткування.

Рівень  чистих страхових виплат перевищує  рівень валових, оскільки при розрахунку не враховуються частки страхових виплат, що сплачуються за договорами внутрішнього перестрахування ризиків, та частки страхових премій, що сплачуються за операціями внутрішнього страхування.

Таблиця 3

Рівень  страхових виплат за видами страхування

Валові страхові премії при страхуванні життя за 2010 рік становили 906,5 млн. грн., що на 9,6% більше, ніж за 2009 рік.

Структура валових надходжень страхових премій за 2010 рік наступна:

  • 83,3% надійшли від фізичних осіб;
  • 16,7% надійшли від юридичних осіб;
  • 0,1% надійшли від перестрахувальників.

У 2010 році на 45,2% збільшилась кількість застрахованих фізичних осіб. Станом на 31.12.10 застраховано 2 890205 фізичних осіб.

 

ВИСНОВКИ

Здійснене дослідження українського страхового ринку засвідчило як позитивні, так  і негативні тенденції його розвитку. Це зумовлено низкою специфічних особливостей страхування, яке належить до фінансових інститутів національної економіки, що найдинамічніше розвиваються.

Під впливом розвитку ринкових відносин змінюється характер страхової діяльності, що проявляється в появі і розвитку різних видів страхування, збільшенні кількості стабільно функціонуючих страхових компаній. Існує тенденція до прискореного процесу самоорганізації вітчизняного страхового бізнесу. Водночас нинішній рівень розвитку страхування є неприпустимо низьким для ринкових умов господарювання; триває тенденція концентрації страхового капіталу і поділу ринку страхових послуг. Вітчизняні страхові компанії характеризуються досі ще низькою фінансовою місткістю; інституціональному середовищу вітчизняного страхового ринку притаманна

нерозвиненість традицій.

У сучасній економіці через страхування реалізується державна політика соціально-економічного захисту населення, а також формуються значні інвестиційні ресурси.

Розвиток  страхового ринку і використання його в інтересах сталого розвитку національної економіки в умовах її інтеграції у світове економічне співтовариство та посилення процесів глобалізації є важливим компонентом національної безпеки.

Міжнародна кооперація в страхуванні сприяє функціонуванню таких секторів економіки, як міжнародна торгівля, перевезення, авіація і туризм.

 

 

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

  1. Безугла В. О., Постіл І. І., Шаповал Л. П. Страхування: Навч. посіб. – К.: Центр учбової літератури, 2008. – 582 с.
  2. Закон України «Про страхування» від 07.03.1996 № 85/96. [Електронний ресурс]. – Доступний із http://zakon.rada.gov.ua.
  3. Козьменко О.В. Страховий ринок України у контексті сталого розвитку: монографія/О.В. Козьменко. – Суми: ДВНЗ “Українська академія банківської справи НБУ”, 2008. – 350 с.
  4. Концепція розвитку страхового ринку України до 2010 року від 23.08.2005 № 369-р. [Електронний ресурс]. – Доступний із http://zakon.rada.gov.ua.
  5. Музика О.М. стан та тенденції розвитку страхового ринку в Україні//Науковий вісник НЛТУ України. – 2009. – Вип. 19.2. – с. 246-255.
  6. Огляд ринків фінансових послуг та підсумки діяльності небанківських фінансових установ, державне регулювання та нагляд за діяльністю яких здійснюється Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг України, 2010. – 73 с.

Страховий ринок