Страхування фінансових ризиків

13

План

1. Вступ

2. Фінансові ризики. Сутність та класифікація.

3. Особливості страхування фінансових ризиків.

4. Проблеми страхування фінансових ризиків.

Вступ

Існують думки, що сучасний світ перебуває в стані переходу від ери інформатизації та штучного інтелекту до нової ери – ризику. Тому, на даний час, увага як теоретиків, так і практиків акцентується переважно на дослідженні суті та природи ризику, його класифікації і, головним чином, на управлінні – ризик-менеджменті, провідною складовою якого є страхування.

Ключовим елементом страхової індустрії є поняття „ризику” так як її існування зумовлюється саме його наявністю. Таким чином, в сучасних умовах ведення господарської діяльності, постає об’єктивна необхідність в управлінні ризиками, так як між ними та прибутком простежується пряма залежність, а страхування ризиків є засобом мінімізації впливу негативних факторів на результативні показники.

Страхування фінансових ризиків має бути одним із провідних видів захисту від непередбачуваних подій, тому що будь-яка галузь або господарюючий суб’єкт тісно взаємопов’язані фінансовими відносинами.

Здавалося б, чи є що простіше – застрахував фінансові ризики своєї компанії, і можна не хвилюватися за фінансові зобов’язання своїх партнерів чи клієнтів. Навіть якщо вони не розрахуються – страхова компанія все одно виплатить.

Так працювати, напевно, хотілося б багатьом підприємцям, незважаючи навіть на те, що сплачувати за таке страхування потрібно досить великий страховий відсоток – близько 2-8% від загальної суми. Проте насправді все не так просто. Якщо партнер серйозний та надійний – про страхування мало хто згадує. Та й навіщо? Репутація, набута роками, для такої компанії важливіша за короткочасну вигоду. А якщо фінансові ризики пов’язані з невеличкою компанією, яка, окрім симпатичного сайту в Інтернеті, нічим і здивувати не може, тут час замислитись і про страхування. Щоправда, саме в такому випадку фінансовий ризик жодна компанія не застрахує. Адже страхові компанії все-таки комерційні, а не благодійні організації, і відповідати за необачність інших їм не дуже хочеться.

Ліцензію на страхування фінансових ризиків вважає за потрібне мати кожна серйозна страхова компанія. Проте такий вид послуг по праву має статус найризикованішого і здійснюється у виняткових випадках та за цілої низки вимог та умов. Тут не обійдешся стандартною анкетою, коли, відповівши на певні запитання, можна отримати страховий поліс. У середньому, з п’яти звернень щодо страхування фінансових ризиків задовольняється лише один. Можуть розраховувати на таку послугу лише VIP-клієнти, які мають чималий портфель зі страхуванням співробітників, вантажів і т. ін. Зазвичай клієнтами страхових компаній, що користуються цією послугою, є банки та солідні підприємства-контрагенти, які несуть ризики по товарному кредитуванню.

Отож я вважаю дану тему дуже актуальною, особливо в контексті поступового розвитку національної ринкової  економіки, що за сучасних умов часто буває непевним, невизначеним, а отже, ризикованим.

Фінансовий ризик. Сутність та класифікація.

Не існує однозначного трактування сутності фінансового ризику, - тому постає необхідність в розгляді різних визначень, що наводяться в страховій літературі.

„Фінансовий ризик – це ймовірність настання збитку в результаті проведення будь-яких операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, здійсненні операцій з фондовими цінностями, тобто ризик, що випливає з природи цих операцій.” (Страхування фінансових ризиків // Страхова справа .- № 2(10).-2005. -ст.28)

„Фінансовий ризик – це можливість невиконання підприємством своїх фінансових зобов’язань через знецінення інвестиційно-фінансового портфеля, внаслідок зміни валютних курсів, нездійснення платежів, війни, безладдя, катастроф.” (Грачов В.І., Корда Т.П. // Фінанси України. - № 10. - 2004. -ст.58).

„Фінансові ризики – це ризики, які пов’язані з невиконанням (або неналежним виконанням) контрагентом страхувальника своїх платіжних та інших майнових зобов’язань перед страхувальником, що виникають з угоди купівлі-продажу, обміну, постачання, майнового найму, підряду або комісії, що укладена між страхувальником-кредитором та цим контрагентом-боржником.” (Шелехов К.В. Бігдаш В.Д. - Страхування. Страхові послуги .- 2005.-ст. 250-251).

„Під фінансовим ризиком підприємства розуміють ймовірність виникнення несприятливих фінансових наслідків у формі втрати доходу або капіталу в ситуації невизначеності умов здійснення його фінансової діяльності.” (Стецюк В.М., Хавтур О. – „ Страхування фінансових ризиків”. //Фондовий ринок .-№12.-2006.-ст.8)

Даний підхід до визначення сутності фінансового ризику, на мою думку, є найточнішим, так як стосується саме фінансової діяльності підприємств і охоплює всі можливі ризики пов’язані з нею.

Звичайно, це не весь перелік, адже скільки існує авторів, стільки існує різних думок, тож я вирішила навести лише окремі з них.

Так само, як існує багато підходів до визначення сутності фінансових ризиків, існують і різні класифікаційні підходи.

Необхідно зазначити, що об’єктом страхування фінансових ризиків виступають майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов’язані із збитками внаслідок:

1.                  Втрати вкладень в цінні папери (акції, сертифікати тощо) та гарантованих доходів від них;

2.                  Втрати коштів в банках, інших кредитних установах та доходів  від них;

3.                  Невиконання (неналежного виконання) контрагентом страхувальника своїх зобов’язань за укладеними між ними договорами (угодами, контрактами);

4.                  Невиконання умов договорів лізингу, що укладені між страхувальником і контрагентом.

  Так, відповідно до об’єкта страхування, фінансові ризики класифікують наступним чином:

      для цінних паперів

банкрутство емітента цінних паперів, без відшкодування страхувальнику емітентом суми ринкової вартості придбаних цінних паперів та дивідендів по привілейованих акціях;

      для банків

неплатоспроможність кредитної установи в зв’язку з банкрутством, припиненням діяльності банка (кредитної установи), без відшкодування страхувальнику банком (кредитною установою) коштів по рахунках страхувальника та нарахованих відсотків;

      для комерційних договорів

а) порушення контрагентом термінів постачання, непоставки або недопоставки продукції (товарів), порушення термінів виконання робіт (надання послуг), якщо внаслідок неплатоспроможності, ліквідації, банкрутства контрагента стягнення зазнаних страхувальником збитків стало не можливим;

б) поставка контрагентом продукції (товарів) неналежної якості або неналежна якість виконання робіт, якщо внаслідок неплатоспроможності, ліквідації, банкрутства контрагента стягнення зазнаних страхувальником збитків стало не можливо;

в) відмова від оплати (прострочення оплати) замовлених та отриманих від страхувальника контрагентом продукції (товарів, робіт, послуг) внаслідок пожежі, стихійних лих (смерч, ураган, буря, шторм, тайфун, повінь, паводок, злива, град, землетрус, просадка ґрунту, затоплення ґрунтовими водами, схід снігових лавин, обвали, селі), пошкодження водою з водопровідних, каналізаційних та систем пожежегасіння, протиправних дій третіх осіб (хуліганство, крадіжка, грабіж, розбій), а також банкрутства контрагента страхувальника, визнане в установленому чинним законодавством України порядку.

      для лізингу

прострочення графіку сплати лізингових платежів, якщо внаслідок неплатоспроможності, ліквідації, банкрутства контрагента стягнення зазнаних страхувальником збитків стало неможливим.

Відомий вчений у галузі страхування – Клапків М.С. у своїй монографії „Страхування фінансових ризиків”, провівши аналіз сутності та складу фінансових ризиків „на основі фахової вітчизняної та зарубіжної літератури і нормативно-правової бази” виокремлює три напрямки поглядів:

- „за першим до групи фінансових ризиків можна віднести практично усі майнові ризики, оскільки збитки, завдані внаслідок прояву майнових ризиків, завжди мають фінансовий характер (набувають грошового виміру);

- за другим – законодавчим, але разом з тим суперечливим до групи фінансових відносяться:

      страхування кредитів;

      страхування інвестицій;

      страхування фінансових ризиків;

      страхування виданих гарантій (порук) та прийнятих гарантій;

так як фінансові ризики проявляються і в страхуванні кредитів, і інвестицій, і гарантій та порук.

- за третім варіантом найвужчого викладу складу фінансових ризиків є приведення його лише до змісту  кредитних ризиків та ризиків гарантій і порук.”

Акцентуючи увагу на тому, що фінансові ризики тісно пов’язані з банківськими, існує наступний поділ:

-         зупинка або скорочення обсягу виробництва;

-         втрата, загибель, пошкодження майна боржника;

-         виконання робіт, платежів, які необхідні для задоволення зобов’язань боржника за визначеними угодами;

-         неплатоспроможність або банкрутство боржника, встановлене згідно з чинним законодавством;

-         призупинення роботи банків-тримачів рахунків боржника;

-  фінансові операції, котрі виконані на підставі документів, які потім було визнано фальшивими.

Отже, розглянувши найчастіше вживані як в страховій теорії,  так і на практиці види страхування фінансових ризиків, можна прийти до висновку та виокремити наступні :

-         страхування недоотриманого прибутку (доходу) внаслідок вимушеної зупинки виробництва;

-         страхування кредитних ризиків;

-         страхування інвестиційних ризиків.

Особливості страхування фінансових ризиків

Страхування недоотриманого прибутку (доходу) внаслідок вимушеної зупинки виробництва є одним із найпоширеніших видів страхування фінансових ризиків. На відміну від багатьох інших видів страхування, де об’єктом захисту виступає майно, в страхуванні від втрат прибутку об’єктом є втрата очікуваного прибутку господарюючого суб’єкта.

Усі причини, що визначають втрату ( недоотримання) прибутку, зумовлюються багатьма факторами, які умовно поділяють на:

      порушення процесів виробництва при настанні аварій, стихійних лих;

      зміну ринкової кон’юнктури

      порушення контрактів з боку постачальників або споживачів продукції (послуг).

Істотною особливістю страхування від простою є те, що розмір збитку тут багато в чому залежить від терміну перерви у виробництві. Тому дуже важливо визначити тривалість відповідальності страховика, тобто, період, протягом якого він зобов’язаний відшкодовувати збитки від простою. Найбільш частіше у світовій практиці тривалість терміну такої відповідальності до одного року. Його звичайно і пропонують установити в якості максимального, надавши при цьому право страхувальникам зменшувати цей термін і одночасно скорочувати терміни платежів.

Збиток від зупинки виробництва, що підлягає страхуванню складається з трьох частин:

1.      Витрати, здійснені за час зупинки виробництва;

2.      Недоотриманий прибуток;

3.      Додаткові витрати, здійснені з метою зменшення збитку.

Оскільки другий елемент є основним, нерідко говорять про страхування недотриманого прибутку (зиску).

До витрат, здійснених під час зупинки виробництва, відносять ті поточні витрати страхувальника, які він змушений здійснювати незалежно від того, продовжується процес виробництва чи ні.

Недоотриманий прибуток розраховують шляхом множення обсягу продукції, не виробленої за час простою, на норму прибутку на одиницю продукції. При цьому обсяг не виробленої продукції варто обчислювати як різницю між обсягом продукції, що міг би бути випущений за період зупинки виробництва, виходячи з виробничої програми, і обсягом продукції, випущеної в результаті налагодження виробництва на інших об’єктах.

Відмінною рисою цього страхування є прагнення постраждалого страхувальника до мінімізації збитків. З цією метою вони намагаються перевести працівників на суміжні підприємства зі схожим профілем виробничої діяльності чи встановити двох- трьохзмінний режим роботи, у випадку, якщо раніше підприємство працювало в одну зміну. Тому особливо важливо в даному виді страхування визначити період відповідальності страховика. Найчастіше період відповідальності обмежується дванадцятьма місяцями.

Щодо страхування кредитних ризиків, то у залежності від місця і причин виникнення цього ризику виділяють наступні види кредитного страхування:

      страхування споживчого кредиту;

      страхування комерційного (товарного) кредиту;

      страхування банківського кредиту;

      страхування експортного кредиту;

      страхування фінансового кредиту;

      страхування вексельного кредиту.

Зупинимося лише на окремих аспектах.

Насамперед, варто виділити страхування споживчого кредиту на придбання товарів тривалого користування. У даному випадку банк, надаючи кредит, вимагає страхування тих, хто одержує позичку. Часто під терміном „кредитне страхування” мають на увазі страхування на випадок смерті або втрати працездатності особою, яка оформила кредит. Даний вид страхування широко застосовується при забезпечення застави (наприклад, при заставі майна) : банк або позичкова каса, надаючи кредит, одночасно страхує тих, хто одержує позичку. У випадку смерті застрахованого і непогашення основної суми і/або відсотків, заборгованість покривається за рахунок страхової суми.

У процесі товарообігу доволі часто виникає ситуація, коли покупець з різних причин не може відразу розплатитися з постачальником. У цьому випадку виникає необхідність у відстрочці платежу – комерційному кредиті. За кордоном такий кредит називають також товарним, торговим або внутрішнім кредитом.

Основними принципами страхування товарного ( внутрішнього) кредиту є те, що страховики не гарантують виплату боргу до встановленого терміну: вони виплачують компенсацію внаслідок неплатоспроможності або доведеного факту банкрутства дебітора. Компенсація звичайно складає від 75 до 90% визнаних втрат у межах суми кредитування. Умовою нормального страхування кредиту є те, що власник полісу приймає незастраховану частину на свій власний ризик, доплачуючи від себе можливу різницю між застрахованою сумою і надходженнями від дебітора або продажу вищезгаданого забезпечення. Ця операція вимагає досить значного терміну (що досягає, але звичайно не перевищує трьох місяців), під час якого страхова організація встановлює розміри кінцевого збитку.

Щодо експортного кредиту, то головною особливістю його страхування є те, що підприємець, найчастіше експортер, що бажає застрахувати кредит, наданий іноземному покупцю, вступає в угоду з страховою організацією, що володіє достатньою інформацією про кредитоспроможність потенційних імпортерів у певній країні. Відповідно до такої угоди, страхова організація, якщо вона знайде можливим здійснити страхову операцію, погоджується нести відповідальність за ту чи іншу частку ризику, пов’язаного з кредитуванням торгової операції. Ініціатива страхування звичайно завжди залишається на стороні експортера, при цьому, можуть мати місце як страхування наданого вперше кредиту, так і пролонгація вже наданого кредиту.

Говорячи про страхування інвестиційних ризиків, варто зазначити, що метою та­кого страхування є захист інвестиційних вкладень від можливих втрат, що виникають внаслідок несприятливої, непередбаченої зміни кон’юнктури ринку й погіршення інших умов для здійснення інвестиційної діяльності. Воно поділяється за характером страхових ризиків на страхування від політичних і комерційних ризиків. Договори страхування від політичних ризиків укладаються при здійсненні інвестицій в іноземні держави, адже у цьому випадку характерним є  неможливість математичної оцінки ймовірності настання страхових випадків й надто високі розміри збитків. Тому приватні страховики, за рідкісним винятком, таким не займаються. До такого страхування  найчастіше вдаються державні страхові структури країни-інвестора і міжнародні фінансові організації.

Проблеми страхування фінансових ризиків

Певні складнощі у страхуванні фінансових ризиків полягають в умовах їх страхування. Так залежно від складності випадку страхова компанія, перш ніж дати свою згоду чи відмову, може вивчати підприємство від одного дня до тижня, іноді навіть підключаючи власну службу безпеки. Проводиться детальний аналіз фінансово-економічних показників діяльності клієнта та його контрагента, їх позицій на ринку та кредитної історії сторони, яка має виконати зобов’язання, а також досвіду взаємодії клієнта з даним контрагентом. Крім того, уважно вивчається договір, коректність та відповідність законодавству його окремих положень (страхова компанія може навіть давати рекомендації клієнту для мінімізації його ризиків).

Організація може розраховувати на страхування за таких умов:

      Досвід роботи, взаємодії без збитків з належним виконанням зобов’язань у попередні роки (загалом піднімають звітність 2–5-річної давності).

      „Добре ім’я” контрагента, його задовільний фінансово-економічний стан.

      Достатньо прийнятна для страховика страхова сума (компанії не можуть надто ризикувати у фінансовому плані). Для кожної СК верхня межа цієї суми може бути іншою.

      Контрагент на забезпечення своїх зобов’язань має надати ліквідну заставу.

Наявність ліквідної застави, мабуть, для багатьох є найпроблематичнішою серед вимог страхових компаній. Адже для того, щоб застрахувати свій фінансовий ризик, потрібно вмовити контрагента надати страховику ліквідну заставу. Якщо її немає – компанії відмовляються брати на себе фінансові ризики. До того ж, встановлюється досить високий розмір страхової франшизи (частка, яка не повертається при виплаті страхової суми), в деяких випадках вона може досягати 15 відсотків.

Такі, досить суворі вимоги пояснюються не менш суворим економічним кліматом нашої країни, а також самою природою фінансових ризиків. Деякі характерні ознаки переводить їх в ранг таких, що не страхуються. Адже класичний страховий випадок має бути наділений двома властивостями – рвипадковістю та вірогідністю, тобто не повинен залежати від чиєїсь волі чи бажання. У випадку з фінансовими ризиками все зовсім інакше – суб’єкт договору має можливість безпосередньо впливати на вірогідність настання страхового випадку. Наприклад, може бути змова між страхувальником та контрагентом або імітація страхового випадку з метою отримання додаткової вигоди. Єдиний засіб боротьби з такими випадками для страховиків - мати справу з „допропорядними” компаніями, які дорожать своїм іміджем, та ретельний аналіз самої операції, ризиків, що її супроводжують, клієнта і його контрагента, а також формування умов договору таким чином, щоб максимально нейтралізувати вплив суб’єктивного фактору.

Ігор Феленко, начальник відділу страхування відповідальності та фінансових ризиків НАСК «Оранта» зазначає: ”До страхування фінансових ризиків ми підходимо виважено та дуже уважно, вивчаємо усі критерії та процеси, які супроводжують даний ризик. Продавати страхування „як пиріжки”, склавши анкету з запитаннями та встановивши наперед суму, ми не можемо. Часто вимоги, які ставляться страховиками до суб’єктів страхування, не задовольняють їх. Наприклад, страхувальник не хоче обтяжувати свого партнера у зв’язку із заставою. Або контрагент ні про страхування, ні про заставу не хоче чути, переконуючи, що є договір, і всі умови будуть виконані. Але час від часу на такі умови все ж погоджуються. Адже страхування, приміром, значно спрощує процедуру видачі кредитів для банків, і перекладає проблеми, пов’язані з реалізацією застави і т. ін., на страхову компанію. У портфелі НАСК «Оранта» страхування фінансових ризиків становить близько 5,5%.”

Отже, страхування фінансових ризиків, особливо в Україні, вважається найбільш ризикованим страхуванням. Якщо зарубіжні компанії можуть отримати таке страхування без зайвих проблем, то фінансові ризики вітчизняних підприємств зарубіжні страхові компанії відмовляються перестраховувати, вважаючи це неприйнятним для себе.

Список використаної літератури

1.      Борзак О. Шляхетна справа? Страхування фінансових ризиків поки не виправдовує сподівань // Консалтинг в Україні. – 2007. - №2. – с.8-10.

2.      Грачов В.І., Корда Т.П. // Фінанси України. - № 10. - 2004. -ст.58.

3.      Клапків М.С. Страхування фінансових ризиків: Монографія .- Тернопіль: Економічна думка, Карт-бланш .-2002 .-ст. 94-100.

4.      Пісоцька Р. Застрахувати можна лише фінансові ризики ... з надійним партнером // Молодь і підприємництво. – 2004. - №11.

5.      Стецюк В.М., Хавтур О. Страхування фінансових ризиків //Фондовий ринок .-№12.-2006.-ст.8.

6.      Страхування фінансових ризиків // Страхова справа .- № 2(10).-2005. -ст.28.

7.      Шелехов К.В. Бігдаш В.Д. //Страхування. Страхові послуги .- 2005.-ст. 250-251.

8.      www.forINSURER.com