Страхування відповідальності морського перевізника вантажу в Україні

План

Вступ

І. Сутність і види страхування  морських ризиків.

ІІ. Страхування морських суден.

ІІІ. Страхування відповідальності морського перевізника вантажу  в Україні.

Висновки

Список літератури

Вступ

Розвиток морської торгівлі сприяв бурхливому розвитку мореплавання. Перевезення різних вантажів у різних напрямках стали однією з причин росту і могутності морських держав. Для збереження коштів і покриття різних ризиків, пов'язаних з морськими перевезеннями у перевізників, пасажирів, вантажовласників і інших суб'єктів виникла потреба в морському страхуванні.

 В умовах розвитку міжнародних зв’язків зростає обсяг перевезень вантажів і пасажирів морським транспортом. Тому страхування суден набирає дедалі більшого значення, що зумовлено як підвищеними ризиками використання цих транспортних засобів, так і їхньою величезною вартістю.

В Україні морське  страхування ще перебуває на етапі  становлення, що пов’язано як із високими обсягами ризиків за цим видом страхування, так і в необхідності удосконаленні нормативної бази і підвищенні кваліфікації спеціалістів.

І. Сутність і  види страхування морських ризиків

В Україні морське  страхування починає тільки розвиватися. Нині головним законодавчим актом, що регулює умови морського страхування, є прийнятий 9 грудня 1994 р. Кодекс торговельного мореплавства України, який має окремий розділ VIII «Морське страхування».

Кодекс містить  важливі положення, що стосуються правового  стану судна, екіпажу, організації  перевезень, договорів морського  перевезення вантажів, пасажирів, буксировки, морського страхування, загальної аварії, порядку відшкодування збитків від аварії суден, меж відповідальності судновласників, порядку пред'явлення і розгляду претензій та позовів, що витікають із договорів морського перевезення і строків позовної давності за ними.

Статтею 242 Кодексу  до об'єктів морського страхування віднесено будь-який інтерес, пов'язаний із мореплавством, а саме: судно, у тому числі й таке, що будується, вантажі, фрахт, плата за проїзд, орендна плата, очікуваний від вантажу прибуток і вимоги, що забезпечуються судном, вантажем і фрахтом, заробітна плата, винагороди капітана та інших осіб судового екіпажу, цивільна відповідальність судновласників і перевізника, а також ризик, узятий на себе страховиком (перестрахування).

У сучасному страховому договорі не приймаються на страхування такі ризики:

♦ відповідальність на випадок військових дій;

♦ відповідальність при затриманні в дорозі внаслідок карантину, відповідальність за природне псування товару, самозгоряння, окислення, а також пошкодження товару гризунами.

Статтею 243 Кодексу  «Інформація про стан ризику»  визначено, що у разі укладання договору страхувальник зобов'язаний повідомити страховика про обставини, які мають істотне значення для визначення ступеня ризику і відомі або повинні бути відомі страхувальнику, а також відомості, про які запитує страховик. У разі приховування страхувальником істотних відомостей або надання ним неправдивих відомостей страховик має право відмовитися від договору. Крім того, страхувальник зобов'язаний негайно, як тільки йому стане відомо, повідомити страховика про будь-яку істотну зміну, що сталася з об'єктом або відносно об'єкта страхування (перевантаження, зміна способу перевезення). При невиконанні цієї умови, договір морського страхування припиняється з моменту настання змін.

Ушкодження або  знищення об'єкта страхування не завжди може розглядатися як страховий випадок. Важливим є те, через що такі збитки сталися. Це пояснюється тим, що страховики беруть на себе відповідальність лише за відомі ризики, які можна спрогнозувати і розрахувати. Саме тому договори страхування мають досить великий перелік винятків із страхових випадків. Тому в полісах поряд із заявою про те, що «застраховано від усіх ризиків», передбачається список застережень і винятків.

У статті 250 «Страхова сума» передбачено, що страхувальник зобов'язаний оголосити суму, на яку він страхує відповідний інтерес. Якщо ця сума нижча за вартість застрахованого інтересу, то страховик відповідає за збитки пропорційно відношенню страхової суми до страхової вартості. Якщо страхова сума, що вказана в договорі морського страхування, перевищує страхову вартість, договір вважається недійсним щодо тієї частини страхової суми, яка перевищує страхову вартість.

До  складу морського страхування входять такі основні види:

▪ страхування суден (каско);

▪ страхування вантажів (карго);

▪ страхування відповідальності судновласників.

Інші види:

− страхування  каско суден на період будівництва (будівельні ризики);

− страхування  контейнерів;

− страхування  відповідальності фрахтувальників;

− страхування  відповідальності суднових агентів;

− страхування  відповідальності суднових брокерів.

Тобто можна  виділити три основні групи страхування;

А. Додаткове (до стандартного страхування каско) річне  страхування для звичайних суден, які плавають у нормальних умовах;

Б. Страхування  на певний термін для звичайних суден, що перебувають в умовах, відмінних від нормальних;

В. Спеціалізоване страхування для «незвичайних» (специфічних) суден та іншого майна.

В Україні до складу морського страхування відносять також особисте страхування від нещасних випадків на морському транспорті. Це страхування використовується для забезпечення страхового захисту життя і здоров'я членів екіпажів суден, а також пасажирів в Україні на внутрішніх водних маршрутах, і здійснюється відповідно до «Положення щодо обов'язкового особистого страхування від нещасних випадків на транспорті», затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 14 серпня 1996 р. №959.

Виділяють такі особливості морського страхування:

♦ оскільки на страхування приймаються великі ризики, то воно проводиться не окремими страховиками, а об'єднаннями страховиків, які беруть на себе морські ризики на принципах співстрахування і перестрахування;

♦ міжнародний характер морських перевезень призводить до існування міжнародних угод і правил, на основі яких проводиться страхування і яких повинні дотримуватися національні страховики;

♦ більшість договорів морського страхування укладаються на основі Морського страхового полісу Ллойда та застережень Інституту лондонських страховиків;

♦ елементом ринку морського страхування є Клуби взаємного страхування судновласників, які у більшості випадків забезпечують страхування відповідальності;

♦ договори морського страхування через їхню складність переважно укладаються за посередництвом страхових брокерів, кваліфікація яких дозволяє забезпечити найбільш прийнятне для страхувальника страхове покриття.

Згідно з Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1998 р. № 561 створене Морське страхове Бюро України. Членство в бюро с обов'язковою умовою для отримання ліцензії на страхування морських ризиків.

ІІ. Страхування  морських суден

Страхування каско суден (СКС) − вид морського страхування, що забезпечує захист судновласників та інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден (далі − судновласників), від ризиків заподіяння збитку через загибель належних їм суден.

Незалежно від розбіжностей у національних умовах страхування каско, про які  йтиметься далі, усі страхові ринки  надають покриття від небезпек, які  можна поділити на три групи:

▪ безпосередньо пов'язані з фізичною загибеллю, ушкодженням чи ламанням корпусу, машин або устаткування судна;

▪ пов'язані з виникненням відповідальності перед третіми особами;

▪ витрати судновласника.

Фізична загибель, ушкодження, ламання. У цій групі розрізняють:

− повну загибель − фактичну (руйнування, затоплення, зникнення судна безвісти) чи конструктивну (судно не зруйноване в цілому, але його відновлення чи рятування економічно недоцільне, як, скажімо, тоді, коли воно лежить на кораловому рифі й вартість операцій з його зняття перевищить відповідну страхову суму);

− ушкодження корпусу чи гвинтово-кермової групи;

− поломки машин і устаткування судна.

Страхова компанія відшкодовує  відповідні збитки страхувальника, що б там не було: вартість загиблого судна чи витрати з ремонту його корпуса, машин і устаткування. Витрати з ремонту становлять перелік, який хоча й жодними умовами страхування не передбачено подавати докладно, добре відомий із практики претензійної роботи. Сюди належать, наприклад, вартість металу чи запасних частин, витрати з переходу судна до місця ремонту, заходу в порт, установлення й виходу з доку, використані під час переходу до місця ремонту та у процесі випробувань пальне й мастильні матеріали, зарплата екіпажу за період переходу до місця ремонту, витрати на доставляння запасних частин, у тому числі літаком, і багато інших позицій.

Страхова організація відшкодовує збитки, що відбулися тільки в тому районі плавання або в тому рейсі, який був зазначений в договорі страхування. При виході судна з меж району плавання або при відхиленні від обумовленого шляху проходження страхування припиняється. Проте якщо цей вихід або відхилення пов'язані з рятуванням людських життів, суден і вантажів, викликані необхідністю забезпечення безпеки плавання, то страховий захист залишається в силі. Для отримання страхового відшкодування судновласник повинен подати необхідні документи: суднові і машинні журнали, пояснення капітана та інших членів команди, акт огляду, оригінали рахунків на всі види витрат, вироблених в момент події та під час ремонту.

При пошкодженні судна  відшкодовується вартість його ремонту, що дорівнює сумі витрат, необхідних для  приведення судна в стан, в якому  воно перебувало в момент укладання договору страхування. Останній часто передбачає і розмір невідшкодовуваний частині збитку. Наприклад, можуть не відшкодовуватиметься 10% видатків по усуненню пошкодження машин, котлів і обладнання судна, 25% видатків по усуненню пошкоджень, отриманих в результаті контакту з льодом, та інші відшкодування у розмірі страхової суми виплачується в наступних випадках:

а) при повної фактичної  загибелі судна (судно повністю знищено  або безповоротно загублено для  страхувальника);

б) при повній конструктивній загибелі судна (відновлення або  ремонт судна економічно недоцільні);

в) у разі втрати судна  безвісти (про судно не надходило  ніяких відомостей протягом трьох місяців, причому остання звістка про судно було отримано до закінчення терміну договору страхування).

При виплаті страхового відшкодування у випадку повної загибелі або пропажі судна без  вести до страховика переходить право власності на застраховане судно в межах сплаченої суми. Однак якщо страхова компанія відмовляється від права власності на судно, то відшкодування виплачується без вирахування залишкової вартості майна. Відзначимо, що, крім загальних підстав розірвання договору страхування, страховик має право достроково припинити його у разі зміни, призупинення або закінчення дії класу судна, який останнє мало на момент укладання договору.

ІІІ. Страхування  відповідальності судновласників

Страхування відповідальності судновласників (СВСВ) − вид страхування відповідальності, що передбачає створення такої системи страхового захисту власників, менеджерів, операторів, a також інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден, яка діє у визначених договором страхування чи передбачених законодавством випадках і стосується зобов'язань судновласників перед третіми особами, включаючи команду судна.

Цей вид страхування  передбачає створення системи страхового захисту власників, фрахтувальників  суден, а також інших осіб, пов'язаних з експлуатацією суден, включаючи  команду судна. Виділяють такі групи ризиків при страхуванні власників суден:

♦ ризики, пов'язані із завданням шкоди життю та здоров'ю великій кількості осіб, у тому числі членам команди, пасажирам, вантажникам та ін.;

♦ ризики, пов'язані з завданням шкоди майну третіх осіб (іншому судну, особистим речам членів команди, пасажирів, вантажу та ін.);

♦ ризики, пов’язані  з завданням шкоди навколишньому  природному середовищу;

♦ ризики, що виникли з претензій компетентних органів (портова адміністрація, митниця, карантинна служба, тощо);

♦ ризики за особливими видами договорів (рятівні та буксирні договори).

Розглянемо напрями  страхування відповідальності судновласників та інших осіб, які здійснюють українські страхові компанії:

1) відповідальність за  вантаж, призначений для перевезення,  який перевозиться чи є вже перевезеним на застрахованому судні;

2) відповідальність за  майно на застрахованому судні;

3) відповідальність за  зіткнення застрахованого судна  з іншими суднами;

4) відповідальність за  пошкодження плавучих та нерухомих  об’єктів;

5) відповідальність за договором буксирування;

6) відповідальність за  видалення майна, що затонуло в результаті аварії корабля;

7) відповідальність за  збиток, спричинений забрудненням  вод, а також будь-якого майна  в цих водах, внаслідок скидання  із застрахованих суден нафти  чи інших забруднювальних речовин;

8) відповідальність за  збиток, спричинений фізичним особам (крім членів екіпажу застрахованого  судна);

9) відповідальність, яка  виникла у зв’язку з накладенням штрафу на страхувальника та/або його службовців (у зв’язку з виконанням ними службових обов’язків);

10)витрати щодо запобігання  та/або зменшення збитків;

Усі ці ризики стандартні. Але за бажанням страхувальника додатково  може бути застрахована:

1. відповідальність, яка  виникла внаслідок військових  дій чи військових заходів та їхніх наслідків, громадянських війн, народних збурень, трудових конфліктів;

2. відповідальність буксира  чи іншого судна-рятувальника;

3. відповідальність за  відхилення застрахованого судна  від передбаченого маршруту;

4. відповідальність за  витрати за заявою зустрічних претензій третім особам (правозахисне страхування);

5. відповідальність за  порушення договору перевезення  вантажу

Обслуговуванням суден  в порту від імені, за дорученням і за рахунок судновласника займається морський агент. Морський агент працює через морське агентство − портовий заклад, що обслуговує морські судна в портах. Він забезпечує захист інтересів судновласників перед митними органами, адміністрацією порту, вантажовласниками та здійснює агентування суден − надання послуг суднам, які прибувають у порт за дорученням і за рахунок судновласника. Інформація, яку отримує страховик у зв'язку з агентуванням суден, може мати важливе значення для уточнення обставин страхового випадку за договором морського страхування.

Висновки

Вітчизняний ринок страхування морських ризиків знаходиться зараз на етапі становлення, що пов’язане з особливостями історичного розвитку страхової справи в Україні.

Страхування суден є дуже специфічним, носить характер катастрофічного, вимагає значних фінансових резервів, перестрахувального захисту і глибоких технічних знань, число компаній, охочих займатися даними видами страхування, є невеликим.

Велике значення в забезпеченні високих стандартів безпеки суден  і запобіганні забрудненню морського  середовища покликаний зіграти Український морський регістр судноплавства – орган, що здійснює систематичний нагляд за спорудою судів та їх експлуатацією шляхом привласнення їм класу. Важливою проблемою для підвищення безпеки плавання, рівня технічного оснащення і обслуговування суден є необхідність організації в Україні системи чітко налагодженого державного портового контролю.

Значні кроки на шляху  оздоровлення фінансового стану  підприємств судноплавної індустрії  повинні бути зроблені з боку урядових кругів України. Тарифна політика, система оподаткування в морському флоті повинні бути направлені не стільки на поповнення засобів державної скарбниці, скільки, в першу чергу, повинні мати на меті сприяння поліпшенню і зміцненню фінансового стану судновласників і зниженню їх залежності від державного дотування.

Список літератури

1) Кодекс торговельного мореплавства України. Розділ VIII. Морське страхування.

Режим доступу: http://www.ukr-law.com.ua/general/codes/21-torg-moreplav?start=23

2)Здобувач Г.М. Становлення морського страхування в Україні / Науковий вісник НЛТУ України, вип. 20.14. – 2010. – с. 99-102.

3) Сергєєв Ю.В. Особливості розгляду судами спорів, пов’язаних із торговельним мореплавством / Митна справа № 1 (73). – 2011. – с. 99-103.

4) Ткачук О.М. Страхування відповідальності судновласника та організація взаємного страхування / Науковий вісник НЛТУ України, вип. 20.15. – 2010. – с. 203-209.

5) Терещенко Т.Є. Соціально-економічний зміст і значення страхування відповідальності судновласників, його місце у системі страхування / Вісник Дніпропетровської державної фінансової академії. Серія: Фінанси, № 3. – 2011. – с. 12-15.