Сучасні пакети прикладної графіки

 

КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ  ІМЕНІ ТАРАСА ШЕВЧЕНКА

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

КАФЕДРА ТЕОРЕТИЧНОЇ ТА ПРИКЛАДНОЇ ЕКОНОМІКИ

 

 

 

 

ЗВІТ

САМОСТІЙНОЇ РОБОТИ З ІНФОРМАТИКИ  ТА КОМП’ЮТЕНОЇ ТЕХНІКИ

НА ТЕМУ:

 

”Сучасні пакети прикладної графіки”

 

 

 

 

 

 

 

Виконав:

студент  1 курсу 2 групи

спеціальності “Економіка підприємства”

Пархомчук Максим Володимирович

 

Науковий керівник:

К.Т.Н., доц. Косинський Валентин Іванович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

КИЇВ-2009

Зміст

 

 

Вступ

 

Визначним досягненням людства  в останні десятиріччя є швидкий  розвиток електроніки, обчислювальної техніки та створення на їхній  основі багатопланової автоматизованої  системи комп'ютерної графіки.

Комп'ютерною, або машинною, графікою називають наукову дисципліну, яка розробляє сукупність засобів та прийомів автоматизації кодування, обробки й декодування графічної інформації. Іншими словами, комп'ютерна графіка розробляє сукупність технічних, програмних, інформаційних засобів і методів зв'язку користувача з ЕОМ на рівні зорових образів для розв'язання різноманітних задач при виконанні конструкторської та технічної підготовки виробництва.

Широкий спектр сучасних засобів обчислювальної техніки від керуючих мікро – ЕОМ та персональних комп’ютерів до багатомасштабних інформаційно-обчислювальних мереж, необхідність їх ефективного використання для рішення науково-технічних, проектних, економічних і керуючих задач вимагають високих вимог до комп’ютерної грамотності наукових і інженерно-технічних працівників, які не є по освіті спеціалістами безпосередньо в області ЕОМ.

Для нашої держави, також і для  закордонних держав, характерна тенденція, визначаючи степінь використання потенціальних  можливостей сучасної обчислювальної техніки – суттєва різність у темпах росту обчислювальних потужностей ЕОМ і в готовності користувачів ефективно втілити їх для рішення прикладних задач.

Раціональне і уміле використання широких можливостей ЕОМ –  важлива проблема сучасного етапу  розвитку людства, актуальність якої росту по мірі збільшення парку машин і вдосконалення їх технічного і програмного оснащення. Ефективний шлях рішення вказаної проблеми складається в глибокому освоєні і широкому використані на практиці методів алгоритмічного описання задач і їх програмування на основі стандартних мовних засобів – мов програмування високого рівня. З застосуванням цих засобів було написано безліч програмних продуктів.

Комп’ютерна графіка з’явилась  достатньо давно — вже у 1960-х роках існували повноцінні програми роботи з графікою. Сьогодні прийнято користуватися термінами «комп’ютерна графіка» і «комп’ютерна анімація». Поняття «комп’ютерна графіка» об’єднує всі види робот зі статичними зображеннями, «комп’ютерна анімація» має справи з зображеннями, які динамічно змінюються.

Справжнього широкого раозвитку комп’ютерна  графіка зазнала з появою персональних комп’ютерів «Macintosh» (МАС) фірми Apple, які спеціально визначалися для  потреб поліграфії. Саме для платформи  МАС почали з’являтися перші спеціалізовані операційні системи та графічні редактори. Але сталося так, що справжніми «массовими» комп’ютерами стали комп’ютери класу IBM/PC (РС). Тоді більшість звичайних сьогодні для багатьох оболонок та редакторів почали відтворюватися на базі графічного досвіду МАС, але перекладені для комп’ютерів РС. Так з’явилася славнозвісна операційна система Windows, а також дуже велика кількість звичних для користувачів комп’ютерів РС пакетів, різнопланових програм та редакторів (наприклад: QuickTime, Page Maker, майже всі продукти корпорації Adobe та багато інших).

У теперішній час, завдяки грандіозному розвитку комп’ютерної техніки, деякі  сторони нашого життя неможливо  уявити собі без застосування комп’ютерних технологій, у тому числі без комп’ютерної графіки. Це, насамперед:

• усі види поліграфічних процесів;

• майже вся рекламна індустрія;

• телебачення;

• моделювання нових видів одягу;

• проектно-конструкторські розробки й т. д.

На базі засобів комп’ютерної графіки  та інших прогрессивних технологій в останній час з’явилися зовсім нові, не схожі ні на що раніш відоме, напрямки виробництва, профессії, навіть середовища та взаємостосунки. Звичними зараз звучать для більшості з нас поняття: «віртуальна реальність», «зона інтернет», «телеконференція», «аудіо та відео у реальному часі» та інші. Все це є невід’ємною частиною так званої «комп’ютерної революції», яку всі ми зараз відчуваємо на собі.

Наслідками всесторонньго вторгнення комп’ютерізації у майже всі  сфери діяльності людини є й поява  нових типів мистецтва. До таких  можна віднести комп’ютерну музику та анімацію. Остання з’явилася саме завдяки розвитку одного з видів комп’ютерної графіки, а саме — тривимірної (3D) графіки та анімації. Цей тип графіки, а точніше, клас редакторів 3D набув за останні 1-2 роки достатньо широкого розповсюдження не тільки у колах спеціалістів, які користуються спеціалізованими дуже міцними графічними станціями, а й у колах користувачів середнього класу, у т. ч. й користувачів домашніх комп’ютерів. Цьому, перш за все, сприяє розвиток спрямованних на працю з 3D графікой не тільки програмних продуктів, а й поява апаратних засобів, також спрямованних на підтримку та прискорення різноманітних 3D процесів. До цих засобів слід віднести такі, як:

• 3D акселератори, які входять до складу майже всіх сучасних відеоадаптерів;

• процесори з підтримкою ММХ команд;

• спеціалізовані процесори типу RISC, Silicon Graphics;

• процесори з підтримкою нової технології 3D NOW та ін.

Своєрідним синтезом майже усіх типів комп’ютерної графіки став й такий тип графіки, як «Web-дизайн», який прийшов до нас разом із втіленням у повсягденне життя все більшої й більшої спільноти інтернету. Тут присутні й елементи, які досі використовувались лише при верстці друкованних видань, і фрагменти анімації та відео, й моменти моделювання різних об’єктів.

Далі буде більш детально розглянуто різні типи комп’ютерної графіки, їх характерні риси й можливості, а  також розписані особливості  та призначення деяких з величезної кількості сучасних графічних редакторів, які є найбільш популярними  серед спеціалистів у галузях, пов’язаних з комп’ютерною графікою.

Вивчення комп'ютерної графіки  зумовлене:

1. широким впровадженням системи комп'ютерної графіки для забезпечення систем автоматизованого проектування, автоматизованих систем конструювання (АСК) та автоматизованих систем технологічної підготовки виробництва (АСТПВ) в усіх сферах інженерної діяльності;
2. значним обсягом перероблюваної геометричної інформації, що становить 60...80 % загального обсягу інформації, необхідної для проектування, конструювання та виробництва літаків, кораблів, автомобілів, складних архітектурних споруд тощо;
3. необхідністю автоматизації виконання численних креслярсько-графічних робіт;
4. необхідністю підвищення продуктивності та якості інженерної праці.

Метою комп'ютерної графіки є підвищення продуктивності інженерної праці та якість проектів, зниження вартості проектних робіт, скорочення термінів виконання їх.

Завданням комп'ютерної графіки  є звільнення людини від виконання  трудомістких графічних операцій, які  можна формалізувати, вироблення оптимальних рішень, забезпечення природного зв'язку людини з ЕОМ на рівні графічних зображень.

Пакет програм комп'ютерної графіки  є засобом забезпечення взаємодії  користувача з графічним терміналом. Він керує графічним взаємозв'язком  користувача та системи, а також відіграє роль інтерфейсу між користувачем та прикладним програмним забезпеченням.

1. Класифікація видів комп’ютерної  графіки

 

Різні графічні редактори  відрізняються один від одного не тільки своїми можливостями, а й способами зберігання графічної інформації. В залежності від способу формування зображень, комп'ютерну графіку можна поділити на:

• растрову;
• векторну;
• фрактальну;
• тривимірну.

Растрова графіка застосовується у випадках, коли графічний об'єкт представлено у вигляді комбінації точок (пікселів), яким притаманні свій колір та яскравість і які певним чином розташовані у координатній сітці. Такий підхід є ефективним у випадку, коли графічне зображення має багато напівтонів і інформація про колір важливіша за інформацію про форму (фотографії та поліграфічні зображення). При редагуванні растрових об'єктів, користувач змінює колір точок, а не форми ліній. Растрова графіка залежить від оптичної роздільчості, оскільки її об'єкти описуються точками у координатній сітці певного розміру. Роздільчість вказує кількість точок на одиницю довжини.            Мал.1. Растрові зображення з різною роздільною здатністю

Наприклад, сканер під час сканування розбиває зображення на безліч дрібних елементів (пікселей) і формує з них растрову картинку. Колір кожного пікселя записується у пам’ять комп’ютера за допомогою певної кількості бітів. Біт — мінімальна одиниця пам’яті комп’ютера, яка може зберігати значення або 0, або 1. Піксель це найменший елемент, растрового зображення. Якщо картинка має розмір 800х600, то ці числа відображають кількість пікселей по горизонталі (800) і по вертикалі (600). Чим більше кількість пікселей у зображенні, тим краще його вигляд на екрані і при друці (мал.1). Число кольорів, в які можна пофарбувати окремий пиксель, визначається як два у степені N, де N — кількість бітів, які зберігають кольорову інформацію про піксель. У  контрастній чорно-білій картинці кожний піксель кодується однім бітом. Восьмибітне зображення дозволяє мати 256 кольорів, а 24 біта забезпечують присутність у зображенні більш 16 мільйонів кольорів, що дає можливість працювати з зображеннями професійної якості. Але цей засіб подання зображення не підходить для тих випадків, коли виникає необхідність у масштабуванні зображення у великих межах.

На відміну від растрової  графіки, у векторній графіці  базовим елементом є лінія, яка  описується математичною формулою. Таке представлення даних компактніше, але побудова об'єктів супроводжується  неперервним перерахунком параметрів кривої у координати екранного або друкованого зображення. Лінія є елементарним об'єктом, якому притаманні певні особливості: форма, товщина, колір, тощо. Любий об'єкт (прямокутник, еліпс, текст і навіть пряма лінія) сприймається як криві лінії. Виключення складають лише імпортовані растрові об'єкти. За допомогою кривих створюється контур об'єкта (мал.2), всередині якого може бути заповнення (любий колір, штрихування або зображення). Заповнений об'єкт трактується як єдиний елемент, тобто при змінюванні форми об'єкта, заповнення заповнює всю його внутрішню ділянку.

 

Мал.2. Об’єкти векторної графіки.

 

Векторні об'єкти завжди мають шлях, що визначає їх форму. Якщо шлях є замкненим, тобто кінцева точка співпадає  з початковою, об'єкт має внутрішню ділянку, яка може бути заповненою кольором або іншими об'єктами. Векторна графіка не залежить від продуктивності апаратних засобів, яка дозволяє легко змінювати розміри статичних зображень (наприклад, збільшити розмір дверної ручки до розміру дома) без втрати загальної кількості елементів зображення, ясності і чіткості їхніх меж при виведенні на екран монітору або при друці.

Графічні редактори з растровим  формуванням зображення найчастіше використовуються для роботи з фотографіями, відсканованими зображеннями тощо. Редактори векторної графіки застосовуються для професійної роботи, пов’язаної з технічною і художньою ілюстрацією. Вони займають проміжне місце між системами автоматизованого проектування (САПР) та настільними видавничими системами.

Фрактальна графіка, як і векторна, заснована на математичних обчисленнях. Однак, базовим елементом є математична формула, ніяких об'єктів у пам'яті комп'ютера не зберігається і зображення будується виключно по рівняннях. Фрактальна графіка міститься у пакетах для наукової візуалізації для побудови, як найпростіших структур так і складних ілюстрацій, що імітують природні процеси та тривимірні об'єкти.

По свому «професійному» призначенню  комп’ютерну графіку та анімацію можна розділити на такі групи:

• комп’ютерна графіка для поліграфії;

• двовимірний комп’ютерний живопис;

• презентаційна графіка;

• двовимірна анімація, яка використовується для створення динамічних зображень і спецєфектів у кіно;

• двовимірне і тривимірне моделювання, застосоване для дизайнерських та інженерних розробок;

• тривимірна анімація, яка використовується для створення рекламних і музичних клипів і кінофільмів;

• обробка відеозображень, необхідна для накладення анімаційних спецефектів для відеозапису;

• наукова візуалізація.

2. Класифікація та огляд сучасних графічних редакторів

 

В залежності від типу графіки, з  якою необхідно працювати, програмні  засоби, які дозволяють у кінцевому  підрахунку створювати ті або інші види комп’ютерної графіки, також можна поділити на відповідні види. Серед величезного різноманіття таких програмних засобів існують як спеціалізовані, призначені для створення якого-небуть конкретного типу графіки, так і багатофункціональні, які дозволять створювати декілька різноманітних типів комп’ютерної графіки, або з’єднувати різні графічні об’єкти разом. Крім того, графічні пакети розрізняються по платформі, для якої вони створені. Наприклад, більшість поліграфічних пакетів в першу чергу розробляються під платформу МАС, яка спеціально призначена для цієї мети; професійні потужні 3D редактори і програми моделювання частіше передвизначені для роботи під Windows NT; спеціалізовані пакети для обробки професійного відео розраховані на роботу як правило тільки зі спеціальним обладнанням типу студій АВМ (аудіо-відео монтажу), і цей перелік можна довго продовжувати.

Слід відзначити, що незважючи на таку традиційну спеціалізацію, в останній час отримали розвиток так звані  «крос-платформенні» системи. Суть їх перебуває в тому, що об’єкти (в основному виді файлів) можна переносити з однієї платформи на іншу. Особливо корисним це є для справ з поліграфією. З розвитком комп’ютерів МАС і РС різниця між ними зведені майже до нуля.

Розглянемо основні види графічних  пакетів і редакторів РС платформи, як найбільш поширених і загальновідомих:

• редактори для створення й ретушування растрової графіки;

• векторні графічні редактори;

• настільні видавницькі системи;

• пакети 2D-анімації;

• 3D редактори;

• пакети інженерного моделювання і проектування;

• інші программи для роботи з графікою;

1) спеціальні 3D-додатки;

2) програми для створення об’ємних шрифтів;

3) системи для монтажа і роботи з відео;

4) програми для наукової візуалізації.

2.1. Редактори для створення й ретушування растрової графіки

 

Почати огляд означеного типу редакторів, мабудь, слід з PaintBrush, який входить у стандартну поставку Windows. Багато хто починав знайомитися з азами комп’ютерної графіки саме з цієї програми, яка є дуже простою і доступна в освоєнні без особливих навиків. Цей редактор дозволяє створювати найпростіші геометричні фігури, креслиіти лінії різноманітної ширини, набирати текст. При цьому всі створені об’єкти можна редагувати: міняти розміри, повертати, копіювати з одного місця і вставляти в інше, міняти колір. Робота у цьому редакторі дає непогану підготовку для освоєння більш складних професійних пакетів.

Безсумнівним лідером серед  таких пакетів звісно є Adobe Photoshop, визнаний як професіоналами, так і аматорами. Adobe Photoshop  — растровий графічний редактор, розроблений і поширюваний фірмою Adobe Systems. Цей продукт є лідером ринку в області комерційних засобів редагування растрових зображень, і найбільш відомим продуктом фірми Adobe. В даний час Photoshop доступний на платформах Mac OS X/Mac OS і Microsoft Windows. Не дивлячись на те, що спочатку програма була розроблена для редагування зображень для друку на папері (перш за все, для поліграфії), зараз вона широко використовується у веб-сервері-дизайні. У ранішій версії була включена спеціальна програма для цих цілей — Adobe ImageReady, яка була виключена з версії CS3 за рахунок інтеграції її функцій в сам Photoshop, а також включення в лінійку програмних продуктів Adobe Fireworks, що перейшов у власність Adobe після придбання компанії Macromedia.

Photoshop тісно пов'язаний з іншими програмами для обробки медіафайлів, анімації та іншої творчості. Спільно з такими програмами, як Adobe ImageReady (програма скасована у версії CS3), Adobe Illustrator, Adobe Premiere, Adobe After Effects і Adobe Encore DVD, він може використовуватися для створення професійних DVD, забезпечує засоби нелінійного монтажу і створення таких спецефектів, як фони, текстури і так далі для телебачення, кінематографа і усесвітньої павутини. Основний формат Photoshop, PSD, може бути експортований і імпортований у весь ряд цих програмних продуктів. Photoshop CS підтримує створення меню для DVD. Спільно з Adobe Encore DVD, Photoshop дозволяє створювати меню або кнопки DVD. Photoshop CS3 у версії Extended підтримує також роботу з тривимірними шарами.

Через високу популярність Photoshop, підтримка його формату файлів, PSD, була реалізована в його основних конкурентах, таких, як Macromedia Fireworks, Corel PHOTO-PAINT, Pixel image editor, WinImages, GIMP, Jasc Paintshop Pro і так далі.Photoshop підтримує наступні колірні моделі:RGB, LAB, CMYK, Grayscale, ,BitMap, Duotone.

Photoshop v.10.0, що датується квітнем 2007 року, має назву «Photoshop CS3». Абревіатура «CS3» означає, що продукт інтегрований в третю версію пакету програм «Adobe Creative Suite». У попередніх продуктах — Photoshop CS і CS 2, з метою відмінності від колишніх версій і зміцнення приналежності до нової лінійки продуктів, був змінений символ програми: замість зображення ока, яке було присутнє у версіях з 3-ою по 7-у, в стильовому рішенні використовувалося зображення пір'я. У Photoshop CS3 в іконі застосування і екрані-заставці використовуються букви з назви продукту «Ps» на синьому градієнтному фоні. Список нововведень включає новий інтерфейс, збільшену швидкість роботи, новий Adobe Bridge, нові фільтри і інструменти, а також застосування Device Central, що дозволяє здійснювати попередній перегляд роботи в шаблонах популярних пристроїв, наприклад мобільних телефонів.

Останні версії включають Adobe Camera RAW — плагин, розроблений Томасом Кноллом, який дозволяє читати ряд RAW-форматов різних цифрових камер і імпортувати їх безпосередньо в Photoshop. Попередня версія плагина була також доступна для Photoshop 7.0.1 за ціною 99 дол. США.

Хоча Photoshop практично монополізує професійний ринок, його ціна (999 доларів США на липень 2009 за повний пакет) привела до появи конкуруючих програмних продуктів, що займають середню і нижчу цінову нішу ринку, деякі з яких, наприклад GIMP, абсолютно безкоштовні. Для завоювання цієї частини ринку і для протистояння незвичайно високим показникам нелегального використання своїх професійних продуктів без ліцензії, Adobe представив програми середнього і нижчого класу Photoshop Elements і Photoshop Album, перша з яких є урізаною версією Photoshop вартістю менше 100 дол., а друга розповсюджується безкоштовно і служить для організації і елементарної обробки фотографій. Продукт націлений на любительський ринок, оскільки обмежена функціональність робить Photoshop Elements невідповідним для підготовки зображень до друку. Програма Adobe Photoshop Lightroom (вартістю близько 300 дол.) служить виключно для «прояву» цифрових негативів, простій ретуш фотознімків і організації їх каталога.

Порівняно недавно в продаж поступила остання версія програми Adobe Photoshop CS4 Extended. Офіційний сайт не указує дату виходу останньої версії — це викликано розбіжністю термінів випуску різних конфігурацій програми. Найперша, офіційно-робоча версія Adobe Photoshop CS4 Extended була випущена в кінці вересня 2008 року, але зважаючи на нестабільність робочого процесу не була оголошена, хоча вже офіційно продавалася Adobe. Згодом були внесені незначні зміни в код програми, а дата випуску змінена на пізнішу. Технічна підтримка Adobe ігнорує питання, пов'язані з датою випуску їх останнього продукту.

Спостерігаючи, як з моменту свого  народження пакет Adobe Photoshop сьогодні зріс у потужний редактор зображень, можна  вразитись з того, що при цьому  розробникам вдається зберігати  простоту і легкість освоєння програми. У той час, як освоїти інші «пікселедробителі» від версії до версії стає все важче, навіть випадковий користувач може без практики запустити пакет Photoshop і виконати у ньому прості операції. Крім того, розробники у кожній новій версії програми вдало втілюють довгий список побажань користувачів.

2.2. Векторні графічні редактори.

 

Почати огляд цієї групи програм  слід, мабуть, з CorelDraw, як одного з найбільш визнаних і популярних пакетів для створення векторної графіки.

CorelDraw — це потужний і універсальний пакет, що, як завжди, містить повний набір різноманітних програм й додатків. PhotoPaint, СоrelDream 3D , 1000 шрифтів Type 1 і TrueType, 40000 готових ілюстрацій, 1000 фотографій з високим дозволом і безліч інших корисних речей.

Вже майже десять років канадська компанія Corel успішно представляє пакет CorelDraw для домашнього використання, що адресувалось також «напівпрофесійним» дизайнерам та іншим фахіфцям, що працювали в основному у Windows. Але суспільство професійних дизайнерів досить довго практично ігнорувало цю потужну й постійно оновлювану програму. Тепер розробники з Оттави звернули свої погляди саме на професіоналів, більшість з яких по-давньому зберігають вірність платформі Macintosh.

Поточна версія продукту — CORELDRAW Graphics Suite X4, доступна тільки для Microsoft Windows. Попередні версії випускалися також для Apple Macintosh і для GNU/Linux. Остання версія для GNU/Linux — 9-а версія, випущена в 2000 році. У 2002 році вийшла остання 11-а версія для Macintosh.

У пакет CORELDRAW Graphics Suite також входить редактор растрової графіки Corel PHOTO-PAINT і інші програми, наприклад, для захоплення зображень з екрану Corel CAPTURE. Програма векторизації растрової графіки Corel TRACE, до 12 версії входила в пакет, як самостійна програма.Наявність розширеної колекції потужних інструментів створення і редагування растрових зображень у DrawX4, посиленої підтримкою додаткових модулів Photoshop, практично знищують необхідність виходу з програми при виконанні будь-якого художнього проекту. Якщо потрібно здійснити попіксельне редагування, то пакет PhotoPaint може бути запущений однім клацанням миші. Програми Draw і PhotoPaint були ретельно допрацьовані, з тим щоб досягнути максимально близької відповідності користувачевого інтерфейсу.

Новий інструмент Interactive Drop Shadow (Інтерактивна тінь) створює м’які, прозорі тіні. Інтерактивні інструменти Push-and-Pull, Zipper і Twister пакету Draw відрізняються від  подібних їм тим, що дозволяють безпосередно редагувати ефекти, подібно ефектам і інструментам пакету FreeHand, більшість ефектів у Draw є динамічними, тому їх можна редагувати і вертатися до них після використання інших інструментів до тих пір, доки результати не будуть поділені або конвертовані у криву (контури).

Можливості обробки тексту і  створення документів версії DrawX4 нічим не гірші за аналогічні, які надаються конкурентами, розробники Corel провели модернізацію погано реалізованої у попередніх версіях підтримки формату Portable Document Format компанії Adobe.

Adobe Illustrator є «професійним» побратимом Draw. Забезпечуючи максимальну сумісність з Draw, у цьому пакеті, починаючи з 7-ї версії, реалізовані всі основні функції роботи з векторними об’єктами.

Разом з появою Adobe Illustrator 10.0 стало набагато легше передавати зображення з РС на Macintosh, тому що Illustrator 10.0 підтримує формат «.eps», який задовольняє обидві платформи.

З розвитком електронного документообігу багато пакетів стали включати до себе функції по створенню і редагуванню документів в електронному варіанті. Illustrator 10.0 також повністю підтримує Acrobat Portable Document Formal (PDF-формат) для побудови електронних документів. Оскільки Illustrator здатний відкривати PDF-файли, можна використовувати векторні об’єкти або растрові зображення з будь-якого PDF-файла у новому зображенні. Можна також, використовуючи Illustrator, створювати власні PDF-сторінки. Для редагування однієї з сторінок PDF-файлу необхідно після відкриття файлу вибрати потрібну, відредагувати її, потім зберегти увесь файл. Змінена сторінка автоматично відновиться у PDF-файлі.

Велика увага приділяється зручності  роботи у редакторі -  виконання різноманітних операцій здійснюється «Shortcut’ами» і не відриває погляду від екрану. Дуже зручно виробляти навігацію і масштабування вікна файлу за допомогою клавіш Ctrl, Alt, Spacebar, не міняючи інструменту. Також для створення кривої будь-якої складності інструментом Реn і її редагування практично достатньо клавіші Alt і нажатої клавіші миші.

При роботі з великою кількістю накладених один на інший об’єктів потрібно діяти дуже акуратно, щоб не зачепити зайвого. У таких випадках треба все, що у даний момент не потрібне, вибрати і «замкнути» (Lock), але звичайно це вимагає вже декількох рухів миші. В Illustrator 10.0 це робиться дуже елегантно — не відпускаючи потрібного об’єкту, shotcut’ом «замикаються» всі об’єкти, окрім об’єкту, що ви «тримаєте».

При роботі з інструментами, які малюють, особливо інструментами створення багатокутників, зірок та спіралей, не вимагається попереднього введення параметрів, і шляхом одного натиску кнопки миші можна створити, повернути, збільшити або зменшити кількість граней, звороту і розмістити у потрібному місці досить складну фігуру.

Також можна відзначити інструмент Illustrator 10.0 — пензлик (Paintbrush). Його відзнака від олівця (Pencil) перебуває у тому, що у результаті «малювання» їм одержується не відкритий, що характеризується тільки обводкою, а закритий шлях, що імітує мазок пензлика і може мати заливку. Опції настройки інструменту дозволяють відтворювати каліграфічне письмо і, за наявностью планшету, натиском різного ступеню сили варіювати ширину мазків у межах, які задаються. Створені за допомогою цього інструменту навіть найпростіші зображення вигідно відрізняються від малюнків з однаковою товщиною ліній, що завжди так «видає» векторну графіку.

Використовуючи інструмент Type, можна  створювати горизонтальні або вертикальні  тексти, і, що більш важливо, — тексти, яки обтікають фігури правильної і неправильної форми, а також «виложені» всередині або вздовж шляхів. Ще однією особливістю Illustrator при роботі з текстами є те, що він не розділяє їх на Artistic Text і Paragraph Text, як це робить CorelDRAW, і тексти різноманітного обсягу однаково описуються параметрами, а також однаково успішно конвертуються у графічний об’єкт.

Illustrator 10.0, подібно багатьом графічним пакетам останніх редакцій, зробив крок на шляху до уніфікації обробки графіки, включивши до себе функції обробки як рідних (векторних) зображень, так і растрових, Він може не тільки імпортувати растрові файли і виробляти конвертацію їх кольорової моделі, але й застосовувати до них Adobe Photoshop-сумісні фільтри. При цьому растрове зображення може перебувати в Illustrator-файлі у двох станах. Якщо при імпорті встановити зв’язок з ним, відзначивши опцію Link, то у файлі зберігається не саме зображення, а лише його адреса на диску, не збільшуючи при цьому розмір файлу, що особливо важливо, коли растрових фрагментів достатньо багато. Але при збереженні файлу є можливість підтвердити або відмовитися від зв’язку з зображенням, включивши його у даний файл. Те ж саме відбувається, якщо растрове зображення, що імпортувалося, обробити одним із фільтрів.

З прийомів обробки в Illustrator 10.0 можна назвати маски, які дозволяють викадровувати потрібні фрагменти, зокрема, ховати частку зображення. І навіть, коли растровий фрагмент знаходиться вже «під маскою», межу викадрованого фрагменту можна активізувати і редагувати, закриваючи або відкриваючи необхідні ділянки. Ще одна корисна функція Illustrator 10.0 — вбудований растерізатор. Він дозволяє знов створене векторне зображення конвертувати у растрове у будь-якому дозволі і у будь-який кольоровій моделі, паралельно створюючи, при бажанні, і маску, яка заснована на вихідному векторному об’єкті.

Корпорація Adobe випустила нову версію цього пакету, у якій дуже оперативно усунуті дрібні недоробки попередньої версії. Дуже приємне враження створює те, що при створенні Illiustrator CS4 корпорація Adobe нарешті відійшла від однієї з ненайкращих своїх «традицій» — ця версія працює значно швидше, ніж попередня, що у інших продуктах Adobe Systems виходить навпаки.

Якихось особливих відзнак між старою та новою версіями в оформленні та переліці можливостей майже не помітно, — була лише добавлена цікава багатофункціональна градієнтна заливка, що дозволяє імітувати 4D-поверхню з дуже цікавими візуальними ефектами, також значно розширений вибір фільтрів, які входять до стандартної поставки.

Для створення комп’ютерного двовимірного живопису можна використати пакет FreeHand фірми Macromedia, який є частиною комплекту FreeHand Graphics Studio. Останні версії програми FreeHand володіють багатими засобами редагування зображень і тексту, містить бібліотеку спецефектів і набір інструментів для роботи з кольором, у тому числі засоби багатокольорової градієнтної заливки.