Суть і класифікація власного капіталу



Суть і класифікація власного капіталу

 

Згідно з Концептуальною основою МСФЗ власний капітал – це частина активів підприємства, що залишається після вираховування всіх його зобов’язань.

До міжнародних стандартів, які  стосуються питань обліку власного капіталу належать:

  1. Концептуальна основа складання та подання фінансової звітності;
  2. МСФЗ 1 «Подання фінансових звітів»;
  3. МСФЗ 32 «Фінансові інструменти: розкриття та подання».

Відповідно до Концептуальної основи МСФЗ власний капітал поділяється  на підкласи. Наприклад, в акціонерному товаристві власний капітал має такі підкласи: кошти, внесені акціонерами; нерозподілений прибуток; резерви, які відображають асигнування нерозподіленого прибутку; резерви, які відображають коригування збереженого капіталу. Така класифікація необхідна для прийняття рішень користувачами фінансових звітів, адже в ній зазначаються правові та інші обмеження здатності підприємства розподіляти і використовувати власний капітал. Вона може також відображати той факт, що сторони з часткою власності у підприємстві мають різні права на отримання дивідендів або на виплати капіталу.

Торговельна, виробнича  та підприємницька діяльність здійснюється підприємствами, які мають різні  форми власності: приватні підприємства, товариства, трасти та різноманітні державні підприємства. правова і регулююча основа для таких підприємств часто відрізняються від тієї, які використовують акціонерні товариства. Наприклад, може існувати кілька обмежень щодо виплати власникам або іншим бенефіціарам сум з власного капіталу. Однак визначення власного капіталу та інші аспекти цієї Концептуальної основи, які стосуються власного капіталу, є прийнятними для таких підприємств.

Особливості в розумінні  власного капіталу та його складових  в різних країнах розглянемо нижче:

Великобританія.  Власний або акціонерний капітал по звичайних акціях складається з суми акціонерного капіталу по звичайних акціях, резервів та довгострокової заборгованості.

Гвінея-Бісау. Власний капітал представлений капіталом, резервами переоцінки (фінансовими інвестиціями, матеріальними активами та іншими активами), обов’язковими резервами (законними резервами, статутними резервами, договірними резервами, оціночними резервами), спеціальними резервами (субсидіями для капіталовкладень та безкоштовною передачею).

Естонія. Власний капітал – майно особи, зобов’язаної вести бухгалтерський облік, з якого вирахувані її зобов’язання. Власний капітал в акціонерних товариствах або пайових товариствах складається з:

    • акціонерного або пайового капіталу за номінальною вартістю
    • ажіо (перевищення/зниження номінальної вартості)
    • капіталу, переданого за договором дарування
    • резерву переоцінки
    • резервів
    • прибутку, нерозподіленого в минулі періоди
    • прибутку (збитку) звітного року
    • власних акцій або власних паїв (мінус).

Польща. Капітал (власний фонд) включає в себе:

    • статутний капітал;
    • неоплачений капітал;
    • додатковий капітал;
    • резерви на переоцінку активів;
    • інший резервний капітал;
    • нерозподілений прибуток;
    • чистий прибуток або збиток фінансового року.

Росія. Власний капітал включає в себе статутний, додатковий, резервний капітали, фонди накопичення та споживання, нерозподілений прибуток минулих років та звітного року.

США.  Капітал власників – це фактична чиста вартість підприємства. в залежності від організаційно-правової форми розрізняють різні терміни: «капітал власника» - для індивідуального бізнесу, «капітал власників (або партнерів)» - для товариства; «акціонерний капітал» - для корпорації.

Акціонерний капітал  складається з:

    • внесеного (сплаченого капіталу);
  •   нерозподіленого доходу (накопиченої суми доходу за вирахуванням всіх збитків та дивідендів, виплачених акціонерам);
  • акціонерного капіталу і суми інвестицій акціонерів та нерозподіленого доходу).

Франція. Власний капітал складається з початкового внеску або акціонерного капіталу, який виступає постійною заборгованістю по відношенню до вкладника, результату, резервів.

В США під капіталом зазвичай розуміють чисті активи підприємства (активи за вирахуванням зобов’язань).

Власний капітал компаній США складається  з двох частин:

  • авансованого, тобто вкладеного капіталу – інвестицій, зроблених акціонерами. Тому його ще називають інвестованим капіталом. Інвестований капітал представлений звичайними чи привілейованими акціями за їх номінальною (чи оголошеною) вартістю і капіталом, оплаченим понад номіналу, який, як ми вже розглядали вище, в свою чергу, також може бути поділений за джерелами утворення;
  • реінвестованого, тобто накопиченого нерозподіленого прибутку – частина прибутку, отримана від ведення комерційної діяльності та вкладена в підприємство, а не розподілена між учасниками (акціонерами), тобто прибутком за мінусом податку на прибуток та дивідендів. Негативна величина накопиченого нерозподіленого чистого прибутку представляє собою збиток  та відображається з мінусом в розділі власного капіталу.

Американські спеціалісти  підкреслюють, що реінвестований прибуток не є активами підприємства. Його наявність свідчить про те, що активи компанії були збільшені за рахунок операцій, по яких отриманий прибуток.

Капітал у Франції  містить деякі особливості по відношенню до класифікації в інших країнах: інвестиційні гранти і спеціальні податкові знижки. Урядові інвестиційні гранти відображаються в складі капіталу, а також в звіті про прибутки і збитки разом із амортизацією капіталу, з якого надано грант. До спеціальних податкових знижок, відносять дозвіл на прискорену амортизацію, податкові пільги для експортних операцій тощо. Загальний план рахунків (ЗПР) Франції передбачає виділення із номінальної величини акціонерного капіталу показника «чиста ситуація», що не включає ці елементи.

Чиста ситуація складається  з наступних показників: прибуток на акції, резерв на переоцінку, інші резерви (законодавчі, договірні, регульовані  на доходи від капіталу, інші), нерозподілений прибуток, а також прибуток і збиток за період.

Оскільки переоцінка активів зазвичай призводить до появи  податкових зобов’язань, створюються  резерви на переоцінку. Іноді уряд дозволяє переоцінювати основні  засоби без податкових наслідків. Товариства з обмеженою відповідальністю зобов’язані  створювати мінімальний законодавчій резерв в розмірі 10% від акціонерного капіталу. Договірними називаються резерви, які передбачені установчими документами і створюються в добровільному порядку. Створення регульованого резерву на доходи від капіталу обумовлено наявністю податкових пільг: коли компанія отримує дохід від вибуття активу, вона може застосовувати до утвореного прибутку ставку податку в розмірі 18% за умови, що з цього прибутку буде сформовано резерв. Якщо компанія бажає розподілити вказаний прибуток, останній підлягає оподаткуванню в загальному порядку.

Існують наступні типи резервів, які створюються у Франції:

Амортизаційний –  відображає будь-яке зменшення оцінки активу (наприклад, резерв сумнівних  боргів).

Податковий – є  спеціальними податковими пільгами і не пов'язаний з економічною оцінкою компанії (відображається в складі капіталу).

Провізорний – відображається як окрема позиція в балансі, що поділяється  на дві частини:

  • резерв на умовні фактори господарської діяльності, що включає суми з тривалих судових розглядів, ризиків валютно-обмінних операцій, по гарантіях тощо;
  • резерв на витрати, який може включати резервування відстрочених витрат, пенсійних зобов’язань та інших аналогічних об’єктів.

Французькі підприємства можуть купувати і продавати свої акції, але тільки з певних умов: для передачі працівникам, при зменшенні акціонерного капіталу або з метою регулювання ситуації на ринку, якщо компанію включено до лістінгу (в цьому випадку вона може укладати угоди не більше ніж з 10%  акцій). Викуплені власні акції відображаються в балансі як актив.

Для обліку капіталу у  Франції використовують клас 1 «Рахунки капіталів», який містить наступні рахунки: 10 «Капітал», 11 «Результат минулого року», 12 «Результат звітного періоду», 13 «Субсидії для капітальних вкладень», 14 «Регламентовані оцінки резервів», 15 «Оцінкові резерви майбутніх витрат і ризиків».

Облік власного капіталу у Франції ведеться на рахунках 1-го класу               (10 – 18 рахунки). Капітал, як правило, тут  виступає колективною власністю. Субрахунки першого порядку призначені для обліку статутного капіталу, засновницького прибутку, фонду дотацій тощо. Субрахунки другого порядку використовуються для обліку статутного капіталу, мобілізованого фірмою капіталу, до якого відносяться акції та облігації, по яких проведено підписку, та, нарешті, для обліку оплаченого капіталу. Основною особливістю є те, що, на відміну від нашого обліку, операції, пов’язані з введенням та виведенням основних засобів з експлуатації, не впливають на власний капітал.

В Польщі розмір акціонерного капіталу повинен бути наведений у статуті Капітал, який називають власним фондом, складається з статутного, підписаного (неоплаченого) додаткового капіталу, резервів на переоцінку активів, іншого резервного капіталу, нерозподіленого прибутку, чистого прибутку або збитку фінансового року.

Резерви, утворені для  оподаткування доходів організації  або фізичних осіб, слід відрізняти від інших резервів Згідно з Положенням з бухгалтерського обліку і інструктивних  матеріалів з оподаткування доходів перша група резервів призначена «згладжувати» тимчасову різницю яка виникає із визначення одержаного доходу або витрат, понесених в різних періодах Даний резерв повинен бути утворений для відстрочки податкових платежів.

Інші резерви призначені для захисту від різних ризиків, потенційних витрат, фінансових наслідків інших і інцидентів. В тому числі, резерв створюють на прострочену дебіторську заборгованість (наприклад, яка виникла з причини банкрутства контрагента або неплатежів з боргових зобов’язань більше 6 місяців), сумнівні борги. В Естонії до власного капіталу належить акціонерний або пайовий капітал за номінальною вартістю, перевищення (зниження) номінальної вартості, капітал, переданий в дарування, резерви, прибуток, власні акції та паї .

Розглянемо складові власного капіталу в товариствах Естонії у таблиці.

Власний капітал  в акціонерному або пайовому товаристві

Акціонерний або пайовий  капітал за номінальною вартістю

Відображаються акції або паї  випущені суб’єктом підприємництва за номінальною вартістю. Номінальна вартість акціонерного капіталу не зменшується на номінальну вартість власних (тре зорних) акцій або власних паїв.

Ажіо (перевищення або  зниження номінальної вартості)

Відображається різниця (підвищений курс) між ціною випуску та номінальною вартістю випущених паїв та акцій. Також відображається прибуток або збиток від реалізації які виникли при відчуженні власних акцій того ж виду різниця відображається у вигляді зменшення прибутку нерозподіленого в попередній періоди. Облік реалізації власних акцій спеціального виду ведеться на окремих рахунках. Якщо збиток від реалізації який виник від продажу власних паїв перевищує прибуток від реалізації проданих раніше власних паїв того ж виду різниця відображається у вигляді зменшення прибутку нерозподіленого в попередні періоди.

Капітал переданий в  дарування

Відображається передача або прийняття  майна на основі діючих правових актів  в ході пере структуризації державного майна.

Резерви

1. Обов’язковий резервний капітал  відображається залишок обов’язкового резервного капіталу станом на день складання балансу.

2.  Резерв переоцінки залишок  резерву переоцінки у звіті на поточний рік дорівнює залишку показаному в початковому балансу за минулий рік в статті «Підвищення ціни основного майна внаслідок інфляції».

3.  Інші резерви (за видами) формуються з «Прибутку звітного  періоду та з Прибутку нерозподіленого  в попередні періоди».

Утворення зміни та закриття інших  резервів записується на рахунках власного капіталу. Зменшення інших резервів у випадку прибутку нерозподіленого в попередні періоди або у випадку фондової емісії записується у вигляді збільшення залишків акціонерного капіталу та ажіо.

Прибуток нерозподілений в звітному періоді

Відображається залишок по рахунку  прибутку, нерозподіленого в попередні періоди станом на дату складання балансу.

Прибуток (збиток) звітного періоду

Відображається в балансі загальною  сумою чистого прибутку (збитку) звітного року наведеної у звіті  про прибутку та збитки.

Власні акції або  власні паї (вираховуються)

Відображаються власні акції та власні паї за вартістю придбання зі знаком мінус власні акції представляють собою акції раніше випущені акціонерним товариством. Аналогічно , власні паї раніше випущені пайовим товариством, які тимчасово зберігаються в пайовому товаристві.


 

В плані рахунків Естонії  для обліку власного капіталу використовується рахунок 26, який має назву «Пов'язаний власний капітал».

У Великобританії за сучасних ринкових умов, як і  в більшості  розвинутих західних країн, переважають  такі організаційно-правові форми підприємств, як корпорації та партнерства. Це свідчить про переваження у власному капіталі частки інвестованих вкладів. Тому часто власний капітал розглядається як позичені фірмою та який необхідно повернути в майбутньому. Джерела утворення засобів поділяють на дві групи – власний (акціонерний) капітал та позиковий (залучений) капітал і той, і інший є зобов’язаннями боргами підприємств, тому що рано чи пізно отримані засоби необхідно повернути.

Відповідно до італійського законодавства компанія може володіти (мати в активі) не більше ніж 10% від усього заявленого акціонерного капіталу. На ці акції не відбувається виплата дивідендів а права голосу резервують доти, доки акції не перейдуть до нового власника. В звітності їх відображають за ціною придбання.

Консолідація капіталу у Швейцарії відбувається за двома альтернативними методами.

Метод придбання –  вартість придбання відображається за рахунок переоцінки активів і  пасивів дочірньої компанії за ринковою вартістю на дату придбання.

Метод об’єднання часток – сукупні активи, пасиви і резерви материнської і дочірньої компанії відображається за обліковою вартістю.

У Німеччині компанії переважно схильні до довгострокового  фінансування (зовнішнє – за рахунок  банківських кредитів, внутрішнє  – через пенсійні схеми). Протягом останніх років середня для Німеччини частка власних засобів в загальній сумі активів не перевищувала 20%. Це пояснюється в основному податковими особливостями . Виходячи з них акціонери часто намагаються вкласти частину своїх інвестицій в компанію як кредити, навіть якщо поверненість таких кредитів обмежена. Для акціонерних товариств та товариств з обмеженою відповідальністю законом встановлені мінімальні розміри статного капіталу, обумовлені права з викупу власних акцій. Правила утворення резервів встановлені тільки для юридичних осіб. Резерви призначені в основному для покриття можливих збитків або збільшення статутного капіталу.

В Нідерландах встановлюється мінімальний розмір резерву переоцінки, що є обов’язковим для всіх підприємств. Він формується в тому випадку, коли активи та пасиви оцінюються за поточною вартістю. Коли компанія перераховує свої активи (в бік збільшення) вона повинна відобразити на балансі резерв переоцінки, який дорівнює різниці між балансовою вартістю активів до та після переоцінки. Такий резерв можна списувати на акціонерний капітал. Коригування в бік зменшення вартості активів зменшують суму резерву переоцінки. Якщо його величина недостатня, зменшення вартості відображають окремо в звіті про прибутки та збитки. По активах, які належать компанії на дату складання балансу резерв переоцінки не може бути менше суми переоцінки (мінімальний резерв переоцінки). Також до обов’язкових резервів відносять:

- резерв капіталізованих  засновницьких витрат на випуск  акцій, а також капіталізовані науково-дослідні та дослідно-конструкторські роботи;

- резерв нерозподіленого  прибутку дочірніх та асоційованих  компаній, що обліковуються за  методом власного капіталу, якщо  прибуток не може бути розподілений  компанією та отриманий без будь яких обмежень.

Зменшення обов’язкових резервів в результаті амортизації  капіталізованих витрат або розподілу  можна списувати на добровільні  резерви або включать до розподіленого  прибутку.

 

   

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Практична частина

 

Задача №9

Американська компанія «Dolphin» надає своїм клієнтам 3% грошової знижки від продажної ціни, якщо оплата проданих товарів здійснюється впродовж 10 днів. Суми, не оплачені впродовж 10 днів, підлягають повній оплаті впродовж 30 днів.

07.10.2007 р. компанія продала товарів на загальну суму 65000 доларів.

14.10.2007 р. покупець оплатив  41225 доларів (42500 доларів за мінусом  3%).

29.10.2007 р. – решту  суми – 22500 доларів.

Відобразити в обліку компанії «Dolphin» дебіторської заборгованості та грошових знижок із застосуванням валового та чистого методів.

Рішення:

Відображуємо проводками:

Валовий метод

Чистий метод

7.10.2007 р.

7.10.2007 р.

Дт Рахунки до отримання

65000

Дт Рахунки до отримання

63050

Кт Дохід від реалізації

65000

Кт Рахунки до отримання

63050

14.10.2007 р.

14.10.2007 р.

Дт Грошові кошти

41225

Дт Грошові кошти

41225

Дт Грошові знижки

1275

Кт Рахунки до отримання

41225

Кт Рахунки до отримання

42500

    

29.10.2007 р.

29.10.2007 р.

Дт Грошові кошти

22500

Дт Грошові кошти

22500

Кт Рахунки до отримання

22500

Кт Рахунки до отримання

(63050 – 41255)=21825

21825

   

Кт Процентні доходи

(22500 – 21825= 675

675


 

 

 

 

 

Задача 10

Американська компанія продає товари, надаючи покупцям кредит терміном 30 днів. Величину резерву сумнівних  боргів обчислюється нарахуванням щомісячно витрат на сумнівні борги у розмірі 3% від суми продаж у кредит. У кінці  року рахунок резерву сумнівних боргів коригується виходячи з величини резерву, обчисленого на основі класифікації дебіторської заборгованості за строками її недопогашення.

На 01.01.2007 р. початкове  сальдо на рахунках було:

рахунки до отримання  – 315000 доларів

резерв сумнівних боргів – 36500 доларів

Упродовж 2007р. сума продаж у кредит становила 1450000 доларів, надходження  грошових коштів від покупців – 1355000 доларів, списана безнадійна дебіторська заборгованість – 35000 доларів.

Величина резерву сумнівних  боргів, обчислена на основі класифікації дебіторської заборгованості за строками її недопогашення. На кінець 2007 р. склала 45000 доларів.

Необхідно:

  • визначити кінцеве сальдо за рахунками «Рахунки до отримання» та «Резерв сумнівних боргів» на 31.12.2007 р.
  • обчислити величину витрат на створення резерву сумнівних боргів за 2007 р.
    • відобразити на рахунках бухгалтерського обліку:
    1. Нарахування суми резерву сумнівних боргів
    2. Списання безнадійної дебіторської заборгованості
    3. Коригування в кінці року величини резерву сумнівних боргів.

Рішення:

1). Розрахунок суми  відрахувань у резерв сумнівних  боргів упродовж 2007 р. та її  відображення в обліку:

1450000*3% = 43500$

 

Дт Витрати на сумнівні борги 43500

Кт Резерв сумнівних  боргів 43500

 

2).  Списання безнадійної  дебіторської заборгованості:

Дт Резерв сумнівних  боргів 35000

Кт Рахунки до отримання 35000

 

3). Визначаємо величину коригування резерву сумнівних боргів на 31.12.2007 р.

Спершу визначаємо кінцеве сальдо рахунку «резерв сумнівних боргів» на 31.12.2007 р. (до коригування):

Початкове сальдо + Відрахування у резерв – списана безнадійна дебіторська заборгованість.

36500 + 43500 – 35000 = 45000 –  сальдо до коригування

Величина коригування:

45000 – 45000 = 0

Дт Витрати на сумнівні борги

Кт Резерв сумнівних  боргів

 

4). Визначення величини  витрат на створення резерву  сумнівних боргів за 2006 р.:

Відрахування у резерв сумнівних боргів (43500$) + сума коригування резерву в кінці року (0) = 43500$

 

 

 

 

 

 

 

Задача 11

Залишок запасів товарів  в американській корпорації на початок  лютого 2008 р. становив 35000 одиниць вартістю 15 доларів кожна. Корпорація використовує періодичну систему обліку запасів. Упродовж місяця корпорацією було здійснено такі операції:

02.2008 р. – куплено  65000 одиниць запасів товарів за  ціною 15,30 доларів кожна;

02.2008 р. – куплено  75000 одиниць товарів за ціною  15,5 доларів кожна;

02.2008 р. – виготовлено  власними силами 45000 одиниць запасів  товарів за ціною 14 доларів кожна;

02.2008 р. – куплено  50000 одиниць товарів за ціною  16,5 доларів кожана;

02.2008 р. – виготовлено  власними силами 65000 одиниць запасів  товарів за ціною 13,5 доларів  кожна;

02.2008 р. – куплено  50000 одиниць товарів за ціною  15,7 доларів кожна;

02.2008 р. – продано  – 110000 одиниць товару;

02.2008 р. – продано  – 80000 одиниць товару;

02.2008 р. – продано  – 30000 одиниць товару;

02.2008 р. – продано  – 95000 одиниць товару;

02.2008 р. – продано  – 45000 одиниць товару.

Залишок запасів станом на 01.03.2008 р. склав 25000 одиниць.

Необхідно:

  • відобразити зазначені вище операції на рахунках бухгалтерського обліку;
  • обчислити вартість проданих запасів товарів і вартість залишку запасів товарів станом на 01.03.2008 р. та здійснити необхідні бухгалтерські записи, використовуючи такі методи: (середньозваженої вартості, ФІФО, ЛІФО, КІФО, ХІФО).

Рішення:

 

  1. Визначаємо вартість товарів середньозваженим методом:

Середньозважена вартість одиниці продукції = (35000*15) + (65000*15,3) + (75000*15,5) + (45000*14) + (50000*16,5) + (65000*13,5) + (50000*15,7) / 385000 = 525000 + 994500 + 1162500 + 630000 + 825000 + 877500 + 785000 / 385000 = 15,06 $.

Вартість залишку запасів на кінець періоду: 25000 * 15,06 $ = 376500 $.

Собівартість проданої продукції = 525000 + 5274500 – 376500 = 5423000 $.

 

  1. Визначаємо вартість товарів методом ФІФО:

Показники

Кількість

Ціна, $

Сума, $

Залишок на початок

35000

15

525000

Придбано (вироблено):

      

02.2008 р.

65000

15,3

994500

02.2008 р.

75000

15,5

1162500

02.2008 р.

45000

14

630000

02.2008 р.

50000

16,5

825000

02.2008 р.

65000

13,5

877500

02.2008 р.

50000

15,7

785000

Разом придбано

350000

х

5274500

Продано:

      

02.2008 р.

110000

    
 

З них:

    
 

35000

15

525000

 

65000

15,3

994500

 

10000

15,5

15500

02.2008 р.

80000

    
 

З них:

    
 

65000

15,5

1007500

 

15000

14

210000

02.2008 р.

30000

14

420000

02.2008 р.

95000

    
 

З них:

    
 

50000

16,5

825000

 

45000

13,5

607500

02.2008 р.

45000

    
 

З них:

    
 

20000

13,5

270000

 

25000

15,7

392500

Разом продано

360000

х

5407000

Залишок на кінець

25000

15,7

392500


 

  1. Визначаємо вартість товарів методом ЛІФО:

Показники

Кількість

Ціна, $

Сума, $

Залишок на початок

35000

15

525000

Придбано (вироблено):

      

02.2008 р.

65000

15,3

994500

02.2008 р.

75000

15,5

1162500

02.2008 р.

45000

14

630000

02.2008 р.

50000

16,5

825000

02.2008 р.

65000

13,5

877500

02.2008 р.

50000

15,7

785000

Разом придбано

350000

х

5274500

Продано:

      

02.2008 р.

110000

    
 

З них:

    
 

50000

15,7

785000

 

60000

13,5

810000

02.2008 р.

80000

    
 

З них:

    
 

5000

13,5

67500

 

50000

16,5

825000

 

25000

14

350000

02.2008 р.

30000

    
 

З них:

    
 

20000

14

280000

 

10000

15,5

155000

02.2008 р.

95000

    
 

З них:

    
 

65000

15,5

1007500

 

30000

15,3

459000

02.2008 р.

45000

    
 

З них:

    
 

35000

15,3

535500

 

10000

15

150000

Разом продано

360000

х

5424500

Залишок на кінець

25000

15

375000

Суть і класифікація власного капіталу 📙 Реферат → 🆔 270507

Суть і класифікація власного капіталу 📙 Реферат → 🆔 270507

Суть і класифікація власного капіталу