Сутність і різновиди особистого страхування

ВСТУП 

     Особисте страхування в нашій країні протягом багатьох десятиліть було основою всієї системи страхування. В умовах нестабільної економіки, інфляції, високого податкового тягаря, недостатності вільних коштів у громадян і підприємств, втрати довіри населення до фінансових інститутів особисте страхування втратило свою популярність, а система довгострокового страхування практично зруйнована.

       Особисте страхування - важлива складова формування фінансового ринку, що дозволяє, з одного боку, підвищити соціальну захищеність громадян, а з іншого - створювати великі інвестиційні ресурси, фінансувати серйозні державні та комерційні проекти в різних галузях економіки. Відсутність страхової культури, психологія потенційних страхувальників, а також зростаюче розходження в рівні доходів населення не дозволяють залучати кошти широких верств населення до страхових фондів. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

1. Сутність і різновиди особистого страхування

     Страхування - це спосіб відшкодування збитків, які зазнало фізична або юридична особа, за допомогою їх розподілу між багатьма особами (страховою сукупністю). Відшкодування збитків здійснюється з коштів страхового фонду, який знаходиться у віданні страхової організації (страховика). Страхування може здійснюватися в обов'язковій (в силу закону) і добровільною (як взаємне волевиявлення сторін) формах. По об'єктах страхування розрізняють особисте, майнове та страхування відповідальності.

     Особисте страхування - система відносин між страхувальниками і страховиками з надання страхової послуги, коли захист інтересів пов'язана з життям, здоров'ям, працездатністю та пенсійним забезпеченням страхувальників або застрахованих. Страхувальниками за особистим страхуванням можуть виступати як фізичні, так і юридичні особи, а застрахованими - лише фізичні особи. Відповідно до класифікації видів страхування, особисте страхування включає в себе: 

1)Страхування життя:

• страхування життя на випадок смерті, дожиття до певного віку або строку або настання іншої події;
• страхування життя з умовою періодичних страхових виплат (ренти, ануїтетів) і (або) за участю страхувальника в інвестиційному доході страховика.

2) Пенсійне страхування - вид особистого страхування, при якому страхувальник одноразово або в розстрочку сплачує страховий внесок, а страховик бере на себе зобов'язання періодично виплачувати застрахованому пенсію. Розрізняють тимчасову і довічну пенсії.

 
3) Страхування від нещасних випадків і хвороб передбачає виплату страхової суми (повністю або частково) у зв'язку з настанням несприятливих явищ (або їх наслідків), пов'язаних з життям і здоров'ям страхувальника (застрахованого).

 
4) Медичне страхування. Метою медичного страхування є компенсація (повна або часткова) додаткових витрат застрахованої, які викликані його зверненням до медичної установи за медичними послугами, включеними в програму медичного страхування. Страховим випадком тут є звернення застрахованого до медичного закладу для отримання лікувальної, консультаційної або іншої допомоги. 

     Взаємні зобов'язання страхувальника і страховика регулює договір страхування. За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується за обумовлену договором плату (страхову премію), що сплачується іншою стороною (страхувальником), виплатити одноразово чи виплачувати періодично зумовлену договором суму (страхову суму) у разі настання передбаченого договором події (страхового випадку). 

     Страхування знижує навантаження на видаткову частину бюджету (оскільки відшкодовуються збитки при настанні непередбачених природних і техногенних явищ), дозволяє успішно вирішувати питання соціального забезпечення, будучи найважливішим елементом соціальної системи держави. Страхування дозволяє залучити в економіку значні інвестиційні ресурси. У розвинених країнах страхування в силу своєї специфіки і виконуваних функцій є стратегічним сектором економіки. 
Економічної сутності страхування відповідають його функції. Більшість економістів виділяють наступні функції: ризикова, попереджувальна, контрольна і заощаджувати. 
Головною є ризикова функція, тому що страховий ризик, як ймовірність шкоди, пов'язаний з основним призначенням страхування - надання грошової допомоги постраждалим особам. Саме в рамках дії ризикової функції відбувається перерозподіл грошової форми вартості серед учасників страхування у зв'язку з наслідками випадкових страхових подій.

      Попереджувальна функція припускає широкий комплекс заходів, спрямованих на фінансування заходів щодо недопущення або зменшення наслідків нещасних випадків. Економічна сутність цієї функції в тому, що, розташовуючи страховими фондами, компанія зацікавлена ​​в тривалому використанні цих коштів. Маючи на захисті численні, у тому числі однорідні ризики різних суб'єктів, страхова компанія прагне до скорочення ймовірності виплат шляхом зменшення ймовірності страхового випадку. Для цього в тарифах на окремі види страхування передбачаються визначені відрахування для утворення фондів попереджувальних заходів.

     Контрольна функція страхування полягає в строго цільовому формуванні і використанні засобів фонду страхування. Дана функція випливає з зазначених вище функцій і проявляється одночасно з ними в конкретних страхових відносинах. Відповідно з контрольною функцією на підставі законодавчих та інструктивних документів здійснюється фінансовий страховий контроль над правильністю проведення страхових операцій. Ощадна функція реалізується за допомогою накопичувальних видів страхування.

 
            Враховуючи викладене, можна зробити висновок: страхування є одним з найважливіших елементів системи ринкових відносин і являє собою фінансові відносини, пов'язані з виконанням специфічних функцій в економіці. Страхування сьогодні забезпечує економічні інтереси окремої людини і суспільства в цілому.

     Відносини у сфері страхування можна розділити на дві групи: 
1. Відносини між страховиками і страхувальниками з приводу створення і використання страхових фондів. 
2. Відносини з приводу належного функціонування страхового фонду і забезпечення його цільового призначення між органом державного страхового нагляду, а також іншими державними органами, і страховиками, регульовані шляхом владних приписів державних органів. 

2. Роль особистого страхування в житті суспільства

     Страхування, і особливо страхування життя, у сучасному суспільстві відіграє велику роль у функціонуванні економіки та підтримки життєвого рівня населення. Тому в країнах Західної Європи, США та Японії страхування життя - найпопулярніший вид страхування, його частка на ринку - від 60% до 80%. 

     Основною роллю особистого страхування є підвищення соціальної захищеності населення шляхом виплат грошових компенсацій у випадку втрати здоров'я, життю або працездатності, підвищення обсягу пенсій за рахунок виплат рент (ануїтетів), забезпечення населення якісним медичним обслуговуванням і багато іншого. У свою чергу, висока соціальна захищеність населення сприяє підвищенню довіри до уряду, стабілізації політичної обстановки, що можна вважати політичною роллю особистого страхування.

     Економічна роль особистого страхування полягає в тому, що страхові виплати за договорами особистого страхування зменшують видаткову частину державного бюджету на соціальні програми, а грошові кошти, що акумулюються страховими компаніями, можуть стати джерелом значних довгострокових інвестицій в економіку держави. У Росії це має особливе значення у зв'язку з кризою пенсійної системи і несприятливими демографічними тенденціями. В умовах дефіциту інвестиційних ресурсів залучення за допомогою страхових технологій заощаджень населення може стати суттєвим елементом державної фінансової політики та сприяти зниженню зовнішніх запозичень.

Страхування, як метод управління ризиками, сприяє захисту інтересів громадян, їх безпеки. Роль страхування особливо важлива в контексті економічних реформ, оскільки воно стимулює розвиток ринкових відносин та ділової активності, покращує інвестиційний клімат. Значимість страхування істотно зростає в період переходу до ринку і зміцнення приватної власності. На відміну від планово-адміністративної системи, держава перестає нести відповідальність за відшкодування шкоди в разі несприятливих подій, стихійних лих і катастроф. У свою чергу, це сприяє формуванню попиту на страхові послуги.

     Ступінь розвитку страхового ринку відображає можливості економічного зростання країни. Сприяючи перерозподілу ризиків між економічними суб'єктами і відшкодування збитків за рахунок накопичення, страхування дозволяє підвищити ефективність економіки, тому розвиток національної системи страхування - одна з важливих стратегічних завдань у галузі створення інфраструктури ринку.

     У всіх економічно розвинених країнах страхування є стратегічним сектором економіки. Обсяг резервів і терміни, на які розміщуються кошти, перетворюють страхові компанії в найпотужніші фінансові кредитують інститути. За допомогою своєї діяльності вони концентрують у своїх руках величезну фінансову міць. Тому очевидно, що сферу страхування необхідно розвивати і що її чекає велике майбутнє. 

3. Проблеми  та перспективи розвитку особистого страхування  в Україні.

      За  останні роки на ринку особистого страхування України зросла

питома вага ризикових короткострокових видів  страхування, що

передбачають  відповідальність за наслідки нещасних випадків. Зростання

питомої ваги короткострокових договорів має більше негативних наслідків,

ніж позитивних.    Короткострокові угоди не дають  можливості страховику

акумулювати грошові  засоби з метою довгострокового  їх інвестування та

отримання прибутку від інвестиційної діяльності, який можна було б

використати на здешевлення послуг із страхового захисту  та на здійснення

повнішого захисту  інтересів громадян. Отже, це невигідно, з огляду на

довгостроковий  період ні страховику, ні страхувальнику. Невигідно і з

погляду інтересів  держави ні в страховій, ні в інвестиційній, ні в

податковій політиці. Переважна більшість договорів  особистого

страхування була укладена в колективній формі за рахунок підприємств. Це

пояснюється, з  одного боку, вкрай низькими індивідуальними  доходами

переважної більшості  громадян України, через що й попит  для них на

страхові послуги  не є першочерговим, а також —  недовірою пересічних

громадян до страхового захисту як гаранту їхнього добробуту. З другого

боку, з погляду  інтересів страхувальника-підприємства укладати такі

договори було вигідно, оскільки: а) в такий спосіб вони стимулювали

своїх працівників  за допомогою страхових виплат; б) заощаджували кошти в

розмірі нарахувань на фонд оплати праці; в) вирішувалась певною мірою

проблема переведення  безготівкових грошових засобів  у готівку (внески

сплачують за безготівковими рахунками, а виплати отримують  готівкою). 

 Позитивними  тенденціями розвитку особистого страхування в Україні

є: 

— збільшення обсягів  страхових резервів на один договір;

льшення обсягів  страхових резервів на один договір; 

— вирівнювання темпів зростання страхових премій та страхових резервів; 

— збільшення рівня  страхових виплат як свідчення зростання повноти

виконання своїх  зобов’язань перед страхувальником;

В основі особистого страхування, як і страхування майна, також лежить

замкнутий перерозподіл страхових платежів між учасниками особистого

страхування через  спеціальний страховий фонд. Разом з тим, очевидні й

розбіжності між  ними, тому що об’єктами страхових  відносин в особистому

страхуванні є  працездатність, здоров’я, життя  людей  тобто воно

пов’язане із специфічною  стороною виробництва - відтворенням робочої

сили. Але цей  найважливіший чинник виробництва неможливо безпосередньо

виразити у  ціновому виразі, що й визначає особливості  особистого

страхування.            

      На відміну від страхування  майна особисте страхування не

забезпечує відшкодування  матеріальних збитків, а дозволяє одержати

грошову допомогу застрахованим громадянам або їхнім  сім’ям.  

      Така допомога надається в  разі смерті застрахованого члена  сім’ї

чи втрати ним  здоров’я або працездатності. Специфічною  формою особистого

страхування є  страхування на дожиття, змістом якого є нагромадження

визначеної страхової  суми до кінця дії договору страхування. Таке

страхування сприяє зміцненню матеріального добробуту  населення, дає

можливість створювати грошові джерела для додаткового  страхового захисту

вже досягнутого рівня життя. 

      Враховуючи специфіку об’єктів  особистого страхування, інакше  слід

оцінювати таку характерну ознаку страхування, як надзвичайність

виникнення певних подій. Зрозуміло, не можна передбачити  настання таких

подій, як нещасний випадок, смерть, втрату працездатності, які мають

надзвичайний  характер. Але факт дожиття застрахованого до певної дати

залежно від  його віку, стану здоров’я, способу  життя тощо можна

прогнозувати  з певною мірою страхового ризику. 

      Необхідність особистого страхування зумовлена ризиковим характером

процесу відтворення  робочої сили в умовах зростаючої насиченості

виробництва складними  техніко-технологічними системами, в  умовах

погіршення довкілля. Все актуальнішою в розвинутих країнах, та й в

Україні, стає проблема матеріального забезпечення людей похилого віку,

питома вага котрих у загальній чисельності  населення неухильно зростає. 

      Таким чином, об’єктивно посилюється  потреба у відшкодуванні втрат

у доходах людей  у зв’язку з наслідками страхових  випадків, тобто йдеться

про страховий  ризик і захист власності та матеріального  благополуччя

громадян.     Ця потреба викликає необхідність суспільного  страхового

захисту і матеріалізується в суспільних фондах споживання. В  складі їх

усе значнішу частку, особливо в країнах з розвинутими ринковими  инутими

 ринковими  відносинами, складають фонди  соціального страхування і пенсійні

 фонди, які  становлять зміст соціального  страхування. 

      Зазначимо, що держава не бере  на себе повністю задоволення

відповідних соціальних потреб людей лише за рахунок суспільних фондів

споживання. Тому необхідне доповнення суспільного  страхового захисту

певною часткою  грошових доходів самих трудящих: або за рахунок сімейних

заощаджень, або  за допомогою особистого страхування  як колективної форми

страхового захисту. 

Взаємозв’язок соціального й особистого страхування  зумовлює певні

особливості в  управлінні страховими операціями, що викликається різними

сферами перерозподілу  страхових платежів. Соціальне страхування  й

пенсійне забезпечення беруть участь у перерозподілі фінансових ресурсів

підприємств та організацій і відповідно управляються спеціалізованими

державними органами.

     У ринку страхування життя великий потенціал. За консервативним прогнозами, в 2007-2012 роках ринок класичного накопичувального страхування життя в Україні буде рости в середньому на 30-40% в рік і до 2012 року складе $ 1-1,5 млрд. Основною рушійною силою розвитку ринку страхування життя стануть корпоративні клієнти, а найбільш цікавим продуктом - змішане страхування життя. Саме на цей вид страхування роблять ставку провідні страховики. 

Особисте страхування  пов’язано з перерозподілом індивідуальних грошових

доходів і проводиться  в сучасних умовах як державними, так  і

недержавними  страховими організаціями. Обслуговування застрахованих

проводиться за  місцем  їхньої  роботи  чи  проживання. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

ВИСНОВОК 

     Страхування - стратегічно важливий елемент економічної системи. Воно дозволяє створювати великі інвестиційні ресурси, звільняє державний бюджет від необхідності відшкодування збитків від непередбачених подій, підвищує соціальну захищеність громадян. Особисте страхування виконує важливу соціальну функцію, оскільки зачіпають інтереси кожної людини. Тому розвитку і підтримці особистого страхування необхідно приділити особливу увагу. У розвинених країнах особисте страхування займає перше місце серед інших галузей страхування за обсягами збирається премії. 

     До числа основних напрямів розвитку сфери страхування належать: 
• вдосконалення законодавчої бази та механізму захисту інтересів страхувальника; 
• підвищення надійності системи страхування; 
• збільшення фінансового потенціалу російських страховиків; 
• створення ефективних сфер для розміщення тимчасово вільних коштів страхових компаній; 
• підвищення рівня платоспроможності страхувальників; 
• поява стимулів для укладання договорів страхування; 
• підвищення страхової культури та інформованості населення. 

     Ринок особистого страхування має великий потенціал. Будучи частиною економічної системи, він багато в чому залежить від неї. У той же час, активно розвиваючись, особисте страхування здатне стати найважливішим елементом зростання економіки. Україна має всі можливості для завоювання великої частки світового ринку страхування, оскільки перебуває у вигідному положенні в порівнянні з іншими країнами - володіє величезними людськими ресурсами. 

     Використана література 

1. Гінзбург А. І. Страхування. 2-е вид. - СПб: Пітер, 2006 - 208 с.
2. Жукова Т. Кінець епохи нерішучості / / Поліс. - 2007. - № 1. - С. 70-74. 
3. Базидевич В.Д., Базидевич К.С. «Страхова справа» - К.: Товариство “Знання”, КОО, 1997.-216 с. ;
4. Бігдаш Володимир Дмитрович. Страхування: Навч. посіб. для студ. ВНЗ / Міжрегіональна академія управління персоналом. — К. : МАУП, 2006. — 444с.
5. Адамович В.В. Реформування галузі страхування життя в Україні: вимога часу, потреба суспільства, завдання влади // Страхова справа. - 2002. - № 3(7).

Інтернет ресурси

1. www.Referat.Kulichki.net
2. www.uainsur.com