Сутність планування діяльності підприємств

План

1. Сутність планування діяльності підприємств
2. Основні види
3. Методи, за допомогою яких здійснюється планування

1. Сутність планування

Планування  діяльності підприємства - одна з найважливіших  функцій управління підприємством.

У планах відображаються всі прийняті управлінські рішення, містяться обґрунтовані розрахунки обсягів виробництва і продажів продукції, проводиться економічна оцінка витрат і ресурсів, а також кінцевих результатів виробництва.

Планування  є власне процесом визначення цілей, що їх передбачає досягти підприємство за певний період, а також процесом визначення способів їх досягнення.

Планування є центральною ланкою господарського механізму управління та регулювання виробництва.

Взаємозв'язок планування й  управління можна уявити у вигляді  схеми (рис. 1.1).

 
 
Процес планування є спробою уявити собі картину майбутнього.

Це процес, який передбачає знання теперішнього стану  справ і тенденцій розвитку, які  допомагають спрогнозувати майбутнє, а також володіння методикою, яка дозволяє змоделювати перехід з теперішнього стану в майбутній прогнозований стан. 
 
Планування - це процес вироблення і прийняття рішень, які дозволяють забезпечити ефективне функціонування і розвиток підприємства в майбутньому.

Планування вирішує  такі важливі проблеми:

• визначає ступінь життєздатності та майбутньої стійкості фірми;
• знижує ризик діяльності;
• конкретизує перспективи бізнесу у вигляді системи кількісних і якісних показників;
• привертає увагу і забезпечує підтримку з боку потенційних інвесторів;
• розвиває перспективний погляд на фірму та її робоче середовище.

2. Основні види планування

Залежно від  тривалості планового періоду плани  поділяються на: довгострокові (стратегічні); середньострокові (поточні); короткострокові (оперативні). 
 
Довгостроковий план (10-15 років) - у ньому формулюються завдання, пов'язані за часом та ресурсами, а також загальна стратегія поставлених цілей.

Довгострокові плани включають укрупнені показники  діяльності підприємства, які розробляються  на основі попередньо проведених досліджень і складання прогнозів розвитку підприємства.

Цей вид планів ще можна назвати перспективним  плануванням. 
 
Середньостроковий план - це власне деталізований стратегічний план, в якому поєднуються усі напрямки діяльності підприємства на поточний фінансовий рік.

Поточне планування розробляється в розрізі середньострокового плану й уточнює його показники. Структура й показники річного планування розрізняються залежно від об'єкта та поділяються на заводські, цехові й бригадні.

Короткостроковий план присвячений вирішенню конкретних питань діяльності підприємства в короткостроковому періоді.

Має вузьку спрямованість, високий ступінь деталізації  і характеризується великим розмаїттям прийомів та методів.

Оперативно-виробниче планування уточнює завдання поточного річного плану на більш короткі відрізки часу (місяць, декада, зміна, година) і за окремими виробничими підрозділами (цех, дільниця, бригада, робоче місце).

Такий план є засобом забезпечення ритмічного випуску продукції та рівномірної роботи підприємства і доводить планові завдання до безпосередніх виконавців (робітників).

Оперативно-виробниче планування поділяється на міжцехове, внутрішньо-цехове та диспетчеризацію. Кінцевим етапом заводського оперативно-виробничого планування є змінно-добове планування.

У цілому перспективне, поточне й оперативно-виробниче планування взаємопов'язані й утворюють єдину систему. Основні параметри і показники за видами планування подано в табл. 1.1.

Таблиця 1.1.  Основні параметри та показники планування

Є різні ознаки класифікації планування за видами, термінами, формами  та іншими ознаками.

З погляду обов'язковості  прийняття і виконання планових завдань воно поділяється на директивне й індикативне планування.

Директивне планування характеризується обов'язковим прийняттям і виконанням планових завдань, встановлених вищестоящою організацією для підлеглих та підприємств.

Директивне  планування пронизувало всі рівні  системи соціалістичного, централізованого планування (підприємства, галузі, регіони, економіку в цілому) обмежувало ініціативу підприємств.

У ринковій економіці  директивне планування використовується на рівні підприємств у процесі розроблення їхніх поточних планів.

Індикативне планування - це форма державного регулювання виробництва через регулювання цін і тарифів, ставок податків, банківських відсоткових ставок за кредит, мінімального рівня заробітної плати та інших показників.

Елементи індикативного  плану називаються індикаторами.

Індикатори - це параметри, які характеризують стан і напрями розвитку економіки, вироблені органами державного управління.

У складі індикативного  плану можуть бути і обов'язкові завдання, але їхня кількість дуже обмежена.

Тому в цілому план має спрямовуючий, рекомендаційний  характер.

Стосовно підприємств (організацій) індикативне планування частіше застосовується під час  розроблення перспективних планів.

Необхідно розрізняти перспективне планування, прогнозування, стратегічне планування, тактичне планування та бізнес-планування, які взаємопов'язані, утворюють єдину систему і виконують різні функції та можуть застосовуватися самостійно.

Перспективне планування засноване на прогнозуванні. 

Прогнозування є базисом, фундаментом перспективного планування та, на відміну від нього, засноване на економіко-математичному, науково-обґрунтованому аналізі перспектив розвитку підприємства в майбутньому.

Стратегічне планування ставить перспективні цілі, виробляє засоби їх досягнення, визначає основні напрями розвитку підприємства (організації), що особливо важливо, формує місію підприємства, спрямовану на реалізацію його загальної мети.

Місія деталізує  статус підприємства (організації) та забезпечує напрями, орієнтири для визначення цілей і стратегій на різних рівнях розвитку.

Тактичне  планування, на відміну від перспективного і стратегічного, охоплює короткостроковий та середньостроковий періоди й спрямоване на реалізацію виконання цих планів, які конкретизуються в комплексних планах соціально-економічного розвитку підприємства.

Бізнес-планування є різновидом техніко-економічного планування, проте в умовах ринкової економіки його функції значно розширилися і воно стало самостійним видом планування.

Сучасні фірми, в основному, займаються поточним та оперативним плануванням.

Але для того, щоб успішно працювати на ринку тривалий час, необхідне стратегічне планування, яке включає в себе розробку довгострокових планів розвитку фірми на основі проведеного комплексного аналізу, наукове прогнозування ринкової ситуації і перспектив розвитку галузі в різних регіонах.

3. Методи, за допомогою яких здійснюється планування

Найважливішою функцією управління підприємством  є планування його діяльності. Планування здійснюється за допомогою різних методів, які класифікуються за певними ознаками. Розглянемо їх:

Ознака: вихідна позиція для розробки плану.

Методи:

• ресурсний (враховує ринкові умови господарювання та наявні ресурси, застосовується при монопольному становищі);
• цільовий (використовується при конкурентній боротьбі, враховує потреби ринку, попит на продукцію).

Ознака: принципи визначення планових показників.

Методи:

• екстраполяційний (визначає проміжні та кінцеві значення планових показників);
• інтерполятивний (за цим методом підприємство встановлює цілі для досягнення в майбутньому).

Ознака: спосіб розрахунку планових показників

Методи:

• спробно-статистичний (використання фактичних статистичних даних за попередні роки);
• чинниковий (планові значення показників визначаються на основі розрахунків впливу найважливіших чинників, що обумовлюють зміни цих показників);
• нормативний метод (планові показники розраховуються на основі прогресивних норм використання ресурсів із врахуванням їх змін).

Ознака: узгодження ресурсів та потреб.

Методи:

• балансовий (суть – розробка спеціальних таблиць-балансів, в одній частині яких – напрямки витрати ресурсів, в іншій – джерела їх надходження);
• матричний (побудова моделей взаємозв’язків між виробничими підрозділами та показниками).

Ознака: варіантність плану.

Методи:

• одноваріантний (інтуїтивний);
• поліваріантний;
• економічно-математичний.

Ознака: спосіб виконання розрахункових операцій

Методи:

• ручний;
• механізований;
• автоматичний

Ознака: форма подання планових полказників

Методи:

• табличний;
• лінійно-графічний;
• логіко-структурний.