Сутність, переваги i недоліки муніципальних облігацій.

План

1. Сутність, переваги i недоліки муніципальних облігацій.
2. Випуск облігацій місцевих органів влади.
3. Облігації місцевих органів влади на фінансовому ринку. 
   1. Сутність, переваги i недоліки муніципальних облігацій.

Останнім часом в  Україні все більше уваги приділяють питанням адміністративної реформи та вирішенню проблем децентралізаційних відносин. Тому дедалі вагомішу роль в процесі вирішення суспільних проблем починають відігравати органи місцевого самоврядування. Відтак, на міські бюджети лягає додатковий тягар, пов’язаний не лише із забезпеченням безперебійного функціонування таких важливих сфер життєдіяльності міста, як житлово-комунальне господарство, інженерна та транспортна інфраструктура, будівництво житла та інших капітальних об’єктів, а й зі створенням додаткових умов для їх розвитку. Зрозуміло, що в цьому випадку міста зіштовхуються з проблемою нестачі коштів, які потрібно спрямовувати на вирішення окреслених завдань. В цих умовах вихід на ринок місцевих запозичень є чи не найбільш ефективним та доволі зручним інструментом вирішення проблем, пов’язаних з залученням необхідних коштів для фінансування тих чи інших інвестиційних проектів, спрямованих на покращення міської інфраструктури

В країнах з розвинутими  ринковими економіками та сильним  місцевим самоврядуванням, місцеві запозичення є одним з основних джерел фінансування довгострокових та дорогих інвестиційних проектів на місцевому рівні. За умов кращої фінансової стабілізації та визначення більш надійних i сталих джерел надходжень до місцевих бюджетів, органи місцевого самоврядування в Україні можуть стати реальними позичальниками як на ринку прямих кредитів, так і на ринку боргових цінних паперів.

Одним із перспективних  джерел залучення необхідних коштів до місцевих бюджетів є випуск муніципальних облігацій. Муніципальні облігації, як показав досвід багатьох країн світу, є потужним та перспективним фінансовим інструментом, завдяки якому органи місцевого самоврядування можуть ефективно вирішувати власні поточні й довготермінові проблеми, пов`язані з фінансуванням бюджетних видатків.

Муніципальні облігації  – цінні папери, які випускаються місцевими органами державної влади  як засіб залучення фінансових ресурсів для реалізації власних інвестиційних  програм, а також у випадку  дефіциту місцевого бюджету або на позабюджетні цілі.

Щодо поняття «орган місцевого самоврядування», під  ним розуміють муніципалітет. Муніципалітет (фран. – municipalite, від лат. – municipium –  виборні органи місцевого, здебільшого  міського самоврядування). Звідси й  пішла назва «муніципальні облігації». Хоча в різних країнах це поняття має свої особливості. Так, в Україні не вживають офіційно термін «муніципалітет». Відповідно до Конституції України (ст. 2) місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами як безпосередньо, так і через відповідні місцеві (сільські, міські, районні та обласні) ради. Основною метою випуску муніципальних облігацій є запозичення коштів для:

• фінансування проектів місцевих органів влади або територіальних утворень, які мають виключно місцеве значення (потреби комунальних господарств тощо);

• погашення існуючих зобов’язань (муніципальних цінних паперів, випущених попередньо);

• задоволення нагальних  потреб місцевих органів влади або  територіальних утворень у грошових коштах в очікуванні майбутніх надходжень.

Ознаки муніципальних  облігацій, як виду цінних паперів:

• мають номінал, розмір якого визначається у час випуску  і характеризує основну суму боргу  емітента;

• можуть передбачати  виплату відсотків;

• мають обмежений  термін обігу (на відміну від акцій, що не мають визначеного строку обігу і можуть перебувати на ринку до ліквідації їх емітента або прийняття відповідного рішення про анулювання).

Властивості муніципальних  цінних паперів:

• за надійністю і безризиковістю поступаються лише державним цінним паперам, але різні їх види мають різну надійність залежно від джерела забезпечення боргу;

• за первинного розміщення продаються переважно на аукціонах;

• здебільшого мають  неринковий характер;

• доходи на такі цінні  папери, як правило, не оподатковуються;

• можуть бути іменними і на пред’явника (останніх стає все  менше, оскільки особи, звільнені від  податків, державою реєструються);

• під час випуску  передбачається право дострокового погашення їх емітентом.

Розвиток ринку місцевих запозичень в Україні відбувався під впливом формування правової бази, яка його регулювала. Активне формування нормативно-правової бази, яка б регулювала весь спектр правових відносин, які виникають у процесі випуску, розміщення та погашення облігацій місцевої позики розпочалося вже у 1998 році, але базові документи були прийняті після 2000 року. Спершу, у 2001 році Верховною Радою України було ухвалено Бюджетний кодекс України, який закріпив право місцевих рад та Верховної Ради АРК Крим приймати рішення про здійснення запозичень (нова редакція Бюджетного Кодексу відбулась у 2011 році). Потім у 2006 році було прийнято Закон України "Про цінні папери та фондовий ринок", в якому визначено основні положення відносно одного із джерел місцевих запозичень, а саме, облігацій місцевих позик.

На сьогоднішній день в Україні, як і в цілому світі, в структурі місцевих позик переважає  випуск муніципальних цінних паперів. Ця перевага прослідковується як в кількісному, так і в грошовому вираженнях.

Історію розвитку вітчизняного ринку облігацій місцевих позик умовно можна розділити на два періоди. У перший період – з 1995 по 1998 роки – відбулося кілька емісій облігацій місцевих позик органами місцевого самоврядування Харкова, Києва, Донецька, Дніпропетровська, Одеси та ін., результати яких були не однозначними.

Облігаційні позики місцевих органів влади у місті  Києві

За період з 1998 р. по 2003 р. муніципальні облігації як інструмент залучення кредитних ресурсів практично не використовувався. Це пов’язано перш за все із втратою довіри до такого інструменту зі сторони інвесторів. Цю довіру було підірвано фінансовою кризою 1998-1999 рр. та дефолтом одеських облігацій.

Виділяють декілька причин, що призвели до дефолту за одеськими  муніципальними позиками. Насамперед, це нецільове використання позики. За призначенням було використано тільки чверть залучених ресурсів. Інша причина – відсутність прозорості у здійсненні емісії, тобто допущення розрахунків у іноземній валюті; необґрунтовано високі відсотки, відсутність страхового покриття тощо.

Другий період розвитку розпочався з 2003 року, коли Київ знову  ризикнув вийти на ринок внутрішніх і зовнішніх запозичень, завдяки чому місцевий бюджет став дієвим, з'явилися можливості реалізувати проекти, для фінансування яких у міста не було коштів. У новому правовому полі, після прийняття нового Бюджетного кодексу, Київська міська рада здійснила емісію облігацій на суму 100 млн грн на внутрішньому ринку і 150 млн дол/ США запозичила на зовнішньому ринку в іноземних банків-кредиторів, які, у свою чергу, емітували сертифікати участі у позиці

Ринок муніципальних  облігацій є дуже привабливим, оскільки вважається, що надійність муніципальних облігацій поступається лише державним цінним паперам. Тому можна виділити певні переваги випуску облігацій місцевих позик:

− конкуренція між  інвесторами сприяє зниженню відсоткових  ставок;

− місто налагоджує безпосередні стосунки з інвесторами;

− завдяки вчасному погашенню  облігацій місто створює свою публічну історію кредитоспроможності, яка у майбутньому дозволить  більші за обсягом випуски муніципальних  облігацій та інші запозичення;

− детальне публічне розкриття  інформації про фінансовий стан сприяє прозорості процесів управління містом та підвищення загальної довіри до органів управління;

− такі зобов’язання можуть бути привабливим інструментом для  банків як застава під отримання  кредитів та ін.;

− сума випуску облігацій  обмежена лише законодавством та розумінням інвесторів кредитоспроможності міста.

Поряд з привабливими рисами муніципальних облігацій  ще є основні чинники, які продовжують  стримувати розвиток цього сегменту вітчизняного фондового ринку, насамперед це:

− відсутність дієвого механізму гарантування прав кредиторів;

− недостатня ліквідність  і привабливість муніципальних  облігацій порівняно з іншими борговими інструментами фондового  ринку;

− відсутність розвиненої інфраструктури фондового ринку, що не дозволяє фізичним особам активно брати участь в обігу цих фінансових інструментів;

− відсутність або  дуже низький рівень підготовки працівників  відповідних структурних підрозділів  органів місцевого самоврядування щодо проведення роботи з підготовки та забезпечення випуску цінних паперів;

− законодавчі обмеження  щодо розвитку як зовнішніх, так і  внутрішніх муніципальних запозичень;

− невисокий рівень довіри інвесторів до держави через нестабільність економічної та, особливо, політичної ситуацій.

До основних причин, що негативно вплинули на розвиток в Україні муніципальних облігаційних позик, можна віднести:

- невідпрацьованість  схем обороту облігаційних позик;

- неточності в інвестиційних  планах емітентів та неправильна оцінка поточної ситуації в регіоні, що призводить до необґрунтованості терміну на який емітовано облігації, терміну окупності проектів та механізму використання залучених коштів;

- нерозвиненість вітчизняного  фондового ринку, зокрема вторинного, відсутність необхідної інфраструктури;

- відсутність єдиного  нормативного документу, який би забезпечив вдосконалення нормативної бази у сфері місцевих запозичень i гарантій;

- відсутність механізму  захисту прав кредиторів з  контролю за цільовим використанням позикових коштів, управлінню коштами резервних фондів позик (що веде до їх неефективного та/або неправомірного використання), системи моніторингу реалізації інвестиційних проектів та оцінки величини кредитних ризиків за ними.

Розглядаючи стан обсягу залучення  місцевих позик в Україні слід зазначити, що на даний час вони є незначними. Згідно даних Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку протягом 2009 року зареєстровано 3 випуски облігацій місцевих позик на суму 370,00 млн. грн.

Обсяг зареєстрованих випусків облігацій місцевих позик у 2005-

2009 роках, млн. грн.

Випуск муніципальних  облігацій, як складова частина роботи з розвитку соціальної сфери муніципальної  території, включає в себе наступні основні етапи:

- інвентаризація соціальних  проблем, що існують на даній  території, їх ранжирування, якісну  та кількісну оцінку;

- вибір потенційних  учасників проекту із інституційних  інвесторів та консультантів;

- визначення по об’єкту,  що планується оцінки реальної  потреби в його створенні. За допомогою соціологічних опитувань, а можливо, i масових опитувань у вигляді референдуму з метою виявлення думки населення, що проживає на даній території не лише щодо необхідності реалізації проекту, але і пропозиції про параметри об’єкту, а також про інші форми та способи вирішення соціальних проблем. Визначення ступені потенційної участі населення у фінансуванні програм, що пропонуються. Це може бути окрема процедура, за допомогою якої буде попередньо визначено, хто i скільки коштів готовий вкласти в реалізацію соціально значимого об’єкту. Робота з жителями не повинна припинятися і після

прийняття рішення про  реалізацію проекту;

- складання скороченого  вигляду бізнес-планів окремих  проектів i програм.

2. Випуск облігацій  місцевих органів влади.

Якщо, наприклад, місцеві органи влади у місті Києві вирішили випустили облігації місцевих позик, то для цього треба з’ясувати ряд питань. Перш за все, місто повинно вирішити задля чого йому потрібен такий довгостроковий механізм фінансування, як муніципальні облігації. Згідно з Бюджетним кодексом, надходження від випуску муніципальних облігацій можуть направлятися лише на покриття видатків бюджету розвитку. Відтак, цілями прийнятними для багатьох українських міст може виявитися реконструкція системи вуличного освітлення, придбання енергозберігаючого обладнання, спорудження житла, реконструкція міського стадіону, реконструкція центральної частини міста, реконструкція та будівництво доріг і мостів або реконструкція та модернізація підприємств комунальної сфери, які забезпечують опалення, водопостачання, водовідведення або очищення стічних вод.

Припустимо, що місту  необхідно позичити 10 мільйонів  гривень. Загалом схема працюватиме  таким чином:

• Місто розбиває велике запозичення на малі частки. Місто може здійснити запозичення у розмірі 10 мільйонів гривень шляхом випуску 10000 облігацій номінальною вартістю 1000 гривень кожна.
• Кожна облігація є зобов'язанням міста погасити основну суму боргу та сплатити відсотки покупцям облігацій (інвесторам).
• Місто наймає уповноважене рейтингове агентство для підготовки звіту про кредитний рейтинг і присвоєння кредитного рейтингу. Рейтинг є оцінкою, яка визначає ймовірність дефолту міста за облігаціями (тобто його несплати у повному обсязі та вчасно).
• Інвестиційний меморандум, що його, як правило, складає найнятий містом інвестиційний банк, надає потенційним інвесторам вичерпну інформацію про випуск облігацій, включаючи:
• графік виплат за облігаціями;
• детальну інформацію про фінансовий стан міста;
• ризики інвестування в облігації;
• інформацію про те, чи обертатимуться облігації на фондовій біржі або у торгівельній системі (котирування на біржі дає змогу інвесторам купувати та продавати облігації впродовж усього терміну їхнього обігу).
• юридичні питання, в тому числі документи, що підтверджують наявність висновку державних органів щодо здійснення запозичення та реєстрації у Комісії з цінних паперів і фондового ринку.

Оскільки випуск облігацій  вимагає певних технічних знань  на усіх етапах, включаючи підготовку інвестиційного меморандуму, місто повинно розглянути питання залучення фінансового радника для надання допомоги у випуску облігацій. У ролі фінансового радника, зазвичай, виступає інвестиційний банк, запрошений містом, яке випускає облігації, для підготовки та маркетингу випуску.

Фінансовий консультант  здійснює такі важливі функції:

• Фінансовий консультант аналізує кредитоспроможність потенційних емітентів, міст і комунальних підприємств.
• Фінансовий консультант надає поради щодо структурування позики (розмір, відсоткова ставка, термін погашення, засоби підвищення надійності запозичення).
• Фінансовий консультант готує детальну інформацію про місто, випуск облігацій та запропоновані інвестиційні проекти, яка надаватиметься інвесторам.
• Фінансовий консультант забезпечує дотримання всіх законодавчих і регуляторних вимог.
• Фінансовий консультант управляє процесом розміщення випуску облігацій серед інвесторів.
• Фінансовий консультант може придбати весь випуск облігацій.
• Фінансовий консультант здійснює лістинг облігацій для торгівлі на вторинному ринку за рішенням місцевої влади.

Приклад випуску муніципальної  облігації на суму 10 мільйонів гривень.

• Загальний обсяг запозичення: 10 млн. грн.
• Кількість облігацій: 1000.
• Номінальна вартість однієї облігації: 1000 грн.
• Періодичність виплати відсотків: 4 рази на рік.
• Строк погашення: 2-5 років після дати випуску.
• Випуск облігацій: 10 млн. грн., строк погашення 5 років, ставка 15 відсотків.
• Примітка: реальна відсоткова ставка залежатиме від ситуації на ринку у момент випуску та кредитоспроможності емітента.
• Сплата основної суми та відсотків = 2,98 млн. грн. на рік протягом 5 років.
• Інвестори аналізують, чи будуть виплати здійснюватися вчасно та у повному обсязі.

Етапи підготування випуску облігацій:

1. Визначте операційний профіцит вашого міста за останні три роки і спрогнозуйте його значення на наступний рік. Операційний профіцит - це різниця між періодичним операційним доходом та періодичними операційними видатками. Ваш операційний профіцит є рекомендованим джерелом для виплати основної суми та відсотків інвесторам, які придбають ваші облігації.
2. Виходячи з вашого операційного профіциту, очікуваної відсоткової ставки, а також очікуваного терміну погашення облігацій, визначте, яку суму боргу (основну та відсотки) ваше місто зможе впевнено виплатити. Це й буде орієнтовна сума вашого запозичення.
3. Визначте важливі інфраструктурні проекти, які можна буде профінансувати із запланованої суми запозичення.
4. Найміть уповноважене рейтингове агентство, яке призначить рейтинг вашому місту та випуску облігацій, що планується. Наявність кредитних рейтингів є обов'язковою відповідно до Закону України "Про державне регулювання ринку цінних паперів в Україні" та Постанови Кабінету Міністрів України № 207. Рейтинги коштують від 30 тис. до 125 тис. грн. залежно від рейтингового агентства.
5. Місто має скласти проект рішення про здійснення запозичення, в якому має бути зазначений максимальний розмір запозичення, максимальну відсоткову ставку та максимальний термін погашення.
6. Місто має підготувати документи, які необхідні для отримання висновку Міністерства фінансів про відповідність проекту рішення про здійснення запозичення вимогам, установленим бюджетним законодавством (відповідно до вимог Постанови Кабінету Міністрів України №207.) Серед іншого, Міністерство фінансів вимагає детальної інформації про землю, що знаходиться у власності міста.
7. Міська рада має ухвалити рішення про здійснення запозичення, а також дефіцит у бюджеті розвитку, що дорівнює розміру запланованого запозичення.
8. Підготуйте тендер та оберіть фінансового консультанта (його інколи ще називають "лід-менеджером"). Фінансовий консультант - це, як правило, інвестиційний банк, що має досвід роботи з випусками облігацій. Інвестиційні банки часто заздалегідь беруть на себе зобов'язання викупити весь випуск облігацій з визначеною відсотковою ставкою та терміном погашення. Як правило, лід-менеджери отримують комісійні у розмірі 1-1,5% від суми випуску або отримують свою вигоду шляхом встановлення вищої відсоткової ставки. Лід-менеджер також відповідає за відповідність випуску облігацій вимогам законів та інших нормативно-правових актів.
9. Зареєструйте облігації та проспект емісії у Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку України.
10. Опублікуйте проспект емісії.
11. Розмістіть, тобто продайте, облігації. Їх можна розмістити серед інвесторів шляхом проведення аукціону або безпосередньо продати інвестиційному банку, який виконує роль фінансового консультанта. Одразу після продажу облігацій емітент отримує доход від них, тобто суму запозичення.
12. Подайте звіт про розміщення облігацій Державній комісії з цінних паперів та фондового ринку України.
13. Укладіть договір щодо лістингу облігацій на ПФТС або іншій системі для торгівлі цінними паперами. Лістинг дозволяє інвесторам продавати облігації за гроші до настання терміну їх погашення. Це робить облігації більш привабливими для інвесторів і може сприяти зниженню вартості запозичення.
14. Розважливо використовуйте надходження від облігацій для потреб розвитку інфраструктури. Зверніться до Державного казначейства з платіжним дорученням для розміщення коштів, отримані від випуску облігацій, на процентному рахунку.
15. Ретельно плануйте бюджет для того, щоб вчасно здійснювати платежі за облігаціями. Відповідно до Бюджетного Кодексу, виплата боргу є обов'язковою, і місто, яке порушило графік виплати боргу (оголосило дефолт), позбавляється права здійснювати запозичення на п'ять років.

3. Облігації  місцевих органів влади на фінансовому ринку.

Очікування відновлення  ринку муніципальних облігацій  у 2010-2011 роках після повної зупинки наприкінці 2009 року було марним. Значне розширення, яке іноді називали «бумом запозичень міст», що спостерігалося у 2003-2008 роках, змінилося абсолютним «заморожуванням» ринку муніципальних облігацій.

Першопричиною цього  явища є проблема погашення муніципальних випусків облігацій: із 31 емісії, що були здійснені муніципальними органами, було погашено лише 8, ще декілька реструктуризовано. Усі інші муніципальні облігації залишились в обігу на вторинному ринку, при чому більшість з них, очікуючи погашення, осіли в портфелях банків.

У 2010 році вже 15 місцевих рад заявили про свої наміри здійснити  випуск облігацій місцевих позик. У 2011 році - місцеві органи влади Києва, АРК та Черкас. Однак усі намагання  отримати дозвіл на емісію були марними, адже одним із пунктів Меморандуму про економічну та фінансову політику, укладеного між Україною та Міжнародним валютним фондом, передбачено поступове зниження рівня державного боргу.

Загальний обсяг здійснених випусків облігацій місцевих позик  за період 2003-2009 років складає 3103,8 млн. грн. В таблиці показано перелік усіх міських рад, які здійснювали залучення коштів шляхом випуску внутрішніх місцевих позик.

Міські ради, які здійснювали  емісію облігаційних позик у 2003-2011рр.

Київська міська рада (емітент найбільшого випуску внутрішніх місцевих позик за 2003-2011 рр.) залучила шляхом емісії ОВМП у 2003 році 100 млн. грн, у 2008 році – 1 млрд. грн. (35,4% загального обсягу емісії ОВМП). Крім того, Київська міська рада – єдиний емітент, що здійснював випуски облігацій зовнішньої позики.

Місцеві ради, які здійснювали випуск облігацій  зовнішньої позики у 2003-2011 рр.

Обмеження з боку МВФ  – не єдина проблема, що заважає  розвитку ринку муніципальних позик. Існує ще одна, яку варто вважати більш вагомою – занадто низька інвестиційна привабливість бондів муніципалітетів та регіонів в цілому. В період розповсюдження кризових явищ велика кількість рейтингів муніципалітетів та рейтингів боргових інструментів булли переглянуті в бік зниження як національними рейтинговими агенствами, так i міжнародними.

У світовій практиці існує  два основних підходи до рішення  проблеми низької платоспроможності  муніципалітетів: або наявність  ефективного механізму банкрутства, або жорсткий контроль та відповідальність з боку держави. Згідно Бюджетного кодексу України, держава не несе відповідальності за борговими зобов’язаннями АРК та територіальних общин, в той же час процедура банкрутства муніципалітетів також законодавчо не визначена.

Єдиним видом відповідальності місцевих рад за порушення зобов’язань а облігаціями є п’ятирічна заборона на випуск облігацій, що не стимулює фінансову дисципліну емітента. На превеликий жаль, кошти, залучені лише від декількох випусків муніципальних облігацій, були проінвестовані в проекти, що зможуть приносити доходи в майбутньому, за рахунок яких i будуть погашатися відсотки та основна сума зобов ’язань.

Однією з небагатьох альтернатив фінансування потреб міст є залученнякредитів міжнародних  фінансових організацій. Саме це й здійснила  влада Львова у 2009 році, отримавши кредит ЄБРР у розмірі 38 млн. євро на строк 10 років для фінансування трамвайної інфраструктури міста. Києву вдалося залучити кредит ЄБРР на суму 450 млн. євро на реконтрукцію доргі в рамках підготовки до Євро-2012 під мізерні відсотки (близько 2% річних). Однак. Враховуючи підчищені валютні ризики, що виникають при кредитуванні у валюті кредитора, залучення коштів на внутрішньому ринку є більш пріорітетним.

Згідно Бюджетного кодексу, міста з чисельністю населення  від 500 тис осіб мають можливість здійснювати зовнішню емісію облігацій, однак механізм реєстрації останніх розроблено ДКЦПФР не повністю.

Ще однією альтернативою фінансування потреб місцевиз влад можуть бути банківські кредити, ставки за якими починають  знижуватись. Однак, внутрішнє кредитування місцевих влади не зазнало широко розширення, незважаючи на те, що саме банки i інвестиційні компанії є основними гравцями на ринку муніципальних облігацій.

Значно перспективнішим джерелом фінансування міст є залучення коштів привтаних інвесторів.проте останні надають переваги високоприбутковим та прозорим проектам. А не рефінансуванню заборгованості. Будь-які альтернативи муніципальних облігацій програють останнім за універсальністю, обсягами, вартістю залучення ресурсів. В умовах кризового стану інфраструктури, житлового фонду та соціального забезпечення міст «розморожування» ринку муніципальних облігацій було б оптимальним варіантом. Цьому сприяють стабілізація банківської системи. Стан внутрішнього ринку облігацій абсолютно корелює з ліквідністю банківської системи, що з початку 2011 року знаходиться на доволі високому рівні. При цьому, для підвищенняприбутковості діяльності банків необхідно перенести фокус з державних цінних паперів, що вже мають невисоку дохідність, на кредитування та боргові інструменти з вищою прибутковістю.

Список використаної літератури:

1. Білоус, О. А. Ринок облігацій як сегмент фондового ринку // Фінанси України. – 2005. – № 2. – С. 123–128.
2. Карловская, Г. В. Инвестиционные возможности муниципальных займов // ЭКО. – 1999. – № 3. – С. 19–23.
3. Бюджетний кодекс України // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 50-51
4. Штерн, Г. Ю. Ринок муніципальних облігацій в Україні / Г. Ю. Штерн, О. А. Карлова, К. В. Погосьян // Коммунальное хозяйство городов. Научно-технический сборник № 70. – 2006. – С. 323–327
5. Берадзе Г., Берадзе К. Муніципальні облігації України // Ринок цінних паперів: Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – 2002. – № 11. – С. 67-75
6. Глущенко С.В. Муніципальні позики як інструмент фінансування розвитку міст і регіонів // Наукові записки.– 2005. – Том 44. – С. 75-79.
7. Савенко О. Ринок муніципальних облігацій України: проблеми та перспективи розвитку // Ринок цінних паперів: Вісник Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку. – 2005. – № 3. – C. 41-47.
8. Самолова О., Трощинський П. Актуальні проблеми розвитку ринку муніципальних позик в Україні //www.stolytsya.kiev.ua
9. Хохлова Н. Облігації внутрішньої місцевої позики // Цінні папери України. – 2004. – № 6. – С. 10-11.
10. Штерн Ю.Г., Карлова О.А., Погосьян К.В. Розвиток муніципальних облігацій в Україні //www.eprints.ksame.kharkov.ua.
11. Максимова Л.П., Костіна Н.М. Місцеві запозичення як джерело фінансування перспективного розвитку регіонів.// Наукові записки. Том 81. економічні науки. -2008. - С. 57-61.
12. Устюгова Ж.В. Участь муніципальних облігаційних позик у формуванні доходів місцевих бюджетів // Теорії мікро-макроекономіки. –2006. –Випуск 23.
13. Дані Міністерства фінансів України/ [Електронний ресурс]/ Режим доступу://www.minfin.gov.ua
14. Дані Державної комісії з цінних паперів та фондового ринку України/ [Електронний ресурс]/ Режим доступу: //www.ssmsc.gov.ua