Світові фінансові кризи. 2

План

Вступ

1. Загальна характеристика світових фінансових криз.
2. Аналіз та оцінка світових фінансових криз, їх передумов та особливостей в глобальних умовах.
3. Аналіз досвіду провідних країн світу щодо запобігання виникненню й розвитку кризових явищ в економіці. Перспективи розвитку методів попередження кризи в економіці.

Висновки

Список використаних літературних джерел

Додатки

Вступ

Закономірність циклічності розвитку ринкової економіки призводить до періодичних спадів, нижчою точкою яких є кризи.

Як правило, світовою кризою називають тривале зниження економічних потужностей групи держав, виробничі процеси яких прямо чи опосередковано стосуються населення в усьому світі.

Під час криз порушується баланс взаєморозрахунків, руйнується фінансова система, великі компанії стають неплатоспроможними, різко зростає безробіття і знижується платоспроможність населення, порушується баланс попиту і пропозиції на товарному ринку.

До ХIХ століття кризи супроводжувалися недовиробництвом аграрної продукції і обмежувалися однією країною або невеликою групою країн. У ХХ столітті характер криз змінився: перевиробництво продукції і недостатня платоспроможність населення почали призводити до порушень балансу попиту та пропозиції, а розвиток міжнародного ринку і взаємозв'язків країн - до поширення кризи на більшість країн світу. Так дослідження світових фінансових криз, причин виникнення та пошук методів їх запобігання не втрачає своєї актуальності.

Метою роботи є дослідження світових фінансових криз, аналіз їх передумов та методів ліквідації наслідків. Предметом роботи є світові фінансові кризи. Об’єктом – особливості світових фінансових криз у глобальних умовах.

Глобалізація криз змусила розвинені ринкові країни переглянути ліберальні підходи до розвитку економіки. Поступово почала зростати роль державного регулювання, створені міжнародні фінансові інститути, покликані надавати допомогу у відновленні фінансової системи різних країн, дослідження причин виникнення, періоду наступу, методів запобігання та ліквідації негативних наслідків глобальних криз прийняло міжнародний характер.

1. Загальна характеристика світових фінансових криз та їх особливостей в глобальних умовах.

Під міжнародною фінансовою кризою розуміється глибокий розлад кредитно – фінансових систем в цілому ряді країн, що приводить до різких диспропорцій у міжнародних валютно – кредитних системах і переривчастості їх функціонування.

Фінансова криза зазвичай в тій чи іншій мірі одночасно охоплює різні сфери світової фінансової системи. Центром фінансових криз є грошовий капітал, а безпосередньою сферою прояву – кредитні установи та державні фінанси. [1]

Слід розуміти, що між кризами, що мали місце до другої половини 20 століття, і тими, що були після, існує велика різниця. Тому, розглядаючи світові фінансові кризи останніх трьох століть їх можна поділити на такі періоди: кризи 19 століття, першої половини 20 століття, другої половини 20 століття, та кризи останніх часів.

Світові фінансові кризи 19 століття.

Кризи XIX століття відбувалися в умовах стабільних грошових систем, заснованих на золоті. Срібло ще залишалося грошовим металом, але роль його слабшала. Великобританія першою з великих країн прийняла систему золотого стандарту. Це не означає, що грошима були виключно золоті монети. Навпаки, їх частка в грошовій масі швидше скорочувалася, а частка банківських грошей - банкнот і поточних рахунків в банках – зростала. Однак банківські гроші були розміняні на золото за номіналом, що в кінцевому рахунку забезпечувалося золотим запасом центрального банку. В Англії, а потім і в інших країнах були прийняті закони, які встановлювали обов'язкові норми покриття банкнот золотими запасами.

Світові фінансові кризи першої половини 20 століття.

Практично всі кризи цього періоду пов'язані з невідповідністю виробництва товарів і платоспроможності попиту. Щоб краще зрозуміти, про що мова, можна уявити наступну картину. Кінець 19 століття, науково-технічний прогрес мчить щодуху. На фабриках ручну працю терміново замінюють машинами. Власники виробництв задоволені, тепер не потрібно платити зарплату, а потужності зросли в кілька разів. Однак споживачі не поспішають купувати товар. Оскільки ними були, в тому числі ті самі шари населення, які тепер складають кістяк безробітних. А це величезна кількість людей. Тому економіка до середини 20 століття прагнула знайти якийсь баланс між попитом і пропозицією. Тоді ж вперше було випробувано багато нових схем кредитних відносин, грошових переказів, роботи фондових ринків. Все це, зрозуміло, було недосконале і іноді давало збій.

Світові фінансові кризи другої половини 20 століття.

Кризи цього періоду позначилася іншою тенденцією. Виник новий вид відносин. Так званий державно-монополістичний капіталізм. Це означало, що держава була власником групи виробництв, з якими неможливо було конкурувати приватним компаніям. Особливо яскраво такий вид відносин був продемонстрований під час другої світової війни. Коли підприємствам –монополістам сипалися держзамовлення в особливо великих розмірах. І це зрозуміло. Адже, щоб взути, нагодувати і озброїти армію потрібні сили цілої країни або навіть декількох. Деякі незалежні бізнесмени також змогли урвати шматок від пирога. Їх внесок у загальну справу не залишився непоміченим. Наприклад, Вільям Боїнг, завдяки якому американська армія змогла піднятися в повітря (мова про вантажні і транспортні літаки). Наприклад, Генріх Стейнвей, який переобладнав свою фабрику, яка раніше випускала роялі, для масового виробництва прикладів до автоматів. І звичайно, Джон Рокфеллер, якому американці зобов'язані повними баками своїх кораблів, танків і літаків.

Кризи цього періоду пов'язані, як правило, з юридичними баталіями і з якоюсь жадібністю державних акціонерів. Не секрет що для отримання великого замовлення доводилося проплачувати гроші потрібним людям. Комусь це вдавалося чисто і гладко. А комусь, як виробнику радіотехніки Моторола, доводилося вдаватися до масових звільнень робітників.

Світові фінансові кризи останніх років.

Що стосується криз останніх років, то значний вплив зробило масове використання комп'ютерів і інтернету в економічній сфері. Це послужило причиною вливання приватних компаній і навіть окремих трейдерів на фондові ринки. На жаль, торговельні майданчики цінних паперів (які є основними "кризостворювачами" останніх років) працюють за принципом зіпсованого телефону. Є група дуже відомих і дуже багатих інвесторів, таких як Уоррен Баффет, Карл Айкан, Джордж Сорос та ін. Є брокерські компанії та приватні консультанти, які буквально заглядають в рот Великим Вчителям і роблять як вони. І є приватні інвестори, які слухають консультантів і брокерів. Схема працює добре до тих пір, поки, хто – небудь з гуру не помилиться. Бо далі твориться формена істерія, падіння індексів і масова втрата інвестицій. Деякі Майстри іноді роблять так спеціально. Це називається "грати проти ринку". Наприклад, Карлос Слім, найбагатша людина в світі у період 2010 – 2013 рр. за рейтингом журналу «Форбс», не так давно купив акції компанії Apple на суму 100 млн. $. Навіщо купувати акції компанії, яка пройшла пік свого виробництва, і акції якої поступово втрачають в ціні вже більше року – питання. Якщо хочеш добре вкластися - дочекайся абсолютного "дна" в ціні акцій. Або вкладай, коли їх вартість постійно зростає. Навіщо купувати в такий несприятливий час? Щоб обдурити конкурентів. Адже вони вчинять  так само. Карлос може дозволити собі втратити 100 млн., а для Карла Айкана це вже буде відчутний удар, для будь-якої компанії середнього рівня цей удар буде смертельним. Такі фінансові "ігри" в наш час зовсім не рідкість. І звичайно не слід забувати про масове використання кредитів, зменшення запасів енергоносіїв (нафта, вугілля, газ), збереження високого споживацького способу життя і постійного танцю курсу валют.

Так, кризи кінця 19 початку 20 століття пов’язані з науково – технічним прогресом, кризи середини 20 століття з появою державно-монополістичного капіталізму, у кінці 20 століття вплинула поява використання інтернету в економіці, також у поширенні криз  має значення ліберальна ідея про саморегуляцію ринкової економіки.

2. Аналіз та оцінка світових фінансових криз, їх передумов та особливостей в глобальних умовах.

У попередньому розділі узагальнено розглядалися світові фінансові кризи XIX – XXI століть у чотирьох періодах. Так розглянемо світові фінансові кризи по роках детально та проведемо аналіз.

Початок періодичним економічним кризам поклала криза 1825 року у Великобританії, першій країні, де капіталізм став пануючим ладом, і де досить великого розвитку досягло машинне виробництво. Наступна економічна криза сталася в 1836 році і охопила одночасно Великобританію і США, тісно пов'язані в той час торговими і виробничими зв'язками. Криза 1847 р за своїм характером була близька до світової кризи і охопила всі країни Європейського континенту.

Світова фінансова криза 1857–1858 років.

Фінансова та економічна криза 1857-1858 років була першою світовою кризою. Хоча вона, як і попередні кризи, найбільше вразила Великобританію, головну промислову і торгову державу, але почалася вона у США і сильно вдарила по Франції та Німеччині.

Збільшення обсягу нереалізованих товарів в США спричинило падіння оптових цін на 16-20%. Внаслідок цього знизилися доходи підприємств, їх платоспроможність, можливість погашення кредитів, почалося банкрутство підприємств. Для збереження фінансової системи Центральний Банк кредитував комерційні банки, перекуповуючи у них векселі, але змушений був підвищувати кредитну ставку для збереження золотовалютних резервів. Подорожчання кредитів призводило до посилення банкрутства підприємств, падіння курсу їхніх акцій.

Ще один удар економіці США завдала відмова Європи від експорту зерна з США, що вдарило по всіх видах транспорту країни. Почалося банкрутство банківської системи, паніка швидко поширилася на Англію, потім Німеччину. Уроки цієї кризи розкрили суперечності між галузями світової економіки, виробниками та біржовими спекулянтами, кредиторами та дебіторами, державою, суб'єктами економіки та громадянами.

Отже, передумовами цієї кризи стали збільшені обсяги нереалізованої продукції підприємств, причинами кризи стали спекуляції на фондовому ринку, що як наслідок призвело підприємства до банкрутства, падіння фондового ринку і кризи банківської системи.

Світова фінансова криза 1873 – 1878 років.

Цей період ознаменувалося світовою фінансовою кризою, початок якій поклали Німеччина та Австрія спекулятивним розвитком ринку нерухомості, закінчивши банкрутством фондового ринку. Свій внесок внесла і Великобританія, яка поновила кредитний бум в Латинській Америці. Проблеми фондового ринку Німеччини призвели до припинення кредитування Німеччиною США, що призвело до паніки на американських фондових біржах. Почався спад в американській, а потім європейській економіці. Європа і США припинили експорт товарів з Латинської Америки. Криза перетворився у світову та затягнувся до 1878г.

Так причинами цієї кризи стали кредитний бум та спекуляції на фондовому ринку, що як наслідок призвело до падіння фондового ринку.

Світова фінансова криза 1893 року.

XIX століття закінчується  кризою 1893 року спровокованим Срібним Пактом, прийнятим в США і сприйнятим країнами світу, як відхід від золотого стандарту, в результаті чого почався масовий відтік іноземного капіталу з США. Результат: руйнування фондового ринку США і банківська криза. Не залишилася осторонь і Англія, вилучити свої депозити з Австралії в період буму продажу нерухомості в цій країні.

Отже, передумовами кризи стало прийняття Срібного Пакту Шермана, який встановлював вільне ціноутворення на ринку срібла, що викликало паніку в США, і виводження інвесторами капіталу з країни, які очікували відмову від золотого стандарту в США. Наслідком стало руйнування фондового ринку США і банківська криза. Австралійській кризі передував бум на ринку нерухомості, що фінансувався за рахунок внутрішніх кредитів.

Проаналізувавши кризи XIX століття можна відмітити їх середню періодичність у 10 – 15 років. Кризи придбали міжнародний характер, а ініціаторами криз були економічно розвинені країни, особливо Англія, а потім США.

Далі розглядатимуться кризи першої половини XX століття.

Світова фінансова криза 1907 року.

Низку криз ХХ століття відкриває криза 1907 року, що торкнулася 9 країн. Великобританія в 1906 р, прагнучи поповнити свій золотий запас, в 1,7 рази піднімає облікову ставку, що призводить до неймовірного припливу капіталу, джерелом якого стали США. Відповідно в самих Сполучених Штатах це призвело до краху фондового ринку. Дані події не забарилися позначитися на Італії, Франції та деяких інших країнах.

Отже, причиною кризи стало підняття облікової ставки Банком Англії  з 3,5% до 6%, що викликало відтік капіталів із США і призвело до краху фондового ринку, зниження ділової активності, кризі ліквідності і затяжної рецесії економіки.

Світова фінансова криза 1914 року.

Перша світова війна призвела до необхідності різкого збільшення фінансування армій США, Англії, Німеччини та Франції. Саме в цих країнах почалася фінансова криза 1914, що відбувся по причині масового продажу придбаних зарубіжних цінних паперів, що призвело до розбалансування товарних і фінансових ринків.

Передумовами кризи стала Перша світова війна, причинами тотальний розпродаж цінних паперів іноземних емітентів урядами США, Великобританії, Франції і Німеччини для фінансування військових дій.

Світова фінансова криза 1920 – 1922 року.

У 1920 р фінансова криза охоплює ряд країн Європи, Англію і США, вона продовжується до 1922 року.

Причинами кризи були післявоєнна дефляція на тлі економічної рецесії, а також валютні і банківські кризи в ряді країн.

Світова фінансова криза 1929-1933 років.

Час Великої депресії. 24 жовтня 1929 р. був «Чорний четвер» на Нью-Йоркській фондовій біржі. Вартість цінних паперів впала на 60 – 70%, різко знизилася ділова активність, був скасований золотий стандарт для основних світових валют. Промислове виробництво під час цієї кризи скоротилося в США на 46%, у Великобританії на 24%, в Германії на 41%, у Франції на 32%. Курси акцій промислових компаній впали в США на 87%, у Великобританії на 48%, в Германії на 64%, у Франції на 60%.

Так причиною великої депресії стало різке падіння індексу Доу Джонса і курсів акцій на Нью-Йоркському фондовому ринку. Після закінчення Першої світової війни економіка США переживала небувалий підйом, а ринок цінних паперів став привабливим для інвестування коштів з боку інших держав, що викликало відтік капіталу з країн Латинської Америки та Європи, тому обвал на фондовій біржі привів до множинних фондових криз по всьому світу. Наслідком кризи стали спад виробництва у всіх країнах і величезні масштаби безробіття.

В умовах панування системи «золотого стандарту» влади багатьох держав не могли виробляти необхідні грошові вливання в економіку, що тільки посилювало ситуацію. Криза панувала по світу до 1933 року, а його відгомони відчувалися аж до 40-х років минулого століття.

Проаналізувавши кризи першої половини 20 століття можна помітити, що періодичність криз скоротилася приблизно до 7 років. Основним ініціатором були США. Кризи стали більш руйнівними, а США завоювали право емісії міжнародної валюти, яка не містить золотого запасу.

Далі аналізуються кризи другої половини 20 століття.

Світова фінансова криза 1957 – 1958 років.

Друга світова війна і післявоєнне відновлення зруйнованих війною об'єктів перервали ланцюг криз, але в 1957 – 1958 роках знову вибухнула світова економічна криза, в який, крім США і Великобританії, були втягнуті Канада Бельгія, Нідерланди і деякі інші капіталістичні країни. Результат: поява армії безробітних у складі 10 млн. людей.

Причиною стало падіння виробництва промислової продукції у зазначених країнах на 4%, а наслідком безробіття.

Світова фінансова криза 1973 – 1974 років.

Криза 1973 – 1974 років отримала назву нафтової, оскільки причиною стало різке і безпрецедентне зростання цін на нафту, які збільшилися майже на 400% (з 3 до 12 доларів за барель). Частково причиною такого явища було зменшення обсягів видобутку нафти в арабських країнах, частково – війна Ізраїлю проти Сирії та Єгипту. Всі країни – союзники Ізраїлю (в тому числі і США) перестали отримувати поставки нафти від арабських країн.

Так причиною кризи стало бажання трьох країн членів ОПЕК підняти вартість бареля нафти за рахунок зменшення кількості її видобутку. Це призвело до зниження виробничих потужностей в Європі та США в середньому на 20 – 30%. Наслідком стало 15 млн. безробітних. В ході цієї кризи чітко оголилася залежність економіки розвинених країн від цін на енергоносії.

Світова фінансова криза 1987 року.

У 1987 році незмінні ініціатори післявоєнних криз США обрушують на 22,6% фондовий індекс в країні, що призводить до його обвалення в Канаді, Австралії та Гонконзі.

Отже, причиною кризи стало падіння індексу Доу – Джонса на 22,6% у США, через масовий відтік інвесторів з регіональних ринків.

Криза 1994 – 1995 років відома, як «Мексиканська криза» вже більш локалізована. З країни було виведено 10 млрд. дол., що спричинило кризу банківської системи. Так як економічна катастрофа напряму зачіпала інтереси США, Мексиці виділили 18 млрд. дол., з яких: 9 млрд. – уряд США, 3 млрд. – банки США, 6 млрд. – інші країни і організації. На кінець року сума підтримки збільшилась до $52 млрд. дол., у тому числі кредит від МВФ у розмірі семи її квот у Фонді, що втричі перевищило допустимий обсяг.

Причиною кризи був негативний прогноз аналітиків, який спричинив паніку і відтік капіталу з Мексики, через що сталася банківська криза.

Світова фінансова криза 1997-1998 років.

 Нові індустріальні країни Південно-Східної Азії потрапили в епіцентр безпрецедентної фінансової кризи. Причиною стало поєднання двох факторів: проведена урядами цих країн лібералізація руху капіталу та посилення тенденцій глобалізації. Після потрясіння на валютному ринку сталися величезні розпродажі на фондових ринків ринках азіатських країн. Азіатська криза зменшила світовий ВВП на 2 трлн. дол. США.  

Так лібералізація руху капіталу і посилення глобалізації призвели до валютної і фондової кризи.

Світова фінансова криза 1998 року. 

«Російська криза», особливістю якої є те, що вона стала першою світовою фінансово – банківською кризою для більшості країн СНД (у тому числі для України), та однією з найважчих економічних криз в історії Росії. Значний державний борг, м’які бюджетні обмеження, низькі світові ціни на сировину і піраміда державних короткострокових облігацій, по яких уряд РФ не зміг розплатитися в термін. Курс рубля по відношенню до долара впав з 6 руб. за долар до 21 руб. за долар. Кожний п’ятий російський комерційний банк збанкрутів.

Так причиною кризи стали державний борг і низькі світові ціни на сировину. Наслідком стала банківська, валютна, боргова криза.

Проаналізувавши кризи другої половини 20 століття, можна зробити висновок, що сталої періодичності немає. А негативні наслідки від криз збільшуються.

Далі розглядаються кризи останніх часів.

У 2000 – 2003 років відбувся «крах доткомів» (переважно американських). Криза, викликана масовими вкладенням грошей в інтернет – проекти. Схеми монетизації і виведення коштів були недосконалі і показали свою неефективність. Так чи інакше, ця подія сильно вплинула на відносини між сферою IT та економікою в цілому.

Причиною краху були високі ціни на акції компаній, які пропонували використовувати Інтернет для отримання доходу, і виправдання коментаторами та економістами, які стверджували, що настала «нова економіка», насправді ж ці нові бізнес – моделі виявилися неефективними, а кошти, витрачені в основному на рекламу і великі кредити, привели до хвилі банкрутств, сильного падіння індексу NASDAQ, а також обвалу цін на серверні комп'ютери.

Глобальна фінансова криза 2008 – 2012 років.

Провісником кризи 2008 року була іпотечна криза в США, що почалася в 2006 році. Причина: масова видача іпотечних кредитів без урахування кредитного рейтингу позичальників. Досвіду США наслідували інші країни. Збільшення неплатежів по іпотечних кредитах призвело до кризи у житловому будівництві, а потім до кризи банківської системи, яка паралізувала економіку.

У 2008 році ФРС США виділила 800 млрд. дол. для порятунку фінансової системи США і знизила процентну ставку до 1,5%. Незважаючи на це, число збанкрутілих банків в США щорічно зростала до кінця 2010 року і триває до теперішнього часу. У 2007 році в США стали банкрутами 3 банки, в 2008 році – 25, у 2009 році – 140, в 2010 році – 157, у 2011 році – 74, на кінець квітня 2012 – 21. Але такі вливання непосильні для інших країн, які не мають монополії на емісію міжнародної валюти, не забезпеченої золотим резервом.

«Детонатором» і точкою відліку фази кризи, що спричинила глобальне економічне «охолодження», слід вважати 15 вересня 2008 р. – день, коли збанкрутував один із найбільших інвестиційних банків США – «Lehman Brothers». Реакція на інформацію щодо банкрутства цього банку викликала миттєвий ефект переоцінки ризиків.

Падіння загальної вартості світового національного багатства становило 57 трлн. дол. США (з 107 трлн. до 50 трлн.), у жовтні 2008 році світові фондові ринки втратили приблизно 5 трлн. дол. США внаслідок відпливу інвестиційних ресурсів. Для порівняння: обсяг втрат у банківському секторі в усьому світі під час кризи на початку 1990-х років становив 200 млрд. доларів США.

Однією з країн, які найбільш відчули негативні наслідки кризи стала Україна. Девальвація гривні в 2,17 рази, падіння металургійного виробництва на 48,8%, хімічного на 35,2%, машинобудування на 38,8%, скорочення золотовалютних резервів на 11 млрд. дол. – такі деякі підсумки 2008 року.

До теперішнього часу в стані глибокої кризи знаходяться такі країни, як Греція та Іспанія.

Так передумовою кризи був швидкий ріст кредитування та цін на активи, низькі премії за ризик і розвиток «бульбашок» в секторі нерухомості, і як наслідок падіння фондового ринку через обвал ринку іпотечного кредитування.

Проаналізувавши кризи останніх часів можна зробити висновок, що є помилковою ліберальна ідея про саморегуляцію ринкової економіки та неприпустимість втручання держави в економічні процеси. Нейтралізація наслідків глобальної кризи показала необхідність посилення регулюючої ролі держави.

3. Аналіз досвіду провідних країн світу щодо запобігання виникненню й розвитку кризових явищ в економіці. Перспективи розвитку методів попередження кризи в економіці.

Проаналізуємо досвід провідних країн світу щодо запобігання виникнення й розвитку негативних явищ в економіці, зокрема у європейських країнах, Сполучених Штатах Америки, Китаї та Японії.

Наслідки фінансових криз поділяються на поточні і довгострокові. Так з поточних економічних наслідків – темпів падіння ВВП у різних країнах за порівнянні періоди (додаток 1) можна побачити, що вони відрізняються досить істотно. Природно припустити, що довгострокові наслідки в них також навряд чи будуть однаковими.

Тому глобальний характер кризових явищ не означає, що їхні наслідки однакові для всіх країн і всіх секторів економіки.

Можна підсумувати, що причини виникнення криз і їх наслідки сильно розрізняються залежно від рівня промислового розвитку країн і антикризових заходів, які вживаються владою.

Світова фінансова криза 2008 року набула найбільш глобального характеру, і дала зрозуміти який вплив має фінансова політика на передумови формування криз.

Якщо для країн, що розвиваються, і ринків, що формуються, помилки фінансової політики служили в останні десятиліття одним з основних джерел криз, то розвинені країни, як здавалося, проводили досить відповідальну фінансову політику. Зокрема, для США жоден з періодів уповільнення росту (з початку періоду «Великої стабілізації» в 1983 р.) не асоціювався з помилками влади. Криза, однак, виявила як недоліки фінансової політики, так і обмеженість її механізмів.

Причинами виникнення криз є недоліки системи фінансового регулювання, яка не повною мірою враховує можливість нагромадження системних ризиків, а також макроекономічні ризики зайво м'якої монетарної політики розвинених країн.

З формули Тейлора, яка визначає оптимальний обсяг стимулювання в поточних економічних умовах, а саме: на скільки слід змінити процентну ставку при зміні показників ВВП та інфляції, можна сказати що вона була нижчою за необхідну.

Це видно з графіків додатка 2.

Так, після деякого сприятливого періоду в 2001 – 2005 роках грошово – кредитна політика у країнах розвиненої економіки була посилена. З початку фінансового стресу в серпні 2007 року ФРС США приймає рішучі заходи по пом’якшенню спрямованості політики. У той самий час грошово – кредитна політика в ЄС та Японії, напроти, залишалась без змін.

Отже, напередодні світової фінансової кризи базові ставки в розвинених країнах були істотно нижче, ніж потрібно за правилом Тейлора.

Процес зниження ставок був запущений Федеральною резервною системою США і супроводжувався аналогічним процесом у європейських центральних банках. Як показує аналіз, динаміка «надлишкового» заниження базових ставок у Європі погоджується з аналогічною динамікою у США, що може пояснюватися впливом американських ставок на світові процентні ставки або побоюваннями надмірного зміцнення євро.