МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

Київський національний економічний університет ім. В. Гетьмана 

Реферат:

Світові фінансові кризи, 
їх передумови та особливості 

Виконав:

Студент 5 курсу,

8 групи, фМЕіМ

Лісовий Дмитро

Перевірила:

Гончарова О. В. 

Київ – 2011

      Вступ

      Загалом, поняття фінансова криза має широке застосування до різних випадків, коли деякі фінансові установи або заощадження раптово втрачають велику частину своєї вартості. В 19-тому та на початку 20-го століття, багато фінансових криз пов'язували з банківськими кризами та багато рецесій збігалося з цими кризами. До інших випадків, що також називають фінансовими кризами, належать: падінняфондових ринків, валютні кризи, банкрутства та дефолти. Економісти розробили різні теорії виникнення та запобігання появі фінансових криз. Однак, між ними не вдається досягнути консенсусу, та фінансові кризи все ще трапляються по всьому світу.

      Вивчаючи  передумови та особливості світових фінансових криз неможливо не зазначити  важливість даного питання у сьогоденні. Остання хвиля фінансового занепаду охопила увесь світ, залишивши  пляму на економіці кожної країни. Для стабілізації економічної ситуації та повернення попереднього темпу розвитку країни і не обхідно якомога точніше  взнати причину та передумови виникнення кризи.

      Метою даної роботи є визначити першопричини розвитку світових фінансових криз різних періодів.

      Об’єктом  мого реферату є саме фінансові кризи 90-хх років та інші кризи, що передували їм. Оскільки важливо, у контексті останньої фінансової кризи 2008-2010 років, звертати увагу зокрема на історичний досвід подолання криз 90-х, які мають багато спільних рис та проявів із нинішньою кризою, а шляхи їх подолання мають бути досліджені та застосовані з метою зменшення негативних результатів нинішньої кризи, а також запобігання розгортання подібних подій у майбутньому. 

      Перший руйнівний фінансовий ураган розпочався 1929 р., коли почалася Велика Депресія, що продовжувалася до 1933 р. Експерти вважають, що через зловживання, на фондовому ринку виникли передумови для найглибшої світової економічної кризи скорочення виробництва в окремих країнах становило більше 50%, а рівень безробіття сягав 30%. Найбільш серйозно постраждали США – країна з найрозвиненішим фондовим ринком, що стала епіцентром Великої Депресії. Кризі в США передували необмежене накоплення фіктивного капіталу, відрив курс вартості акцій від їхньої балансової вартості, а також спекуляція на ринку акцій, яка вийшла з-під контролю. В результаті краху 1929-1933 pp. курси акцій провідних американських корпорацій різко впали. Зробивши висновки з цього всеохоплюючого краху економіки, в США була введена перша у світі найбільш жорстка й ефективна система державного регулювання фондового ринку. [1]

      Проте біржова криза, що вибухнула 1987 р., за окремими показниками навіть перевершила кризу 1929 р. До особливостей кризи фондового ринку в 1987 р. можна віднести наступне [2]:

      ♦ це була перша світ криза, що відбулася в умовах, коли суспільство вступило в епоху інформаційних технологій та кібернетичного простору;

      ♦ після «чорного понеділка» не наступили роки Великої Депресії;

      ♦ хоча втрати капіталу були величезні, оскільки дорівнювали більш як 1 трлн дол., усе ж кількість невдах була досить невеликою, оскільки у власників акцій виявилося достатньо механізмів (у формі хедж- або спільних фондів), за допомогою яких вдалося уникнути краху;

      ♦ завдяки застосуванню механічного демпфірування вдалося уникнути зростання відсоткових ставок, паніки, скорочення обсягів торгівлі, зниження купівельної спроможності.

      Першопричиною світової валютно-фінансової кризи 1997-1999 pp прийнято вважати нафтові шоки, які розпочались з 1970 р. і призвели до переростання заборгованості окремих країн, в основному країн, що розвиваються, у глобальну кризу заборгованості [2,6]:

      Перший нафтовий шок 1970 р. викликав різке збільшення дефіцитів поточних платіжних балансів усіх країн – імпортерів нафти.

      Другий нафтовий шок з 1979 по 1981 рр. ще більше ускладнив ситуацію.

      Спочатку вважалося, що валютно-фінансова криза матиме виключно регіонально азіатський характер. Однак невдовзі, в серпні 1998 р., вона досягла Росії, згодом України та інших держав СНД . Криза в Росії найбільш сильно вдарила по країнах, чия зовнішня торгівля була серйозно орієнтована на російські ринки. Імпорт із Росії в Україну, як і в інші, прив'язані до російських поставок, країни, став надто нерентабельним через девальвацію рубля і відповідно погіршення зовнішньоторговельного балансу цих країн із Росією. Український експорт у Росію, наприклад 1998 р. також втратив сенс через неплатоспроможність російських підприємств. Російська криза сильно вдарила і по світовому фондовому ринку. Висновки з біржової кризи 1997-1999 pp:

      ♦ вперше в історії світова біржова криза вийшла не із США;

      ♦ відсутність єдиного епіцентру кризи відрізняє події на світових фінансових ринках від історичних аналогів кризи 1929 і 1987 pp.;

      ♦ найбільш суттєві збитки понесли і понесуть фондові ринки країн, що розвиваються.

      Довгострокове зменшення ліквідності ринків облігацій і акцій неминуче, і воно торкнулося також країн Центральної і Східної Європи. Обвал світових фондових ринків у 1997-1999 pp. торкнувся й України. Вузький і все ще малоліквідний український ринок акцій також відреагував на світову фондову кризу. Наприкінці 1998 р. криза знайшла відгук у Бразилії. Як показує світовий досвід, країни, які залучають значні обсяги приватного капіталу, більш вразливі у разі несподіваної зміни рівня довіри інвесторів, що можуть суттєво дестабілізувати їхню власну економіку і негативно позначитись на економіці інших країн. Саме країни Південно-Східної Азії і Латинської Америки пережили серйозні фінансові кризи, коли інвестори втратили довіру до їхньої економіки, а значний приплив капіталу змінився масовим відтоком. [6]

      Фін кризи 90-хх рр складалися з кількох хвиль: Європейська валютна криза 1992-1993 рр., мексиканська фінансова криза 1994 р. й особливо загострення фінансових проблем у Південно-Східній Азії в 1997 р. та р. Росії й Бразилії в 1998 р., з новою силою привернули увагу до міжнародних фінансових проблем.

      Криза в Мексиці '1995 р., що була продуктом новітньої світової фінансової системи, виявилась не просто хворобою, а справжньою катастрофою, поставивши країну перед загрозою краху всієї економіки. Це мало б руйнівний вплив на весь Американський континент.

      Президент Клінтон спочатку звернувся по допомогу до конгресу. Проте для ухвали ним  рішення потрібен був час. З огляду на надзвичайну небезпеку зволікання Клінтон прийняв рішення на власний розсуд у межах своїх повноважень. Для подолання кризи 20 млрд дол. було надано з Фонду валютної стабілізації, 25 млрд — із спеціального пулу для підтримки американських інвесторів. І це тільки у сфері акційного капіталу. Збитки власників облігацій і нерухомості значно збільшують цю суму.

      Під час розгортання фінансової кризи в Японії у світі переважала думка, що вона матиме найвагоміші негативні наслідки тільки у країнах Південно-Східної Азії і дуже незначною мірою відіб'ється на США, Латинській Америці, Західній Європі, перехідних економіках. І справді, після Японії криза дуже відчутно вразила Корею, Таїланд, Малайзію, Індонезію.

      Проте, тодішній директор федеральної резервної системи США А. Грінспен казав: «ми ще недостатньо обізнані з комплексною динамікою нашої високотехнологічної фінансової системи з огляду на її безперервний розвиток». Уже влітку—восени 1998 р. дедалі частіше стало чути авторитетні думки, що «азійська» хвороба може поширитися на весь світ. Вибух фінансової кризи в Росії в серпні—вересні 1998 р. прискорив події. Інфекційний процес уже досяг Латинської Америки. Бразилія підвищила норму відсотка до 50 %, щоб ослабити негативні тенденції в економіці. Колумбія здійснила девальвацію своєї валюти. Кризові явища загрожують стабільності ЄВС (євро, запроваджена з 1 січня 1999 р., задумана як сильна, стабільна світова валюта). Таким чином, фінансова криза поширюється на всю глобалізовану фінансову систему. Дедалі частіше висловлюються побоювання, що можуть повторитися події 20—30-х років XX ст., коли фінансово-грошова криза стала каталізатором, а то й причиною катастрофічного ходу історії. Втім, більшість дослідників сходяться в тому, що азійська криза позначила завершення певного етапу розвитку світової економіки і відмову від стереотипів економічної й політичної думки.

      На  мою думку процес розгортання фінансової кризи стосується насамперед комплексу «позикодавець—позичальник». За умов розгортання фінансової кризи як позикодавці, так і боржники в країнах, що змушені звертатися за підтримкою до Міжнародного валютного фонду (МВФ), мають уміло й дипломатичне пом'якшувати славнозвісні «кондиціоналітіс» (обов'язкові умови, які має виконувати країна — реципієнт допомоги від МВФ), що передбачають жорстку макроекономічну політику. Нині стає панівною думка, що лібералізація руху капіталів не повинна бути самометою. Перш ніж перейти до неї, в умовах розгортання кризи необхідно здійснити інституційні реформи з перебудови економіки і рекапіталізації банківської системи.

      Нині  вже стало очевидним, що рецепти  МВФ, його «кондиціоналітіс» були недоречними не тільки в країнах Східної Азії. Вимоги підвищення процентної ставки і здійснення жорсткої монетарної політики, фіскальна строгість, лібералізація цін, руху капіталів, відкритість економіки за пасивності держави, закриття неприбуткових підприємств, банків, фінансових установ за умов фінансової кризи — цей стандартний набір «кондиціоналітіс» нині ніде не може бути впроваджений без значних застережень.

      Кажучи  про сьогоднішню світову фінансову кризу, багато хто схильний порівнювати його з Великою Депресією, що уразила, як Америку, так і інші індустріально розвинені країни в кінці 20-х років. Але наскільки справедливі такі порівняння? - щоб міркувати про це, потрібно пригадати історію вісімдесятирічної давнини.

      29 жовтня - «Чорний вівторок» 1929 року - день біржового краху уолл-стріту. У цей доленосний день акції сотень компаній знецінилися на загальну суму 40 мільярдів доларів. Багато біржових маклерів того дня від безвихідності і відчаю зробили самогубство, а мільйони людей в країні втратили роботу внаслідок катастрофічного падіння курсу акцій, що відбувався в той пам'ятний тиждень 24-29 жовтня. Це обвальне падіння визначило життя країни і долі мільйонів людей до самої середини 30-х років.

      Які ж причини такої різкої зміни економічній ситуації? Адже, здавалося, що до "Чорного вівторка" економіка США, Англії і Франції процвітала. Але це погляд людини, яка не бачить внутрішніх процесів економіки, що протікають під повсякденними справами і турботами. Але навіть експерти не можуть назвати однозначної причини обвалу ринку. Серед основних причин: криза перевиробництва; дефляція - падіння цін, яке викликало банкрутство багатьох підприємств, невозвращение кредитов, і відбулося воно із-за неконтрольованого зростання товарною маса і браки маси грошової. Просто кажучи, дуже багато товарів і дуже маленька купівельна спроможність населення. Підстебнуло кризу також ухвалення закону, направлене на захист американських виробників, яке у свою чергу спричинило за собою підвищення цін на дешевий імпорт. А це у свою чергу не могло не ударити по пересічних людях і виробниках, що працюють з європейськими постачальниками.

      Відразу за обвалом ринку, в життя кожного  пересічного громадянина увійшли 2 страшних речі - безробіття (всього в  Європі і США налічувалося більше 30 мільйонів безробітних) і зростання екстрімістськіх поглядів, як правих так і лівих. Саме в цей час до влади в Германії прийшли нацисти, а італійський уряд визнав фашизм офіційною ідеологією держави. А відносно США, в країні закрилося близько 5 тисяч банків, впали ціни на нерухомість і, звичайно ж, знизилася народжуваність. Адже, кажучи словами Мілана Кундери "В такі часи дітей заводять тільки божевільні, і те - з надією на краще."

      У певні моменти періоду з 1928 по 1934 рік, все було настільки погано, що зарплату що продовжує працювати людям видавали в обед, щоб вони могли купити собі поїсти, поки гроші не знецінилися удвічі або втричі. А найпростіша господарська річ, буквально, коштувала візок грошей - такого високого рівня досягала інфляція. Німеччину від такої ситуації врятувало тільки введення нової валюти, залізної марки, залучення безробітних в армію і на військові прізводства, що звичайно ж не могло не посприяти початку Другої Світової війни. А в США "Новий курс" Франкліна Роблено Рузвельта - одного з найбільш видатних амерікансих президентів, мав на увазі підвищення зайнятості шляхом будівництва доріг, мостів, магістралей, облаштування незаселених раніше районів; також була змінена кредитно-банківська система країни, введена система соціально захисту, держава активно приймала заходи по стимуляції виробництва і споживчого попиту. [9]

      Як  видно з цієї короткої історичної довідки, причини Великої Депресії були схожі з причинами нинішньої  глобальної фінансової кризи, але, можна  сподіватися, що наслідки будуть набагато більш легшими, оскільки в сучасному  суспільстві немає багатьох проблем  того часу, а економіки різних країн тісно пов'язані один з одним, відповідно вони допоможуть (і вже допомагають) один одному оправитися від наслідків кризи.

      Післякризову ситуацію країн ускладнювали небезпеки подальшого порушення макроекономічного балансу, які висувають інші принципове в регулятивному відношенні питання: що з негативних факторів є первісним. Або це – вибухонебезпечні зовнішні боргові нагромадження, експортна незабезпеченість фінансових зобов’язань по відношенню до валютних інструментів та інститутів, або навпаки, скоріше – це порушення балансу на валютних біржах, які можуть спричинитися до погіршення стану на біржах фондових, в реальному векторі взагалі, об’єктивно унеможливлюючи таким чином своєчасне повернення боргів закордонним кредиторам та підриваючи довіру потенційних прямих інвесторів до країни.

      Події світової фінансової кризи другої половини 90-х років свідчать на користь другого. Адже відомо, що епіцентром потрясінь постали не тільки порівняно благополучні в борговому відношенні країни, але й насправді висококонкурентні макроекономічні системи, які непогано “підживлювалися” позитивним сальдо зовнішньої торгівлі, поточного балансу.

      Взагалі, за своєю гостротою, кризові події 1997-1998 років впевнено були внесені експертами до анналів найбільших фінансових потрясінь століття. Протягом кількох місяців, коли азійська криза, виходячи за регіональні та навіть континентальні межі, вже вирувала на ринках усього світу, траплялися значні раптові девальвації національних валют та зниження вартості цінних паперів на усіх провідних фондових біржах, що зокрема відбивалося і на значній негативній динаміці агрегованого індексу Dow Jones.

      27 жовтня 1997 року результати торгів на Уолл-Стріт протягом доби нагадували часи Великої депресії: тоді показник падіння індексу Dow Jones склав 7,16%, тобто відбулося те, що відклалось у довгий ящик минулого десятилітньої давності – зниження на 554 цінових пунктів.

      У зв’язку з подіями, що відбуваються у світовому фінансовому середовищі спостерігається скорочення обсягів світового валютного ринку.

      Найбільше всього скоротилася торгівля на ринках “спот”, де середньоденний обсяг торгів скоротився з 568 мільярдів доларів до 387 мільярдів доларів. Обсяг торгівлі свопами скоротився з 734 млрд. до 656 млрд. доларів. І лише торгівля ф’ючерсними контрактами зросла незначним чином до 131 млрд. доларів. [8]

      Причини фінансових крих можуть бути різноманітними. Перш за все це нестійка макроекономічна політика, слабка національна система, несприятливі зовнішньоекономічні умови (наприклад падіння цін на основні експортні товари країни), політична нестабільність. В країнах, що розвиваються та в постсоціалістичних країнах світу фінансові кризи відбуваються набагато частіше ніж у розвинених країнах. Країни, що розвиваються та постсоціалістичні країни за час подолання фінансових криз втратили до 55% свого ВВА (у той час, як розвинені країни виходили з меншими затратами), а на відновлення докризових темпів економічного зростання потрібно було від 1,5 до 6 років.[7]

      Причини кризи:

      1)висока мобільність капіталу на світовому ринку та глобалізація світових фінансів;

      2)диспропорції між наявними у економічних суб`єктів фінансовими активами та сумою валютних резервів;

      3)дефіцит платіжного балансу;

      4)зниження конкурентоспроможності азіатських країн внаслідок залежності від курсу долара;

      5)незначний державний сектор;

      6)макроекономічний дисбаланс внаслідок відсутності конкурентно-спроможних на світовому рівні галузей.

      Наслідки:

      1)девальвація валют країн, яких торкнулася криза;

      2)втрата національними банками валютних резервів, щоб втримати курс національної валюти, а як наслідок – відсутність доступу на світові фінансові ринки, неплатоспроможність банківського сектору;

      3)падіння ВВП – зниження життєвого рівня населення, погіршення демографічної, економічної ситуації;

      4)численні банкрутства підприємств;

      5)відтік іноземного капіталу з країн, які зачепила криза – загроза припинення здійснення структурних реформ в економіці. [3] 

      Список  використаних джерел

      1) Конспект лекцій Всесвітня історія ХХ століття (http://ukrkniga.org.ua/ukrkniga-text/751/11/)

      2) Електронна публікація на сайті finance.ua "Фінансова криза в Китаї: чи можлива ланцюгова реакція?" (http://news.finance.ua/ua/~/2/0/all/2007/03/07/94866)

      3) Основи економічної теорії. / С.В. Мочерний. -- К.: Академія, 2002.

      4) Основи економічної теорії: політекономічний аспект. / Г.Н. Климко, В.П. Нестеренко. - К.: Вища школа, 1994.

      5) Основи економічних знань. / А.С. Гальчинський, П.С Єщенко, Ю.І. Палкій -- К.: Вища школа, 1996.

      6) Історія України - Лазарович М.В. "Економічне становище" (http://pidruchniki.com.ua/15580507/istoriya/ekonomichne_stanovische)

      7) Економічна теорія. / Є. М. Воробйов, А.А. Гриценко. - Київ-Харків, 2003.

      8) Стратегії економічного розвитку в умовах глобалізації / За ред. Д.Г.Лукўяненка.- К.: КНЕУ, 2001.

      9) Економіка зарубіжних країн: Навчальний посібник. /За ред. А.Г. Козака В.В.Ковалевського. К.І. Ржепішевського. – К.: ЦУЛ 2003