Світова фінансова криза: прояв та шляхи подолання у різних країнах світу

18

Зміст

Вступ…………………………………………………………………………3

Розділ І. Причини виникнення світової фінансово-економічної кризи…….5

Розділ ІІ. Прояв та шляхи подолання кризи у різних країнах світу…..8

2.1. Антикризові заходи в США…………………………………...8

2.2. Антикризові заходи в Німеччині……………………………..8

2.3. Антикризові заходи в Австрії…………………………………9

2.4. Антикризові заходи у Франції………………………………….....9

2.5. Антикризові заходи у Великобританії……………………...10

2.6. Антикризові заходи у країнах Балтики………………………….10

2.7. Антикризові заходи в Росії…………………………………..11

Розділ ІІІ. Прояви світової фінансової кризи та шляхи її подолання в Україні…………………………………………………………………...13

Висновки………………………………………………………………...17

Список використаної літератури………………………………………19

Вступ

Сучасна світова економічна кри­за, що почалася в США і перекинула­ся на країни ЄС, поступово поши­рюється на економіки, що розвива­ються. Поки не видно її кінця, світ по­ступово охоплює кризова паніка, що виражається, у тому числі, в прий­нятті нових антикризових програм. Тому дуже важливим є дослідження прояву світової фінансової кризи у світі та дослідження шляхів її подолання у різних країнах світу.

Багато зарубіжних та вітчизняних науковців, вчених-економістів намагались пояснити причини появи світової фінансово-економічної кризи та її можливі наслідки. У рефераті використані статті та монографії таких економістів як Барановський, Лютий, Кравченко та інші.

Головною метою написання реферату є визначення основних причин глобальної економічної кризи, виявити її прояв у різних країнах світу, а найголовніше, дослідити шляхи її подолання для можливості подальшого їх використання і в Україні.

Для мінімізації негативних наслідків сучасної світової фінансово-економічної кризи необхідні рішучі й водночас виважені дії урядів і центральних банків. Особливо важливе значення має оптимальний вибір можливих антикризових заходів. Як засвідчує світова практика, їх спектр доволі широкий.

Фінансово-економічна криза 2008-2010 рр. стала суворим випробу­ванням життєздатності й перспектив розвитку економіки всього сві­ту. Тому дуже важливим є аналіз особливостей розвитку глобально­го ринку фінансових послуг в умовах кризи, її витоки й прояви в Україні, а також антикризові заходи світової спільноти і шляхи їх впрова­дження з метою підвищення ефективності функціонування вітчизня­них банків.

Світова фінансова криза набула масштабного характеру і стала серйоз­ним викликом для багатьох країн світу, в тому числі й для України. Незважа­ючи на те, що протягом останніх років в економіці України відбувалося на­копичення низки ризиків, зумовлених передусім макроекономічними чинни­ками, вітчизняні суб'єкти господарювання виявилися не готовими до тако­го розгортання подій.

У рефераті висвітлено причини виникнення фінансово-економічної кризи, охарактеризовано ризики розвитку економіки України в умовах глобальної нестабільності й обґрунтовано основні напрями реалізації грошово-кредитної політики Національного банку України з метою подолання наслідків кризи.

Розділ І. Причини виникнення світової фінансово-економічної кризи

Кожна економічна криза має своє специфічне коріння і відповідні шляхи розвитку та подолання наслідків. Проте в одному всі кризи абсолютно од­накові: вони виникають унаслідок порушення макроекономічної рівноваги, їх подолання пов'язане з установленням нової рівноваги. її умови можуть суттєво або частково відрізнятися від умов попередньої рівноваги. Ця різни­ця і становить суть, власне кажучи, глибину кризи.

Світова фінансова криза 2008р. приголомшує своєю глибиною, масшта­бами розгортання, формами прояву, безпрецедентною динамікою. Вона не схо­жа ні на глобальну кризу 1929-1933рр - Велику депресію, ні на кризи менші за розмахом - другої половини XX століття (нафтово-енергетичну кризу 1970-х років, кризи 1992 або 2001 р., азіатську кризу 1991 р., російський дефолт 1998 р.). Передусім необхідно усвідомити ті якісно нові структурні зміни у світовій економіці, які окреслилися влітку 2008р., що вплинули на по­передню систему рівноваги, унеможливили життя за старими правилами і спричинили розгортання кризи.

По-перше, причиною фінансової кризи стало не­стримне зростання сектору фінан­сових послуг. Сума всіх активів банків та інвестиційних фондів, страхових організацій і компаній, обсяги фондо­вого ринку, ринку цінних паперів сьо­годні перевищує ВВП середньорозвинутих і високорозвинутих країн у декілька десятків разів. Складові фі­нансового ринку за останні 10—15 ро­ків у середньому зростали в 3—5 разів швидше, ніж інші макроекономічні показники. Не випадково, що в США наприкінці літа 2008 р. ВВП стано­вив 15 трлн. доларів, а сума цінних паперів і деривативів — від 482 (мі­німальна оцінка) до 510 (максималь­на оцінка) трлн. доларів. Звичайно, при цьому неймовірно зростали іпо­течні кредити.
Сама криза була результа­том нестримного зростання фінансового сектору економіки.

По-друге, можна зауважити безперечну пе­ревагу фінансової сфери порівняно з іншими сферами економіки: в цей сектор держава втручається найменше (попри його значні обсяги), а отже, ­більша його автономність, менша відповідальність, висока мотивація, висока мобільність. Крім того, і реаль­на економіка, і фінансовий сектор ви­мірювалися за однаковою методо­логією щодо структури ВВП, їх внесок у величину останнього оцінювався в однаковій розмірності.

В умовах усе зростаючої обмеже­ності ресурсів фінансовий сектор не міг компенсувати відносного зростан­ня дефіциту ресурсного забезпечення реального сектору економіки. Фінан­совий сектор, ніби ігноруючи віднос­не скорочення ресурсів, зростав незрівнянно швидше, ніж ціни на сиро­вину і матеріали. В результаті сфера фінансових послуг почала визначати розвиток не лише реального сектору економіки в цілому, а й також його си­ровинної складової. Характерно, що зростання фінансового сектору в 1,5—2 рази випереджало зростання цін на нафту та інші види ресурсів. Букваль­но за два десятиліття середня оплата праці у фінансовій сфері стала найбіль­шою і перевищувала аналогічний по­казник в інших сферах економіки у 2—4 рази.

По-третє, активна процентна полі­тика Федеральної резервної системи, а також утвердження державних па­перів США як нового, універсально­го товару повертали в країну кошти, що відпливали внаслідок дефіциту платіжного балансу і зниження конку­рентоспроможності американської економіки. Власне кажучи, викорис­тання цього інструменту становило основу економічної політики прези­дента Р. Рейгана у 80-х роках XX століття і було продовжене старшим і молодшим Бушами. У результаті США вже понад два десятиліття по­вертають собі гроші, які випливали з країни. Характерно, що у Сполуче­них Штатах банкам заборонено кон­курувати, граючи на процентних став­ках нижче визначеного законом міні­мального рівня. Маючи 12% світової торгівлі, 23% від світового ВВП, США одночасно скон­центрували торгівлю близько 65% світового ринку цінних паперів. При­чому за останні роки цей показник неухильно зростав. Частково втратив­ши економічну і політичну гегемонію, США залишалися незаперечним ліде­ром у сфері світових фінансів. Спочат­ку Японія, потім Південна Корея, Тайвань, Гонконг, Китай, а згодом Ро­сія, арабські країни по суті справи фі­нансували неконкурентоспроможну американську економіку.

По-четверте, на початку XXI сто­ліття прагнення населення до заощад­жень та інвестиційна активність інвес­торів почали компенсувати одне од­ного: гроші зберігало населення, а інвестувала невелика кількість актив­них гравців фондового,  інвестиційного, страхового ринків. Не володіючи формально правами власника, вони розпоряджалися коштами вільніше, ніж реальні власники. Часом банкрут­ство деяких фондів і банків було засо­бом збагачення фінансових клерків. Ко­мерційні банки поступово відходили від фінансування розвитку економіки. Вони кредитували переважно діючий бізнес. При цьому посилювався дис­баланс між внеском інвесторів у розви­ток економіки та їх часткою в особис­тому споживанні.

По-п'яте, за останні 20—30 років прискорене зростання експорту й імпорту економік провідних країн порівняно з іншими макроекономічними показниками (ВВП, національ­ний дохід, маса грошей, інфляція, продуктивність праці, реальні грошові доходи, роздрібна торгівля, послуги тощо) є більш ніж очевидним. Аналіз свідчить, що в США у 1970-1999 рр. зростання зовнішньої торгівлі в середньому в 2,3 раз випереджало зрос­тання макроекономічних показників. У країнах Європейського Союзу це випередження становило 1,5 рази. Тобто економіка глобалізувалася швидше, ніж ін­ші сфери життя. Глобальна економіка повинна супроводжуватись глобаль­ною відповідальністю ринків. А про­те фінансові ринки, навпаки, кон­центрувалися. У підсумку глобальна економіка зазнала глобальної кризи.

По-шосте, надмірна концентрація інноваційних технологій у розвину­тих країнах, їх порівняльна недо­ступність для країн, що розвиваються, і, отже, низька віддача від їх упровад­ження. Закінчився черговий науково-технічний цикл. Після видатного прориву в ІТ-технологіях, цифрових техноло­гіях, нанотехнологіях тощо світ завмер на перерозподілі і пере­оформленні створеного матеріально­го багатства [5].

Отже, поява світової фінансової кризи була закономірністю, адже на те існували об’єктивні причини, дослідження яких дасть змогу виявити прояви кризи в різних країнах та допоможе краще зрозуміти подальші шляхи їх вирішення.

18

Розділ ІІ. Прояв та шляхи подолання кризи у різних країнах світу

2.1. Антикризові заходи в США

Із жовтня 2008 року в США почала реалізовуватися програма допомоги фінансовим установам — Troubled Assets Relief Program, TARP (програма звільнення від проблемних активів) — загальною вартістю 700 млрд. до­ларів.

Федеральна резервна система США на початку 2010 року прийняла рішення про запровадження нової програми кредитування вартістю 200 млрд. доларів, покликаної розблоку­вати ринок споживчого кредитування. Влада США вживає заходів, спря­мованих на входження держави в уп­равління кредитними організаціями.

В лютому 2009 року Сенат США схвалив план зі стимулювання на­ціональної економіки (American Re­covery and Reinvestment Plan), запропо­нований адміністрацією Барака О6aми, в розмірі 838 млрд. доларів. У ньому п'ять розділів: охорона здо­ров'я, освіта, інфраструктура, енер­гетика, допомога бідним і безробіт­ним. Йдеться насамперед про подат­кові послаблення на суму до 300 млрд. доларів. Програма включає цільові видатки на інфраструктурні проектні виділення коштів штатам, котрі страждають від дефіциту бюджету. Проект доповнить програму підтрим­ки економіки на суму 700 млрд. до­ларів (план Полсона (Paulson), прий­няту восени 2008 року з ініціативи президента Джорджа Буша.

За повідомленням Reuters, 25 люто­го 2009 року Президент США Барак Обама закликав найшвидше перегля­нути правила регулювання фондово­го ринку, щоб виключити повторення фінансової кризи. "Сильні фінансові ринки потребують зрозумілих правил, які не ускладнюватимуть роботу фі­нансових інститутів, а допоможуть за­хистити інтереси споживачів та інвес­торів і, врешті-решт, послужать зміц­ненню цих фінансових інститутів", — сказав Обама.

2.2. Антикризові заходи в Німеччині

На початку 2009 року уряд Німеччи­ни затвердив наймасштабніший у Європі план стимулювання еко­номіки. Він оцінюється в 50 млрд. евро (67 млрд. доларів), розрахований на два роки і стане доповненням до попереднього, який обчислюється су­мою близько 12 млрд. евро.

Німецький уряд має намір витрати­ти на інфраструктурні проекти, освіту, а також розвиток новітніх технологій близько 17 млрд. евро. Загалом приб­лизно на 18 млрд. евро будуть зни­жені податки. Зокрема, податок на прибуток і обов'язкові платежі на ме­дичне страхування для домовласників і бізнесу. Крім того, уряд домовився про створення додаткового фонду держ­кредитів і гарантування позичок обся­гом 100 млрд. евро для підтримки ком­паній, які не можуть залучити не­обхідне фінансування через проблеми в банківському секторі.

Наприкінці 2008 року в Німеч­чині було створено спеціальний фонд обсягом 480 млрд. євро для стабілізації фінансових ринків, який допомагає владі трансформувати великі банки у державну чи напівдержаву власність.

Німеччина прагне до жорсткішого регулювання світових фінансових ринків. Як заявила у своєму щотижне­вому відео зверненні канцлер ФРН Ангела Меркель, у законах ЄС про контроль за фінансовими продуктами "більше не повинно залишитися ніяких дір".

              2.3. Антикризові заходи в Австрії

У листопаді 2008 року в Австрії було оголошено про націоналізацію проблемного банку: держава купила за символічну ціну (2 євро) восьмий за розміром активів банк — Kommu-nalkredit Austria.

18

Держава має намір підтриму­вати і зміцнювати роль Kommunal­kredit Austria як установи, що фінан­сує муніципалітети й інфраструктури і проекти. Вливання урядових коштів у цей банк дасть змогу підняти рівень адекватності капіталу першого рівня з 8 до 9%.

А в цілому із загального пакета фі­нансової допомоги уряду Австрії для банківської системи в розмірі 100 млрд. евро державні органи можуть витрати­ти до 15 млрд. евро на придбання ча­стки в капіталі проблемних кредит­них установ [1].

2.4. Антикризові заходи у Франції

Президент Франції Ніколя Саркозі опри­люднив пакет за­ходів із подолання соціальних наслідків економічної кризи. План екстреної до­помоги населенню передбачає асигну­вання на потреби безробітних і неза­можних до 2,65 млрд. евро. При цьому пан Саркозі висловив думку про те, що у Франції з її бюджетом соціального забезпечення в 550 млрд. евро, або 31 % від ВВП, найщедріша в світі мережа соціальної безпеки. Передбачається створення фонду з перепідготовки кадрів із числа тих, хто втратив роботу. Половину з тримільярдних витрат фон­ду уряд пообіцяв узяти на себе. Пакет запропонованих заходів включає по­даткові послаблення для 4 млн. сімей, підвищення допомоги з безробіття і ба­гатодітним родинам та одноразові вип­лати по 400-500 евро для деяких кате­горій людей, котрі втратили роботу. Французький уряд планує також виділити банкам додатково 10,6 млрд. евро.

2.5. Антикризові заходи у Великобританії

У Великобританії уряд Гордона Бра­уна на початку 2009 ро­ку виділив 500 млрд. фунтів стерлінгів для боротьби з безробіттям і виpiшення проблем економіки.

А оголошений ще в жовтні 2008 ро­ку британський план порятунку пе­редбачає виділення 50 млрд. фунтів стерлінгів (85 млрд. доларів) для вику­пу часток у великих банках і ще 200 млрд. ф. ст. на короткострокові креди­ти Банку Англії, а також надання га­рантій міжбанківських кредитів на су­му 250 млрд. ф. ст.

Держава може попросити банки взяти на себе частку збитків, перш ніж уряд почне покривати їх за свій раху­нок. Подібна схема була застосована в США: Citigroup у листопаді 2008 ро­ку одержав держгарантії за активами на суму 300 млрд. доларів за умови, що перші 29 млрд. доларів втрат за ними банк візьме на себе. Він також може оголосити про створення пога­ного банку, в який і будуть виокрем­лені "токсичні активи".

2.6. Антикризові заходи у країнах Балтики

Балтійські держави для мінімізації нас­лідків кризи різко посилюють фінан­сову дисципліну, що має спричинити поліпшення платіжного балансу і зни­ження інфляції.

Латвія відгукнулася на кризу збіль­шенням податків (ПДВ зріс із 18 до 21%) і скороченням державних витрат (на 15% у 2009 році) та зарплат бюджетників. Однак і це не допомогло. Тому країна була змушена взяти "аварійний'' кредит у ЄС та МВФ загальним обсягом 7.5 млрд. евро. Згідно з вимогами ЄС краща у відповідь на це має розробити середньострокову програму зниження дефіциту бюджету до показника нижче 3% від ВВП до 2011 року, а в 2009 році дефіцит має становити менше 5%. Крім цього, Латвія зобов'язана скоротити кількість працівників у державному уп­равлінні, реформувати управління бюд­жетом і податкову політику, забезпечи­ти стабільність банківського сектору, провести структурні реформи та ре­алізувати проекти фондів ЄС.

У Литві нововве­дення зводиться до підвищення подат­кового тягаря і секвестрування витрат. Прибутковий по­даток було зменшено з 24 до 20%, але ПДВ і податок на прибуток збільше­но відповідно з 18 до 19% і з 15до20%. Однак для литовських підприємств і громадян найстрашнішим виявилось не це, а скасування численних пільг щодо оподаткування. Зокрема, зни­ження прибуткового податку торкну­лося не всіх. Різко скорочений діапа­зон діяльності за патентами, що зму­шує цілу армію патентників створюва­ти підприємства і сплачувати не лише податок на прибуток, а й соціальний податок. Крім того, запроваджено соціальний податок для фермерів, а також низку нових податків — на не­рухомість, автомобілі. У прискорено­му режимі підвищуються акцизи.

Естонія, як і Литва, не збирається на­рощувати зовніш­ній борг і також зробила ставку на боротьбу з розбалансуванням скарбниці. Було прийнято рішення скоротити витрати бюджету - 2009 на 8 млрд. крон (511 млн. євро), або на 8%. Але, на відміну від Литви, Естонія категорично відмовилася від посилення податкового тягаря [1].

2.7. Антикризові заходи в Росії

Росія має істотні резерви для мінімі­зації наслідків кри­зових явищ.

Міністр фінансів Росії Олексій Кудрін оцінив потребу першої трид­цятки російських банків у додатково­му капіталі в 883 млрд. руб., а без ура­хування контрольованих державою Сбербанку, ВТБ і Россельхозбанку, — 351 мільярд. Він зазначив, що сьогодні на ринку таких акціонерів та інвес­торів немає. А тому їх має замінити держава, надавши банкам, у яких є акціонером, 300 млрд. руб., решті — 255 млрд. руб. у вигляді субординованих кредитів (капітал другого по­рядку).

У лютому 2009 року російський прем'єр підписав дві постанови про на­дання держгарантій за кредитами, котрі одержують підприємства оборонно-промислового комплексу і компанії, яким пощастило увійти до горезвісного "списку підтримки". Можливо, це зру­шить справу з мертвої точки, хоча по­ки що говорити про це рано.

Водночас Банк Росії посилює ви­моги до формування резервів за кор­поративними кредитами.

Отже, світова фінансово-економічна криза глибоко торкнулась усіх країн у різних частинах світу, принісши однаково негативні наслідки. Звичайно, залежно від рівня економічного розвитку країни, від стійкості економічної системи, криза проявлялась по-різному. Відповідно до цього уряд кожної країни розробляє стратегію щодо боротьби з кризою, зважаючи на особливості та можливості власної держави. Україні слід звернути увагу на досвід зарубіжних країн та використати їх здобутки у виробленні власної стратегії подолання негативних проявів кризи.

Розділ ІІІ. Прояви світової фінансової кризи та шляхи її подолання в Україні

Міжнародна фінансова та економічна криза охопила майже всю світову економіку. На жаль, Україна опинилася в групі країн, економіки та фінансові системи яких постраждали найбільше. За період із 1 липня 2008-го по 1 квітня 2009 року українська гривня девальвувала відносно долара США на 81,0% (з 4,58 до 8,29 грн. за один долар). Промислове виробництво та ВВП у IV кварталі 2008 року знизилися відповідно на 20,7 та 8% (див. табл. 1).

Таблиця 1

Серед основних факторів, що пере­дували кризі, можна назвати значний дефіцит поточного рахунку (-17% ВВП у 2007-му та -7.1 % ВВП у 2008 році), швидке нарощування зовнішнього боргу (на кінець 2008 ро­ку він становив 103,2 млрд. доларів США, або близько 56,7% ВВП за по­точним курсом) та вразливість банків­ського сектору, обтяженого валютними дисбалансами, істотною часткою проблемних активів у кредитному порт­фелі (у 2007 році обсяг споживчого кредитування домашніх господарств зріс на 96,7%, у 2008-му - на 61,8%) та втратою довіри до банків з боку ук­раїнських вкладників. Відплив депо­зитів із банківської системи з жовтня 2008-го по травень 2009 року становив понад 27 млрд. грн. [9].

Світова фінансова криза та зволікання з проведенням структурних реформ в Україні зумовили економічне падіння. Кризові явища в економіках країн - партнерів спричинили негативний вплив на економічну активність України у сфері зовнішнього попиту. З боку внутрішнього попиту економічне падіння зумовлювалося такими факторами:

♦ поступове зниження реальних доходів населення (зменшення реаль­ної зарплати за І квартал становило 11.7% в реальному вимірі до відповід­ного кварталу минулого року);

♦  підвищення реальних процентних ставок за кредитами;

♦  скорочення державного фінан­сування (зниження капітальних ви­датків за І квартал становило 6% у річ­ному вимірі) та приватного внаслідок зменшення прибутковості.

Поглиблення кризових явищ у світі та в Україні зумовило збереження загального дефіциту платіжного балансу. Хоча дефіцит поточно­го рахунку у 2009 році порівняно з від­повідним періодом попереднього року суттєво зменшився, він однак залишив­ся від'ємним (—819 мли. доларів США у першому кварталі). Формування знач­ного від'ємного сальдо рахунку фінан­сових операцій (4,3 млрд. доларів) було спричинене уповільненням припливу довгострокового капіталу, повернення кредитів нерезидентам та високим по­питом на готівкову іноземну валюту.

Зниження світового попиту і цін на світових товарних ринках призвели до падіння обсягів експорту товарів і по­слуг викликавши серйозний спад вітчизняного промислового виробництва. Водночас під впливом різкої девальвації гривні та зменшення внут­рішнього попиту імпорт скорочував­ся ще активніше, що призвело до зменшення дефіциту поточного ра­хунку.

Простежувалися певні зрушення в активно-пасивних операціях банків.

Розробивши ще у другій половині 2008 року план антикризових заходів з нормалізації ситуації на валютному ринку оздоровлення банківської системи,

а також підтримки реального сектору економки, НБУ негайно розпочав його реалізацію. Першочерговими були заходи із вне­сення законодавчих змін щодо поси­лення операційної незалежності НБУ приведення ринкового курсу до офіційного. Це зумовлювалося необхідністю зменшення панічних настроїв насе­лення на валютному ринку.

Другий напрям плану стосувався за­безпечення (в тому числі шляхом довгострокового рефінансування) до­статньої ліквідності окремих банків банківської системи в цілому утримання стабільності банківська си­стеми. І нарешті, Національним банком були зроблені кроки щодо, зменшення від тиску з боку уряду фінансування бюджетного дефіциту за рахунок авансового перерахування платежів до бюджету, викупу НБУ я них цінних паперів та підтримки державних банків (у тому числі для обслу­говування платежів за газ).

Позитивними результатами політи­ки НБУ можна вважати:

♦ приведення ринкового курсу до офіційного. Починаючи з 12 травня 2009 року офіційний курс почав зміцнювати­ся водночас із міжбанківським. Ажіотажний попит на валютному ринку внаслідок цього зменшено, а боргове навантаження на позичальників у ва­люті пом'якшено. Це стало також одним із ключових чинників зменшення від­пливу депозитів із банківської системи;

♦ забезпечення достатнього рівня ліквідності банківської системи, що дає можливість банкам розраховувати­ся за власними зобов'язаннями;

♦ уникнення колапсу банківської системи завдяки підтримці систем­них банків.

До основних проблем, які терміново потребують вирішення, можна віднести брак довіри населення до банківської системи та її недостатню капіталізацію.

Економіка України стоїть перед дуже серйозними випробуваннями. За різними оцінками зарубіжних та вітчизняних експертів, а також міжнародних фінансових організацій, макроекономічний прогноз для нашої країни на 2009 рік щодо ВВП найгірший за весь період незалежності [8].

Незважаючи на поліпшення стану поточного рахунку, економіка України залишається дуже залежною від світово­го попиту на метали, а також вкрай енерговитратною та залежною від цін на енергоносії. Ця залежність є певним фактором ризику для валютно - курсової стабільності. Українська економіка обтяжена значним зовнішнім боргом, значна частина якого має короткостро­ковий характер, тому потребує зовніш­нього фінансування. Світова фінансо­ва криза виявила вразливість банківсь­кої системи в плані недостатньої якості кредитного портфеля, низької якості управління ризиками та, головне, бра­ку довіри з боку населення.

А. Новак у монографії «Як підняти українську економіку» запропонував функціональну модель високоефективної української економіки в умовах розвитку глобалізованого світового економічного простору. Ця економічна модель працює на трьох функціях: виробництва, продажу, розподілу результатів продажу. Головною проблемою української економіки є низька ефективність кожної із означених трьох функцій. Автор пропонує варіант її розв’язання шляхом корпоратизації вітчизняних підприємств, які повинні бути створені на 39 ринках кінцевої продукції: від ринків продовольчих товарів, побутової техніки, одягу до високотехнологічних ринків космічних апаратів, літакобудування, комп’ютерних та програмних товарів [10].

Отже, світова фінансова криза, на жаль, не обминула української економіки. На те були свої об’єктивні причини. Вона призвела до падіння курсу гривні на світовому валютному ринку, до збільшення зовнішнього боргу України, втрати довіри населення до банківської системи тощо. Головним завданням, що наразі стоїть перед урядом України та НБУ – це розробка дієвої стратегії щодо подолання наслідків кризи та стабілізації економіки.

Висновки

Проведене дослідження дає підстави для низки висновків. Світова фінансова індустрія за­знала катастрофічних збитків унаслі­док нинішньої кризи, яка негативно вплинула на інвестиційній бізнес у всьому світі, а саме:

1) інвестиційні інститути зазнали великих збитків унаслідок недооцін­ки ризиків і ще довго перебувати­муть у шоковому стані;

2) більшість інвестиційних уста­нов гостро відчуває дефіцит позич­кових коштів;

3) знизилися обсяги інвестицій у фондові ринки країн, які розвивають­ся (це стосується й України), що зу­мовлено ризиковістю таких вкладів;

4)                     криза дестабілізувала традицій­ний банківський інвестиційний біз­нес; вірогідно виникнуть нові форми його організації;

5)                     посилився вплив органів дер­жавного регулювання та зросли об­меження щодо ризикових операцій інвестиційних інститутів;

6)                     велика кількість малих та се­редніх банківських і небанківських інвестиційних установ перейшла на готівкові розрахунки за угодами.

                Та світова фінансово-економічна криза вплинула не лише на інвестиційний бізнес. Своє коріння вона глибоко запустила і у виробництво, і у споживчий сектор, вплинула на економічну та навіть політичну стабільність багатьох країн світу.

Такі тенденції спонукають світових регуляторів фінансового ринку переглянути свою політику та замислити­ся щодо розробки спільної стратегії по боротьбі із кризою. Для втілення цієї стратегії уряд має проводити ефективну і послідов­ну антикризову політику. Оскільки майбутнє фінансової системи безпо­середньо формується під впливом макроекономічної ситуації, для подолання кризових негараздів необ­хідні концентрація незалежної моне­тарної політики та узгодженість дій усіх ланок економічної влади.

                Кожна країна вступає у боротьбу із негативними наслідками кризи по-своєму, зважаючи на ситуацію, що склалася та на можливості національної економіки. Необхідно зазначити, що не існує загальних правил подолання кризи. Пошук таких правил для кожної окремої країни і є головним завданням, що стоїть перед кожним урядом та Національним Банком країн, що постраждали від наслідків кризи.

                Що стосується України, то її економіка, на жаль, виявилась абсолютно неспроможною протистояти світовій фінансово-економічній кризі, тому вона виявилась у рядах тих країн, що чи не найбільше постраждали від кризи. Світова фінансова криза та зволікання з проведенням структурних реформ в Україні зумовили економічне падіння. Кризові явища в економіках країн - партнерів спричинили негативний вплив на економічну активність України у сфері зовнішнього попиту. Все це разом з політичною нестабільністю дали негативний результат.