Світова організація торгівлі

План 

Вступ

1. Етапи створення, структура та членство в СОТ
2. Роль СОТ  у регулюванні міжнародної торгівлі
3. СОТ і конкурентоспроможність

Висновки

Список літератури

Вступ

Тема даного реферату: «СОТ» - надзвичайно актуальна. У сучасному  світі основна частина світових торгових відносин здійснюється під  спостереженням міжнародних економічних  організацій.

Мета реферату – вивчити  питання про нову міжнародну установу – СОТ, дослідити цілі і функції  міжнародної економічної організації, що регулює світову торгівлю, розглянути її організаційну структуру, механізм прийняття рішень вже визначеними  напрямками її діяльності.

Дана робота дає уявлення про складний міжнародний міждержавний механізм, на основі якого розвивалась  міжнародна торгівля в попередні  десятиліття і який в новій  якості стає основою для розвитку міжнародного обміну товарами і послугами  найближчі десятиліття. На базі цього  міжнародного механізму побудовані і будуть будуватись торгово-політичні  режими., що подавляється більшістю  країн світу, вони вже зараз застосовуються в жорсткій формі до експорту і  імпорту України.

Регулювання міжнародної торгівлі СОТ спрямоване на створення визначених передумов, що сприяють подальшому розвитку світових зв'язків між зацікавленими державами, зокрема, шляхом досягнення стабільності і передбачуваності режиму доступу на ринку.

Основними напрямками всебічного регулювання світової торгівлі в  сучасних умовах є наступні: створення зацікавленими державами договірно-правової основи торгово-економічних відносин, включаючи найважливіші принципи і норми; вироблення домовленостей щодо застосування на національному рівні комплексу торгово-політичних засобів впливу на світовому зв'язку, визначення рамок і можливостей використання окремих інструментів торгової політики; формування і подальший розвиток міжнародних інститутів, що сприяють досягненню домовленостей і вирішення спірних проблем, що виникають між країнами – учасницями, їхніми об'єднаннями й угрупуваннями; обмін інформацією і досвідом організації торгово-економічних зв'язків.

1. Етапи створення, структура та членство в СОТ

Перший етап. 1947 рік –  США і союзники підписали Генеральну угоду про тарифи і торгівлю з  метою врегулювання міжнародної  торгівлі (перший крок до створення  СОТ). В рамках Угоди були засновані  органи : Секретаріат, Генеральний директор.

Суть Угоди про тарифи і торгівлю:

1. Будь-яка перевага, сприяння, привілей чи імунітет, які надаються  будь-якій стороні, що домовились, по відношенню до будь-якого  товару і що походить від  будь-якого іншої країни чи  призначається до будь-якої іншої  країни, повинні негайно повідомити  про такі товари, що походять  з території усіх інших держав;

2. Внутрішні податки не  повинні застосовуватись до іноземних  чи вітчизняних товарів щоб  створювати негативні наслідки  для вітчизняного товаровиробника; 

3. Передбачалась свобода  транзиту через територію іншої  сторони по маршрутам, які є  більш зручними для міжнародної  торгівлі;

4. Заборона демпінгу.

Другий етап. 1948 рік – 23 країни світу ратифікували угоду  ГААТ і обрали штаб-квартиру організації  у Женеві. 1950 рік – у Гавані 50 країнами світу була підписана  Гаванська хартія, однак Америка  в подальшому відмовилась ратифікувати. Недоліки Хартії:

1. Слабка інституційна  структура; 

2. Недостатня здатність  представляти інтереси держав;

3. Відсутність прямої  дії стосовно держав-учасниць.

1986 рік – переговори  в Уругваї закінчились укладенням  Угоди щодо лібералізації міжнародної торгівлі.

1994 рік – проводиться  перегляд з питань торгівлі  аграрної продукції, доступу на  ринки і

створення міжнародної торгової організації. 15 квітня 1994 рік – 125 країн підписали Марокканську угоду про створення СОТ. Представники даних країн збираютьсь два рази на рік.

Мета СОТ: підвищення рівня  життя населення; забезпечення повної зайнятості; постійне зростання реальних доходів; розширити виробництво товарів і послуг; оптимальне використання ресурсів; збереження навколишнього середовища; забезпечення країн,що розвиваються часткою зростання в міжнародній торгівлі відповідно до потреб економічного розвитку.

Сутність СОТ:

1. Встановлення єдиного  для всіх зобов’язання щодо  дотримання багатосторонньої угоди; 

2. Кожен член СОТ взяв  зобов’язання перевести внутрішній  розвиток у відповідність з багатосторонніми торговельними зобов’язаннями. Сфера функціонування СОТ – забезпечення інституційної та правової основи для здійснення торговельних відносин між її членами:

• 1999 рік – Саміт в Сіетлі, були проведені переговори пов’язані з розв’язанням питань аграрних субсидій, індивідуальної власності і стандартів праці.
• 2000 рік – СОТ публікує звіти і правила з питань відносно країн, що розвиваються, про захист патентів і демпінг.
• 2001 рік – Китай був прийнятий до СОТ. Розгляд питань щодо зниження субсидій для США і Японії.
• 2003 рік – Саміт у Мексиці, розглядались проблеми посилення розколу країн розвинутих і тих, що розвиваються.

Організаційна структура  СОТ визначена в ст. IV Угоди про створення СОТ. Вищим керівним органом СОТ є Конференція міністрів. Вона збирається не рідше одного разу в два роки, як правило, на рівні міністрів торгівлі чи іноземних справ країн-учасниць СОТ. Конференція має повноваження приймати рішення по найбільш принципових питаннях, наприклад, що стосується нових раундів багатобічних переговорів.

Поточне керування діяльністю і спостереження за дією угоди  і міністерських рішень здійснює Генеральна рада. Вона збирається кілька разів у рік у Женеві. Як правило, у Генеральну раду входять посли  чи голови представництв членів СОТ. У функції Генеральної ради також  входить дозвіл торгових суперечок  між країнами-учасницями СОТ і  проведення періодичних оглядів  їхньої торгової політики.

Генеральна рада контролює  діяльність підлеглих органів.

Ради по торгівлі товарами, що здійснює спостереження за виконанням Генеральної угоди про торгівлю товарами. Вона керує діяльністю 14 комітетів, що займаються контролем за дотриманням принципів СОТ й угод ГАТТ – 1994 по найважливіших напрямках діяльності СОТ в сфері торгівлі товарами.

Ради по торгівлі послугами, що здійснює спостереження за виконанням Генеральної угоди про торгівлю послугами;, а також надає допомогу групам переговорів з таких питань, як базові телекомунікації, пересування  фізичних осіб, послуги по морських перевезеннях. Вона має у своєму складі Комітет з торгівлі фінансовими  послугами і Робочою групою по професійних послугах.

Ради по інтелектуальній  власності, що здійснює спостереження  за виконанням Угоди про торгові  аспекти прав інтелектуальної власності. Вона займається також питаннями, зв'язаними  з запобіганням конфліктів, зв'язаних з міжнародною торгівлею підробленими товарами.

Крім перерахованих вище органів, у складі СОТ діють робочі й експертні групи і спеціалізовані комітети. Їхні функції полягають  у розгляді питань виконання окремих  частин багатосторонніх угод, а також  інших питань, що представляють інтерес  для країн-учасниць, наприклад, що стосується правил конкуренції, інвестицій, дії  регіональних торгових угод, торгових аспектів захисту навколишнього  середовища і прийому нових членів.

Набуття членства в СОТ відбувається за єдиною процедурою, виробленою протягом 1996–2001рр. шляхом накопичення досвіду прийому до СОТ нових членів.

Кожен новий член СОТ бере на себе зобов’язання дотримуватися встановлених принципів при реформуванні національного торговельного режиму, що стає більш передбачуваним, прозорим і відкритим. Водночас слід враховувати, що члени СОТ, формулюючи вимоги до країн-претендентів стосовно доступу до їхніх ринків, відстоюють інтереси власних компаній, захищаючи таким чином власне виробництво та робочі місця. Тому переговорний процес триває роками й завершується, як правило, на користь більш сильних і досвідчених.

Перспективи кожної країни-претендента  залежать, по-перше, від уміння трактувати основні положення угод СОТ, виходячи з національних інтересів; по-друге, вміння виграшно висвітлювати національний торговельний режим; по-третє, від уміння досягати компромісів, жертвуючи менш важливими позиціями та відстоюючи принципові.

Тому в умовах приєднання до СОТ різних держав спостерігаються істотні відмінності. При цьому окремі країни, що перебувають в істотно кращому макроекономічному становищі та мають вищий рівень розвитку, можуть отримувати згоду на застосування, наприклад, вищих рівнів імпортного тарифу та брати на себе менші зобов’язання стосовно лібералізації доступу до ринків. Приєднання до СОТ передбачає певні стадії переговорного процесу з дотриманням чітко встановлених правил і механізмів.

Відповідно до встановленої процедури, переговори про приєднання країни-кандидата до СОТ відбуваються в рамках спеціальної Робочої групи, що складається з представників урядів держав – членів СОТ, зацікавлених у проведенні переговорів з претендентом про умови його членства в Організації. Завдання Робочої групи – “вивчити заявку Уряду (країни) про приєднання до Світової організації торгівлі на підставі статті XII і надати Генеральній раді рекомендації, що можуть включати проект Протоколу про приєднання”.

На вимогу Робочої групи, претендент готує Меморандум про торговельний режим, а також надає інформацію про укладені міжнародні угоди та копії законодавчих і нормативних актів, що підпадають під дію угод СОТ. Після вивчення Меморандуму та відповідей претендента на питання починаються переговори про доступ до ринку товарів, в т.ч. окремо – ринку сільськогосподарської продукції, ринку послуг, а також – стосовно системних питань.

За підсумками переговорів, формується пакет документів про приєднання, що складається з наступних документів:

• Доповідь Робочої групи - це, по суті, основний документ, укладання якого відкриває “зелене світло” вступу країн до СОТ;
• Протокол про приєднання – стислий документ, що констатуєзавершення переговорів і містить рекомендації Робочої групи урядам країн-членів СОТ прийняти претендента в члени СОТ;
• Додатки до Протоколу про приєднання: зобов’язання стосовно доступу на ринок товарів, у т.ч. зобов’язання у галузі сільського господарства;  зобов’язання стосовно доступу на ринок послуг.

Після обговорення результатів  діяльності Робочої групи Генеральною радою СОТ або Конференцією міністрів країн-членів СОТ ухвалюється рішення про прийом нового члена, як правило, шляхом досягнення консенсусу. Проте у випадку, якщо консенсус не може бути досягнутий, рішення може бути прийняте більшістю у дві третини голосів. У такому разі, до ухвалення рішення держава, що заперечує проти вступу, може заявити про незастосування звичайних зобов’язань і вигод СОТ стосовно країни, що вступає.

Претендент на членство в  СОТ ратифікує Протокол про приєднання до СОТ, що набуває юридичної чинності та надає кандидату статус повноправного члена Організації на 30-й день після повідомлення Генерального директора СОТ про виконання відповідних внутрішньодержавних процедур ратифікації.

Тривалість кожного етапу  є суто індивідуальною для кожної країни й зумовлюється як її значенням для країн-партнерів, ступенем реформування її торговельного режиму, так і її політичними пріоритетами у веденні переговорів: чи віддає вона пріоритет швидкості набуття членства в СОТ, чи, навпаки, приділяє першочергову увагу питанням якості умов набуття членства.

2. Роль СОТ у регулюванні міжнародної торгівлі

Світова організація  торгівлі − головний міжнародний регулятор світової торгівлі. Вона перетворена з Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) у 1995 р. Оскільки основні положення й принципи ГАТТ увійшли до СОТ, іноді організацію означають спільною абревіатурою: ГАТТ/СОТ.

ГАТТ містить загальні концепції, принципи і правила з торгівлі послугами, а також конкретні  зобов'язання щодо лібералізації торгівлі в секторах і під секторах послуг. До найважливіших загальних зобов'язань відносяться:

1) прозорість правил з торгівлі  послугами: створення інформаційних  і контактних пунктів. Кожна  країна-член повинна створити  не менше одного інформаційного  пункту, в якому інші країни  зможуть одержати інформацію  про чинне законодавство і  норми щодо торгівлі послугами  в тих секторах, що їх цікавлять.  Крім того, розвинуті країни для  допомоги постачальникам послуг  із країн, що розвиваються, повинні  створювати контактні пункти, які  зобов'язані надавати інформацію  про технологію послуг, про комерційні  і технічні аспекти надання  послуг, про реєстрації, визнання  й отримання професійних кваліфікацій;

2) взаємне визнання кваліфікації, необхідної для надання послуг. Фізичні і юридичні особи, що  надають послуги, повинні одержати  сертифікати або ліцензії та  інші документи, що надають  право займатися цією діяльністю. Тому країн-члени повинні укладати двосторонні і багатосторонні угоди для взаємного визнання кваліфікації, щоб одержати дозвіл на те, щоб займатись цією діяльністю;

3) правила щодо монополій, ексклюзивних  постачальників послуг і іншої  ділової практики, що обмежує  конкуренцію. Постачальники послуг  часто є монополістами на місцевих  ринках Крім того, уряди іноді  надають ексклюзивні права на  торгівлю послугами обмеженій  кількості постачальників. Це забороняється  правилами ГАТС. Якщо ж виникає  така проблема, то постачальники  послуг мають право обмежити  торгівлю;

4) розширення режиму найбільшого  сприяння (РНС) і використання  національного режиму;

5) заходи, спрямовані на лібералізацію  торгівлі, зокрема, на забезпечення  більшої участі країн, що розвиваються. Розвинуті країни повинні виявляти  певну гнучкість до країн, які  розвиваються, що дозволило б  останнім, беручи на себе зобов'язання:

• відкривати меншу кількість секторів послуг;
• лібералізувати меншу кількість типів операцій щодо наданню послуг;
• поступово розширювати доступ на ринок згідно зі ступенем їх розвитку і створювати умови, спрямовані на посилення можливостей своїх вітчизняних постачальників послуг, їх потенціалу завдяки доступу до сучасних технологій, до інформаційних каналів і мереж.

Конкретні зобов'язання - це зобов'язання, що беруть на себе окремі країни щодо тих  чи інших секторів послуг. В кожному  з обраних секторів послуг країна зобов'язана брати зобов'язання щодо доступу на ринок, національного  режиму та інші зобов'язання.

Країни-члени СОТ взаємодіють  у рамках недискримінаційної торговельної системи, де кожна країна отримує  гарантії справедливого і послідовного відношення до її експорту на ринках інших  країн, зобов'язуючись забезпечувати  такі ж умови для імпорту на свій власний ринок. У виконанні  зобов'язань країнами, що розвиваються передбачена порівняно велика гнучкість  і свобода дій. Основні правила і принципи СОТ відображені в багатосторонніх торговельних угодах, які впливають на торгівлю товарами і послугами, а також торговельні аспекти прав інтелектуальної власності, вирішення спорів і механізм огляду торгової політики.

СОТ постановило безліч правил та угод за процедурами, що регулюють  вирішення спорів, що у свою чергу  передбачає створення системи, в  якій країни могли б врегулювати  свої розбіжності в ході консультацій. Також одним із завдань СОТ є механізм огляду торгової політики, який полягає у збільшенні прозорості, у роз'ясненні торгової політики тих чи інших країн, і в оцінці наслідків її проведення.

Основною перевагою для  країн-членів СОТ є зниження вартості життя за рахунок зниження протекціоністських торговельних бар'єрів. За 50 років існування організації було проведено вісім раундів переговорів, і на даний момент торгові бар'єри в усьому світі нижче, ніж вони були коли-небудь за всю історію сучасної торгівлі.

У результаті зниження торговельних бар'єрів дешевшають не тільки готові імпортовані товари і послуги, а  й вітчизняна продукція, у виробництві  якої використовуються імпортні компоненти. 

СОТ заохочує конкуренцію  і знижує торговельні бар'єри, внаслідок  чого споживачі виграють. За рахунок того, що відбувається товарообміну відбувається збільшення ринку товарів і послуг в кожній країні. Крім того, в результаті більш активного товарообміну розвиваються нові технології, як це сталося, приміром, з мобільним зв'язком.

Збільшення експорту вітчизняної  продукції також підвищує доходи виробників, податкові надходження  в казну і, отже, доходи та добробут населення в цілому. Всі ці фактори призводять до підвищення як державних, так і особистих доходів, розвиток торгівлі в свою чергу веде в довгостроковій перспективі до підвищення зайнятості, особливо в експортних галузях економіки, дозволяють підвищити ефективність зовнішньоекономічної діяльності держави за рахунок, перш за все, спрощення системи митних зборів і інших торгових бар'єрів. 

Не можна заперечувати і політичні вигоди, створювані діяльністю СОТ, а саме в уряду з'являється більше можливостей захищати себе від дій лобістських груп, тому що торговельна політика здійснюється в інтересах економіки в цілому, зростають можливості боротьби з корупцією за рахунок розподілу квот серед чиновників. 

Таким чином, СОТ в першу чергу максимально узаконює міжнародне торгове співробітництво, ставить країни в максимально рівні умови. 

Можна відзначити, що вплив  СОТ носить радше позитивний характер для країн-членів СОТ, тому що забезпечує їх усім необхідним. З іншого боку, в умовах тісного взаємозв'язку на міжнародній арені нинішніх економічних відносин, дуже ймовірно виникнення економічних криз або певного роду порушень балансу в тій чи іншій сфері торгівлі. 

3. СОТ і конкурентоспроможність

Сьогодні СОТ є головною міжнародною організацією, в рамках якої обговорюються і розробляються всі основні питання, пов'язані з режимом міжнародної торгівлі товарами і послугами, здійснюється контроль за дотриманням правових норм. Більш того, розвиток СОТ за перші шість років її діяльності чітко показало, що коло ведення її питань розширюється і, очевидно, в найближчі роки поповниться новими складними питаннями: проблеми захисту навколишнього середовища, пов'язані з торгівлею; зовнішня торгівля і міжнародне переміщення капіталів, зовнішня торгівля і обмін передовими технологіями, зовнішня торгівля і конкурентна політика, ряд інших. Таким чином, СОТ все активніше перетворюється в універсальну міжнародну організацію з регулювання всіх процесівміжнародного обміну товарами, капіталами, послугами, робочою силою. Основа діяльності організації СОТ - це своєрідний, багатосторонній контракт. Він складається, щонайменше, з 56 основних угод (30000 сторінок) і є найбільшим в світі договором, який регулює торгівлю практично всіма видами товарів послуг. Уклавши його, держава отримує гарантії, що його експортна продукція не буде піддаватися будь-якої дискримінації на ринках інших учасників в обмін на аналогічні зобов'язання. В даний час за правилами СОТ здійснюється 95% всієї світової торгівлі. 

СОТ є спадкоємицею діючої з 1947 р Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (ГАТТ) і почала свою діяльність з 1 січня 1995 р . СОТ покликана регулювати торговельно-політичні відносини учасників Організації на основі пакета Угод Уругвайського раунду багатосторонніх торгових переговорів (1986-1994 рр.).. Ці документи є правовим базисом сучасної міжнародної торгівлі. 

СОТ сприяє безперешкодній міжнародної торгівлі, не допускає при цьому зловживань і негативних наслідків. У багатьох випадках усунення бар'єрів, що перешкоджають торгівлі. Це також означає, що окремі підприємці, підприємства, відомчі організації повинні бути добре знайомі з нормами міжнародної торгівлі, і впевнені в тому, сто ці норми не змінюватися різко і без попередження. Іншими словами, правила є абсолютно ясними, а їх застосування послідовними. 

Важливим аспектом роботи СОТ, як авторитетної організації є врегулювання спорів. Часто сторони, що вступають в переговори, підуть різноманітні цілі. Угоди та контакти, включаючи ті з них, які були укладені після тривалих переговорів за посередництва СОТ, часто потребують подальшого тлумачення. Краще всього вирішувати спірні питання в установленому порядку СОТ, заснованому на взаємно узгодженої юридичній базі і забезпечує сторонам рівні права і можливості. Саме з цією метою в тексти угод СОТ, включений пункт про правила врегулювання суперечок.

Конкурентоспроможність  СОТ з точки зору практичності правового механізму. 

Правовий механізм СОТ  можна розділити на кілька головних складових частин і блоків. 

Перша група - це угоди генерального типу, свого роду рамкові угоди. Таких угод три:

1. Генеральна угода з  тарифів і торгівлі,

2. Генеральна угода з  торгівлі послугами,

3. Угода про торговельні аспекти прав інтелектуальної власності.

Є ще одна угода, яка зараз  не дуже помітно, але яке в майбутньому  може стати четвертим основним угодою СОТ. Ця угода з торговельних аспектів інвестиційних заходів..

Друга група - це угоди, детально регулюють окремі, більш приватні питання, наприклад, угода про імпортний ліцензування, Угода про митну вартість і ін.

Третя група - це угоди, які регулюють ті питання, які спочатку не входили ні до Генеральної угоди з тарифів і торгівлі, тобто це ті угоди, які вводять у сферу дії СОТ нові області. Це дві угоди, що регулюють складні питання технічних бар'єрів у торгівлі, санітарні норми та інших

Четверта група - це рішення самих органів СОТ або рішення, які народилися на основі розбору спірними конфліктних ситуацій. Таких угод дуже багато. Відомості про них можна знайти у щорічних звітах СОТ "WTO Annual report". Розвиток правового механізму СОТ відбувається насамперед шляхом уточнення змісту правових норм і створення прецедентів, що відбуваються при з'ясуванні спірних питань вирішення конфліктних ситуацій.  

Висновки

Отже, СОТ являє собою складний і розгалужений механізм, у якому беруть участь сотні спеціалістів, експертів у різних областях економіки і права, і який знаходиться в постійному русі і розвитку. Особливість СОТ в порівнянні з іншими міжнародними організаціями полягає в тому, що переговори у СОТ стосуються мільярдних сум, оскільки в їхньому результаті встановлюються правила експорту й імпорту товарів і послуг, що безпосередньо торкаються інтересів споживачів, виробників і конкретних компаній.

СОТ - єдина організація  світового рівня, що виробляє правила  міжнародної торгівлі для забезпечення її максимально можливої передбачуваності і волі, а також справедливого  вирішення конфліктів між країнами-учасницями з будь-яких питань, що стосуються торгівлі і торгових бар'єрів.

Основними напрямками всебічного регулювання світової торгівлі в  сучасних умовах є наступні: створення зацікавленими державами договірно-правової основи торгово-економічних відносин, включаючи найважливіші принципи і норми; вироблення домовленостей щодо застосування на національному рівні комплексу торгово-політичних засобів впливу на світовому зв'язку, визначення рамок і можливостей використання окремих інструментів торгової політики; формування і подальший розвиток міжнародних інститутів, що сприяють досягненню домовленостей і вирішення спірних проблем, що виникають між країнами – учасницями, їхніми об'єднаннями й угрупуваннями; обмін інформацією і досвідом організації торгово-економічних зв'язків.

Підводячи підсумок, варто  підкреслити, що система ГАТТ/ВТО  займає центральне місце в регулюванні  системи міжнародних економічних  відносин, а встановлювані ГАТТ/ВТО  норми є, власне кажучи, міжнародним  торговим законом. Знаходячись поза загальним правовим простором, не будучи членом цієї організації, будь-яка країна прирікає себе на положення аутсайдера в міжнародній торгівлі, тому що до неї не застосовуються загальні правила. Це спонукує приєднуватися до системи ГАТТ/ВТО.

Список використаної літератури

1. Биков О.Н. “Рік планети: Економіка. Політика. Бізнес”, Многотомник, Інститут світової економіки та міжнародних відносин РАН, М.:Республика. - 2011 р. - 336 стор.

2. Магомедова А.І., Хасанова Є.З. “ГАТТ: правова Природа і структура”, Редколлегия журналу ‘Вісник Санкт-Петербурзького Державного Університету, Серія: Філософія та соціально-економічні науки, СПб. - 2012 р. - 48 стор.

3. Чернишов С.В. “Механізм регулювання міжнародної торгівлі: норми і правил ГАТТ”, Збірник наукової праці, Всесоюзний Науково-дослідний Конъюнктурный Інститут, М. - 2012 р. - 71 стор.

4. Bronkers M. “WTO implementation”, Hearing before the US Senate, 104th Congr., Washington.: Government Print. - 2011. - 75 p.

5. “Regionalism and the world trading system”, World Trade Organization, Geneva. - 2013. - 91 p.

6. Биков А. “Переділ світового ринку й Росія”, Зовнішня торгівля, М. - 2012 р. №11, стор. 2-7.

7. Васильєв Ю.О. “Роль ГАТТ на міжнародно економічної інтеграції”, Економіка і комерція, М. - 2013 р. №3, стор. 95-106.

8. Дюмулен І. “Торгово-политическая система ГАТТ: принципи, правові норми і правил”, Зовнішня торгівля, М. - 2011 р. №7/8, стор. 34-44.

9. Купалов І.В. “Багатостороннє регулювання торгівлі, і інвестицій у рамках ГАТТ”, Московський журнал міжнародного права, М. - 2013 р. №1, стор. 85-99.

10. Куттнер Р. “Единому ринку - загальні правила”, Бізнес уик, М. - 2012 р. №12, стор. 2-5.

11. Монгуш Т.Ф. “Регулювання міжнародного обміну послугами”, США: Економіка. Політика. Ідеологія., М. - 2013 р. №8, стор. 37-43.

12. Овчинников До. “Що чекає на Росію у ГАТТ?”, Економіка життя й, М. - 2011 р. №52, стор. 2.

13. Полуэктов А. “Многосторонняя система ГАТТ: доі після “уругвайського” раунду”, Зовнішня торгівля, М. - 2010 р. №4, стор. 23-36.

14. Полуэктов А. “Найважливіший етап по дорозі світовий ринок”, Зовнішня торгівля, М. - 2012 р. №7/8, стор. 11-18.

15. Сабельников Л. В. “Генеральну угоду про торгівлю послугами”, БИКИ, М. - 2013 р. №84, стор. 1-7.