Світова економічна криза 1929-1933 років та шляхи виходу з неї

Реферат на тему:

«Світова економічна криза 1929-1933 років та шляхи виходу з неї. (Новий курс Ф. Д. Рузвельта та економічна політика нацизму).»

Зміст

Вступ.

1.      Причини, характер, передумови та наслідки найбільшої світової кризи та шляхи виходу з неї.

2.      Економічна криза 1929-1933 років у США.

3.      «Новий курс» Ф. Рузвельта та економічна політика нацизму.

Висновок.

Список використаної літератури.

Вступ

Першою ознакою економічної кризи прийнято вважати різке падіння цін на акції Нью-Йоркської біржі 24 жовтня 1929 р. Якщо до 1 жовтня їх вартість становила майже 90 млрд. дол., то в березні 1933 р. — лише 19 млрд. дол., знизившись у 5 разів. Криза охопила насамперед важку індустрію. Випуск автомобілів, виплавляння чавуну і сталі скоротилися на 80%. Все промислове виробництво, національний доход, роздрібна торгівля знизилися вдвічі, імпорт і експорт — па 75%. За роки Великої депресії збанкрутували 130 тис. фірм, 19 залізничних компаній, 5760 банків. Внаслідок цього мільйони громадян, втративши своє майно, робочі місця, залишились без збережень, стали безробітними, жебраками. Промисловість США була відкинута назад на 17 років до рівня 1911 р. Економічна криза в США поглиблювалася й невпевненими діями уряду. Президент Г.К.Гувер, його адміністрація, керуючись старими догмами, вперто відмовлялися від будь-якого втручання в справи економіки, приватного бізнесу. Натомість в країні було введено "сухий" закон, який нібито мав підвищувати купівельну спроможність американців, а отже, пом’якшити дію великої депресії. Цей захід мав протилежний наслідок — в США випивали за рік удвічі більше спиртних напоїв, ніж до прийняття "сухого" закону. Гувер виявився рішучим противником введення державної допомоги безробітним. Свої міркування вій обґрунтовував тим, що такий крок принизить "стійкість американського характеру". Лише в 1931 р. почали застосовувати в США невпевнені спроби державного регулювання промисловістю, банками, транспортом, торговими підприємствами, рятуючи їх від банкрутства. Невмілі дії адміністрації Гувера спровокували соціальний вибух — масові страйки, "голодні" походи безробітних на Вашингтон. Так випуск автомобілів, виплавляння чавуну і сталі скоротилися на 80%. В цілому промислове виробництво і торгівля скоротилися вдвічі. Зароки кризи збанкрутували 130 ніс. фірм, 19 залізничних компаній, 5760 банків. Мільйони громадян постраждали, втративши своє майно, нагромадження, робочі місця. Криза призвела до небаченого росту безробіття. На околицях міст виросли «гувервілі» — селища із халуп, у яких жили безробітні та їх сім´ї (названі в «честь» президента США Герберта К.Гувера (1929-1933 рр.). Зростала кількість голодуючих, жебраків. Мав місце масовий рух безробітних, «голодні походи» на Вашингтон. Безробіття досягло астрономічної цифри — 17 млн. чоловік.

Що стосується зовнішньої сторони депресії, то вона виявилася у перевиробництві товарів. Щоб стримати падіння ціп, скоротити запаси товарів по всій країні, було вжито заходи щодо фізичного знищення їх. Спалювали пшеницю, каву, бавовну, молоко виливали в річки. Внутрішня причина кризи — відсутність будь-якого контролю державою за промисловим і сільськогосподарським виробництвом.

1. Причини, характер, передумови та наслідки найбільшої світової кризи та шляхи виходу з неї.

Економічна криза 1929—1933 рр. виявилася світовою. Вона порушила всі міжнародні економічні зв'язки, призвівши до масового скорочення промислового виробництва, інших галузей економіки майже всіх держав. Почалася вона в США восени 1929 р., далі в Латинській Америці, Західній Європі, інших країнах Азії та Африки.

Основними причинами світової кризи можна зазначити наступні:

- За роки Першої Світової Війни господарство США розвивалося так, що капітали вкладалися у галузі важкої промисловості, де вироблялися зброя та набої. Ці галузі й після війни мали найбільші прибутки, але інші в цей самий час зазнавали збитків.

- Стихійне зростання обсягів виробництва у 20-их рр. значно перевищило зростання прибутків більшості американців. З цієї причини товари не розкуповувалися й осідали на складах виробників.

- Непомірно великі пільги монополіям призвели до того, що вони диктували ціни на сировину і на готову продукцію. При цьому не зважалося на ситуацію на ринку, а враховувалися лише інтереси монополій.

- Союзники, а також переможена Німеччина, заборгували США значні суми й не могли їх виплатити.

- Надання дешевих кредитів, які були доступні "середньому" американцю, призвело до величезних спекуляцій ними й надмірного захоплення американцями покупками. В населення ж не було коштів, щоби розплачуватись за них.

- У відповідь на прийняті в США закони, спрямовані на захист американського виробника, європейські країни також закрили свої ринки для американських товарів і послуг. До того ж Європа не мала чим розраховуватись за американський імпорт.

Першою ознакою економічної кризи прийнято вважати різке падіння цін на акції Нью-Йоркської біржі 24 жовтня 1929 p. Якщо до 1 жовтня їх вартість становила майже 90 млрд дол., то в березні 1933 p. — лише 19 млрд дол., знизившись у 5 разів. Криза охопила насамперед важку індустрію. Випуск автомобілів, виплавляння чавуну і сталі скоротилися на 80 %. Все промислове виробництво, національний доход, роздрібна торгівля знизилися вдвічі, імпорт і експорт — на 75%. За роки Великої депресії збанкрутували 130 тис. фірм, 19 залізничних компаній, 5760 банків.

Внаслідок цього мільйони громадян, втративши своє майно, робочі місця, залишились без збережень, стали безробітними, жебраками. Таких у 1933 p. налічувалося понад 17 млн. Промисловість США була відкинута назад на 17 років до рівня 1911 p.

Сільське господарство США в 1929—1933 рр. зазнало тяжких втрат. Близько 1 млн. фермерів збанкрутували. З того часу вони ставали орендарями на чужій землі або поповнювали ряди міських промислових робітників. Катастрофа в аграрному секторі США полягала в тому, що ціпи па пшеницю, кукурудзу, бавовну знизилися більше ніж в 3 рази.

Передумови:

Серед економістів немає одностайності щодо причин Великої депресії. Існують декілька теорій щодо її передумов, але широко вважається, що у виникненні економічної кризи відіграла роль сукупність факторів.

Кейнсіанське пояснення пов'язує кризу з нестачею грошової маси. У той час гроші були прив'язані до золотого запасу, це значно обмежувало грошову масу. Водночас масштаби виробництва зростали, з'являлися нові види товарів, такі, як автомобілі, літаки, радіоприймачі. Товарна кількість, як валова, так і асортиментна збільшувалась у рази. Внаслідок обмеженості грошової маси й зростаючого надлишку товарної маси виникла сильна дефляція — ціновий спад, що викликав фінансову нестабільність, банкрутство багатьох підприємств, неповернення кредитів. Грандіозний сумарний ефект завдав шкоди навіть розвиненим галузям економіки.

Марксистське пояснення пояснює депресію кризою надвиробництва, притаманною капіталізму.

Теорія біржової бульбашки стверджує, що інвестиції у виробництво були набагато більшими за реально необхідні.

Теорія стрімкого приросту населення пов'язує кризу з великою кількістю дітей у сім'ї. Велика кількість дітей була характерною для аграрного способу виробництва (в середньому 3-5 дітей на сім'ю), однак на період кризи значно скоротився відсоток природної смертності від хвороб у результаті технологічного прориву в медицині та тимчасового підвищення рівня життя.

Наслідки

Рівень промислового виробництва був відсунений до початку XX століття, тобто на 30 років назад.

У країнах Західної Європи нараховувалось до 30 мільйонів безробітних. Погіршилось становище фермерів, дрібних підприємців, представників середнього класу. Багато людей опинилося за межею бідності.

Значно збільшилась популярність як ліворадикальних (комуністичних), так і праворадикальних (фашистських та радикально-націоналістничних) партій. Так, наприклад, у Німеччині владу здобула Націонал-соціалістична німецька робітни-ча партія на чолі з Адольфом Гітлером.

Велика депресія в країнах світу

Австралія

Велика залежність Австралії від експорту сільськогосподарської продукції призвела до тяжких наслідків. Падаючий експортний попит та ціни на товари призвели до значного скорочення заробітної плати. Безробіття досягло рекордного для Австралії максимуму — майже у 32 % у 1932 році. Після 1932 року зростання цін на м'ясо та шерстяні вироби сприяло стабілізації економіки.

Об’єднане Королівство

Індустріальні райони Британії постраждали одразу ж дуже сильно, оскільки зник попит на британську продукцію. До кінця 1930 року безробіття зросло з 1 млн. до 2,5 млн., що склало 20% від застрахованої робочої сили, експорт зменшився на 50%. В 1933 році безробітними були 30% жителів Глазго. Через значний спад у важкій промисловості безробіття в деяких містах сягало 70%. Національний голодний марш 1932 року був найбільшим із низки голодних маршів, що відбувалися в Британії впродовж 20-х і 30-х років. Приблизно 200 тис. безробітних чоловіків відправили в трудові табори, що продовжували діяти до 1939 року.

Німеччина

Депресія завдала дуже сильного удару Веймарській республіці, оскільки припинилися американські позики, метою яких була відбудова німецької економіки після Першої світової війни. На 1932 рік безробіття досягло рівня 30%. В цьому ж році після Лозанської конференції Німеччина припинила виплату репарацій (на той час було виплачена восьма частина всіх репарацій).

Важка економічна ситуація підняла рейтинг екстремістських рухів. В січні 1933 року до влади прийшла Німецька націонал-соціалістична робітнича партія.

Франція

Франція не постраждала так сильно, як Німеччина чи Британія. Її економіка менше залежала від імпорту та експорту. Вплив депресії почав відчуватися лише в 1931 році. Рівень безробіття зростав з 1929 по 1935 р., після чого пішов на спад. Однак важкі часи та зростання безробіття призвело до бунтів і росту популярності Національного фронту.

Радянський Союз

В СРСР роки Великої Депресії співпали з періодом розкуркулювання та голодомору. Однак ізольована від світової радянська економіка не відчула значного впливу економічного спаду. На перший погляд це виглядало, як підтвердження марксової теорії криз і сприяло поширенню комуністичних та соціалістичних поглядів у світі. Коли радянське торгове представництво в Нью-Йорку оголосило про 6 тис. вакансій, воно отримало 100 тис. заяв. Чимало західних інтелектуалів закривали очі на повідомлення про масові смерті, висловлюючи симпатії до Радянського Союзу.

Завершення кризи

Деякими експертами вважається, що причиною закінчення Великої депресії стала Друга світова війна, що спричинила масові державні закупівлі озброєння. Хоча таке пояснення розвитку подій має певну вірогідність, аналіз історичних джерел вказує на початок економічної стабілізації у 1932—1933 роках, тобто задовго до початку війни.

2.Економічна криза 1929-1933 років у США.

За темпами науково-технічного прогресу і продуктивності праці промисловість США далеко перевершила всі інші країни. Автомобільна промисловість, яка виробляла щорічно мільйони машин, створила в країні величезний ринок металу, нафти, гуми, скла та інших матеріалів, а також потужну інфраструктуру у вигляді бензозаправних станцій, підприємств автосервісу, провокувала небувале шосейні будівництво. Внутрішній платоспроможний попит не встигав за зростанням продуктивності, і результатом цілком закономірно стало перевиробництво. Чим вищим був підйом, тим нижче виявився спад. У 1932 р. в порівнянні з 1929 р. промислове виробництво впала майже наполовину, і виявилося відкинуто на 20 років назад. Число безробітних склала 17 млн. осіб – майже 14% населення.

Економіка США в 20-ті роки були переповнені винятками з простих ринкових відносин. У промисловому виробництві переважали великі корпорації, вже були прийняті антимонопольні закони, створені федеральні комісії і комітети з регулювання окремих галузей, створена Федеральна резервна система, словом, держава вже активно втручалася в економічне життя. Ці та інші форми втручання вже серйозно міняли традиційну віру в індивідуалізм і вільний ринок. Але все-таки, в більшості випадків вважалося, що втручання, якщо і необхідно, то час від часу, і принцип laissez faire залишався пануючим.

Америка в 20-і рр.. процвітала, але ринкова економіка розвивається циклічно. Підйоми змінюються спадами, кризами. Однак очевидна циклічність економічного розвитку, що повторюються кожні 8-10 років фази процвітання, спаду, кризи і пожвавлення вважалися дотепер нормальним явищем із здатністю до самовиправлення. Таке "благодушно" ставлення до циклічної динаміки привело до катастрофи в 1929 р., удар по всій світовій економіці. Світова економічна криза був зумовлений не тільки наслідки війни (економічними втратами, розривом традиційних економічних зв'язків, борговими зобов'язаннями і т.д.), але й тим, що війна породила безпрецедентне зростання американської економіки і перетворила США на світового кредитора. Вся світова економіка стала залежати від благополуччя американської економіки. У 20-і рр.. американська промисловість, що росте як на дріжджах, перейшла на технології масового виробництва, засновані на використання поточних методів, конвеєра. Але споживання аж ніяк не стало масовим. Розподіл національного багатства було вкрай нерівномірним, що не сприяло масовому попиту виробленої продукції. Вкрай нестійкою виявилася і фінансова система США. На Нью-йоркській фондовій біржі – найбільшій у світі – запанувала в 20-і рр.. небачена гарячка: підвищення курсу акцій протягом декількох років залучило на ринок цінних паперів величезні капітали. Коли ж цей спекулятивний бум досяг своєї межі, почалося обвальне падіння курсів. З цього моменту затріщала вся фінансова система США, а разом з нею і фінанси решти світу.

Стабілізація економіки в США до жовтня 1929 носила тимчасовий характер. В економіці почали накопичуватися проблеми, країна неухильно сповзала до найглибшої економічної кризи 1929-1933 рр.. Проведені дослідження показали, що "процвітання" супроводилась не звуженням прірви між бідністю і багатством, а її розширенням. Для деяких категорій населення "процвітання" так і залишилося недосяжним фантомом. Це відноситься до робітників деяких галузей промисловості (видобуток вугілля, більшість галузей легкої промисловості), дрібним підприємцям, який витісняється великим капіталом і до фермерів. Сільське населення убожіли під ударами затяжної аграрної кризи. "Ножиці" між цінами на промислові товари і сільськогосподарську продукцію весь час розсувалися, що вело до руйнування і збезземелювання фермерів. Що опинилися в лещатах кризи надвиробництва, найбільше зацікавлена в урядовому втручання, фермерство і в цілому аграрний сектор економіки були прообразом дуже недалекого майбутнього всієї економіки. Обмеження прав трудящих, гоніння на їх організації, страйкову і політичну діяльність, нестримна проповідь індивідуалізму і расизму, презирство до невдахам і знедоленим пустило глибоке коріння, створюючи умови, як висловився Рузвельт, повернення епохи "нового економічного феодалізму" – абсолютного, нічим не обмеженого свавілля олігархічної верхівки суспільства.

У 1929 р. тривалість робочого дня американського робітника була більше, ніж в інших індустріальних країнах. Соціального страхування по безробіттю не існувало, у той час як в європейських державах воно давно вже було. Використання дитячої праці, дискримінація чорних і жінок ставили США врівень із самими відсталими країнами. В Америці в роки "процвітання" маси населення залишалися у владі кричущою злиднів і безправ'я, глибина масштаби яких були невідомі за межами США.

У жовтні 1929 р. на американську економіку обрушився глибоку економічну кризу, за масштабами не мав собі рівних в історії. Велика депресія 1929-1933 рр.. – найбільш тривала економічна криза в історії промислово розвинених країн. У жовтні 1929 р. відбулася ще небачена паніка на Нью-Йоркській біржі, викликана різким падінням курсу акцій. Вартість акцій впала на 90%, масове розорення дрібних вкладників у США відразу ж позначилося на торгівлі і промисловості.

Криза швидко поширився на інші країни, в першу чергу Великобританію і Німеччину, пов'язані взаємними фінансовими зобов'язаннями з США. Падіння виробництва в США виявилося більшим, ніж в інших країнах. Загальний рівень промислового виробництва в 1933 р. впав у порівнянні з 1929 р. на 46%, a виробничі потужності були завантажені всього на одну третину. Промисловість країни була відкинута біліше, ніж на 20 років назад, до рівня 1911 Зважаючи на те, що криза була світовим і охопила всі країни без винятку, різко порушилися склалися зовнішньоекономічні зв'язки. Обороти зовнішньої торгівлі США знизилися в 3,1 рази.

Початком кризи стало раптове безпрецедентне загальне падіння курсу акцій, виникла біржова паніка, що переросла в подальшому в тривалу смугу всебічного економічного хаосу. Біржова паніка лише зовні відображала настання економічної кризи, вона сама була наслідком порушення процесу відтворення, що викликало загострення проблеми реалізації та масове відносне надвиробництво товарів. У силу труднощів збуту і неможливості отримати де-які кредити по всій країні прокотилася хвиля банкрутств. Згідно з офіційною статистикою, за роки кризи зазнали краху більше 110 тис. торговельних і промислових фірм, 19 великих залізничних компаній, розорилося понад 5760 банків, а разом з ними і мільйони вкладників.

Розпочавшись в промисловості і кредитної системи, криза охопила всі інші галузі господарства - будівництво, транспорт, торгівлю. Під впливом різкого скорочення попиту на сільськогосподарську продукцію почався сильний аграрну кризу. На 1934 р. збір пшениці упав на 36%, кукурудзи-на 45%. Катастрофічно скорочувалися посівні площі. Різко впали ціни: на пшеницю та кукурудзу – у 2,7 рази, на бавовна - більш ніж у 3 рази.

Неминучим наслідком стало різке погіршення становища робітників і фермерів. За роки кризи реальна заробітна плата робітників - зменшилася на 60%. Загальна кількість безробітних в 1933 р. досягло 17 млн. чоловік, У 1933 р. безробіття в США становила 24,9%, в 1937 –14,3% і в 1938 – 19%.

Валовий дохід фермерів скоротився більш ніж удвічі. Внаслідок неможливості виплатити виникли борги розорилося понад 1 млн. фермерів (рахуючи членів сімей), що залишилися без власності на землю. Десятки тисяч знедолених фермерів втекли до міста в пошуках засобів до існування, поповнюючи ряди армії безробітних. Положення безробітних було відчайдушним. Не отримуючи жодної допомоги від держави, за відсутності якого-небудь соціального страхування, безробітні змушені були жебракувати і голодувати. Виселені за несплата зі своїх квартир, вони селилися на околицях міст, де виникали збудовані із шухляд і будівельних відходів так звані "бідонвіллі" ( "селища президента Гувера").

Криза 1929–1933 рр.. зовні проявлявся в перевиробництво продукції - в надмірній кількості товарів, що надходили на ринок. Достаток було лише удаваним. Перевиробництво виникло не в результаті забезпечення потреб, а внаслідок низької купівельної спроможності населення. Склади ломилися від великої кількості нереалізованих продуктів. У своїх спробах стримати падіння цін і скоротити товарні запаси - спалювали пшеницю, виливали цистерни з молоком.

Від кризи постраждали головним чином дрібні та середні фірми. Що ж стосується монополій, то вони змогли вистояти і впоратися з виниклими труднощами. Володіючи великими капіталами і резервами, корпорації скорочували виробництво, пристосовувалися до ринку, гальмували падіння цін. При цьому, скориставшись становищем своїх конкурентів, вони зуміли їх поглинути і вийти до кінця кризи з ще більш розширилися можливості. Перш самостійна металургійна компанія "Янгстаун" була, наприклад, захоплена "Бетлехем стіл", автомобільна фірма "студебекер" - концерном "Дженерал моторз".

За статистичними даними, криза у США спричинила такі тяжкі наслідки:

-        Було закрито більше, ніж 5 тисяч банків;

-        Акції знецінились на 40 мільярдів долларів;

-        Внаслідок підвищення рівня інфляції значно зросли ціни;

-        Промислове виробництво скоротилося на 50 %;

-        У п'ять разів зменшилося виробництво автомобілів;

-        12 мільйонів безробітних (у піковий момент кризи — 15 мільйонів);

-        5 мільйонів американських фермерів були позбавлені господарства і землі за несплату боргів.

На думку деяких експертів, природний приріст населення у США на час кризи суттєво зменшився.

Задля подолання кризи у 1933 р. почав здійснюватися Новий курс Рузвельта — різноманітні заходи, направлені на врегулювання економічного становища. Деякі з них, за сучасними уявленнями, допомогли усунути причини, деякі допомагали найбільш постраждалим верствам населення, деякі навпаки, погіршували ситуацію.

3.«Новий курс» Ф. Рузвельта та економічна політика нацизму.

Франклін Делано Рузвельт (Franklin Delano Roosevelt) (1882-1945) — 32-гий президент США (1933 — 45), демократ. Був губернатором Нью-Йорка 1929 — 33. Став президентом під час депресії, почав економіку нових справ, реформу соціальних програм. Саме ці дії зробили його дуже популярним серед населення.

При поглибленні світової кризи США нарешті зрозуміли, що потрібна термінова ефективна антикризова програма, яку й здійснив новообраний у 1932 p. президент Ф. Д. Рузвельт. Вже в ході виборчої кампанії він пообіцяв вивести США з економічної кризи. Його "новий курс" на оздоровлення країни був підтриманий всіма верствами населення. У плані Рузвельта основна увага була приділена сфері торгівлі та кредиту. Для того щоб вирішити проблему реалізації товарів, президент постановив скоротити надмірне їх виробництво. Одночасно підвищили ціни на виготовлену промислову і сільськогосподарську продукцію. "Новий курс" передбачав ліквідувати безробіття за рахунок "повної зайнятості працездатного населення". За допомогою позик і державних субсидій були оздоровлені банківсько-фінансова система та ослаблені кризою підприємства.

Вперше в історії США було прийнято широкомасштабні акції державного контролю над економікою країни, зокрема Закон про відновлення національної промисловості та Закон про регулювання сільського господарства. Відповідно до цих документів на найвищому урядовому рівні відбувалося обов'язкове контролювання галузевих промислових підприємств, які погоджувалися на обмежений випуск своєї продукції. Усі галузі промисловості було поділено на 17 груп. Вони прийняли "кодекс чесної конкуренції", згідно з яким партнери встановлювали розмір виробництва, ціну, ділили між собою ринки збуту, визначали рівень заробітної плати робітникам та службовцям. У сфері сільського господарства "новий курс" був спрямований на припинення процесу розорення дрібних фермерів. Крім того, планувалося підвищити ціни на сільськогосподарську продукцію, скоротивши виробництво та площі посівів. За тимчасові збитки фермери США одержували від держави відповідну компенсацію. За допомогою цих субсидій вони, закупивши новітні сільськогосподарські машини, на значно менших площах вирощували такі самі врожай зернових, бавовни, як і в докризовий період.

Адміністрація Рузвельта вирішила важливу соціальну програму. Поступово 17 мільйонів безробітних отримали роботу: на будівництві автострад, мостів, інших державних споруд. Була введена мінімальна заробітна плата, безробітним почали видавати регулярну (стабільну) фінансову допомогу. Отже, вперше в мирних умовах держава почала відігравати важливу роль регулятора і координатора господарського життя країни. Все це й допомогло США вже в і 1934 p. подолати наслідки Великої депресії.

Перший етап чинності «нового курсу» тривав з 1933 по 1934 рр. Насамперед проведено реформи у фінансово-кредитній сфері. У березні 1933 р. було закрито всі банки країни, припинено обмін банкнот на золото, яке взагалі вилучалося з обігу.

Ф.Рузвельт здійснив екстрену програму порятунку банківської системи, допомагаючи перспективним банкам. Кредитним установам США, між іншим, заборонялося поєднувати депозитні операції з торгівлею акціями, чим розмежовувався ринок довготермінових і короткотермінових кредитів. Складовою частиною банківської реформи було страхування дрібних і середніх депозитів.

У 1933 р. було прийнято закон про відбудову промисловості (НІРА). Він передбачав запровадження у різних галузях промисловості «кодексів чесної конкуренції», які фіксували ціни на продукти, рівень виробництва, розподіляли ринки збуту, встановлювали розміри заробітної платні тощо. Основне призначення кодексів — підтримка конкурентоздатного виробництва.

У тому ж році розпочав діяти закон про регулювання сільського господарства (ААА), спрямований на підвищення цін на сільськогосподарську продукцію. Документ серед інших заходів передбачав надання грошової компенсації фермерам, які скорочували зернові посіви і поголів'я худоби. Тимчасові труднощі уряд компенсував відповідною фінансовою підтримкою. Здійснювалися заходи з інтенсифікації, механізації сільськогосподарського виробництва.

На другому етапі чинності «нового курсу» (1935-1938 рр.) було прийнято важливі акти соціального характеру. У 1935 р. введено в дію закон про трудові відносини (т. зв. закон Вагнера). У ньому фіксувалося право робітників на об'єднання у профспілки, проведення страйків і підписання колективних угод. Утому ж році вперше в історії США вступив у дію закон про соціальне страхування і допомогу безробітним.

У 1938 р. набув чинності закон про справедливий найм робочої сили, що встановлював мінімум заробітної плати і максимум тривалості робочого дня для деяких категорій робітників. Закон заборонив використання дитячої праці. У тому ж 1938 році було прийнято новий закон про регулювання сільськогосподарського виробництва. Метою державного регулювання у цій сфері тепер стала боротьба за збереження родючості ґрунту. Для цього фермерам виплачувалися премії за скорочення посівних площ, або за введення сівозмін, які щадять землю. Таким чином здійснювався і контроль за рівнем сільськогосподарського виробництва.

“Новий курс” мав дуже важливе значення для Сполучених Штатів. За час правління Ф.Д.Рузвельта, було прийнято багато нових законів та положеннь, які діють і по цей час.

Вихід з економічної кризи у США тісно пов´язаний з іменем президента Франкліна Делано Рузвельта, який чотири рази обирався американським народом на цей пост. Програма виходу із кризи відома під назвою «новий курс». Фактично це передвиборна програма Ф.Рузвельта. Здійснювався «новий курс» упродовж 1933-1938 рр.

Соціальна та економічна політика США в 1930-і рр.. мала риси, схожі з політикою СРСР, Німеччини та Італії того періоду. Так, слідуючи «Новому курсу», президент Франклін Рузвельт ввів субсидії сільському господарству, встановив мінімальний розмір оплати праці, заснував систему соціального забезпечення і вніс елементи централізації і планування в економіку. У зв'язку з підготовкою до війни, робилися спроби змістити акцент в економіці від отримання прибутку на «реальне» виробництво. У той же час спеціальні умови в соціальних програмах фактично зробили їх доступними тільки для білого населення, виключивши з них більшість негрів і латино-американців. Під час війни понад ста тисяч американців японського походження були направлені до концентраційних зони. Естетичний антураж режиму, зокрема, культ образу м'язистого робочого, шестерень на плакатах і т. д., був також цілком характерний для США 1930-х рр..

Проте правильність політики Ф. Д. Рузвельта була підтверджена під час виборної кампанії 1936 р., в якій, як і в двох наступних, переміг Рузвельт. А економіка США вийшла з кризи. І хоча результати відчувалися не моментально, а лише через досить тривалий час, вони виявилися достатньо ефективними, і не лише в США, але й в інших країнах, які застосували методи, близькі до заходів «Нового курсу» (в Англії, Франції та ін.).

Інша картина спостерігалася в країнах, де застосовували політику, близьку до політики нацистів в Німеччині.

Нацистська партія під час виборів до рейхстагу висунула певну програму економічних перетворень, яка повинна була забезпечити вихід Німеччини з великої депресії. Відповідно до економічної програми передбачалося реалізувати такі заходи:

одержавлення всієї грошової та кредитної системи та створення державної системи безготівкових розрахунків;

одержавлення всіх усуспільнених трестів та участь держави у прибутках підприємств;

створення здорової середньої верстви та її збереження;

проведення земельної реформи та створення закону про безоплатне відчуження землі на громадські цілі, відміна земельної ренти та спекуляції землею;

організація громадських робіт на 2 млн чол., та асигнування на це 5 млрд марок та ін.

Проте економічна програма, з якою нацисти прийшли до влади, дещо відрізнялася від практичних дій. Так, коли постало завдання проведення банківської реформи, усі заклики щодо знищення процентної кабали були забуті. Голова Рейхсбанку Шахт не допускав навіть думки про одержавлення приватних банків. Лозунг про безоплатне відчуження земель був також забутий, безоплатно передбачалося відчужувати лише землі, надбання яких не відповідало німецьким законам.

З приходом до влади гітлерівський уряд став швидко та рішуче проводити політику, спрямовану на встановлення «нового порядку», при якому економічний воєнний потенціал Німеччини буде максимізований, і країна таким чином відродить свою минулу міць та вплив.