Тематичний аспект видавничого бізнесу

Тематичний аспект

 

В умовах відсутності стабільної розмаїтості  читацьких смаків і прогнозованості  книжкового ринку, що властиве для суспільства  перехідного періоду, українська видавнича  справа у тематичному аспекті  переживала в останнє десятиліття карколомні злети й падіння.

Зміну читацьких смаків, і, відповідно, тиражних потоків щодо тематики видань на початку 90-років можна умовно окреслити так:

—сексуально-еротична література і  видання історичної тематики (розвивалися  паралельно);

—твори класиків детективного жанру (А. Крісті, Ж. Сіменон, А. Чейз);

—романи жахів;

—література легкого жанру;

—кримінально-бандитська тематика сучасної історії;

—твори, за якими знімалися телевізійні "мильні" серіали;

—ділова література ринкової тематики (право, економіка, менеджмент, маркетинг);

—література з вивчення іноземних мов;

—комп'ютерні видання;

—словникові, довідкові видання;

—видання краєзнавчо-туристичного характеру.

1. В останні роки зберігається  тенденція до збільшення читацького  попиту на літературу так званого  ділового, професійно зорієнтованого  блоку. Домінує навчальна, довідкова,  наукова книга. Першість за  назвами і накладами утримують  видання, адресовані учням загальноосвітніх  шкіл, студентам і вчителям.

 

2. Тематично різноманітнішою стала література ринкової тематики: право, економіка, менеджмент, маркетинг. Молодий споживач книжкової продукції активно вивчає іноземні мови, серйозно вдосконалює свої комп'ютерні навички. Пожвавлення спостерігалося біля лотків, які пропонували гарно ілюстровані довідники, енциклопедії за галузями знань, професійними уподобаннями, хобі.

 

3. Повільно, але впевнено формується  новий тематичний блок, який можна  умовно назвати "література  масового попиту сучасних вітчизняних  авторів". Це те, до чого в сусідній Росії вже звикли і з чого тамтешні видавці мають добрий економічний зиск. Феномен сучасних українських письменників Андрія Куркова, Юрія Андруховича, Марини і Сергія Дяченків, Олді (літературний псевдонім Д. Громова та О. Ладиженського) і Андрія Валентинова, твори яких за кордоном часто потрапляють у перші десятки списків книжкових хіт-парадів, спонукали наших видавців піти на певний ризик і спробувати переконати українського читача купувати книги доморощених, але "розкручених" авторів. Вдалим тут може бути приклад з книгою Ю. Рогози "День народження Буржуя": тираж її, що розійшовся по Україні за кілька місяців, склав 70 тисяч примірників.

Мовний аспект

 

За даними Книжкової палати України, питома вага українськомовних видань у загальній кількості випущених  книг за перші п'ять років існування Української держави становила (у відсотках): відповідно за назвами і накладами

 

1991 - 33,8 53,8   1992 - 35 34,9   1993 - 41,5 45,4

1994 - 43,8 40,1  1995 - 47,1 47,7  

На жаль, у наступне п'ятиріччя питома вага української книги почала скорочуватися.

 

З позитивних тенденцій у цьому блоці слід виділити такі:

 

1. Українськомовна книга все  сміливіше і в більшій кількості  почала проникати на східні  й південні терени держави.

 

Проте таке пожвавлення спостерігається  переважно у блоці навчальної та дитячої літератури. Цілий ряд регіональних видавництв, у тому числі й зі східних областей, включилися у справжню боротьбу за право видання тиражних українськомовних підручників.

 

2. Книги українською мовою все  активніше почали готувати до  друку видавці з Росії.

 

Ще в 1999-2000 роках такі випадки  були поодинокими. Нині ця тенденція  вже чітко окреслюється. Деякі  російські видавництва змогли дістати  від нашого освітнього міністерства грифи на видання тиражних шкільних підручників; інші (скажімо, "Росмен") готують яскраво оформлені українськомовні дитячі видання: казки, енциклопедії, довідники; ще інші небезуспішно роблять цей бізнес спільно зі своїми українськими колегами.

 

Прикладом такої співпраці може служити видавництво "Махаон-Україна". Співвідношення його літератури українською і російською мовами, яка поширюється в Україні, становить відповідно 80 і 20 відсотків.

 

3. На ярмаркових і фестивальних  книжкових заходах останнім часом  помітно пожвавилася діяльність  бібліотек щодо придбання саме  українськомовних книжок.

 

Передусім, для вищих навчальних закладів - як державних, так і недержавних. Підвищення вимогливості Міністерства освіти та науки щодо акредитації таких вузів, одним з основних критеріїв якої є тематична і кількісна наповненість книжкових фондів, дає свої результати. Більше коштів почали виділяти з державних та інших фондів і для публічних бібліотек у регіонах. Хоча це стосується більше літератури навчального плану.

Географічний аспект

 

1. Одна з цікавих тенденцій  щодо формування нової структури  видавничої галузі в Україні  - створення групи приватних видавництв  в обласних центрах, які за  короткий час своєї діяльності  змогли серйозно заявити про  себе на загальнодержавному рівні.

 

У східному регіоні слід виділити "Фоліо", "Око", "Ранок", "Торнадо". Зміцнює свої позиції  на загальноукраїнському книжковому ринку  донецьке "БАО". У західному регіоні швидко віднайшли і заповнили свою нішу "Кальварія", "Фенікс", "Афіша".

 

2. Вбачається відновлення традицій  книговидавничої справи періоду  Української Народної Республіки, коли серйозно налаштовані видавничі  підрозділи діяли не лише в обласних, а й у районних центрах.

 

Із найцікавіших - видавничо-поліграфічна фірма "Абетка" (Кам'янець-Подільський), "Відродження" (Дрогобич), "Вік" (Коломия), "Українське народознавство" (Опішне).

 

 

«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» — провідне українське видавництво дитячої  літератури, одне з найвідоміших дитячих  видавництв Східної Європи. Перше приватне дитяче видавництво незалежної України.

 

Перша «абабагаламазька» книжка «Українська  абетка» побачила світ у липні 1992 року. (Перша сторінка першої книжки починалася з «Ангела»). У перекладі з дитячої мови «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» це, власне, і є «абетка» (так називав її герой оповідання Івана Франка «Грицева шкільна наука»).

 

Понад половину видань «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ»  здобували перемоги на поважних книжкових  конкурсах, а кілька мільйонів «малят від 2 до 102» називають «абабагаламазькі»  книжки своїми улюбленими.

 

Заснував видавництво відомий  український поет Іван Малкович.

 

 Довкола видавництва згуртувалися  провідні українські митці різних поколінь. Висока художня, естетична та поліграфічна якість вигідно вирізняють «абабагаламазькі» видання. З видавництвом тривалий час співпрацюють знамениті українські ілюстратори Владислав Єрко, Кость Лавро, а також «живий класик» української дитячої літератури Всеволод Нестайко.

 

«А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» — одне з  небагатьох видавництв Східної Європи, права на книги якого придбали провідні видавництва майже з 20-ти країн світу — від Англії (Тemplar Publishing) та США (Alfred A. Knopf) — до Південної Кореї.

 

 

Пауло Коельо з Владисловом Єрком, який ілюстрував також деякі твори  самого Коельо

 

Перед виходом заключної саги про  Гаррі Поттера в ефір вийшло велике телеінтерв’ю з ДЖОАН РОЛІНҐ, записане в її кабінеті. Єдиною книжкою, повернутою до глядачів «лицем», став перший том абабагаламазького «Гаррі Поттера» . (Переклад 5-го і 7-го томів «Гаррі Поттера» «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» видала першою в світі)

 

 

Книжки найкращого українського дитячого видавництва спонукали першу  леді України Катерину Ющенко стати… перекладачем. Протягом двох останніх років вона з успіхом переклала  на англійську мову чотири книжки «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». Першу з них — «Мед для мами» було з успіхом презентовано на передріздвяній зустрічі з дружинами іноземних посольств в Україні.

 

 

Кредо видавництва: «Серед десятків тисяч  дитячих видань наша (українська) книжка має бути така гарна, щоб дитятко  потяглося саме до неї. І тоді відпаде  багато прикрих, штучно надуманих, «мовних  проблем». Дуже важливо, щоб у дитинстві  все українське «римувалося» у наших дітей з поняттям «якість»... (І.Малкович).

 

Повна назва видавництва: «Видавництво Івана Малковича «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА».

 Скорочена назва: «Видавництво  А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». 

 

У

спіх видавництва «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»  демонструє хибність поняття «Сізіфова  праця». Його директор Іван Малкович уже  сімнадцятий рік доводить, що кожна, здавалося б, абсолютно невигідна з комерційної точки зору діяльність здатна з часом не просто приносити непогані прибутки, а й стати національним символом і міжнародним брендом.

 

Перше видання «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» «Українська абетка» 1992 року починалося з «ангела» на літеру «а». Не виключено, що саме тоді видавництво знайшло надійного покровителя.

 

«Колись, ще в середині дев’яностих, до мене прийшов лист про книжку «Улюблені вірші». Здається, з Дніпродзержинська. Люди писали, що завдяки «Улюбленим віршам» вони почали в сім’ї спілкуватися українською. Хтось їм подарував цю книжку і музичну аудіо касетку до неї. І дитятко слухало, потім навчилося цих віршів, і дорослі разом з ним… Це був дуже важливий лист, адже моя книжка таки й справді дещо змінила тим людям погляд на світ...»

Національний бренд

 

Жодного перебільшення: в Україні  силами поета Івана Малковича  створено одну з найперспективніших торговельних марок. «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»  перетворила дитячу книжку на модний і популярний товар. Тепер кожна  дитина «від 2 до 102 років» – як зазначено  на книжках видавництва – знає, що «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» – це серйозно, якісно і назавжди.

 

З першого дня існування видавництва акцент робився саме на якості книжкового продукту. Оригінальний текст або переклад неодмінно мав поєднуватися з чудовими яскравими малюнками та якісною поліграфією. Дитяча книга від «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» завжди була коштовною — і за якістю виконання, і за ціною, а відтак — і за суспільним резонансом.

 

Ошатні видання українських  народних казок та української «Абетки», «Улюблені вірші», «Снігова королева»  Г.К.Андерсена, Керролова «Аліса»  і «Казки Туманного Альбіону»  і, нарешті, світовий бестселер останнього десятиліття — семитомник пригод Гаррі Поттера Джоан Ролінг. Це тільки смачні вершечки, які здатні скласти славу і репутацію будь-якому видавництву. «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» цю репутацію виборола і заслужила в нерівній боротьбі з українськими реаліями та численними зовнішніми чинниками. Скількох зусиль вартувало Іванові Малковичу провадити свою улюблену справу і поширювати дуже часто економічно невигідну, збиткову українську дитячу книжку за умов засилля російської книги, відсутності системи книгорозповсюдження та й просто людської інертності, відомо, мабуть, лише самому Іванові Малковичу.

Почалося все з «Абетки»

 

У депресивні дев’яності в українському бізнесі, який перебував на стадії первісного накопичення капіталу, можна було одним махом усе втратити і так само легко досягти успіху. Щоби почати бізнес на виданні української книги, треба було мати неабиякий дух авантюризму вкупі з ідеалізмом і природною підприємливістю. Іван Малкович будував свій бізнес крок за кроком і починав абетки. Перше видання «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» «Українська абетка» 1992 року починалося з «ангела» на літеру «а». Не виключено, що саме тоді видавництво знайшло надійного покровителя.

 

З цього ескізу Володимира Харченка

(та ще з ескізу до "ведмедика")

 почалася «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

 

Дії Малковича здавалися тоді, м’яко  кажучи, ризикованими з бізнесової точки зору. Адже видавець вирішив, що абетка конче має бути видана на картоні й одразу накладом у… 50 тисяч примірників. Навіть за сьогоднішніми  мірками це забагато, оскільки середній наклад української книжки становить 3-5 тис. примірників.

 

Для втілення своєї авантюри Малковичу  треба було дістати звідкись 25 тонн картону. Іванову дружину Ярину випадково зустрів у Києві Іванів земляк з Гуцульщини, який займався тим, що обмінював вторсировину на картон. Взявши в борг кілька вантажівок картону, видавець здійснив свій карколомний план, пообіцявши за п’ять місяців віддати борг. Далі Малкович заходився розв’язувати складніше питання: як продати кілька вантажівок «Української абетки»? Але тут спрацював давній український принцип «свій до свого по своє», і українці повірили видавцеві, потроху розкупивши весь наклад. Окрім того, свою роль зіграв авторитет Малковича-поета, який був «своїм» у гуманітарних колах країни. До того ж, допомогла ще якимось дивом недорозвалена під ту пору система книгорозповсюдження. Це був перший комерційний успіх «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ»: борг землякові Малкович повернув на два тижні раніше.

Міні-диво

 

Бізнес у Малковича «пішов». До кінця 1990-х «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» тихою сапою видає знакові книжки майже ручної роботи, залучаючи до роботи двох художників світового рівня – Костя Лавра і Владислава Єрка. Досить дорогі роботи «Снігова королева», «Улюблені вірші», «Пан Коцький», «Казки Туманного Альбіону» стають справжніми шедеврами книговидання.

 

Вже на початку 2000-х Малкович, якого  часто звинувачували в роботі на багатого покупця, наважується на ще один безпрецедентний крок. «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» випускає серію казок «Міні-диво» накладом у понад мільйон примірників і за ціною по одній гривні. Знайшлися партнери, які усвідомили загальнонаціональне значення цього задуму. Відтоді книги видавництва стали доступними для кожної української дитини.

 

Малкович зумів буквально вигризти зубами необхідну йому якість книжок:

– Я просто переселився на фабрику. На третій день, після двох безсонних ночей на фабриці, я прийшов у видавництво і побачив на собі здивований погляд дизайнерки — виявилося, що за цей короткий час я відчутно посивів. Справді, переживання були значні: під проект було залучено чималі кошти, а на величезних ролевих машинах, які зразу друкують і фальцюють книжкові аркуші, на приладку процесу за 10 хвилин ішло сотні кілограмів паперу у брак - я добивався максимальної якості. На фабриці казали, що легше мене вбити, ніж друкувати мої книги. Спочатку на мене мало не кидалися з кулаками, а потім, по-моєму, навіть стали боятися. Але що поробиш: іноді задля того, щоб українська дитяча книжка виглядала найкраще, щоб дитина у книгарні серед тисяч інших книжок вибрала саме її, доводиться кричати і по-чоловічому за груди не надто метких друкарів...

Гаррі Поттер

 

Однак справжній бізнес-прорив почався  з видання семитомних пригод Гаррі  Поттера Джоан Ролінг. Вихід першої книги «поттеріани» було затримано  на два місяці через обкладинку. Англійська сторона наполягала на американській  обкладинці, – саме в такій «Гаррі Поттер» виходив у більшості  країн світу, в тому числі і  в Росії. Проте амбітному Малковичу вдалося домогтися дозволу на власну версію, що було значною перемогою видавництва. Боротьба була варта зусиль: англійським партнерам українська обкладинка дуже сподобалась. Малкович пишається, що в одному з телеінтерв’ю авторка «поттеріани» Джоан Ролінг тримала на столі саме український переклад своєї книги.

 

– Лише за одну ніч першої, опівнічної презентації ми продали понад 800 книжок. Скажіть, у якому сні я  міг уявити, що опівночі на Хрещатику  під книгарнею "Мистецтво" буде стояти майже тисячна черга людей, які понад усе на світі жадатимуть купити україномовну книжку? Фантастика!.. А половину першого 10-тисячного накладу в нас уже закупили наперед, що для України було цілком унікально.

 

Відтак «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА» на кілька років фактично присвятила себе виданню  «Гаррі Поттера», залучивши до справи найкращих перекладачів і художників — Віктора Морозова, Олексу Негребецького, Владислава Єрка. Малкович зробив так, що навіть російські книгорозповсюджувачі їздили до нього по україномовні книжки. Річ у тому, що деякі частини цього знаменитого книжкового серіалу з’являлися раніше, ніж аналогічні переклади в Росії. І це була солідна перемога, зважаючи на культурну ситуацію і на те, що рівень розвитку російського видавничого бізнесу і масштаб ринку в десятки разів перевищував ті ж показники в Україні.

 

Для видавництва на довгі роки саме семитомник «Гаррі Поттера» залишиться справжньою золотою жилою. Адже до чудового перекладу Морозова, блискуче редагованого О.Негребецьким та Малковичем та ілюстрованого  Єрком, звертатимуться нові й нові покоління українських читачів:

– «Гаррі Поттера» ми передруковуємо кожен том двічі-тричі на рік, – зізнається Малкович.

 

Саме «Гаррі Поттером» Малкович відкриває для свого видавництва  простір для підліткової літератури. Справжньою віхою стало виправлене й доповнене видання бестселера радянської епохи «Тореадори з Васюківки» Всеволода Нестайка. Малкович переконав культового автора трохи осучаснити і підретушувати сюжет, викинувши звідти застарілі ідеологічні нашарування. Потім була серія «книжок, які здолали час»: з’явилися українською «Мандри Гулівера» Дж.Свіфта, Керолова «Аліса», «Чарлі і шоколадна фабрика» Р.Дала та ін. З дорослішанням синів Івана – Тараса та Гордія – подорослішала й «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА». У найближчих планах – видання дорослої серії, адже покоління, яке виросло на книжках «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» має велику довіру до видавництва, а отже, готове, щоб Малкович «провадив» їх і в дорослому книжковому морі (позаяк Малкович передовсім «дорослий» поет.).

– Я маю на меті видавати не так бестселери, як лонг-селери, себто довгограючі книги з вічними текстами й прекрасними малюнками, котрі будуть потрібні багатьом поколінням.

 

2001 року Малкович почав книжкову  експансію в Росію після участі в Московському книжковому ярмарку, де його видання було повністю розкуплені. Доти він принципово не видавав книжок російською: 70-80% українського книжкового ринку досі займають російські видавництва, і це йшло врозріз із патріотичними переконаннями власника видавництва. Але тепер він здався на вмовляння російських книгоманів і дав згоду, що його книги виходили також і російською мовою, щоправда, з припискою «Без права продажи в Украине».

 Видавець досі непохитний  у своєму небажанні видавати  в Україні книги російською  мовою, що, звісно ж, чи не вдвічі збільшило б його прибутки:

– Батьківщину треба любити не лише до глибини душі, але й до глибини кишені. Допомагати ж експансії російської книжки на вітчизняному ринку є кому й без мене…

 

Російські конкуренти, в тому числі  такий видавничий зубр, як «Азбука», одразу помітили видання «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ», виявивши бажання продавати його книги в Росії. Просуванню книжок «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» в Росії допомагає мережа московських ресторанів української кухні «Корчма «Тарас Бульба». Навіть на вивісці цих закладів зображено Тараса Бульбу, намальованого Єрком спеціально для однойменної книги. Малковичеві книжки в Росії, особливо в Москві та Петербурзі, мають стабільний попит: якість ілюстрацій, текстів і поліграфії не залишає байдужими найвимогливіших гурманів. В Росії навіть сформувалася каста колекціонерів книжок «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ».

 

Ще далекого 1995 року Малкович продав американському видавничому гігантові Alfred A. Knopf права на книжку «Котик та Півник». Це була перша в історії незалежної України книжка, яку придбало видавництво зі світовим ім’ям. 2006 року в США було видано також «Снігову королеву».

 

Англійське видавництво Templar 2005 року також видало казку Г.К.Андерсена в інтерпретації «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ». Саме їй судилося стати лідером продажу цього видавництва, обігнавши такі вічні книги, як «Острів скарбів» і «Пітера Пена». Причому «Снігову королеву» було видано в категорії подарункового видання, яке коштувало 20 фунтів (більше 200 гривень). В Англії було продано понад 30 тис. примірників цієї книги.

 

Поки що Іноземні видавці викупили в Малковича права лише на сім книг. Однак, видавець упевнений, що це – лише початок і присутність видавництва у світі щороку зростатиме. – Якщо ти маєш бодай одну успішну книгу за кордоном, це вже запорука успішного бізнесу. А якщо тобі пощастило продати з десяток книг – це просто успіх. Але щоби був відчутний бізнес, треба мати дуже багато книг, – каже Малкович.

 

І йде до своєї мети вперто, крок за кроком. Долаючи на своєму шляху  перепони і стереотипи, видавець утверджує  новий імідж українського продукту у світі. Для нього принцип «добре, бо українське» від самого початку мав найвищий сенс. На часі – відкриття філій «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГИ» у Варшаві й Берліні. Але для Малковича саме український ринок завжди залишається пріоритетним:

 

– Наші справи в Україні йдуть добре. Але для мене все ж таки гроші заради гарних книжок, а не книжки заради грошей. Мені цікаво наповнити ринок для українського читача – зробити такі книги, щоб в Україні з більшою охотою читали українською мовою.

 

........

 

Особисте досьє Івана Малковича

 

1961 – 10 травня, народився в сім'ї Антося Малковича та Юлії Малкович (Арсенич) у Березові Нижньому Косівського р-ну Івано-Франківської обл.

1976 – після закінчення місцевої школи вступає на скрипкове відділення Івано-Франківського музичного училища ім. Д.Січинського

1980 – закінчує Івано-Франківське  музучилище

1980 – вступає на філологічне  відділення Київського державного  університету ім. Т.Г. Шевченка

1981 – 6 січня, перша велика  поетична публікація у "Літературній  Україні" із вступним словом  Д.Павличка

1981 – стає переможцем поетичного  турніру на Всеукраїнському творчому семінарі в Ірпені

1984 – побачила світ перша поетична збірка "Білий камінь" (Київ, в-во "Молодь"). "Найніжніша скрипка України" — так назвала молодого поета Ліна Костенко у видавничій рецензії на "Білий камінь"

1985 – отримавши диплом філолога-україніста  Київського університету ім. Т.Г.  Шевченка, кілька місяців працює  у школі вчителем української  мови та літератури

1986 – переходить на посаду редактора дошкільної літератури у видавництві «Веселка»

1986 – одружується зі скрипалькою  Яриною Антків

1986 – став (наймолодшим на той  час) членом Спілки письменників  СРСР

1987 – переходить на посаду редактора відділу поезії у видавництво «Молодь»

1987 – cтає першим лауреатом премії "Бу-Ба-Бу" за найкращий вірш року

1988 – народження старшого сина Тараса

1988 – виходить друга поетична  збірка "Ключ" (Київ, в-во "Молодь")

1989 – долучається до організації  першого молодіжного пісенного фестивалю «Червона Рута»

1991-92 – працює в редакції  дитячого журналу «Соняшник»

1992 – працює на посаді головного  редактора дитячих програм «Укртелефільму»

1992 – 20 квітня, офіційний день  народження (реєстрації) видавництва  «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

1992 – липень, вихід першої книжки («Українська абетка») видавництва  «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»

1992 – виходить третя поетична  збірка "Вірші" (Київ, "Український  письменник")

1994 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»  виходить перше видання "Улюблених  віршів"

1995 – народився молодший син  Гордій

1997 – побачила світ четверта книга поета "Із янголом на плечі" (Київ, поетична аґенція "Княжів")

2002 – Форум видавців у Львові визнає «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГУ» найкращим видавництвом року в Україні.

2004 – Форум видавців у Львові визнає Івана Малковича найкращим директором видавництва в Україні.

2004 – став кавалером Міжнародного  ордену усмішки (свого часу  цю нагороду отримували Папа  Іван-Павло ІІ, Астрід Ліндґрен, Сєрґєй  Образцов, Дж.Роулінґ та ін.)

2005 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»  виходить перше видання "100 КАЗОК. Т.1"

2006 – вихід п'ятої поетичної  книжки "Вірші на зиму" (Київ, «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»)

2008 – починає видавати в «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-Зі»  «дорослу» літературу

2009 – у видавництві «А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»  виходить "Дитяча Євангелія"  з благословіннями Першоієрархів  найбільших традиційних християнських  церков в Україні — УПЦ КП, УПЦ МП, УАПЦ, УГКЦ.

2004, 2008, 2009 – входить до "ТОП-100 найвпливовіших людей України"  щорічного рейтингу журналу "Кореспондент"

2010 – світ побачила книжка вибраного І.Малковича (вибрані вірші, переклади, есеї, інтерв'ю) "Все поруч" («А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА»), яка стала одним із переможців книжкового конкурсу львівського Форуму видавців-2010.

 

 

 

Стратегічний вимір видавничої діяльності як теоретико-прикладна проблема

 

 Вітер не буває попутним  для тих, хто не знає, куди йти. Шлях без осмисленої мети не дає змоги зрозуміти, наскільки правильно витрачено зусилля і якими повинні бути наступні дії. Без належного саморозуміння неможливо пізнати й оцінити середовище, в якому доводиться діяти, горизонти майбутнього, ризики, до яких призводить неосмислена діяльність і які підстерігають діяльність осмислену. Ці сентенції походять із системи аргументів на користь стратегічного забезпечення будь-якої справи. Видавнича — далеко не виняток, а, можливо, — одна з найхарактерніших щодо цього сфер. Діяльність у ній обмежують не лише конкуренція, а й багато інших чинників, у т. ч. цивілізаційних, які зумовлюють вибір людьми джерел інформації, способів доступу до неї і використання її. Постійні виклики актуалізують необхідність орієнтації на інноваційні підходи, виводять на передній план такі компетенції видавництва, як стратегічне мислення, стратегічне бачення, стратегічне планування і стратегічний аналіз, уміння продукувати та реалізовувати ефективні стратегії — все, що формує стратегічну культуру його діяльності. Реалії практики є своєрідним докором сучасній видавничій науці, яка поки що не включила в поле свого інтересу стратегічні аспекти розвитку видавничої сфери, діяльності її суб’єктів.

 

 Стратегічне бачення, мислення, розуміння, проектування, здійснення  діяльності, оцінювання її результатів,  окреслення горизонтів розвитку, які сукупно конструюють стратегічну  культуру, — ключові передумови  життєздатності, перспектив будь-якого  соціального суб’єкта та ефективності його справи. Узагальнено і не без феноменологічних, контекстуальних спрощень її витлумачують як рівень відповідності обраної стратегії «викликам історичної і культурної ситуації, в контексті якої відбувається діяльність» [1, с. 36]. Феноменологічна спрощеність такого розуміння виявляється у залишенні поза увагою важливих для осягнення стратегічної культури смислових структур, зв’язків між ними, їх характеристик, які повноцінно могли б представити предметність і значеннєвість стратегії.

 

 Підставою для роздумів про контекстуальну спрощеність є зосередженість лише на викликах «історичної і культурної ситуації», через що поза контекстом опиняються протистояння, чинники спротиву, протидії тощо. Можна припустити, що певною мірою це спричинено сфокусованістю думки автора у сферу політики, однак і там проблематика контрзусиль така ж актуальна, як і на інших ділових платформах.

 

 Ближчим до феноменологічної  сутності стратегічної культури  видається розуміння її як  особливого виміру думки (мислення), планування, моделювання, здійснення  й оцінювання результатів діяльності (унікальності функціонування, буттєвості) на основі глибинного і всебічного знання реалій, у яких вона відбувається, пов’язаних єдиною метою різновимірних і різноспрямованих цілей та обґрунтованого тактико-стратегічного маневру з огляду на зовнішні обставини і внутрішні можливості.

 

 Таке розуміння не применшує, а навпаки, актуалізує проблему адекватності зусиль «викликам історичної і культурної ситуації». Тим більше, що в постіндустріальну, інформаційну епоху «розвиток випереджує мрії про нього», а тиск «сильних гравців» [10] дедалі менше залишає простору для тих, хто не вигартував у собі компетентнісних і конкурентних потуг, не навчився, досягаючи результату сьогодні, дбати про перспективи, ефективно маневрувати планами, цілями і можливостями. Функціонування за принципом «тут і тепер» і в контексті обґрунтованого майбутнього, мислення його категоріями — не менш значущі ознаки стратегічної культури. У цьому розумінні вона функціонує як «сукупність способів і прийомів організації, реалізації та поступу людської життєдіяльності, способів людського буття» [13, с. 313].

 

 Стратегічна культура як  системне утворення виводить  на особливий рівень розуміння майбутнього — як результату, комбінації постійно змінюваних цілей, шляхів до них і способів їх досягнення. У видавничій справі вони можуть стосуватися загальних вимірів діяльності (частка ринку, темпи зростання тощо), будь-якого її напряму, всіх складових. Ознаки ефективної стратегічної культури — адекватність стратегій зовнішнім реаліям; амбіцій, цілей, тактичних дій — можливостям видавництва і його прогностичним перспективам. Стратегічно налаштоване видавництво завжди намагається опинитися на хвилі певних процесів і старається уникнути небажаних тенденцій. Адже, як стверджував М.-Е. Портер, стратегія збагачує критеріями прийняття рішень, спонукаючи до вибору одного шляху і відмови від іншого. У цьому сенсі стратегічна культура споріднена із стратегічною дисципліною.