Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Теория Золотого Миллиарда. 2

Опозиція півночі та півдня - емпіричне поділ світу на багаті північні і бідні південні країни.

Глобальна нерівність

Розрив світу на передовій «багатий Північ» і відсталий «бідний Південь» був усвідомлений як глобальна проблема тільки в останній третині XX століття. [1]

Середньодушові доходи в 20 найбільш багатих країнах світу в 37 разів перевищують відповідний показник у 20 найбідніших країнах, причому за останні 40 років цей розрив подвоївся. За оцінками аналітиків Програми розвитку ООН, на початок XXI ст. сукупне багатство 225 найбагатших людей планети перевищувало 1 трлн доларів, що дорівнювало щорічного доходу 2500 млн бідняків, складових 47% населення світу. Доходи 500 найбагатших людей у світі з переліку журналу «Форбс» перевищують загальний дохід 416 млн найбідніших людей світу.

За оцінками Програми розвитку ООН, частка найбагатших країн у світовому ВВП становить 86%, частка середніх - 13%, а на частку найбідніших припадає лише 1%. Різні значення темпів економічного зростання призводять до збільшення розриву між багатими і бідними країнами. Наприклад, в 1960-і рр.. рівень середнього доходу в середньостатистичній латиноамериканській країні становив приблизно одну третину доходу середньостатистичної розвиненої країни, сьогодні він становить менше 20%. У 1960-і роки дохід типової країни, що розвивається становив приблизно 12% від доходу типовою розвиненої країни, зараз цей показник наближається до 5%.

Наслідки глобальної нерівності

Нерівність у рівні розвитку «Глобального Півночі» і «Глобального Півдня» призводить до того, що основним напрямком трудової міграції у світі є міграція з Півдня на Північ.

Нерівність у рівні розвитку «Глобального Півночі» і «Глобального Півдня» багато дослідників називають як причину зростання антиамериканізму й ненависті до західної цивілізації в цілому, причини популярності ісламського фундаменталізму і поширення ісламістського тероризму.

Розрив між північчю і півднем усередині деяких країн

Розрив між північчю і півднем часто спостерігається усередині окремих країн. Типові приклади:

Південна Італія і Паданії.

Фландрія і Валлонія.

Каталонія, Країна Басків і решта Іспанії.

Північна Киргизія і Південна Киргизія.

Нова Англія і південно-східні штати США.

Розрив між північними і південними регіонами помітний також у Мексиці, Франції, Іраку і т. д. У Південній півкулі «навпаки» ці відмінності помітні всередині ПАР, Аргентини, Австралії і т. д.

Є і протилежні приклади - Китай, Парагвай, Бразилія, Австралія та Канада, в кожній з цих країн східна частина більш населена і економічно розвинена.

«Золотий мільярд» — вираз-термін, яким позначають населення розвинутих країн з достатньо високим рівнем життя в умовах обмежених ресурсів. Чисельність даного населення в мільярд пов'язана з чисельністю сумарного населення таких країн і регіонів, як США (310, 5 млн.), Канада (34, 3 млн.), Австралія (22, 5 млн.), Євросоюз (27 країн, у сумі 500 млн. чол.), Нова Зеландія (4,4 млн.), Ізраїль (7, 5 млн.), Ліхтенштейн (35800 чол.), Монако (33000 чол.), Люксембург (0, 5 млн.), , Ватикан (920 чол.), Мальта (0, 4 млн.), Андорра (84000 чол.) до початку третього тисячоліття.

Поява

У статті «Якщо деградує середовище мешкання. Мрія про "золотий мільярд"» Рудольф Баландін писав:«.. Так вже вийшло, що про цей самий мільярд обраних я почув в кінці вісімдесятих, працюючи в одній із наукових груп, яка готувала екологічну концепцію доповіді тодішньому керівнику СРСР до наради у Ріо-де-Жанейро. На одному із засідань виступив академік Нікіта Моісеєв. Він... повідомив, що вихід із глобальної екологічної кризи, яка насувається, перш за все в обмеженні народжуваності і доведення числа землян до одного мільярду.

— Одного мільярду кого? — спитав я.

— Одного мільярду самих гідних людей. Саме стільки може існувати в біосфері, не знижуючи її... Але це будуть найкращі люди, золотий мільярд...»

Публіцист А. К. Цикунов (під псевдонімом А. Кузьмич) у 1990 році використав фразу "золотий мільярд" у запропонованому ним трактуванні причин майнової нерівності. Трактування Цикунова є різновідом теорії заговору. Інші трактування зустрічаються і до 1990 року, в 1999 термін популяризований. Також існує варіація словосполучення — "ситий мільярд".

Концепція

За словами Сергія Кара-Мурзи, золотий мільярд споживає левову частку всіх ресурсів на планеті. Якщо хоча б половина людства почне споживати ресурси в такій кількості, їх очевидно не вистачить.

Перший закон народонаселення сформулював Томас Мальтус (англ. вчений XVIIIст.) у книзі “Досвід про закон народонаселення у зв’язку з майбутнім удосконаленням суспільства” (1798), де показав загрозу зростаючого населення, що збільшується у геометричній прогресії та ресурсами продовольства, які зростають в арифметичній прогресії (відповідно до цієї теорії зростання населення значно перевищує зростання виробництва продуктів харчування, внаслідок чого неконтрольоване зростання населення неминуче призведе до голоду). Він розрахував максимально можливу кількість населення Землі, стверджуючи, що для підтримки комфортного рівня життя окремої людини населення планети повинно становити 1,4 млрд. чол. Сучасні “мальтузіанці” скоротили цю цифру до мільярда, який назвали “золотим”. Станом на 1 січня 1990 року на Землі проживало 5,5 млрд. чол., на 2009 рік – понад 6,5 млрд. За даними ООН, сировини й енергії вистачить (за оптимального використання) лише на 1 млрд. чоловік. Не випадково, що до золотого фонду "одного мільярда" належать такі країни, як США, Японія, країни ЄС та ін., в той час як 4/5 населення Землі з Азії, Африки, пострадянського простору, Латинської Америки, що володіють основною масою сировини й енергії, витіснені з "місця під сонцем" і насправді є сировинними колоніями зазначених країн. Американський дослідник Ф. Фукуяма поділяє народи на історичні і постісторичні. Якщо для других можливі конфлікти і голод, то перших можуть тривожити лише теми нудьги і духовної порожнечі постісторичного буття. Теоретик “відкритого суспільства” включає в обрані – історичні народи. До постісторичних відносяться чотири мільярди людей, що живуть на грані існування, тобто 2/3 населення планети. Під егідою ООН за останні десятиліття розроблена різностороння концепція сталого розвитку суспільства і економіки. Для ефективного функціонування цієї системи достатньо 20% найкваліфікованіших працівників, вчених та спеціалістів планети. Вони, в основному, уже інтегровані країнами “золотого мільярда”.

У ХХ столітті відбулося багатократне зростання продуктивності у сільському господарстві (правда, за рахунок колосального збільшення витрат енергії), було розроблено багато нових матеріалів, які зменшили потребу у сировині, за рахунок технічного прогресу також знижена матеріаломісткість у тих виробництвах, в яких замінити натуральну сировину на синтезовану не вдалося. В той же час відбувався швидкий ріст розвіданих запасів корисних копалин. Однак ще в середині ХХ століття був передбачений пік нафти. На думку С. Кара-Мурзи, за терміном "золотий мільярд" стоїть певна цілісна геополітична, економічна і культурна концепція: розвинені країни, зберігаючи для свого населення високий рівень споживання, будуть політично, військово та економічно утримувати інший світ в промислово нерозвинутому стані в якості сировинного додатку, зони зберігання шкідливих відходів і джерело дешевої робочої сили.

Колишній радник президента Франції Ф. Міттерана Ж. Аргалі в своїй книзі "Тисячоліття. Переможці і переможені в прийдешньому світовому порядку. Лінія горизонту" (1990), переведеною в Росії в 1993 році під назвою "На порозі нового тисячоліття", вказує, що планета перенаселена за рахунок країн "третього світу". Відомий своєю безпосередньою причетністю до глобального проекту депопуляції Г. Кісінджер. Головною метою створеного ним Управління (Бюро) у справах народонаселення стало “скорочення народонаселення до 2 млрд. чоловік шляхом розпалювання воєн, голоду, хвороб і інших необхідних засобів”. Відтак постає необхідність обмежити зростання населення в межах достатності природних ресурсів. Немає потреби говорити про те, що еліта не дозволить поставити власне існування під загрозу бурхливому зростанню кількості “зайвих ротів”, а отже, слід розпочати практику відбору. Тому демографи вважають, що людство у ХХІ ст. перейде від нерегульованої високої до низької регульованої народжуваності.

На думку С. Кара-Мурзи Золотий мільярд, як концепція, пропонує маніпулювання суспільною свідомістю, для збереження стійкого зросту у країнах золотого мільярду - і відключення сировинних придатків від можливості незалежного розвитку, самостійного проникнення на капіталістичний ринок, від інформаційних, технологічних та фінансових можливостей так званого "цивілізаційного світу".

Відгуки та критика

Супротивники концепції часто посилаються на ефективність капіталістичного ринку — вільна торгівля для того і існує, щоб зробити будь-кого багатим.

Прихильники заперечують, що теперішній процес відтоку дешевих людських ресурсів із бідніших країн у багатші для обслуговування інтересів транснаціональних корпорацій не компенсує нерівність.

У одній із своїх книг Джуліан Саймон висловлює думку, що брак матеріальних ресурсів можна подолати за допомогою науки. Наприклад, аргументу браку нафти можна протиставити певні стратегії енергетичного розвитку, таких як використання синтетичного палива.

У ХХ столітті відбулося багатократне зростання продуктивності у сільському господарстві (правда, за рахунок колосального збільшення витрат енергії), було розроблено багато нових матеріалів, які зменшили потребу у сировині, за рахунок технічного прогресу також знижена матеріаломісткість у тих виробництвах, в яких замінити натуральну сировину на синтезовану не вдалося. В той же час відбувався швидкий ріст розвіданих запасів корисних копалин. Однак ще в середині ХХ століття був передбачений пік нафти. На думку С. Кара-Мурзи, за терміном "золотий мільярд" стоїть певна цілісна геополітична, економічна і культурна концепція: розвинені країни, зберігаючи для свого населення високий рівень споживання, будуть політично, військово та економічно утримувати інший світ в промислово нерозвинутому стані в якості сировиного додатку, зони зберігання шкідливих відходів і джерело дешевої робочої сили.

На думку С. Кара-Мурзи Золотий мільярд, як концепція, пропонує манівпулювання суспільною свідомістью, для збереження стійкого зросту у країнах золотого мільярду - і відключення сировиних придатків від можливості незалежного розвитку, самостійного проникнення на капіталістичний ринок, від інформаційних, технологічних та фінансових можливостей так званого "цивілізаційного світу".

Оцінки тенденцій у динаміці співвідношення рівнів економічного розвитку

Д-р. екон. наук А. А. Пороховський зазначав, що "сам факт наявності" золотого мільярда "і решти бідного населення має для світу загрозливе, дестабілізуюче значення".

За даними доктора соціологічних наук, професора, проректора Російського державного соціального університету Кодіна М. І., «розрив у доходах між бідними і багатими збільшується. Бурхливий розвиток науки, технологій та передової економіки охопило лише невелике число держав, в яких проживає так званий "золотий мільярд" ». Микола Розов, керівник центру макросоціологіі НДУ, вважає, що глобалізація як ущільнення всіх зв'язків призводить до величезного зростання можливостей для сильних гравців. Одне з неминучих наслідків розвитку глобалізації - різке зростання відносної нерівності, яка підвищує соціальну напруженість. Посилення конкуренції на ринку веде до появи низки світових люмпенів (бідних верств) та об'єктивного посилення соціал-дарвіністських процесів - ринковий аналог природного відбору. Найбільш сильні держави в умовах глобалізації набувають ще більшої сили. При цьому розрив між VIP-зоною («золотий мільярд») і нижнім шаром бідної і перенаселеної периферії істотно збільшується. Директор Інституту історії СО РАН Володимир Ламін, на конференції присвяченій проблемам демографії, висловив припущення, що якщо «золотий мільярд» не почне по-справжньому ділитися з бідними країнами півдня планети, то в швидкій перспективі слід чекати запеклих війн за ресурси. У повній мірі можна заявити, що розвинені країни нехтують станом бідних держав та бачать їх лише сировинним придатком.

У свою чергу, африканці, підтримані такою організацією, як "Лікарі без кордонів", звинувачують фармацевтичних гігантів у жадібності та егоїзмі, які призводять до смерті мільйонів людей через таких хвороб як СНІД, гепатит, малярія. Вони заявляють, Що фармацевти не лібералізують ввезення антівірусовіх препаратів в Африку, натомість активно фінансують нежіттєво Важливі засоби, Наприклад "Віагру". Ці хвороби стали справжнім бичем країн, що розвиваються. Тільки минулого року від СНІДу в «третьому світі» померло 3,1 млн чоловік, з них 2,2 млн у найбідніших країнах Африки, де середня тривалість життя скоротилася через епідемії з 60 до 47 років. На «чорному континенті» ВІЛ-вірус (що вважається основною причиною захворювання) вразив кілька десятків мільйонів чоловік. У деяких країнах, наприклад Ботсвані, їм інфіковано до третини населення. За оцінкою UNAIDS - комітету ООН у боротьбі з цією «нової Великої чумою», до 2020 р. в Африці від СНІДу помре до 55 млн чоловік, а в усьому світі число жертв хвороби досягне 68 млн. У той же час в зоні «золотого мільярда» - Північній Америці, ЄС, Японії - смертність від того ж СНІДу за останні десять років помітно скоротилася. Завдяки як профілактичним, просвітницьких заходів, так і новітнім антивірусних препаратів. Які дуже дороги за мірками тих же африканців і переважній більшості їх недоступні. Розробити самостійно подібні ліки і вакцини місцеві виробники не в силах (на це потрібно до 500 млн дол.)

На Конференції ООН по навколишньому середовищу і розвитку, що відбувся в Ріо-де-Жанейро в 92 році. Було запропонувано так називану Концепцію стійкого розвитку. У ній говориться наступне:

1.Всі люди мають основне право на навколишнє середовище, сприятливу для їхнього здоров’я і благополуччя.

2.Держави зберігають і використають навколишнє середовище і природні ресурси в інтересах нинішнього і майбутнього поколінь.

Виходячи з того що «стійкий розвиток» — це спосіб боротьби і з бідністю, і з руйнуванням навколишнього середовища, розробили документ за назвою «Порядок денний на XXI століття». Учасники думали, що, прийнявши цю «Повістку…», промислово розвинені країни визнають, що повинні приймати більше важливу роль у поліпшенні навколишнього середовища, чим бідні країни, які забруднюють її відносно менше, і збільшать фінансову допомогу іншим країнам для такого розвитку, що має менші екологічні наслідки. Було вирішено, що оцінювати успіх економічного розвитку головним чином по кількості грошей, що воно приносить, неправильно. Системи обліку національних багатств повинні також взяти до уваги повну вартість природних ресурсів і повну вартість погіршення стану навколишнього середовища.

Однак президент Сполучених Штатів Джордж Буш заявив ще до цієї зустрічі, що не підпише жодного договору, що ущемляє економічні інтереси США. У листопаді 2001 року Штати знову заявили, що не підпишуть ніяких міжнародних документів за результатами конференції в Марокко, що передбачають відповідальність найбільших забруднювачів атмосфери.

Існують і інші оцінки глобалізації. Деякі прихильники вважають, що в останні роки спостерігається тенденція до вирівнювання рівня економічного розвитку між країнами-лідерами і рештою світу. Це, на їхню думку, є наслідком глобалізації , а також результатом зростання рівня освіченості населення країн, що розвиваються. З цим тісно пов'язані демографічні та соціокультурні процеси, в результаті яких до 90-х років XX століття більшість країн «Третього світу» домоглося різкого зростання грамотності, що, з одного боку, стимулювало економічне зростання, а з іншого боку, сприяло скороченню народжуваності і дуже значного уповільнення темпів зростання населення. У результаті всіх цих процесів в останні роки в більшості країн, що розвиваються спостерігаються темпи зростання ВВП на душу населення значно вищі, ніж у більшості економічно розвинених країн. У підсумку, на думку прихильників цієї ідеї, відбувається досить швидке скорочення розриву між рівнем життя «розвиненими» і «розвиваються» країнами. (Динаміка зростання завдяки інвестиціям ВТО, програмам під егідою ООН, зокрема ЮНЕСКО «Інформація для всіх»,МВФ, ЮНКТАД United Nations Conference on Trade and Development, ВТО, Світовий Банк надають інвестиції – Латинська Америка активно розвиває свох банківські мережі і має багато філій по всьому світу, у тому числі і в Україні – Правекс Банк. Але передові технології залишаються дорогими та неосяжними для цих країн. Африка – громадянські війни, низький рівень соціальної інфраструктури, хвороби.) Критики вважають, що невеликі країни мають дуже малий вплив на СОТ, і, незважаючи на заявлену мету - допомога країнам, що розвиваються, - розвинуті країни концентруються, перш за все, на своїх комерційних інтересах. Також, за їхніми твердженнями, питання охорони здоров'я, безпеки та захисту навколишнього середовища постійно ігноруються на користь додаткових пільг для бізнесу.

Історія, поширення терміну

Термін був введений А. Цикуновим у його книзі "Заговор «Мирового правительства» (Россия и «золотой миллиард»)" та використовував його у своїх статтях. Основна ідея цього терміну була взята із "The Limits to Growth" - що існує достатньо ресурсів лише для одного лише мільярду заможних людей на Землі, у протилежному випадку планета виснажеться від економічного перевантаження. Пізніше цей термін популяризував російський письменник Сергій Кара-Мурза.

Термін "золотий мільярд" з'явився як синтез двох великих ідей сучасної західної культури. Одна ідея пов'язана з уявленням про “золоту еру” прогресу й благополуччя, інша – з песимістичним визнанням обмеженості ресурсів Землі й неможливості поширення цього благополуччя на все населення планети. Безумовно, цей термін не вживається в офіційних документах, де його замінюють таким набором понять і визначень, що зміст стає зрозумілим з контексту. На Заході цей термін означає населення країн (“першого світу”), що входять до Організації економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР). У цю організацію входять близько 30 держав, їх населення і складає "золотий мільярд". Цей термін визначає певну цілісну геополітичну, економічну та культурну концепцію. Суть її полягає в тому, що розвинені країни, зберігаючи для свого населення високий рівень споживання, намагатимуться військовими й економічними засобами утримувати решту світу в промислово нерозвиненому стані. Населення цих країн повинно бути скорочене за допомогою цілої системи нових соціальних технологій

Термін маловживаний в англомовному світі. Натомість він широко поширений на просторах колишнього СРСР.

ЗАГОВОРИ

Існують припущення про змови виробників: передбачається, що останні домовляються підтримувати виробництво неякісних, нетривких і дорогих товарів, одночасно перешкоджаючи поширенню якісних, довговічних і дешевих, прагнучи таким чином максимізувати власний прибуток. Залишається відкритим питання, чи слід вважати подібні дії змовою, тобто діяльністю, яка ведеться за попередньою згодою виробників. Тим не менш, в 1990-х роках в США пройшла серія судових процесів, в ході яких численні представники влади звинуватили найбільші тютюнові компанії країни у що відбулося в середині XX століття змові, що має на меті обмеження загальнодоступної інформації про реальний шкоду куріння тютюну для здоров'я. Тютюнові компанії приховували використання в тютюновій продукції компоненту, що викликає у курців наркотичну залежність. (див. en: Tobacco Master Settlement Agreement). Своя Людина /The Insider – Аль Пачіно, Расел Кроу.

Змова нафтовиків. Відповідно до цієї конспірологічній концепції, власники найбільших нафтових компаній утримують розвиток альтернативної енергетики і не допускають енергетичної революції. У 2008 році Єврокомісією було викрито так звану «парафінову змову», в якій звинуватили фірми Exxon Mobil, Total, Sasol Limited і ще декілька провідних нафтових компаній, які таємно домовилися між собою встановлювати високі ціни на парафін, що застосовується у виробництві свічок, паперових тарілок і стаканчиків.

Змова автовиробників часто поєднується зі змовою нафтовиків. Суть його полягає в тому, що автовиробники усього світу приховують дешеві, економічні та екологічно безпечні технології виробництва автомобілів, щоб підтримувати попит на запчастини, масла і паливо для звичайних автомобілів.

Змова фармацевтичних компаній - припущення про те, що штами вірусів сучасних епідемій (грипу, атипової пневмонії, і т. д.) розробляються глобальними фармацевтичними компаніями з метою збільшення інвестицій на ринку лікарських препаратів. Постачання вакцин до бідних країн.

Світовий уряд - концепція єдиної політичної влади над всім людством. Різні теорії змови наділяють функцією світового уряду різні реальні структури (ООН, ЄС, Організації економічного співробітництва та розвитку ).

На думку прихильників, у такий «золотий мільярд» входять члени «вищих гільдій» і представники «найбільш гідних і розвинених» націй. Іншим націям (африканцям, азіатам) відведена роль обслуговуючих чорне виробництво, видобуток копалин, всієї інфраструктури. Ця «корисна частина» нібито становить близько півтора мільярда, тоді як решта населення (більше 4 млрд.), стверджують прихильники теорії, зараховане до «зайвого» і планомірно знищується за допомогою алкоголю, тютюнопаління, наркотиків, різних епідемій (свинячий грип, атипова пневмонія , пташиний грип, СНІД) та криз,що провокують війни.

На думку Олександра Зинов’єва, викладеному в інтерв'ю журналу «Російська Федерація сьогодні», № 18, 2000: ... Існує не світовий уряд, на зразок урядів окремих країн, а світове надсуспільство. У нього вже входять від 50 до 80 мільйонів чоловік, десятки тисяч світових економічних імперій, некомерційних підприємств, ЗМІ і т. д. У нього своя структура, своя піраміда, своя ієрархія. Ось воно і управляє планетою. США суть метрополія цього надсуспільство. Воно має представників по всьому світу. Однією Росією займаються багато тисяч експертів. На самому верху є, звичайно, невелике коло особисто знайомих людей, що визначають загальну стратегію. Це не означає, що вони десь постійно засідають і думають. Вони взагалі можуть не засідати й не думати. Їх засоби управління - детально розроблена і апробована система маніпулювання масами, народами, урядами ... »Верхівку цієї системи становлять 300 самих багатих і впливових сімей і кланів.

На думку деяких авторів, за терміном «золотий мільярд» стоїть певна, цілісна геополітична, економічна і культурна концепція: розвинені країни, зберігаючи для свого населення високий рівень споживання, будуть політичними, військовими та економічними заходами тримати інший світ в промислово недорозвиненому стані як сировинного придатка й зони скидання шкідливих відходів, джерела дешевої робочої сили.