Термінологія ботаніки

План

Вступ

Склад і структурна організація українських біологічних термінів

Системна організація

Походження українських біологічних термінів

Лексико-граматична характеристика

Будова українських біологічних термінів

Суфіксальний спосіб словотворення

Словотвірні типи з суфіксами іншомовного походження

Префіксальний та префіксально-суфіксальний спосіб творення біологічних термінів.

Терміни-словосполучення

Висновок

Вступ

Проблема терміна і терміносистеми викликає постійний інтерес дослідників, оскільки термінологія є складовою і невід’ємною частиною лексичної системи мови. Існує чимало наукових праць, присвячених загальним питанням термінології як складової частини лексичної системи мови, зокрема, в них порушується питання про роль і місце термінів у лексичній системі мови, особливості терміна в плані виразу і змісту та специфіка його функціонування.

Біологічна термінологія є основною формою існування понять, в яких відображаються підсумки пізнавальної діяльності людиною природи на певному історичному етапі розвитку; наукове пізнання світу, фіксація його результатів неможлива без розвитку й удосконалення наукової термінології.

Розвиток біологічної термінології відбувався нерівномірно, паралельно із розвитком знань про живу природу. Зокрема, українська біологічна термінологія тісно пов’язана з розвитком природознавства, техніки та інших наук. Вона створювалася разом з розвитком цих наук та наукової мови.

Карл Лінней вперше систематизував поняття описової ботаніки та зоології в 1751 і 1758 рр.. Ще до появи писемності слов’яни мали багату на той час лексику, яка всебічно відбивала різні сторони матеріальної і духовної культури - їй були властиві риси стихійно організованої терміносистеми. З появою письма дописемна народна термінологія стає однією з важливих передумов дальшого розвитку культури, а згодом - науки і техніки.

В основі сучасної європейської систематизації й узагальненні знань про живу природу лежать праці Арістотеля, Теофраста, а пізніше - римських натуралістів. Продовжені в епоху Відродження, вони дали початок ботаніці, зоології, описовій та порівняльній анатомії, фізіології та ембріології людини. Також літописи періоду Київської Русі дають багатий матеріал як для історії природознавства, так і для мовознавства.

Завдяки зусиллям як вітчизняних, так і зарубіжних учених протягом ХVII-ХVIII ст. у біології був зібраний великий фактичний матеріал, який створив умови для появи нових термінів, що, в свою чергу, стало підґрунтям для формування майже всієї багатоманітності сучасної біологічної термінології.

Наукові праці з біологічних дисциплін українською мовою з’явилися на початку 60-х років минулого століття у Західній Україні. До них, зокрема, можна віднести „Початок до уложення термінології ботанічної руської» І. Гавришкевича. І.Г. Вернадський спробував систематизувати наявну термінологію та створити нову. Зробив він це у роботі „Початки до уложення номенклатури і термінології природописної», яку вважають основоположною у галузі систематизації української термінології. Термінологічні праці І. Г. Вернадського і тепер становлять значний інтерес насамперед зібраним у них багатством діалектної природничої номенклатури.

1.1 Системна організація

Сучасна українська біологічна термінологія, відбиваючи систему природничих наукових понять у вигляді найменування предметів, процесів, якостей і властивостей, стану тощо, розвивається в рамках діяльності міжнародної асоціації вчених по приведенню до єдиної системи наукової термінології. Системність біологічної термінології залежить від специфіки організації загальновживаної лексики, тому в ній є багато з того, що характеризує лексичну систему мови в цілому. А що стосується відмінностей, то вони найбільш яскраво виражаються на рівні формування понятійної бази термінів, яка залежить від ступеня наукового пізнання відповідних явищ навколишньої дійсності.

Термінологічна система - це система знаків, зміст і зв’язки якої знаходяться в межах однієї галузі знань. Системність терміна має реалізуватися в плані змісту і в плані виразу. В плані змісту відбивається суть поняття, його місце серед інших понять, забезпечується його точність, однозначність, лаконічність; в плані виразу системність досягається однотипністю словотворчих моделей. Саме тому в системній організації термінології важлива роль відводиться словотвору. За допомогою словотворчих формантів творяться терміни - виразники видових понять. Так, формант -оз(а) репрезентує групу вуглеводів за їх хімічною будовою, розміром та властивостями:

Сема квіт- стала основою творення цілого гнізда простих, однокореневих слів:

Вищим ступенем системної родовидової ієрархії біологічних термінів є терміни-словосполучення:

Таким чином, системна ієрархія мовних знаків у біології відбиває всі ті об’єкти, що є предметом вивчення цієї науки. Вони взаємозв’язані між собою і становлять відносно замкнену (але кількісно не обмежену) систему, тому і терміни утворюють єдине ціле, в якому кожна одиниця, вказуючи на ознаки окремого поняття, не тільки відбиває об’єктивні зв’язки між поняттями, але й вказує їх місце в системі, оскільки значення кожного окремо взятого терміна координовано із значенням інших термінів цієї системи.

На основі логіко-понятійних відношень у термінології біологічних наук виділяються термінологічні поля, терміни в яких об’єднуються за певними семантичними ознаками. Прикладом термінологічного поля можуть стати терміни на позначення закономірностей розвитку живої природи, які, в свою чергу, можна поділити на ряд тематичних об’єднань: найменування загальних категорій наукових понять: біоцикл (життєва область, вища одиниця розчленування земної поверхні), життя (вища форма існування матерії, найхарактернішими рисами якої є обмін речовин); аналогічно: клітина, розвиток, старіння, народження, смерть, філогенез та ін.; терміни на позначення природних процесів, що відбуваються внаслідок певних закономірностей, пов’язаних з живою природою: вмирати, всмоктувати, загнивати, засихати, зацвітати,набрякати, народжуватися, окотитися, ощенитися, проростати, сходити, хворіти; терміни, що позначають спрямовану дію людини на живу природу: живцювати,обезбарвлювати, осушувати, прищеплювати, просочувати; назви предметів, що використовуються у практичній діяльності біологів: ботанізирка, барокамера,мікроскоп, вакуфакт, візирограф, ларингоскоп, кімограф, кардіограф, бормашина, аспіратор; терміни на позначення фізичного стану організму, відчуття: вагітність,голодування, дражливість, збудження, роздратування, спрага, сонливість. Назви рослинних та тваринних угруповань різних таксономічних розрядів (відділів, класів, порядків, родин, родів), наприклад: голонасінні, золотисті водорості - відділ; комахи, ссавці, споровики - клас; злакові, кактусові, коропові, котячі, складноцвіті, товстолисті - родина; анемона, арахіс, вовк, волошка, дурман, сумах, тигр - рід; терміни на позначення структури органів та частин живих організмів: бутон, волоть, голівка, голка,жилка, зонтик, квітка, китиця, колючка, колос, лист, пагін, сім’ядоля, стебло, судина, суцвіття; на позначення періодів вегетації (розвитку) та розмноження рослинних і тваринних організмів: автохорія, антропохорія, вегетація, дозрівання, жилкування, живо народження, живцювання, запилення, мітоз, народження, партеногенез,самозапилення, цвітіння, щеплення; фізіологічних властивостей рослин: безсім’яний, безжилковий, безпелюстковий, жовтіння, плодючість, спокій; біохімічні компоненти рослин: агар-агар, білок, глікоген, гліадин, гордеїн,; таксономічної класифікації живих організмів: вид, клас, над вид, надклас,над родина, над ряд, підвид, підклас, підродина, підряд, підтип, родина, тип, царство; органічних і неорганічних сполук, білків: вітамін, глобулін, глютеїн, зеїн, інгібітор,казеїн, креатин, протеїн, холестерин; біологічних наук і відповідних фахівців: альгологія, астробіологія, біологія, біохімія, ботаніка, бактеріологія тощо.

Терміносистема біологічних наук не обмежується переліченими термінологічними об’єднаннями. Кожне з них може членуватися на ряд дрібніших об’єднань. Наприклад, у розділі «морфологія рослин» можна виділити: будова квітки: маточка, оцвітина, пуп’янок, пелюстка, приймочка, стовпчик, квітколоже, квітконіжка; найменування суцвіть: волоть, голівка, завиток, зонтик, китиця, колос, кошик, початок, щиток; найменування органів вищих рослин: стебло, корінь, коренеплід, гілка, брунька, плід,листок, стовбур, насіння, міжвузля.

Структурно-семантична системність біологічних термінів на позначення найрізноманітніших, проявів життя та властивостей організмів досягається також шляхом утворення термінологічних гнізд, що групуються навколо родового біологічного поняття, вираженого термінами-словосполученнями, одним із компонентів яких є термін, що виражає: а) родове поняття: біологічний вид, вікаруючий вид, евритопний вид; адвентативний корінь тощо; б) утворення термінів із спільним коренем на позначення різних біологічних понять: цвіт, цвісти, цвітіння, оцвітина; брунька, брунькування; зерно,зернистість, зернистим, зернівка.

Помітне місце у структурно-семантичній організації термінів відводиться морфеміці, яка в лексико-семантичній системі мови не тільки групує біологічні терміни в словотворчі гнізда, а й об’єднує цілі семантичні поля, ієрархізуючи таким чином відношення всередині терміносистеми біологічних наук, і визначає її зв’язок як з іншими терміносистемами, так і загальновживаною лексикою.

Таким чином, терміносистема біологічних наук являє собою єдиний організм з усталеною понятійною базою, з відповідними засобами мовного вираження, в якому порушення однієї частини неминуче впливає на інші компоненти термінологічного поля.

Походження українських біологічних термінів

Біологічна термінологія української мови як з генетичного погляду, так і з погляду понятійної бази та її структури відзначається неоднорідністю. Це залежить від багатоджерельності походження. Основним її ядром є народна термінологія, яка складалася протягом віків. Вона включає спільнослов’янську термінологію: вид, волокно,волосок, гриб, жилка, жито, злак; східнослов’янську - крилатка (односім’ядольний плід), пазуха, шийка, клубочок (тип суцвіття), українську - волоть, китиця, маточка,приймочка та ін.

Великий вплив на формування української терміносистеми біологічних наук мала прогресивна російська наука та російська мова. XVIII ст. в історії російської культури було часом першого розквіту російської наукової думки і відповідно часом активного формування системи наукової термінології провідних галузей наук, таких як хімія, фізика, ботаніка та ін. З’являється багато перекладних наукових праць.Формування вітчизняної термінології в цей період було активно-пошуковим. Вітчизняні ботаніки, створюючи наукові біологічні терміни для позначення нових понять, намагалися використовувати наявні в мові народні назви. Зокрема, М. Максимовичу належать терміни завитки,зав’язь, зачаток, зернівка, волоть, водорості, міжклітинники, клітина, клітковинна кора, дінце, початок, плодовниця, сім’янка; I. Мартинову - терміни крона, корзинкатощо; А. Болотову - головка, вічко, зонтик та ін.; Ф. Полікарпову - вінчик, гілка, вид, колос, кора, корінь, лист, плід та ін. Нові біологічні терміни, створювані у донауковий період, стосувалися здебільшого анатомії людини, її життя та побуту, напр.: борідка, волос коліно, коробочка, кошик, пазуха, чашечка, шапинка та ін. Частина загальновживаної лексики набуває нових значень завдяки початковій термінологічній діяльності вчених.

Термінологія - це та ділянка лексико-семантичної системи мови, в якій міжмовні контакти найбільш виразні. У біологічній термінології початкового періоду на її формування найвиразніше проявляється вплив грецької та латинської мов. Засвоєння біологічних назв грецького походження відбувалося до прийняття християнства внаслідок безпосередніх торгово-економічних зв’язків східних слов’ян з Грецією та її колоніями на Чорноморському узбережжі. Це були здебільшого назви рослин і їх плодів: вишня,кедр, кипарис, лавр, мак, мигдаль, м’ята, огірок, тис та ін.; назви тварин: буйвіл, єхидна, кит, крокодил та ін. Пізніший етап засвоєння термінів грецького походження припадає на ХV-ХVІІ ст. у зв’язку із запровадженням у школах грецької мови як одного з основних предметів навчання.

Латинізми у мову східних слов’ян проникають в Х-ХІ ст. переважно через германське посередництво: біб, розарій. Основна ж їх маса припадає на ХV-ХVІ ст., коли в школах України панівною була латинська мова, яка на той час стала однією з основ міжнародного фонду європейських мов.

З погляду семантики серед латинізмів можна виділити терміни на позначення дій та процесів: абдукція, абсорбція, аглютинація, адаптація; речовин: білірубін, вітамін, желатин; біологічних утворень та частин організмів: вакуоля, вена, капіляри, фурункул; назв хвороб, запальних процесів та стану організму: авітаміноз, ангіна, ботулізм; різних організмів: барбарис, бацила, ;приміщень для розведення та вирощування рослинних і тваринних організмів: віварій, інсектарій та ін.

На початок XVIII ст. з’явилося багато понять, не відомих античній і середньовічній біології та медицині, тому греко-латинське джерело практично вичерпувалося, а вплив латині послабшав, оскільки вона перестала бути основною мовою науки і залишилася лише як засіб навчання в семінаріях і університетах. Починається новий етап запозичень з живих мов, обумовлений розширенням контактів з західноєвропейськими країнами в галузі науки, освіти, мистецтва.

Іншомовні терміни, що потрапили в цей час у вітчизняний науковий біологічний словник, з генетичного боку пов’язані з численними мовами-джерелами. Зокрема, запозичення з арабської мови - барбарис; англійської - алігатор, гайморит, каучук, пінгвін; іспанської - батат, ігуана, кака;, німецької - артишок,бормашина, ботанізирка, ; французької - банан, букет, бюретка. В українській мові засвідчені окремі терміни, запозичені з тюркських мов: айва, беркут, кавун, тютюн, саксаул; китайської - женьшень, тунг; японської - ікебана, тсуга; малайської - агар-агар, орангутанг;мов північноамериканських індійців: ондатра, секвоя; польської - парша, рожа і деяких інших мов.

З кінця XIX ст. й до наших днів відбувається бурхливий розвиток біологічних наук, що супроводжується творенням нової термінології переважно за греко-латинськими моделями, а нерідко й з греко-латинськими терміноелементами.

Сучасна українська наукова біологічна термінологія пройшла досить довгий і складний шлях розвитку - від термінологізації спільнослов’янських і давньоруських загальновживаних слів, прямого запозичення слів з латинської, грецької та західноєвропейських мов до вироблення власних найновіших словотворчих моделей з використанням як національних, так і інтернаціональних терміноелементів.

Лексико-граматична характеристика

Основу сучасної української наукової біологічної термінології становлять терміни-слова: вид, волоть, колос, приймочка, спора, стебло, тичинка, які є твірним началом для формування термінології: а) похідних термінів. Так, твірна основа терміна колос, поєднуючись з словотворчими формантами, утворює цілий ряд термінів з новим лексичним значенням на позначення різних біологічних понять: колосок, колосковий, колосистий, колоситися, виколошуватися. Пор. також: живцювання, живцювати,стеблинка, стебловий тощо; б) термінів композитів: квітколоже, корененіжка, коренеплід, плодоніжка, плодолисток, сім’ядоля які є більш конкретними і відзначаються точністю при описові понять. Об’єднання в одне ціле по кілька основ дає можливість характеризувати поняття за кількома ознаками; в) термінів-словосполучень: біологічний тип, температурний коефіцієнт, питома вага насіння, викидати колос, коренева поросль, безнасінний плід,хлорофілове зерно та ін. Поширеність термінів-словосполучень пояснюється тим, що розвиток науки і ускладнення наукових понять викликає необхідність їх конкретизації і тим самим змушує залучати додаткові уточнення, які б давали єдину точну інформацію про предмет або явище.

Терміни-словосполучення широко використовуються систематиці рослин та тварин, де, як відомо, діє біномінальний принцип, за яким до родової назви додається видова характеристика: шипшина альпійська, шипшина корична, шипшина дрібноквіткова.

В граматичному плані в біологічній термінології домінуючими є повнозначні слова, виражені іменниками, прикметниками, дієсловами, дієприкметниками, які позначають категорії предметів, явищ, процесів, якостей та властивостей. Категорія предметів і явищ передається іменниками: адаптація, аномалія, гормон, заболонь, зародок, крона,перо, савана, середовище, чутливість; категорія процесів може виражатися дієсловом і віддієслівним іменником: бродити - бродіння, запилювати – запилення.

Терміносистема біологічних наук характеризує родо-видові відношення між предметами і явищами об’єктивної дійсності, з одного боку, і поняттями - з другого. Цю функцію виконують якісні, відносні та присвійні прикметники, які, приєднуючись до іменників, виконують обмежувально-уточнюючу функцію. Наприклад, у системі термінів описової ботаніки та зоології прикметники характеризують ознаки рослин і тварин, форми їх органів, місця зростання, проживання. Також прикметниками здійснюється класифікація частин живих організмів за певними морфологічними ознаками: боковий корінь, головний корінь, опорний корінь, підземний корінь.

Прикметники можуть вживатися як самостійні терміни: одноростковий - такий, що має один росток; односім’ядольний - такий, що має насіння, яке складається з однієї сім’ядолі, та ін. У термінології ботаніки і зоології широко використовуються прикметники на позначення родин, класів, типів: багатоніжкові, бакланові, вересові,виноградові, дводольні, дзвоникові, жабурникові тощо. Названі субстантивовані терміни-прикметники мають лише форму множини.

Якісні ознаки понять, виражені в часі, їх видові ознаки, дія в розвитку, результат виконаної дії передаються дієприкметниками: вікаруючий, дезінфікуючий, домінуючий,збуджуючий.

Будова українських біологічних термінів

біологічний лексичний граматичний суфіксальний словотворення

Терміносистема біологічних наук на всіх етапах свого розвитку збагачувалася і збагачується переважно шляхом творення нових слів на основі існуючого мовного матеріалу, за допомогою поширених в українській мові типів словотворення: афіксації, осново - та словоскладання.

Біологічна термінологія з погляду походження є одним з найдавніших термінологічних словників нашої мови, тому протягом багатовікової історії її розвитку в ній були використані майже всі основні засоби словотворення, які забезпечували можливість творення нових назв.

Терміносистема біологічних наук порівняно з загальновживаною лексикою оперує дещо іншим набором морфем як засобу словотворення, для яких характерна закріпленість за певними класами понять. При термінологічному словотворенні простіше поєднуються запозичені та національні словотворчі засоби. Біологічна термінологія обіймає такі структурні типи термінів як терміни-однослови та терміни-словосполучення.

Чільне місце в терміносистемі біологічних наук займають терміни-однослови. Основним способом їх творення є морфологічний, що полягає у поєднанні афіксальних морфем з кореневою або похідною частиною слова за законами словотвору української мови. Внаслідок цього виникають нові лексичні одиниці на позначення нових понять і явищ. Смислове значення термінів, утворених морфологічним способом словотвору, виражене, як правило, мотивуючою основою, афікси ж мають переважно значення узагальнюючого характеру.

2.1 Суфіксальний спосіб словотворення

Полягає у з’єднанні суфікса з коренем або похідною твірною основою, найбільш поширений у сфері терміносистеми біологічних наук. Приєднуючись переважно до іменникових основ, вони утворюють слова, що позначають певні поняття чи явища об’єктивної дійсності. Оскільки основну масу біологічних термінів становлять іменники, то більшість уваги приділяється на їх творення. Терміни-іменники, утворені суфіксальним способом, поділяються на групи залежно від їх основи. Основою може бути іменник, дієслово або прикметник.

Серед суфіксів іменних біологічних термінів виділяються спільно східнослов’янські -ість (-ость, -есть, -асть), -ин-а (-ін-а), -ок із похідними від нього -нок, -чок, -ств-о (-цтв-о, -зтв-о, -еств-о), -иц-я, -юк, -ак/-як, -ищ-е, -нн-я (-ни-е, -нь-е, -нн-е), -ик/-ік-, -овик, -от-ата, суфікси іншомовного походження -аці-я, -изм/-ізм, -ин/-ін, -аз-а, -оз-а, ит, -атор/-ятор, -ист, -ант, -ома та ін., наприклад: калорійність, насінина, акушерство, грибниця, гусениця, кореневище, генетик, сліпота.

Значною продуктивністю при творенні українських біологічних термінів відзначаються суфікси -їсть (-ость, -єсть, -асць). Іменники, утворені за допомогою суфікса -ість, виражають якість, властивість когось, чогось. Так, від прикметників збудливий, життєвий утворились відповідно терміни збудливість, життєвість.

В утворенні біологічних термінів значне місце належить полі функціональному суфіксу -ик(-ік) слов’янського походження із похідними від нього -ник, -овик. Суфікс -ик(-ік)відзначався продуктивністю в давньоукраїнській мові. У сучасній українській мові суфікс -ик в «чистому» вигляді не відзначається продуктивністю. Терміни з суфіксом -ик(-ік) в біологічній термінології називають осіб за характером і сферою їх діяльності: ботанік, генетик, що співвідносяться з назвами наукових дисциплін - ботаніка,генетика; за хворобою: гіпертонік, діабетик, ревматик, співвідносні з найменуваннями хвороб - гіпертонія, діабет, ревматизм.

Суфікс -ник використовується для позначення рослинних та тваринних організмів або їх частин: плавник, плідник; назви за родом діяльності: буряківник, птахівник; місця, території, зайнятої    чим-небудь: виноградник, чагарник, заповідник; назв рослин: безсмертник, горобинник, жовтушник, зірочник та ін. Продуктивним при творенні мікологічної лексики є словотвірний тип з суфіксом -овик (що утворився шляхом пере розкладу суфікса відносних прикметників -ов-ий + ик), за допомогою якого витворилися назви: березовик, колосовик, грабовик, вересовик, дубовик, кленовик, тощо.

На позначення одиничних предметів утворюються терміни з суфіксом -ин-а: насінина, мигдалина, деревина.

Значне місце в біологічній термінології посідають терміни віддієслівні іменники із значенням дії або стану, що утворюються за допомогою суфіксів -анн-я, -енн-я, -інн-я:вбирати - вбирання, виживати - виживання, кільцювати - кільцювання, розмножувати - розмноження та ін.

Досить продуктивними є загальновживані суфікси суб’єктивної оцінки -ок, -к-а, ускладнені -ов, -оч, -еч, -ик, -ян та суфікси -енц-о, -лк-о, -ець, -ищ-е. За їх допомогою від іменних основ утворені терміни на позначення органів рослинних та тваринних організмів: стручок, пилок, щиток, мальок, листок, жовток,віночок,клубочок, мозочок.

Тип термінів із суфіксом -ищ-е в загальнолітературній мові виражає збільшеність, зневажливість. У біологічній термінології терміни такого типу вказують на сукупність певних ознак, збірність: кореневище, картоплище, місце для виконання якоїсь дії: пасовище, лігвище, стійбище та ін.

Слова, утворені за допомогою суфіксів, мають, як правило, подвійне вживання: в загальновживаній лексиці вони емоційно забарвлені, звичайно мають характер зменшеності, пестливості. Тут суфікси є тільки формотворчими, тому що вони не змінюють значення слова, до якого вони приєднуються, наприклад: щиток (щит), віночок(вінок), коваделко (ковадло). Такі слова, перейшовши в розряд термінологічної лексики, набирають нового значення. Наприклад, у загальновживаній лексиці такі слова, як стовпчик, коваделко, веретенце, є зменшено-пестливими у порівнянні з відповідними емоційно не забарвленими іменниками, а в термінології вони мають окреме, самостійне значення, називаючи класи, ряди, поняття. Наприклад, стовпчик вживається на позначення частини маточки у квітках покритонасінних рослин; коваделко - термінологічна назва чотирьох слухових кісточок у середньому вусі ссавців.

При творенні народної ботанічної номенклатури особливо поширеним виявляється суфікс -ок: барвінок, вінок, горошок, реп’яшок, сморчок. Таким чином утворюються іменники. Для народної ботанічної термінології характерно додавання до іменних основ суфіксів -ак(-як). Так утворюються зокрема мікологічні назви: біляк, вишняк, гірчак,козляк, коров’як, красняк, масляк, пухляк, рудяк, свиняк, синяк.

Словотвірний тип з суфіксами -к-а (-івк-а, -авк-а, -явк-а, -анк-а, -янк-а) представляє назви тварин: сименталка, бронзівка, культурних та дикорослих рослин: антонівка,білянка, вовнянка, веснянка та ін.

2.2 Словотвірні типи з суфіксами іншомовного походження

Інтернаціональні суфікси дали українській мові нові для неї поняття. В українській біологічній термінології значна частина термінів на позначення процесу дії утворена за допомогою продуктивного в термінології суфікса -аці-я: гібридизувати - гібридизація, сегментувати - сегментація, адаптувати - адаптація, ампутувати - ампутація тощо. Такі утворення можливі від дієслів на -уват (-юват) і вказують на процес дії, вираженої твірною основою.

Терміни з суфіксом -изм властиві східнослов’янським мовам і визначають назви наукових вчень, течій: дарвінізм, ламаркізм, менделізм, властивості, ознаки живих організмів: альбінізм, анаболізм, диморфізм, катаболізм, дальтонізм. Суфікс -изм приєднується переважно до основ іншомовного походження.

Для хімічної, біологічної та медичної терміносистем характерні деривати з суфіксами -оз-а, -аз-а, -оз. Зокрема, за допомогою суфікса -оз-а переважно від греко-латинських коренів утворюються терміни на позначення вуглеводів, наприклад: ксилоза, рибоза та ін.; назв різних хвороб та симптомів: невроз, лейкоз, склероз, туберкульоз,тромбоз, фурункульоз тощо.

Для позначення різних речовин, лікарських препаратів, хімічних сполук у біологічній, фармакологічній та хімічній термінологіях широко представлена словотворча модель із суфіксом -ин(-ін): аспірин, інсулін, протеїн. Цей суфікс приєднується, як правило, до основ іншомовного походження.

За допомогою суфіксів -ит, -іт (-їт) у біологічній та медичній термінологіях утворюються терміни на позначення патологічного стану запального характеру: бронхіт, неврит,отит, пульпіт, радикуліт, фарингіт. Іменники-терміни з суфіксом латинського походження -тор (-атор/-ятор) означають особу, предмети, речовину, органи і характеризуються відношенням до того, що названо мотивованим словом. Мотивованими виступають слова на -а/ція, -і/ція, наприклад: абдукція - відведення кінцівки від середньої лінії тіла і абдуктор - відвідний м’яз; рецепція - здійснюване рецепторами сприйняття і перетворення енергії подразників на нервові збудження і рецептор - кінцевий утвір нервів, здатний сприймати подразнення; так само: активація - активатор, інгаляція - інгалятор.

Із запозичених основ та суфіксом -ант(-янт) утворились терміни, які означають особу, предмет, хімічні речовини, наприклад: коагулянт.

Чисельною групою є терміни з суфіксом -лог, рідше -граф. Вони називають осіб за фаховими ознаками: бактеріолог, ентомолог, іхтіолог, зоолог, дендролог, мікробіолог. Іменники на -логія, -графія становлять назви наукових дисциплін, різних наукових течій, теорій:бактеріологія, ентомологія, іхтіологія, зоологія, зоогеографія, орнітолог.

Похідною основою в переважній більшості виступають іменники, меншою мірою - прикметники, ще меншою - дієслова, формуюча роль належить суфіксам. Серед суфіксально утворених термінів переважає категорія назв предметів. Спостерігається залежність між суфіксами та похідними основами: суфікси -ик, -ник, -иц-я, -ин-а-, -нн-я приєднуються лише до національних основ, суфікси -изм, -оз, -оз-а, -ин, -ом-а, -янт, -ит-їт - до іншомовних. Суфікс -ість - як до власне українських, так і до іншомовних основ, з переважним тяжінням до національних.