Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Термін "діагностика"

Економічна діагностика

1.Предмет і завдання дисципліни.

Предмет і завдання навчальної дисципліни

Предмет: кількісна характеристика і якісна ідентифікація стану під-

приємства.

Мета: формування системи теоретичних знань і прикладних вмінь і

навичок щодо використання методичного апарату та інструментарію

економічної діагностики для дослідження підприємства за різними аспек-

тами його діяльності в конкурентному середовищі.

Завдання: оволодіння навичками економічної діагностики для за-

безпечення ефективного управління підприємством.

До вивчення навчальної дисципліни ''Економічна діагностика" сту-

дент приступає, прослухавши більшість навчальних дисциплін гуманітар-

ного циклу. З циклу загальноекономічних навчальних дисциплін необхідно,

щоб студент прослухав: "Економіку підприємства", "Маркетинг", "Еко-

номічний аналіз", "Фінансовий аналіз", "Внутрішній економічний механізм

функціонування підприємства", "Стратегію підприємства", "Потенціал під-

приємства: формування та оцінка" та ін.

У результаті вивчення навчальної дисципліни студент повинен знати,

сутність категорії діагностика, методичні основи проведення

діагностичного дослідження; склад чинників зовнішнього й внутрішнього

середовища, механізм їх впливу на рівень конкурентоспроможності

підприємства; інструментарій оцінки конкурентного середовища підпри-

ємства, особливості діагностики конкурентоспроможності підприємства та

його продукції (залежно від її призначення); методичні основи оцінки

вартості підприємства за різними підходами; цілі, завдання, послідовність, й

особливості застосування управлінської (або само-) діагностики

підприємства; принципи та інструментарій діагностики результатів

діяльності та стану підприємства: систему показників і послідовність оцінки

економічної безпеки підприємства.

Термін "діагностика" запозичений з медицини. Слово "діагноз" (від

грецького "diagnosis") означає розпізнавання, визначення, тобто процес

дослідження об'єкта діагнозу з метою одержання результату — діагнозу —

висновку про стан об'єкта.

Об'єктом діагностики можуть бути: підприємство в ці-

лому як виробничо-економічна система, її елементи; функціонування ок-

ремих підрозділів, виробничі функції, види діяльності, та ін.

Діагностичний аналіз — визначення об'єктивного стану обраних

параметрів у діяльності підприємства щодо відповідності поставленим

цілям і завданням, вивчення відхилень від нормального стану об'єкта

діагностування, причин цих відхилень, тривалості їх протікання, їх

інтерпретація для формування висновків і рекомендацій.

Економічна діагностика близька до економічного аналізу, але це не те

саме. Вони розрізняються за цілями, завданнями, інструментарієм. Аналіз

встановлює кількісне значення параметрів, виявляє відхилення різних

параметрів від норми. Діагностика, яка орієнтована на пізнання

економічних протиріч, основну увагу приділяє інтерпретації тих або інших

економічних результатів діяльності підприємства.

Процес діагностування, безумовно, містить у собі процедури аналізу.

При цьому його основними завданнями є:

вивчення і оцінка стану об'єкта в умовах обмеженої інформації;

визначення відхилень від нормального або оптимального стану об'єкта

дослідження. Слід звернути увагу на те, що поняття "оптимальний стан" і

"нормальний стан" є різними за економічним змістом;

дослідження причин цих відхилень та виявлення причинно-

наслідкових зв'язків між показниками;

інтерпретація параметрів, процесів і тенденцій, що відбуваються;

підготовка коригувальних рішень щодо оптимізації діяльності об'єкта

(окремих його елементів) та способів реалізації цих заходів;

розробка й адаптація інструментарію діагностики для проведення

досліджень.

Залежно від масштабів, цілей і напрямків діагностичного аналізу, а

також доступної інформації про проблемні області діяльності, доцільно

проводити:

діагностичний експрес-аналіз;

комплексний діагностичний аналіз;

діагностичний аналіз функціональних напрямків (підсистем

управління);

діагностичний аналіз прикладних питань;

діагностику _______проблемних зон;

діагностику в проекті організаційного розвитку.

Найчастіше для проведення оцінки результатів або стану підпри-

ємства застосовують наступні види діагностики;

1. Експрес-діагностика — коротке дослідження різних аспектів ді-

яльності підприємства з метою виявлення проблемних областей і одержання

попередніх оцінок поточного стану. Експрес-діагностика є первісним

етапом перетворень, проведених із залученням сторонніх консультантів,

допомагає виробити єдине бачення керівництвом і зовнішніми

консультантами поточного стану й проблем підприємства.

2. Детальна (комплексна) діагностика — докладне аналітичне до-

слідження, що дає глибоке розуміння поточної ситуації, є основою для

розробки як стратегії перетворень у розглянутих сферах діяльності, так і

переліку конкретних заходів для досягнення запланованих результатів.

Така діагностика може проводитися за всіма аспектами діяльності або

сфокусуватися на якому-небудь одному чи декількох напрямках. Комп-

лексна діагностика необхідна, коли існуюча (або відсутня) на підприємстві

система моніторингу поточної діяльності не дозволяє визначити основні

проблеми, причини їх виникнення, послідовність їх розв'язання. Проте

навіть коли області перетворень очевидні й чітко окреслені, бажано, щоб за

іншими (суміжними) напрямками була проведена експрес-діагностика. Це

забезпечить сумісність перетворень, проведених в одній сфері зі

сформованою практикою господарювання в інших сферах.

2.Сутність і етапи економічної діагностики підприємств.

Діагностика не є чимось новим у розвитку економіки

вітчизняних підприємств. Від визначення і оцінки стану функціонування

суб'єктів економічного процесу залежить розроблення комплексу профілактич-

них заходів, рекомендацій і процедур, спрямованих на поліпшення цього стану

або попередження несприятливих для його функціонування ситуацій і подій у

невизначеному ринковому середовищі. Тобто економічна діагностика повинна

виступати як обґрунтована та достовірна процедура, від якої залежить подаль-

ший напрям дій суб'єкта господарювання. Будь-який невірно зроблений діагнос-

тичний висновок може звести нанівець усі зусилля і сподівання підприємства на

ринку в пошуку стабільності чи кращих перспектив розвитку [10, c. 53].

Термін "діагностика" походить з грецького diagnōstikόs – здатний роз-

пізнавати, і розглядають його як вчення про методи і принципи розпізнавання

проблемних ситуацій (хвороб у медицині, поломок у пристроях, незадовільних

результатах функціонування економічних об'єктів) і постановки діагнозу. Ін-

шими словами діагностика передбачає розпізнавання стану об'єкта за другоряд-

ними ознаками; дослідження стану об'єкта; формування уявлення про об'єкт.

Щодо економічних об'єктів, то на сьогодні в науковій літературі можна знайти

різні підходи до визначення діагностики. Досі не вироблено єдиної концепції,

не визначено її змісту і функцій, різноманіття панує у методичному апараті.

Так, наприклад, А.І. Муравйов трактує діагностику як спосіб встанов-

лення характеру збоїв нормального перебігу господарського процесу на під-

ставі типових ознак, властивих тільки цьому об'єкту [11, c.1 7]. Тобто автор ак-

центує увагу лише на аналізі і контролі відхилень від нормального перебігу

господарської діяльності підприємства. Але це не розкриває повністю зміст ді-

агностики, її потенційні можливості як сучасного управлінського інструменту.

Подібними є трактування діагностики й у інших авторів. Зокрема, А.П. Гра-

дов, В.І. Кузін, Н.Г. Данілочкіна діагностику розглядають як напрямок еконо-

мічного аналізу, що дає змогу виявити характер порушення нормального пере-

бігу економічних процесів на підприємстві [8, c. 24].

Частина дослідників взагалі ототожнюють діагностику з аналізом (еко-

номічним або фінансовим), не виділяючи спеціальних функцій і задач власне

діагностики як окремого етапу управління. Зокрема, Г.О. Швиданенко

та О.І. Олексик, розглядаючи фінансову діагностику, акцентують увагу на фі-

нансово-економічному аналізі діяльності підприємства. Автори вважають, що

система діагностики базується на використанні алгоритмів, технологій, мето-

дів і показників економічного аналізу, тобто "економічна діагностика" та "еко-

номічний аналіз" є тотожними поняттями [14, c. 25].

Досить цікавою щодо призначення діагностики є думка таких дослід-

ників як О.О. Гетьман і В.М. Шаповал: "Діагностика як спосіб розпізнавання

соціально-економічної системи за допомогою реалізації комплексу дослід-

ницьких процедур і виявлення в них слабких ланок і "вузьких місць" відно-

ситься до методів непрямих досліджень" [4, с. 9]. Близькими є погля-

ди Е.М. Короткова, А.А. Бєляєва, Д.В. Валового, які розуміють під діагности-

кою визначення стану об'єкта, предмету явища або процесу управління через

реалізацію комплексу дослідницьких процедур, пошук у них слабких ланок та

"вузьких місць" [1, c. 146].

Національний лісотехнічний університет України

144 Збірник науково-технічних праць

Як метод аналізу діагностику розглядає І.Д. Фаріон: "Діагностика – це

метод аналізу стану внутрішнього середовища організації, встановлення проб-

лем та вузьких місць, які спричиняють відхилення та деформації об'єкта від

норми чи цілі, виявлення потенційно сильних та слабких сторін, що впливають

на формування та реалізацію ефективної стратегії організації" [13, с. 8-9].

З позицій системного підходу, діагностику, зокрема економічну, роз-

глядають у роботах А.С. Вартанова, І.Г. Сокиринської та З.Н. Соколовської,

що дає змогу не тільки всебічно оцінювати стан об'єкта в умовах неповної ін-

формації, але і виявляти проблеми його функціонування, а також визначати

шляхи їх вирішення, враховуючи зміни параметрів системи. А.С. Вартанов,

наприклад, вказує на істотні відмінності діагностики від аналізу, яких не вра-

ховують багато авторів: "на відміну від економічного аналізу, який направле-

ний на вивчення динаміки економічних показників, діагностика дає змогу ще

й виявляти структуру зв'язків між цими показниками, щільність та динаміку

цих зв'язків" [2, c. 9]. Розглянувши основні аспекти проведення діагностики і

зосередившись на такому методі досліджень, як апарат матриці зростання, ав-

тор зауважує, що тільки починається дослідження проблем діагностики зага-

лом, і це потребує значних методичних і прикладних розробок (на наш погляд,

теоретичних також).

Запропонований підхід є більш перспективним з погляду виявлення сут-

ності, функцій і методів економічної діагностики, що дає змогу широко вико-

ристовувати її можливості в процесі управління об'єктом як системою, що

складається з взаємопов'язаних елементів, кожний з яких володіє власними

особливостями і впливає на поведінку системи загалом. З позиції цього підхо-

ду, "економічна діагностика дає змогу вирішувати такі задачі: оцінити еконо-

мічний стан підприємства; стабільність його функціонування; визначити мож-

ливі варіанти економічної динаміки, виходячи з структурного зв'язку між по-

казниками; оцінити можливі наслідки управлінських рішень, що пов'язані з

ефективністю виробництва, фінансовим станом, платоспроможністю" [2, c. 11].

Розширюють межі діагностики та акцентують увагу на взаємозв'язку

проблем підприємства В.А. Верба та Т.І. Решетняк. Дослідники розглядають діаг-

ностику як "процес _______детального та поглибленого аналізу проблем, виявлення фак-

торів, що впливають на них, підготовки всієї необхідної інформації для прийняття

рішення, а також виявлення головних аспектів взаємозв'язку між проблемами, за-

гальними цілями та результатами діяльності підприємства" [3, с. 27].

Під діагностикою М.М. Глазов розуміє "вчення про методи і принципи

розпізнавання дисфункцій і постановку діагнозу об'єкта, що аналізується з ме-

тою підвищення ефективності його функціонування, підвищення його

життєздатності в умовах вільної конкуренції, вільного, нерегульованого рин-

ку". Тут дослідник акцентує увагу на існуванні підприємства в умовах доско-

налої конкуренції [4, c. 8].

З терміном "аналіз виробничої (управлінської) діяльності" ототожнює

діагностику А.Є. Воронкова, хоча вона виділяє задачі, що вирішує діагностика

набагато ширше, ніж аналіз: основним завданням є "оцінити можливі наслідки

управлінських рішень з точки зору ефективності системи загалом". Поряд з

цим, зазначено, що діагностика діяльності підприємства спрямована "на вста-

Науковий вісник НЛТУ України. – 2010. − Вип. 20.14

4. Економіка, планування і управління галузі 145

новлення й вивчення ознак, оцінку _______стану організаційної системи й виявлення

проблем ефективного функціонування й розвитку організації, формування

шляхів її рішення" [5, с. 42]. Автор розглядає три форми організаційного про-

цесу встановлення діагнозу – аналітичну, експертну та імітаційну.

Л.А. Костирко у власній монографії зазначає: "На сучасному етапі

сформувалось чотири напрямки концепції діагностики: аналітична, інформа-

ційна, антикризова, консультаційно-дорадча" [9, с. 8]. Хоча надалі розглядає

ще два різновиди діагностики – дослідницьку та управлінську.

Інші дослідники акцентують на прогнозуванні після оцінювання стану

діяльності підприємства, що вже відрізняє діагностику від звичайного аналізу.

Зокрема, на думку Н.М. Євдокимова та А.В. Кирієнка, "підсумком діагносту-

вання є підготовка висновків про нинішній стан об'єкта і прогноз його змін у

майбутньому" [6, с. 13]. Вони розглядають шість класифікаційних ознак еко-

номічної діагностики: рівень досліджуваного об'єкта; часовий діапазон дослі-

дження; періодичність проведення; тематика й осяжність проблеми; цільова

спрямованість; суб'єкти здійснення.

У низці робіт діагностику розглядають як частину оцінки кризових си-

туацій на підприємстві або етап антикризового менеджменту поряд з марке-

тингом, антикризовим прогнозуванням та плануванням, прийняттям та органі-

зацією виконання антикризових процедур, контролем їх виконання та мотива-

цією і регулюванням виконання рішень. Діагностику стану підприємства про-

понує проводити з двох сторін Н.В. Родіонова:

1) фінансове та техніко-економічне діагностування з економічного погляду,

що передбачає періодичне дослідження відповідних аспектів стану під-

приємства з метою уточнення тенденцій розвитку всіх видів діяльності,

положення в траєкторії життєвого циклу і потім прийняття економічно і

соціально обґрунтованих рішень для корегування;

2) організаційне діагностування як система методів, прийомів і методик ви-

конання досліджень для визначення цілей функціонування суб'єкта гос-

подарювання, способу їх досягнення, виявлення проблем і вибору варі-

анта їх вирішення [12, c. 42].

Також варто звернути увагу на погляд зарубіжних дослідників. Так,

наприклад, Б. Коласс відзначає, що "… займатися діагностикою – це означає

розглядати фінансовий стан підприємства так, щоб виявити в динаміці сим-

птоми явищ, які можуть затримати досягнення поставленої мети і вирішення

завдань, піддаючи небезпеці плановану діяльність" [7, с. 43]. Видно, що, пере-

дусім, робиться акцент на фінансових показниках, які потрібно досліджувати.

Як бачимо, у сучасних працях економічна діагностика ототожнюється з еконо-

мічним аналізом. Визначаються єдині цілі, завдання економічної діагностики й

економічного аналізу. Але, незалежно від цього, два означені поняття вико-

ристовуються окремо. Це підтверджує необхідність введення розмежувань у

використання цих термінів.

На наш розсуд, під діагностикою стану господарської діяльності під-

приємства потрібно розуміти вивчення стану суб'єкта господарювання на ос-

нові аналізу і синтезу статистичної інформації з метою своєчасного виявлення

вад та переваг його розвитку, визначення проблемних сфер його діяльності і

Національний лісотехнічний університет України

146 Збірник науково-технічних праць

розроблення заходів щодо поліпшення такого стану на певному етапі у визна-

чений проміжок часу.

Висновки. Метою діагностики є надання необхідних знань для

прийняття рішення суб'єкта управління про використання різноманітного ме-

тодологічного апарату та інструментарію для визначення стану об'єкта управ-

ління у невизначеному середовищі функціонування та розроблення комплексу

заходів, спрямованих на поліпшення цього стану.

Діагностика виконує три функції: оціночну (визначення стану функці-

онування об'єкта управління); діагностичну (виявлення можливих змін стану

об'єкта); пошукову (визначення можливих заходів покращення або відновлен-

ня стану суб'єкта управління). Основними завданнями діагностики стану ді-

яльності підприємства, на наш погляд, є такі:

1) оцінювання особливостей функціонування суб'єктів господарювання у

невизначеному зовнішньому середовищі, виявлення ключових чинників

впливу, виділення проблемних сфер і "вузьких місць", оцінювання загро-

зи банкрутства;

2) обґрунтування передумов і чинників, що становлять істотний вплив на

внутрішній економічний механізм функціонування суб'єктів господарю-

вання;

3) узагальнення та систематизація знань в галузі оволодіння навичками

здійснення діагностики за різними напрямами діяльності підприємства

для забезпечення ефективного управління;

4) підготовка та обґрунтування конкретних практичних заходів для підви-

щення ефективності діяльності суб'єкта господарювання у конкурентних

умовах через покращення (відновлення) стану функціонування, спрямо-

ваного на стабільний розвиток.

Вирішення цих завдань дає змогу менеджерам вчасно ідентифікувати

можливі загрози та ускладнення в діяльності підприємства у нестабільному

ринковому середовищі та на цій основі вживати своєчасних превентивних за-

ходів щодо їх недопущення. Саме це й відіграє важливу роль під час вибору

методу оцінювання підприємства та надає перевагу економічній діагностиці

порівняно з іншими підходами аналізу й оброблення економічної інформації.__

СУЧАСНЕ МЕТОДИЧНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ АНАЛІЗУ

ТОВАРООБОРОТУ ПІДПРИЄМСТВ РОЗДРІБНОЇ ТОРГІВЛІ

Постановка проблеми. У якості необхідної і важливої умови отримання прибутку

підприємством роздрібної торгівлі є товарооборот. Оскільки торговельне підприємство одержує певну

суму доходу з кожної гривні реалізованих товарів, то максимізація прибутку вимагає постійного

збільшення обсягу товарообороту як основного фактору росту комерційного доходу та прибутку, а

також відносного зниження витрат обігу. Отже, товарооборот – це один із найважливіших синтетичних

показників розвитку як на рівні підприємства, так і на рівні регіону, країни в цілому.

У новій економічній ситуації, яка характеризується посиленням конкуренції і загостренням

проблеми виживання, забезпечення динамічного розвитку підприємств роздрібної торгівлі вимагає

проведення глибокої і всебічної аналітичної роботи, зокрема в частині аналізу товарообороту.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Сучасний стан методичного забезпечення аналізу

товарообороту характеризується різноманітністю інструментів його проведення. Практично жодне

дослідження зарубіжних та вітчизняних науковців з економіки та організації торговельної діяльності,

статистики торгівлі не обходиться без викладення методичного інструментарію та порядку проведення

аналізу товарообороту [1; 2; 3; 4; 5; 6; 7; 8; 9; 10; 11; 12; 13]. Дана проблематика не залишилася поза

увагою і практикуючих фахівців у галузі торгівлі. У періодичних виданнях систематично

обговорюються нові напрями аналізу товарообороту у сучасних умовах, з’являються коментарі

фахівців щодо необхідності доповнення показників оцінки, уточнення існуючих алгоритмів розрахунку.

На нашу думку, у повному обсязі завдання аналізу товарообороту підприємства роздрібної

торгівлі ще не знайшли свого відображення у науковій літературі. Відбувається перегляд традиційних

підходів до методики аналізу товарообороту з урахуванням сучасних вимог торговельного

менеджменту, тому попередні розробки науковців на сьогодні потребують удосконалення з

урахуванням набутого практичного досвіду.

Постановка завдання. Виходячи з того, що завдання аналізу товарообороту підприємства

роздрібної торгівлі на сучасному етапі значно розширюються і поглиблюються, метою статті є

обґрунтування комплексного підходу до аналізу товарообороту підприємств роздрібної торгівлі.

Виклад основного матеріалу дослідження. Аналіз товарообороту – важлива ланка процесу

управління діяльністю підприємства роздрібної торгівлі. Його мета полягає у виявленні тенденцій

розвитку товарообороту, в оцінці повноти задоволення платоспроможного попиту населення на

товари та можливостей отримання підприємством роздрібної торгівлі необхідного прибутку при

досягнутому обсязі і структурі товарообороту. Аналіз товарообороту проводиться протягом року з

метою здійснення контролю за перебігом виконання плану і аналітичного забезпечення оперативного

управління цим процесом, так і по завершенні року з метою оцінки досягнутого обсягу товарообороту.

У результаті теоретичного узагальнення набутого практичного досвіду пропонуємо визначити

послідовність аналізу товарообороту підприємства роздрібної торгівлі за 13-ма взаємопов’язаними етапами.

І етап. Визначення обсягів товарообороту підприємства роздрібної торгівлі за

звітний період.

На цьому етапі аналізу визначають обсяг продажу товарів та надання платних послуг у

вартісному та натуральному (для окремих товарів і товарних груп) виразі в таких розрізах:

1) за окремими асортиментними позиціями (групами);

2) за окремими структурними підрозділами (відділами, секціями);

ІННОВАЦІЙНА ЕКОНОМІКА

Всеукраїнський науково-виробничий журнал

3) за окремими районами (регіонами) діяльності підприємства;

4) за окремими торговельними об’єктами (у випадку здійснення мережевої торгівлі);

5) по підприємству в цілому.

Інформаційною базою при цьому виступають форми статистичної звітності №1-торг «Звіт про

товарооборот» та №3-торг «Звіт про продаж і запаси товарів у торговій мережі та мережі

ресторанного господарства», матеріали управлінського обліку відносно обсягів продажу товарів

структурними підрозділами підприємства, обсягів продажу товарів в окремих районах (регіонах)

діяльності, оперативна інформація програмного середовища 1С: Підприємство.

ІІ етап. Оцінка ступеню, ритмічності і рівномірності виконання плану товарообороту.

На необхідності оцінки ступеню виконання плану товарообороту акцентують увагу багато

дослідників [1, с.104; 2, с.24; 4, с.139; 9, с.174-175; 12, с.11-27; 13, с.128; 14, с.47]. Аналізуючи

загальний обсяг товарообороту підприємства роздрібної торгівлі, необхідно _____встановити ступінь

виконання плану за окремими кварталами, а також місяцями. Квартальні і місячні плани

товарообороту, визначені виходячи з річного плану, відображають специфіку внутрішньорічного

розвитку товарообороту, обумовлену насамперед особливостями споживчого попиту в окремі періоди

року. Оцінка ступеня виконання плану товарообороту проводиться як в цілому по підприємству, так і

по його структурних підрозділах та окремих товарних групах.

Оцінка ступеню виконання плану товарообороту підприємства роздрібної торгівлі здійснюється

шляхом визначення абсолютного та відносного розмірів відхилення у зв’язку із впливом факторів, що

не були враховані в процесі планування.

Зазначимо, що відхилення фактичних обсягів товарообороту підприємства роздрібної торгівлі

від запланованих доцільно оцінювати за вартістю продаж, їх ціною та кількістю.

Для визначення рівномірності розвитку товарообороту підприємства роздрібної торгівлі доцільно

скласти графіки виконання плану по місяцях року, розрахувати і проаналізувати коефіцієнти

ритмічності і рівномірності виконання плану.

Коефіцієнт ритмічності розраховують як відношення кількості періодів, в яких план було

виконано, до загальної їх кількості [6, с.12; 12, с.29]. Діапазон коливання значень цього коефіцієнта

може знаходитися між нулем і одиницею.

Також коефіцієнт ритмічності виконання плану товарообороту (Кr) розраховують способом

менших чисел за формулою [12, с.30-31]:

ТОпл

Kr ТОпл ТОнед -

= , (1)

де ТОпл – плановий обсяг товарообороту на рік (квартал, місяць);

Тонед – загальна сума недовиконання плану товарообороту в окремі місяці (декади, дні).

У цій формулі різниця між плановим обсягом товарообороту за певний періоді і сумою

недовиконання плану становить фактичний (заліковий) обсяг товарообороту в рамках плану.

Для визначення коефіцієнту рівномірності необхідно попередньо розрахувати

середньоквадратичне відхилення (σ) та коефіцієнт варіації (ν), або нерівномірності:

X X

i å

= 1

( )2

s ; (2)

= ×100

n , (3)

де Хі – процент виконання плану або темп зміни в динаміці по досліджуваному показнику за

кожен місяць або квартал;

Х - процент виконання плану або темп підвищення (зниження) і динаміці по

досліджуваному показнику за рік;

n – кількість місяців (кварталів) досліджуваного періоду.

Середньоквадратичне відхилення дозволяє оцінити коливання в розвитку товарообороту, а по

коефіцієнту варіації (нерівномірності) можна проаналізувати нерівномірність змін. Коефіцієнт

рівномірності (Крівн) оцінює, який відсоток виконання плану товарообороту був рівномірним, і

розраховується за наступною формулою:

Крівн = 100 -n . (4)

Вивчення ступеня, ритмічності і рівномірності виконання планів проводиться не тільки для оцінки

якості планування та професіоналізму працівників планово-економічної служби підприємства, а

Термін діагностика 📙 Реферат → 🆔 278078