Травматизм та професійні захворювання в організації і установі

ЗМІСТ

ВСТУП………………………………………………………………………………3

1. Поняття виробничого травматизму та професійного захворювання….....5

2. Причини виробничого травматизму та захворювання………………….....9

3. Методи аналізу травматизму…………………………………………………11

4. Відшкодування власником шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників………………………………………………………………………...14

5. Основні заходи щодо запобігання виробничого травматизму та професійним захворюванням. Їх класифікація……………………………….17

ВИСНОВОКИ.……………………………………………………………………..21

Список використаних літературних джерел

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Як показує світовий досвід безпека праці є основною гарантією стабільності та якості будь-якого  виробництва. До того ж відсутність  нещасних випадків позначається на професійній  активності працюючих, на моральному кліматі в колективі, а отже і на ефективності та продуктивності праці, скорочує витрати на пільги та компенсації за роботу в шкідливих та небезпечних для здоров’я умовах.

Чи знаєте ви, що ...

- за приблизними оцінками щороку в світі внаслідок виробничого травматизму гине близько 300 тис. чоловік;

- у деяких країнах світу фінансові витрати в результаті нещасних випадків та аварій за розмірами наближаються до державних витрат на потреби національної оборони;

- за даними Всесвітньої  організації охорони здоров'я (ВООЗ) смертність від нещасних випадків на сьогодні займає третє місце після серцево-судинних і онкологічних захворювань. Крім того, якщо від таких захворювань потерпають в основному люди похилого віку, то внаслідок нещасних випадків - переважно люди молодого та середнього віку;

- аналіз причин смертності в Україні (1994-2004 рр.) показує, що саме нещасні випадки у виробничій та невиробничій сфері є головною причиною смерті людей у працездатному віці (приблизно 35% усіх смертей у цьому віці);

- в Україні щорічно майже 17 тис. чоловік стають інвалідами, чисельність пенсіонерів внаслідок трудового каліцтва перевищує 150 тис. чоловік;

- щорічна загальна  сума виплат на фінансування  пільгових пенсій та пенсій  з трудового каліцтва, відшкодування  заподіяної шкоди потерпілим на виробництві та інших виплат, пов'язаних із незадовільними умовами праці, перевищує 1 млрд. грн.;

 

 

4

- за розрахунками німецької  ради підприємців наслідки нещасних  випадків коштують у 10 разів  дорожче, ніж вартість заходів  щодо їх запобігання;

- фахівці міжнародної організації підрахували, що економічні витрати, пов'язані з нещасними випадками на виробництві, складають більше 1% світового внутрішнього продукту. На ці кошти, орієнтовно, можна забезпечити харчування протягом року близько 75 млн людей (всього населення Німеччини);

- за даними МОП, щорічно у всьому світі фіксується біля 
125 млн випадків виробничого травматизму;

- у Європі від нещасних  випадків та професійних, 
захворювань потерпають щорічно біля 10 млн осіб, з яких 
майже 8 тис. гине;

- загалом у всіх  країнах світу кожні 3 хв гине  людина, а 
кожні 2 с травмується 8 осіб.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

5

1. Поняття про  виробничий травматизм та професійні  захворювання

Травматизм - слово грецького походження (trauma - пошкодження, поранення). На виробництві травми (нещасні випадки) головним чином стаються внаслідок непередбаченої дії на робітника небезпечного виробничого фактору при виконанні ним своїх трудових обов'язків.

Травма - порушення анатомічної цілісності організму людини або його функцій внаслідок дії небезпечних виробничих факторів.

Виробнича травма - це раптове механічне (забої, переломи, рани тощо), фізичне (рухомі вузли машин, механізмів, інструмент, оброблюваний матеріал, ненормальні метеорологічні умови, недостатня освітленість робочої зони, шум та вібрація тощо), хімічне (хімічні опіки, загальнотоксичні гострі отруєння тощо), біологічне (мікроорганізми, бактерії, віруси, рослинні та тваринні макроорганізми), психофізіологічне (фізичне та нервове перевантаження організму людини), комбіноване та інше пошкодження людини у виробничих умовах (ДСТУ 2293-93). За ступенем важкості наслідків нещасні випадки поділяють на легкі (втрата працездатності на 1 день), важкі (втрата працездатності більше як на 1^ідень) і смертельні. Висновок про важкість травм дають лікарі медичних установ згідно з відповідними нормативними документами. Залежно від кількості потерпших, нещасні випадки поділяються на поодинокі і групові. До останніх відносяться нещасні випадки, які сталися одночасно з двома і більше потерпілими. Незалежно від важкості отриманих травм, такі нещасні випадки кваліфікують як важкі.

Механічні та фізичні  фактори переважно викликають травми. Теплові, хімічні, біологічні та психофізіологічні  у більшості випадків зумовлюють захворювання. Одначе, різкої межі за характером дії на організм людини між згаданими факторами немає.

 

 

6

Нещасний випадок — випадок з людиною внаслідок непередбаченого збігу обставин та умов, за котрих завдається шкода здоров'ю або настає смерть потерпілого. Нещасний  випадок   на  виробництві   пов'язується   з   дією на

працівника небезпечного виробничого фактора.

Усі нещасні випадки  відносяться до таких, що пов'язані  з роботою, і до побутових. Віднесення травми до тієї чи іншої категорії  являє собою юридичний акт  і здійснюється на основі спеціальних правових норм і правил. Нещасний випадок на виробництві можна кваліфікувати як раптове пошкодження здоров'я працівника при виконанні трудових обов'язків або при обставинах, спеціально зумовлених законом. При цьому не має значення, чи працює робітник на підприємстві постійно, тимчасово або сезонно, є штатним чи позаштатним, працює на основній роботі чи за сумісництвом, оскільки у перерахованих випадках він вступив у трудові відносини з підприємством.

Визначення причин нещасних випадків на виробництві є складним і відповідальним моментом. Дуже часто в цій справі допускають грубі помилки, що невірно відображає фактичний бік справи і веде до неправильних висновків, спрямовує зусилля у боротьбі з виробничим травматизмом у хибному напрямку.

Статистика нещасних випадків свідчить про те, що, незважаючи на різноманітність засобів безпеки  праці під час роботи на машинах (особливо універсальних), виробничий травматизм поки що має місце. Одна з причин цього - мала ефективність цих засобів. У зв'язку з викладеним існує гіпотеза про хвилеподібність уваги працюючих до небезпеки, коли формується деякий середній рівень уваги до небезпеки. Після того, як стався нещасний випадок, рівень уваги до безпеки праці на підприємстві різко зростає, а з часом поступово спадає.

Професійне захворювання - патологічний стан, зумовлений тривалою роботою за шкідливих умов праці і пов'язаний з надмірним напруженням організму або несприятливою дією виробничих факторів.

7

Професійні захворювання і отруєння (надалі - профзахворювання) -це захворювання, котрі викликані впливом виробничих факторів і трудового процесу, а також захворювання, щодо яких встановлено  причинний   зв'язок   з

впливом певного виробничого  фактора чи процесу та непрофесійні фактори, що викликають аналогічні зміни в організмі (бронхіт, алергійні захворювання, катаракта, втрата зору і слуху, силікоз та інші). Віднесення захворювання до професійного проводиться відповідно до списку професійних захворювань, затвердженого МОЗ.

Крім професійних, на виробництві виділяють групу, яку називають умовно виробничими захворюваннями. До них відносять хвороби, які не відрізняються від звичайних хвороб. Наприклад, у працівників, котрі виконують фізичну роботу в незадовільних умовах, часто виникають захворювання, такі як радикуліт, варикозне розширення судин, виразка шлунку та інші. Якщо праця вимагає великого нервово-психічного  напруження, то частіше виникають різні неврози і хвороби серцево-судинної системи.

Згідно з "Положенням про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на підприємствах, в установах і організаціях", затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України від 10 серпня 1993р. №623, травми поділяють на легкі, важкі та зі смертельним наслідком. Крім того, травми можуть бути груповими (якщо травмується два і більше робітників).

За результатами розслідування  на облік беруться нещасні випадки, які сталися:

1). під час виконання трудових обов'язків (у тому числі під час відряджень), а також дій в інтересах підприємства без доручення власника;

2). на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці роботи протягом робочого часу, включаючи встановлені перерви;

 

 

8

3). протягом часу, необхідного для приведення в порядок знаряддя виробництва, засобів захисту, одягу перед початком або після закінчення роботи, а також для особистої гігієни;

4) під час проїзду на роботу або з роботи на транспорті підприємства або сторонньої організації, яка надала його згідно з договором (заявкою), а також на власному транспорті, який використовується в інтересах виробництва;

5). під час аварій (пожеж  тощо), а також під час їх  ліквідації на виробничих об'єктах;

6) під час надання підприємством шефської допомоги;

7. на транспортному засобі, стоянці транспортного засобу, в порту заходу судна, на території вахтового селища з працівниками, які перебували на змінному відпочинку (провідник, працівник рефрижераторної бригади, шофер-змінник, працівник морських і річкових суден, а також ті, що працюють за вахтово-експедиційним методом);

8). у робочий час при прямуванні пішки, на громадському, власному транспортному засобі, або який належить підприємству чи сторонній організації, з працівником, робота якого пов'язана з переміщенням між об'єктами обслуговування;

9. під час прямування пішки або на транспортному засобі до місця роботи чи назад за разовим завданням власника або уповноваженого ним органу без оформлення посвідчення про відрядження.

Рішення про складання  акту за формою Н-І про такий нещасний випадок, взяття його на облік приймається  комісією з розслідування, залежно від конкретних обставин і причин.

Якщо в результаті розслідування встановлено факт самогубства, звичайної смерті працівника або одержання травми під час  вчинення ним злочину, акт за формою Н-І не складається і нещасний випадок не береться на облік, як виробничий.

 

9

2. Причини виробничого травматизму та захворювань

Постійний і різнобічний  аналіз травматизму і профзахворювань  розглядається як одна з головних функцій керування безпекою праці  та прийняття основних заходів щодо усунення причин травматизму та захворювань.

Загальноприйнята класифікація причин виробничого травматизму  виглядає наступним чином.

Технічні причини, котрі можна охарактеризувати як причини, що залежать від рівня організації праці на виробництві, а саме: недосконалий технологічний процес, конструктивні недоліки обладнання, інструментів та пристосувань, недостатня механізація важких робіт; недосконале огородження, відсутність спеціальних захисних засобів, засобів сигналізації та блокувань, недостатня міцність та надійність машин, шкідливі властивості оброблюваного матеріалу тощо. Ці причини інколи називають конструктивними або інженерними.

Організаційні причини, що повністю залежать від рівня організації праці на виробництві. До них можна віднести: незадовільний стан території, проїздів, проходів, порушення правил експлуатації обладнання, транспортних засобів, порушення технологічного регламенту, порушення правил і норм при транспортуванні, складанні і зберіганні матеріалів і деталей; порушення норм і правил при плановому технічному обслуговуванні та ремонті обладнання, транспортних засобів і інструменту; недоліки при навчанні робітників безпечним методам праці; недостатній технічний нагляд за небезпечними роботами; використання машин, механізмів і інструменту не за призначенням;

відсутність або незадовільне огородження робочої зони; відсутність  або невикористання засобів індивідуального  захисту тощо.

Санітарно-гігієнічні причини, до котрих можна віднести: перевищення (відносно) запиленості та загазованості повітря робочої зони; відсутність або недостатнє природне освітлення,   підвищену   пульсацію   світлового  потоку;

10

підвищений рівень шуму та вібрації, інфразвукових та ультразвукових коливань на робочому місці; підвищений рівень ультразвукової та інфрачервоної радіації тощо.

Психофізіологічні причини, до котрих відносяться фізичні, нервово-психічні перевантаження працюючих.

Психофізіологічні причини - грубі помилки в діях, пов'язані  з фізіологічним (втомленість), психічним (підвищена дратливість) або хворобливим станом працівників.    Найбільш    частими  конкретними   причинами    виробничого

травматизму на виробничих підприємствах є: відсутність інструкцій з охорони праці; робота на несправному  обладнанні або на обладнанні без  засобів захисту; відсутність засобів проти випадкового ураження працівників електричним струмом; відсутність драбин, які б відповідали вимогам правил техніки безпеки; розвантаження і транспортування вантажів без застосування відповідних механізмів і пристосувань; користування несправним реманентом, пристосуванням та інструментом.

Людина може припускатися помилок у своїх діях внаслідок  фізичного, статичного або динамічного перевантаження, розумового перенапруження, перенапруження аналізаторів (зорового, слухового, тактильного), монотонності праці, стресових ситуацій, хворобливого стану. Травму може викликати незадовільність анатомо-фізіологічних і психічних особливостей організму людини залежно від характеру виконуваної роботи. У сучасних складних технічних системах управління, в конструкціях машин, приладів і систем управління ще недостатньо враховуються фізіологічні і антропологічні особливості і можливості людини.

Незадовільна організація  праці зумовлює надмірні фізичні  і нервові перевантаження, що прискорює  стомлюваність робітників. У такому стані знижується чутливість до різних подразників виробничого середовища, притуплюється увага, пильність. Це призводить до того,   що ближче  до  кінця

11

робочої зміни різко  підвищується кількість нещасних випадків, причинами яких є помилкові дії потерпілих.

Важливе значення серед  факторів, які зумовлюють виробничий травматизм, мають попередні нещасні  випадки, психофізіологічний стан потерпілих. При цьому несприятливий психофізіологічний стан може бути пов'язаний як з об'єктивними  причинами (погана організація праці), так і суб'єктивними, залежними від особливостей особистого стану потерпілих (необережність, поспіх, втома, роздратування, ризик тощо).

Особисті якості працівників (швидкість реакції, активність,    відповідальність,

дисциплінованість і т. ін.) також впливають на їх схильність до нещасних випадків. Це вказує, що особисті якості потерпілих   значно  впливають на  той

факт, що в схожих екстремальних  ситуаціях одні стають жертвами нещасних випадків, а другі - ні.

4. Методи аналізу травматизму

Метою аналізу виробничого  травматизму є розробка заходів  щодо попередження нещасних випадків. Для цього необхідно систематично аналізувати і виявляти причини, що їх зумовлюють. Найбільш розповсюдженими  методами аналізу виробничого травматизму є такі: статистичний і монографічний, заслуговують уваги економічний, ергономічний, прогностичний методи.

Статистичний метод базується на аналізі статистичної документації з травматизму. Вихідними даними для аналізу є матеріали, що містяться в актах за формою Н-1, який складається про нещасний випадок, внаслідок якого працівник згідно з медичним висновком втратив працездатність на один день і більше або виникла необхідність перевести його на іншу, легшу роботу, терміном не менш ніж на один день, а також у звітах підприємства за формою 7-Т. Згадані документи містять наступні дані: кількість нещасних випадків, що

12

викликали втрату непрацездатності на чотири і більше робочих днів за звітний період А; кількість днів непрацездатності, викликаних нещасними випадками за звітний період Д; середня спискова чисельність працюючих на підприємстві за звітний період Б.

За зібраними даними визначаються три показники виробничого  травматизму:

показник частоти травматизму  П_ч

показник важкості травматизму  П

показник непрацездатності П_н

З метою кількісної оцінки рівня захворюваності на виробництві  розраховують показник частоти випадків захворювань та показник важкості захворюваності.

Показники захворювання визначаються за формулами: показник частоти  захворювань П_{ч з}

З метою кількісної оцінки рівня захворюваності на виробництві розраховують показник частоти випадків захворювань та показник важкості захворюваності.

показник важкості захворювань  П_{в з} 
П =& ,, ₃

де 3 - загальна кількість  випадків захворювання за звітний період, що викликали втрату непрацездатності 4 і більше робочих днів;

Д_з - кількість днів непрацездатності, що викликали випадки захворювання за звітний період;

Б - середня спискова кількість  працюючих на підприємстві за звітний  період.

Результати розрахунків подаються у вигляді таблиць або гістограм.

Власник підприємства зобов'язаний інформувати працівників про  стан охорони праці, причини нещасних випадків, професійних захворювань   та   про

 

13

заходи, котрих вжито  для їх усунення та для забезпечення умов праці на рівні нормативних вимог.

Імовірно статистичний метод дозволяє виявити залежність між чинниками системи праці  та травматизмом на основі вивчення нещасних випадків, що вже сталися.

Статистичний метод ґрунтується  на вивченні травматизму за документами і звітами, актами форми Н-1, журналами реєстрації. Даний метод дозволяє вивчити динаміку травматизму та його тяжкість на підприємстві провести аналіз з іншими підприємствами у галузі, виявити закономірності його зростання чи зниження.

При груповому методі дані про травматизм групуються за однорідними ознаками: за професіями, характером роботи, стажем та віком працівників, характер одержаних травм, джерелами травмування, днями тижнями та годинами зміни, коли сталося травмування. Обробка та аналіз одержаних результатів дозволяє визначити професії, види робіт, устаткування,   механізми,

технологічні процеси  тощо, на які припадає найбільше  число випадків травматизму, виявити  основні причини його виникнення.

Топографічний метод ґрунтується на тому, що на плані підприємства відмічаються місця, де сталися нещасні випадки.

Детерміністичні методи дозволяють виявити об’єктивний, закономірний зв'язок умов праці та причину обумовленість  випадків травматизму.       

Монографічний метод аналізу травматизму базується на аналізі небезпечних і шкідливих виробничих факторів, які властиві тому чи іншому елементові виробничого процесу (обладнанню, технологічному процесу, індивідуальним засобам захисту та іншим факторам). За цим методом поглиблено вивчають обставининещасних випадків, аякщр виникає потреба, то проводять спеціальні дослідження і експерименти. Внаслідок вивчення великої кількості виробничих факторів з'ясовуються реальні причини нещасних випадків на основному  робочому   місці,  на  дільниці   або  на   одній   групі

14

технологічного обладнання. Монографічний метод можна використати  і для розробки заходів з охорони  праці при проектуванні нових  виробництв.

Економічний метод полягає у визначенні економічних втрат від виробничого травматизму з метою визначення економічної доцільності розробки та впровадження заходів з охорони праці.

Однак цей метод не дозволяє з'ясувати причини травматизму, тому його вважають підметодом.

Метод моделювання причин зв’язку застосовується під час аналізу випадку травматизму, які були спричинені дією кількох чинників. Модель причини зв’язків будується від моменту травмування до події, які йому передували, встановлюється логічний  зв'язок між явищами.

Метод анкетування розробляє  анкети для робітників. На підставі анкетних даних розробляються профілактичні засоби щодо попередження нещасних випадків. Цей метод встановлює в основному причини психофізіологічного характеру.

Метод експертних оцінок ґрунтується на експертних висновках  умов праці, на виявлення відповідностей технологічного устаткування, пристосувань,

інструментів, технологічних  процесів до вимог стандартів. Для  внесення експертних оцінок назначаються експерти із числа фахівців, які  тривалий час займалися питаннями  охорони праці.       

5. Відшкодування власником шкоди у разі ушкодження здоров'я працівників 
Згідно із Законом «Про охорону праці», власник зобов'язаний відшкодувати працівникові за шкоду, заподіяну йому каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, у повному розмірі втраченого заробітку, а також сплатити потерпівшому (членам сім'ї та утриманцям померлого) одноразову допомогу. При цьому пенсії та інші доходи, які одержують працівники, не враховуються.  Порядок  відшкодування

15

визначено Правилами  відшкодування власником підприємства, установи і організації або уповноваженим  ним органом шкоди, заподіяної працівникові ушкодженням здоров'я, пов'язаним з  виконанням ним трудових обов'язків, які затверджені Постановою Кабінету Міністрів України від 23.06.93 р. № 472.

Підприємство несе відповідальність за заподіяну шкоду за наявності  двох умов: якщо нещасний випадок стався з вини підприємства і якщо каліцтво або інше ушкодження здоров'я зв'язане  з виконуваною роботою. Розмір одноразової допомоги встановлюється колективним договором (угодою, трудовим договором), якщо відповідно до медичного висновку у потерпілого встановлено стійку втрату працездатності. Ця допомога повинна бути не менше суми, визначеної з розрахунку середньомісячного заробітку потерпілого за кожний відсоток втрати ним професійної працездатності.

Якщо нещасний випадок  стався через невиконання потерпілим вимог нормативних актів про  охорону праці, розмір одноразової  допомоги може бути зменшено в порядку, визначеному трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету підприємства, але не  більше   як  на   50 %.  Факт

наявності вини потерпілого  встановлює комісія з розслідування  нещасного випадку. Власник відшкодовує  потерпілому витрати на лікування (в тому числі санаторно-курортне), протезування, придбання транспортних засобів, по догляду за ним та інші види медичної і соціальної допомоги відповідно до медичного висновку, що видається в установленому порядку, надає інвалідам праці, включаючи тих, що не працюють на підприємстві, допомогу у вирішенні соціально-побутових питань за їх рахунок, а при можливості - за рахунок підприємства. 
Виплати сум, що належать потерпшому працівникові, за період його тимчасової непрацездатності або в порядку відшкодування шкоди та одноразової допомоги проводяться    із   фонду    соціального    страхування.    Власник   зобов'язаний

повернути втрачені суми до цього фонду, якщо нещасний випадок  або професійне захворювання сталися  з його вини.

16

За працівниками, які  втратили працездатність внаслідок нещасного випадку на виробництві або внаслідок професійного захворювання зберігається місце роботи (посада) та середня заробітна плата на весь період до відновлення працездатності або визнання їх у встановленому   порядку інвалідами.  У разі,

коли потерпший не може виконувати своїх обов'язків, власник  зобов'язаний забезпечити, відповідно до медичних рекомендацій, його перепідготовку і працевлаштування, встановити пільгові умови та режим роботи. Якщо власник  не має змоги працевлаштувати на своєму підприємстві осіб, які частково втратили працездатність, але не стали інвалідами, він зобов'язаний відрахувати цільовим призначенням до Державного фонду сприяння зайнятості населення кошти у розмірі середньомісячної заробітної плати працівників за кожне нестворене робоче місце для таких осіб. У цьому разі працевлаштуванням цих осіб займається державна служба зайнятості населення.

Час перебування на інвалідності внаслідок нещасного випадку  на виробництві через професійне захворювання зараховується до стажу роботи для призначення пенсії за віком, а також до стажу роботи із шкідливими   умовами,

який дає право на призначеншпенсіїна пільгових умовахіупільгових  розмірах. Якщо небезпечні або шкідливі умови праці призвели до моральної шкоди потерпілого, порушення його нормальних життєвих зв'язків, власник проводить відшкодування моральноїшкоди, же можливе без втрати потерпілим працездатності. Порядок відшкодування моральноїшкоди визначається законодавством. У разі зміни стану здоров'я порядок перегляду розміру відшкодування шкоди і одноразової компенсації визначається Кабінетом Міністрів України. Розмір відшкодування і розмір одноразових компенсацій, що сплачується потерпілому (або членам сім'ї та утриманцям померлого), не підлягають оподаткуванню.

 

 

17

5. Основні заходи щодо запобігання виробничого травматизму та професійним захворюванням. Їх класифікація

З метою зменшення  матеріальних збитків і моральної  шкоди від виробничого травматизму  та професійних захворювань на підприємствах  різної форми господарювання розробляються заходи профілактики, що передбачають конкретні завдання, термін виконання, необхідні ресурси для їх реалізації та способи контролю за їх здійсненням.

Основні заходи по запобіганню  травматизму передбачені: в системі  нормативно-технічної документації з безпеки праці; в організації навчання і забезпечення працюючих безпечними засобами захисту; в прогнозуванні виробничого травматизму; раціональному плануванні коштів і визначенні економічної ефективності від запланованих заходів. Основне завдання нормативно-технічної документації з безпеки праці - сприяти передбаченню небезпеки і прийняттю найбільш ефективних заходів її ліквідації або локалізації при проектуванні виробничих процесів, обладнання, будівель і споруд. Нормативно-технічна документація щодо безпеки праці   розробляється

з урахуванням характеру  потенційно небезпечних факторів, рівня  їх небезпечності і зони поширення, психофізіологічних і антропометричних особливостей людини.

Заходи із запобігання  та боротьби з виробничим травматизмом та професійними      захворюваннями   розробляються    на   підставі  їх  аналізу

конкретних ситуацій та конкретних умов праці і узгоджуються з професійними спілками.

Заходи щодо попередження травматизму та захворювання працівників на виробництві поділяються на:

• технічні;
• санітарно-виробничі;
• медико-профілактичні;
• організаційні.