Ирина Эланс

Автор который поможет с любыми образовательными и учебными заданиями

Валютна безпека

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

1.Сутність валютної безпеки…………………………………………………...4

2.Загрози та основні індикатори валютної безпеки України………………9

3.Шляхи забезпечення валютної безпеки України………………………...13

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………….18

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………19

ВСТУП

На сьогоднішній день існує беззаперечне твердження, що стійкість національної валюти, а також її конвертованість є найголовнішим атрибутом фінансової та валютної безпеки будь-якої країни. Для досягнення стабільності у цьому питанні насамперед потрібне ідеальне валютне законодавство, надійна валютна стратегія в середині країни, наявність валютних угод, валютний ринок. Валютна політика, головною ланкою якої є валютний курс національної грошової одиниці, є ключовим елементом, що зв’язує економіку України зі світогосподарським комплексом .

Свій внесок у дослідження окремих питань забезпечення валютної безпеки держави внесли такі українські науковці, як О.І. Барановський, І.Ф. Бінько, А.О. Клименко, Л.М. Кравченко, В.І. Міщенко, А.М. Мороз, С.М. Половко, О.Є. Северин, В.Т. Шлемко та інші. Але при всій значущості розробок зазначених авторів і певному рівні опрацювання проблеми, поки що відсутні комплексні дослідження, які б повністю розкривали роль валютної політики в забезпеченні економічної безпеки країни [9][1].

Однак не лише недосконалість валютного законодавства, а й фактична відсутність до середини 1990-х років національної валюти (у дійсному розумінні цієї категорії), належного обсягу і складу валютних резервів, нормального валютного паритету, умов конвертовності, продуманої валютної політики, дієвого валютного контролю, а також необгрунтований курс національної грошової одиниці, призводили швидше до безсистемності в цій дуже важливій для життєдіяльності нашої держави сфері.

Метою реферату є визначення проблем та необхідних державних заходів, спрямованих на забезпечення валютної безпеки держави. Тому дуже важливо чітко визначитися з тим, що таке валютна безпека, що впливає на її рівень, і що необхідно зробити для його підвищення.

1. Сутність валютної безпеки

Поняття валютної безпеки залишається не до кінця визначеним на законодавчому рівні. Так, Законом України «Про основи національної безпеки України» лише відзначається, що одним із напрямів державної політики з питань національної безпеки в економічній сфері є забезпечення внутрішньої і зовнішньої захищеності національної валюти, її стабільності, захисту інтересів вкладників, фінансового ринку [1].[2] На думку окремих учених, валютна безпека держави – це ступінь забезпеченості її валютними коштами, достатній для додержання позитивного сальдо платіжного балансу, виконання міжнародних зобов’язань, накопичення необхідного обсягу валютних резервів, підтримання стабільності національної грошової одиниці [10][3].

Наказом Міністерства економіки України від 2 березня 2007 р. «Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України» визначається, що валютна безпека – це такий стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного припливу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках [2][4].

Валютна безпека суб’єктів господарювання — це оптимально можливий за умов наявної нормативно-правової бази, валютної стратегії і політики держави, механізму валютного регулювання, інфраструктури валютного ринку рівень забезпеченості валютними коштами, достатній для розрахунків з бюджетною системою, своїми контрагентами, а також власного споживання (соціально-економічного розвитку) та накопичення з урахуванням досягнення валютної ефективності (оптимального рівня валютних витрат і виручки). Валютна безпека комерційних банків — це оптимальне співвідношення вимог (заявок) і зобов’язань комерційного банку в іноземній валюті (між величиною зобов’язань за проданою валютою і обсягом вимог, між обсягом вимог за купленою валютою і обсягом зобов’язань). Валютна безпека громадян — це стан, за якого їхні валютні надходження та заощадження перевищують особисті витрати іноземної валюти [7][5].

Об’єктами валютної безпеки є обмінний курс національної грошової одиниці, кон’юнктура валютного ринку, обсяги міжнародних резервів, стан платіжного балансу, розміри зовнішнього боргу.

Суб’єктами валютної безпеки є Національний банк України, уряд, Міністерство фінансів України, Митна служба та інші органи державного регулювання, що мають відповідні повноваження в сфері валютного регулювання, уповноважені банки, підприємства-суб’єкти ЗЕД, домогосподарства.

На рівень валютної безпеки впливають численні фактори, що різняться за строком дії, характером прояву і впливу, значимістю. Серед довгострокових факторів можна виділити:

• попит господарюючих суб'єктів і населення України на іноземну валюту;

• наявність/відсутність дієвих структурних реформ національної економіки;

• стан промислового і сільськогосподарського виробництва;

• розвиненість усіх сегментів вітчизняного фінансового ринку;

наявність/відсутність вторинних ринків;

• своєчасність прийняття Державного бюджету України;

• рівень збирання податків, зборів та інших обов'язкових платежів;

• наявність/відсутність зовнішнього фінансування; характер грошово-кредитної політики, що проводиться НБУ; підтримка НБУ курсу національної грошової одиниці;

• наявність/відсутність грошової емісії (темпи випуску грошей в економіку), проведення депозитних аукціонів НБУ;

• рівень інфляції; наявність/відсутність стійких інфляційних очікувань;

• наявність/відсутність зовнішнього кредитування України;

• обсяг, структура і тривалість зовнішнього державного боргу; вартість його обслуговування; наявність/відсутність намірів Уряду реструктуризувати зовнішній державний борг;

• стан і кон’юнктура ринку державних цінних паперів, його динаміка; випуск і розміщення на міжнародному ринку українських єврооблігацій;

• характер діяльності українських експортерів на зовнішніх ринках товарів і послуг;

• приплив/відплив на вітчизняний валютний ринок коштів нерезидентів;

• порядок обов’язкового продажу господарюючими суб’єктами валютної виручки;

• наявність/відсутність достатнього рівня офіційних валютних резервів НБУ;

• стан платіжного балансу України;

• інвестиційний клімат в Україні;

• рівень тінізації національної економіки; наявність/відсутність у країні "чорного" валютного ринку;

• довіра/недовіра до вітчизняної банківської системи;

• рівень грошових доходів населення України; своєчасність виплати заробітної плати, пенсій, допомог тощо;

• наявність/відсутність дієвого і стабільного законодавства, що регламентує валютний ринок та митний режим;

• механізм ввезення готівкової валюти;

• узгодженість дій законодавчої, виконавчої і судової влади з регулювання та контролю валютного ринку;

• членство України в міжнародних фінансових організаціях з усіма наслідками, що з цього випливають; ступінь впливу на процеси в українській економіці з боку міжнародних фінансових організацій [8][6]. Не може не позначатися на рівні валютної безпеки держави і чинна валютна політика, яка об’єднує комплекс взаємопов’язаних економічних, правових, організаційних заходів, що реалізуються державою у сфері як міжнародних, так і внутрішніх економічних відносин. Здатність валютної політики впливати як на внутрішню, так і на зовнішню сфери економіки обумовлює її особливу роль в економічній політиці держави. Валютно-курсова політика здійснює безпосередній вплив на чинники, пов’язані з ціною та ціноутворенням (формування конкурентної ціни, доходів, прибутків) та з відтворювальним процесом загалом (інвестиції, технологічні та організаційні інновації, формування виробничих витрат, зростання продуктивності праці). Вона спрямована на регулювання валютного курсу, функціонування валютного ринку, формування і використання ЗВР, експортної та імпортної діяльності суб’єктів господарювання, здійснення ними капіталовкладень за кордон і залучення коштів іноземних інвесторів, формування валютної структури банківських активів і пасивів, використання національної валюти в операціях за межами країни тощо. На мікрорівні валютна політика стає складовою загальної стратегії підприємства чи банку, націленої на забезпечення прибуткової діяльності та підтримання конкурентоспроможності на внутрішніх і зовнішніх ринках.

На макрорівні валютна політика спрямована на реалізацію політичних, соціальних і економічних орієнтирів державної політики, визначаючи цілі та способи їх досягнення учасниками валютних відносин. Така політика підпорядковується загальноекономічним інтересам і пов’язана із необхідністю вирішення таких завдань, як:

• забезпечення високого рівня конвертованості національної грошової одиниці;

• управління валютним курсом;

• зосередження валютних цінностей у руках уряду для вирішення поточних і стратегічних завдань економічного розвитку країни;

• регулювання і контроль за рухом валютних коштів в економіці;

• забезпечення умов для ефективного функціонування валютного ринку;

• управління платіжним балансом та сприяння розв'язання проблеми зовнішньої заборгованості країни;

• управління золотовалютними резервами центрального банку;

• розвиток системи методів та інструментів страхування від валютних ризиків;

• захист економіки від впливу різних видів зовнішнього шоку і нейтралізація наслідків внутрішніх реальних і монетарних негативних збурень.

Цілі і методи реалізації валютної політики повинні підпорядковуватися стратегії економічного розвитку країни та відповідати її соціально-культурним, інституційним та економічним особливостям. Разом з тим за нової якості інтеграційних процесів принципи і норми національної валютної політики мають узгоджуватися із міждержавними угодами і домовленостям у валютній сфері. Ефективність валютної політики і успішне виконання поставлених перед нею завдань визначальною мірою залежить від досконалості володіння урядом засобів її реалізації. Це ставить на перший план необхідність поглибленого дослідження валютного регулювання.

2. Загрози та основні індикатори валютної безпеки України

Загрозами валютній безпеці України слід вважати фактори, що безпосередньо чи у перспективі унеможливлюють або ускладнюють реалізацію національних економічних інтересів, створюючи перешкоди на шляху нормального розвитку економіки і небезпеку незалежному державному існуванню та добробуту народу.

Валютній безпеці України загрожують:

 внутрішня втеча іноземної валюти (ситуація, за якої вклади до запитання конвертуються у готівку і залишають вітчизняну банківську систему);

 масове правомірне вивезення нерезидентами і неправомірне вивезення резидентами валютнихкоштів за межі країни;

 "відмивання брудних грошей" на території нашої держави;

 неповернення в Україну іноземної валюти у визначені чиним законодавством строки;

 зростання валютної заборгованості держави і вітчизняних господарюючих суб’єктів;

 порушення інструкцій НБУ по роботі з валютними коштами ;

 проведення незаконних валютних операцій;

 порушення у переведенні безготівкових коштів в іноземній валюті у готівку;

 розвиток кризових явищ на світовому валютному ринку;

 можливість запровадження валютної блокади;

 недостатній рівень офіційних валютних резервів;

 наявність валютних ризиків;

 фальшування іноземної валюти[ 9][7].

Не може не позначатися на рівні валютної безпеки держави і чинна валютна політика, що є важливою складовою частиною економічної і зовнішньоекономічної політики держави. Так, зокрема, на рівень валютної безпеки впливають режим курсоутворення (фіксований чи плаваючий обмінний курс), паритетність валют, здійснення або нездійснення валютних інтервенцій, наявність або відсутність обмежень на здійснення валютних операцій, розбіжностей між режимом операцій для резидентів і нерезидентів, наявність чи відсутність достатніх валютних резервів, можливість запровадження валютної блокади, а також глибина участі країни в міжнародних валютних механізмах.

Основною валютою зовнішніх запозичень залишається долар США (70.8% за станом на 01.10.2011). Зобов’язання в спеціальних правах запозичень (СПЗ) перед МВФ становили 13.4% від валового обсягу боргу. Питома вага запозичень в євро та російських рублях на кінець ІІІ кварталу дорівнювала відповідно 10.7% та 2.2%. Частка зовнішньої заборгованості в гривні залишається незначною – 2.2%.

За 9 місяців 2011 року обсяг валового зовнішнього боргу України збільшився на 5.8 млрд. дол. США (на 4.9%) і на кінець ІІІ кварталу становив 123.1 млрд. дол. США. Стосовно ВВП борг скоротився до 76.6% порівняно з 85.0% на початок року. Динаміку валового обсягу зовнішніх зобов’язань України протягом 9 місяців 2011 року визначали:

- розміщення єврооблігацій Урядом (на 2.8 млрд. дол. США) та під гарантії Уряду іншими секторами економіки (на 0.7 млрд. дол. США);

- скорочення зобов’язань перед нерезидентами за облігаціями внутрішньої державної позики (далі – ОВДП) на 0.7 млрд. дол. США;

- продовження збільшення зобов’язань інших секторів за торговими кредитами (на 3.0 млрд. дол. США) та за довгостроковими кредитами (на 1.4 млрд. дол. США);

style="text-align:justify">- подальше скорочення зовнішньої заборгованості банківського сектору (на 2.2 млрд. дол. США). Обсяг короткострокового зовнішнього боргу за залишковим терміном погашення за 9 місяців збільшився на 3.1 млрд. дол. США – до 52.6 млрд. дол. США. Рівень його покриття міжнародними резервами на кінець ІІІ кварталу знизився до 67% [11][8].

Валютна безпека характеризується певним переліком порогових показників (індикаторів):

-обсягом валютного ринку,

-загальний обсяг і структура валютних надходжень,

- показник девальвації (ревальвації) національної валюти,

-показник відхилення обмінного курсу валюти,

-доларова відсоткова ставка,

-вартість підтримання одного пункту курсу національної валюти,

-покриття резервами середньомісячного імпорту,

- щоденний обсяг обігу іноземної валюти,

-рівень наповненості вартості національної валюти резервами в іноземній валюті,

-купівельна спроможність іноземної валюти,

-співвідношення вартості іноземної валюти і паритету купівельної спроможності,

-крос-курс на валютних біржах інших держав,

-межі коливань валютних курсів [8][9].

У Методиці розрахунку рівня економічної безпеки України ( Наказ Міністерства економіки України від 02.02.2007р. №60) виділено окремий блок як щодо індикаторів, так і їх порогових значень у контексті окремих елементів фінансової безпеки (табл.1)[ 2][10].

Табл.1 Індикатори та порогові значення індикаторів стану фінансової безпеки України

№ п/п	Індикатор, одиниця виміру	Порогове значення (хопт)
Валютна безпека
1	Темп зміни індексу офіційного курсу гривні до долара США до показників попереднього періоду, %	не більше 6
2	Відношення обсягів депозитів в іноземній валюті до загальних обсягів депозитів (рівень доларизації), %	не більше 25
3	Валові міжнародні резерви України, місяці імпорту	не менше 3

В межах реалізації стратегії поповнення золотовалютних резервів Національний банк може застосовувати похідні фінансові інструменти для досягнення наступних цілей:

1) зниження кредитного ризику та збільшення ліквідності, використовуючи ф’ючерсні контракти замість депозитів у процесі управління портфелем;

2) входження в арбітраж шляхом купівлі та продажу суми, яка еквівалентна сумі ризику грошового забезпечення та ф’ючерсних контрактів з метою отримання прибутку від короткострокових змін цін;

3) покращення дохідності за рахунок створення синтетичних цінних

паперів або шляхом хеджування позиції портфелю;

4) важіль регулювання позиції дохідності та дюрації [4][11].

3. Шляхи забезпечення валютної безпеки України

Забезпечення валютної безпеки України потребує вжиття низки заходів, які мають здійснюватися за такими напрямами:

• посилення дієвості дисконтної політики;

• удосконалення девізної політики;

• розвиток валютного ринку, передусім його строкового сегмента, у відповідності до міжнародних стандартів;

• активізація розвитку прогресивних технологій і інструментів страхування від валютних ризиків;

• суттєве посилення ролі пруденційного нагляду і контролю;

• підвищення прозорості у валютній сфері та удосконалення комунікативної політики НБУ;

• розробка середньострокової стратегії валютної лібералізації;

• поліпшення системи управління ЗВР на основі досвіду зарубіжних країн. Указані напрями є підставою для визначення низки першочергових завдань щодо

удосконалення забезпечення валютної безпеки України, якими мають стати:

• формування дієвих механізмів управління процентними ставками та посилення їх ролі в регулюванні валютного і грошово-кредитного ринків;

• інтенсифікація процесів становлення глибокого і ліквідного валютного ринку, передусім зміцнення його строкового сегмента з одночасним створенням правових і інституційних основ для моніторингу і контролю здійснення операцій з високо ризикованими валютно-фінансовими технологіями та інструментами;

• удосконалення тактики, форм і методів проведення валютних інтервенцій;

• зміцнення ринкової дисципліни як доповнення до адміністративних важелів регулювання ВК;

• посилення важелів стимулювання суб'єктів валютного ринку до активнішого використання інструментів страхування і перенесення валютних ризиків;

• розробка та реалізація інформаційних методів впливу на валютний курс;

• удосконалення національної платіжно-розрахункової системи у частині обслуговування операцій з деривативами, підвищення її надійності і прозорості;

• розробка поетапної стратегії валютної лібералізації, спрямованої на пріоритетне забезпечення національних інтересів України;

• зосередження зусиль на узгодженні кроків у сфері лібералізації потоків капіталу з розвитком внутрішнього валютно-фінансового середовища;

• моніторинг диспропорцій та ризиків валютної лібералізації з адекватним удосконаленням норм пруденційного контролю і нагляду за діяльністю суб'єктів валютно-фінансових відносин і перебігом процесів у валютно-фінансовій сфері;

• розвиток методів активного інвестиційного менеджменту ЗВР НБУ у відповідності до міжнародних стандартів і принципів.

Формування дієвої системи валютної безпеки в Україні — дуже складна і комплексна проблема. Для її вирішення необхідні:

• чіткий і обґрунтований вибір валютної стратегії держави;

• визначення пріоритетів державної валютної політики;

• створення всебічного досконалого нормативно-правового поля, що регламентує функціонування валютного ринку, та розроблення ефективних заходів щодо недопущення його порушення;

• визначення державного органу, відповідального за забезпечення дієвого валютного контролю в країні, чітка організація валютного регулювання та контролю;

• забезпечення стабільності національної грошової одиниці — гривні, підвищення її ролі в українській економіці;

• оптимізація загальних обсягів і структури надходжень та використання іноземної валюти як у галузевому, так і в географічному розрізах;

• недопущення неефективного використання коштів кредитів міжнародних фінансових організацій, іноземних урядів і банків;

• якнайшвидше розв’язання проблем повернення незаконно вивезених за кордон валютних коштів і валютних неплатежів;

• запобігання неконтрольованому відпливу валютних цінностей за кордон і "відмиванню брудних грошей";

• залучення до господарського обігу валютних коштів населення;

• накопичення достатніх валютних резервів держави (принаймні еквівалентних тримісячному імпорту) та вдосконалення системи управління ними;

• вдосконалення функціональної інфраструктури національного валютного ринку; відновлення регулярних торгів на Українській міжбанківській валютній біржі;

• вирішення питання щодо поновлення спеціальної статистичної звітності та забезпечення доступності інформації про наявність і рух коштів в іноземній валюті вітчизняних підприємств і організацій усіх форм власності, що надасть змогу контролювати і комплексно аналізувати усі ланки руху іноземної валюти суб’єктів господарювання в Україну та за її межі за строками і джерелами формування й використання;

• поліпшення контролю НБУ за вітчизняним готівковим валютним ринком (з огляду на амплітуду встановлення валютних курсів обмінними пунктами, відмову останніх вільно продавати іноземну валюту, відсутність належного документарного оформлення здійснюваних ними валютних операцій);

• розроблення, затвердження і впровадження системи порогових значень індикаторів валютної безпеки громадян, підприємств, організацій і установ, комерційних банків та держави;

• постійний моніторинг світового валютного ринку для завчасного виявлення зародження кризових явищ і вжиття необхідних запобіжних заходів щодо мінімізації їх негативного впливу на вітчизняний валютний ринок;

• проведення дієвих заходів правоохоронних органів щодо недопущення та припинення діяльності незаконних конвертацій-них центрів, контрабанди та фальшування іноземної валюти;

• недопущення неправильного інформування НБУ міжнародних фінансових організацій про реальні розміри офіційних валютних резервів держави на певну дату;

• посилення інтеграції національного валютного ринку із світовою валютною системою [7][12].

Валютна безпека – це такий стан курсоутворення, який створює оптимальні умови для поступального розвитку вітчизняного експорту, безперешкодного приходу в країну іноземних інвестицій, інтеграції України до світової економічної системи, а також максимально захищає від потрясінь на міжнародних валютних ринках [2][13].

Для формування дієвої системи валютної безпеки в Україні необхідні:

- чіткий і обгрунтований вибір валютної стратегії держави;

- створення всебічного досконалого нормативно-правового поля та розробка ефективних заходів щодо недопущення його порушення;

- розробка, затвердження й впровадження системи порогових значень індикаторів валютної безпеки громадян, підприємств, організацій і установ, комерційних банків та держави;

- постійний моніторинг за світовим валютним ринком з метою завчасного виявлення зародження кризових явищ і вжиття необхідних попереджувальних заходів щодо мінімізації їх негативного впливу на вітчизняний валютний ринок;

- визначення основних принципів валютної політики держави [6][14].

ВИСНОВКИ

Наслідком існуючих проблем організаційно-правового регулювання валютного ринку є злочини і правопорушення у валютній сфері, що становлять велику небезпеку для економіки країни, за рахунок скорочення надходжень валютних цінностей до Національного банку України та порушення інтересів держави. Це стосується неповернення валютної виручки із-за кордону, незаконного відкриття або використання за межами України валютних рахунків, порушення правил про валютні операції.

Крім того, необхідно зазначити, що втручання міжнародних фінансових організацій, іноземних радників та консультантів у валютну політику України також може мати негативні наслідки для її валютної безпеки, але й економічної безпеки в цілому. У загальному плані критерієм оцінки ефективності взаємодії з міжнародними фінансовими організаціями повинно бути співвідношення між прогнозованим зиском від набуття відкритості і лібералізації економіки і валютного ринку країни й можливими втратами для вітчизняних виробників, агентів зовнішньої торгівлі і споживачів. Важливим критерієм повинна також стати відповідність вимог міжнародних фінансових організацій національним економічним інтересам і загальному економічному курсу країни. Тому забезпечення національних економічних інтересів має ґрунтуватися не виключно на фінансових «вливаннях» МВФ, а насамперед на власній грошово-кредитній та валютно-фінансовій політиці країни. Це вимагає розробки і законодавчого затвердження відповідної правової бази взаємовідносин України з міжнародними фінансовими організаціями.

Ситуація на валютному ринку України свідчить про об’єктивну необхідність розробки та правового закріплення дієвої державної стратегії забезпечення валютної безпеки.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ:

1. Закон України «Про основи національної безпеки України» від 19.06.2003 № 964-ІV // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 39. – Ст. 351. 2. Наказ Міністерства економіки України “Про затвердження Методики розрахунку рівня економічної безпеки України” (Методика, розд.2) 02.03.2007 N 60[Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon.nau.ua. 3. Аржевітін С. Відплив капіталу з України: причини та шляхи подолання / С. Аржевітін // Вісник Національного банку України, 2010. – № 1 – С.3-7. 4. Бєляєв Д.О. Структура класів активів золотовалютних резервів // Актуальні проблеми економіки.–2008-№5(83).–С.139-145. 5. Варналій З.С., Мельник П.В., Тарангул Л.Л. Економічна безпека: навч.посібник. – К.: Знання, 2009. – 647 с. 6. Кияк А. Валютна політика в загальнодержавній економічній стратегії України. // Тенденції української економіки. - 2001. №6 - с.72. 7. Комарницький І.М., Франів І.А.. Сутність і шляхи забезпечення фінансової безпеки держави// Науковий вісник Національного університету ДПС України (економіка, право), 2(49) 2010. 8. Користін О.Є., Барановський О.І., Герасименко Л.В., Доля Л.М., Калюк О.М. Економічна безпека: навчальний посібник. К: Центр учбової літератури, 2010-368с. 9. Макарюк О.В. Характеристика впливу золотовалютної політики на фінансову безпеку держави Випуск 151. Серія економічні науки, 2009. Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vchu/N151/N151p135-142.pdf 10. Сабадах Д., Руснак Л. Аналіз валютної безпеки в Україні та шляхи її підвищення [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://intkonf.org 11. Філіпченко Т.В. Валютна безпека держави в умовах світової глобалізації //Електронне наукове фахове видання "Державне управління: удосконалення та розвиток" включено до переліку наукових фахових видань України з питань державного управління (постанова президії ВАК України № 2-05/3 від 08.07.2009 р.).