Валютний контроль та валютне регулювання

Вступ

1. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

1.1 Поняття та основні  завдання валютного регулювання  і контролю

1.2 Повноваження і функції Національного банку України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання

1.3 Методи валютного  регулювання

2. Валютний контроль

2.1 Контрольні функції НБУ у сфері валютних відносин   

2.2 Особливості здійснення  контролю іншими органами 

3. Відповідальність за порушення валютного законодавства

Висновки

Список використаної літератури

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

3

Вступ

На сьогодні за роки незалежності України та формування її валютного ринку розроблено законодавчу та нормативно-правову базу, створено інституційні форми організації валютних відносин, сформовано національну валютну систему тощо. Водночас динамізм валютних відносин, їх інтернаціоналізація потребують постійного вдосконалення чинного законодавства, приведення його у відповідність із сучасними економічними реаліями, що у кінцевому підсумку спрямовуються на підтримання стабільності національної грошової одиниці України та підвищення авторитету країни на міжнародному ринку.

Проблеми, що властиві системі  валютного регулювання і валютного  контролю України, тісно пов'язані  з загальною економічною і  політичною ситуацією в країні і  по своїй суті є логічним наслідком  процесів, що відбуваються в суспільстві. Проблема валютного регулювання є актуальною не тільки тому, що держава відіграє тут головну роль, але і тому, що цей процес впливає на економічні показники діяльності, зачіпаючи певною мірою інтереси кожного з нас. Метою валютного регулювання є підтримка економічної стабільності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс і на валютно-обмінні операції Дана галузь дослідження має свої актуальні проблеми і перспективи вдосконалення та подальшого розвитку.

Розглянемо  загальні положення валютного регулювання в Україні, валютних правовідносин, методів, контролю, повноваження і функції органів,відповідальність за порушення валютного законодавства, зробимо висновки.

 

 

 

 

4

1. ВАЛЮТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ

1.1 Поняття та основні  завдання валютного регулювання  і контролю

 

Валютне регулювання. Валютне  регулювання – це сукупність нормативних  документів, установлених органами валютного  регулювання у законодавчому  чи адміністративному порядку, які спрямовані на регулювання потоків капіталу в країну та за її межі, а також валютних операцій, що здійснюються в межах держави, з метою підтримання стабільності курсу національної грошової одиниці, достатнього рівня валютних резервів і збалансованості міжнародних платежів.

Отже, валютне регулювання  являє собою систему регламентаційних заходів держави у сфері міжнародних  розрахунків і порядку проведення валютних операцій.

Метою валютного регулювання  є підтримка економічної стабільності й утворення надійного фундаменту для розвитку міжнародних економічних відносин шляхом впливу на валютний курс і на валютно-обмінні операції.

Валютне регулювання  спрямоване, насамперед, на організацію  міжнародних розрахунків, визначення порядку здійснення операцій з іноземною валютою та іншими валютними цінностями і є, отже, формою державного впливу на зовнішньоекономічні відносини країни. Наявність

валютного регулювання  і контролю з боку держави –  об'єктивна економічна необхідність і практика всіх розвинених країн.

Основні завдання валютного  регулювання та контролю:

• організація системи курсоутворення, захист і забезпечення необхідного ступеня конвертованості національних грошей;
• регулювання платіжної функції іноземної валюти, регламентація
• поточних операцій платіжного балансу;
• організація внутрішнього валютного ринку;

 

5

• регламентація та регулювання банківської діяльності з валютними цінностями;
• захист іноземних інвестицій, регулювання процесів утворення та руху капіталу;
• встановлення режиму та обмежень на вивезення і ввезення через кордон валютних цінностей;
• забезпечення стабільних джерел надходження інвалюти на національний валютний ринок.

 Суб'єктами валютного  регулювання і контролю виступають  усі без винятку учасники валютних  операцій:

• центральний банк;
• уряд країни;
• уповноважені банки;
• юридичні особи – резиденти і нерезиденти;
• фізичні особи – резиденти і нерезиденти.

Відповідно до ст. 11 декрету  Кабміну "Про систему валютного  регулювання і валютного контролю" НБУ у сфері валютного регулювання:

• здійснює валютну політику виходячи з принципів загальної економічної політики України;
• складає разом із Кабміном платіжний баланс України;
• контролює дотримання затвердженого Верховною Радою України ліміту зовнішнього економічного боргу України;
• визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
• видає в межах своїх повноважень обов'язкові до виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;
• нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;

6

• видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
• встановлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів іноземних валют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в іноземній валюті або розрахункових (клірингових) одиницях;
• встановлює за погодженням із Мінстатом єдині форми обліку, звітності та валютні операції, порядок контролю за їх достовірністю та своєчасністю подання;
• забезпечує публікацію банківських звітів про власні операції та операції уповноважених банків.

 

 

 

1.2 Повноваження і функції Національного банку України та Кабінету Міністрів України у сфері валютного регулювання

 

 

 Національний банк  України  у сфері валютного регулювання:

• здійснює валютну  політику  виходячи  з  принципів  загальної
• економічної політики України;
• складає разом з Кабінетом Міністрів України платіжний  баланс
• України;
• контролює дотримання затвердженого  Верховною  Радою  України
• ліміту зовнішнього державного боргу України;
• визначає  у  разі  необхідності  ліміти   заборгованості    в
• іноземній валюті уповноважених банків нерезидентам;
• видає у межах, передбачених  цим  Декретом,  обов'язкові  для
• виконання нормативні акти щодо здійснення  операцій  на  валютному
• ринку України;

7

• нагромаджує,  зберігає  і  використовує   резерви    валютних
• цінностей для здійснення державної валютної політики;
• видає ліцензії на здійснення  валютних  операцій  та  приймає рішення про їх скасування; установлює  способи  визначення  і   використання    валютних
• (обмінних) курсів іноземних валют,  виражених у валюті  України,
• курсів  валютних  цінностей,  виражених  у  іноземній  валюті  або
• розрахункових (клірингових) одиницях, згідно із  статтею  8  цього

Декрету;

• установлює за погодженням  з Міністерством статистики України єдині  форми  обліку,  звітності  та  документації  про    валютні операції, порядок  контролю  за  їх  достовірністю  та  своєчасним поданням;

• забезпечує публікацію банківських звітів про власні  операції та операції уповноважених банків.

 

Кабінет Міністрів України  у сфері валютного регулювання:

• визначає і подає на затвердження до  Верховної  Ради  України
• ліміт зовнішнього державного боргу України;
• бере участь у складанні платіжного балансу України;
• забезпечує  виконання  бюджетної  та  податкової  політики  в частині, що стосується руху валютних цінностей;
• забезпечує формування  і  виступає  розпорядником  Державного
• валютного фонду України згідно із статтею 14 цього Декрету;
• визначає  порядок  використання  надходжень  у    міжнародних
• розрахункових  (клірингових)  одиницях,  які  використовуються   у
• торговельному  обороті  з  іноземними  державами,  а    також    у
• неконвертованих  іноземних  валютах,  які    використовуються    у

8

• неторговельному  обороті  з  іноземними  державами  на    підставі
• положень міжнародних договорів України.

         Національний банк України є головним  органом валютного

          контролю, що:

• здійснює контроль за виконанням правил  регулювання  валютних
• операцій на території України з усіх  питань,  не  віднесених  цим
• Декретом до компетенції інших державних органів;
• забезпечує  виконання  уповноваженими  банками  функцій  щодо
• здійснення валютного контролю згідно  з  цим  Декретом  та  іншими
• актами валютного законодавства України.

 Уповноважені  банки,  фінансові  установи та  національний 

оператор поштового  зв'язку,  які отримали від Національного  банку 

України  генеральні  ліцензії  на  здійснення  валютних  операцій,

здійснюють  контроль  за  валютними  операціями,  що   проводяться

резидентами і нерезидентами  через ці установи.

Державна податкова  інспекція України  здійснює  фінансовий

контроль за валютними  операціями, що   провадяться  резидентами  і 

нерезидентами на території  України.

 Міністерство  зв'язку  України  здійснює   контроль    за 

додержанням правил  поштових  переказів  та  пересилання  валютних

цінностей через митний кордон України.

Центральний   орган   виконавчої  влади,  що  забезпечує

реалізацію  державної  політики  у  сфері державної митної справи,

здійснює  контроль  за  додержанням  правил  переміщення  валютних

цінностей через митний кордон України.

 

 

 

 

 

9

 

1.3 Методи валютного  регулювання

 

       Об'єктом валютного регулювання і контролю в Україні є операції резидентів і нерезидентів, фізичних і юридичних осіб, що пов'язані з переміщенням валюти, зміною її власника, перерахуванням валюти за кордон, отримання валютних коштів за товари і послуги, а також

зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна резидентів, які перебувають за межами України.

В умовах функціонування ринкової економіки головним об'єктом  валютного регулювання є валютний курс національної грошової одиниці, зміни  якого спричиняють відчутний  вплив на розвиток економічних процесів тієї чи іншої країни.

Основними методами валютного  регулювання, якими користуються центральні банки, є:

валютні інтервенції;

девізна валютна політика, девальвація та ревальвація валют;

дисконтна (облікова) політика;

управління валютними  резервами (диверсифікація);

валютні обмеження.

Валютна інтервенція  – це пряме втручання центрального банку країни у функціонування валютного  ринку через купівлю-продаж іноземної  валюти з метою впливу на курс національної грошової одиниці.

Впливаючи на зміну на валютному ринку попиту і пропозиції певної грошової одиниці, валютні інтервенції призводять до відповідної кореляції обмінного курсу цієї грошової одиниці.

Валютна інтервенція  може здійснюватись:

• за рахунок власних резервів іноземної валюти,

 

 

10

• на зазначені цілі використовуються "своп-угоди" - договір з певною країною з приводу одержання кредиту у валюті цієї ж країни, необхідного для здійснення валютної інтервенції;
• за рахунок продажу цінних паперів, номінованих в іноземній валюті.

Використання валютних інтервенцій має певні межі, оскільки вони є ефективними тільки в умовах незначної неврівноваженості платіжних балансів, що характеризуються періодичною зміною активного і пасивного сальдо. Тому, з огляду на обмеженість обсягів офіційних валютних резервів, продаж інвалюти має чергуватись з її придбанням. Ось чому країни, які мають стійкий дефіцит платіжного балансу, часто замість валютних інтервенцій застосовують валютні обмеження в різних формах.

Поширеним є використання валютних інтервенцій не лише з метою забезпечення стабільності валютного курсу, а також для підтримання його на зниженому рівні з метою стимулювання експорту. Проте недостатня ефективність регулювання валютних курсів засобами валютних інтервенцій може викликати валютні кризи.

Девізна валютна політика – політика регулювання валютного курсу купівлею і продажем інвалюти. Центральний банк здійснює девізну валютну політику на підставі регулювання курсу національної грошової одиниці до інвалют купівлею та продажем інвалюти на фінансових ринках.

Девальвація – офіційне зниження курсу національної грошової одиниці відносно інвалют до міжнародних розрахункових одиниць.

Вона може відбуватися  стихійно або проводитися цілеспрямовано як елемент валютної політики держави  з метою впливу на розвиток економіки, передусім, на розвиток зовнішньоекономічних відносин через підвищення конкурентоспроможності товарів національного виробника та поліпшення стану платіжного балансу. Ревальвація – офіційне підвищення курсу національної грошової одиниці відносно інвалют або міжнародних

 

11

розрахункових одиниць. Вона вигідна для імпортерів і  кредиторів, але не вигідна для  експортерів.

Дисконтна політика є  традиційним інструментом центрального банку для регулювання валютного  курсу та збереження валютних резервів. Змінюючи розмір облікової ставки, центральний банк здійснює певний вплив на приплив чи відплив капіталів, а отже і на валютний курс. Підвищення ставки сприяє підтриманню курсу, оскільки стимулює попит на валюту, а її зниження призводить до послаблення валюти.

Валютні резерви – це запаси резервних активів, що перебувають на рахунках у ЦБ та в банках за кордоном і використовуються для сплати боргових зобов'язань, а також, у разі необхідності, для проведення валютних інтервенцій з метою регулювання курсу національної грошової одиниці.

Офіційні валютні резерви  складаються із:

• золота;
• інвалют у вигляді банкнот і монет або коштів на рахунках за кордоном;
• спеціальних прав запозичення (СПЗ);
• цінних паперів (крім акцій), що оплачуються в інвалюті;
• із внеску країни до МВФ, тобто її квоти; будь-яких ін. міжнародно-визнаних резервних активів за умови забезпечення їх надійності і ліквідності.

Валютні обмеження – сукупність заходів і нормативних правил, установлених у законодавчому чи адміністративному порядку та спрямованих на досягнення рівноваги у платіжному балансі, підтримання стабільності курсу національних грошових одиниць або досягнення інших цілей. Валютні обмеження:  встановлення певного розміру продажу валютної виручки, отриманої від експортерів; квотування продажу інвалюти імпортерам; заборона на ввіз і вивіз валютних цінностей без спецдозволів; обмеження прав фізичних осіб на операції з ін.валютою.

 

12

2. ВАЛЮТНИЙ КОНТРОЛЬ

2.1 Контрольні функції НБУ у сфері валютних відносин

 

Валютний контроль –  це забезпечення дотримання резидентами  та нерезидентами валютного законодавства.

Йому підлягають валютні  операції за участю резидентів та нерезидентів, також зобов'язання щодо декларування валютних цінностей та іншого майна.

Органи, що здійснюють валютний контроль, мають право вимагати й  одержувати від резидентів і нерезидентів повну інформацію про здійснення ними валютних операцій, стан банківських рахунків в інвалюті у межах своїх повноважень.

Головним органом валютного  контролю в Україні НБУ. Він здійснює контроль за виконанням правил регулювання  валютних операцій на території України  з усіх питань, не віднесених до компетенції  інших державних органів, а також забезпечує виконання уповноваженими банками функцій щодо здійснення валютного контролю, віднесених до їхньої компетенції.

Основними контрольними функціями НБУ у сфері валютних відносин    є:

• встановлення та контроль за курсом національної грошової одиниці на міжбанківському валютному ринку;
• контроль за експортно-імпортними операціями;
• контроль за порядком відкриття і ведення валютних рахунків;
• контроль за обмінними операціями з готівковою валютою;
• контроль за іноземними інвестиціями і міжнародними кредитами та ін.
• Таким чином, практично всі операції в Україні підлягають валютному контролю.

 

 

13

Крім функцій прямого  контролю, НБУ:

• здійснює державну валютну політику, виходячи з принципів загальноекономічної політики України;

 

видає у межах своєї компетенції обов'язкові до виконання нормативні акти щодо здійснення операцій на валютному ринку України;

• видає ліцензії на здійснення валютних операцій та приймає рішення про їх скасування;
• нагромаджує, зберігає і використовує резерви валютних цінностей для здійснення державної валютної політики;
• складає разом із Кабміном платіжний баланс України;
• визначає у разі необхідності ліміти заборгованості в інвалюті уповноважених банків нерезидентам;
• установлює способи визначення і використання валютних (обмінних) курсів інвалют, виражених у валюті України, курсів валютних цінностей, виражених в інвалюті або розрахункових (клірингових) одиницях та ін.

 

2.2 Особливості здійснення  контролю іншими органами

 

Декретом також визначено  певні функції валютного контролю, що здійснюється іншими органами, а саме уповноваженими комерційними банками, Державною податковою адміністрацією, державним комітетом зв'язку та інформатизації й Державним митним комітетом України.

Уповноважені банки  здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці банки, тобто на уповноважених банках лежить відповідальність за законність усіх валютних операцій, що здійснюють їхні клієнти.

 

14

При цьому слід наголосити на подвійному становищі комерційних  банківських установ. З одного боку, вони є агентами валютного контролю, підзвітними НБУ, і їхнім обов'язком є здійсненням контролю за операціями резидентів і нерезидентів валютними цінностями на території Україні. З іншого боку, на відміну від державних установ, уповноважені банки є комерційними організаціями, що зацікавлені в залученні, насамперед, солідних клієнтах, якими у більшості випадків є підприємства-експортери та імпортери. Саме тому комерційним банкам іноді доводиться вирішувати

проблему поєднання двох полярних завдань; здійснення реального валютного контролю і утримання клієнтів.

Уповноважені банки  є єдиними недержавними органами валютного контролю. Це пов'язано  з тим, що основними призначенням банків є посередництво в переміщенні  коштів від кредиторів до позичальників та від продавців до покупців, тобто практично весь грошовий обіг у господарському обороті здійснюється через банківську систему, і жоден інший орган чи установа не має настільки оперативного і повного доступу до інформації стосовно операцій, пов'язаних з обігом коштів.

Враховуючи таке монопольне становище банківської системи, на уповноважені комерційні банки Україні  покладено певні обов'язки щодо контролю своїх клієнтів. Основні обов'язки комерційних банків як агентів валютного  контролю – запобіганню проведенню тієї чи іншої незаконної валютної операції, а за неможливості цього – інформувати про неї уповноважені державні органи.

При цьому специфіка  комерційних банківських установ  полягає також у тім, що вони самі активно здійснюють валютні операції. Це вимагає законодавчого визначення порядку здійснення валютних операцій комерційними банками, ефективної системи їх контролю та відповідальності.

 

 

15

Державна податкова  адміністрація України здійснює фінансовий контроль за валютними операціями, що провадяться резидентами і нерезидентами на території України.

Державний митний комітет  України здійснює контроль за дотриманням  правил переміщення валютних цінностей  через митний кордон України. При  цьому ці дві державні інституції взаємодіють із підприємствами-експортерами та імпортерами, а також з уповноваженими комерційними банками.

Державний комітет зв'язку та інформатизації України здійснює контроль за дотриманням правил поштових переказів і пересилання валютних цінностей через митний кордон України. У більшості випадків такий контроль стосується фізичних осіб. Передбачалась орієнтація системи валютного контролю саме на банківський контроль, що базується на розумінні валютного обігу як частини грошового обігу країни, а не якоїсь особливої сфери, що може контролюватися абсолютно автономним органом. А саме такий підхід був характерний для радянського типу економіки.

Отже, банківський механізм організації та здійснення валютного контролю в Україні є визначальним в усій валютного регулювання держави.

Змістом зазначеного  контролю є запобігання уповноваженими банками проведення резидентів і  нерезидентів через ці банки незаконними  валютними операціями та/або своєчасне  інформування уповноваженими банками  у випадку і порядку, встановленому, у тому числі нормативно-правовими актами НБУ, відповідними державними органами про порушення резидентами і нерезидентами законодавства, пов'язаного з проведенням валютних операцій.

Відсутність в уповноважених  банках документів, що підтверджують  правомірність проведення ними валютних операцій своїх клієнтів, за умови, від дати здійснення цих операцій минуло не більше 5 років, кваліфікується як нездійснення цими банками функцій  агента валютного контролю.

16

3. Відповідальність за порушення

валютного законодавства

 

  Згідно положення статті 16 Декрету  Кабінету Міністрів України:

 -Незаконні  скуповування,  продаж,  обмін  чи використання валютних цінностей  як  засобу  платежу  або  як застави,   тобто вчинення цих   дій   без відповідного  дозволу (ліцензії),  якщо відповідно до   цього   Декрету   та   інших    актів    валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов'язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну  відповідальність згідно  з  чинним  законодавством  України.

-До резидентів,  нерезидентів, винних  у  порушенні  правил

валютного регулювання  і валютного  контролю,  застосовуються  такі

міри відповідальності (фінансові санкції):

-за здійснення операцій з валютними цінностями, що передбачені пунктом 2  статті  5  цього  Декрету,  без  одержання  генеральної ліцензії Національного банку України - штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених  валютних  цінностей,  перерахованій  у валюту України за обмінним курсом Національного банку  України  на день  здійснення  таких  операцій,  з   виключенням    банку    із Республіканської  книги  реєстрації  банків   або    без    такого виключення;за здійснення операцій з валютними цінностями, що  потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з пунктом 4 статті 5 цього Декрету,  без одержання індивідуальної  ліцензії Національного банку України - штраф у сумі,  еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту  України  за обмінним курсом Національного банку  України  на  день  здійснення таких операцій; за  торгівлю  іноземною    валютою    банками    та    іншими фінансовими  установами, національним оператором поштового зв'язку без  одержання ліцензії  Національного банку України та (або) з

 

17

порушенням   порядку  й  умов  торгівлі  валютними  цінностями  на міжбанківському  валютному ринку України, встановлених Національним банком  України,  -  штраф  у  сумі, еквівалентній  сумі (вартості) зазначених  валютних  цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним  курсом  Національного банку України на день здійснення таких операцій,  з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації  банків  або без такого виключення;

-за  невиконання    уповноваженими     банками     обов'язків, передбачених  пунктом 4  статті  4  цього Декрету,  а також за невиконання уповноваженими  банками,  фінансовими установами  та національним оператором поштового зв'язку обов'язків, передбачених пунктом 2 статті  13  цього  Декрету, 

- позбавлення генеральної ліцензії  Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі,  що  встановлюється  Національним банком  України

-за порушення резидентами порядку  розрахунків,  установленого статтею 7 цього Декрету, - штраф у розмірі,  еквівалентному  сумі валютних  цінностей,  що  використовувалися    при    розрахунках, перерахованій у валюті України за  обмінним  курсом  Національного банку України на день здійснення таких розрахунків;

-за  несвоєчасне  подання,  приховування   або    перекручення звітності про валютні операції - штраф у сумі,  що  встановлюється Національним банком України; за невиконання резидентами вимог щодо  декларування  валютних цінностей та іншого майна, передбачених статтею 9 цього Декрету, штраф у сумі, що встановлюється НБУ.