Венчурне фінансування як нова форма інвестування у світі

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

«КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА»

Реферат

З дисципліни: «Міжнародні фінанси»

Тема:

«Венчурне фінансування як нова

форма інвестування у світі»

Виконала студентка

                                                                            10 групи  4 курсу

спеціальності  6503

                                                                              Панкова Ілона

Перевірив викладач:

Прісняк С.О.

Київ 2011

План

Вступ

1.Сутність та механізм функціонування венчурного фінансування

2. Венчурна діяльність у світі

3. Особливості венчурного фінансування в Україні

Висновок

Використана література

Вступ

Вичерпання чинників інтенсивного економічного зростання потребує постійного пошуку нових механізмів розвитку економічної динаміки. Головною проблемою впровадження інноваційно-орієнтованої системи розвитку економіки є проблемне фінансове забезпечення інноваційних проектів високим ступенем ризику. В сучасній ринковій економіці ступінь ризику властивий майже всім елементам підприємництва. Але в інноваційній сфері, у порівнянні з іншими сферами економічної діяльності, ступінь ризику є надвисоким, що унеможливлює участь традиційного позичкового капіталу у фінансуванні ризикових інноваційних проектів.

Через надвисокий ступінь ризику банк, у таких випадках, залишається осторонь, адже отримати кредит підприємству для інтелектуальної ідеї менш реально, а якщо підприємству все-таки вдається отримати кредит, то такий кредит надається без будь-яких пільгових умов кредитування. Також проблеми виникають із потенційними інвесторами, які не зовсім орієнтуються у інвестуванні подібних проектів та перспективи отримання мало можливого прибутку через 5-7 років для них є доволі ризиковим.

Як наслідок, недостатня кількість власних фінансових коштів та коштів, що компенсує держава із бюджету, призводить до банкрутства підприємства, або взагалі до небажання втілювати в життя інтелектуальні проекти, адже успіх, багато в чому, залежить саме від достатньої кількості фінансових активів.

Для вдосконалення фінансового забезпечення інноваційних процесів потрібні нові альтернативні джерела інвестиційних ресурсів, серед яких у першу чергу доцільно розглянути питання розвитку венчурного фінансування, яке в розвинутих країнах є одним з важливих напрямків підтримки середнього та малого інноваційного підприємництва, фінансування науково-дослідних робіт.

1.      Сутність та механізм функціонування венчурного фінансування

У загальному вигляді венчурне фінансування - це довгострокові фінансові інвестиції з високим ступенем ризику в акції новостворюваних малих інноваційно-технологічних фірм (або венчурних підприємств, що вже добре себе зарекомендували), які орієнтовані на розробку і виробництво наукомістких продуктів, задля їх розвитку й розширення, з метою отримання прибутку від приросту вартості вкладених коштів. Іншими словами, венчурне фінансування представляє собою своєрідну позику коштів, довгостроковий кредит без отримання будь-яких гарантій, при цьому венчурний капіталіст вкладає кошти в акціонерний капітал підприємства, іншу частину якого складає інтелектуальна власність засновників венчурного підприємства.

Венчурне фінансування – це один із найбільш ефективних способів фінансування венчурним капіталом приватних підприємств, які займаються ризиковими науково-дослідницькими та конструкторськими розробками. Основна відмінність від традиційного інвестування полягає в тому, що фінансові активи надаються підприємству без будь-якої гарантії забезпечення рухомим чи нерухомим майном або заощадженнями підприємства. Єдиною гарантійною заставою служить відповідна частина акцій (менша ніж контрольний пакет) існуючого або тільки створюваного підприємства, тобто венчурний капітал надається підприємству під перспективну ідею.

Венчурне фінансування докорінно відрізняється від будь-якого іншого, у тому числі найбільш розповсюдженого - банківського, і має певні переваги: інноваційний венчурний бізнес з самого початку припускає можливість провалу проекту, що інвестується; венчурне фінансування не потребує щорічних виплат по відсотках, ліквідної застави; інвестор не вимагає страхувати свої ризики, при цьому активно допомагає новій фірмі порадами, досвідом і діловими зв'язками.

Без перебільшення можна констатувати, що венчурне фінансування це:

     важливий інструмент інвестування підприємств, розвиток яких пов'язаний зі значним ризиком з одночасною можливістю отримання великих прибутків;

     одне з найбільш реальних й доступних джерел фінансування малих високотехнологічних фірм, що займаються розробкою й впровадженням нових прогресивних технологій;

     надійна й дієва альтернатива позиковому фінансуванню, яка орієнтована не на існуючі, а на майбутні активи компанії, що розвивається;

     можливість здійснення якісного "стрибка" від ранніх безприбуткових етапів розвитку нової високотехнологічної компанії до рентабельних стадій її життєвого циклу.

Венчурне фінансування має різні джерела в залежності від стадії життєвого циклу продукту.

На етапі створення продукту здійснюється фінансування інкубаційного періоду (передстартової і стартове фінансування) при цьому джерелами є: власні кошти підприємств, установчі або венчурні пайові внески, венчурні кредити (позики), пов'язані з розподілом майбутніх доходів.

На етапі освоєння продукту здійснюється фінансування комерційного освоєння (фінансування початкової стадії і фінансування освоєння) при цьому джерелами є позикові кошти і синдиковані інвестування.

На етапі випуску і реалізації продукту здійснюється фінансування комерційного освоєння (фінансування венчурного підприємства та перепродаж венчурного підприємства) при цьому джерелами є: венчурний капітал (акціонерний чи пайовий) та власні кошти підприємства.

На відміну від інших форм інвестування, венчурна форма має низку специфічних рис:

—   пряма або опосередкована пайова участь інвестора в капіталі компанії;

—   надання коштів на довгостроковий період на принципах безповоротності, безоплатності, без будь-яких гарантій або забезпечення;

—   активна роль інвестора в управлінні проектом, що фінансується.

Головною особливістю венчурного фінансування є велика ймовірність неповернення коштів, що уже вкладені в проект, якщо інвестиційний проект не дасть очікуваних від його реалізації результатів.

Об'єктом венчурного фінансування сьогодні є створення підприємства, розроблення технології і початкової маркетингової стратегії нового продукту (тобто просування на ринок), запуск комерційного виробництва, розширення, придбання виробничих потужностей в іншого підприємства і продаж самої компанії.

На сьогодні венчурний капітал акумулюється двома секторами: формальним та неформальним. У формальному секторі превалюють “фірми (або фонди) венчурного капіталу” (venture capital firms; далі – ФВК), які об’єднують фінансові ресурси ряду інвесторів: приватних та державних пенсійних фондів, благочинних фондів, корпорацій, фізичних осіб, венчурних капіталістів – власників ФВК. Крім ФВК, учасниками формального сектору виступають спеціальні підрозділи або дочірні компанії комерційних банків, нефінансових промислових корпорацій (corporate venturing), а також державні інвестиційні програми. Як правило, інституційні інвестори розподіляють 2-3% свого інвестиційного портфелю у альтернативні активи, такі як венчурний капітал. ФВК інвестують залучені ресурси у ризикові компанії та бізнес-проекти, від яких очікують отримати високі прибутки протягом 5-7 років. Тобто, в основному, формальні інвестори фінансують більш пізні стадії венчурного циклу, хоча особливо гостру потребу у грошових коштах інноваційні компанії відчувають саме на початкових етапах свого розвитку.

Неформальний сектор венчурного капіталу представлений індивідуальними інвесторами, так званими “бізнес-ангелами” (business angel), які напряму інвестують власні фінансові ресурси у ризикові підприємства. Бізнес-ангели – це, як правило, високоосвічені професіонали середнього та старшого віку, головним чином в сфері ділового адміністрування, консалтингу або технічних секторах. Більшість з них має багаторічний досвід бізнес-діяльності та володіє значними фінансовими ресурсами, накопиченими завдяки власній праці. Часто бізнес-ангели здійснюють інвестування через синдикати, які об’єднують їхніх друзів та ділових партнерів, що дозволяє реципієнтам залучати колосальні інвестиційні кошти. Бізнес-ангели активно діють в США, Європейських країнах, причому обсяги інвестицій неформального сектору у декілька разів перевищують обсяги інвестицій формального сектору.

Рис. 1.2. Обсяги венчурного фінансування неформального та формального секторів у 2008р.

Джерело: Global Entrepreneurship Monitor 2008 Financing Report,

Як правило, виділяють шість етапів венчурного інвестування ризикованих бізнес-ініціатив:.

Першим етапом більшості нових проектів виступає достартове фінансування або “посів” (seed financing). На даному етапі підприємець володіє лише ідеєю або бізнес-планом та потребує фінансових ресурсів для проведення додаткових досліджень, створення пілотних проектів та зразків перед виходом на ринок. Тобто ця стадія є інкубаційною та може тривати від кількох місяців до року. “Посівні” інвестиції є найбільш ризикованими, оскільки достовірна та релевантна інформація щодо життєздатності аналізованого проекту практично відсутня. На думку американських експертів [12, в кінці даного етапу інвестори відмовляються приблизно від 90% ідей. Разом з тим, проекти, схвалені та профінансовані на даній стадії характеризуються найвищою нормою прибутку у майбутньому.

Другий етап - пусковий (start-up financing), де здійснюється основна робота по організації нової компанії, розробці та випробуванню нової продукції (технології) та вивчення попиту на ринку. Компанія-початківець потребує фінансових ресурсів для налагодження виробництва та реалізації власної продукції. Даний етап також характеризується високим ступенем ризику, тому для нього характерним є спільне інвестування кількох венчурних капіталістів.

Третій етап – рання стадія розвитку компанії (first-stage financing) – пов’язаний з переходом компанії-інноватора до практичної діяльності по виробництву нової продукції або наданню послуг. На даній стадії компанія має потребу у фінансуванні маркетингових витрат, подолання вхідних бар’єрів на ринку, створення збутової мережі тощо. Прибутки від реалізації продукції є ще недостатніми для забезпечення розширення та росту компанії. Разом з тим наявні активи підприємства не являються достатньою гарантією для інституційних інвесторів (банків, інвестиційних фондів тощо), тому знову виникає необхідність залучення венчурних джерел фінансування.

Четвертий етап – швидкого зростання (expansion financing) – передбачає використання венчурного капіталу для збільшення виробничих потужностей фірми-інноватора; вдосконалення продукції, що виготовляється; оптимізації системи збуту. Після досягнення даного етапу ризикове підприємство є прибутковим та може використовувати кредитні ресурси традиційних фінансових джерел. Залучення венчурного капіталу, як правило, припиняється.

Метою венчурних капіталістів є досягнення п’ятого етапу – придбання (acquisition financing), тобто моменту першого публічного розміщення акцій інноваційної фірми на фондовому ринку та продаж їх зацікавленій компанії.

Заключним етапом є фінансування викупу (management and leveraged buyout), що полягає у використанні венчурного капіталу з метою викупу акцій інноваційної компанії у великих компаній.

Необхідно зазначити, що основна частка ризикових капіталовкладень припадає на більш пізні стадії венчурного фінансування, перш за все – на стадію швидкого зростання, що пояснюється прагненням інвесторів мінімізувати власний ризик.

2. Венчурна діяльність у світі

У всьому світі розвинений ринок венчурного капіталу забезпечує не лише пожвавлення науково-технічного розвитку, але й є ефективним механізмом пошуку, відбору та впровадження інноваційних технологій. Протягом останніх 25 років венчурний капітал вважається феноменом розвитку американської промисловості, завдяки якому було впроваджено переважну більшість розробок у новітніх галузях промисловості й медицини. Не останньою була роль венчурного капіталу у фінансуванні таких досягнень людства, як мікропроцесори, персональні комп'ютери, технологія рекомбінантних молекул ДНК (генна інженерія). Добре знані всім гіганти комп'ютерного бізнесу Microsoft, Lotus, Intel, Apple Computers, Compaq, Sun Microsystems теж свого часу виросли з ідеї, профінансованої венчурним капіталом.

Не випадково країни з розвиненим ринком венчурного фінансування (США, Японія, Німеччина, Великобританія) виступають сьогодні провідними експортерами продукції високих технологій.

У Європі не існує, подібно до США, поділу на властиво венчурні фонди й фонди прямих інвестицій. Крім того, у Європі співвідношення венчурного капіталу й капіталу прямих інвестицій - 1:1, у той час як у США це відношення близьке до 1:5. Переходячи до порівняння часткових значень, у загальному обсязі європейських прямих інвестицій вкладення в ранні стадії становлять 7,4 % проти 5,7 % у США, у стадію розширення - 35 % проти 8,6 %, у пізні стадії - 8 % проти 4,4 %. Таким чином, на сьогоднішній день європейський венчурний бізнес навіть більшою мірою, ніж американський, орієнтований на реальну підтримку й розвиток малих і середніх підприємств, особливо на стадії розширення.

Основні етапи інфраструктурного розвитку європейського венчурного бізнесу багато в чому повторюють американський досвід. Утворення в 1983 р. Європейської асоціації прямого інвестування й венчурного капіталу (EVCA) було спільною ініціативою представників венчурної індустрії і Європейської комісії. Асоціація, що включала на момент утворення 43 члена, у цей час поєднує більше 500 активних учасників венчурного бізнесу з більш ніж 30 країн і є авторитетним представником європейської галузі прямих інвестицій.

За участю Європейської асоціації венчурного капіталу була створена Європейська асоціація біржових дилерів (EASD) - об'єднання венчурних капіталістів, біржових дилерів, інвестиційних банків і інших інвестиційних інститутів - для формування механізмів підтримки економічного розвитку й інновацій у Європі. Однієї з перших ініціатив EASD стало створення європейської фондової біржі для активно зростаючих молодих компаній - Системи автоматичного котирування Європейської асоціації біржових дилерів (EASDAQ). Її структура й принципи функціонування запозичені в аналогічної американської структури – NASDAQ.

Останнім часом значний розвиток венчурна індустрія одержала не тільки в європейських країнах, але й у Японії, Китаї, Республіці Корея, Сінгапурі, Ізраїлі, Австралії, Чилі, Мексиці. Більше того, венчурний капітал з «посівного капіталу» (seed capital) і «стартового капіталу» (start capital), не зменшуючи своєї ролі «каталізатора» малого бізнесу, перейшов у більше зрілі стадії свого розвитку й почав ставати ще й «капіталом розвитку» (development capital) і «капіталом розширення» (expansion capital).

3. Особливості венчурного фінансування в Україні

В Україні розвиток венчурного бізнесу почався лише в 1992 році, після підписання угоди про створення Фонду «Україна», який став першим венчурним фондом в нашій державі. Але, на жаль, венчурне фінансування і досі не досягло значного розвитку, і причиною цього є ряд проблем у нашій економіці.

Венчурний капітал як виключно ризиковий капітал для компаній і проектів, перебуває сьогодні в Україні лише на стадії формування. Історія свідчить, що для появи, росту й розширення венчурного капіталу необхідна активна політична і законодавча підтримка з боку державних та інших зацікавлених структур. В Україні працівників кредитних інститутів більше цікавить забезпечення, а не бізнес-плани.

Розвиток венчурного фінансування в нашій державі не можна назвати задовільним. Кількість венчурних інвесторів в Україні на сьогоднішній день надто мала, до того ж серед них зовсім відсутні венчурні фонди з вітчизняним капіталом. Загальна сума залученого венчурними фондами капіталу в 2008 році була в межах 200 - 300 млн. дол., але фактично інвестовано не більше 100 млн., при цьому розмір вкладених коштів в Україні становить не більше відсотка від щорічних надходжень до європейських венчурних фондів. Такий стан венчурного фінансування в Україні обумовлений цілою низкою причин: нестабільністю економічного і політичного середовища; суперечністю законодавства в сфері підприємницького права; жорсткою податковою системою; відсутністю передумов для створення венчурної інфраструктури; інертністю держави в питаннях підтримки венчурного підприємництва; нерозвиненістю ринка цінних паперів; не розумінням вітчизняними підприємцями механізму венчурного інвестування, побоюванням втратити контроль за справою, допустивши до управління своїм бізнесом стороннього співвласника.

Суттєво гальмує розвиток венчурного підприємництва в Україні як слабка розвиненість вітчизняного, так і вкрай недостатня присутність іноземного венчурного капіталу. Така ситуація пояснюється кількома обставинами. По-перше, в Україні є багато сфер вкладення фінансових ресурсів, які пов'язані зі значно меншим ризиком, проте значно швидше приносять віддачу, ніж венчурне фінансування. По-друге, на мікрорівні української економіки сформувалося економіко-правове середовище, яке характеризується високою нестабільністю, значним податковим тиском, високою криміногенністю, що негативно позначається на можливостях інвестування в економіку (і особливо ризикового інвестування). По-третє, недостатньою є державна підтримка венчурної діяльності суб'єктів господарювання. Хоча в більшості країн, де венчурна діяльність посіла помітні позиції і має суттєвий вплив на активізацію інноваційного процесу, — це відбулося не в останню чергу за рахунок широкої державної підтримки: законодавчої, фінансової, консалтингової. Іншою обставиною є те, що інфраструктура ризикового підприємництва в сучасних умовах лише починає створюватися.

Подолання негативних тенденцій в становленні й розвитку сектора венчурного капіталу, адаптація його до реалій нашої держави дозволить йому, як одному з найефективніших інструментів комерціалізації наукових нововведень, стати перспективним джерелом фінансових ресурсів для активізації інноваційних процесів в Україні. Але для практичного втілення цього потрібно вже зараз розробити концепцію розвитку венчурного фінансування, врегулювати відносини в сфері венчурної діяльності в інноваційному процесі, шляхом прийняття закону про венчурну діяльність, при цьому можна цілком керуватися зарубіжним досвідом, однак не слід забувати про його раціональне перенесення на грунт української економіки.

За фінансової підтримки зі сторони венчурного капіталу отримали путівку в життя такі досягнення людства, як мікропроцесори, персональні комп’ютери, технологія рекомбінантних молекул ДНК (генна інженерія). Низка раніше невідомих фірм, таких як “Майкрософт”, “Діджітл екуіпмент”, “Джінентек” піднялися на “дріжджах” венчурного капіталу до рівня лідерів нових галузей сучасного наукоємного виробництва. В Україні практика роботи цих структур інша.

Модель розвитку інвестиційної діяльності, яка побудована на венчурному бізнесі як окремому виді підприємництва, є необхідною для успішного розвитку економіки України і поступу всього суспільства. Однак вона вимагає ряд передумов, зокрема законодавчого врегулювання венчурного бізнесу, наявності певної кількості інвесторів із достатнім обсягом капіталу, які зможуть стати суб’єктами венчурної діяльності.

Для України, на мій погляд, американська модель венчурного бізнесу є найбільш прийнятною. Для неї характерним є високий рівень ризику, що відрізняє її від більш поширених механізмів підтримки бізнес-проектів, таких як, наприклад, інвестування в цінні папери або банківські кредити. Можна виділити три таких найбільш суттєві особливості, що відповідають завданням розвитку такого бізнесу в Україні:

1) Необхідні кошти можуть виділятися під перспективну ідею без гарантованого забезпечення власністю, збереженнями, або іншими активами підприємця. Якщо проект провалиться, максимум, на що може претендувати інвестор, це частина активів даної фірми, пропорційна його частці в зареєстрованому статутному фонді. Інвестор венчурного капіталу йде на розділення всієї відповідальності і фінансового ризику разом з підприємцем. Потреба в одержанні кредитів такого роду часто виникає у початківців або дрібних підприємців, винахідників, учених і інженерів, які намагаються самостійно реалізувати нові оригінальні і перспективні розробки. Дорога в комерційний банк для них часто закрита через такі причини:

- багато комерційних проектів починають приносити прибуток не раніше ніж через 3-5 років, але в такому разі вони погіршують баланс банку;

- такі проекти пов’язані з дуже високим ступенем фінансового ризику;

- банки будуть обов’язково вимагати забезпечення застави або гарантій.

2) Має місце активна участь інвесторів в управлінні фінансуванням проектів на всіх етапах, починаючи з експертизи ідей підприємців і закінчуючи забезпеченням ліквідності акцій створеної фірми.

3) Венчурні фонди готові вкладати кошти в наукомістські розробки навіть тоді, коли існує висока ступінь невизначеності. Адже саме тут приховано найбільший потенційний резерв одержання прибутку.

Зрозуміло, що інвестори венчурного капіталу йдуть назустріч підприємцям, виходячи не з альтруїстичних міркувань. Інтерес інвестора полягає якраз у тому, щоб отримати від своїх капіталовкладень прибуток, який буде суттєво вищим, ніж розміщення вільних фінансових коштів на банківських депозитах, або при їх вкладенні в державні цінні папери з фіксованим прибутком.

Висновки

«Венчурний» або «ризиковий» капітал — маловідомий і малозрозумілий для вітчизняних підприємців феномен. Інформації про характер і діяльність венчурних фондів і компаній практично немає. Пошукові системи в усесвітній мережі Internet дають всього пару-тройку посилань на сайти де так чи інакше згадується слово «венчур». Капітал з підвищеним ступенем ризику та інвестиції в науково-технічний розвиток, часто називаються в сукупності венчурним капіталом, сьогодні займають одне з провідних місць у формуванні стратегій фінансування діяльності підприємств у всьому світі. Основне направлення використання венчурного капіталу — фінансування діяльності фірм, що швидко розвиваються, і тому відіграє важливу роль в забезпеченні конкурентоздатності промисловості в цілому. Доказ тому країни з розвиненим ринком венчурного фінансування (США, Японія, Німеччина Великобританія, Нідерланди), які сьогодні є технологічними лідерами в світі і виступають як найбільші експортери продукції високих технологій. Венчурний капітал відіграв в другій половині ХХ століття важливу роль в реалізації великих науко-технічних новинок в галузі мікроелектроніки, обчислювальної техніки, інформатики, біотехнології та в інших наукоємних галузях промисловості. Сьогодні завдання адаптації венчурного механізму фінансування підприємницької діяльності актуальне для України.

Серед об'єктів венчурного фінансування лідирують високотехнологічні компанії, але структура інвестування постійно змінюється. Сьогодні основний обсяг венчурних інвестицій спрямовується в такі сектори, як програмне забезпечення, біотехнології, телекомунікації, медичне обслуговування, роздрібна торгівля, інтернет-технології, комп'ютери і периферійні пристрої, виробництво напівфабрикатів, енергетика, охорона здоров'я, фінансові послуги, електроніка, бізнес-послуги.

Список використаної літератури

1. Баранецький І.О. Особливості та перспективи розвитку венчурного підприємництва в Україні. // Формування ринкових відносин в Україні. - 2004. - №4.- С.46-52.

2. Варфоломєєва В.О. Венчурний бізнес у сфері малого інноваційного підприємництва і форми його забезпечення // Актуальні проблеми економіки. - 2005. - № 12. - С. 121-127.

3. Галиця І. Венчурна діяльність в Україні та за кордоном: проблеми розвитку. // Справочник економиста – 2005 - №9, 10 – ст. 18-20, 30-31.

4. Гапчич А.М. До питання про активізацію венчурного фінансування в Україні. // Інвестиції: практика та досвід – 2007- №21 – ст. 31-35.

5. Денисюк В.А. Венчурний капітал, як джерело фінансування в іноваційному процесі // Інвестиції: практика та досвід – 2008 - №19 – ст.9-12.

6. Еранов А.И. Особенности венчурного финансирования. Венчурное финансирование інновационной деятельности Российской Федерации // Экономические науки – 2007 - №8 – ст. 135-139.

7. Локшин В.С., Ластенко А.В. Венчурное финансирование в Украине. // Вісник Економічної науки України – 2007 - №1 – ст.76-78.

8. Переваги венчурного фінансування // Держава та регіони. Серія: Економіка та підприємництво – 2008 – №2 – ст.256-258.

9. Павленко І. А. Економіка та організація інноваційної діяльності. — К.: КНЕУ, 2004. — 202 с.

10. Science and Engineering indicators – 2004 p.

11.Global Entrepreneurship Monitor 2008 Financing Report

2