Використання методу тестування у процесі підготовки дошкільників до навчання у школі

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РЕФЕРАТ

на тему:

Використання  методу тестування у процесі підготовки дошкільників до навчання у школі

 

 

 

                                                                                                            Підготувала

Студентка 21 групи

Михальчук Ольга Сергіївна

Перевірила

Стасюк  Людмила Павлівна

 

 

 

 

 

 

 

Луцьк – 2012

План

Вступ

1. Ознаки готовності дошкільників до школи .

• в інтелектуальній сфері;

• в емоційній сфері;
• в соціальній сфері.

2. Особливості використання тестів для дітей дошкільного віку.

3. Чинники, які слід враховувати у процесі підготовки дошкільників до навчання:

• Орієнтацію у просторі;

• Наочно-образне мислення;
• Словесно-логічне мислення;
• Розвиток мовлення.

Висновки 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

Діти різняться між  собою за рівнем психічного розвитку, тому їхня готовність до навчання у школі буде різною.

Навчання вони можуть починати з 6-7 років за 3-4-річною програмою. Як правило, це вирішується індивідуально, що актуалізувало необхідність розроблення критеріїв визначення готовності дитини до школи, вибору відповідної програми навчання. У школі дітям пред'являють однакові вимоги, передбачені навчальним планом. Дитина, спроможна їх виконати, є психологічно готовою до навчання, якщо навчання вимагає значних зусиль дитини, батьків, педагогів - воно буде неефективним. У з'ясуванні готовності дітей до школи викристалізувалися педагогічний і психологічний підходи.

Прихильники педагогічного  підходу визначають готовність до школи  за сформованістю у дошкільників навичок читати, міркувати, писати, декламувати вірші тощо. За цього підходу відсутня інформація про те, за якою із програм початкової школи варто навчати дітей надалі. Констатуючи рівень освоєння навчальних навичок, педагогічний підхід не враховує проблеми актуального і потенційного психічного розвитку дитини, його відповідності психологічному віку, можливого відставання або випереджання. Не забезпечується прогностична валідність підходу: не можна прогнозувати якість, темп і особливості засвоєння знань конкретною дитиною у молодших класах школи. Ці обмеження зумовили звернення педагогів за допомогою до психологів.

Психологічний підхід не є однорідним або універсальним, оскільки існує багато тестів, методів  і процедур визначення готовності до школи, заснованих на теоретичному уявленні про неї як результат загального психічного розвитку дитини упродовж дошкільного життя. Відмінності психологічних підходів у розв'язанні цієї проблеми зумовлені неоднозначним трактуванням факторів і характеристик психічної сфери дошкільника.

Особливостями дітей  дошкільного віку є низький рівень свідомості і самосвідомості. У процесі їх психодіагностування вимірюють довільність, внутрішній вольовий контроль та опосередкованість мовленням основних пізнавальних процесів - сприйняття, уваги, пам'яті, уяви, мислення. Ці показники в більшості дошкільників невисокі, оскільки їх когнітивний розвиток незавершений.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ознаки готовності до школи

Проблема готовності дітей до шкільного навчання останнім часом стала предметом запальних  дискусій як серед науковців, так  і серед широкого кола громадськості. Для цього є вагомі як об’єктивні, так і суб’єктивні причини.

В інтелектуальній сфері  ознаками готовності дитини до школи  є: диференційоване сприйняття, довільна концентрація уваги, аналітичне мислення, раціональний підхід до дійсності, логічне запам'ятовування, інтерес до занять, досягнення результату власними зусиллями, бажання отримати нові знання, оволодіти на слух розмовною мовою, здатність розуміти і застосовувати символи, розвиток тонких рухів руки і зорово-рухової координації.

В емоційній сфері  про готовність до школи свідчать емоційна стійкість і навчальна  мотивація (бажання вчитися).

Ознаками готовності до школи в соціальній сфері є  потреба у спілкуванні з іншими дітьми, уміння підкорятися інтересам  і звичаям групи, здатність виконувати соціальну роль школяра.

Відповідно до цієї класифікації Я. Ірасек створив тест шкільної зрілості, який пізніше модифікував А. Керн. Складається він з трьох завдань: малювання людини, копіювання письмових речень, змальовування групи крапок. Основними ознаками шкільної зрілості автори тесту вважають зорово-моторну координацію - здатність до керування рухами руки. У першому тесті домінують творчий та образний компоненти, у другому і третьому - вольові аспекти (маленькій дитині, яка не знає написання букв, важко і нудно копіювати складний візерунок або зображені на листку крапки).

 

 

 

 

 

Особливості використання тестів для дітей дошкільного  віку

Дослідження особи дитини дошкільного  віку у процесі підготовки до навчання саме після себе скрутно з тієї причини, що більшість відомих особових тестів призначене для дорослих людей і засноване на недоступному дитині самоаналізі. Крім того, багато рис особи, які підлягають психодіагностиці, в дошкільному віці ще не сформовані, нестійкі.

Застосування тестів дає змогу отримати результати, які можна порівнювати, а отже, досягти вищого рівня об'єктивності їх аналізу. До тестів можна зараховувати лише ті, за допомогою яких фіксування ознак особистості відбувається у стандартизованих ситуаціях, що уможливлюють вміщення досліджуваних явищ у класифікаційні схеми.

Тести (англ. test - спроба, перевірка) - система завдань, за допомогою якої визначають рівень розвитку певної психологічної якості (властивості) особистості

Тестування як метод дослідження  не вимагає багато часу, його об'єктом можуть бути як індивід, так і групи. Достатньо простим є спосіб обробки результатів. Однак тестування не дає змоги передбачити подальший розвиток дитини.

Тестування - метод психологічної науки, який використовує стандартизовані питання і завдання (тести) з певною шкалою значень.

Тест є системою спеціально дібраних завдань, які пропонують дітям у  чітко визначених умовах. За виконання  кожного завдання вони отримують  оцінки в балах, правила виставляння яких прості й однозначні.

Тестові випробування дають інформацію про особливості особистості дитини (самооцінка" рівень домагань тощо), її мотиваційної сфери, діяльності і спілкування, рівень розвитку пізнавальних процесів. їх використовують для порівняння дітей за рівнем знань і вмінь, розумового розвитку, а також за рівнем розвитку окремих психічних процесів і якостей. Таке порівняння здійснюють на основі встановлених норм.

Завдання дітям добирають такої  складності, щоб усе виконати діти не змогли. На основі тестування великої  кількості дітей одного віку (не менше 200) визначають середню успішність виконання тестів, яка приймається як вікова норма.

Процес перевірки тестових завдань  і встановлення вікових норм називається стандартизацією тесту. Після стандартизації тест не можна змінювати (в інструкції до кожного тесту вказано, як дається кожне завдання і як оцінюються його результати). Діти, які обстежуються за допомогою тесту, повинні виконувати відповідно ті завдання і в тих самих умовах, що й діти, на чиїх показниках було визначено норму. Тому метод тестів іноді називають методом стандартизованих досліджень..

Важливе значення мають інтелектуальні тести - тести, спрямовані на визначення рівня розумового розвитку дітей. Вони складаються з незнайомих дітям  завдань, виконання яких вимагає застосування різноманітних розумових дій, а їх результат дає змогу визначити, наскільки дитина цими діями володіє.

Якість інтелектуального тесту  залежить від наукової обґрунтованості  включених у нього завдань. Тестові  завдання покликані виявляти рівень всебічного розумового розвитку, який визначає розвиток усіх його сторін. Недотримання наукового підходу до добору тестових завдань викривлює картину розумового розвитку дітей. Тестові завдання для дошкільників оформляють у вигляді звичної для них діяльності - гри, конструювання, аплікації.

Інтелектуальні тести застосовують для з'ясування впливу оточення, методів  навчання і виховання на розумовий  розвиток дітей. За їх допомогою можна  вивчити ефективність різних програм  і методів дошкільного виховання. Застосовують тести і у практичних цілях для оцінювання рівня розумового розвитку окремих дітей, виявлення дітей з відхиленнями у розвитку, визначення розумової готовності до навчання у школі. Однак короткочасне тестове обстеження дає найзагальніше уявлення про рівень розвитку дитини. Глибше його вивчення вимагає застосування інших методів.

Американські  психологи головним вважають діагностування інтелектуальних компонентів готовності до школи. Найчастіше вони звертають  увагу на зорові і слухові розпізнавання (наприклад, розуміння на слух), словниковий  запас, загальну поінформованість, рівень розвитку сенсомоторики, розуміння кількісних відношень та ін. Найвикористовуваніший у США національний тест готовності (MRT) призначений для молодшої і середньої груп дитячого садка (1-й рівень), для старшої групи та першокласників (2-й рівень). Наприклад, завдання 2-го рівня передбачають:

1) початкові погодження (дитині показують 4 картинки, наприклад  зображення кішки, будиночка,  клоуна тощо, і називають кожну  з них, потім просять відібрати  картинки, що починаються з певного  звукосполучення чи звука (наприклад, "бу");

2) звуко-буквені відповідності  (кожне завдання складається з  картинки і 4 букв. Після того  як дорослий називає картинку, дитина вибирає букву, що відповідає  звуку, з якого починається  назва картинки);

3) зорову відповідність  (потрібно підібрати до зображення ще одне зображення. Це можуть бути поєднання букв, слів, чисел, буквоподібних фігур (штучних букв));

4) пошук зразків (призначений  для оцінювання здатності побачити  поєднання букв, слів, цифр, буквоподібних  фігур у великих угрупованнях);

5) «шкільну» мову (визначають, наскільки розуміє дитина основні і похідні граматичні структури і поняття, що вивчають у школі);

6) слухання (з'ясовують  розуміння змісту пропонованих  усно слів, текстів);

7) кількісні поняття  (перевіряють знання основних  понять математики, наприклад розміру, форми, кількості тощо);

8) кількісні  дії (необов'язково) (оцінюють вміння  дитини рахувати і виконувати  прості математичні дії).

 

При використанні методу тестування у процесі підготовки дошкільників до школи слід враховувати:

Орієнтацію у просторі

    Уміння орієнтуватись  дуже важливе для успішного навчання у школі. Вправи на орієнтацію в просторі становлять для дошкільнят особливі труднощі.   

      Розвиток уявлень про просторові відношення тісно пов'язаний із засвоєнням їхніх позначень словами, тому, формуючи ці поняття, доречно подавати їх парами: верх-низ, над-під, спереду-позаду, ліворуч-праворуч.

      Виконуючи завдання на визначення понять уліво-вправо, вгору-вниз, уперед-назад, середина, діти часом збиваються, намагаючись угадати правильну відповідь.

Наочно-образне  мислення

      Розв'язання інтелектуальних завдань потребує від дитини образного мислення, яке формується й розвивається на основі засвоєних ним узагальнених знань про предмети, явища та події навколишнього світу.

       Важливо, щоб батьки й педагоги заздалегідь подбали про те, щоб дитина набула високого рівня узагальнення та абстракції. З цією метою нові поняття слід подавати за допомогою моделей та схем, які в доступній дошкільнятам формі розкривають приховані якості та зв'язки між об'єктами довкілля, виявлення яких становить для дітей найбільші труднощі. У такий спосіб у дитини формуються тісно пов'язані між собою плани відображення: план реальних об'єктів і план їхніх моделей.

          Наприклад, формуючи уявлення про простір, дітей учать викладати з геометричних фігур план розміщення меблів у ляльковій кімнаті або розставляти їх відповідно до запропонованого зразка. Згодом моделювання слід поширювати і на нові види діяльності дошкільнят.

Словесно-логічне мислення

Шкільне навчання будується на засвоєнні словесно сформульованих правил. Щоб вільно оперувати ними, дитина повинна мати добре розвинуте словесно-логічне  мислення, яке базується на наочно-образному  мисленні і є його природним продовженням.

        Старше дошкільня вживає у своєму мовленні слова різного ступеня узагальнення. Проте це не завжди є свідченням того, що діти й справді розуміють відношення між загальним (видовим) і частковим (родовим)  поняттями, що є основою логіки. Дослідження з цієї проблеми доводять, що в дітей старшого дошкільного віку словесно-логічне мислення розвивається значно краще, якщо поняттєві відношення розкривати їм за допомогою наочних моделей з умовно-символічним значенням.

Розвиток  мовлення

       Процеси мислення і мовлення нерозривно пов'язані між собою. Рівень оволодіння мовленням — показник розумових здібностей і загального психічного стану дитини. Отже, це важлива складова її готовності до шкільного навчання. Добре розвинуте мовленн я передбачає вміння зв'язно, послідовно і зрозуміло для інших описувати предмет, картину, подію, передавати хід своїх думок, пояснювати те чи інше явище, логічно розмірковувати на задану тему.

      Мовлення дітей, що йдуть до школи, розвинуте недостатньо. Діти іноді використовують слова, не усвідомлюючи їхнього значення, що заважає їм опанувати більш високий рівень образного мовлення. Дуже важливо подбати про збагачення та уточнення словника дошкільнят, учити їх уживати епітети, порівняння, метафори, антоніми, синоніми. Цьому сприяє ознайомлення дітей з творами художньої літератури. Художні твори слід добирати у такий спосіб, щоб вони розкривали дітям різні грані дійсності: ознайомлювали з явищами живої і неживої природи, сферою людських взаємин, особистих переживань, світом мистецтва. Тому дитина ще до школи повинна навчитися складати зв'язну розгорнуту розповідь. Існує безліч способів сприяння розвитку мовлення в дошкільнят.

      Зокрема, їм можна запропонувати такі завдання:

1.Визначити  за допомогою запитань (який? з  чого? де? для чого?), про який предмет ідеться, та передати цю інформацію одноліткові.

2 Дати розгорнуті відповіді на запитання за змістом прочитаного.

3.Описати картину,  іграшку, предмет. 

      Удосконаленню мовлення дошкільнят сприяє їхня участь в інсценізаціях творів дитячої літератури.

      Щоб активізувати мовленнєву діяльність дитини, дорослий повинен уміти ненав'язливо підказати тему, проблему, можливий розвиток подій. Він мусить підтримувати найменшу дитячу ініціативу, ставлячи навідні, уточнювальні запитання, демонструючи своє зацікавлення, створюючи ігрові ситуації.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

 
Отже, у дослідженні проблеми готовності дитини до школи існує кілька підходів, прихильники яких по різному визначають готовність дитини до школи.

Дослідження особи дитини дошкільного віку у процесі підготовки до навчання саме після себе скрутно з тієї причини, що більшість відомих особових тестів призначене для дорослих людей і засноване на недоступному дитині самоаналізі. Крім того, багато рис особи, які підлягають психодіагностиці, в дошкільному віці ще не сформовані, нестійкі.

Особливостями дітей дошкільного віку є низький  рівень свідомості і самосвідомості, тому тестові завдання не повинні вимагати високорозвиненого вміння керувати пізнавальними процесами. Тестові психодіагностичні завдання підбирають так, щоб вони охоплювали як довільний, так і мимовільний рівні регуляції когнітивної сфери. Це дає змогу не лише адекватно оцінити ступінь довільності пізнавальних процесів, а й визначити рівень їх розвитку в тому разі, якщо вони не є довільними.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Список використаних джерел

1. Білан О. І., Партико Т. Б., Хома О. Є. Методичні рекомендації для діагностики шкільної зрілості дітей 6-7 років // Український освітній журнал. - 1994. - №1. - С.13-16.

2. Ілляшенко Т. Про готовність дітей до шкільного навчання // Початкова школа. - 2002. - № 3. - С.69-71

3. Лаврентьєва Г. Готовність дитини до школи: складові успішного навчання// Дошкільне виховання. - 2000. - № 9. - C. 3-5 

4. Чирцова Н. Забезпечити дитині психологічну готовність до школи // Початкова школа. - 2001. - № 2. - C. 8-9

5.Гуткина И.И. Диагностическая программа по определению психо-логической готовности детей 6-7 лет к школьному обучению // Психологическая наука и образование. - 1997. - № 2. - С.21-27.

6. Розвиток пізнавальних процесів дитини / Упоряд. Максименко С.Д., Маценко В.Ф., Главник О.П. - К.: Мікрос-СВС, 2003. - 96 с.

7. Гончаренко С.А., Богуславська Л.О., Кондратенко Л.О. Оцінка готовності дітей до шкільного навчання // Психологія: Збірник матеріалів Другого міжнародного науково-практичного семінару. - Рівне, 1997. - С.28-33.

8. Проскура О.В. Як перевірити ступінь готовності вашої дитини до навчання у школі // Початкова школа. - 1998. - №2. - С.14-23.

9. Чередникова Т.В. Тесты для подготовки и отбора детей в школы. - СПб.: Рипол классик, 1996. - 117 с.

10. Семаго Н.Я. Технология психологического обследования ребенка старшего дошкольного возраста // Журнал практического психолога, 1999. - № 4. - С.45-49.

11. Готовність дитини до навчання / Упоряд. Максименко С.Д., Максименко К.С., Главник О.П. - К.: Мікрос-СВС, 2003. - 94 с.