Визнання та оцінка виробничих запасів

План:

1. Визнання та оцінка виробничих запасів
2. Облік надходження виробничих запасів
3. Облік витрат виробничих запасів у виробництві
4. Облік переоцінки виробничих запасів
5. Інвентаризація виробничих запасів
6. Особливості обліку малооцінних та швидкозношуваних предметів

6.1.  Облік малооцінних та швидкозношуваних  предметів зі строком корисного  використання менше одного року (або одного операційного циклу)

2. Облік малооцінних необоротних матеріальних активів (зі  строком корисного використання більше одного року)

Визнання та оцінка виробничих запасів

         Однією з обов'язкових умов  здійснення процесу виробництва  є забезпечення його предметами  праці (виробничими  запасами) - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами,  комплектуючими   виробами   тощо,  з яких або за допомогою  яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому  контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним  використанням їх у виробництві має велике значення. 
         Методологічні основи формування  в  бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

         Відповідно до  зазначеного Положення   під запасами розуміють активи, які:

• утримуються для подальшого продажу  за умов звичайної господарської діяльності;
• знаходяться в процесі виробництва з метою подальшого  продажу продукту виробництва;
• утримуються  для споживання під час виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, а також управління підприємством.

         Запаси визнаються  активом, якщо  існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена. 
         Важливою  передумовою  раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обгрунтована їх класифікація.  Відповідно до Положення   (стандарту) 9 для цілей бухгалтерського обліку запаси поділяються на:

• сировину, основні і допоміжні матеріали; комплектуючі  вироби та інші матеріальні цінності, які призначені для виробництва продукції, виконаних робіт, надання послуг,  обслуговування   виробництва  й адміністративних 
  потреб;
• незавершене виробництво у вигляді незакінчених обробкою  та збіркою деталей, вузлів і незакінчених технологічних процесів;
• готову продукцію, яка виготовлена на підприємстві, призначена для продажу  і відповідає технічним і якісним характеристикам, які передбачені договором або  іншим нормативно-правовим  актом;
• товари у вигляді матеріальних запасів, які придбані (одержані) й утримуються підприємством з метою подальшого  продажу;
• малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються протягом не більше одного року або нормального операційного циклу) якщо він більше одного року;
• молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, якщо вони оцінюються відповідно до вимог Положення  (стандарту) 9. 
    

         Одиницею  бухгалтерського обліку  запасів є їх назва або однорідна  група (вид). Тому в подальшій класифікації  групи запасів поділяються на  підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо.  Класифікація 
запасів оформляється  розробкою   номенклатури-цінника, тобто систематизованим  переліком матеріалів, що використовується підприємством, у якому кожному  найменуванню, розміру і сорту присвоюється номенклатурний номер (шифр), а також вказуються одиниця виміру і ціна. У 
подальшому  номенклатурний  номер запасів вказується в усіх документах, якими оформляється їх рух, що запобігає випадкам пересортиці (тобто помилковому оприбуткуванню або списанню  замість одних матеріалів іншими), а також є обов'язковою умовою  при автоматизованій обробці 
інформації по обліку наявності, надходження і витрачання запасів. У цьому разі номенклатурний номер використовується як ознака (код), за яким можна  визначити номер синтетичного рахунка, субрахунка, групу, найменування 
запасу, його сорт і розмір.

         Оцінка  запасів. Важливе значення для  правильного обліку має також порядок оцінки запасів. Згідно з Положенням (стандартом) 9 придбані або вироблені запаси зараховуються  на   баланс  підприємства  за  первинною 
вартістю.

         Первинною  вартістю запасів, які прибрані за плату, є собівартість запасів, яка складається з таких фактичних витрат:

• суми, які сплачуються  згідно з договором постачальнику (продавцю),
• суми, які сплачуються  за інформаційні, посередницькі та інші послуги у зв'язку з пошуком та придбанням запасів;
• суми ввізного мита;
• суми  непрямих  податків у зв'язку з придбанням запасів, які не відшкодовуються підприємству; затрати по заготівлі, на навантажувально-розвантажувальні роботи, транспортування запасів до місця їх використання, включаючи  витрати по страхуванню і ризику транспортування запасів;
• інші витрати, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, у якому вони придатні для використання за призначенням. До  таких витрат, зокрема, належать прямі витрати підприємства на доробку і підвищення якісних характеристик запасів. 
    

         Первинною  вартістю запасів, виготовлених власними силами підприємства, є собівартість їх виробництва, яка визначається згідно з Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 16 «Витрати». Первинною   вартістю запасів, які внесені до статутного капіталу, визнається узгоджена 
засновниками  (учасниками) підприємства їх справедлива вартість.

         Первинною  вартістю запасів, отриманих підприємством безоплатно, визнається їх справедлива вартість.

         Якщо  балансова вартість переданих  запасів перевищує їх справедливу  вартість, то первинною вартістю  одержаних запасів є їх справедлива  вартість. Різниця між балансовою  і справедливою вартістю переданих запасів включається  до складу витрат  звітного періоду. Первинна вартість запасів, які придбані в обмін  (або частковий обмін) на неподібні запаси, дорівнює справедливій вартості переданих запасів, збільшених (зменшених) на суму грошових   коштів або їх  еквівалентів, яка була передана (одержана) в процесі обміну. 
   Не включаються  до первинної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, у якому вони були здійснені (установлені):

• понаднормативні  втрати і недостачі запасів;
• відсотки за користування позиками;
• витрати на збут;
• загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо  не пов'язані з придбанням   і доставкою запасів і приведенням їх до стану, придатного до використання за призначенням.

         Первинна  вартість запасів у бухгалтерському обліку не змінюється,  крім випадків,  передбачених  Положенням (стандартом) 9.

         Оцінка  вибуття запасів. У разі відпуску матеріалів у виробництво, продажу  або іншому вибутті згідно з Положенням  (стандартом) 9 оцінка їх здійснюється по одному з таких методів:

• ідентифікованій собівартості одиниці запасів;
• середньозваженій собівартості;
• собівартості перших за часом надходження  запасів (ФІФО);  собівартості  останніх за часом  надходження запасів (ЛІФО);
• нормативних затрат;
• ціни продажу.

         Для  всіх одиниць бухгалтерського  обліку запасів, які мають  однакове  призначення  і однакові умови  використання, застосовується тільки  один із зазначених методів.

         За ідентифікованою  собівартістю оцінюються  запаси, які  відпускаються, і  послуги, які  виконуються   для спеціальних замовлень і проектів, а також запаси, які не замінюють  один одного.                          

         Оцінка за середньозваженою собівартістю проводиться по кожній  одиниці запасів шляхом ділення сумарної вартості таких запасів на початок звітного місяця і вартості одержаних  у звітному місяці запасів на сумарну кількість запасів на   початок звітного місяця  й  одержаних   у звітному місяці запасів. 
         Оцінка запасів за методом ФІФО  базується на припущенні, що запаси використовуються у тій послідовності, у якій вони надійшли  на підприємство (відображені в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво  (продажу та  інше вибуття), оцінюються  за  собівартістю перших  за  часом  надходжень    запасів.

         Оцінка запасів по методу  ЛІФО  базується на припущенні, що запаси використовуються в послідовності, яка є протилежною   їх надходженню  на підприємство (зарахування в бухгалтерському обліку), тобто запаси, які першими відпускаються у виробництво (продажу та інше вибуття), оцінюються за собівартістю останніх за часом надходжень запасів. 
         Оцінка за нормативними затратами полягає у застосуванні норм витрат на одиницю  продукції (робіт, послуг), які встановлені підприємством з урахуванням нормальних рівнів використання запасів, праці, виробничих потужностей і діючих цін. Для забезпечення максимального наближення  нормативних затрат до фактичних  норми затрат і ціни повинні регулярно в нормативній базі перевірятися і переглядатися.

         Оцінка за цінами продажу  заснована на застосуванні підприємствами роздрібної торгівлі середнього процента торгової націнки  на товари. Цей  метод застосовується підприємствами, які мають значну і перемінну номенклатуру  товарів з  приблизно однаковим  рівнем  торгової націнки. Собівартість реалізованих товарів визначається як різниця між продажною  (роздрібною) вартістю реалізованих  товарів і сумою торгової націнки на  ці товари. Сума  торгової націнки на реалізовані товари визначається як добуток продажної  (роздрібної) вартості реалізованих товарів на середній процент торгової націнки. Середній процент торгової націнки визначається шляхом ділення залишку  торгових націнок на початок звітного місяця і торгових  націнок за звітний місяць на продажну  вартість одержаних у  звітному місяці товарів і залишок товарів на початок звітного місяця.

Облік надходження виробничих запасів

         Синтетичний облік наявності  і руху виробничих запасів  ведеться на  рахунку  20 «Виробничі  запаси» за субрахунками:

 
201 «Сировина  й матеріали»,

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»,

203 «Паливо»,

204 «Тара й тарні матеріали»,

205 «Будівельні матеріали».

206 «Матеріали, передані в переробку»,

207 «Запасні частини»,

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»,

209 «Інші матеріали».

         По  дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» та його субрахунків відображають  надходження  відповідних запасів на  підприємство та збільшення їх вартості в результаті дооцінки, по кредиту — витрати на виробництво, відпуск в  переробку, на сторону, а  також зменшення  вартості 
запасів внаслідок уцінки.

         Переважну  більшість виробничих  запасів підприємства придбають  у постачальників на підставі  укладених договорів  (контрактів, угод). На  відвантажені (відпущені) матеріальні цінності постачальник виписує рахунок-фактуру та інші розрахунково-платіжні документи (у яких вказуються  назва, номенклатурний номер, одиниця  виміру, кількість, сорт, ціна кожного виду матеріальних цінностей, що  відпускаються, ставка і сума ПДВ, загальна сума, що підлягає до оплати), а також податкову накладну. Податкова накладна надає право покупцеві, зареєстрованому як платник  ПДВ, на включення до податкового кредиту суми ПДВ,  сплачену постачальнику  при придбанні  матеріальних цінностей (робіт, послуг).

         На  субрахунку 201 «Сировина й  матеріали» ведеться облік наявності І руху сировини та основних матеріалів, які входять до складу продукції, що виготовляється, або є необхідними  компонентами при  її виготовленні, а також допоміжні  матеріали, які використовуються при виготовленні продукції або для господарських потреб (забудовники облік будівельних матеріалів ведуть на субрахунку 205 “Будівельні матеріали”).

         На субрахунку 202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби» ведуть облік наявності і руху купованих напівфабрикатів  і комплектуючих   виробів, придбаних підприємствами для виробництва продукції; конструкцій і деталей (металевих, дерев'яних, залізобетонних тощо), що використовуються підрядними  будівельними організаціями під час  виконання будівельно-монтажних  та ремонтних робіт; спеціальне обладнання, інструменти, пристрої тощо, які використовують науково-дослідні та конструкторські організації та ін.

         Вироби, придбані для додаткового комплектування готової  продукції, не включаються  до  її собівартості і обліковуються на рахунку 28 «Товари». Обладнання і пристрої загального призначення обліковуються на рахунках 10 «Основні засоби», II «Інші необоротні матеріальні активи» або 22 «Малоцінні  і швидкозношувані предмети».

         Субрахунок 203 «Паливо» призначений для обліку твердого  і. рідкого палива (нафтопродукти), що використовується для технологічних потреб виробництва, роботи автотранспорту, опалення приміщень тощо, а також оплачених талонів на нафтопродукти і газ.

         На  субрахунку 204 «Тара й  тарні матеріали» ведуть облік усіх видів тари, а також тарних матеріалів, які використовуються для виготовлення тари та її ремонту (за винятком матеріалів, які використовуються для додаткового 
обладнання  вагонів, суден, барж з метою  забезпечення збереження вантажу  при перевезенні, облік яких ведеться на субрахунку 201 «Сировина  й матеріали»). 
         На   субрахунку   205  «Будівельні матеріали»  підприємства-забудовники    ведуть    облік   будівельних матеріалів, конструкцій і деталей, а  також  обладнання,  що  потребує монтажу.

         Витрати  на придбання  обладнання,  що не потребує монтажу,  транспортних  засобів, вільно розміщених верстатів, будівельних машин і механізмів, сільськогосподарських  машин   та  інвентарю, виробничого  інвентарю  та інструментів  тощо   відображаються   на  рахунку   15 
«Капітальні інвестиції».

         Устаткування і будівельні матеріали, передані підрядній організації для виконання робіт, після підтвердження їх використання  списуються з кредиту цього субрахунка на дебет рахунка 15 «Капітальні інвестиції». 
         На  субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» підприємства  ведуть  облік  матеріалів, які передані підприємствам-переробникам для виготовлення продукції і включаються  до її собівартості. 
         На субрахунку 207 «Запасні частини» ведуть облік придбаних і виготовлених запасних частин, вузлів і деталей, призначених  для проведення  ремонту, заміни зношених частин обладнання і транспортних засобів, а також автомобільних шин,  обмінного фонду двигунів, вузлів і агрегатів, що  створюються  в ремонтних   підприємствах та підрозділах,

         Автомобільні шини,  що є на  колесах та в запасі при  автомобілі, які враховані в ціні автомобіля і включені в його інвентарну вартість, обліковуються в складі основних засобів. Аналітичний облік обмінного фонду  машин, вузлів та агрегатів ведеться за групами: придатні для експлуатації (нові та  відновлені); що підлягають  відновленню  (на складі); що знаходяться в ремонті.

         На  субрахунку 208 «Матеріали  сільськогосподарського призначення» ведуть  облік мінеральних  добрив;  отрутохімікатів для боротьби  зі шкідниками  сільськогосподарських рослин, біопрепаратів та медикаментів для тварин; кормів тварин (власного виробництва  і купованих); насіння і саджанців для посіву і висаджування.

         На  субрахунку  209 «Інші  матеріали»  ведуть облік відходів виробництва, непоправного браку, зношених шин, металобрухту та інших  матеріальних цінностей, оприбуткованих за ціною можливого використання  або реалізації.

         Приймання  матеріалів, що надійшли  на склад підприємства, здійснюється  на підставі накладної на відпуск  товарно-матеріальних цінностей (ф. № М-20) або оформляється прибутковим  ордером  (ф. №  М-4), якщо  під час приймання  виявлені розходження між фактичною  кількістю матеріальних цінностей, що надійшли, і кількістю, вказаною у накладній. При цьому  недостача (псування) матеріальних цінностей, виявлена при прийманні їх від залізниці (порту), оформляється комерційним   актом, а  при прийманні  їх на складі - приймальним актом. Ці акти є підставою для пред'явлення претензії винуватцю недостачі (або псування) матеріальних цінностей (транспортній організації) постачальнику - у разі недовантаження або неправильної упаковки (затарення), що послужило причиною псування цінностей при перевезенні). 
         Матеріали, доставлені автотранспортом, прибуткуються на підставі товарно-транспортних накладних (ф. № І-ТН, №  І-ТН  спирт). Приймання матеріалів від своїх цехів та інших  підрозділів (невикористані матеріали, відходи виробництва  (обрубки, обрізки, стружка тощо), непоправний брак, матеріальні цінності від списання основних засобів або  малоцінних і швидкозношуваних  предметів, зношені шини  та утильна гума тощо) здійснюється за накладною, яка  виписується  цехом-здавальником  або  Іншим   підрозділом.

         Синтетичний  облік придбаних  запасів на рахунку 20 «Виробничі  запаси» та  його субрахунках підприємства обліковують за фактичною собівартістю їх придбання (заготівлі), яка, як зазначалося раніше, включає: покупну вартість і транспортно-заготівельні витрати (витрати по транспортуванню, навантаженню,  розвантаженню, доставці до складів підприємства, включаючи націнки постачальницьких  і посередницьких організацій, вартість послуг товарних  бірж і брокерських контор, мито і митні збори тощо). Ця  собівартість виявляється, як правило, тільки наприкінці місяця - після відображення всіх заготівельних операцій і розподілу їх між окремими видами запасів. Документи  ж на оприбуткування і списання витрачених матеріалів, що  надходять  до  бухгалтерії, вимагають Їх систематичного опрацювання  і відображення в облікових регістрах, що неможливо  робити без попередньої оцінки матеріалів. Тому аналітичний облік запасів протягом місяця ведуть за прийнятими обліковими цінами: покупними (з відокремленим обліком транспортно-заготівельних витрат) або за розрахунково-плановою собівартістю (з відокремленим обліком  відхилення від фактичної собівартості).

         Наприкінці місяця вартість використаних  у виробництві запасів і списаних  за обліковими цінами, а також  вартість залишку запасів на  складах коригують до фактичної  собівартості (шляхом списання транспортно-заготівельних витрат або  відхилення планової собівартості запасів від фактичної). 
         Виходячи з вимог Закону України «Про податок на додану вартість» та інструкції з бухгалтерського обліку податку на додану вартість від 01.07.97 № 141 при оприбуткуванні  товарно-матеріальних цінностей, одержаних від 
постачальників, до оплати їх вартості, а також у разі їх одержання  за бартерним  контрактом, у бухгалтерському обліку роблять записи:

1. на покупну вартість запасів (без ПДВ):

Д-т рах. 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок), 22 «Малоцінні і швидкозношувані предмети» та ін.

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

2) на суму  податкового кредиту  по ПДВ,   на яку підприємство   набуло   право   зменшити   податкове зобов'язання:

Д-т рах. 641 «Розрахунки  за податками»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»;

3) на суму, перераховану постачальникам в оплату вартості за придбані запаси (включаючи ПДВ):

Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками)

К-т рах. 31 «Рахунки  в банках».

         Якщо  договором  передбачена попередня оплата  постачальникам виробничих запасів, що підлягають поставці, то в  бухгалтерському обліку підприємства роблять записи:

1. на суму,  перераховану  постачальнику  в  оплат) відпускної вартості виробничих  запасів, що  підлягають поставці (без ПДВ): 
      Д-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками): 
      К-т рах. 31 «Рахунки в банках»;
2. на суму оплаченого ПДВ:

         Д-т рах. 641 «Розрахунки за податками»

         К-т рах. ЗІ «Рахунки в банках»;

3.  одночасно на суму податкового  кредиту по ПДВ:

          Д-т  рах. 63 “Розрахунки з постачальниками і підрядчиками”

          К-т  рах. 644 «Податковий  кредит»;

4. на оприбуткування  одержаних  від постачальників попередньо оплачених  

      запасів за покупною вартістю:

      Д-т рах. 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) 22 «Малоцінні  І       

      швидкозношувані  предмети»  та ін.

       К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

5.   одночасно — на суму податкового кредиту по ПДВ;

Д-т рах. 644 «Податковий  кредит»

К-т рах. 63 «Розрахунки з постачальниками і підрядчиками»

         Запаси, які надійшли на підприємство без товаросупровідних документів постачальника (невідфактуровані поставки), приймаються на облік за приймальними актами (ф. № М-7) і оформляються записом  по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідні субрахунки) в кореспонденції і кредитом  рахунка 63 «Розрахунки  з постачальниками і підрядчиками». Після одержання від постачальника рахунків-фактур та інших товаросупровідних документів раніше зроблений запис (у цій же кореспонденції рахунків) сторнується і робиться звичайний запис на суму, яка значиться в одержаних документах. 
         Якщо   при  прийманні  вантажу  виявлена недостача матеріальних цінностей, то на дебет рахунка 20 «Виробничі  запаси»  прибуткують  тільки  фактично  одержані цінності; на вартість недостачі матеріалів, що виникла при 
перевезенні, на   підставі належно   оформлених   актів пред'являть претензію (передають до судового органу) винуватцю  (транспортній організації тощо) і в бухгалтерському  обліку відображають по дебету рахунка 374 «Розрахунки за претензіями» в кореспонденції з кредитом рахунка 63 «Розрахунки з постачальниками  і підрядчиками».

         У  разі обгрунтованої відмови від оплати розрахункове платіжних документів за матеріали, що надійшли на адресу підприємства (невідповідність якості, номенклатури, ціни умовам  договору тощо), такі цінності приймаються за актами на відповідальне зберігання і обліковуються на забалансовому  рахунку   02 «Активи   на  відповідальному зберіганні» (субрахунок  023 «Матеріальні  цінності  на відповідальному зберіганні») до вказівок постачальника про повернення, переадресування або реалізації на місці. 
         Транспортно-заготівельні витрати, пов'язані з придбанням (заготівлею) виробничих запасів (оплата залізничного тарифу, водного  фрахту, навантажувально-розвантажувальних робіт   тощо),  обліковуються на  аналітичному  рахунку «Транспортно-заготівельні витрати», який відкривається в складі рахунка 20 «Виробничі запаси». На суму транспортних та інших витрат, які підлягають оплаті постачальникам та іншим стороннім організаціям, у бухгалтерському обліку підприємства роблять запис по дебету рахунка 20 «Виробничі запаси», аналітичний рахунок «Транспортно-заготівельні витрати», і кредиту відповідних рахунків (63, 685 тощо). 
Таким чином  на дебеті синтетичного рахунка 20 «Виробничі запаси» (відповідний субрахунок) відображається покупна вартість запасів і транспортно-заготівельні витрати, що в сукупності становлять їх фактичну собівартість. 
         Облік  розрахунків з постачальниками і підрядчиками (транспортними та іншими сторонніми організаціями) за надані послуги по перевезенню вантажу здійснюється в журналі-ордері № 6, а при спрощеній формі обліку - у відомості ф. №  В-7 «Відомість обліку розрахунків з постачальниками» 
(яка за своїм змістом аналогічна журналу-ордеру № 6). 
         Оприбуткування   виробничих   запасів, одержаних   з інших джерел,  відображається записом по дебету рахунка 20 «Виробничі  запаси» (відповідний субрахунок) у кореспонденції з кредитом рахунків: 
         40 «Статутний  капітал» (на вартість запасів, внесених засновниками    (учасниками)  до   статутного  капіталу підприємства);

         719  «Інші  доходи  від операційної  діяльності» на вартість безоплатно одержаних запасів від інших юридичних  осіб, а також оприбуткованих раніше, не взятих на облік цінностей);

   742  «Доход  від реалізації необоротних активів» (на вартість придбаних запасів у результаті обміну на необоротні активи).

Облік витрат виробничих запасів у виробництві

         Основним  первинним документом  на відпуск матеріалів у виробництво  є  лімітно-забірні картки  (ф. № М-8  та №  М-9), в яких вказується ліміт видачі даному цеху (бригаді, дільниці) матеріалів відповідного номенклатурного номера (на декаду, півмісяця, місяць), а потім робиться запис про  фактичний  відпуск матеріалів з виведенням залишку  невикористаного ліміту, який підтверджується підписом завідуючого складом  (у лімітній картці одержувача) і одержувача (у лімітній картці складу). Наприкінці місяця лімітно-забірні картки подаються до бухгалтерії для обліку витрат  матеріалів.

         Відпуск матеріалів на господарські  та інші потреби, а також  при  понадлімітному  відпуску матеріалів (за дозволом керівника підприємства або уповноваженої ним особи здійснюється за вимогами  (ф. № М-ІО та №  М-ІІ). 
         Щомісяця  цехи та інші виробничі підрозділи складають Звіт про використання сировини, основних матеріалів і напівфабрикатів, у якому по кожному  номенклатурному  номеру  показуються: залишок на початок місяця, надходження за місяць, залишок на кінець місяця, фактичні витрати, витрати  за нормами, економія або перевитрата. Бухгалтерія складає Зведений звіт про використання матеріалів по груповій номенклатурі (в натуральних і грошовому вимірниках), на підставі якого роблять відповідні облікові записи на списання використаних  матеріалів.

         Підставою для списання використаних у виробнищта матеріалів служить Відомість розподілу витрат матеріалів і палива за рахунками і статтями витрат, яка складається за видатковими  документами (лімітно-забірними картками, вимогами, актами тощо). В ній зазначається, на який синтетичний рахунок, субрахунок, продукцію (замовлення, переділ) або на яку статтю треба віднести вартість витрачених запасів.

         За даними  цієї відомості витрачені  протягом місяця виробничі запаси  за обліковими цінами списують з кредиту рахунка 20 «Виробничі  запаси» (відповідний субрахунок) на дебет рахунків:

         23 «Виробництво» (на вартість виробничих запасів, використаних для виготовлення  продукції, виконання робіт, надання послуг);

         91 «Загальновиробничі  витрати», 92 «Адміністративні витрати» (на вартість запасів, використаних для загальновиробничих  і загальногосподарських потреб);

          93 «Витрати на збут» (на вартість запасів, використаних на потреби, пов'язані з реалізацією (збутом) продукції);

          949 «Інші витрати операційної діяльності» (на вартість запасів, використаних на утримання об'єктів житлово-комунального та  соціально-культурного призначення) та ін.

         Для того  щоб  до собівартості продукції (робіт, послуг) запаси були включені  за фактичною  собівартістю їх  придбання (заготівлі), наприкінці місяця  визначають і списують суму  відхилення від облікових цін, яка відноситься до витрачених у виробництві запасів. З цією метою визначають середній процент відхилення від облікових цін за формулою

 
           С%  = (В+В1)    • 100 : (Мз+ Мо),

де В - сума відхилення від облікових цін, що відноситься до залишку запасів на початок місяця; В - сума відхилення за звітний місяць; Мз - вартість залишку запасів за обліковими цінами на  початок місяця; Мо - вартість оприбуткованих за  обліковими цінами запасів, що надійшли від постачальників протягом місяця.