Визнання загальновиробничих витрат, їх склад та особливості обліку та розподілу

Міністерство  освіти і науки України

Державний вищий  навчальний заклад

«Київський  національний економічний університет  імені Вадима Гетьмана»

Реферат з дисципліни «Бухгалтерський облік» на тему:

«Визнання загальновиробничих витрат, їх склад та особливості обліку та розподілу»

                                                                         Виконала:

                                                                         Студентка ІII-ого курсу,

                                                                         13 групи,  МЕіМ

                                                                         Величко Катерина

Київ - 2012

Зміст

ВСТУП

1. Визнання, визначення  та класифікація витрат;
2. Синтетичний, аналітичний і первинний облік ЗВВ;
3. Способи розподілу загальновиробничих витрат на підприємствах;

ВИСНОВКИ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ВСТУП

Ринкове середовище України у всіх сферах діяльності цілком закономірно викликає необхідність реформування обліку.

В період існування  в Україні ринкової економіки значення витрат особливо важливе, а в тому числі і загальновиробничих витрат. В час, коли вартість послуг зростає, а ціни на продукцію залишаються низькими, саме через зниження витрат, а саме загальновиробничих витрат можливо підняти рівень рентабельності виробництва продукції.

Тому актуальність реферату полягає в тому, що лише знаючи особливості виникнення, обліку і розподілу загальновиробничих витрат, можна запропонувати методику їх зниження, що дозволить підприємствам виробляти ту ж продукцію, але за нижчими цінами. Це, в свою чергу, принесе виробникам більший прибуток і, що важливо, не зменшить попиту споживачів на продукцію.

Метою реферату є поглиблене вивчення методики побудови обліку загальновиробничих витрат та пошук шляхів його подальшого вдосконалення.

Для досягнення поставленої мети необхідно  виконати такі завдання:

• дослідити сукупність, класифікацію витрат;
• дослідити нормативно-правову базу обліку загальновиробничих витрат;
• розглянути способи розподілу загальновиробничих витрат на підприємствах різних галузей;
• дослідити документальне оформлення, синтетичний і аналітичний облік загальновиробничих витрат;

Предметом дослідження є методика та організація обліку загальновиробничих витрат.

1. ВИЗНАННЯ, ВИЗНАЧЕННЯ  ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ВИТРАТ

Будь-яке виробництво  завжди пов’язане з витратами, оскільки це — процес використання факторів виробництва, які втілюються у створеному продукті (товарі, послузі). Останній, як відомо, характеризується споживчою вартістю (корисністю) і трудомісткістю, тобто певною кількістю затрат уречевленої та живої праці. У підсумку вони і становлять вартість товару чи послуги. Частина їх вартості, яка втілює вартість уречевленої праці (засобів виробництва), існує ще до процесу виробництва. Вона лише переноситься на виготовлений товар у вигляді вартості матеріальних витрат. Жива праця людини створює чистий продукт — понад вартості перенесених на товар матеріальних витрат.

Політична економія трактує виробничі витрати як  грошовий вираз тих затрат підприємства (фірми), які показують, у що обходиться для нього створення відповідної продукції (товарів, послуг).

Методологічні засади формування у бухгалтерському  обліку інформації про витрати підприємства та її розкриття у фінансовій звітності визначає П(С)БО 16 «Витрати». У цьому нормативному документі витрати підприємства поділяються на витрати операційної, інвестиційної, фінансової діяльності та витрати на запобігання надзвичайним подіям і ліквідацію їхніх наслідків.

Визначення  витрат підприємства дається у П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності»  і П(С)БО 3 «Звіт про фінансові  результати». Згідно з цими П(С)БО: «Витрати — зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власниками)» [8, п. 3].

Витрати виробництва – це поточні витрати живої і уречевленої праці на виробництво продукції, виконання робіт та надання послуг. Витрати певного періоду визнаються одночасно з визнанням доходу, для отримання якого вони здійснені. Витрати, які  неможливо прямо пов'язати з доходом певного періоду, відображаються у складі витрат того звітного періоду, в якому вони були здійснені

Класифікація виробничих витрат — це розподіл витрат, що становлять собівартість продукції на економічно однорідні групи з метою планування, обліку і аналізу собівартості. Відповідно до П(С)БО 16 витрати класифікуються наступним чином ( рис 1.2)

Рис 1.2 Класифікація витрат згідно П(С)БО 16 «Витрати»

Загальновиробничі витрати - це непрямі витрати, пов'язані з організацією виробництва та керівництвом цехами, бригадами, відділеннями та іншими структурними підрозділами підприємства. Ці витрати під час виникнення не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта обліку. Загальновиробничі витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому повинні бути враховані при обчисленні собівартості кожного виду продукції.

Загальновиробничі витрати поділяються  на постійні і змінні.

До змінних загальновиробничих витрат належать витрати на обслуговування і управління виробництвом (цехів, дільниць), що змінюються прямо (або майже прямо) пропорційно до зміни обсягу діяльності. Змінні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду.

До постійних загальновиробничих витрат відносяться витрати на обслуговування і управління виробництвом, що залишаються незмінними (або майже незмінними) при зміні обсягу діяльності. Постійні загальновиробничі витрати розподіляються на кожен об'єкт витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо) при нормальній потужності.

Постійні загальновиробничі  витрати диференціюються на розподілені  та нерозподілені.

Розподілені постійні загальновиробничі витрати відносять на відповідні об'єкти обліку витрат, а нерозподілені постійні загальновиробничі витрати включаються безпосередньо до складу собівартості реалізованої продукції (робіт, послуг) у період їх виникненню. Загальна сума розподілених та нерозподілених постійних загальновиробничих витрат не може перевищувати їх фактичну величину.

2. СИНТЕТИЧНИЙ, АНАЛІТИЧНИЙ І ПЕРВИННИЙ ОБЛІК ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ

Відповідно  до ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність» №996, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідальність  за організацію бухгалтерського  обліку та забезпечення фіксування фактів усіх господарських операцій у первинних документах, збереження оброблених документів, регістрів і звітності протягом встановленого терміну, але не менше трьох років, несе власник (власники) або уповноважений орган (посадова особа), який здійснює керівництво підприємством відповідно до законодавства та установчих документів. Відповідальність за несвоєчасне складання первинних документів і регістрів бухгалтерського обліку та недостовірність відображених у них даних несуть особи, які склали та підписали ці документи

Первинні  документи складаються на бланках типових форм, затверджених наказами Державного комітету статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених наказами міністерств і відомств України. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи  підлягають обов'язковій перевірці працівниками бухгалтерської служби підприємства, за формою і змістом. Відповідальними працівниками бухгалтерії перевіряється наявність у первинному документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції діючому законодавству.

У первинних  документах не допускаються підчистки  і необґрунтовані виправлення. Помилки в первинних документах, що створені ручним способом, виправляються коректурним способом: неправильний текст або цифри закреслюються і над закресленим надписується правильний текст або цифри. Закреслення здійснюється однією рискою так, щоб можна було прочитати відомості.

Для обліку загальновиробничих витрат Планом рахунків передбачено синтетичний рахунок 91 «Загальновиробничі витрати». Рахунок 91 — активний, витратний, збірно-розподільчий, призначений для обліку господарських процесів. На цьому рахунку ведеться облік виробничих накладних витрат на організацію виробництва та управління цехами, дільницями, відділеннями, бригадами та іншими підрозділами основного й допоміжного виробництва, а також витрати на утримання та експлуатацію машин і устаткування. Цей рахунок не застосовується підприємствами торгівлі.

За дебетом  рахунка 91 «Загальновиробничі витрати» відображають суму визнаних витрат, за кредитом — щомісячне, з відповідним розподілом, списання на рахунки 23 «Виробництво» та 90 «Собівартість реалізації».

Аналітичний облік ведеться за місцями виникнення, центрами відповідальності та статтями витрат. 

Згідно  із законодавством підприємство може самостійно відкривати субрахунки до рахунку 91. Також згідно з П(С)БО 16 «Витрати» перелік і склад змінних і постійних загальновиробничих витрат установлюється підприємством.

До рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» підприємства відкривають певний перелік субрахунків.

Наприклад, в сільськогосподарських підприємствах до рахунку 91 «Загальновиробничі витрати» відкривають такі субрахунки:

• 911 «Загальновиробничі витрати рослинництва»;
• 912 «Загальновиробничі витрати тваринництва»;
• 913 «Загальновиробничі витрати промислових виробництв»;
• 914 «Загальновиробничі витрати інших виробництв»;
• 915 «Фіксований сільськогосподарський податок»;
• 916 «Орендна плата за земельні паї»

Згідно П(С)БО 16 «Витрати», пункту 15 загальновиробничі витрати  обліковуються за такими статтями:

1. Витрати на управління виробництвом (оплата праці апарату управління цехами, дільницями тощо; відрахування на соціальні заходи й медичне страхування апарату управління цехами, дільницями; витрати на оплату службових відряджень персоналу цехів, дільниць тощо).

2. Амортизація основних засобів загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення.

3. Амортизація нематеріальних активів  загальновиробничого (цехового, дільничого, лінійного) призначення. 

4. Витрати на утримання, експлуатацію  та ремонт, страхування, операційну оренду основних засобів, інших необоротних активів загальновиробничого призначення.

5. Витрати на вдосконалення  технології й організації виробництва  (оплата праці та відрахування  на соціальні заходи працівників,  зайнятих удосконаленням технології й організації виробництва, поліпшенням якості продукції, підвищенням її надійності, довговічності, інших експлуатаційних характеристик у виробничому процесі; витрати матеріалів, купівельних комплектуючих виробів і напівфабрикатів, оплата послуг сторонніх організацій тощо).

6. Витрати на опалення, освітлення, водопостачання, водовідведення  та інше утримання виробничих  приміщень. 

7. Витрати на обслуговування  виробничого процесу (оплата праці  загальновиробничого персоналу;  відрахування на соціальні заходи, медичне страхування робітників та апарату управління виробництвом; витрати на здійснення технологічного контролю за виробничими процесами та якістю продукції, робіт, послуг).

8. Витрати на охорону  праці, техніку безпеки і охорону  навколишнього природного середовища.

9. Інші витрати

Кореспонденцію  рахунків з обліку загальновиробничих витрат надано в табл. 2.1 [19, с. 294-295]

Кореспонденція рахунків з обліку загальновиробничих витрат на підприємствах

3. СПОСОБИ РОЗПОДІЛУ ЗАГАЛЬНОВИРОБНИЧИХ ВИТРАТ НА ПІДПРИЄМСТВАХ

Постійного удосконалення форм і методів обліку витрат виробництва вимагає безперервний ріст технічного прогресу . Тому велика роль належить обліку і вибору економічно обґрунтованого методу розподілу витрат по обслуговуванню і управлінню виробництвом, тобто загальновиробничих і загальногосподарських витрат.

Одним із важливих методологічних питань в області калькуляційних розрахунків є розподіл накладних витрат між різними видами виробництва, видами продукції.

Загальна сума загальновиробничих витрат (змінних  і постійних), що віднесена на собівартість виробництва продукції, розподіляється між окремими об'єктами обліку. Розподіл витрат - це включення загальновиробничих витрат у собівартість продукції, якщо їх прямо на продукцію віднести неможливо. Метою розподілу витрат є їх віднесення на продукцію і визначення максимально точної собівартості продукції.

Підприємства можуть самостійно встановлювати статті витрат. Існують наступні статті витрат для витрат загальновиробничого характеру: витрати на основну й додаткову заробітну плату з відрахуванням на соціальні заходи; витрати на охорону праці та техніку безпеки; витрати на переїзд і переміщення; витрати на транспортне обслуговування робіт; витрати на використання малоцінних і швидкозношуваних предметів загальновиробничого призначення; витрати на утримання і експлуатацію основних засобів загальновиробничого призначення; амортизація основних засобів і необоротних активів загальновиробничого призначення; сума сплачених орендарем платежів за використання в оперативному лізингу основних засобів, інших необоротних матеріальних активів і нематеріальних активів загальновиробничого призначення; інші витрати.

Розподіл  витрат потрібно здійснювати у такій  послідовності:

• вибрати об'єкти, на які потрібно розподілити загальновиробничі витрати. Об'єктом витрат можуть бути продукція, роботи, послуги, переділи, контракти, витрати, які підлягають розподілу, або центри контролю витрат: відділи, цехи, ланки, бригади й інші відокремлені підрозділи, інші об'єкти.
• по кожному об'єкту згрупувати витрати за статтями, елементами, кореспондуючими рахунками або іншими ознаками;
• вибрати базу для розподілу загальновиробничих витрат, яка встановлюється у кожному випадку окремо, і яка найкращим чином зможе забезпечити віднесення витрат на відповідні об'єкти. Встановити коефіцієнт (ставку) для розподілу загальновиробничих витрат розподілити загальновиробничі витрати.

Загальновиробничі  витрати  розподіляються  на кожен  об'єкт  витрат з використанням бази розподілу (годин праці, заробітної плати, обсягу діяльності, прямих витрат тощо), виходячи з фактичної потужності звітного періоду. Кожному підприємству слід вибрати за базу розподілу таку характеристику виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на зміну величини загальновиробничих витрат. Вибір невідповідної характеристики буде означати, що суми загальновиробничих витрат, які відносяться на окремі вироби (роботи, послуги), неточно відобразять фактично понесені витрати.

База розподілу - це така характеристика виробничого процесу, зміна якої найбільшою мірою впливає на зміну величини загальновиробничих витрат. При виборі бази розподілу необхідно звернути увагу на те, щоб між зміною загальновиробничих витрат і зміною бази розподілу існувала пропорційна або майже пропорційна залежність.

Загальновиробничі витрати списуються на основі Відомості розподілу загальновиробничих витрат, яка складається працівниками бухгалтерії підприємства.

Якщо підприємство (підрозділ  окремого підприємства) виготовляє один вид продукції, то витрати виробництва  є прямими і їх прямо відносять  на собівартість продукції.

На підприємствах, які виготовляють різні вироби, необхідним є визначення бази розподілу загальновиробничих витрат.

Розподіл загальновиробничих витрат здійснюється за звітний період на основі фактичних даних. Проте, на підприємствах з метою визначення собівартості продукції протягом періоду для ефективного управління, необхідна інформація про суму загальновиробничих витрат за певний проміжок часу. Якщо обліковий або технологічний період не закінчився і фактичні загальновиробничі витрати не підраховані, то необхідно застосувати нормативні (планові) непрямі витрати, які визначаються на основі нормативних ставок. їх вираховують як відношення фактичних загальновиробничих витрат минулого року і бази розподілу.

Враховуючи  особливості відповідних виробництв застосовуються, як правило, наступні бази розподілу загальновиробничих витрат:

1. сума прямих витрат на виробництво продукції (вартість прямих витрат матеріалів) - якщо загальновиробничі витрати прямо пов'язані з величиною і кількістю матеріалів, з якими здійснюють певні технологічні операції;
2. сума заробітної плати робітників (прямі витрати на оплату праці), якщо загальновиробничі витрати прямо пов'язані з величиною прямих витрат на оплату праці і використовується тільки на підприємствах з однаковим рівнем механізації і автоматизації виробництва;
3. обсяг відпрацьованого робітниками часу: люд.-години - якщо немає значної різниці між величиною заробітної плати працівників; машино-години - якщо наявні значні капітальні вкладення і загальновиробничі витрати тісно пов'язані з використанням обладнання або вартість обслуговування обладнання тощо);
4. обсяг діяльності - кількість (маса) виготовленої продукції .

ВИСНОВКИ

Отже, проаналізувавши  особливості обліку загальновиробничих витрат, я зробила такі висновки:

1. Загальновиробничі витрати - це непрямі витрати, пов'язані з організацією виробництва та керівництвом цехами, бригадами, відділеннями та іншими структурними підрозділами підприємства. Ці витрати під час виникнення не можуть бути віднесені безпосередньо до конкретного об'єкта обліку. Загальновиробничі витрати пов'язані з виробництвом кількох видів продукції, а тому повинні бути враховані при обчисленні собівартості кожного виду продукції;
2. Для обліку загальновиробничих витрат на підприємствах загальним Планом рахунків передбачено синтетичний рахунок 91 «Загальновиробничі витрати»;
3. Способи розподілу загальновиробничих витрат, враховуючи галузеві особливості на підприємствах різних галузей відрізняються. Це пов'язано з тим,що на них пропонуються використовувати різні бази розподілу ЗВВ;

  4) Організація бухгалтерського обліку на підприємстві починається з розробки облікової політики. Ретельно продумана облікова політика впливає на ефективність фінансово-господарської діяльності підприємства. В результаті аналізу останніх досліджень було встановлено, що питанню стосовно відображення інформації про загальновиробничі витрати в наказі про облікову політику підприємства приділялась увага загального характеру, тобто варіанти відображення, що передбаченні П(С)БО 16 «Витрати». При цьому не враховувались особливості кожного виду діяльності, що розглянуті в рекомендаціях галузевих міністерств щодо відображення загальновиробничих витрат.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999р. №996-XIV.
2. Інструкція про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов'язань і господарських операцій підприємств і організацій, затверджена Наказом Міністерства фінансів України від ЗО листопада 1999р. №291 (зі змінами та доповненнями).
3. Методичні рекомендації по застосуванню регістрів бухгалтерського обліку малими підприємствами, затверджені наказом Міністерства фінансів України від 25 червня 2003 р. N 422 .
4. Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 16 «Витрати»., затверджене Наказом Міністерства фінансів України від 31 грудня 1999 року №318 (зі змінами та доповненнями).
5. Атамас П.И. Управлінський облік: Навчальний посібник; Міністерство освіти і науки України, Дніпропетровський університет економіки і права. - 2-ге вид. - К.: Центр учбової літератури, 2009. - 440с.
6. Бабіч В.В., Сагова С.В. Фінансовий облік (облік активів): Навчальний посібник - К.: КНЕУ, 2006. - 282с.
7. Вовченко Т. Загальновиробничі витрати - враховуємо та розподіляємо // Дебет-Кредит, №30, 2005. - с.33-38.
8. Загальновиробничі витрати: принципи розподілу/Т.Войтенко//Податки та бухгалтерський облік.–2009.–26 жовтня (№86).– С. 30–37.
9. Герасим П.М.,   Журавель Г.П., Хомин П. Я.  Курс фінансового обліку: Навч. посіб.–К.: Знання, 2007.– 566 с.
10. Лишиленко О.В.  Фінансовий облік:Підручник.–2-ге вид.,перероб. і доп. – Київ: Видавництво «Центр навчальної літератури», 2008.–556 с.
11. Гавриловська Л.М., Головко Т.В., Ларіонова А.С. Фінанслвий облік-2: Навч.-метод. посіб. для сам ост. вивч. дисципліни. –Вид 2-ге, без  змін. – К.: КНЕУ, 2009. –280 с.
12. Фінансовий облік –2 (Облік зобов’язань, капіталу. Звітність): навч. посіб./ В.В.Бабіч. – К.:КНЕУ, 2010. – 433  с.