Власний капітал: поняття, економічна сутність та класифікація

МІНІСТЕРСТВО АГРАРНОЇ ПОЛІТИКИ ТА ПРОДОВОЛЬСТВА УКРАЇНИ

ВІННИЦЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ АГРАРНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Економічний факультет

Кафедра організації обліку та звітності

 

 

 

 

 

Реферат

з дисципліни «Бухгалтерський облік»

на тему: «Власний капітал: поняття, економічна сутність

та класифікація»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

   

Виконала: студентка групи 31-МЕК

Ляшук К.В.

Перевірив: Томчук В. В.

 

 

ВІННИЦЯ 2014

ЗМІСТ

 

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ, ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ, КЛАСИФІКАЦІЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

РОЗДІЛ 2. СИНТЕТИЧНИЙ ТА АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

ВИСНОВКИ

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

Поняття “капітал” асоціюється з поняттям “власність”. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і являє собою вартість майна підприємства.

Майно підприємства складається з різноманітних матеріальних, нематеріальних та фінансових ресурсів – носив прав власності окремих суб’єктів, а також частки інвестованих коштів. Власний капітал є гарантією організації бізнесу. На етапі, коли підприємство (наприклад, акціонерне товариство) ще не має зовнішньої заборгованості, розмір активів (майна) дорівнює розміру власного капіталу. Здійснюючи підприємницьку діяльність, акціонерне підприємство неминуче використовує залучені кошти, тобто утворює борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства, тому розмір активів визначається як сума власного капіталу і боргових зобов’язань.

Власний капітал – це частина в активах підприємства, що залишається після вирахування його зобов’язань.

Закон України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" визначає правові принципи регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності та поширюється на всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правових форм і форм власності, а також на представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які зобов’язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність відповідно до чинного законодавства.

Державне регулювання бухгалтерського обліку та фінансової звітності в Україні здійснюється з метою:

• створення єдиних правил ведення бухгалтерською обліку та складання фінансової звітності, які є обов’язковими для всіх підприємств, гарантують і захищають інтереси користувачів;
• удосконалення бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Актуальність теми реферату полягає в тому, що запровадження в економічне життя України ринкових відносин, провокує до розвитку окремих фірм не державного характеру, що в свою чергу вимагає грамотної політики в галузях управління цими фірмами, це стосується і обліку результатів діяльності підприємств. Так як попередня вітчизняна наука розглядала вищезазначені проблеми з точки зору планової економіки, то й відповідно управлінські питання розглядались під призмою класового підходу, а, отже, створення нового підходу - актуалізація та модернізація управлінських питань стоять відкритими.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ПОНЯТТЯ, ЕКОНОМІЧНА СУТНІСТЬ ТА КЛАСИФІКАЦІЯ ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Термін "капітал" походить від лат. Capitals - головний. У повсякденному житті під капіталом розуміють: у вузькому розумінні - суму заощаджень, достатню для ведення підприємницької діяльності, а в широкому розумінні - все те, що має певну цінність.

З точки тору політекономії капітал є вартістю, яка має властивість само зростати, приносячи так звану додаткову вартість.

Представники класичної політичної економії (А. Сміт, Д. Рікардо, Ж.Б. Сей та інші) визначали капітал сукупністю матеріальних благ, що задовольняють людські потреби в зростанні вартості. Тобто, капітал ототожнювався із засобами виробництва. Подібні уявлення характерні також для неокласиків (А, Маршала та інших), а також деяких сучасних економістів (П. Самуельсона, С Фішера та інших).

Марксистська економічна теорія трактувала капітал як сукупність певних виробничих відносин людей, властивих для системи найманої праці, тобто відносин з приводу привласнення власниками засобів виробництва результату неоплаченої праці найманих робітників (так званої додаткової вартості). У цьому трактуванні капітал - це носій відносин з експлуатації найманої праці капіталістами.

Сучасний монетаризм (М. Фрідмен та інші) ототожнює капітал з грошима або їх замінниками - кредитними грошима, які у своєму русі (обороті) приносять дохід, тобто, з цієї точки зору, капітал — це багатство, яке існує в формі грошей.

Нарешті, прихильники маржиналізму (представники австрійської економічної школи та їх сучасні послідовники) вважають, що капітал - це все, що приносить дохід як результат різної оцінки окремими економічними суб"єктами існуючих і майбутніх економічних благ. Підсумовуючи все вище сказане, можна дати узагальнене визначення капіталу. Капітал - це вартість, яка в своєму русі зростає, приносячи дохід, тобто це - само зростаюча вартість.

Капітал, який приносить процент, - це капітал власність, тобто гроші, які продаються на особливому ринку, - ринку капіталів. Позичені гроші, тобто гроші, надані в кредит функціонуючим підприємцям, - це капітал функція. Якщо капітал власність приносить дохід в формі відсотка, то капітал функція - у формі підприємницького доходу, тобто частини прибутку на позичений капітал, яка залишається після сплати відсотків. Отже, підприємство для забезпечення господарської діяльності повинно володіти певним розміром капіталу. Враховуючи принцип єдиного грошового вимірника, капітал у бухгалтерському обліку є сукупністю майнових засобів, призначених для господарських цілей, виражених в грошовій одиниці, тобто сума активу або рівна їй сума пасиву.

Капіталу притаманні наступні характеристики:

1) він є основним фактором  виробництва;

2) характеризує фінансові  ресурси підприємства, що приносять  прибуток;

3) є головним джерелом  формування добробуту власників;

4) є головним показником  ринкової вартості підприємства;

5) його динаміка є важливим  барометром рівня ефективності  господарської діяльності підприємства.

Виходячи з наведених вище класифікацій, можна виділити такі складові власного капіталу:

• Статутний капітал;
• Капітал у дооцінках;
• Додатковий капітал;
• Резервний капітал;
• Вилучений капітал;
• Неоплачений капітал;
• Нерозподілений прибуток (непокритий збиток).

Власний капітал - це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності та використовуються ним для формування його активів. Кожне підприємство для здійснення господарської діяльності повинно мати економічні ресурси, які називають активами підприємства. Якщо активи підприємства формуються тільки за рахунок власних коштів (власного капіталу), то має місце наступне балансове рівняння:

Активи = Власний капітал (1)

Активи підприємства можуть поповнюватись за рахунок коштів інших підприємств і фізичних осіб. В цьому випадку підприємство матиме заборгованість (зобов’язання). З урахуванням заборгованості наведене вище рівняння набуває вигляду:

Активи = Власний капітал + Зобов’язання (2)

У західній економічній літературі кредиторську заборгованість називають пасивом. В Україні пасив складається з власного капіталу і кредиторської заборгованості В усіх випадках власний капітал є складовою частиною загальних джерел підприємства або частиною його активів.

Перетворюючи рівняння (2), можна визначити власний капітал наступним чином:

Власний капітал = Активи – Зобов’язання (3)

У формулі (3) величина власного капіталу визначається як різниця між вартістю активів і зобов’язаннями до сплати.

Власний капітал відображає величину вартості засобів, які належать власникам підприємства. Капітал власника відображає розмір участі власників (засновників, учасників, акціонерів) підприємства у фінансуванні його активів. На величину власного капіталу впливають:

• інвестиції, які збільшують активи за рахунок додаткових коштів власника підприємства;
• вилучення коштів власниками підприємства, що зменшує активи підприємства;
• доходи, які призводять до зростання власного капіталу;
• витрати, які зменшують величину власного капіталу.

Класифікація власного капіталу

Власний капітал для цілей бухгалтерського обліку класифікують за формою та рівнем відповідальності (рис. 1).

Рис. 1. Класифікація власного капіталу

Статутний капітал — це сума грошових вкладів (саме вкладів!), що їх власник надає в повне господарське відання (володіння, користування, розпорядження) підприємству, яке він створює, або вартість відповідного майна. Статутний капітал підприємства (господарського товариства) створюється за рахунок вкладів (внесків) засновника або учасників та засновників. Вкладами можуть бути гроші, будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права (зокрема на інтелектуальну власність). Вклад, оцінений у гривнях, становить частку засновника у статутному капіталі.

Рис. 2. Структура власного капіталу

 

Бухгалтерський облік статутного капіталу починається з дня реєстрації підприємства (тобто статуту) в державному реєстрі та припиняється (закінчується) днем вибуття підприємства з державного реєстру внаслідок припинення діяльності, банкрутства, припинення строку дії тощо. Бухгалтерський облік статутного капіталу здійснюється на субрахунку 401 «Статутний капітал», який призначений для обліку даних та узагальнення інформації про стан і рух статутного капіталу підприємства. Сальдо цього рахунка має відповідати розміру статутного капіталу, який зафіксований в установчих документах підприємства та зареєстрований у державному реєстрі. Записи за згаданим рахунком виконуються лише в разі збільшення або зменшення статутного капіталу, що відбувається в установленому чинним законодавством порядку, але тільки після внесення відповідних змін до установчих документів, тобто перереєстрації статутного капіталу.

Зареєстрований (пайовий) капітал утворюється за рахунок пайових внесків спілок, кооперативних підприємств і організацій. Члени кооперативу чи спілки - це фізичні та юридичні особи, котрі формують юридичну особу - підприємство. Пайовий капітал формується у споживчій кооперації, колективних сільськогосподарських підприємствах, житлово-будівельних кооперативах, кредитних спілках, виробничих кооперативах промисловості, будівництва та інших сферах господарської діяльності.

Розмір пайового капіталу визначається загальними зборами пайовиків. Пайовий капітал, на відміну від статутного, може утворюватися безпосередньо за рахунок майна членів кооперативу, а також використовуватися на передбачувані статутом цілі.

Додатковий капітал обліковується на рахунку 42 «Додатковий капітал», утворення якого спеціально не регламентується. Він є абстрактним поняттям, яке виражає відхилення від статутного капіталу з різних причин:

> емісійний доход;

> додатково вкладений  засновниками капітал;

> дооцінка активів;

> безплатно отримані  основні засоби, необоротні й  нематеріальні

Оскільки статутний капітал є величиною фіксованою у статуті а окремі господарські операції вимагають зміни статутного капіталу, то такі зміни обліковуються на регулюючому рахунку 42 «Додатковий капітал». На цьому рахунку відображається різниця між номінальною вартістю випущених акцій, що відповідай розміру статутного капіталу, та їх ринковою вартістю (може бути нижчою або вищою від номінальної); суми дооцінки або уцінки активів і вартості необоротних активів, безоплатного отримання активів від юридичних чи фізичних осіб та інші операції.

Резервний капітал не реєструється підприємством і може утворюватися за рахунок фінансового результату підприємства і додаткового капіталу. Призначення резервного капіталу полягає в тому, щоби створити певний фінансовий резерв для погашення можливих збитків у майбутньому або використання на покриття непередбачених витрат та сплати боргів при ліквідації підприємства. Для обліку резервного капіталу призначений рахунок 43 «Резервний капітал», у дебет якого записується використання, а в кредит - створення резерву. Розмір резервного капіталу визначається установчими документами, але в акціонерних товариствах він не повинен бути меншим 25% від статутного капіталу, а щорічні відрахування мають становити не менше 5% річного прибутку. Політика щодо створення резервного капіталу розробляється з урахуванням ризику роботи на конкретному ринку, рівня конкуренції, перспектив подальшого росту, характеру продукції, можливостей її збуту та інших факторів. Якщо резервний капітал дорівнює статутному, або навіть перевищує його, то підприємство зможе маневрувати ним, а саме - покривати збитки, сплачувати борги при оголошенні його банкрутом. При недостатньому резервному капіталі справи підприємства можуть бути безнадійними. З іншого боку, створення резервного капіталу вимагає вилучення частини прибутку чи додаткового капіталу з обороту на тривалий період, а це означає з точки зору колективу підприємства недоотримання доходів через зменшення оплати праці, дивідендів на акції та інших виплат за рахунок прибутку. Отже, необхідно вибрати оптимальний варіант для створення резервного капіталу.

Синтетичний облік резервного капіталу (кредит рахунка 43) ведеться в журналі 7, аналітичний облік - в оборотній відомості довільної форми за видами та напрямами його використання. Не зважаючи на те, що статутний капітал є величиною, яка повинна бути незмінною і дорівнювати сумі, зафіксованій у статуті, на практиці досить часто бувають випадки, коли частина капіталу вилучається (викуповуються в акціонерів раніше реалізовані акції з метою їх перепродажу або анулювання, повертаються вклади засновникам, які вибувають з акціонерного товариства, повертаються паї тощо).

У зв’язку з тим, що безпосередньо не можна зменшувати розміру статутного капіталу, у цих випадках використовується регулюючий рахунок 45 «Вилучений капітал» із субрахунками:

451 «Вилучені акції»;

452 «Вилучені вклади і  паї»;

453 «Інший вилучений капітал».

Викуп акцій та повернення вкладів, паїв чи інших внесків засновникам, які вибули, погашається за рахунок раніше внесеного ними статутного капіталу. Погашення здійснюється грошима, цінними паперами, майном на суму, що зафіксована у боргових зобов’язаннях. Повернення паїв і вкладів може здійснюватися у грошовій формі, погашенням векселями, облігаціями чи поверненням часток капіталу, які були внесені у вигляді позик.

Неоплачений капітал характеризує заборгованість акціонерів за їх вкладами і паями у статутному капіталі. Для обліку такої заборгованості використовується рахунок 46 «Неоплачений капітал». У дебеті рахунка 46 відображається заборгованість засновників господарського товариства та акціонерів за внесками і вкладами, а в кредиті - погашення заборгованості у статутному капіталі. Синтетичний облік вилученого і неоплаченого капіталу ведеться в журналі 7 (за кредитом рахунків 45 і 46), аналітичний облік — у відомості чи книгах обліку довільної форми з відображенням сальдо на початок місяця, дебетового і кредитового обороту і сальдо на кінець місяця.

Облік вилученого капіталу ведеться за видами акцій, вкладів і паїв та особами (юридичними і фізичними). Неоплачений капітал обліковується за видами розміщених акцій, за кожним акціонером і засновником.

Метою всієї господарської діяльності господарюючих суб’єктів є одержання прибутків, суми яких, після погашення всіх зобов’язань, є власністю підприємства. Тобто, саме це і є власним капіталом, хоча він не зареєстрований в установчих документах. В бухгалтерському обліку прибуток (збиток) формується поступово протягом фінансово-господарського року від усіх видів діяльності шляхом визначення фінансового результату від: реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), тобто діяльності, яка є метою створення даного підприємства; інших операційних доходів (витрат); інших фінансових доходів (витрат); інших доходів (витрат); надзвичайних доходів (витрат).

Фінансовий результат визначають за допомогою рахунку 79 "Фінансові результати", після чого чистий прибуток списують за кредитом рахунку 441 "Прибуток нерозподілений", а збиток - за дебетом рахунку 442 "Непокриті збитки".

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 2

СИНТЕТИЧНИЙ ТА АНАЛІТИЧНИЙ ОБЛІК ВЛАСНОГО КАПІТАЛУ

Для відображення формування, змін і використання власного капіталу та забезпечень зобов’язань призначені наступні балансові та позабалансові рахунки.

Позабалансові рахунки:

· 05 «Гарантії та забезпечення надані»;

· 06 «Гарантії та забезпечення отримані».

Балансові рахунки:

· 40 «Зареєстрований(пайовий) капітал»

· 41 «Капітал у дооцінках»

· 42 «Додатковий капітал»

- 421 «Емісійний дохід»

- 422 «Інший вкладений капітал»

- 423 «Дооцінка активів»

- 424 «Безоплатно одержані  необоротні активи»

- 425 «Інший додатковий  капітал»

· 43 «Резервний капітал»

· 44 «Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)»

- 441 «Прибуток нерозподілений»

- 442 «Непокриті збитки»

- 443 «Прибуток, використаний  у звітному періоді»

· 45 «Вилучений капітал»

- 451 «Вилучені акції»

- 452 «Вилучені вклади і  паї»

- 453 «Інший вилучений капітал»

· 46 «Неоплачений капітал»

· 47 «Забезпечення майбутніх витрат і платежів»

- 471 «Забезпечення виплат  відпусток»

- 472 «Додаткове пенсійне  забезпечення»

- 473 «Забезпечення гарантійних  зобов’язань»

- 474 «Забезпечення інших  витрат і платежів»

· 48 «Цільове фінансування і цільові надходження»

· 49 «Страхові резерви»

- 491 «Технічні резерви»

- 492 «Резерви із страхування  життя»

- 493 «Частка перестраховиків  у технічних резервах»

- 494 «Частка перестраховиків  у резервах із страхування  життя»

- 495 «Результат зміни технічних  резервів»

- 496 «Результат зміни резервів  із страхування життя»

Рахунки 401 "Статутний капітал", 41 "Капітал у дооцінках", 45 "Вилучений капітал" і 46 "Неоплачений капітал" використовують для формування стартового капіталу підприємства. Залежно від організаційної форми підприємства стартовим капіталом може виступати статутний або пайовий капітал. Рахунки 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", і 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)" призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є статутним капіталом. Цей капітал належить власникам і спрямовується на задоволення потреб господарюючого суб’єкта, проте він не закріплений по частках за кожним з учасників.

Основні бухгалтерські проводки обліку рахунків 4 класу:

1. Відображено борг засновників  по внескам до статутного капіталу: Д-т 46 К-т 40

2. Оголошено розмір статутного  капіталу: Д-т 46 К-т 40

3. Зроблені внески засновників  оборотними та необоротними активами: Д-т 31, 30, 11, 10, 14… К-т 46

4. Викуп акцій Д-т 45 К-т 30, 31

5. Повернення паїв Д-т 45 К-т 30, 31….

6. Вилучення вкладів і  паїв із статутного капіталу  Д-т 46 К-т 45

7. Перепродаж вилучених  акцій Д-т 30 К-т 45

8. Зроблені додаткові  внески засновників, або іншими  юридичними чи фізичними особами  Д-т 10, 20, 30, 31… К-т 42

9. Повернення коштів, які  були отримані раніше Д-т 42 К-т 30 ,31

10. Створено резервний  капітал:

- за рахунок прибутку  Д-т 44 К-т 43

- за рахунок додаткового  капіталу Д-т 42 К-т 43

11. Використано резервний  капітал на поповнення статутного  капіталу Д-т 43 К-т 40

12. Списано резервний капітал  на погашення збитків Д-т 43 К-т 442

13. Нараховані девіденти за рахунок коштів резервного капіталу Д-т 43 К-т 67

14. Збільшення статутного  капіталу з перереєстрації статуту  Д-т 44 К-т 40

15. Відрахування у пайовий  капітал за рішенням зборів  Д-т 44 К-т 41

16. Покриття збитків поточного  руху Д-т 441 К-т 442

17. Нарахування девідентів Д-т 44 К-т 67

Для обліку гарантій та забезпечень наданих та отриманих використовують позабалансові рахунки 05 «Гарантії та забезпечення надані», 06 «Гарантії та забезпечення отримані». Отже, для обліку власного капіталу та забезпечень зобов’язань призначені як балансові, так і позабалансові рахунки. Для узагальнення інформації про власний капітал та забезпечення зобов’язань призначено рахунки класу 4.

 Складність управління власним капіталом полягає в тому, що в процесі поточної діяльності відбуваються безперервні зміни, пов’язані зі збільшенням або зменшенням як його загальної величини, так і окремих його складових. Для управління власним капіталом необхідна облікова інформація про засновників, їх частку у статутному капіталі, розмір прибутку та напрями його використання, ступінь незалежності підприємства від залучених джерел фінансування.

У регістрах при журнальній формі ведення бухгалтерського обліку операції з обліку власного капіталу, забезпечень, цільового фінансування і цільових надходжень, а також страхових резервів відображаються в Журналі 7. У Журналі 7 відображаються операції про зміну в складі власного капіталу підприємства, про нарахування та витрачання забезпечень майбутніх витрат і платежів та коштів цільового призначення. Відомості 7.1, 7.2, 7.3 забезпечують накопичення аналітичних даних щодо додаткового капіталу, використання прибутку, забезпечень майбутніх витрат і платежів за період з початку поточного року.

Записи до Журналу 7 здійснюються на підставі підсумків відомостей аналітичного обліку або (при невеликій кількості операцій) безпосередньо на підставі первинних документів. Дані з рахунків 40 "Зареєстрований (пайовий)", 41 "Капітал у дооцінках", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 47 "Забезпечення майбутніх витрат і платежів", 48 "Цільове фінансування і цільові надходження", 49 "Страхові резерви" знаходять відображення у Журналі 7 підсумками за місяць кредитових та дебетових оборотів і сальдо за зазначеними рахунками у розрізі статей аналітичного обліку. Інформація про наявність і рух власного капіталу та забезпечень зобов’язань знаходить відображення в наступних формах фінансової звітності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВИСНОВКИ

 

Отже, джерелами формування активів підприємства є власні та позикові кошти. В момент створення підприємства його стартовий капітал втілюється в активах, інвестованих засновниками (учасниками), і представляє собою вартість майна підприємства. Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємство також використовує залучені кошти, в результаті чого виникають борги. Боргові зобов’язання підтверджують права і вимоги кредиторів щодо активів підприємства (А = З + К) і мають вищий пріоритет порівняно з вимогами власників. Тому власний капітал підприємства визначається як різниця між вартістю його майна і борговими зобов’язаннями: К = А – З.

Власний капітал – це загальна вартість засобів підприємства, які належать йому на правах власності і використовуються ним для формування його активів. Такі активи формуються за рахунок інвестованого в НИХ власного капіталу і представляють собою чисті активи підприємства.

До власного капіталу відносяться: статутний капітал, пайовий капітал, додатковий вкладений капітал, інший додатковий капітал, резервний капітал, нерозподілений прибуток (непокритий збиток), неоплачений капітал, вилучений капітал.

Для обліку власного капіталу передбачені наступні рахунки: 40 "Зареєстрований (пайовий) капітал", 41 "Капітал у дооцінках", 42 "Додатковий капітал", 43 "Резервний капітал", 44 "Нерозподілені прибутки (непокриті збитки)", 45 "Вилучений капітал", 46 "Неоплачений капітал". Рахунки 42, 43, і 44 призначені для обліку власного капіталу, який створюється в процесі господарської діяльності підприємства, але не є Статутним капіталом. Цей капітал належить власникам і направляється на задоволення потреб господарюючого суб’єкту, проте він не закріплений по частках за кожним з учасників.

Рахунки 40, 41, 45 і 46 використовують для формування стартового капіталу підприємства. В залежності від організаційної форми підприємства це може бути статутний або пайовий капітал.

Складання Звіту про власний капітал регламентується П(С)БО 5 "Звіт про власний капітал". В цьому звіті відображаються всі зміни, які відбулися з власним капіталом за звітний період, в розрізі елементів (статей) власного капіталу. Цей звіт поєднується з іншими формами звітності.

В основі побудови Звіту про власний капітал лежить балансовий метод, тобто для кожного елементу підрахунок здійснюється наступним чином: сальдо на початок звітного періоду плюс (мінус) зміни за звітний період дорівнює сальдо на кінець звітного періоду. Результати останньої графи і останнього рядка співпадають. Ведення рахунків бухгалтерського обліку класу 4 "Власний капітал і забезпечення зобов’язань" дозволяє переносити залишки по зазначених статтях прямо в баланс підприємства.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

СПИСОК ЛІТЕРАТУРНИХ ДЖЕРЕЛ

 

1. ЗУ «Про бухгалтерський  облік та фінансові звітність  в Україні» від 16 липня 1999 року.

2. Бухгалтерський облік у галузях економіки: Підруч. для студ. вищ. навч. закл./ Захожий В.Б., Базась М.Ф., Матюха М.М; за ред. Захожая В.Б.,Базася М.Ф. – К.: МАУП, 2005 – 958 с.

3. Бухгалтерський облік: Навч.-метод. посібник для самост. вивч. дисц. / Л. Г. Ловінська, Л. В. Жилкіна, О. М. Голенко та ін. — К.: КНЕУ, 2002. — 370 с.ISBN 966–574–379–1

4. Бухгалтерський фінансовий облік: Підручник для вузів / За ред. Ф.Ф. Бутинця. 2-е вид. – Житомир: ПП “Рута”, 2001. – 608 с.

5. Грабова Н.Н. Добровський В.Н. Бухгалтерский учет в производственных и торговых предприятиях, 2000: Учеб. пособ. для вузов / Под ред. Н.В. Кужельного. – К.: А.С.К., 2000. – 624 с.

6. Губачова О. Звіт про власний капітал // Бухгалтерський облік і аудит. – 2000. – №4. – С. 32-39.

7. Джога Р. Т., Свірко С. В., Сінельник Л. М. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник За заг. ред. проф. Р.Т.Джоги. — К.: КНЕУ, 2003. — 483;с.

8. Джога Р. Т., Свірко С. В., Сінельник Л. М. Бухгалтерський облік у бюджетних установах: Підручник За заг. ред. проф. Р.Т.Джоги. — К.: КНЕУ, 2003. — 483;с

9. Добровський В.М. Звітність підприємств: Навч. посіб. – К.: КНЕУ, 2001. – 195 с.

10.Коблянська О.І. Фінансовий облік: Навч. посіб. – К.: Знання, 2004. – 473 с.

11. Лень В.С., Гливенко В.В. Бухгалтерський облік в Україні: основи та практика: Навчальний посібник. – К.: Центр навчальної літератури, 2004. – 576 с.

12. Нашкерська Г.В. Фінансовий облік: Навчальний посібник. – К.: Кондор. 2005 р. – 503 с.