З інформаційних систем та технологій на тему: Фінансово-кредитна інформація та її особливості.

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ  УКРАЇНИ

 

ДВНЗ КИЇВСЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ЕКОНОМІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ  
імені ВАДИМА ГЕТЬМАНА

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Реферат

              З інформаційних систем та  технологій на тему:

         Фінансово-кредитна інформація та  її особливості.

 

 

 

 

 

 

                                          

 

 

                                           Виконав студент:

Виплавень Ігор

17 групи, IV курсу, спец. 6508

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Київ 2012

План.

Вступ.

1. Фінансово - кредитна інформація.

2. Структуризація та формалізоване задання економічної інформації.

3. Формалізоване подання  економічної інформації

4. Подання ЕКІ на носіях

5. Класифікація та кодування економічної інформації

6. Кодування економічної інформації.  
Основні методи кодування

7.Розробка кодів, методи контролю їх правильності

8. Класифікатори економічної інформації

9. Висновок.

10.Література

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Термін  «інформація» поширений не лише в усіх галузях науки, а й у повсякденному житті людей. Інформація супроводжує людину на кожному її кроці. Розглядаючи інформацію як подані певним способом повідомлення, що виникають під час здійснення певного виду людської діяльності, можна говорити про наукову, технічну, економічну, соціальну, політичну, військову та інші види інформації. Найбільший обсяг припадає на технічну та економічну (техніко-економічну) інформацію.

Економічна інформація — ЕКІ — відбиває, очевидно, явища економічного життя суспільства.

Отже, ЕКІ  — це сукупність повідомлень економічного характеру, які можуть бути зафіксовані, передані, перетворені, збережені й використані для управління економічним об’єктом — ЕКО — та економікою в цілому. Виникають такі повідомлення під час підготовки до вироблення послуг чи їх надання, а також безпосередньо в кожному з цих процесів.

Тут ідеться, по суті, про обробку, фіксування, передавання й зберігання повідомлень і нічого не говориться про їх новизну, тобто ЕКІ розглядається як сукупність економічних даних, що можуть бути оброблені з допомогою ЕОМ чи інших технічних засобів (ТЗ). З огляду на це словосполучення «обробка інформації» і «обробка даних» тлумачаться як синоніми.

Усі автоматизовані системи обробки інформації — АСОІ, зокрема й у фінансово-кредитних установах — ФКУ працюють із даними, тобто з такими повідомленнями, котрі можна зафіксувати й обробити, діставши нові дані, що становитимуть інтерес для користувача.

Коли інформація так чи інакше стосується фінансів або кредитів як економічних категорій, то вона вважається фінансово-кредитною інформацією — ФКІ. А оскільки фінанси та кредити — це елементи економіки, то й ФКІ є складовою економічної інформації.

Спинимося на тих особливостях і характеристиках  економічної інформації, які враховуються під час її обробки.

Важливою особливістю ЕКІ (а  також ФКІ) є те, що вона відбиває діяльність ЕКО через систему числових показників, має дискретну форму подання, може бути вміщена на матеріальних носіях і зображується, здебільшого, в алфавітно-цифровому вигляді в десятковій системі числення. Отже, ЕКІ потребує насамперед арифметичної та логічної обробки (упорядкування, вибірка, агрегування тощо), причому переважають логічні операції (понад 60 %), що ж до арифметичних, то вони зводяться до чотирьох дій — додавання, віднімання, множення та ділення («₊», «–», «_×», «:»).

ЕКІ характеризується тим, що її доводиться тривалий час зберігати й нагромаджувати у великих обсягах, а також повторюваністю й циклічністю її виникнення та обробки. Окрім того, первинні дані щодо ЕКІ виникають у багатьох низових точках економічного об’єкта, а тому існує проблема їх збирання.

ЕКІ може також характеризуватися за стадіями її виникнення; технологією обробки  даних; способом передавання; ступенем стабільності; участю в реалізації функцій управління.

За стадіями виникнення розрізняють інформацію первинну і вторинну, або похідну. Первинна виникає безпосередньо в результаті виробничо-господарської діяльності ЕКО. Вторинна інформація створюється обробкою первинної інформації, первинної разом із вторинною або лише вторинної.

За технологією  обробки ЕКІ може поділятися на вхідну, проміжну та вихідну.

Вхідна інформація — це первинні дані, подані у вигляді документів, даних на машинних носіях, сигналів із клавіатури, а також даних, які надходять від раніше виконаних перетворень і використовуються під час розв’язування розглядуваної задачі. Тобто вхідною інформацією (даними) може бути як первинна, так і вторинна інформація.

Вихідна інформація являє собою результат  розв’язування задачі з перетворення вхідних даних. Вона видається безпосередньо користувачеві або передається до інших систем.

Під час обробки вхідних даних утворюється проміжна інформація, що призначена не для цілей управління, а відіграє допоміжну роль. Наприклад, показує кількість оброблених об’єктів, етап обробки і т. ін.

За способом передавання розрізняють інформацію, яка передається кур’єром, поштою, телефоном, телетайпом, факсом, по каналах зв’язку. Спосіб передавання інформації часто визначає і форму її подання — паперовий чи електронний документ.

За ступенем стабільності використання та зберігання ЕКІ можна поділити на постійну, умовно-постійну (якщо оновлення за період зберігання становить не більш як 10 %), та змінну.

Постійна  та умовно-постійна — це так звана нормативно-довідкова інформація — НДІ. Завдяки зберіганню останньої стає можливим багато разів її використовувати у процесі автоматизованої обробки, увівши один раз. А це, у свою чергу, дає можливість скоротити обсяги вводу.

За участю у функціях управління розрізняють інформацію:

фактичну, яка відбиває події, котрі вже сталися (що було);

планово-договірну (що буде, що може бути, що має статися);

нормативно-розрахункову, яка регламентує витрати і накладає обмеження під час розв’язування задач;

довідкову, яка подається користувачеві до відома (дата, ім’я тощо).

Особливості ЕКІ враховують, організуючи та реалізуючи її обробку. Вимірюють ЕКІ в таких одиницях:

натуральних — число повідомлень, документів, рядків, показників, слів, символів;

телеграфних — біти (кількість двійкових розрядів), байти (8 біт), кілобайти (1024 байт), мегабайти, гігабайти.

Натуральні  одиниці використовуються в разі обробки інформації людиною, а телеграфні — під час організації машинної, зокрема автоматизованої і автоматичної обробки інформації.

У фінансово-кредитних установах — ФКУ — економічна інформація має свій специфічний зміст, оскільки пов’язана з роботою таких установ з обслуговування клієнтів, впливаючи на економічні показники останніх.

Водночас ФКУ не може функціонувати  без управління своєю діяльністю. Тому такій установі потрібна власна ЕКІ для прогнозування, планування, обліку, контролю, аналізу та регулювання своєї діяльності. Згідно з цим у ФКУ слід розрізняти власну ЕКІ, пов’язану з її діяльністю, та інформацію, що стосується обслуговуваної клієнтури.

Фінансово-кредитна інформація не обмежується інформацією, що циркулює лише у фінансово-кредитних установах: ФКІ як різновид (підмножина) ЕКІ, виокремлений за певною ознакою, може характеризувати діяльність не лише ФКУ, а й інших структурних елементів економіки.

На практиці фінансова та кредитна інформація часто використовуються автономно, оскільки категорії фінансів і кредиту порівняно самостійні. Фінансова інформація домінує у фінансових органах і установах, а кредитна — у банках та інших кредитних установах.

У системі підприємств і об’єднань, галузей та регіонів ФКІ є різновидом ЕКІ, роль і питома вага якого в загальному обсязі ЕКІ має тенденцію до зростання, хоча за абсолютною величиною її обсяги менші, ніж інших видів ЕКІ (скажімо, щодо матеріально-технічного забезпечення, зарплати тощо).

З огляду на специфічні особливості задач  фінансування й кредитування в автоматизованих системах обробки даних підприємств, об’єднань, галузей та регіонів виокремлюють підсистеми (комплекси) управління фінансами.

У ФКУ (виходячи із їх головного призначення) необхідно розглядати всю інформацію, яка циркулює там. При цьому може йтися про підсистеми обробки безпосередньо лише кредитної або лише фінансової інформації і про комплекси автоматизації управління діяльністю установи.

Структуризація економічної  інформації

Структуру ЕКІ утворюють конкретні інформаційні сукупності, які мають певний зміст і охоплюють не економічну інформацію взагалі, а її певні структурні одиниці.

ЕКІ можуть бути різними за структурою, але пріоритет надається ієрархічному принципу виокремлення інформаційних  сукупностей.

Одиницею (структурним елементом) найвищого  рангу можна вважати всю інформаційну множину деякого об’єкта (галузь, регіон, підприємство, цех, фірма, установа тощо), його інформаційну базу (ІБ). Така множина поділяється на структурні одиниці нижчого рангу, і так триває доти, доки не буде досягнено неподільних (атомарних) одиниць. Такими в ЕКІ є реквізити. Отже, саме вони являють собою мінімальні (елементарні) структурні утворення ЕКІ, які мають зміст. Спинимося на цьому докладніше.

Усякий  об’єкт (явище, процес і т.ін.) має певні особливості й характеристики, що притаманні лише йому і вирізняють його  
серед інших. Скажімо, такими властивостями виробу є його ціна, габаритні розміри, маса, потужність тощо. Характеристиками банківської установи можуть бути її статутний фонд, кількість клієнтів, надавані послуги і т. ін.

Усі ці властивості  відображаються за допомогою змінних  величин, про які щойно йшлося, — так званих реквізитів, або елементарних структурних одиниць ЕКІ.

За формою реквізит являє собою сукупність символів — знаків чи цифр, яка відбиває цілком певні властивості об’єкта. Реквізит є логічно неподільним елементом будь-якої іншої складнішої інформаційної сукупності — подальший його поділ на менші складові порушує зв’язок реквізиту з певною властивістю об’єкта — тією, яку він відбиває.

Під час  автоматизованої обробки даних  часто вживають синоніми поняття «реквізит»: «елемент даних», «поле», «терм», «ознака», «атрибут», «змінна» і т. ін. Далі здебільшого користуватимемося такими з них, як «атрибут» та «змінна».

Кожний  реквізит характеризується найменуванням (іменем), значенням і структурою.

Ім’я  реквізиту застосовується для його однозначного визначення. Під час автоматизованої обробки використовується й скорочене ім’я реквізиту — ідентифікатор. Він також однозначно визначає реквізит і, як правило, являє собою набір знаків і символів, котрий має обмеження (за алфавітом, довжиною і т. ін.), що їх накладають застосовувані технічні та програмні засоби.

Окрім того, щоб формули й алгоритми обробки інформації можна було задавати чи публікувати, для реквізитів запроваджують буквено-цифрові позначення заздалегідь визначеними для цього мовами.

Значення реквізиту застосовують, щоб задати відповідну конкретну властивість об’єкта. Структура реквізиту — це спосіб задання його значень, котрий визначається довжиною, типом і форматом подання значень.

Довжина реквізиту являє собою число знаків, якими подається його значення. Вона може бути сталою або змінною.

Тип реквізиту визначається тим, які властивості об’єкта він може відбивати. Розглядають числові, текстові та логічні типи.

Реквізити числового типу характеризують кількісні властивості об’єкта, що їх дістають у результаті обчислень  або вимірювань, тобто значення таких  реквізитів можна задати в числовій формі.

Реквізити числового типу називають ще реквізитами-основами, або кількісними атрибутами.

Реквізити текстового типу виражають, як правило, якісні властивості й характеризують обставини, за яких відбувався той чи інший процес або було здобуто ті чи інші значення кількісних атрибутів. Їх називають ще реквізитами-ознаками, або якісними атрибутами.

Реквізити логічного типу, або бульові, набувають лише двох значень: «істина» чи «хибність». Вони відбивають такі властивості об’єкта, які по суті можна поділити на дві протилежні групи.

Між структурними одиницями найвищого і найнижчого рангів існують й інші структурні елементи. Розглянемо деякі з них.

Складну структурну одиницю ЕКІ, утворювану з кількох реквізитів, котрі дають кількісну і якісну або саму лише якісну характеристику об’єкта чи процесу, називають повідомленням. Воно може набирати різних форм, зокрема подаватися у вигляді показника і документа.

Складна структурна одиниця ЕКІ, утворена з  одного реквізита-основи та одного чи кількох якісних атрибутів, пов’язаних із ним логічно, являтиме собою показник. Показник завжди є повідомленням, але не кожне повідомлення є показником.

Показник, який охоплює реквізит-основу і реквізити-ознаки, дає змогу  характеризувати економічне явище  як з кількісного, так і з якісного боку. В економіці роль показників надзвичайно велика, і їх можна вважати головними структурними одиницями ЕКІ.

Однорідні інформаційні сукупності реквізитів, об’єднані спільним змістом, утворюють інформаційний масив.

Основні елементи інформаційного масиву —  це записи, під якими розуміють значення однієї позиції масиву. Записи є тими елементами масиву, з якими, здебільшого, оперує користувач під час роботи з ним. Множина однорідних показників являє собою відповідний інформаційний масив.

Запис масиву характеризується переліком і послідовністю розміщення реквізитів (атрибутів), що входять до нього. Довжина запису дорівнює сумі довжин зазначених атрибутів.

Інформаційний масив як сукупність записів характеризується також ідентифікатором. Останній присвоюється масиву під час його створення і використовується для його відшукання та роботи з ним.

Записи  в масиві можуть упорядковуватися за зростанням або спаданням значень відповідних атрибутів чи їх комбінацій. Такі атрибути називаються ключовими, або «ключами впорядкування» масиву. Кожний запис у масиві визначається своїм місцем у ньому або значеннями відповідних атрибутів.

Отже, задаючи ідентифікатор масиву, структуру його запису та ключові атрибути, повністю визначаємо його як інформаційну одиницю.

Зауважимо, що фіксування ЕКІ в документах, на магнітних дисках, стрічках чи інших носіях також супроводжується її структуризацією. Залежно від використовуваних засобів чи принципів автоматизованої обробки інформації, навіть від мов програмування, можуть бути створені та виокремлені певні структурні елементи інформації, а саме: бази даних, інформаційний фонд, каталоги та словники даних, файли даних (інформаційні, програмні, текстові), матриці, таблиці тощо.

У конкретній управлінській діяльності (планування, бухгалтерський облік тощо) застосовують різні специфічні інформаційні структури, подані у відповідній формі (планові завдання, облікова, звітна документація тощо).

З упровадженням  діалогового режиму спілкування  людини та комп’ютера пов’язане виникнення таких структур інформації, як меню-стовпчики, меню-рядки, екранні таблиці, вікна тощо, котрі притаманні й ручній обробці інформації.

Отже, залежно  від мети та методів організації  даних до структуризації ЕКІ можливі різні підходи. Проте в будь-якому разі аналіз і синтез економічної інформації взаємозв’язані і базуються на утворених структурних одиницях, оскільки аналізувати можна лише те, що було виокремлене.

2. Формалізоване подання  
економічної інформації

У разі автоматизованої обробки  ЕКІ з допомогою ЕОМ важливого значення набуває формалізація подання ЕКІ, її структурних утворень та перетворень останніх. Іншими словами, для використання ЕОМ неодмінно слід формалізувати подання інформаційних структур (атрибутів, повідомлень, показників та інформаційних масивів) і їх перетворень, тобто задати алгоритми, згідно з якими дістають показники або інші структурні одиниці вихідних повідомлень.

Оскільки  реквізит є основним і неподільним  елементом ЕКІ, то перш ніж розпочинати  автоматизовану обробку даних, необхідно формалізовано подати реквізити. Цю дію виконують, здебільшого, користуючись таблицею з такими графами: «Назва реквізиту», «Позначення», «Тип», «Довжина», «Кількість знаків після коми», «Ідентифікатор».

Щоб формалізовано подати будь-який показник, насамперед потрібно виокремити його складові (реквізити), позначити кожний з них і визначити його тип. Цього достатньо, аби мати змогу формалізовано записувати показники, тобто подавати їх у вигляді формул чи математичних виразів, а також будувати алгоритми їх визначення.

Якщо для згаданих реквізитів задати значення, яких вони можуть набувати, та присвоїти їм відповідні ідентифікатори, то стане можливим машинне подання інформації, її введення в ЕОМ, а отже, і її машинна обробка.

Розглянемо  приклад формалізованого подання  показника, котрий задається документом «Платіжне доручення» і визначає суму, яка перераховується з рахунку клієнта (платника) відповідного банку на рахунок іншого клієнта (отримувача) того самого чи іншого банку (як оплата за куплені товари або надані послуги).

Опишемо реквізити цього показника за допомогою табл. 1.1.

Таблиця 1.1

№ п/п	Назва   реквізиту	Позначення	Тип	Довжина, символів	Знаків   після коми	Індентифікатор
1	Сума платежу	W	Кількісний	16	—	SUM
2	Номер рахунку платника	a	Якісний	14	—	NRP
3	Код банку платника	p	Те саме	6	—	KBP
4	Номер рахунку одержувача	b	«	14	—	NRO
5	Код банку одержувача	о	«	6	—	КBO
6	Номер платіжного доручення	h	«	5	—	NPD
7	Дата документа	d	«	6	—	DPD

 

Якщо  використати для реквізитів відповідні позначення і визначити їх тип (графи 3, 4), то первинний показник можна записати у вигляді сукупності символів Wapbohd, що визначає суму W, яка була перерахована з рахунку а в банку р на рахунок b в банку о згідно з документом «Платіжне доручення» за номером h від дати d.

Виконавши у формалізованому запису первинного показника Wapbohd підсумовування за реквізитом h (номер документа), дістанемо новий — він буде похідним — показник такого вигляду:

.

Він визначатиме суму, що її перераховано з рахунку а на рахунок b за всіма документами (дорученнями) даного дня d.

Ще один похідний показник — суму коштів, що їх було перераховано з рахунку а на рахунок b за період від d1 до d2 — дістаємо в результаті підсумовування за атрибутом d, тобто визначення загальної суми всіх платіжних доручень з датою, яка потрапляє в зазначений проміжок. Цей показник матиме такий вигляд:

.

Підсумовуванням останнього показника (Wapbod) за b визначаємо суми коштів (Wapo), які були перераховані з рахунку а в банку p на всі рахунки банку o.

Зрозуміло, що підсумовування показника Wapo за а визначить суму коштів, що їх було перераховано з банку р до банку о за розглядуваний період ( ).

І, нарешті, кінцевий (результативний) показник визначить суму, яка була перерахована з банку р в усі інші банки за всіма рахунками протягом розглядуваного періоду.

Очевидно, що виконавши відповідні підстановки, можна дістати наведену далі залежність результуючого показника Wp від первинного Wapbohd:

Примітки.

1. Під час автоматизованої обробки інформації зберігаються, здебільшого, лише значення первинних показників, а значення решти показників обчислюються, при потребі, з їх допомогою.

2. Коли йдеться про формалізовані перетворення та подання, можуть бути отримані показники, які не мають реального змісту. Наприклад, підсумовування первинного показника Wapbohd за реквізитом p приводить до проміжного показника Wabohd, який не має реального змісту. Більш того, формальне виконання операцій може призвести до повного «зникнення» показника як такого. Підсумувавши результуючий показник Wp за р, дістанемо просто атрибут W, який не є показником.

Якщо  для реквізитів визначити їх довжину  і проставити в таблиці значення довжини та ідентифікатори (графи 5—7), що відповідають цим реквізитам, то можна говорити про введення даних у ЕОМ, формування масивів, зберігання даних на машинних носіях і їх подальшу обробку.

Оскільки  записи масиву є сукупністю реквізитів, то набір реквізитів (W,a,p,b,o,h,d) також можна розглядати як запис інформаційного масиву «оплачених доручень» з іменем, наприклад МАРLD. Кожний запис такого масиву визначатиме одне конкретне значення показника «сума коштів W, перерахованих за даним дорученням d». Довжина запису такого масиву дорівнюватиме сумі довжин реквізитів, які входять до нього, і становитиме 67 знаків (символів). Умовно структуру такого масиву можна подати у вигляді

 

Множину значень будь-якого проміжного показника, наприклад Wapbo, можна подати також як масив, утворений сумами, перерахованими з рахунку а в банку p на рахунок b в банку o за період від d1 до d2 з іменем, наприклад МАРL. Його структуру можна записати у вигляді

 

Масив МАРL має 5 полів (реквізити), а  довжина його запису — 56 знаків.

Такими  діями задачу отримання множини  значень проміжного показника Wapbo з множини значень первинного показника Wapbohd можна звести до задачі побудови масиву МАРL із первинного масиву МАРLD.

Загальна  схема перетворення має такий  вигляд:

Зауважимо, що ці масиви можуть бути створені на машинних носіях і в ЕОМ, оскільки визначено  реквізити, які входять до їх записів, тобто задано ідентифікатори, тип  і довжину (кількість символів) реквізитів. Питання безпосереднього перетворення вхідних масивів на вихідні — це, по суті, питання організації автоматизованої обробки використанням тих чи інших програмних і технічних засобів.

3. Подання ЕКІ на носіях

Будь-яка  інформація, зокрема й економічна, потребує матеріалізованого подання, тобто вона має бути якось і на чомусь зафіксована. Матеріальною основою для запису ЕКІ здебільшого є папір. Проте це можуть бути й інші матеріальні чи технічні засоби.

Розрізняють первинне і вторинне подання інформації. Записування даних, які вже пройшли первинну реєстрацію, є їх вторинним поданням.

Обчислювальна техніка також потребує певного  подання інформації, а отже, кількох етапів роботи з даними: підготовки їх для вводу в ЕОМ, самого вводу, фіксування та зберігання в ЕОМ, виводу результатів обробки.

Досі  найпоширенішою є реєстрація ЕКІ на паперовій основі у формі документа (паперовий документ). Особливу роль відіграють первинні документи, в яких виконується первинна реєстрація (фіксація) інформації. Складання первинних документів — робота вельми відповідальна й трудомістка, оскільки спочатку потрібно «спіймати» й сприйняти інформацію, а потім уже зафіксувати її в документі на носіях.

Документ, зокрема й первинний, виконує дві функції: носія інформації та юридичного акта правильності, обґрунтованості законності виконаних дій і операцій (фінансових, виробничих і т. ін.).

Зауважимо, що первинними документами  можуть бути які завгодно носії інформації, причому трудомісткість їх заповнення і відповідальність за виконання відповідних дій мало залежить від форми носія. І сьогодні працівники, які заповнюють первинні документи, відповідають за їх правильне заповнення й оформлення.

Носіями інформації є технічні засоби — ТЗ, такі як ЕОМ і спеціалізовані ТЗ відображення інформації. Особливо велике значення мають дисплейні засоби, роль яких дедалі зростає з використанням персональних комп’ютерів — ПК — і діалогового режиму обробки. Якщо у великих ЕОМ на дисплеях, як правило, відображався результат обробки або режим роботи ЕОМ, то на дисплеях ПК може відображатись повний технологічний процес розв’язування задачі, починаючи із вводу первинних даних і закінчуючи видачею проміжних і результуючих даних.

Нині  з’являються численні нові види носіїв і, відповідно, нові способи подання  інформації. Так, у банківській справі застосовуються магнітні картки та смарт-картки. Інформація, записана на таких картках, якщо вони використовуються як електронні гаманці, має вартість у буквальному розуміні слова.

4. Класифікація та кодування  
економічної інформації

 Поняття  та основні  системи класифікації

Для того щоб забезпечити організацію  та формалізоване подання ЕКІ, її пошук і обробку, а також для скорочення обсягів оброблюваних даних потрібні їх попередня класифікація і кодування.

Класифікація — це поділ множини об’єктів на підмножини за їх схожістю або згідно з певними методами. Сукупність методів і правил класифікації та її результат становлять систему класифікації.

Об’єкт класифікації — це елемент класифікаційної множини, що має ті чи інші властивості, так звані ознаки класифікації, за якими класифікуються об’єкти.

До основних систем класифікації ЕКІ належать ієрархічна, фасетна і змішана.

Ієрархічна система  класифікації — ІСК — це система, в якій поділ множини об’єктів на підмножини виконується послідовно згідно із заданими ознаками. Тобто первинна множина об’єктів спочатку поділяється на підмножини, утворені за однією ознакою, котра може набувати різних значень. Далі кожна здобута підмножина поділяється на групи за значеннями наступної ознаки. Ці групи, у свою чергу, поділяються на підгрупи за наступними ознаками і т. д. Отже, між виділеними групами об’єктів встановлюється певна ієрархія. При цьому кожна підмножина  
(і об’єкт) належить лише одній вищій множині.

ІСК характеризується глибиною, тобто кількістю ступенів поділу первинної множини, або, що те саме, кількістю заданих ознак класифікації. ІСК притаманні простота, наочність, логічність побудови, добра пристосованість до ручної обробки. Проте така система не позбавлена й недоліків. Насамперед це жорсткість структури (через фіксованість ознак і порядку їх розміщення), складність включення нових ознак, необхідність великого резерву місткості.

Фасетна класифікація полягає в паралельному поділі множини об’єктів на незалежні підмножини — класифікаційні угруповання. Послідовність створення класифікаційних угруповань задається фасетною формулою Ф = (ф1, ф2, ..., фn). Об’єкти добирають у підмножини згідно з наявністю ознак, заданих фасетною формулою. Тому одні й ті самі об’єкти можуть входити до різних підмножин Хі. Наприклад:

Х1 = (Ф1,Ф2, ...,Фr);

Х2 = (Ф1,...,Фr–1);

...

Хn = (Ф1,Ф2).

Переваги фасетної системи класифікації полягають у гнучкості її структури, можливості включення нових фасет і виключення старих. До недоліків такої системи можна віднести нетрадиційність і складність її використання в разі ручної обробки даних і недостатньо повне використання місткості через те, що багато можливих комбінацій фасет не мають практичного застосування.