З історії радіомовлення

    Зміст

    Вступ…………………………………………………………………………..2

1. З історії радіомовлення…………………………………………….......3

2. Характеристика радіомовлення у системі ЗМІ……………………….5

3. Новітні технології у сфері радіомовлення…………………………….8

4. Львівські радіостанції в епоху комп’ютеризації. Інтернет-радіо…….11

Висновок………………………………………………………………………. 14

Список використаної літератури……………………………………………. .15

Вступ

На межі XXI століття склалася струнка і ефективна структура  радіомовлення, яка проявилася у  виникненні нового для нашої країни комерційного радіо, конкурентної боротьби за слухача і формування радіоринку.  
Процеси трансформації радіомовлення були зумовлені новою спрямованістю діяльності радіостанцій - задоволення потреб аудиторії, відповідність її інтересам. У радіоефірі також з'являються нові тематичні програми, відкриті дискусії на найактуальніші теми, виробляються підходи до висвітлення гострих проблем і подій. Сучасні інформаційні технології значно змінили радіомовлення. Освоєння цифрового запису і комп'ютерного монтажу, можливостей Інтернету і стільникового зв'язку, нових способів передачі та отримання радіосигналу через супутники дозволило радіо з одного боку зберегти пальму першості в масовості та оперативності повідомлення інформації, з іншого - істотно розширити творчий діапазон радіожурналістики, тому що істотно зросла якість передачі звуку, мовлення стало стереофонічним. Виникли мережеві радіостанції, а значить, істотно змінились такі показники, як обсяг аудиторії і територія мовлення. Стрімкий   науковий розвиток не міг не внести свої поправки і зміни в роботу радіомовлення, що  сприяло переходу з аналогового радіомовлення на цифрове.

Тому, можна говорити, що тема роботи, а саме дослідження  радіомовлення в сучасних технологічних  умовах, є актуальною і потребує детальнішого вивчення. Отже, мета роботи – дослідити стан радіомовлення на сучасному етапі, визначити як вплинула на нього ера комп’ютеризації.  Для цього ми коротко звернемось до історії радіомовлення, розглянемо особливості радіомовлення у системі ЗМІ, дослідимо новітні технології у сфері радіомовлення, вивчимо інтернет-радіо, а також оцінимо як вплинула науково-технічна революція на стан радіостанцій у Львові. 
Об'єкт дослідження – стан і система радіомовлення на сучасному етапі.  
Предмет дослідження – використання новітньої техніки у сфері радіомовлення.  

1. З історії радіомовлення

"Радіо" сьогодні є досить  звичною і поширеним словом. У  сучасному світі всі знають, що  для передачі інформації «без  дротів» використовуються радіохвилі. Але якихось 100 років тому ніхто  і уявити подібного не міг.  Історія створення радіо, насправді,  дуже цікава. Адже досі історики  сперечаються, хто ж є істинним  його винахідником — Попов  або Марконі.

У всі часи двигуном процесу була зв’язок. Ще в 1864 р. існування електромагнітних хвиль теоретично передбачив Дж. Максвелл. Менш ніж через 25 років створенням подібних хвиль зайнявся Г. Герц. В  процесі ряду експериментів він  підтвердив теорію Максвела і продовжив  роботу, яку почав його попередник. Результатом цього стало створення  пристрою, який було здатне передавати і приймати ті самі електромагнітні  хвилі. Такий приймач був малочутливим і працював тільки на відстані пари метрів. Це був початок прогресу, але для реального зв’язку  було потрібно щось інше — більш  досконалий, потужний передавач. На жаль, Герц помер від сильного зараження  крові, але історія радіо на цьому  не закінчується.

Вчений світова громадськість  була зацікавлена в дослідах Герца. І дуже скоро знову відкрився  шлях до створення нового чутливого  приймача. Зайнялися цим англієць О. Лодж і француз Е.Бранлі. Вони виявили, що наповнена якимсь металевим порошком трубка добре реагує на хвилі. Коли на передавачі проскакувала перша іскра, вона брала конкретний сигнал і проводила струм. Але для прийому наступного сигналу когерер (трубку) треба було трохи струснути, повертаючи її, таким чином, у вихідне положення.

Даними дослідами зацікавився  російський інженер А.С. Попов, відмінно розуміє необхідність існування  бездротового зв’язку. Він почав  свої пошуки застосування на практиці «хвиль Герца». Треба було налаштувати  апарат таким чином, щоб когерер  сам «сіпався» після кожного  сигналу, маючи можливість відразу  прийняти наступний.

Тут починається історія радіо  російського розробника. Знайдене Поповим  рішення вражає своєю чистою простотою. До трубки підключили електричний дзвінок. При появі сигналу молоточок  дзвінка злегка вдаряв по когереру, тим самим повертаючи його у вихідне  положення. По звуку можна було без  проблем приймати сигнали популярної тоді азбукою Морзе. Ще до апарату  підключали перо, щоб на рухомій  стрічці реєструвати сигнали. Цей  прийом радіосигналів і їх передачу (на відстань 60 метрів) Попов продемонстрував  у 1895 році. Так почалася публічна історія  радіо. Потім він створив прилад, що приносить користь — «грозоотметчик», реєструючий грозові розряди на стрічці. З часом зв’язок працювала на 250 м. Справа йшла успішно, але до остаточного результату потрібно ще багато роботи і часу.

В цей же час Г. Марконі, молодий італієць, активно працював над аналогічним проектом, але іншими методами. До речі, схеми його приймачів майже нічим не відрізнялися від варіантів Попова. Зв’язок також передавалася тільки на невеликі відстані. Але італійський розробник був більш впевненим і хотів якнайшвидше знайти застосування даної системи. Він звертався в різні державні органи, але скрізь отримував відмову. І лише в 1897 р. у Великобританії він отримав патент. Історія радіо, створеного італійцем, дійшла і до Росії, на що Попов цілком адекватно зреагував, вважаючи, що Марконі перший наважився стати на прокладену практичний грунт і досяг у своїх дослідах відмінних результатів.

І Попов, і Марконі активно працювали над удосконаленням бездротового зв’язку. Це дозволило поліпшити її якість і домогтися збільшення відстані між приймачами. На цьому історія розвитку радіо не закінчується, адже з часом воно ставало все практичніше і надійніше, видозмінювалася і вдосконалювалося.

Якщо коротко оглянути історію функціонування та розвитку радіомовлення в Україні від  першого виходу в ефір передачі у  Харкові в 1924 році, то наймасовішим засобом інформування було проводове мовлення. Це аналоговий спосіб передачі звуку з допомогою дротів, якими в час радянського періоду була поснована вся територія держави й приймачі були практично в кожній оселі. В останні десятиріччя технічний стан проводового мовлення значно погіршився, дротові мережі вийшли з ладу й цим ЗМІ один за другим перестають послуговуватися цілі населені пункти, аудиторія слухачів значно зменшилась. Кількість радіоточок за час незалежності України, з початку 1990-х років (за даними РНБОУ) скоротилася з 19 до 4 мільйонів. За даними Рівненської філії ВАТ «Укртелеком», на Рівненщині щороку зникає по сто тисяч радіоточок. У найбільшому на Рівненщині, Сарненському районі, було близько двадцяти тисяч радіоточок, залишилось трохи більше двох.

Наразі українське радіомовлення  складається вже не лише з ефірних  та проводових станцій. Активно використовуються супутникові канали зв'язку, які зробили можливим створення великих мережевих радіокомпаній, з'явилися інтернет-радіостанції. Йде також процес "розподілу праці": окрім станцій, що ведуть власне мовлення, з'явилися в Україні також синдикейшн-компанії, які спеціалізуються на виробництві програм для радіомовних станцій. Однак, і про коріння ніхто не забуває: щороку 16-го листопада Україна святкує День працівників радіо, телебачення та зв'язку. Не забуто й радіостанцію "Lwowska Fala" - її ім'ям (але вже українською мовою) названо одну з сучасних львівських радіокомпаній - радіо "Львівська хвиля".

Загалом, історики визначають чотири етапи розвитку світового  радіомовлення . Перший етап розпочинається зі становленням у 1920 році першої комерційної радіостанції й подальшим формуванням у світі комерційного радіомовлення, коли радіо використовували переважно як можливість передачі інформації за допомогою електромагнітних хвиль. В ефірі переважно звучала класична музика, читалися історичні драми, що взагалі не приносило сподіваних фінансових дивідендів і не могло бути достатньо прибутковим. Золота ера радіо була відкрита в 1928 році, коли воно почало розважати слухачів, тобто актори озвучували пригодницькі оповідання, готували скетчі та аудіокомікси, що дозволило говорити про радіомовлення як про певний вид бізнесу, – цим і позначило якісно другий етап розвитку світового радіомовлення. Третій етап розпочався наприкінці 40-х років із появою телебачення, коли комерційну модель радіо було доповнено великою кількістю програм, його доступністю та більш спеціалізованою наближеністю до споживача, бо, як зазначали тогочасні оглядачі, «радіо з віталень перейшло до спальні чи ванної кімнати, з'явилося в автомобілі чи на пляжі». Початок четвертого періоду якраз і пов'язують із появою цифрового радіомовлення, коли на радіобізнес впливають нові технології, що перебувають на стадії пошуку оптимальних форматів і стандартів мовлення.

2. Характеристика радіомовлення у системі ЗМІ.

Радіомовлення є однією із систем ЗМІ, але в, то, же час виступає як самостійна галузь, вона має ті, ж ознаками і якостями, що і система ЗМІ. Радіо, як і всі місцеві ЗМІ, бере участь у створенні єдиного інформаційного простору країни. В останні роки місцеві ЗМІ починають все більше мислити загальнонаціональними категоріями.  
Радіомовлення - поліфункціональне, так як воно здійснює різні функції. Тому згрупуємо його численні функції наступним чином: 

1. Інформаційні (власне інформаційна функція, рекламна); 

 
           Всі засоби масової інформації отримали свою назву тому, що першим і головним їх якістю - була здатність задовольнити інформаційні потреби особистості, суспільства і держави. Радіо поширює інформацію повніше, швидше, достовірніше і емоційніше інших ЗМІ. 

а) власне інформаційна функція. 

Потрапляючи в контекст радіопрограми, будь-яка передача знаходить додаткову  інформаційну забарвлення завдяки  взаємозв'язку з іншими елементами програми і подіями дня. Регулярне  отримання соціальної інформації стало  для людини необхідною умовою повноцінної  участі його в сучасному житті. Попит  на певну інформацію диктується, перш за все, загальною політичною ситуацією  в країні. Активізується процес споживання інформації, її використання та переробки. І тут специфічні можливості радіо  виявляються незамінними: оперативність, аж до синхронного висвітлення події; доступність з точки зору і  технічної, і смисловий (інформаційні випуски це передачі «для всіх»); сприятливий  режим споживання - можливість поєднувати прослуховування з іншими заняттями (на чому ґрунтуються , наприклад, отримали розвиток передачі для автомобілістів); можливість передавати звукову картину подій. 

б) Рекламна функція радіо. 

Близька до власне інформаційної, але містить у собі стільки  специфічних особливостей, що її справедливо  виділяють як самостійну. Реклама  потрібна: вона допомагає орієнтуватися  слухачеві у швидко мінливому  складному світі товарів, послуг, ідей, цінностей, дає можливість корисного  вибору, прийняття розумних рішень. Реклама, особливо в нинішньому її обсяг  і вид, і видається явищем принципово новим. Кошти, отримані від реклами, допомагають функціонуванню мовних редакцій (станцій, програм, рубрик). Для  багатьох недержавних станцій вона є головним джерелом доходу.

2. Забезпечуючі соціальне управління суспільством; 

 
Радіо, яке володіє унікальними  можливостями впливу на населення країни, цілком природно використовується досить активно як інструмент соціального  управління суспільством. 

а) Інтегративна (консолідуюча, яка об'єднує) функція. 

Вже сам факт регулярного  і одночасного прослуховування  програми різними людьми свідчить про  їх певної спільності, але мовник повинен  свідомо працювати на її зміцнення. Інтегративна функція радіо вирішується всіма розділами мовлення (публіцистика, мистецтво, спорт, розваги). Вона як би накладається на інші функції, частково збігаючись з інформаційної, культурно-просвітницької, організаційної, освітньої та іншими функціями. 

б) Функція вираження і формування громадської думки. 

Її роль визначена зростанням значення громадської думки в  житті суспільства і самою  природою мовлення, органічно пов'язаної з цим феноменом. Відомо, що громадська думка формується тоді, коли суспільство  добре поінформоване. Необхідно  забезпечувати суспільство достатнім  обсягом інформації, доступній та зрозумілій масовій свідомості, представляти набір фактів, аргументів і контраргументів. 

в) Функція спілкування. 

Можливість радіомовлення  здійснювати соціальне мовленнєвий  опосередковане спілкування завжди високо оцінювалася слухачами. Постійна рубрика «Концерти за заявками» (музика плюс спілкування в ефірі  знайомих, близьких людей), до якої стають причетними, співпереживали сотні тисяч  радіослухачів, сприяє реалізації функції  спілкування. Для сучасного радіомовлення  в його функції спілкування характерні дві взаємопов'язані риси: посилення  особистісного начала та прямий ефір. Відома і така форма спілкування, як обмін думками, інформацією, враженнями різних груп, розділених величезними  відстанями.

г) Виховна функція радіо реалізується при здійсненні ряду інших; 

Виховну навантаження в тій  чи іншій мірі несуть багато передач, програми, рубрики. Протягом багатьох років радіо вносило свій внесок у виховання особистості, яка  відповідає потребам певного державного ладу, системи влади та ідеології. Існувала система цінностей, яка  лежала в основі процесу виховання. Одним з найважливіших напрямків  виховання стало правове (серед  багатьох передач, які зачіпають  питання виховання, можна назвати  «Людина і закон»). 

д) Агітаційно-пропагандистська та організаторська функції. 

Про них правомірно говорити, коли перед радіомовленням встають  приватні конкретні завдання політичного, господарського та культурного характеру. Наприклад, дані функції реалізуються при зверненні по радіо до населення  із закликом прийти до певного пункту, щоб виступити на захист органів влади чи конкретних об'єктів; 

1. Культурно-просвітницькі.

а) Естетична функція

Можна виділити три аспекти  її існування в сучасній масовій  мовленні.  
1. Перш за все, це естетика кращих зразків радіожурналістики. До неї відносяться яскрава образна мова, психологічна гострота діалогів, що виражають різні точки зору.  
2. Радіо з моменту свого народження транслює в ефірі твори різних видів мистецтв: музики, театру, літератури. У практиці мовлення накопичений унікальний досвід аудіоадаптаціі художніх творів різних жанрів, видів і форм, що дозволяє з тонкими подробицями доносити до слухача ідеї та художні особливості першоджерела.  
3.Свої оригінальні зразки аудіокультури радіо виробляло протягом багатьох десятиліть і досягло в цьому великих успіхів.  
Таким чином, радіо в багаторічній і різноманітною практиці свого існування довело, що воно не просто ретранслятор різних видів творчості, але  рівноправна з іншими .  
б) Функція освіти 

         Була особливо важлива для країни з величезною територією, слабкими комунікаціями і спочатку низьким освітнім рівнем населення 

в) Функція розваги (рекреативная функція).

        Сьогодні багато комерційних станції залучають слухачів саме розважальними програмами. Розважальним цілям найбільше відповідають музичні збірки, що не вимагають від слухача ні зосередженої уваги, ні глибокого співпереживання. Зазвичай це фонова музика, яка створює певний настрій.  Інша група розважальних передач пов'язана з ігровими формами: конкурсами, змаганнями, вікторинами.

  Що ж обумовлює життєздатність радіо серез інших видів ЗМІ? Однією з головних причин цього є те, що радіо залишається найбільш оперативним. Ні телебачення, ні кінематограф навіть на межі XXI століття не володіють технікою, що дозволяє без попередньої підготовки виходити в ефір з будь-якої точки земної кулі із розповіддю про подію та явище будь-якого характеру вже в момент початку цієї події. Ще однією заслугою є те, що з усіх ЗМІ радіо є найзручнішим («невибагливим», «комфортним») для сприйняття аудиторією. Слухання радіо, як правило, не вимагає відмови від повсякденних справ, його можна поєднати і з виробничою зайнятістю, і з побутовими реаліями (прибиранням квартири, господарськими справами і т.п.). Колосальну частину аудиторії радіо у всіх напрямках мовлення - від музичних програм, новинних випусків до передач літературно-драматичних композицій та «радіокніг» - складають автомобілісти за кермом і їх пасажири. Більш того, різноманітність інтересів саме цієї частини аудиторії стимулювало значне розширення жанрово-тематичних параметрів мовлення (що в свою чергу сприяло збільшенню числа сучасних форматів радіостанцій, а також збільшення кількості самих станцій, більш чіткої їх адресної та змістовної спрямованості та диференціації). І, нарешті, радіомовлення має безсумнівний психологічний вплив на людей. В системі ЗМІ радіо, орієнтоване насамперед на слухове сприйняття, впливає більш інших на уяву людини. На це звертають увагу багато сучасних фізіологів слідом за великими  вченими І.М. Сеченовим і І. П. Павловим. Ще до появи радіо було доведено, що людина в міру своїх можливостей і розвитку асоціативного мислення намагається перевести звукові враження в зорові. Процес цей неминучий, він не залежить від бажання людини, бо виражає об'єктивну закономірність природи сприйняття навколишнього світу. 
Радіо збуджує фантазію, стимулює почуття і тим самим дає роботу і мисленню, і неусвідомленим емоціям. Інакше кажучи, воно допомагає людині вийти з тієї емоційної «стабільності», в яку приводять його нескінченно повторювані, постійно дублюють один одного службові, робочі та побутові обставини, умови середовища, що регламентують розвиток особистості.

  Радіомовлення зазнає жорсткої конкуренції не лише серед різних видів ЗМІ. Відчувається конкурентна боротьба й серед численних радіостанції: за частоти і якість звучання, за слухача , а також боротьба за рекламу - найважливіше джерело існування радіостанцій. Конкуренція змушує станції шукати свої індивідуальні риси, свій неповторний ефірний образ, який може привернути увагу нехай невеликий, але постійної частини аудиторії. Така боротьба не оминула і покращення  технічного оснащення радіостанцій, особливо на сучасному етапі, коли наступила ера комп’ютаризації.

3. Новітні технології у сфері радіомовлення

Cучасне комерційне радіомовлення перебуває на якісно новому етапі свого розвитку, що зумовлено переходом на цифрові стандарти. Це створює можливості для конвергенції каналів комунікації, появи нових мультимедійних технологій, забезпечення потокового он-лайн-мовлення в глобальній Мережі інтернет та виходу на ще ширшу аудиторію слухачів.Прискорення темпів науково-технічного прогресу призводить до гіперзбільшення кількості інформаційних потоків. Але, як справедливо зазначає Ж. Бодріяр, навколо нас стає «дедалі більше інформації і дедалі менше».

Концепція розвитку телерадіомовлення  у сьогоденні в світовій практиці базується на впровадженні цифрових технологій. Якщо ж виокремити перспективи  радіо в Україні, то цифровий метод  передачі звукового сигналу саме в радіоефірі послужить нашим  співвітчизникам не в дуже швидкому часі. Наразі в Україні ухвалено план розвитку телерадіопростору, де передбачено, відповідно до міжнародних вимог, перехід країни на цифрове мовлення до 2015 року , це ж стосується й радіо. За цим планом, наприклад, починаючи з 2007 року розпочався перехід на цифрове мовлення з поетапним вимкненням аналогового в Закарпатській, Одеській та Сумській областях, а з 2008 року, при наявності частотного ресурсу, переоформляються ліцензії радіокомпаніям на цифрове мовлення.

Наразі в Україні ухвалено план розвитку телерадіопростору, де передбачено, відповідно до міжнародних вимог, перехід країни на цифрове мовлення до 2015 року , це ж стосується й радіо. За цим планом, наприклад, починаючи з 2007 року розпочався перехід на цифрове мовлення з поетапним вимкненням аналогового в Закарпатській, Одеській та Сумській областях, а з 2008 року, при наявності частотного ресурсу, переоформляються ліцензії радіокомпаніям на цифрове мовлення.

Слід зазначити, що аналогова система радіомовлення в Україні загалом вичерпала свої можливості, а це позначається, передусім, на можливості постійно отримувати якісний сигнал, наприклад, під час руху автомобіля, а також у зонах упевненого прийому аналогових АМта УКХ-передавачів. Ефір у багатьох регіонах, особливо поблизу великих міст, перенасичений сигналами радіостанцій. Тепер можливостей для збільшення кількості ефірних частот практично немає. Однак аналогове мовлення й донині забезпечує достатньо високу, зокрема в FM-діапазоні, якість передачі сигналу, що не залежить від атмосферних, географічних та індустріальних перешкод. Розвиток цифрових технологій у інформаційно-комунікаційній сфері суспільного життя досить динамічно змінює й радіомовлення, використовуються нові можливості передачі звукових програм. Міжнародна угода «Женева-2006» передбачає повний перехід на цифрове мовлення і відмову від аналогового до 2015 року на території, що охоплює Європу, Росію, країни Сходу й Африки. У нашій державі це, поки що, стосується лише телебачення.

У грудні 2010 року Національна  рада ухвалила та зареєструвала в  Міністерстві юстиції План розвитку національного телерадіоінформаційного простору України, яким передбачається встановлення етапів впровадження цифрового телемовлення і порядок створення національної цифрової телемережі. Планом розвитку на першому етапі передбачено будівництво чотирьох мультиплексів, а на заповнення місць у них вже Національна рада провела конкурси для загальнодержавних, обласних та місцевих мовників. Для радіо термін переходу на цифрове мовлення невизначений.

Що ж до інших країн, то досить динамічно в сьогоденні епоху аналогового радіомовлення, як свідчить світовий досвід, змінює епоха цифрового радіо. Радіостанції переходять з аналогових передавачів на цифрові, кількість цифрових радіоприймачів, що ними користуються індивідуальні абоненти, окремі слухачі, поступово зростає. Отже, сучасне радіомовлення, так само, як й інші електронні ЗМК, визначаючись на межі століть із подальшим розвитком, проводить технологічну та змістову реорганізацію – стає цифровим. Хоча, за статистикою, 60% інформації, що її отримує людство за допомогою електронних мас-медіа, належить радіомовленню, однак радіо загалом помітно відстає, наприклад, від телебачення щодо залучення сучасних цифрових технологій. Такий стан справ викликаний передусім невизначеністю з основними цифровими форматами, а, отже, й з новими шляхами розвитку радіо, які частково або поступово задіюються в різних країнах, у тому числі й в Україні, хоч, загалом принципово змінюють загальні можливості радіомовлення, як носія інформації. Цифрове радіомовлення розвивається на основі технологій і систем мовлення, що характеризуються певними технологічними особливостями, потребують або не вимагають виділення окремого частотного діапазону, й прийняті до розробки тими чи іншими країнами. Одну із них Європейська радіомовна спілка рекомендує для всього світу, що відкриває можливість для безперешкодного обміну програмами та інформацією на міжнародному рівні.

Згідно з європейськими  стандартами, українське радіомовлення  може застосовувати три основні  механізми припинення мовлення в  аналоговому форматі. Першим із них  є одночасне припинення аналогового мовлення та початок мовлення в цифровому форматі в межах усієї держави; до другого належить поетапне впровадження цифрового мовлення із одночасним поетапним припиненням аналогового мовлення в окремих регіонах країни (зі збереженням короткострокового паралельного мовлення в обох форматах); третім є поетапне припинення аналогового мовлення з метою звільнення частот для розгортання цифрового мовлення (без збереження короткострокового паралельного мовлення в обох форматах). У рішенні Національної Ради України з питань телебачення і радіомовлення за основу був узятий другий напрям, що дозволяє переходити до цифрових стандартів без різких економічних коливань на радіомовному ринку. Бо загалом процес переходу від “аналога” до “цифри”, хоча й відкриває для суспільства, держави чи радіокомпаній ряд нових можливостей та переваг в отриманні інформації та її вибору, все ж таки може призвести до непередбачуваних явищ на ринку програмних послуг та технологій.

Перехід на цифрове радіомовлення  в Україні, як зазначається у відповідних  документах, має стати основною метою національної політики у сфері радіомовлення, до якої належить: забезпечення ефективності використання радіочастотного ресурсу, розширення спектру програмних та інтерактивних послуг у радіоефірі та підвищення їхньої якості, захист конкуренції на радіомовному ринку. Така мета повинна слугувати підґрунттям основою системи ліцензування суб'єктів ринку та визначення механізмів його регулювання.

Однією з особливостей впровадження цифрового радіо в  нашій Україні є роль суспільного мовлення, яке, хоча й законодавчо затверджено, однак поки що в Україні не працює. А саме однією з особливостей розвитку цифрового радіомовлення в Європі є доступ до програм суспільного мовлення, при цьому – за суспільне мовлення відіграє домінуючу роль у процесі переходу на цифру. І цей перехід сплановано таким чином, що суспільне мовлення не втрачає своєї аудиторії, враховує фінансові можливості комерційних мовців та забезпечує місцеві мовні й національні особливості слухачів.

Різноманіття інформації в цифровому ефірі мають забезпечити  вузькоспеціалізовані канали, що висвітлюватимуть тематику, якій раніше не приділялася належна увага у вітчизняному медіа-просторі. Щодо суспільного мовлення, то в Україні поки-що існують лише умовні напрацювання. Відповідно до них існує можливість створення суспільного мовника на базі Національної телекомпанії України. Однак про конкретні кроки чи досягнення у цій сфері говорити поки що рано.

В усьому світі технічний  розвиток ЗМК відбувається досить швидко в напрямі використання контенту незалежно від місця і часу, де знаходиться споживач, в будь-якому місці він отримує новини через мобільний телефон чи іншу мультимедійні пристрої, яких за останні роки з’явилося дуже багато. Адже можливість отримувати аудіодані через інтернет на переносний радіопристрій – «подкастинг» – проста й легко зрозуміла для користувача технологія з великими можливостями для розвитку. Аудіодані публікуються в Інтернеті, звідки вони потраплятимуть до кінцевого споживача за його бажанням. Власне, мова йде про передачу будь-якої інформації у форматі mp3. Користувачеві варто лише замовити необхідну інформацію, завантажити її на свій комп’ютер, а потім з комп’ютера перенести до мобільного пристрою. Користувач отримує одразу кілька переваг — він слухає передачі тоді, коли забажає, він може сформувати собі перелік передач на власний смак, і завдяки мобільності може слухати їх будь-де. Саме користувачі визначають, наприклад, де й коли їм дивитися чи слухати теле- та радіопрограми, в тому числі й українського радіоефіру.

4. Львівські радіостанції в епоху комп’ютеризації. Інтернет-радіо.

   Розглянемо  питання використання новітніх технологій радіокомпаніями у сьогоденні  на прикладі радіостанцій Львова.  Перш за все слід відзначити значне збільшення кількості радіостанцій: якщо ще років п'ять тому львів'яни могли слухати лише програми Львівського обласного радіо та кількогодинні випуски на коротких хвилях радіостанції "Незалежність", то сьогодні лише у Львові налічується понад десять радіостанцій, а цілодобове радіомовлення здійснюють три недержавні радіостанції: "Люкс", "Львівська хвиля", "Незалежність". Всі вони виходять на хвилях FM-діапазону. Також понад три години мовлення на середніх хвилях має державне обласне радіо.

Перша ж незалежна радіостанція у Львові - "Незалежність" з'явилася 1 січня 1991 року, тожі вона мала лише кілька годин ефіру мовлення на добу. Проте вже у 1995 році розпочала цілодобове мовлення на ультракоротких хвилях 106,7. І хоча "Незалежність" була першою приватною радіостанцією у Львові однак наразі займає останнє місце у рейтингу серед незалежних радіостанцій у місті.

у Львові є радіо "Люкс" (104,7FM), котре з'явилося 1 січня 1994 року. Тоді напевно ніхто не думав, що вже  через кілька років "Люкс" стане  однією з найпопулярніших радіостанцій не лише у Львові, але й в Україні. Адже все починалося з невеличкої студії, в якій навіть перших два  тижні не було мікрофона. А Євген  Глібовицький, котрий був першим ді-джеєм радіо, послуговувався лише п'ятьма компакт-дисками. Власне популярність львів'ян у 1994 "Люкс" завоював саме тим, що крутив музику, тоді як інформації в ефірі було обмаль. А з жовтня 1995 "Люкс" перейшов на FM-хвилі. Зрештою слухати радіо "Люкс" мають нагоду не лише львів'яни, але й кияни, а з першого квітня цього року й мешканці Чернівців. Не пасе "Люкс" задніх в рейтингу й серед столичних радіостанцій.

Своє п'ятиріччя у серпні цього  року святкувала радіостанція "Львівська хвиля" (100,8 FM) . “Радіо Львівська хвиля” сьогодні працює в форматі AC (Adult Contemporary) & CHR (Contemporary Hit Radio). У його розпорядженні цифрова продакшн-студія для запису рекламних спотів, музичних заставок та іншої необхідної ефірної продукції. Ефір “Радіо Львівська хвиля” на 80% становить музика, решта - інформація та реклама. Ведучі пропонують аудиторії музику як на свій смак (авторські програми, хіт-паради, розважальні програми), так і за принципом рівномірного розподілу по ефірному часу мелодій різних стилів та напрямків сучасної музичної культури. Серйозна увага приділяється популяризації вітчизняної музики та виконавців.  На відміну від радіо "Люкс" "Львівську хвилю" мають нагоду слухати лише львів'яни та мешканці прилеглих до обласного центру населених пунктів. Саме цим напевно можна пояснити те, що "Люкс" є лідером по доходам від реклами та своєю слухацькою аудиторією. А вона у всіх трьох радіостанцій майже однакова - в основному молодіжна. Не надто різниться на радіостанціях й програмна політика. Обидва радіо мають програми для автолюбителів, різноманітні вікторини, хіт-паради. Що ж до інформаційних програм, то "Львівська хвиля" пропонує своїм слухачам місцеві новини, а також випуски всесвітньої служби радіо Бі-Бі-Сі. Натомість радіо "Люкс" має аж три інформаційні служби - місцевих новин, міжнародних та всеукраїнських. Не бракує інформаційних добірок й на "Незалежності". Не гребують радіостанції й спортом, пропонуючи своїм слухачам радіопереклички під час футбольних зустрічей.