Захист прав власників патенту

МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ЗАПОРІЗЬКИЙ НАЦІОНАЛЬНИЙ ТЕХНІЧНИЙ  УНІВЕРСИТЕТ

 

 

Кафедра МЕВ

 

 

 

 

 

КОНТРОЛЬНА  РОБОТА

на тему «Захист прав власників  патенту»

 

 

 

 

 

 

 

Виконала:                                                                                             

Студент групи  ГФ – 227       О. С. Мосьпан

 

 

Перевірив:                                                                                       

Доцент кафедри         В.В. Корольков

 

 

 

 

2012

Зміст

Вступ…………………………………………………………………......…………3

1. Права власників патенту………………………………………………..……….5

2. Порушення прав власника патенту……………………………………..……....8

3. Порушення прав власника патенту…………………………………….………10

4.Участь Державного департаменту інтелектуальної власності у захисті прав патентовласника………………………………………………………………..…...14

Висновки…………………………………………………………………………….17

Перелік посилань……………………………………………………………...…….19

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Інтелектуальна  власність – закріплені права  власності на результати інтелектуальної  діяльності людини, інтелектуальний продукт, який входить у сукупність об'єктів авторського та патентного права.

Інтелектуальна  власність означає створіння  людського розуму: винаходи, літературні  та художні витвори, символіку, назви, зображення та зразки, які використовуються у торгівлі.

Найбільш поширеним  способом використання результатів  інтелектуальної діяльності є використання їх для задоволення власних потреб у різноманітних речах, знаряддях  праці, устаткуванні, естетичних і духовних потреб суспільства тощо. Запровадження науково-технічних досягнень у виробництво підвищує його технічний рівень, продуктивність, ефективність, поліпшує безпеку праці. Суспільне виробництво знаходиться в постійній динаміці, воно безперервно потребує удосконалення, оскільки інакше не буде розвиватись.

Україна мала і, поки що має, досить потужний інтелектуальний  потенціал. На її рахунку багато досягнень  світового рівня, але здебільшого  ці досягнення не були раціонально  спрямовані на користь нашого народу.

Початком становлення  законодавства України про інтелектуальну власність варто визнати день прийняття Закону України «Про власність» – 7 лютого 1991 р.

Але основним джерелом права інтелектуальної власності  є пакет законів, прийнятих у  грудні 1993 р.: «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про племінне тваринництво». Трохи пізніше був прийнятий Закон України «Про авторське право і суміжні права» від 23 грудня 1993 р. Верховна Рада України постановою від 19 січня 1995 р. затвердила Положення про порядок оформлення та використання прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки, що становлять державну таємницю. Це група спеціальних законів, які стосуються безпосередньо інтелектуальної власності.

Право на винахід, корисну модель і промисловий  зразок охороняється державою і засвідчується  патентом.

Патент –  це техніко-юридичний документ, який засвідчує визнання заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи промисловим  зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об'єкти.

За одержання  патенту та підтримання його чинності необхідно сплачувати спеціальний  збір, розмір і порядок сплати якого  встановлюється Кабінетом Міністрів  України [6].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1. Права власників патенту

 

Згідно із Законом  України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» від 15 грудня 1993 року розділом V ст. 28 правами, що випливають з патенту є:

1. Права, що  випливають з патенту, діють  від дати публікації відомостей  про його видачу.

Права, що випливають з патенту (деклараційного патенту) на секретний винахід чи з деклараційного патенту на секретну корисну модель, діють від дати внесення інформації про нього до відповідного Реєстру.

2. Патент надає  його власнику виключне право  використовувати винахід (корисну модель) за своїм розсудом, якщо таке використання не порушує прав інших власників патентів.

Використання  секретного винаходу власником патенту  має здійснюватися з додержанням  вимог Закону України «Про державну таємницю» та за погодженням із Державним експертом.

Взаємовідносини при використанні винаходу (корисної моделі), патент, який належить кільком  особам, визначаються угодою між ними. У разі відсутності такої угоди  кожний власник патенту може використовувати  винахід (корисну модель) за своїм розсудом, але жоден з них не має права давати дозвіл (видавати ліцензію) на використання винаходу та передавати право власності на винахід іншій особі без згоди інших власників патенту.

3. Виключні права  власника патенту (деклараційного  патенту) на секретний винахід і деклараційного патенту на секретну корисну модель обмежуються Законом України «Про державну таємницю» і відповідними рішеннями Державного експерта.

Власник патенту  на секретний винахід чи корисну  модель має право на одержання  від державного органу, визначеного Кабінетом Міністрів України, грошові компенсації на покриття витрат за сплату зборів, передбачених цим Законом.

Спори щодо розмірів і порядку виплати грошової компенсації  вирішуються у судовому порядку.

4. Власник патенту  може використовувати попереджувальне маркування із зазначенням номера патенту на продукті чи на упаковці продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу.

5. Патент надає  його власнику виключне право  забороняти іншим особам використовувати  винахід (корисну модель) без його дозволу, за винятком випадків, коли таке використання не визнається згідно з цим Законом порушенням прав, що надаються патентом.

6. Власник патенту  може передавати на підставі  договору право власності на  винахід (корисну модель) будь-якій особі, яка стає його правонаступником, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) – тільки за погодженням із Державним експертом.

7. Власник патенту  має право дати будь-якій особі  дозвіл (видати ліцензію) на використання  винаходу (корисної моделі) на підставі ліцензійного договору, а щодо секретного винаходу (корисної моделі) такий дозвіл надається тільки за погодженням із Державним експертом.

8. Договір про  передачу права власності на  винахід (корисну модель) і ліцензійний  договір вважаються дійсними, якщо вони укладені у письмовій формі і підписані сторонами.

Сторона договору має право на офіційне загальнодоступне інформування інших осіб про передачу права власності на винахід (корисну  модель) або видачу ліцензії на використання винаходу (корисної моделі). Таке інформування здійснюється шляхом публікації в офіційному бюлетені відомостей в обсязі та порядку, встановлених Установою, з одночасним внесенням їх до Реєстру.

9. Власник патенту,  крім патенту (деклараційного  патенту) на секретний винахід  чи деклараційного патенту на секретну корисну модель, має право подати до Установи для офіційної публікації заяву про готовність надання будь-якій особі дозволу на використання запатентованого винаходу (корисної моделі). У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту зменшується на 50% починаючи з року, наступного за роком публікації такої заяви.

Особа, яка виявила  бажання скористатися зазначеним дозволом, зобов’язана укласти з власником  патенту чи деклараційного патенту  договір про платежі. Спори, що виникають під час виконання цього договору, вирішуються у судовому порядку.

Якщо жодна  особа не заявила власнику патенту  про свої наміри щодо використання винаходу (корисної моделі), він може подати до Установи письмове клопотання про відкликання своєї заяви. У цьому разі річний збір за підтримання чинності патенту сплачується у повному розмірі починаючи з року, наступного за роком публікації такого клопотання.

10. Права, що  випливають з патенту, не зачіпають  будь-які інші особисті майнові  чи немайнові права винахідника, що регулюються іншим законодавством України [2].

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

2. Порушення прав власника патенту

 

Будь-яке посягання  на права власника патенту, передбачені  ст. 28 Закону України «Про охорону  прав на винаходи і корисні моделі», вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію [2].

Контрафактна  продукція – продукція або  примірник, які випускаються, відтворюються, публікуються, розповсюджуються, реалізуються тощо з порушенням майнових прав інтелектуальної власності [3].

Крім виключного права на виготовлення, власник патенту  має право забороняти іншим особам використовувати винахід, корисну  модель чи промисловий зразок без  його дозволу. Право на використання зазначених об'єктів тому і називається виключним, оскільки воно виключає усіх третіх осіб із цього права. Безумовно, виключне право на використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка не може бути безмежним, тому в законодавстві про промислову власність встановлені можливі випадки використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка, які не є порушенням патентних прав.

Про право попереднього користування йшлося вище. Крім цього, не визнається порушенням патентних  прав, що надаються патентом, використання запатентованого винаходу, корисної моделі чи промислового зразка в конструкції чи при експлуатації транспортного засобу іноземної держави, який тимчасово або випадково знаходиться у водах, повітряному просторі чи на території України, за умови, що винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовуються виключно для потреб зазначеного засобу. Отже, не є порушенням патентних прав, якщо використання винаходу, корисної моделі чи промислового зразка має місце за таких умов:

– винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовується у транспортному засобі іноземної держави;

– цей транспортний засіб іноземної держави опинився в повітряному просторі, водах чи на території України випадково або знаходиться тимчасово;

– винахід, корисна модель чи промисловий зразок використовуються лише для потреб цього транспортного засобу.

Не визнається порушенням патентних прав на винахід, корисну  модель чи промисловий зразок, якщо зазначені об'єкти використовуються без комерційної мети, тобто тільки для задоволення власних потреб. Зазначені об'єкти використовуються з науковою метою або в порядку експерименту. Дозволяється використовувати без дозволу суб'єктивні права на зазначені об'єкти у випадках надзвичайних обставин (стихійне лихо, катастрофа, епідемія тощо). Не є порушенням патентних прав разове виготовлення ліків в аптеках за рецептами лікаря, якщо вони виготовлені з використанням винаходу, корисної моделі.

Проте найбільш складною є  проблема використання винаходів, корисних моделей чи промислових зразків  після їх впровадження в господарський оборот. Про це йдеться у п. 3 ст. 22 Закону про промислові зразки і у п. 3 ст. 25 Закону «Про винаходи». Цей пункт ст. 25 проголошує: «Не визнається порушенням прав, що надаються патентом, впровадження в господарський оборот продукту, виготовленого із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі) після впровадження цього продукту в господарський оборот власником патенту чи з його спеціального дозволу». Аналогічна норма міститься в Законі «Про промислові зразки» [2].

 

 

 

 

 

3. Цивільно-правове регулювання патентних відносин

 

Суттєвою ознакою  патентних відносин є те, що об'єктами патентних прав є саме результати творчої діяльності людини. Характерна риса і особливість їх – регулювання  відносин, які складаються у зв'язку з творчою діяльністю людей. Ніяка інша діяльність, що не має творчого характеру, не може бути предметом регулювання патентних відносин. Тому в патентному законодавстві акцентується, що творцем може бути тільки людина. Але при цьому слід мати на увазі, що суб'єктом творчої діяльності може бути справді тільки людина або група (колектив людей, але не організацій) юридичних осіб. Водночас суб'єктами патентних відносин (прав і обов'язків) можуть бути як громадяни, так і юридичні особи. Суб'єктом патентних прав можуть бути роботодавці, підприємства будь-яких форм власності та інші юридичні особи.

Творчий характер діяльності означає, що надання будь-якої технічної  допомоги винахіднику – консультації, розрахунки, креслення, оформлення заявок – не має творчого характеру і не підпадає під поняття творчість, а такого роду допомога не може вважатися творчим співавторством.

Не має творчого характеру  і тому не вважається творчістю запозичення, переймання і використання чужого, хай навіть надто позитивного  досвіду, використання результату за ліцензією тощо.

Творчий характер діяльності означає передусім певну індивідуальність, як кажуть, «власний почерк» автора, який вирізняє таку діяльність з-поміж  іншої.

Другою ознакою патентних  відносин є те, що вони мають завершитися  певним результатом, об'єктивованим у певну матеріальну форму або зафіксованим у певному матеріальному носії. Якщо ж творчий пошук не завершився певним результатом, то немає об'єкта правової охорони – нічого охороняти. Проте слід мати на увазі, що під правову охорону підпадає будь-який результат творчого пошуку, в тому числі й негативний, незалежно від його суспільної цінності.

Третя ознака патентних  відносин полягає в тому, що простір  дії патентних прав – це територія  України. Тобто патентні права мають територіальний характер, вони діють лише в межах України. Звідси один дуже істотний висновок – патент, виданий Держпатентом України, має силу тільки в межах України. Для того, щоб захистити патентні права українського винахідника в іншій державі, наприклад у Франції, необхідно його винахід запатентувати ще раз – у Франції. Без французького патенту винахід українського винахідника, який буде використовуватися у Франції з дозволу чи без дозволу винахідника, правового захисту у цій країні не матиме.

Четвертою ознакою  в правовому регулюванні відносин, що пов'язані з творчою діяльністю, є однакова дієздатність суб'єктів  творчого процесу. Тобто творцями будь-яких результатів творчої діяльності можуть бути як повнолітні громадяни, так і неповнолітні.

Варто зазначити, що здатність до творчості не співпадає  з загальною цивільною дієздатністю. Відповідно до ст. 11 чинного Цивільного кодексу повна дієздатність громадян України настає по досягненні ними вісімнадцятирічного віку. В такому віці вони мають право вчиняти будь-які правові дії. Проте для створення будь-якого твору літератури, мистецтва, винаходу, промислового зразка тощо досягнення цього віку не вимагається. Творити можна в будь-якому віці. Відомо чимало прикладів, коли дітьми створювалися і створюються твори мистецтва, художньої літератури, діти здатні зробити досить цінні винаходи та технічні пристрої.

Але слід мати на увазі, що громадяни до досягнення ними вісімнадцятирічного віку можуть тільки творити, тобто їх дієздатність обмежується лише здатністю до творчості. У зв'язку зі створенням того чи іншого результату інтелектуальної діяльності у його творця виникають певні права і пільги. Розпоряджатися цими правами і пільгами неповнолітні автори можуть лише в межах, встановлених Цивільним кодексом [6].

Неповнолітні  творці будь-яких творів літератури, мистецтва, об'єктів промислової власності  наділяються усіма тими самими правами, що і їхні повнолітні колеги. Вони мають  право на авторство, на ім'я, на винагороду за використання їх творів чи об'єктів промислової власності та інші права і пільги.

Право авторства  і право на ім'я, що складає п'яту  ступінь у регулюванні зазначених відносин, виникає як у автора будь-якого  твору літератури, науки і мистецтва, так і у автора винаходу чи будь-якого  іншого об'єкта промислової власності незалежно від віку, про що йшлося вище. Кожен творець будь-якого результату творчої діяльності має право вважати себе автором свого винаходу чи іншого твору і вимагати цього від інших. Творець об'єкта промислової власності має право просити, щоб його витвору було присвоєно його Ім'я або певна спеціальна назва.

Для всіх авторів  результату творчої діяльності є  право на винагороду і підстави її виплати. Такою підставою відповідно до чинного законодавства є лише факт використання цього результату. За невикористаний твір чи винахід винагорода не виплачується, за винятком випадків, передбачених законом.

Якщо має  місце позадоговірне використання такого результату, то мова може йти  або про відшкодування збитків, заподіяних неправомірним використанням, або про компенсацію за хоча й позадоговірне, але правомірне використання цього ж результату.

Суб'єктом патентних  прав може стати у випадках, визначених законодавством, держава. Так, винахідник може передати виключне право на використання винаходу державі.

Коло цивільно-правових відносин, що складаються в сфері  науково-технічної діяльності, досить широке. Воно охоплює відносини по створенню і використанню винаходів, корисних моделей, промислових зразків, раціоналізаторських пропозицій, знаків для товарів і послуг, нових сортів рослин, порід тварин і птиці, науково-технічної інформації, комплекс результатів творчої діяльності, що стосується електронно-обчислювальних машин, тощо. Знову ж таки, цей перелік не є вичерпним.

Для одержання  правової охорони об'єкта промислової власності необхідно подати заявку до Держпатенту України (або на підприємство, якого стосується раціоналізаторська пропозиція). Заявка має пройти належну експертизу, пропозиція має пройти відповідну кваліфікацію і, нарешті, одержати відповідний правоохоронний документ. Без здійснення цих операцій об'єкту промислової власності Правова охорона не надається. Між тим, це досить складна, клопітка і дорога процедура, але без неї не обійтися.

Строки дії  патентних прав для різних об'єктів промислової власності чинним законодавством встановлені різні. Патенти на винаходи і нові сорти рослин діють протягом 20 років з дня надходження заявки до Держпатенту України. Патент на промисловий зразок видається на 10 років від дати надходження заявки до Держпатенту України. Однак патент на промисловий зразок може бути подовжений, але не більше як на п'ять наступних років. Свідоцтво на знак для товарів і послуг діє протягом 10 років від дати надходження заявки до Держпатенту України і за проханням його власника дія свідоцтва може бути подовжена на наступні 10 років.

Після спливу строку дії патентного права будь-який об'єкт  промислової власності може використовуватися  будь-ким без згоди автора і  без виплати йому авторської винагороди [3,4,5].

промисловий право власник патент

 

 

 

 

 

 

 

4. Участь Державного департаменту інтелектуальної власності у захисті прав патентовласника

          Спеціальним органом в сфері управління охороною інтелектуальної власності є Державний департамент інтелектуальної власності.

Будь-які спори, що виникають  у зв'язку із застосуванням законодавства  про промислову власність, розв'язуються судом. Зокрема, суди розглядають спори  про: авторство на винахід, корисну  модель чи промисловий зразок; встановлення власника патенту; порушення майнових прав власника патенту; укладання та виконання ліцензійних договорів; право попереднього користування; винагороду винахідникам і авторам промислових зразків, а також патентовласникам; компенсації.

         Одним із суб'єктивних прав і засобів правової охорони прав на винаходи, корисні моделі і промислові зразки є право патентування в іноземних державах. Патентування винаходів, корисних моделей і промислових зразків в іноземних державах провадиться за таких умов:

- заявник зобов'язаний до подання заявки на одержання охоронного документа на винахід, корисну модель чи промисловий зразок в орган іноземної держави подати заявку на цей же винахід, корисну модель чи промисловий зразок до Держдепартаменту;

- до подання заявки на одержання охоронного документа на винахід, корисну модель чи промисловий зразок у відповідний орган іноземної держави заявник зобов'язаний подати заявку на винахід, корисну модель чи промисловий зразок до Міністерства освіти і науки України (Державного підприємства "Український інститут промислової власності". Одночасно заявник повідомляє Держдепартамент про наміри здійснити патентування в іноземних державах. Порядок подання і розгляду заявки про наміри здійснити патентування на винахід, корисну модель чи промисловий зразок визначено в Інструкції про розгляд заявки про наміри здійснити патентування промислового зразка в іноземних державах та Інструкції про розгляд заявки про наміри здійснити патентування винаходу (корисної моделі) в іноземних державах, затверджених наказом Держпатенту України від 22 травня 1995 року N 81;

- якщо Держпатент України протягом трьох місяців від дати надходження повідомлення заявника про намір запатентувати винахід, корисну модель чи промисловий зразок в іноземній державі, не повідомив заявника про заборону зарубіжного патентування зазначеного винаходу, корисної моделі чи промислового зразка [8, 9].

         У разі патентування за процедурою Договору про патентну кооперацію, міжнародна заявка подається до Держдепартаменту. Відповідно до законодавства України про промислову власність витрати, пов'язані з патентуванням в іноземних державах, несе заявник, але не держава.

          З огляду на бажання розширити співробітництво в космічних дослідженнях і технологіях і можливості комерційного використання космічних технологій між Україною і Сполученими Штатами Америки 22 листопада 1994 року була укладена Угода про співробітництво в дослідженні і використанні космічного простору в мирних цілях (Угоду ратифіковано 05.05.96). Відповідно до ст.5 Угоди Сторони зобов’язалися забезпечити адекватний та ефективний захист інтелектуальної власності, створеної або переданої згідно з цією Угодою. Розподіл прав на будь-яку інтелектуальну власність, створену згідно з цією Угодою, здійснюється відповідно до Додатка I Угоди ("Інтелектуальна власність").

        Державами-членами і учасницями СНД 6 березня 1998 року була укладена Угода про співробітництво по припиненню правопорушень у сфері інтелектуальної власності ( Угоду ратифіковано 21.09.2000 ), а 4 червня 1999 року - Угода про взаємне забезпечення збереження міждержавних таємниць в сфері правової охорони винаходів ( Угоду затверджено із застереженнями Постановою Кабінету Міністрів України N 2292 від 13.12.99р.), відповідно до якої Сторони забезпечують режим секретності щодо відомомостей про секретні винаходи.

         Як висновок про перспективні напрямки розвитку механізму правового регулювання охорони прав промислової власності суб’єктів космічної діяльності варто додати, що, оскільки деякі з інститутів права промислової власності є відносно новими, а деякі взагалі не закріплені законодавчо належним чином (право на нерозкриту інформацію) і з огляду на специфічність об’єктів промислової власності і їх правової охорони у сфері космічної діяльності (в більшості випадків вони є секретними), існує необхідність у подальшому вдосконаленні механізму, зокрема, у відокремленні і детальному законодавчому врегулюванні правової охорони прав промислової власності суб’єктів космічної діяльності.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Висновки

      

                Культура, науково-технічний рівень виробництва, ефективність економіки, соціально-економічний прогрес в цілому і врешті-решт добробут суспільства значною мірою залежать від рівня та ефективності творчої діяльності в цьому суспільстві. Не буде перебільшенням твердження, що однією із найпотужніших рушійних сил розвитку цивілізації є творча діяльність людей. Людина за своєю природою схильна до будь-якої творчості, вона завжди знаходиться у процесі пошуку кращих умов життя, засобів його поліпшення, своєї безпеки тощо. Але в силу тих або інших причин рівень інтелектуальної діяльності в різних країнах неоднаковий. Він у першу чергу визначається рівнем усвідомлення значення цієї діяльності для розвитку суспільства, створенням сприятливих умов для цього виду творчості та іншими чинниками, які певною мірою їй сприяють.

До промислової  власності належать результати науково-технічної  діяльності. За Паризькою конвенцією про охорону промислової власності  від 20 березня 1883 р., до якої приєдналась Україна, до об'єктів промислової власності належать винаходи, загальнокорисні зразки, промислові рисунки і моделі, фабричні і товарні знаки, знаки обслуговування, фірмове найменування і вказівки про місце походження або найменування місця походження, а також запобігання недобросовісній конкуренції.

Важливим джерелом патентного права України є міжнародні договори і конвенції. Кабінет Міністрів  України своєю заявою від 26 серпня 1992 р. проголосив приєднання України о Паризької конвенції про охорону промислової власності, Мадридської угоди про міжнародну реєстрацію знаків, до Договору про патентну кооперацію. Уряд України взяв на себе зобов'язання, що випливають із зазначених Конвенції, Угоди і Договору [7].

Будь-яке посягання  на права власника патенту, передбачені  ст. 28 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», вважається порушенням прав власника патенту, що тягне за собою відповідальність згідно з чинним законодавством України. На вимогу власника патенту таке порушення повинно бути припинено, а порушник зобов’язаний відшкодувати власнику патенту заподіяні збитки. Вимагати поновлення порушених прав власника патенту може за його згодою також особа, яка придбала ліцензію.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Перелік посилань:

1. Драпак Г., Скиба М. Основи інтелектуальної власності. Навч. посібник. – Хмельницький: ТУП, 2003. – 135 с.

2. Закон України  «Про охорону прав на винаходи  і корисні моделі»

3. Національний  стандарт №4 «Оцінка майнових прав інтелектуальної власності» від 3 жовтня 2007 р.