Захист права інтелектуальної власності в Україні

Захист права інтелектуальної власності в Україні

1. Види порушень прав на об'єкти права інтелектуальної власності

Захист прав інтелектуальної власності – відповідальний етап в управлінні нею. Без наявності ефективної системи захисту всі результати попередніх дій, що пов'язані з її створенням, правовою охороною і використанням можуть бути зведені нанівець. У наш час фактор захисту прав набуває ширшого значення ще й тому, що у зв'язку зі швидким розвитком технологій виникла можливість порушення прав у таких обсягах, які були неможливими кілька десятиліть тому.

Порушення прав, тобто їх використання без дозволу правовласника, може відбуватися як у рамках договору, укладеного між правовласником і користувачем, так і в разі позадоговірного використання прав. Порушником прав найчастіше буває недобросовісний конкурент. Але в окремих випадках ним може бути держава й навіть колега-співавтор.

Типовими порушеннями авторського права та суміжних прав, відповідно [23 ст. 50], які дають підстави до судового захисту, є:

• Ð²Ñ‡Ð¸Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ будь-якою особою дій, які порушують особисті немайнові права суб'єктів авторського права та (або) суміжних прав;

• Ð¿Ñ–ратство в сфері авторського права та (або) суміжних прав;

• Ð¿Ð»Ð°Ð³Ñ–ат;

• Ð²Ð²ÐµÐ·ÐµÐ½Ð½Ñ на митну територію України без дозволу осіб, які мають авторське право та (або) суміжні права, примірників творів (зокрема й комп'ютерних програм і баз даних), фонограм, відеограм, програм мовлення;

• Ð²Ñ‡Ð¸Ð½ÐµÐ½Ð½Ñ дій, що створюють загрозу порушення авторського права та (або) суміжних прав;

• Ð±ÑƒÐ´ÑŒ-які дії, свідомо спрямовані на обхід технічних засобів захисту авторського права і (або) суміжних прав, зокрема виготовлення, розповсюдження, ввезення з метою розповсюдження та застосування засобів для такого обходу;

• Ð¿Ñ–дроблення, зміна чи вилучення інформації, зокрема в електронній формі, про управління правами без дозволу суб'єктів авторського права та (або) суміжних прав чи особи, яка здійснює таке управління;

• Ñ€Ð¾Ð·Ð¿Ð¾Ð²ÑÑŽÐ´Ð¶ÐµÐ½Ð½Ñ, ввезення на митну територію України з метою розповсюдження, публічне сповіщення об'єктів авторського права та (або) суміжних прав, з яких без дозволу суб'єктів авторського права та (або) суміжних прав вилучено чи замінено інформацію про управління правами, зокрема в електронній формі.

Щодо об'єктів права промислової власності порушенням прав визнаються такі дії, що вчинені без дозволу правовласника. Стосовно винаходів, корисних моделей і промислових зразків це:

• Ð²Ð¸Ð³Ð¾Ñ‚овлення продукту із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), застосування такого продукту, пропонування для продажу, зокрема й через інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний обіг або зберігання такого продукту в зазначених цілях;

• Ð·Ð°ÑÑ‚осування процесу, що охороняється патентом, або пропонування його для застосування в Україні, якщо особа, яка пропонує цей процес, знає про те, що його застосування забороняється без згоди власника патенту або, зважаючи на обставини, це й так є очевидним.

Продукт визнається виготовленим із застосуванням запатентованого винаходу (корисної моделі), якщо при цьому використано кожну ознаку, внесену до незалежного пункту формули винаходу (корисної моделі), або ознаку, еквівалентну їй.

Процес, що охороняється патентом, визнається застосованим, якщо використано кожну ознаку, внесену до незалежного пункту формули винаходу, або ознаку, еквівалентну їй.

Будь-який продукт, процес виготовлення якого охороняється патентом, через брак доказів протилежного вважається виготовленим із застосуванням цього процесу за умови виконання принаймні однієї з двох вимог:

• Ð¿Ñ€Ð¾Ð´ÑƒÐºÑ‚, виготовлений із застосуванням процесу, що охороняється патентом, є новим;

• Ñ” підстави вважати, що зазначений продукт виготовлено із застосуванням цього процесу і власник патенту не в змозі шляхом прийнятних зусиль визначити процес, що застосовувався при виготовленні цього продукту.

У такому разі обов'язок доведення того, що процес виготовлення продукту, ідентичного тому, що виготовляється із застосуванням процесу, який охороняється патентом, відрізняється від останнього, покладається на особу, щодо якої є достатні підстави вважати, що вона порушує права власника патенту.

Порушенням прав визнається виготовлення виробу із застосуванням запатентованого промислового зразка, застосування такого виробу, пропонування для продажу, зокрема й через Інтернет, продаж, імпорт (ввезення) та інше введення його в цивільний оборот або зберігання такого виробу в зазначених цілях.

Виріб визнається виготовленим із застосуванням запатентованого промислового зразка, якщо при цьому використано всі суттєві ознаки промислового зразка.

Вказані далі дії, вчинені без дозволу власника свідоцтва про реєстрацію права на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару, визнаються порушенням його прав:

• Ð½Ð°Ð½ÐµÑÐµÐ½Ð½Ñ його на товар або на етикетку;

• Ð½Ð°Ð½ÐµÑÐµÐ½Ð½Ñ його на упаковку товару, застосування в рекламі;

• Ð·Ð°Ð¿Ð¸Ñ на бланках, рахунках та інших документах, що супроводжують товар.

Крім того, порушенням прав власника свідоцтва на використання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару є:

• Ð²Ð¸ÐºÐ¾Ñ€Ð¸ÑÑ‚ання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару особою, яка не має свідоцтва про право на його використання;

• Ð²Ð¸ÐºÐ¾Ñ€Ð¸ÑÑ‚ання зареєстрованого зазначення географічного походження товару, якщо цей товар не походить із зареєстрованого для цього зазначення географічного місця, навіть якщо справжнє місце походження товару або географічне зазначення його походження використовується в перекладі або супроводжується словами: «вид», «тип», «стиль», «марка», «імітація» тощо;

• Ð²Ð¸ÐºÐ¾Ñ€Ð¸ÑÑ‚ання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару або подібного до нього позначення для відмінних від описаних у реєстрі однорідних товарів, якщо таке використання вводить в оману споживачів щодо походження товару та його особливих властивостей або інших характеристик, а також для неоднорідних товарів, якщо таке використання завдає шкоди репутації зареєстрованого зазначення або є неправомірним використанням його репутації;

• Ð²Ð¸ÐºÐ¾Ñ€Ð¸ÑÑ‚ання зареєстрованого кваліфікованого зазначення походження товару як видової назви.

Вказані далі дії, вчинені без дозволу власника свідоцтва на торговельну марку (знак для товарів і послуг), визнаються порушенням його прав:

• Ð½Ð°Ð½ÐµÑÐµÐ½Ð½Ñ знака на будь-який товар, для якого знак зареєстровано, упаковку, в якій міститься такий товар, вивіску, пов'язану з ним, етикетку, нашивку чи інший прикріплений до товару предмет, зберігання такого товару із зазначеним нанесенням знака з метою пропонування для продажу, пропонування його для продажу, продаж, імпорт (ввезення) та експорт (вивезення);

• Ð·Ð°ÑÑ‚осування його під час пропонування та надання будь-якої послуги, для якої знак зареєстровано;

• Ð·Ð°ÑÑ‚осування його в діловій документації чи в рекламі та в мережі Інтернет, зокрема й у доменних іменах.

Знак визнається використаним, якщо його застосовано у формі зареєстрованого знака, а також у формі, що відрізняється від зареєстрованого знака лише окремими елементами, якщо це не змінює загалом відмітності знака.

2. Запобігання порушенням прав на об'єкти права інтелектуальної власності

Виявивши факт порушення своїх прав, правовласник повинен передовсім звернутися до конкурента, вказавши йому на наявність своїх прав. Для цього можна направити конкурентові лист, для того щоб порушник не зміг згодом посилатися на своє незнання. Дійовим засобом запобігання судовому розгляду є переговори. Цілком можливо, що в процесі переговорів вдасться переконати порушника змінити своє поводження. Компроміс, досягнутий на переговорах, у багатьох випадках краще, ніж судовий розгляд.

Якщо переговори не приведуть до позитивного результату, можна передати розв'язання питання до третейського суду. У цьому разі обидві сторони повинні попередньо підписати відповідний документ про згоду визнати рішення третейського судді.

Інша можливість запобігти порушенню прав міститься в попередженні потенційного порушника про свої права шляхом нанесення на товарі або його упаковці попереджувальних надписів і знаків. Наприклад, можна проставити номери патентів на винахід, які були використані під час виготовлення цієї продукції. Можна також нанести на книги, які є носієм авторських прав, знак копірайта. Для об'єктів суміжних прав таким знаком є (Р), для незареєстрованої торговельної марки – ™, а для зареєстрованої – ®. Це відносно слабкий захист прав. Тим не менше, порушник не може в подальшому посилатися на те, що він не знав, що права на ці об'єкти охороняються. З іншого боку, такі позначення виконують інформаційну функцію, тому що дають змогу ідентифікувати правовласника й провести з ним переговори щодо законного використання прав на ці об'єкти.

Якщо ці заходи не досягли позитивного результату, правовласник може вдатися до захисту своїх прав у судовому порядку.

Судовий розгляд повинен використовуватися як останній засіб у розв'язанні суперечки. Судовий процес звичайно пов'язаний з великими витратами часу та засобів. Крім того, вирок суду може мати серйозні наслідки для порушника. Саме тому більшість конкурентів прагнуть уникнути ризику судових вироків, які можуть зупинити підприємницьку діяльність, і тому намагаються не порушувати наявного права. Практика показує, що переважна кількість спорів про інтелектуальну власність не доходить до суду.

Зокрема, судова практика США свідчить, що більшість спорів щодо порушення прав інтелектуальної власності просто не доходить до суду. Сторони, домовившись, приймають рішення про зняття справ із судочинства (табл. 1) [115, 116].

Тим не менш, усі національні системи охорони інтелектуальної власності мають бути підкріплені сильною правоохоронною інфраструктурою для забезпечення розгляду як цивільно-правових, так і кримінально-правових порушень, укомплектованою необхідною кількістю суддів з відповідною підготовкою й досвідом. Судова система має забезпечувати справедливий і оперативний розгляд спорів. Без належної правоохоронної інфраструктури, що забезпечує як захист прав, так і обмеження можливості незаконного одержання аналогічних прав іншими, система охорони інтелектуальної власності не може бути ефективною. Отже, наявність розгалуженої системи правового захисту інтелектуальної власності сама по собі є ефективним засобом запобігання правопорушенням у сфері інтелектуальної власності.

3. Відстеження порушень прав інтелектуальної власності

Етап розроблення нової технології або нового товару, як правило, закінчується набуттям прав на отримані результати інтелектуальної діяльності – винаходи, корисні моделі, промислові зразки тощо. Впровадження продукції у виробництво й організація її масового виробництва потребує певного часу, іноді кількох років. За цей час конкуренти можуть створити ефективнішу технологію або якісніший продукт і захопити сегмент ринку, на який розраховував розробник. Але якщо навіть розробникові вдалося захопити цільовий сегмент ринку, конкуренти спробують витіснити його звідти.

Ефективною зброєю конкурента є створення ефективніших чи блокувальних винаходів. Щоб запобігти цьому, необхідно постійно відстежувати патентну діяльність потенційних конкурентів для того, щоб вчасно прийняти превентивні заходи.

Конкуренти можуть використовувати для цього різні стратегії, наприклад, стратегію «патентної повені» або стратегію «облоги» ефективного патенту фірми-розробника десятками вузькоспеціалізованих патентів суміжного характеру. В результаті фірма, що розробила оригінальний продукт або технологію, найчастіше не в змозі вдосконалити їх і навіть буває вимушеною розпрощатися з ринком.

Яким чином можна відстежувати конкурентів? Для цього існують технології з проведення кількісного аналізу патентних даних з графічним представленням точних відомостей про технічну конкурентність досліджуваних компаній [74]. Об'єктом аналізу є відомості про цитування даних, що містяться на титульних аркушах патентної документації. Результатом дослідження є «карта патентного цитування». Це дозволяє встановити, наскільки одна компанія зацікавлена в патентах іншої.

Приймаючи за відправну точку патенти вихідної компанії, можна простежити її зв'язки з тими, що цитують її патенти. По суті, це є не що інше, як відстеження подальшого технічного розвитку на основі розробок вихідної компанії. Найчастіше залежність патентів компанії від цитованих настільки велика, що комерційне використання їх неможливе без законного (за ліцензією) або протиправного використання патенту іншої компанії. Отже, така інформація спроможна ідентифікувати майбутніх конкурентів або навіть правопорушників.

Якщо карта цитування виявляє багаторазові посилання від патентів компанії В на будь-який патент (патенти) компанії А, це зазвичай свідчить про те, що компанія В розробляє технологію, що тісно пов'язана із запатентованими технічними рішеннями компанії А, і останній бажано регулярно відстежувати процес патентування компанії В, що відповідає напрямові здійснюваних нею НДДКР, а також появу нової продукції, що може порушити патенти компанії А.

Отже, виявивши за картою цитування тісний зв'язок між патентами своєї й іншої компаній, рекомендується насамперед установити ступінь їхньої взаємозалежності. Взаємозалежні патенти підлягають подальшому відстеженню, оскільки тут виникає ймовірність актів передання патентних прав, завершення терміну дії одного з патентів або перехід винахідника до іншої організації. Зацікавлена компанія може спробувати одержати необхідну технологію за ліцензією, придбавши патентні права або створивши спільне підприємство. Якщо нічого подібного не відбуватиметься, потрібно продовжити відстеження виробничих процесів підозрюваної компанії на предмет можливого правопорушення.

Розглянутий метод також корисний під час виявлення часто цитованих патентів, які варто підтримувати в силі протягом усього терміну їхньої дії, і тих, від яких цілком можна відмовитися.

Аналіз патентного цитування належить до діяльності, іменованої останнім часом конкурентною розвідкою, що переважно призначена для забезпечення керівників відомостями, необхідними для прийняття обґрунтованих рішень.

4. Форми та способи захисту прав інтелектуальної власності

4.1 Форми захисту прав

В Україні є дві форми захисту прав інтелектуальної власності: юрисдикційна та неюрисдикційна (рис. 8.1). Неюрисдикційна форма передбачає захист права інтелектуальної власності своїми силами, без звернення по допомогу до державних або інших компетентних органів, тобто самозахист. Наприклад, це може бути відмова здійснити певні дії, передбачені укладеним договором про передачу (уступку) майнових прав інтелектуальної власності або ліцензійним договором, відмова від виконання недійсного договору тощо. Обрані засоби самозахисту мають бути не забороненими законодавством та не повинні суперечити моральним засадам суспільства [117].

Юридичні форми захисту застосовують два порядки захисту: загальний (судовий) та спеціальний (адміністративний). Загальний порядок захисту здійснюється в судах.

Спеціальний порядок захисту прав здійснюється в органах державного управління, в органах Антимонопольного комітету України та Державної митної служби України.