Зайнятiсть i безробiття

Мiнiстерство освiти i науки, молодi та спорту Украiни

Київський нацiональний унiверситет будiвництва i архiтектури

 

 

 

Кафедра політичних наук

 

 

 

 

РЕФЕРАТ на тему:

«Зайнятiсть i безробiття»

 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                   Виконала:

студ. гр. ПЦБ-47

Сідак Ольга

Перевірив:

доц. Семко В.Л.

                                                                                                  

 

 

 

Київ - 2012

 

Зміст

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Вступ

 

Безробіття і зайнятість - найважливіші показники використання людських ресурсів у виробничому процесі. На сьогоднішній день однією з корінних соціально-економічних проблем в економіці країни є безробіття. Під безробіттям розуміють таке соціально-економічне явище, коли частина економічно-активного населення не може знайти застосування своїй робочій силі, і вважається, з одного боку, важливим стимулятором активності працюючого населення, а з іншого - великим суспільним лихом. Актуальність теми полягає в тому, що проблема безробіття сьогодні є дуже  важливим питанням, що відображає рівень зайнятого населення та  аналіз рівнів безробіття з метою ефективного використання робочої сили. Безробіття є не тільки економічною, але й серйозною соціальною проблемою. Причому соціальні аспекти даної проблеми є більш суттєвими для суспільства. На сьогоднішній день за даними ООН кожен третій працездатний у світі або не має роботи взагалі, або має випадковий чи сезонний заробіток. Тому безробіття є центральною економічною та соціальною проблемою сучасного суспільства.

Трансформація економіки  України супроводжується загостренням проблем зайнятості населення. Зайнятість населення являє собою діяльність частини населення щодо створення суспільного продукту (національного доходу). Зайнятість об'єднує виробництво і споживання, а її структура визначає характер їх взаємозв'язків. Ефективне функціонування економіки пов’язане із забезпеченням повної зайнятості наявних ресурсів. В процесі динамічного розвитку ринкової економіки виникає одна з причин макроекономічної нестабільності - неповна зайнятість. В умовах, коли національний ринок праці ще тільки починає формуватись, не уникнути державного регулювання зайнятості населення.

Мета цієї роботи —  дослідити проблеми і перспективи  зайнятості, визначити основні причини  формування, види, тривалість  і наслідки безробіття, а також приділити особливу увагу шляхам вирішення проблеми безробіття.

 

 

 

 

1.   Теоретико-методологічні аспекти безробіття

 

1.1. Поняття  та сутність безробіття

 

 Зайнятість є невід'ємним  і ключовим елементом відтворення  сукупної робочої сили, працездатного  населення. Це тому, що без зайнятості  працездатне населення — суб'єктивна продуктивна сила — не функціонує як фактор виробництва, не створює той продукт, який іде на відтворення робочої сили. Зайнята людина праці є одночасно складовою продуктивних сил і носієм усієї системи економічних відносин. Функціонуюча робоча сила забезпечує матеріальні умови життєдіяльності людини, її всебічний розвиток.

 В умовах ринкової  економіки повна зайнятість не  означає відсутності безробіття. Західні економісти доводять, що  повна зайнятість досягається  тоді, коли рівень безробіття не перевищує її природного рівня. А в даний час уважається, що природний рівень безробіття дорівнює приблизно 5—6 % робочої сили. Отже, якщо 94—95 % робочої сили країни зайняті, то існує повна зайнятість. Таку форму повної зайнятості ми будемо називати нормативно ринковою.

 Безробітними вважаються  працездатні громадяни працездатного  віку, які з незалежних від  них причин не мають підходящої  роботи, заробітку, зареєстровані  у державній службі зайнятості  та отримують відповідну грошову  допомогу, дійсно шукають роботу та здатні братися до неї[4, c. 336-337].

 

1.2. Безробіття  та його форми

 

 Безробіття - це незайнятість у виробництві працездатного населення, яке бажає мати роботу. Розрізняють такі форми безробіття:

• фрикційне (добровільне)
• структурне
• циклічне
• сезонне
• приховане

 Основними його  видами є природне і циклічне  безробіття.

 Природне безробіття та його чинники. Розглянемо складові природного безробіття, чинники, які його виправдовують, і його динаміку.

 Природне безробіття  є добровільним, фрикційним і структурним.

 Добровільне безробіття  виникає тоді, коли робітники  не хочуть працювати за пропоновану  їм заробітну плату, але стали  б до роботи, якби вона була  вищою. Існування добровільного  безробіття вказує на важливість  правильного розуміння безробіття. Економіка може ефективно функціонувати, і навіть тоді вона породжує певне безробіття. Частина з цих людей офіційно вважаються безробітними. Графічно це мотивується на рис.1.

Рис. 1. Зайнятість в умовах негнучкої заробітної плати

 

 Припустимо, що рівень заробітної плати з будь-яких причин становить W. Висококваліфіковані робітники вважають, що рівень заробітної плати W низький для них. Незважаючи на це, заробітна плата не підвищується. Що роблять кваліфіковані робітники? Вони звільняються. Менш кваліфіковані робітники залишаються, бо зарплата W їх влаштовує: вони хочуть працювати за такої заробітної плати. Кількість зайнятих з AF скорочується до АЕ. Рівень добровільного безробіття становитиме EF. Ця частина робочої сили хоче працювати, але за вищої зарплати. Працівники, що зображені відрізком EF, добровільно безробітні, тобто вони не хочуть працювати за даних ставок ринкової заробітної плати.

 Добровільно безробітні  віддають перевагу відпочинку  або іншій діяльності замість  роботи за даного рівня зарплати. Або вони перебувають у складі фрикційних безробітних і шукають свою першу роботу після закінчення коледжу. Або вони, можливо, низькокваліфіковані працівники, які віддають перевагу дозвіллю замість малооплачуваної роботи. Можна навести необмежену кількість причин, через які люди добровільно вирішують не працювати за даного рівня зарплати; частина з цих людей офіційно вважатиметься безробітними[13, c. 152-153].

 Важливо звернути  увагу на те, що добровільне  безробіття може бути економічно  ефективним, хоча філософ чи політик може критикувати той факт, що не кожний може отримати високооплачувану роботу. Так само як фабрика потребує запасних частин у разі поломки, можливо, і економіка потребує вільних, безробітних працівників, що готові негайно стати до роботи, коли виникає незайняте робоче місце. Цей приклад показує, чому в розвинутій економіці з високою зарплатою може виникати добровільне безробіття.

 Фрикційне безробіття виникає внаслідок постійного руху населення між: видами праці, регіонами, а також: на різних стадіях життєвого циклу. Навіть якщо економіці притаманна повна зайнятість, завжди існують люди, які шукають роботу після закінчення навчання або через переїзд в інше місто. Через те що фрикційні безробітні часто шукають кращої роботи або змінюють місце роботи, вони теж уважаються «добровільно» безробітними.

 Структурне безробіття означає невідповідність .між: пропонуванням і попитом на працівників. Ця невідповідність виникає тоді, коли попит на один різновид праці зростає, тоді як на інший зменшується, а пропонування не може швидко пристосуватися до цього. У Німеччині, наприклад, рівень безробіття перевищує 10 % робочої сили. Водночас існує тривалий дефіцит програмістів.

 Вимушене безробіття зумовлене перепадами ринкової кон’юнктури і характеризується своєю тривалістю. Якщо надто висока з позицій ринкової рівноваги заробітна плата не знижується, то виникає надлишкова робоча сила. Тільки частина робітників отримує роботу, решта стають вимушено безробітними. Вимушене безробіття буває сезонне, технологічне, конверсійне.

 Якщо фрикційне  безробіття передбачає наявність  навичок, які можна продати,  то люди, що втратили роботу  внаслідок структурних змін, повинні  пройти попередню перепідготовку, додаткове навчання або змінити  місце проживання. Тому структурне  безробіття є більш тривалим, ніж фрикційне.

 Циклічне безробіття. Особливою складовою безробіття є циклічне безробіття. Під ним розуміють безробіття, викликане спадом, тобто тією фазою економічного циклу, коли виробництво і сукупний попит абсолютно скорочуються. Циклічне безробіття виходить за межі природного безробіття і є свідченням неповної зайнятості у країні.

 Закон Оукена стверджує,  що на кожен 1 % зростання безробіття, коли рівень безробіття перевищує  природне безробіття, знижується  ВВП на 2,5 %. На відміну від розглянутих вище видів безробіття циклічне безробіття існує лише в період спаду ділової активності. Великі розміри безробіття негативно впливають як на відтворення ВВП, так і на відтворення робочої сили.

 Отже, люди, що мають  роботу, — зайняті; люди, які не мають роботи, але шукають її, — безробітні; а ті, що не мають роботи і не шукають її, — незайняті.

 Таким чином, відтворення  робочої сили в ринковій економіці  — це безперервний процес відтворення  зайнятої його складової (головний  елемент) і незайнятої (безробітних).

 Безробіття є соціально-економічним  лихом для суспільства. Рівень  безробіття вимірюється нормою  безробіття, а саме:

 

 

 Рівень безробіття  населення в Україні становив: у 1995 р. — 5,6 %, 1997 р. — 8,9, 1998 р. — 11,3, у 1999 р. — 12,0 % (2,7 млн. безробітних). Середня тривалість безробіття становить в Україні 9 місяців.

 Якщо рівень безробіття  перевищує норму природного безробіття, то в країні існує неповна  зайнятість[7, c. 136-137].

 

 Особливим видом  безробіття є вимушена неповна зайнятість. До цього виду безробіття, як зазначалось вище, відносять тих працівників, які в поточному році перебували в адміністративних відпустках без збереження заробітної плати та ті зайняті, що працювали в режимі неповного робочого дня чи тижня. Фактично вимушена неповна зайнятість є так званим прихованим безробіттям, яке у нас є масовим. У 1999 р. перебували в адміністративних відпустках 2,8 млн. осіб і працювали в режимі неповного робочого дня (тижня) 2,2 млн. осіб, що становить чверть зайнятого населення.

 Соціальні наслідки безробіття. Безробіття в механізмі відтворення робочої сили — це не тільки економічне лихо, воно завдає людям великих соціально-психологічних збитків.

 Втрата роботи істотно  знижує життєвий рівень працівника, завдає йому морально-психологічної травми внаслідок відчуження від виробництва. За період безробіття знижується кваліфікація, втрачається самоповага, формується почуття самотності та непотрібності. Погіршується фізичний і психологічний стан людини. Невипадково в економічно розвинутих країнах на подолання негативних наслідків безробіття витрачається 3—5 % ВВП. Особливу роль у цьому відіграє держава. її діяльність здійснюється за такими напрямами: а) регулювання рівня й тривалості безробіття і б) соціальний захист безробітних.

 

 Зниженню безробіття сприяє:

 • економічна політика, спрямована на підтримання стійкого  розвитку суспільного виробництва,  стримування інфляції та підтримання  сукупного попиту;

 • збільшення тривалості  навчання пересічного громадянина;

 • посилення гнучкості  заробітної плати;

 • державна політика, спрямована на захист і підтримку  вітчизняного виробництва та  вітчизняного ринку;

 • орієнтація на  виробництво високоякісної продукції,  яка б користувалась підвищеним  попитом як на внутрішньому, так  і на світовому ринку;

 • створення умов для функціонування нетрадиційних видів зайнятості та їх підтримка;

 • розвиток розгалуженої  системи державної служби зайнятості; професійної орієнтації і масштабної  підготовки, перепідготовки і підвищення  кваліфікації кадрів у всіх  містах і містечках країни.

 

 Таким чином, безробіття  — закономірний елемент відносин  зайнятості і відтворення робочої  сили в ринковій економіці[1, c. 245-249].

 Особливість українського  безробіття початку 90-х років  можна пояснити і специфікою  його окремих видів. Незважаючи на кризовий стан економіки, циклічне безробіття ще не набуло розмаху завдяки його штучному стримуванню шляхом дотування підприємств державного сектора. Так само гальмується повільністю ринкових перетворень і структурне безробіття, головний поштовх якому дала лише реорганізація військово-промислового комплексу. Фрикційне безробіття спричинене передусім низькою зарплатою у державному секторі.

 Намагаючись прогнозувати  подальшу ситуацію з безробіттям  в Україні, необхідно враховувати  чинники, що діятимуть як у бік збільшення, так і в бік зменшення його рівня. Зростання, зокрема, спричинятимуть:

1) потреба структурної  реорганізації неефективної економіки;

2) зняття штучних обмежень  щодо росту циклічного безробіття;

3) дефіцитність інвестицій  для створення нових робочих місць;

4) відсутність досвіду  роботи служб зайнятості, дисципліни  і відповідальності виконавчої  влади.

 До чинників, які  діятимуть у бік скорочення безробіття, можна віднести:

1) безмежність незадоволеного  попиту і можливість створення нових робочих місць у багатьох сферах, особливо у сфері послуг;

2) дотеперішня нерозвиненість  приватного сектора і наявність  тіньової економіки, які в разі  зняття адміністративних пут  зможуть залучити значну частину  непрацюючих;

3) традиційно низький  рівень зарплати і слабкість профспілок, які не можуть домогтися підвищення загального рівня зарплати і пов'язане з цим обмеження попиту на працю.

 

 Сезонне безробіття обумовлене сезонними коливаннями в обсягах виробництва у певних галузях (сільське господарство, риболовля, туристичне обслуговування тощо). Технологічне безробіття викликається впровадженням у виробництво нових “безлюдних” технологій. Ці форми складають вимушене, або надлишкове безробіття.

 Однак характеристика  форм безробіття буде неповною, якщо не згадати про приховане безробіття. Воно виникає тоді, коли існує часткова зайнятість, тобто працівники працюють неповний робочий день (тиждень, місяць, рік) без збереження заробітної плати. Такі люди є частково безробітними, хоча й входять до категорії зайнятих. Приховане безробіття, яке розповсюджене досить широко, не дає змоги точно визначити рівень безробіття, адже частково безробітних удвічі-утричі більше, ніж повністю безробітних[10, c. 59-62].

 

3.  Причини безробіття

 

Досить ретельно досліджував  безробіття К. Маркс у "Капіталі" (друга половина 19 століття). Він відзначив, що з технічним прогресом росте маса і вар-тість засобів виробництва, що приходяться на одного працівника. Це приводить до відносного відставання попиту на працю від темпів нагромадження капіталу, і в цьому криється причина безробіття. Таке трактування математично не цілком коректне, тому що якщо попит на робочу силу росте, то безробіття зникає, чи хоча б розсмоктується, незважаючи на те що ріст капіталу відбуваються ще більш високими темпами.

Маркс допускав інші причини: циклічність розвитку ринкового госпо-дарства, що робить її постійним супутником розвитку ринкового господарства.

Виведення безробіття з  циклічного розвитку економіки стало  після Маркса стійкою традицією  в економічній теорії. Якщо економіка розвивається цикліч-но, коли підйоми і спади переміняють один одного, наслідком цього стає вивіль-нення робочої сили і згортання виробництва, збільшення армії безробітних.

Цікаве трактування  безробіття видного англійського економіста А. Пігу, що у своїй відомій книзі "Теорія безробіття" (1923 р.) обґрунтував тезу про те, що на ринку праці діє недосконала конкуренція. Вона веде до завищення ціни праці. Тому багато економістів указували, що підприємцю вигідніше заплатити високу заробітну плату кваліфікованому фахівцю, здатному збільшити вартість випуску продукції.

2. Аналіз стану безробіття  в Україні та його наслідки

2.1. Основні тенденції, що були притаманні ринку праці порівняно з 2009 роком щодо економічної активності населення працездатного віку:

• збільшення рівня економічної активності з 71,6% до 72,0%;
• збільшення рівня зайнятості з 64,7% до 65,6%;
• зменшення рівня безробіття (за методологією МОП) з 9,6% до 8,8%;
• зменшення рівня зареєстрованого безробіття з 3,4% до 2,2%;
• зменшення серед безробітних (за методологією МОП) частки вивільнених з економічних причин з 45,5% до 39,0%;
• зменшення кількості економічно неактивних осіб, зневірених у пошуку роботи на 6,6%;
• зменшення кількості вільних робочих місць на 3,0%;
• збільшення навантаження незайнятого населення на 10 вільних робочих місць, вакантних посад з 82 до 88 осіб;
• зростання рівня працевлаштування незайнятого населення за допомогою державної служби зайнятості з 32,8%
• до 40,3%;
• зростання рівня прийому робочої сили з 22,5% до 25,3% та зменшення рівня вибуття з 28,7% до 28,1%
• середньооблікової кількості штатних працівників;
• збільшення кількості працівників, які перебували у відпустках без збереження заробітної плати (на період
• припинення виконання робіт), з 2,6% до 3,4%;
• зменшення кількості працівників, які працювали у режимі неповного робочого дня (тижня) з економічних причин,
• з 19,4% до 13,6%;
• зростання середньомісячної номінальної заробітної плати на 20,0%;
• зростання індексу реальної заробітної плати з 90,8% до 110,2%;
• зменшення суми заборгованості з виплати заробітної плати на 17,3%;

• зменшення кількості працівників, які вчасно не отримали заробітну плату, на 43,0%.

 

2.  Показники економічної активності

 

За даними вибіркових обстежень населення (домогосподарств) з питань економічної активності середньомісячна кількість економічно активного населення віком 15–70 років у 2010р., порівняно з 2009р., зменшилась на 0,4% переважно за рахунок осіб працездатного віку та становила 22,1 млн. осіб, з яких 20,3 млн.осіб або 91,9% були зайняті економічною діяльністю, а решта 1,8 млн.осіб – відповідно до методології Міжнародної організації праці (МОП) класифікувалися як безробітні. 

Рівень економічної  активності населення віком 15–70 років збільшився з 63,3% у 2009р. до 63,7% у 2010р., а для населення працездатного віку – з 71,6% до 72,0% відповідно. Зростання цього показника спостерігалось як серед мешканців міських поселень так сільської місцевості, про що свідчать дані діаграми 1.

 

Діаграма 1

Рівень економічної активності населення віком 15–70 років у 2009–2010рр.

у % до населення  відповідної демографічної групи

 

 

3. Показники зайнятості

 

Кількість зайнятого  населення віком 15–70 років у 2010р., порівняно з 2009р., збільшилась на 74,5 тис. осіб, або на 0,4% та становила 20,3 млн. осіб, з яких особи працездатного віку складали 18,4 млн., або 91,0%. Рівень зайнятості населення віком 15–70 років відповідно зріс за означений період з 57,7% до 58,5%, а у населення працездатного віку з 64,7% до 65,6% (діаграма 2).

Діаграма 2

Рівень зайнятості населення віком 15-70 років у 2009-2010рр.у % до населення відповідної демографічної групи

 

 

 

 

 

Найвищий рівень зайнятості населення спостерігався у осіб віком 30–49 років, а найнижчий –у молоді віком 15–24 років та осіб віком 60–70 років (таблиця 1).

Таблиця 1. Рівень зайнятості населення за статтю, місцем проживання та віковими групами

(% до загальної  кількості населення відповідної  вікової групи)

Збільшення рівнів зайнятості населення спостерігалось у всіх регіонах країни. Найбільше зростання зазначеного показника зафіксовано у Тернопільській (на 1,3 в.п.), Житомирській та Рівненській областях (на 1,2 в.п. у кожній). Найвище значення цього показника в 2010р. було у м.Києві (63,6%) та м.Севастополі (62,0%), а найнижчий – у Івано – Франківській (52,3%) області (таблиця 2).

Таблиця 2. Зайняте населення за регіонами

 

Серед зайнятого населення  віком 15-70 років кожен п'ятий був  працівником сільського господарства або промисловості, шостий –торгівлі. Збільшення кількості зайнятих у 2010р. порівняно з 2009р. відбулося у сільському господарстві, мисливстві, лісовому господарстві; торгівлі; ремонті автомобілів, побутових виробів та предметів особистого вжитку; державному управлінні. Водночас зменшення обсягів зайнятості було зафіксоване в промисловості; освіті; діяльності готелів та ресторанів; діяльності транспорту та зв’язку; охороні здоров’я та наданні соціальної допомоги; діяльності домашніх господарств та інших видах економічної діяльності.

 

4.   Показники безробіття

 

Кількість безробітних (за методологією МОП) у віці 15–70 років  у 2010р., порівняно з 2009р., зменшилася на 173,2 тис. осіб, або на 8,8% та становила 1,8 млн. осіб. Серед безробітних майже три чверті складали мешканці міських поселень (1,3 млн. осіб), решту – сільські жителі (493,5 тис. осіб). Зменшення кількості безробітного населення віком 15–70 років відбулося в основному за рахунок осіб працездатного віку (на 172,4 тис. осіб, або на 8,8%).

Рівень безробіття населення віком 15–70 років (за методологією МОП) в цілому по Україні знизився на 0,7 в.п. та становив 8,1% економічно активного населення зазначеного віку та був нижчим, ніж відповідний показник по країнах Євросоюзу (9,6%) (діаграма 3).

 

Діаграма 3

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у країнах Євросоюзу (27 країн) та в Україні у 2010 році

у % до економічно активного населення у віці 15 років і старше, для України – у віці 15-70 років

 

Серед населення працездатного  віку рівень безробіття (за методологією МОП) зменшився на 0,8 в.п. та становив 8,8%. Більш суттєве зменшення цього  показника  спостерігалося серед чоловіків, на відміну від жінок, та серед жителів міських поселень, порівняно з мешканцями сільської місцевості (діаграма 4).

Діаграма 4

Рівень безробіття населення (за методологією МОП) у 2009 – 2010рр.

у % до економічно активного населення відповідної вікової групи

Найвищий рівень безробіття (за методологією МОП) спостерігався  серед молоді віком 15–24 роки, а найнижчий  – серед осіб віком 50–59 років (таблиця 3).

 

Таблиця 3. Рівень безробіття населення (за методологією МОП) за статтю, місцем проживання та віковими групами

(% до кількості  економічно активного населення  відповідної вікової групи)

 

Слід відмітити, що рівень безробіття населення працездатного  віку (за методологією МОП) у 4 рази перевищував  рівень зареєстрованого безробіття, розрахованого по відношенню до економічно активного населення працездатного віку (у жінок – у 2,9 раза, чоловіків – у 5,4 раза, міських поселеннях – у 4,6 раза, сільській місцевості – у 2,9 раза) (діаграма 5).

 

 

Діаграма 5

Безробіття  серед економічно активного населення працездатного віку

за статтю та місцем проживання у 2009–2010рр.

(у % до економічно  активного населення працездатного  віку)

Рівень безробіття (за методологією МОП) серед населення  віком 15–70 років зменшився в усіх регіонах України. Значне зменшення цього показника відбулося у Рівненській (на 1,3 в.п.), Закарпатській (на 1,2 в.п.), Донецькій та Кіровоградській областях (на 1,0 в.п. у кожній).

Його максимальне значення спостерігалось у Рівненській області (11,4%), а мінімальне –у м.Києві (5,8%), (таблиця 4).

 

Таблиця 4. Безробітне населення (за методологією МОП) за регіонами

 

Впродовж 2010р. відбулися  структурні зміни серед безробітних  віком 15-70 років

(за методологією МОП)  за причинами незайнятості. Так,  питома вага вивільнених з  економічних причин зменшилась на 6,5 в.п та становила 39,0% від загальної кількості безробітних. При цьому, збільшилась частка звільнених за власним бажанням, непрацевлаштованих після закінчення навчальних закладів, звільнених у зв'язку з закінченням строку контракту тощо (діаграма 6).

 

Діаграма 6

Причини незайнятості безробітних віком 15-70 років (за методологією МОП)

у 2009-2010рр.

у % до загальної  кількості безробітних

 

Динаміку зареєстрованого  безробіття ілюструють нижче наведені дані (діаграма 7).

 

 

Діаграма 7

Кількість зареєстрованих безробітних у 2009-2010рр.

на кінець місяця

 

 

 

 

 

 

 

Рівень зареєстрованого  безробіття в середньому за 2010р. склав 2,2% від економічно активного населення  працездатного віку. Зазначений показник був вищим у жінок (2,7%), порівняно  з чоловіками (1,8%) та сільського населення (2,8%), порівняно з міськими жителями (2,0%).

Слід зазначити, що на кінець 2010р. рівень зареєстрованого  безробіття становив 2,7% економічно активного  населення працездатного віку. Серед  країн СНД Україна за цим показником посідала третє місце.

3.  Негативні соціально-економічні наслідки, які породжує безробіття та методи боротьби з безробіттям

Незайнята робоча сила означає  недовикористання економічного потенціалу суспільства, прямі економічні втрати, які є наслідком природного і фактичного безробіття ( і відповідно зайнятості).

Безробіття сковує вимоги профспілок про підвищення заробітної плати, ніби спрацьовує на користь спілки підприємців.

Під час тривалого  безробіття працівник втрачає кваліфікацію, а отримання нової кваліфікації й адаптації до нових умов часто проходять для нього важко.

Безробіття веде до прямого  занепаду раніше досягнутого рівня  життя. Допомога по безробіттю завжди менша від заробітної плати, має  тимчасовий характер. Зростання безробіття знижує купівельний та інвестиційний попит, скорочує обсяг заощаджень у населення.

Сам факт безробіття завдає людині важкої психологічної травми, яку можна порівняти з найнеприємнішими обставинами. Багато соціологів пов’язують зростання злочинності зі зростанням безробіття.

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям.

Часто вони випливають з  тієї концепції, якої ті або інші сучасні  економісти дотримуються при пояснення  причин безробіття.

Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники  класичної теорії ринку праці – заходи по зниженню заробітної плати.

Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету  держави; в довгостроковому періоді  – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню  інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і  створення здорового ринкового  середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а  підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, - наочний тому приклад[16, c. 23-24].

 4. Шляхи подолання безробіття

Існують різноманітні методи боротьби з безробіттям. Часто вони випливають з тієї концепції, якої ті або інші сучасні економісти дотримуються при пояснення причин безробіття. Мальтузіанці пропонують обмежити народжуваність. Прихильники класичної теорії ринку праці – заходи по зниженню заробітної плати. Кейнсіанські програми в короткочасному періоді пропонують суспільні роботи за рахунок бюджету держави; в довгостроковому періоді – державні замовлення приватному сектору, заходи по стимулюванню інвестиційного попиту, при цьому особливе значення надається зниженню облікової ставки процента.

Монетаристи пропонують зменшення державного бюджетного дефіциту, ухилення від планування соціальних програм, приборкання інфляції і створення здорового ринкового середовища, в якому обов’язково буде присутнє розорення неефективних підприємств і висування на передній план сильних, адаптованих товаровиробників. Зокрема монетаристи пропонують не знижувати, а підвищувати облікову ставку процента. Вони вважають, що ефективно діючий ринок викличе зростання виробництва, і, як наслідок – зростання попиту на робочу силу. Платою суспільства за монетарний шлях розвитку ринку є жебрацтво, злодійство і соціальна напруга в суспільстві. Досвід України, яка використовувала монетарні важелі розвитку економіки, - наочний тому приклад. Особливість українського безробіття початку 90-х років можна пояснити і специфікою його окремих видів[14, c. 9-10].