Завдання підприємства в охороні праці

Створення цілком безпечних  та здорових умов праці є одним  з найважливіших завдань, що стоять перед державою. Виконання цього  завдання нерозривно пов’язано з удосконаленням методів управління охороною праці на виробництві.

 В умовах ринкових відносин в роботі підприємств з охорони праці великого значення набувають такі фактори:

• економічна зацікавленість власника (керівника) в одержанні максимального прибутку, зменшенні витрат на штрафні санкції, ремонт пошкодженого устаткування, відшкодування шкоди потерпілим;
• необхідність постійного підвищення якості і конкурентоздатності продукції, що можливо лише за сприятливих і безпечних умов праці;
• моральна і юридична відповідальність власника за нещасні випадки і відшкодування збитків потерпілим та їхнім сім’ям;
• моральна відповідальність власника перед трудовим колективом за створення гуманних умов праці;
• необхідність зміцнювати позиції підприємства на ринку серед вітчизняних і зарубіжних конкурентів;
• необхідність підносити продуктивність праці й віддачу кожної затраченої людино-години, збільшувати відсоток прибутку по відношенню до вкладених інвестицій, підвищувати ефективність використання людських, матеріальних і фінансових ресурсів;
• забезпечення досягнення перспективних цілей підприємства, що неможливо без підвищення рівня охорони праці.

Названі фактори чинять певний моральний і матеріальний тиск на власника підприємства, що змушує його постійно і систематично займатися питанням охорони праці. Однак цей тиск, як і приписи державних інспекцій та численні нормативні акти, самі по собі не дадуть ефекту, якщо власник не буде озброєний механізмом зменшення рівня виробничого ризику, тобто науково-обґрунтованою системою управління охороною праці (СУОП) на підприємстві.

 Управління охороною  праці на підприємстві є складовою частиною, підсистемою загальної системи управління підприємства, бо лише за високого рівня охорони праці може бути забезпечене ефективне виконання завдань, що стоять перед підприємством, і досягнення високих економічних результатів.

 Управління являє собою  сукупність дій, спрямованих на  підтримання та поліпшення функціонування об’єкта відповідно до існуючої програми чи мети функціонування.

 В процесі управління  орган управління отримує певну  інформацію про стан об’єкта  управління та стан навколишнього  середовища, в якому він перебуває. На основі цієї інформації виробляється рішення, за яким здійснюється вплив на об’єкт управління.

 Метою управління охороною  праці є забезпечення безпеки,  збереження здоров’я та працездатності  людини під час трудової діяльності. Мета управління може бути досягнута шляхом виконання певних функцій управління:

1. Організація і координація  робіт з охорони праці;

2. Аналіз і оцінка стану  умов праці;

3. Планування робіт з  охорони праці;

4. Стимулювання забезпечення  високого рівня охорони праці;

5. Контроль стану охорони  праці.

 Потрібно зазначити,  що управління охороною праці  має включати виконання таких  основних завдань:

• навчання працівників безпеці праці та пропаганда питань охорони праці;
• забезпечення безпеки виробничого обладнання;
• забезпечення безпеки виробничих процесів;
• забезпечення безпеки будівель та споруд;
• нормалізація санітарно-гігієнічних умов праці;
• забезпечення працівників засобами індивідуального захисту;
• забезпечення оптимальних режимів праці та відпочинку працівників;
• організація лікувально-профілактичного обслуговування працівників;
• санітарно-побутове обслуговування працівників;
• професійний відбір працівників за певними спеціальностями.

При виконанні зазначених завдань власник (уповноважений  ним орган) має керуватися такими статтями як 153, 160, 161, 163—168 Кодексу Законів  про працю України, Законом України  «Про охорону праці», а також нормативними актами з перелічених питань, розробленими, затвердженими відповідними органами та зареєстрованими в установленому  порядку в Державному Реєстрі міжгалузевих та галузевих нормативних актів про охорону праці, ствердженому наказом Державного комітету України по нагляду за охороною праці від 6 лютого 1995 року № 12.

Особливу увагу слід звернути на принципи організації та функціонування системи управління охороною праці  на підприємстві.

 Система управління  охороною праці (СУОП) конкретного  підприємства повинна розроблятися з урахуванням особливостей його виробничої діяльності і вписуватися в існуючу структуру та схему управління підприємством в цілому, де органи (суб’єкти) управління діяльністю підприємства одночасно є й органами (суб’єктами) управління охороною праці. Зокрема, суб’єктами управління є відповідні служби, відділи, посадові особи; об’єктами управління — діяльність функціональних служб і структурних підрозділів щодо забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах і на підприємстві в цілому.

  Управління охороною  праці включає виконання ряду  основних завдань і певних  функцій. Основне цільове завдання  роботи підприємства в галузі охорони праці може бути сформульоване як необхідність створення передумов для формування на виробничій території професійно безпечного та екологічно чистого простору.

 Комплексний підхід до розв’язання проблем у галузі охорони праці реалізується на основі принципів:

• спрямованості системи управління на реалізацію цільових завдань;
• безумовного пріоритету професійної та екологічної безпеки щодо інших категорій господарської діяльності, підкріпленої фінансовими та матеріальними ресурсами;
• партисипативності управління, тобто масової участі всіх працівників підприємства в заходах із забезпечення професійної та екологічної безпеки, а також реалізації заходів працеохоронного характеру та управлінських впливів на всіх рівнях і стадіях виробничих і трудових процесів;
• принципу ненульового ризику, тобто усвідомлення необхідності підготовки виробництва й організації дій на випадок нестандартної (надзвичайної) ситуації;
• соціальної та економіко-цільової оцінки наслідків припустимих дій та рішень, які приймаються на основі прогнозування ризику й усунення джерел потенційної небезпеки;
• достовірності, повноти й оперативності зовнішньої та внутрішньої інформації, доведення її до кінцевої ланки всього управлінського ланцюга по вертикалі та горизонталі;
• експрес-реагування на інформацію, яка надходить: оперативна оцінка й аналіз ситуації, вироблення, прийняття та виконання управлінських рішень, спрямованих на усунення професійної та екологічної небезпеки, причин її виникнення;
• безперервності функціонування системи навчання, яка забезпечує достатню професійну компетентність менеджерів і працівників у галузі охорони праці та інженерної екології;
• безперервності контролю (нагляду) за дотриманням нормативних вимог на виробничих ділянках та робочих місцях;
• економічної мотивації й обопільної відповідальності всіх працівників (адміністрації, посадових осіб і робітників) — учасників трудових процесів на підприємстві — за створення й дотримання нормативних умов, забезпечення професійної та екологічної безпеки.

Контроль за рівнем охорони  праці та станом об’єктів управління здійснюється на основі принципу «безперервності» за допомогою «методу відхилень», згідно з яким управлінські рішення  приймаються за наявності і залежно  від ступеня відхилень контрольованих критеріїв і показників від нормативних (допустимих) значень.

 З цією метою проводиться  збір інформації про фактичні  значення рівнів виробничих факторів  і показників (критеріїв) безпеки  праці; порівняння їх з установленими  нормами та вимогами; оцінка величин  і аналіз причин відхилень  фактичних значень виробничих  чинників і показників від тих, що необхідні; прийняття, реалізація оперативних рішень, спрямованих на ліквідацію відхилень фактичних значень від тих, що необхідні, й досягнення поставленої мети.

З метою систематизації роботи з охорони праці бажаним є розроблення технологічної схеми управління цією діяльністю на підприємствах. Користуючись схемою як алгоритмом, керівник підприємства (підрозділу, служби охорони праці) послідовно перевіряє виконання завдань і функцій управління охороною праці. Це дає можливість системно та комплексно вирішувати всі питання охорони праці, підвищувати її ефективність, зменшувати виробничий ризик.

Управлінська технологія — це комплекс методів, засобів і  процедур, які забезпечують прийняття  і реалізацію раціональних управлінських  рішень. На підставі посадових інструкцій з охорони праці для виконання типових завдань (контроль, інструктаж, навчання тощо) повинні бути розроблені і детально відпрацьовані стандартні процедури, алгоритми, формати, комп’ютерні програми, інструкції з прийняття і реалізації управлінських рішень у подібних стандартних ситуаціях.

 Організація роботи  в царині охорони праці полягає  у виборі і формуванні такої  структури управління охороною  праці на підприємстві, яка б якнайкраще відповідала меті створення безпечних та сприятливих умов праці.

 Об’єктом управління  охороною праці є діяльність  функціональних служб та структурних  підрозділів підприємства, спрямована на забезпечення безпечних та здорових умов праці на робочих місцях, виробничих ділянках, у цехах та підприємстві в цілому.

 Організація та координація  робіт у галузі охорони праці  має передбачати формування органів  управління охороною праці, встановлення  обов’язків та порядку взаємодії  осіб, які беруть участь в управлінні, а також прийнятті і реалізації  управлінських рішень.

 Управління охороною  праці на підприємстві здійснює керівник підприємства, а в структурних підрозділах управління здійснюють відповідні керівники підрозділів.

 Слід знати обов’язки  та права посадових осіб щодо питань охорони праці.

 Зобов’язання, права  та відповідальність посадових  осіб за виконання покладених  на них функцій щодо питань  охорони праці мають розглядатися  в посадових інструкціях, форма  яких розроблена Держнаглядохоронпраці  та узгоджена з Державним комітетом  по стандартизації, метрології та  сертифікації та Головним архівним управлінням при Кабінеті Міністрів України.

 Слід звернути увагу  на те, що згідно зі статтею  17 Закону України «Про охорону  праці», власник зобов’язаний створити  в кожному структурному підрозділі і на робочому місці умови праці відповідно до вимог нормативних актів, а також забезпечити додержання прав працівників, гарантованих законодавством про охорону праці.

 З цією метою власник забезпечує функціонування системи управління охороною праці, для чого:

• створює відповідні служби і призначає посадових осіб, які забезпечують функціонування системи охорони праці;
• розробляє за участі профспілок і реалізує комплексні заходи для досягнення встановлених нормативів з охорони праці, впроваджує прогресивні досягнення з охорони праці;
• забезпечує усунення причин, що призводять до нещасних випадків, професійних захворювань, і виконання профілактичних заходів, визначених комісіями за підсумками розслідування цих причин;
• організовує проведення лабораторних досліджень умов праці, атестації робочих місць на відповідність нормативним актам про охорону праці;
• розробляє і затверджує положення, інструкції, інші нормативні акти про охорону праці, що діють у межах підпри- ємства;
• здійснює постійний контроль за додержанням працівниками технологічних процесів, правил та вимог щодо охорони праці;
• організовує пропаганду безпечних методів праці та співробітництво з фахівцями галузі охорони праці.

В разі відсутності в нормативних  актах про охорону праці вимог, які необхідно виконати для забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці на певних роботах, власник  зобов’язаний вжити заходів, що забезпечать безпеку працівників.

 У разі виникнення  на підприємстві надзвичайних ситуацій і нещасних випадків, власник зобов’язаний вжити термінових заходів для допомоги потерпілим, залучити при необхідності професійні аварійно-рятувальні формування.

 У колективному договорі (угоді, трудовому договорі) сторони  передбачають забезпечення працівникам  соціальних гарантій у галузі  охорони праці на рівні, не  нижчому за передбачений законодавством, їхні обов’язки, а також комплексні  заходи з досягнення встановлених  нормативів безпеки, гігієни праці та виробничого середовища, підвищення існуючого рівня охорони праці, запобігання випадкам виробничого травматизму, професійним захворюванням і аваріям.

 Власник зобов’язаний  за свої кошти організувати  проведення попереднього (при прийнятті  на роботу) і періодичних (протягом трудової діяльності) медичних оглядів працівників:

 — зайнятих на важких  роботах;

 — роботах із шкідливими чи небезпечними умовами праці, або роботах, де є потреба у професійному доборі;

 — щорічного обов’язкового  медичного огляду осіб віком до 21 року.

 Здійснення медичних  оглядів покладається на медичні  заклади, працівники яких несуть  відповідальність згідно з законодавством  за невідповідність медичного  висновку фактичному стану здоров’я  працівника. Перелік професій, працівники  яких підлягають медичному огляду, термін і порядок його проведення встановлюються Міністерством охорони здоров’я України за погодженням з Департаментом державного нагляду за додержанням законодавства про працю.

 Власник має право  притягнути працівника, який ухиляється  від проходження обов’язкового  медичного огляду, до дисциплінарної  відповідальності і зобов’язаний  відсторонити його від роботи без збереження заробітної плати. Власник на прохання працівника або за своєю ініціативою організовує позачерговий медичний огляд, якщо працівник вважає, що погіршення стану його здоров’я пов’язане з умовами праці. За час проходження медичного огляду за працівником зберігається місце роботи (посада) і середній заробіток.

Власник зобов’язаний надавати інформацію та звітність про стан охорони праці, інформувати працівників  про стан охорони праці, причини  аварій, нещасних випадків і професійних  захворювань та про заходи, яких вжито для їх усунення та для забезпечення на підприємстві умов і безпеки праці на рівні нормативних вимог.

 Слід знати також  обов’язки працівника щодо виконання  нормативних актів про охорону праці.

 В свою чергу працівник зобов’язаний:

• знати і виконувати вимоги нормативних актів про охорону праці, правила поводження з машинами, механізмами, устаткуванням та іншими засобами виробництва, користуватися засобами колективного та індивідуального захисту;
• додержувати зобов’язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства;
• проходити у встановленому порядку попередні та періодичні медичні огляди;
• співробітничати з власником у справі організації безпечних і нешкідливих умов праці, особисто вживати посильних заходів з усунення будь-якої виробничої ситуації, яка створює загрозу його життю чи здоров’ю людей, які його оточують, і навколишньому природному середовищу, повідомляти про небезпеку своєму безпосередньому керівникові чи іншій посадовій особі.
• всі працівники при прийнятті на роботу і в процесі роботи проходять на підприємстві інструктаж (навчання) з питань охорони праці, надання першої медичної допомоги потерпілим від нещасних випадків, про правила поведінки при виникненні аварій згідно з типовим положенням, затвердженим Державним комітетом України по нагляду за охороною праці.

 Працівники, зайняті на  роботах з підвищеною небезпекою або там, де є потреба у професійному доборі, мають проходити попереднє спеціальне навчання і один раз на рік перевірку знань відповідних нормативних актів про охорону праці. Перелік таких робіт затверджується Департаментом державного нагляду за додержанням законодавства про працю. Посадові особи згідно з переліком, затвердженим Департаментом до початку виконання своїх обов’язків і періодично один раз на три роки проходять у встановленому порядку навчання, а також перевірку знань з охорони праці в органах галузевого або регіонального управління охороною праці з участю представників органу державного нагляду та проф- спілок. Допуск до роботи осіб, які не пройшли навчання, інструктаж і перевірку знань з охорони праці, забороняється. У разі незадовільних знань з питань охорони праці працівники повинні пройти повторне навчання. На прохання працівника проводиться додатковий інструктаж з питань охорони праці.

 Розглянемо служби  охорони праці на підприємствах, організаціях, їх права та обов’язки. Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці, служба охорони праці створюється власником або уповноваженим ним органом на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності для організації виконання правових, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних, соціально-економічних і лікувально-профілактичних заходів, спрямованих на запобігання нещасним випадкам, професійним захворюванням і аваріям у процесі праці. Служба охорони праці входить до структури підприємства, установи, організації як одна з основних виробничо-технічних служб. Ліквідація служби охорони праці допускається тільки в разі ліквідації підприємства.

 На підприємствах (у  виробничих або науково-виробничих  об’єднаннях) при чисельності  працівників від 51 до 500 осіб включно (невиробнича сфера від 101 до 500) службу охорону праці має представляти один спеціаліст. На підприємствах, де використовуються вибухові матеріали чи сильно діючі отруйні речовини, в такій службі має бути два спеціалісти.

 Розрахунок чисельності  працівників служб охорони праці  на підприємствах з числом працівників понад 500 осіб здійснюється за формулою:

Згідно з Типовим положенням про службу охорони праці*1, служба охорони праці виконує такі завдання:

 а) забезпечення безпеки  виробничих процесів, устаткування, будівель і споруд;

 б) забезпечення працівників  засобами індивідуального та колективного захисту;

 в) професійної підготовки і підвищення кваліфікації працівників з питань охорони праці, пропаганди безпечних методів праці;

 г) вибору оптимальних  режимів праці та відпочинку  працівників;

 д) професійного добору  виконавців для визначених видів робіт.

 До основних функцій  служби охорони праці належать  опрацювання ефективної цілісної  системи управління охороною  праці, сприяння вдосконаленню  діяльності в цьому напрямку  кожного структурного підрозділу і кожної посадової особи; проведення оперативно-методичного керівництва роботою з охорони праці та ін.

Спеціалісти з охорони  праці мають право видавати керівникам структурних підрозділів підприємства обов’язкові для виконання приписи щодо усунення наявних недоліків, одержувати від них необхідні відомості, документацію і пояснення з питань охорони праці, вимагати відсторонення від роботи осіб, які не пройшли медичного огляду, навчання, інструктажу, перевірки знань і не мають допуску до відповідних робіт або не виконують нормативів з охорони праці; зупиняти роботу виробництв, дільниць, машин, механізмів, устаткування та інших засобів виробництва в разі порушень, які створюють загрозу життю чи здоров’ю працівників; надсилати керівникові підприємства подання про притягнення до відповідальності працівників, які порушують вимоги щодо охорони праці.

 Відповідно до ст. 26 закону, на підприємстві з кількістю працівників 50 і більше осіб рішенням трудового колективу може створюватися комісія з питань охорони праці. Комісія є постійно діючим консультативно-дорадчим органом трудового колективу та власника і створюється з метою залучення представників власника та трудового колективу (безпосередніх виконавців робіт, представників профспілок) до співробітництва в галузі управління охороною праці на підприємстві, узгодженого вирішення питань, що виникають у цій сфері.

Рішення про доцільність створення Комісії, її кількісний та персональний склад, термін повноважень ухвалюється трудовим колективом на загальних зборах (конференції) за поданням власника, органу самоврядування трудового колективу та профспілкового комітету (комітетів).

 Комісія формується  на засадах рівного представництва осіб від власника та від трудового колективу.

 До складу Комісії  від власника включаються спеціалісти  з безпеки і гігієни праці, виробничої, юридичної та інших служб підприємства, від трудового колективу рекомендуються працівники основних професій, уповноважені трудових колективів з питань охорони праці, представники профспілки (профспілок).

 Основними завданнями  комісії є:

 — захист законних  прав та інтересів працівників у сфері охорони праці;

 — підготовка на основі аналізу стану безпеки та умов праці на виробництві рекомендацій власнику та працівникам щодо профілактики виробничого травматизму та професійних захворювань, практичної реалізації принципів державної політики в царині охорони праці на підприємстві;

 — узгодження шляхом  двосторонніх консультацій позицій  сторін у вирішенні практичних  питань у сфері охорони праці  з метою забезпечення поєднання  інтересів держави, власника та  трудового колективу, кожного працівника, запобігання конфліктам;

 — вироблення пропозицій  щодо включення до колективного  договору окремих питань з  охорони праці та використання  коштів фонду охорони праці  підприємства.

• звертатися до власника чи уповноваженого ним органу, органу самоврядування трудового колективу, профспілкового комітету (комітетів) з пропозиціями щодо регулювання відносин у сфері охорони праці;
• створювати робочі групи з числа членів Комісії для вироблення узгоджених рішень з конкретних питань охорони праці з залученням до їх складу на договірній основі за погодженням сторін відповідних фахівців, експертів, інспекторів державного нагляду за охороною праці;
• одержувати від окремих працівників, служб підприємства, профспілкового комітету (комітетів) інформацію, необхідну для виконання функцій і завдань, передбачених Типовим положенням;
• встановлювати ступінь вини потерпілого в порядку, що визначається трудовим колективом за поданням власника та профспілкового комітету, при вирішенні питання про розміри одноразової допомоги, коли нещасливий випадок стався внаслідок невиконання потерпілим вимог нормативних актів про охорону праці і факт наявності його вини встановлено комісією з розслідування нещасних випадків;
• здійснювати контроль за дотриманням вимог законодавства з питань охорони праці безпосередньо на робочих місцях, забезпеченням працівників засобами колективного та індивідуального захисту, змиваючими та знешкоджуючими засобами, лікувально-профілактичним харчуванням, молоком або рівноцінними харчовими продуктами, газованою солоною водою та за станом використання санітарно-побутових приміщень тощо;
• знайомитися з будь-яким матеріалом з питань охорони праці, аналізувати стан умов і безпеки праці на підприємстві, виконання відповідних програм і колективних договорів;
• вільного доступу на всі дільниці виробництва та обговорення з працівниками питань охорони праці;
• делегувати своїх представників для участі: у розв’язанні разом з представниками державного нагляду за охороною праці конфліктів, пов’язаних з відмовою працівника виконувати доручену роботу з мотивів небезпечної для його здоров’я чи життя виробничої ситуації на підприємстві, де відсутня профспілкова організація; в обговоренні питань охорони праці власником або уповноваженим ним органом, профспілковим комітетом чи органом самоврядування трудового колективу (за погодженням з цим органом).

 Комісія має право:

Комісія здійснює свою діяльність згідно з планами, що розробляються  на квартал, півріччя чи рік і затверджуються нею.

 З метою залучення широких кіл працівників до здійснення громадського контролю за додержанням законодавства про охорону праці на виробництві, створення дієвих систем управління охороною праці відповідно до Закону України «Про охорону праці» на підприємствах, установах, організаціях незалежно від форм власності та видів їх діяльності створюється інститут уповноважених трудового колективу з питань охорони праці.

Однією з основних складових  системи управління охороною праці  є контроль за охороною праці, і від  того, наскільки він чітко виконується, залежить стан охорони праці на підприємстві.

  Контроль буває двох  видів:

 — технічний, якщо його об’єктами є предмети праці (продукція, технічна документація), засоби праці (обладнання, інструменти), трудові процеси;

 — соціальний, якщо його об’єктом є діяльність людини.

Розглядаючи види контролю за охороною праці, слід визначити, що контроль буває поточним, оперативним  або періодичним.

 Поточний контроль  проводиться щозмінно до початку і в процесі роботи. Полягає в перевірці готовності виконавців до трудової діяльності, відповідності та додержання умов праці та вимог безпеки на робочих місцях і дільницях під час виконання трудових і виробничих процесів. Він здійснюється керівниками дільниць, організаторами робіт, виконавцями.

Оперативний контроль проводиться  протягом другого тижня кожного місяця. Він полягає в перевірці організаційно-технічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам.

Періодичний контроль проводиться  щоквартально протягом четвертого тижня, полягає в перевірці управлінського, організаційного, технічного забезпечення безпеки праці на відповідність нормативним вимогам. Він здійснюється в кожному підрозділі спеціалізованими комісіями на чолі з головними спеціалістами і за участі керівника підрозділу, інших спеціалістів.

 Залежно від характеру  та обсягу контролю передбачаються  такі види перевірок:

 1) перевірка нормативних умов — це контроль умов праці на робочих місцях і дільницях, технологічних та виробничих місцях та процесів на відповідність нормативним вимогам, а саме: додержання правил та норм безпосередніми виконавцями, забезпеченість інвентарем, стану робочих місць і дільниць тощо. Він здійснюється на виконавчому рівні;