Вступ

     Страхування є однією з ланок фінансової системи  держави і являється однією з  найдавніших категорій суспільних відносин. Як і фінансові відносини  загалом, страхування зумовлено  рухом грошових засобів у процесі  розподілу і перерозподілу грошових доходів та нагромаджень усіх суб'єктів виробництва й обміну [3]. Але разом з тим, для страхування властиві економічні відносини, змістом яких є перерозподіл доходів та коштів для нагромадження лише з метою відшкодування матеріальних чи інших втрат (здоров'я, працездатності).

     Одним із найпоширеніших видів страхування  відповідальності в усьому світі  є страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів, яке  забезпечує виплату потерпілому  грошового відшкодування в розмірі  суми, яка була б стягнута з власника транспортного засобу за цивільним позовом на користь третьої особи за шкоду життю та здоров'ю, а також за пошкодження належного їй майна, які виникли внаслідок аварії або дорожньо-транспортної пригоди з вини страхувальника.

     Досліджували  означену тему такі вчені, як В.Д. Базилевич [4], К.С. Базилевич [4], О.Д. Вовчак [3], О.Д. Заруба [4], В.В. Мачурський [5], С.С. Осадець [7] та інших.

     Постановка завдання. Мета полягає у розкриті суті і мети діяльності системи міжнародних договорів «Зелена картка».

     Робота  складається з вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури.

     У розділі 1 розкрита сутність поняття «Зелена картка».

     У розділі 2 охоарактеризовано розвиток системи "Зелена картка" в Україні.

     У розділі 3 проаналізовано “Зелена карта” -  страховий випадок.

     Розділ 1. Сутність поняття «Зелена картка» 

     Починаючи з 30-х років страхування авто громадянської  відповідальності перед третьою  стороною з метою захисту своїх  резидентів в випадках, коли вони ставали  жертвами ДТП, проводилося в кожній з країн Західної Європи в межах своєї національної території.

     З розвитком міжнародного автомобільного повідомлення водій автомобіля, виїхавши в іншу країну, міг і там зіштовхнутися  з матеріальними проблемами внаслідок  ДТП. Страхове покриття, що надається страховиками країни резидента, діяло, як правило, в межах національних кордонів, а в тих випадках, коли воно було дійсно і закордоном, часто не відповідало вимозі країни відвідання, оскільки національні правила страхування, розміри і порядок відшкодування збитків не були скоректовані між собою.

     Додаткові труднощі викликала і та обставина, що в багатьох країнах страхування  міг проводити лише страховик, що функціонує в межах цієї території. Страхування в будь-якому випадку  документально слідувало оформити таким чином, щоб це відповідало вимозі прикордонних служб. В цій ситуації автомобіліст на кордоні примушений був укласти новий договір страхування, що діяв тільки на території країни відвідання.

     В післявоєнні роки з метою усунення даних труднощів страховиками країн ЄЕС була заснована система автострахування “Зелена карта” , основана на прийнятих 25 січня 1949 року рекомендаціях Підкомісії шляхового транспорту Міжнародного комітету транспорту ЄЕК ООН.

     «Зелена картка» — назва системи міжнародних  договорів і страхового полісу. Дана система була введена на початку 50-х років у країнах ЄС. «Зелена картка» засвідчує наявність у власника транспортного засобу страхового покриття, яке діє на території будь-якої країни Євросоюзу та деяких інших середземноморських і північноафриканських країн, що приєдналися до цієї системи. Метою створення системи було спрощення міжнародного руху автотранспортних засобів через забезпечення страхування ризиків відповідальності перед третіми особами у зв'язку з використанням таких транспортних засобів відповідно до вимог країни відвідування. Система забезпечує гарантування компенсації потерпілим особам у разі дорожньо-транспортних пригод відповідно до національного законодавства країни відвідування і допоможе власникам транспортних засобів зняти з себе відповідальність за матеріальну шкоду, що може бути нанесена майну, здоров'ю та життю постраждалих осіб на території країн-членів системи «Зелена картка»[4].

     "Зелена  картка" є міжнародно визнаним сертифікатом, в якому вказані країни, де таке страхове покриття має законну силу, а також реквізити страховика, страхувальника (транспортного засобу) і термін дії виданої карти.

     Згідно  з принципами, закладеними  в основу страхування  за системою "Зелена картка", страхуванню  підлягають вантажні і легкові автомобілі, автобуси. При цьому [2]:

1. Страхові підприємства, яким було дозволено проводити автострахування цивільної відповідальності в межах національних територій, об'єдналися в бюро автостраховиків.

2. Кожне національне бюро стало стороною міжнародної угоди, що визначає чинність системи "Зеленої картки ".

3. Автомобіліст-резидент, який має транспортний засіб в одній з країн-учасниць угоди, при подорожі на ньому в інші країни, підписавши угоду, міг звернутися до свого національного страховика для одержання страхового покриття, необхідного для додержання закону країни відвідування.

4. Страховик забезпечує необхідне страхове покриття і надає документальне свідоцтво у формі "Зеленої картки ", виданої національним бюро автостраховиків, членом якого він є.

5. Якщо водій (автомобіль) став учасником ДТП в країні відвідування, страховик країни базування гарантує виплату будь-якої компенсації, що належить третій особі, згідно з місцевими правилами страхування цивільної відповідальності. Виконання цих зобов'язань продавця гарантується національним бюро автостраховиків, в яке входить страховик, що видавав "Зелену картку ".

     Зазначимо, що система "Зеленої  картки " діяла  успішно до тих  пір, доки не з'явилися  ознаки того, що вона недостатньо зручна переважно з двох причин:

• зростання числа власників автомобілів істотно збільшило частоту перетину ними кордонів. Кожного разу, коли автомобіль перетинав кордон, необхідно було подати "Зелену картку ", що в особливо напружені періоди, наприклад, під час річних відпусток, призводило до виникнення черг на контрольно-пропускних пунктах;
• подання "Зеленої картки " водієм транспортного засобу при перетині кордону між державами - членами ЄЕС суперечило ідеалу Співтовариства. Відміна перевірки "Зеленої картки " на межі дозволила б будь-якій людині відчути, що Співтовариство надає першорядне значення його вигодам у повсякденному житті [7].

     Вирішення проблеми було знайдено внаслідок застосування системи "Зеленої картки" на основі координації приватних угод між  бюро страховиків різних країн і національних законодавчих актів країн Співтовариства. Утворена нова структура виявилася ефективною, незважаючи на можливість її різноманітного тлумачення через подвійну законодавчо- нормативну базу.

     Новий механізм регулювання  грунтувався на таких основних принципах, передбачених в першій Директиві ЄЕС з автострахування:

1. Кожний транспортний засіб, що перебуває в будь-якій країні, яка є членом ЄЕС, повинен підлягати обов'язковому страхуванню цивільної відповідальності в порядку, передбаченому законодавством цієї країни.

2. Вимога обов'язкового страхування стосується не тільки використання транспортного засобу в межах країни базування, але і в межах всіх країн Співтовариства, де діє договір "Зеленої картки ".

3. Характер і обсяг обов'язкового страхового покриття будуть залишатися такими, якими вони передбачені в законодавстві кожної країни, але зважаючи на відсутність на нинішньому етапі єдності правил страхування цивільної відповідальності в країнах ЄЕС, величина страхового покриття може змінюватися після перетину межі.

4. У випадку, якщо з транспортним засобом відбулася аварія в країні відвідування, бюро автостраховиків цієї країни гарантує, що жертва ДТП отримає необхідне відшкодування, тобто Бюро діє як страховик.

5. У випадку, коли бюро країни відвідування зазнало витрат на компенсацію наслідків ДТП, відшкодування повинно бути здійснене бюро країни базування, в якому застрахований транспортний засіб.

6. Оскільки  постраждалі особи в країні  відвідання в результаті ДТП  на її території, які  сталися з участю автомобілістів з інших країн - членів ЄЕС, були гарантовані в одержанні компенсації, як і в випадку, якщо б страхування було проведене в даній країні, немає причини перевірки наявності “Зеленої карти ” на кордоні і цю процедуру слідувало скасувати [5].

     Видозмінення  схеми функціонування "Зеленої  картки " ґрунтувались на тому, що автомобіліст, додержуючись вимог обов'язкового страхування, що ставляться країною, де базується  транспортний засіб, одержує покриття від страховика, який є членом одного з національних бюро автостраховиків, взаємопов'язаних між собою угодою про взаєморозрахунки і гарантії на державному рівні країн-членів ЄЕС.

     Особливістю цієї системи є та обставина, що, з точки зору жертви ДТП не має  значення чи були додержані всі формальності по страхуванню і реєстрації транспортних засобів, оскільки бюро автостраховиків в будь-якому випадку при ДТП забезпечує виплату передбаченої компенсації за завдану шкоду.

     Варто зазначити, що особливістю цієї системи  є те, що з погляду жертви ДТП  не має значення, чи були додержані всі формальності щодо страхування і реєстрації транспортних засобів, оскільки бюро автостраховиків у будь-якому випадку в разі ДТП забезпечує виплату передбаченої компенсації за завдану шкоду. 

     Розділ 2. Розвиток системи "Зелена картка" в Україні 

     Що  стосується України, то першим кроком до вступу в систему було створення  в березні 1994 р. Постановою Кабінету міністрів України Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ).

     В умовах економічної кризи і інфляції введення такого виду страхування було сприйняте не як соціальний захист, а як додатковий податок на власників транспортних засобів. Тому ухвалою Кабінету міністрів №21 цей вид страхування припинили і зобов'язали страхові компанії повернути страхові платежі в місячний термін. І лише 28 вересня 1996 р. Постановою КМУ №1175 було визначено порядок і умови проведення обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів і правові засади створення Моторного (транспортного) страхового бюро України, яке невдовзі приєдналось до системи "Зелена картка".

     Завдяки запровадженню обов'язкового страхування  цивільної відповідальності транспортних засобів Україна приєдналася  до міжнародної системи "Зелена картка" в червні 1997 р. Важливим фактором стало те, що МТСБУ, як добровільне об'єднання страховиків, функції якого визначені статтею 13 Закону України "Про страхування", отримало необхідне законодавче підґрунтя для діяльності на міжнародному рівні.

     Фактично  Україна одна з перших країн колишнього СРСР зробила значний прорив у цій сфері. До речі, наш північний сусід досі не спромігся виконати вимоги Європейських директив та вступити до цієї системи.

     Основним  завданням цієї системи є створення ефективного захисту потерпілих у дорожньо-транспортних пригодах за участю автовласників - нерезидентів країни, в якій трапилась така пригода. Така система мала насамперед запровадити механізм гарантованих виплат компенсацій потерпілим з вини автовласників інших країн. Це забезпечується виконанням певних умов країнами - членами системи "Зелена картка".

     По-перше, у таких країнах має здійснюватись  обов'язкове страхування цивільної  відповідальності власників транспортних засобів.

     По-друге, у кожній країні має бути єдина організація, що забезпечує врегулювання збитків, заподіяних автовласниками цієї країни на території інших держав, а також єдина організація, що врегульовує збитки автовласників-нерезидентів на території свого перебування.

     По-третє, держава - член системи "Зелена картка", не повинна здійснювати перешкод при трансфері вільно конвертованої валюти, що спрямовується на страхові виплати.

     Збитки  у країнах - членах системи "Зелена картка" врегульовуються, як правило, через уповноважену національну  організацію (моторне страхове бюро), яке переадресовує матеріальні претензії, висунуті до автовласника-резидента іншої країни, на відповідне моторне страхове бюро цієї країни. При цьому перше моторне страхове бюро розглядається як бюро-регулювальник збитків, а друге - як бюро-платник.

     Відносини між моторними страховими бюро країн-членів системи "Зелена картка" регулюються  двосторонніми угодами, що укладаються  за уніфікованою формою.

     У складі Моторного (транспортного) страхового бюро України (МТСБУ) є понад 130 страхових  компаній, які займаються цим видом обов'язкового страхування як на внутрішньому ринку, так і при виїзді за кордон. Серед них 15 повних членів Бюро, яким надається право розповсюджувати власну "Зелену картку", а саме: ВАТ "Універсальна", АТ УСК "Гарант-Авто", НАСК "Оранта", УАСК "Аска", ЗАТ СП Талінстрах", АСК "Остра-Київ", АСК "Енергополіс", ВАТ СК "Скайд-Вест", АСК "Карпати", ЗАТ "Укрінмедстрах", ЗАТ Страхова група "ТАС", 3АТ «СК Кредо-класік», ЗАТ «СК ЕТАЛОН» та ін.

     Умови страхування і форма сертифікатів за цим видом страхування затверджені МТСБУ і є єдиними для усіх вітчизняних компаній. Тарифні ставки, затверджені Кабінетом Міністрів України, також єдині для всіх українських страховиків, що займаються цим видом страхування. Сьогодні страховики пропонують два види полісів:

     - «Зелена картка Європа»;

     - «Зелена картка Білорусь, Молдова та Росія».

     «Зелена картка Європа»  — система єдиних страхових платежів за договорами міжнародного обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, зареєстрованих в Україні, з дією на території країн-членів міжнародної системи авто страхування «Зелена Картка».

     Введено в дію з 00 годин 04.10.2011. Ціни наведено у гривнях.

     «Зелена картка Білорусь, Молдова та Росія» — розміри єдиних страхових платежів за додатковими договорами обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів на території Білорусі, Молдови та Росії.

     Введено в дію з 00 годин 04.10.2011. Ціни наведено у гривнях.

     Важливо зазначити, що при виїзді за кордон наявність «Зеленої картки» є  обов'язковою вимогою.

     За 60 років свого функціонування європейська  система "Зеленої картки" охопила 44 країни із загальною кількістю  населення біля 800 мільйонів осіб. Кількість транспортних засобів, на які поширюється дія "Зеленої картки", перевищує 250 мільйонів, а із розширенням Європейської економічної зони масштаби дії страхового захисту системи "Зеленої картки " значно зросли. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Розділ 3. “Зелена карта” - страховий випадок

     Міжнародний договір "Зелена карта" є обов'язковою  при в'їзді автомобіля на територію  країн Євросоюзу і забезпечує відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров'ю і (або) майну пострадавших в результаті ДТП на території  країн, вказаних в полісі. Існує два види міжнародних договорів "Зелена карта" залежно від території їх дії. Перша зона - Європа, друга зона - Росія, Білорусь та Молдова.  

     Страхова  сума (максимальний розмір страхової виплати) встановлюється відповідно до законодавства країни, на території якої було завдано шкоду майну, здоров'ю та життю третіх осіб внаслідок ДТП.

     Страховим випадком є подія, внаслідок якої заподіяна шкода життю та здоров’ю та/або ману третіх осіб під час дорожньо-транспортної пригоди, яка сталася за участю забезпеченого ТЗ на території країни-члена міжнародної системи, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована.

     Ліміти  відповідальності за шкоду, заподіяну життю та здоров’ю третіх осіб та/або майну третіх осіб, та/або за моральну шкоду встановлені відповідно до законодавства країни, в якій відбулася дорожньо-транспортна пригода.

     Що  робити власникові «Зеленої карти» у випадку  ДТП за кордоном? 
1. Зупинити автомобіль і залишатися на місці ДТП, викликати поліцію. Отримати копію протоколу, який встановлює провину, визначає учасників та обставини ДТП. Якщо ніхто з учасників ДТП не володіє мовою тієї країни, де трапилася аварія, тоді слід зателефонувати в Моторне Бюро  тієї країни, де трапилася пригода (номери телефонів знаходяться на зворотному боці поліса «Зелена карта») .

2. Якщо  страхувальник зобов'язаний підписати  документ, в якому вказується  провина учасників страхового  випадку на незрозумілій для  нього мові, під час підписання  необхідно внести зауваження  «Не розумію мови», або «Не згоден». У такому випадку при наявності свідка / свідків з боку страхувальника бажано в документі вказати його / їхні імена, адреси, номер телефону, і щоб вони проставили свої підписи.

3. Якщо  Страхувальник несе відповідальність  за завдану шкоду, він повинен показати потерпілому свій поліс «Зелена ката» і надати йому її другий відрізок. У документі, який доводить виникнення страхового випадку, необхідно вказати номер і термін дії поліса «Зеленої карти».

4. Повідомити  страхову компанію по телефону про те, що трапилося протягом найближчих днів.

5. Записати  всі дані іншого учасника, а  саме: ім'я, прізвище, номер і марку  автомобіля, номер страхового поліса, назву та адресу страхової  компанії, в якій він застрахований.  Це необхідно робити з причини того, що клієнт не завжди винен у ДТП, і тоді у клієнта з'являється можливість вимагати відшкодування власного збитку.

Дії  Страхувальника після прибуття в Україну:

Після свого повернення Страхувальник  повинен негайно надати своєму Страховику докладне письмове пояснення про страховий випадок (при наявності свідків у них теж беруть пояснювальну записку) і екземпляр документа, який знаходиться у нього, виданого компетентними органами. 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 
 

     Висновки 

     «Зелена картка» - страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах-членах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка», які зазначені і не викреслені в такому сертифікаті. У разі виїзду транспортного засобу (ТЗ), зареєстрованого в Україні, до країн-членів міжнародної системи автострахування «Зелена картка», власник такого ТЗ зобов’язаний мати чинний Договір міжнародного страхування, посвідчений відповідним уніфікованим страховим сертифікатом «Зелена картка». Наявність Полісу гарантує відшкодування шкоди, заподіяної потерпілим третім особам внаслідок дорожньо-транспортної пригоди (ДТП), що сталася під час дії цього Полісу і винуватцем якої був водій ТЗ, зазначений у цьому Полісі. Виплата страхового відшкодування здійснюється на умовах, визначених законодавством про обов’язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів країни відвідання, де стався страховий випадок.

     Вартість Полісу «Зелена картка» розраховується згідно тарифів, які затверджуються Моторним (транспортним) страховим бюро України (МТСБУ) та залежить від країни відвідання, типу ТЗ та строку дії Полісу.

     Термін  страхування – від 15 днів до 1 року.

       У підсумку зазначимо, що система  «Зелена картка» є ефективною  в багатьох країнах, оскільки  соціальний захист потерпілих  і винуватців дорожньо-транспортних пригод у більшості країн світу здійснюється через ефективні механізми обов'язкового страхування цивільної відповідальності власників транспорту. Не випадково більшість європейських держав пострадянського простору намагаються адаптувати своє законодавство до вимог міжнародної системи автострахування "Зелена картка" з метою запровадження єдиних норм і принципів врегулювання наслідків автомобільних катастроф. 

     Список  використаної літератури 

1. Про внесення змін до Закону України "Про страхування". Закон України від 4 жовтня 2001 р. №44// Урядовий кур'єр. - 2001. - 7 лист.
2. Базилевич В. Д. Страхова справа / В. Д. Базилевич, К. С. Базилевич. — К.: Знання, 1997.— 216 с.
3. Вовчак О. Д. Страхування: навчальний посібник / Вовчак О. Д. - Львів: "Новий Світ", 2005.- 480 с
4. Заруба О. Д. Страхова справа: підручник / Заруба О. Д. - К. : Товариство "Знання", 1998.- 321 с.
5. Мачурський В. В. Правові основи страхування: навч. посібник / Мачурський В. В. - К.: КНЕУ. 2003. - 302 с.
6. Серебровский В. И. Избранные труды по наследственному и страховому праву / Серебровский В. И. - М., 2003. -455 с.
7. Осадець С. С. Страхування: підручник / Осадець С.С. - К.: КНЕУ. - 2002. - 599 с.

      МІНІСТЕРСТВО  ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

ДЕРЖАВНИЙ ВИЩИЙ НАВЧАЛЬНИЙ ЗАКЛАД

УЖГОРОДСЬКИЙ  НАЦІОНАЛЬНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ЕКОНОМІЧНИЙ ФАКУЛЬТЕТ

Кафедра фінансів 

Святогор  В’ячеслав Валерійович 

РЕФЕРАТ

     «ЗЕЛЕНА КАРТКА» - СИСТЕМА  МІЖНАРОДНИХ ДОГОВОРІВ  АВТОМОБІЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ