Жанна д*Арк та її роль в історії
ЗМІСТ
ВСТУП…………………………………………………………………
РОЗДІЛ I. Дитинство і юність Жанни д’Арк.
Мотиви участі у Столітній війні…………………………………………………………………
РОЗДІЛ II. Шлях до палацу дофіна…………………………………….7
РОЗДІЛ III. Участь Жанни д’Арк у бойових діях……………………10
РОЗДІЛ VI. Суд над Жанною д’Арк…………………………………..13
ВИСНОВКИ…………………………………………………………
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ…………………………….17
ВСТУП
Актуальність теми. Ось вже п’ятсот з лишнім років її вважають найяскравішим символом самовідданої хоробрості і справжньої християнської чесноти. Навряд чи знайдеться на світі освічена людина, яка ніколи не чув її імені і не знає її короткої, але славної біографії.
Жанна д’Арк, свята Жанна, Орлеанська діва. Так величають цю французьку пастушку, народжену в Домремі на кордоні Ельзасу в 1412 році.
Жанна д’Арк – героїня французького народу, яка очолювала визвольний рух проти англійських загарбників.
Діяльність Жанни зіграла величезну роль для організації боротьби французького народу проти англійців під час Столітньої війни.
Метою роботи є вивчення життя Жанни д’Арк і відділення її від міфологічних образів, що склалися в історії, розкриття її ролі і значення в історії Франції.
Для досягнення цілей дослідження, вважаю за необхідне вирішення наступних завдань:
1). детальне дослідження різноманітних джерел та історіографічної літератури з цього питання, а так само зіставлення різних точок зору з цієї проблеми;
2). визначення мотивів участі Жанни в Столітній війні і причин, що спонукали її до служіння на благо свого народу і королю;
3). аналіз звинувачень проти
4). аналіз особистості Жанни д’
Об'єкт дослідження - життя Жанни д’Арк.
Предмет дослідження - роль Жанни д’Арк в перемозі у Столітній війні.
Методологія і методи дослідження. Робота грунтується на принципах об'єктивності та історизму. У процесі дослідження використані логічний та системний методи, методологія історичного аналізу, а також метод актуалізації, що дозволило детально розглянути дану проблему.
Теоретична основа дослідження. Над даною темою працювали такі вчені, як: Балабуха А., Донцов Д., Кіт О., Клен Ю., Копистянська Н., Кошелівець І., Оболенський С., Розенталь М., Червинская О., Широв А. та інші.
Структура роботи. Робота складається із змісту, вступу, чотирьох розділів, висновків та списку використаних джерел.
РОЗДІЛ I. Дитинство і юність Жанни д’Арк. Мотиви участі у Столітній війні
Жанна д’Арк народилася і виросла у східній Франції, в долині річки Маас. Одне з сіл, розташоване на лівому березі Маасу, вздовж дороги, прокладеної ще римлянами, називалася «Домремі». Назва ця нагадувала, що колись село належала собору святого Ремілія. Згодом ці землі перейшли до світських сеньйорам, а за часів Жанни, власником Домремі був французький король.
У цьому селі п’ять з половиною століть тому жив селянин Жан Дарк зі своєю дружиною Забілле. Сусіди поважали подружжя. Жан був спокійним, розсудливим і працелюбною людиною, який завжди брав близько до серця справи своїх односельців. У родині підростали два сини і донька, коли сусіди привітали Жака і його дружину з народженням дівчинки, яку назвали Жанна.
У якому році народилася
Жанна, точно невідомо. Більшість
істориків вважають, що Жанна
народилася в 1412 році. У рідному
селі - її звали Жаннет. Дівчинка
росла, як зростали всі
Коли дівчинка підросла,
її стали, привчати до
Від проїжджих людей
дізнавалися жителі Домремі
У Домремі приходили не тільки сумні вісті. Раділа Жаннета разом з усіма, дізнаючись про рідкісні перемоги французів. У 1425 році Жанні пішов чотирнадцятий рік, в Домремі прийшла звістка про ганебну поразку англійців у Мон - Сен - Мішель (гори святого Михаїла). Але не тільки з чужих слів знали жителі Домремі про війну.
У 1428 Жаннет виповнилося шістнадцять років. Важко сказати чи була вона гарна. Не одного справжнього портрета її не збереглося [5, c. 42-43].
Таким чином, Жанна д’Арк народилася в селянській родині. Життя її протікало в обстановці наївних, неосвічених забобонів, поширених у її епоху. У Європі тоді панувало феодальний суспільний лад - феодалізм. Основними класами суспільства були феодали - поміщики і залежні від них кріпаки. Потужною опорою класового панування феодалів була християнська церква. Вся розумова життя феодального суспільства перебувала під контролем духівництва. Тому не дивно, що у Жанни, що мала палку і вразливу натуру, було сильно розвинене релігійне почуття. Ще дитиною вона познайомилася з релігійними оповідями про святих і мучеників. Це наклало глибокий відбиток в її свідомість і в палкому уяву. Почали виникати наївні, захоплені мрії про те, що може бути, і її бог обрав для здійснення великих справ.
Свої мрії про свободу
багато хто тоді пов'язували
з приходом доброго монарха,
і Жанна поступово перейнялася
твердим переконанням у тому,
що бог дарує Франції
РОЗДІЛ II. Шлях до палацу дофіна
Рішення звести на царство Карла і воювати з англійцями, остаточно склалося у Жанни до початку 1428, коли їй було всього вісімнадцять чи навіть шістнадцять років. До того часу вона знайшла спосіб дістатися до місця перебування дофіна. Батькові Жанни старому Жаку Дарку, довелося побувати у справах в місті Вокулере, адміністративному центрі області, куди входило село Домремі. Там він дізнався, що правитель міста лицар Роберт де Бодрікур залишився вірний дофінові і навіть підтримував з ним стосунки. У Жанни, звичайно, з’явилася думка звернутися до Бодрікуру з проханням про сприяння [1, c. 18].
Одного разу - це було
в травні 1428 - Жаннета вийшла з
дому і попрямувала по
Згодом вона вирушає до Франції (так жителі інших провінцій називали центральну частину країни) і зведе дофіна на королівський трон. Вона просить Дюрана, що б він пішов з нею до коменданта Вокулера, який повинен дати їй поводирів до палацу дофіна.
Невідомо, чи довго довелося Жанні переконувати Дюрана, але він був убитий доводом, який йому видався незаперечним: Жаннета нагадала пророцтво про жінку, яка погубила Францію і про дівчину, яка врятує країну. Дійсно розсудив Дюран, якщо вже так судилося, то чому рятівницею Франції не бути його племінниці. На нього, безумовно, подіяло глибоке переконання Жанни в своє визнання [7, c. 162].
Незадовго Жанні вдалося проникнути в замок до Бодрікуру. Правитель міста, оточений зброєносцем, прийняв молоду селянку, яка була одягнена в просте, червоне, сильно залатаноме плаття і висловлювала непримиренне бажання говорити з дофіном. Не дивно, що прохання Жанни здалося Бодрікуру дурне і зухвале. Хто ця дівчина, що б давати їй спеціальну охорону та засоби для роз'їздів по Франції?
Так закінчилася перша зустріч дівчини з Домремі з комендантом Вокулера. Роберт де Бодрікур, знатний дворянин був першою людиною, хто став на шляху Жанни, першим її противником.
Їй не залишалося нічого іншого як повернутися у своє село. Але вона не втратила віру у своє визнання [4, c. 129].
Кілька місяців, проведених
у Домремі після першого
Глибока переконаність Жанни в своє визнання мимоволі передалася оточуючим. І Бодрікур змінив своє ставлення до Жанни. Розповсюджувана в усіх на очах популярність Жанни навела Бодрікуру і його соратників на ідею про бажаність використовувати нову святу в політичних інтересах партії дофіна [11, c. 58-59].
Бодрікур написав лист
Карлу, в якому запитував, чи
бажає принц бачити цю дивну
дівчину, яку багато хто в
Вокулере вважали святою. Болісно
довго тягнулися для Жанни
дні, поки не прийшла
Третього лютого 1429 Жанна і її супутники виїхали з Вокулера.
А тим часом радники дофіна обговорювали питання про її прийом. Справа була не такою простою, якою вона могла здатися з першого погляду. Коли Карл відповідав на лист Бодрікуру, він мабуть думав, що той хоче надіслати до нього одну з тих напівбожевільних пророчиць, які тоді нерідко з'являлися в різних місцях. Але супутники Жанни повідомили дофіна про зовсім інше. Вони розповіли про розум дівчини, про її спокій, про те, що вона зовсім не збирається жити при дворі, а хоче лише одного: отримати солдатів і піти на виручку Орлеану.
Думка членів ради розділилися. Одні вважали, що такий сміливий план не може виходити ні від кого іншого, як від бога, який пошкодував улюблену Францію. Дофін повинен прийняти цю дівчину і вислухати її. Інші вмовляли Карла негайно відправити цю простачку додому. В результаті вирішили влаштувати бесіду з уповноваженим придворного духовенства [2, c. 38].
Карл не зважився
офіційно задовольнити її
Таким чином, рішення звести на царство Карла і воювати з англійцями, остаточно склалося у Жанни до початку 1428, коли їй було вісімнадцять чи шістнадцять років.
Підтримка народу - могутня сила, на яку могла спертися дівчина. Комісія в Пуатьє прийшла до висновку, що в Жанні немає нічого поганого. Це визнання розвіяло всі сумніви і коливання Карла, а Жанна була допущена до війська [5, c. 45].
РОЗДІЛ III. Участь Жанни д’Арк у бойових діях
Переможний наступ Жанни почалося в Страсний вівторок 1429. Вона була в обладунках, що коштували їй сто франків, і з білим прапором у руках, на якому наказала написати образ Христа Суддів. Діва стала певним талісманом для війська. Вона була дійсно видатним воєначальником. визначала стратегію військових дій, очолювала військо під час штурму, залишалася стійкою, коли інші готові були кинутися навтіки, приходила в лють, коли її накази не виконувалися. Хоча сама вона мала поверхневі знання про суть бойових дій [6, c. 107].
Верхи на чорному
коні на чолі воїнів Жанна
пробилася до Орлеана,
Жанна відкинула обережну стратегію, характерну для французького командування попередніх кампаній. Упродовж п'яти місяців облоги оборонці Орлеана зробили тільки одну агресивну спробу, яка завершилася катастрофою. 4 травня французи атакували й захопили фортецю Сен-Лу, а 5 травня вона здійснила марш до другої фортеці під назвою Сен-Жан-ле-Блан, де не зустріли опору, оскільки супротивник її покинув. На раді наступного дня вона виступила проти Жана Орлеанського, вимагаючи нового наступу. Жан Орлеанський звелів замкнути міську браму, щоб запобігти новій битві, але вона скликала міщан та простих вояків і змусила мера відчинити браму. Тільки з одним капітаном вона вийшла за місто й захопила фортецю Сен-Огюстен. Того вечора вона довідалася, що її виключили з військової ради, на якій командування вирішило чекати на підмогу перед наступною дією. Всупереч цьому рішенню вона наполягла 7 травня на атаці головної твердині англійців — ЛеТурель. Коли Жанна отримала поранення стрілою в шию, але повернулася, щоб повести військо в останній наступ, вона здобула статус героїні в очах сучасників [11, c. 61-62].
Після несподіваної перемоги під Орлеаном з’явилося багато пропозицій подальших наступальних дій. Англійці очікували спроби відвоювання Парижа або наступу в Нормандії. Жанна переконала Карла VII надати їй статус спільного командування військом разом із герцогом Джоном II Алансонським. Король схвалив її план відвоювання ближніх мостів через Луару, що було прелюдією до наступу на Реймс та коронації Карла VII. Реймс був традиційним місцем коронації французьких королів. План був сміливим, бо Реймс розташований приблизно вдвічі далі, ніж Париж, глибоко в території ворога.
Французьке військо відвоювало Жаржо 12 червня, Мен-сюр-Луар 15 червня, і Божансі 17 червня. Герцог Алансонський погоджувався із усіма рішеннями Жанни. Інші командири, включно із Жано Орлеанським перебували під таким враженням від успіху Жанни під Орлеаном, що стали її прихильниками. За словами Алансона вона врятувала йому життя під Жарго, попередивши про наступний артилерійський удар. Під час битви при Жарго Жанна сама отримала удар кам'яним ядром по шолому. Підмога анлійцям прибула в область військових дій 18 червня. Силами командував сер Джон Фастолф. Битву при Пате можна порівняти з битвою при Азенкурі, хоча наслідок був протилежним. Французький авангард атакував раніше, ніж англійські лучники змогли завершити приготовування до оборони. В результаті значна частина англійського загону загинула, а більшість командирів були вбиті або потрапили в полон. Фастолф утік із невеличким загоном і став цапом-відбивайлом, на якого звалилася критика за принизливу поразку. Французькі втрати були мінімальними [1, c. 25-26].
Французькі сили вирушили у напрямку Реймса з Жіан-сюр-Луар 29 червня, а 3 липня їм здався бургундський гарнізон міста Осер. Інші міста на шляху війська теж без опору переходили на бік французів. Труа, місто в якому була підписана угода, що ставила мету позбавити Карла VII прав на трон, капітулювало після безкровної чотириденної облоги. На час, коли французькі сили підходили до Труа, у них закінчувався провіант, але тут їм пощастило. Мандрівний чернець на ймення брат Рішар проповідував в околицях Труа кінець світу й переконав місцевих жителів, садити боби, які дозрівали рано. Голодне військо прибуло саме на урожай.
Реймс відкрив міську браму перед силами французів 16 липня. Коронація відбувалася наступного ранку. Хоча Жанна та герцог Алансонський закликали до швидкого маршу на Париж, королівський двір віддав перевагу переговорам із герцогом Бургундським із метою досягнути перемир’я [3, c. 546].
Герцог Філіп Добрий нарушив угоду, використавши її лише для того, щоб зміцнити захист Парижа. У проміжку між сутичками французькі війська пройшли маршем околиці Парижа, і їм мирно здалися ще кілька міст. Англійські сили на чолі з герцогом Бредфордським вирушили назустріч французам і вийшли на позиції проти них 15 серпня.
Штурм Парижа почався 8 вересня. Незважаючи на поранену стрілою арбалета ногу, Жанна продовжувала керувати військами до кінця дня. Наступного ранку прийшов королівський наказ відступити. Більшість істориків звинувачують у політичних помилках, що сталися після коронації, великого шамберлена Жоржа де ля Тремуайя. У жовтні Жанна захопила Сен-П’єрр-ле-Мутьє і отримала дворянство [9, c. 65].
РОЗДІЛ VI. Суд над Жанною д’Арк
Не минуло й року після перемоги під Орлеаном, як 23 травня 1430, в одній із сутичок під Парижем, в якій французькі війська безуспішно намагалися звільнити від англійців, бургундці взяли в полон Жанну д’Арк. Зрозуміло, при бажанні, згідно з існуючим звичаями, Карл VII міг викупити Жанну у ворога.
Зате англійці не
пошкодували дати бургундам 10.
Жанна потрапила в полон біля міста компі, що входив у єпархію міста Бове, і, таким чином, формально підпадала під юрисдикцію Кошону. Правда, П’єр Кошон, затятий прихильник англійців, був змушений тікати з Бове, зайнятого французами, але це не завадило вступити йому в ролі інквізитора і почати дізнання по справі Жанни, обвинуваченої в чаклунстві, і ідолопоклонстві, пов’язаних з демоном та інших злочинах проти віри. Що б ні в кого не виникло сумнівів з приводу права Кошону на роль інквізитора у справі Жанни, його повноваження були підтверджені богословами Паризького унівірсетета, що вважався найвищою інстанцією в галузі церковного права. Думки Паризького університету підтримали всі церковні ієрархи і теологи [7, c. 168].
Священний трибунал засідав у Буврейському замку, в одному з підвалів якого під англійською вартою містилася Жанна. Цей замок служив резиденцією малолітнього короля Генріха VI і його двору. Трибунал провів шість пленарних засідань і дев’ять разів Кошон, і його підручні допитували Жанну. Інквізитори звинувачували Орлеанську діву у всіх смертних гріхах. Вона чула голоси - значить, це були голоси дияволів. Вона намагалася втекти з в’язниці - значить, визнавала свою провину. Вона носила чоловічий одяг, не за велінням чи диявола вона це робила? Вона стверджувала, що є незайманою. Її піддали принизливій процедурі огляду, яку зробила особисто дружина англійського намісника леді Бедфорд. На неї кричали, їй погрожували земними і небесними карами, лякали знаряддями тортур, вимагали зізнань….
За спробу втекти з полону, незважаючи на заборону голосів і хоча це загрожувало їй смертю, суд звинуватив Жанну в малодушності, відчайдушності і прагненні до самогубства; кажучи, що бог простив їй цю провину, вона нібито зробила оману в питанні про вільну волю людини.
Відмова Жанни коритися наказам церкви, якщо вони суперечать уявним велінням бога, доводило, на думку суду, що обвинувачена схізматічка, дотримується думок, що йдуть в розріз з істиною і авторитетом церкви, і згубно помиляється у вірі бога [10, c. 148-149].
Суд, перш ніж оприлюднювати і повідомити Жанні обвинувальний висновок, послав його на затвердження 58 богословам, які перебували на зайнятих англійцями земелях, а так само руанскому капітулу і Паризькому університету. Всі запитані експерти та інстанція схвалили сформульовані священним трибуналом звинувачення проти Орлеанської діви.
23 травня 1431 Жанну викликали
до суду, і Кошон зачитав їй
ці документи, умовляючи її
визнати себе винною, покаятися
і відректися від своїх
Враховуючи її закостенілість в єресі, трибунал ухвалив відлучити її від церкви і спалити [11, c. 72].
Страта Жанни д’Арк відбулася 30 травня 1431 на площі Старого ринку в місті Руані, куди її привезли на ганебній колісниці з в’язниці в супроводі варти.
«На площі, - розповідає Жюль Мішле, - були споруджені три помости. На одному з них містилися королівська і архієпископська кафедри, трон кардинала Англії, оточені сидіннями його прелатів. Другий призначався для діючих осіб похмурої драми: проповідникам, суддям, і, нарешті, для самої засудженої. Окремо виднівся величезний оштукатурений поміст, завалений дровами. Нічого не пошкодували для багаття, і він лякав своєю висотою. Це було зроблено не тільки для додання урочистості обряду спалення, але і з певною метою: кат міг дістатися тільки знизу до багаття, розташованого на великій висоті, і запалити його. Жанна повинна була живцем згоріти. Помістивши її на вершині гори з дров, над колом копій і мечів, на очах у всієї площі, можна було припустити, що, довго і повільно спалюєчись на очах цікавого натовпу вона проявить, нарешті, деяку слабкість, у неї вирветься якщо не визнання, то принаймні незв’язані слова, які легко витлумачити в бажаному сенсі, може, навіть тихі молитви або принижені моління про пощаду, природні для полеглої духом жінки» [8, c. 91].
Кошон зачитав нове рішення священного трибуналу: «Ми відлучаємо тебе, відсікаємо і залишаємо, просячи світську владу пом’якшити свій вирок, позбавити тебе від смерті і пошкодження членів». Прохання світським владі зберегти Жанні життя відповідало стилю інквізиційних вироків. Інквізитори знали, що їхні прохання подібного роду відхиляються. Потім на голову Жанні наділи паперову митру з написом «єретичка, рецидивістка» і повели на вогнище.
Таким чином, в одному з боїв вона потрапила в полон до бургундцам. Бургундці за 10000 ліврів видали її англійцям. Англійці, що б виправдати свої поразки, звинуватили Жанну у зв'язках з дияволом. Трибунал з учених богословів обманно виманив у неї підпис під чужим визнанням, і Жанну оголосили відьмою і спалили на багатті [10, c. 157].
ВИСНОВКИ
Жанна д’Арк повірила у свою місію і змогла з перших кроків зібрати навколо себе своїх прихильників. Вона була потрібна в той час Франції і зробила те, що не змогли зробити професійні воєначальники - звільнити свою країну.
Швидке зростання її популярності: зі всієї країни під визвольні прапори Орлеанської Діви стікалися ремісники і селяни, і навіть збіднілі лицарі і її вплив на Карла VII були не бажані царедворцям. Французькі вельможі боялися, що Жанна своєю силою, яку черпала у народу, буде ініціатором нової селянської війни. Навколо дівчини почали плестися зрадницькі змови. Наближені короля вирішили позбутися від Жанни.
Коли Жанна при невдалій
вилазці біля міста компі,
Місце її спалення і понині відзначено білим хрестом на каменях площі. Через 25 років Карл VII вирішив використовувати у своїх цілях мертву Жанну. За його наказом судову справу було переглянуто, Жанна оголошена невинною. Тим самим Карл VII відвів від себе звинувачення у зв’язку з відьмою. Пізніше в 1920 році, Орлеанська Діва була зарахована до лику святих.
Ім’я Жанни д’Арк назавжди увійшло в історію як символ самовідданої любові до рідної землі, відданості своєму народові.
СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ
1. Балабуха А. Правда і вигадки про Жанну д’Арк . / А. Баладуха – Львів: «Слово», 2002. – 288 с.
2. Балабуха А. Легенди і правди про Жанну д’Арк. / А. Балабуха / / Питання історії. - 2001. – 363 с.
3. Донцов Д. Жанна д’Арк (історія і лєгенда) / Д. Донцов // Літературно-науковий вісник. – Львів, 1999. – Річник XXVIII. – Т. XCIX. – Книжка VI. – С. 545–556.
4. Кіт О. Художні особливості літературної біографії: Іван Кошелівець «Жанна д’Арк» / О. Кіт // Вісник Львівського університету. Серія іноземні мови. – Львів : Видавничий центр ЛНУ ім. Івана Франка, 2011. – Вип. 18. – С. 128–136.
5. Клен Юрій. Жанна д’Арк / Юрій Клен // Юрій Клен. Вибране. – К. : Дніпро, 1991. – С. 41–47.
6. Копистянська Н. Вічне і тимчасове. Розширення поняття і образу часу в творах ХХ століття про Жанну д’Арк / Н. Копистянська // Питання літературознавства : наук. зб. – Чернівці : Рута, 1995. – Вип. 2. С. 100–107.
7. Кошелівець Іван. Жанна д’Арк : літературна біографія / Іван Кошелівець. – К. : Вид. дім «Всесвіт», 1997. – 304 с.
8. Оболенський С. Жанна д’Арк - Божа Діва / С. Оболенський / / Наука і релігія. -1992. – 422 с.
9. Розенталь М. Жанна д’Арк. Народна героїня Франції . / М. Розенталь // Видавництво Соціально-економічної літератури. – Москва, 1998. – 265 с.
10. Червинская О. Функциональная специфика творческого восприятия исторической личности (Жанна д’Арк в современной общеевропейской и французской литературной традиции) / О. Червинская // Питання літературознавства : наук. зб. – Чернівці : Рута, 1995. – Вип. 2. – С. 145–159.
11. Широв А. Жанна д’Арк: міфи і правда. / А Широв / / Людина. 2002. – 366 с.
