Життя та творчість Леонардо да Вінчі
МІНІСТЕРСТВО НАУКИ І ОСВІТИ УКРАЇНИ
Національний аерокосмічний університет ім. М.Є. Жуковського
«Харківський авіаційний інститут»
Заочний факультет
Кафедра документознавства та інформаційна діяльність
Реферат
з курсу «Культурологія»
Життя та творчість Леонардо да Вінчі»
Виконала: студентка групи 93д1
Гулова Олена Михайлівна
Перевірив: доцент кафедри 703
Харків-2014
Зміст
Вступ
І. Леонардо да Вінчі: універсальність особистості
1.1. Біографія митця
1.2. Цікаві факти з життя Леонардо да Вінчі
1.3. Багатогранність майстра: філософ, літератор, титан науки
ІІ. Основні мотиви творчості Леонардо да Вінчі
2.1. Образ Мадонни у творчості Леонардо да Вінчі
2.2. Біблійні образи
Висновки
Список використаних джерел
Вступ
Італійське образотворче мистецтво – класичне уособлення закономірностей європейської ренесансної культури. Особливо це стосується періоду Високого Відродження – кульмінації унікальної культурної доби. Дорогу йому було прокладено здобутками Раннього Відродження, передусім глибоким осмисленням античних традицій, їх відтворенням на новому ґрунті, з позицій нової людської особистості. Раннє Відродження, позначене становленням буржуазного світогляду, було часом осягнення людиною своїх інтелектуальних сил, їх зосередження на пізнання навколишнього світу. Найбільш повно й виразно Відродження виявило себе у мистецтві – у його ідейній спрямованості, виборі тем, характері образів, використанні художніх засобів.
Серед титанів Відродження одне з перших місць по праву належить Леонардо да Вінчі. Сила його розуму, його геніальні наукові передбачення, його чудові технічні винаходи, нарешті, його велике реалістичне мистецтво - усе це викликало здивування людей, схильних сприймати Леонардо як живе втілення того ідеалу всебічно розвинутої особистості, про який мріяли кращі з мислителів і письменників XV-XVI століть. Талант Леонардо да Вінчі, генія італійського Відродження, був багатогранним, а жадоба знань невичерпна. Леонардо був математиком, інженером, меліоратором, анатомом, архітектором, скульптором, музикантом... Все своє життя він заносив в записні книжки різні малюнки: людського тіла, літаючих птахів, дивних машин, що народилися в його уяві.
Як художник Леонардо да Вінчі стоїть на грані двох епох - раннього і високого Відродження. Він підсумовує багатий художній досвід XV століття, і він закладає основи для мистецтва XVI століття. Леонардо ставить собі за мету дати об'єктивне відображення дійсності. Але цю дійсність він сприймає вже по-іншому. Він шукає узагальнених форм, типових рішень, ясної художньої мови.
І. Леонардо да Вінчі: універсальність особистості
1.1 Життєвий шлях митця
Надзвичайно гарний чоловік атлетичної будови, учасник всіх змагань і турнірів, прекрасний плавець, фехтувальник, вершник, чудовий розповідач, ерудит-оратор, кавалер і танцюрист, співак, поет, музикант, конструктор, геніальний живописець, скульптор, архітектор, математик, фізик, механік, інженер - увесь цей спектр сконцентрувався в одній людині. Це - Леонардо да Вінчі - яскравий представник типу «універсальної людини» - ідеалу італійського Ренесансу. Він являв собою особистість, яка найяскравіше окреслила діапазон творчих пошуків епохи. Його вважають засновником мистецтва Високого Відродження.
Народився Леонардо 15 квітня 1452 року в невеликому місті Вінчі поблизу Флоренції. Він був позашлюбним сином 25-річного нотаріуса П'єро та селянки на ім'я Катерина. Перші роки життя Леонардо провів з матір'ю. Батько невдовзі одружився на дівчині із заможної родини, але шлюб виявився бездітним, і П'єро забрав Леонардо до себе. Розлука із матір'ю не могла не позначитися на Леонардо. Він впродовж всього життя намагався відтворити її образ у своїх шедеврах.
Леонардо з дитинства цікавився науками, до того ж виявляв однаковий інтерес як до математики, так і до музики, поезії, живопису. Єдине, що йому не давалось - це латина. З нею Леонардо «боровся» все життя, бо більшість наукових книг було написано саме на латині. Батько був задоволений, що його син настільки талановитий, але часто «наукові експерименти» Леонардо були небезпечними для оточуючих. Так, захопившись хімією, якось він змішав якісь компоненти і отримав бридку суміш, отруйний запах котрої примусив домашніх в паніці втікати з дому і не повертатись туди протягом кількох днів. А маленький дослідник був у захваті від настільки вражаючого результату. Наступного разу Леонардо вирішив винайти механізм, який допоміг би людині якнайшвидше прокидатися зранку. Дію прибора він вирішив випробувати на своєму батькові. Спрацювало: батько прокинувся серед ночі від того, що «якась невідома сила» підкинула його майже до стелі.
Намагаючись направити невгамовну енергію сина в потрібне русло, батько намагається зайняти його уроками фехтування, музики, верхової їзди. Але і тут Леонардо вдається до крайнощів: ганяв коня до тих пір, поки той з ніг не впаде; а коли займався музикою - це було так довго, що домашні затикали вуха і просили завершити заняття.
Але, незважаючи на це все, Леонардо був загальним улюбленцем.
В 1469 році Леонардо переїхав до Флоренції і поселився в майстерні знаменитого художника Андре Вероккіо.
Вже через три роки Леонардо да Вінчі був прийнятий в Академію, що знаходилась на площі Сан Марко в Флоренції. Тут Лоренцо Медичі замовляє для Леонардо скульптури для площі Сан Марко.
В 1502 році Леонардо да Вінчі стає головним архітектором і інженером при дворі Чезаре Борджіа, сина папи Александра VІ. Через 8 місяців Леонардо вирушає у Флоренцію, де отримує важливе замовлення для Залу Великої Ради в Палаццо Веккіо - фреску на сюжет «Битва при Ангарі» .
В 1503 - да Вінчі починає працювати над «Джокондою» - картиною, яка прославить його ім'я в віках, а також, у зв'язку з необхідністю захисту міста, створює проект зміни русла річки Арно.
У 1504 році помирає батько художника, і протягом кількох місяців Леонардо не може працювати: у нього стали трястися руки.
В 1516 році Леонардо приймає запрошення монарха переїхати у Францію. Відтепер Леонардо вважається придворним художником французького короля, однак тут він створює лише декілька креслень меліоративних каналів.
Помер Леонардо да Вінчі 2 травня 1519 року в Кло-Люсе, недалеко від королівського замку.
1.2. Цікаві факти з життя Леонардо да Вінчі.
Він віртуозно грав на лірі. Коли в суді Мілана розглядалася справа Леонардо, він фігурував там саме як музикант, а не як художник чи винахідник.
Леонардо першим пояснив, чому небо синє. У книзі «Про живопис» він писав: «Синява неба досягається завдяки товщі освітлених часток повітря, що розташоване між Землею та чорнотою угорі».
Леонардо був амбідекстором - однаковою мірою добре володів правою та лівою рукою. Вважається навіть, що він міг одночасно писати різні тексти різними руками. Проте більшість праць він написав лівою рукою справа наліво.
Він був вегетаріанцем. Йому належать слова: «Якщо людина прагне до волі, чому вона птахів і звірів тримає у клітках?.. Людина воістину цар звірів, адже вона жорстоко винищує їх. Ми живемо, умертвляючи інших. Ми ходячі цвинтарі! Ще в ранньому віці я відмовився від м'яса».
Усі записи в щоденниках Леонардо зроблені у дзеркальному відбитку. Серед захоплень Леонардо були навіть кулінарія і мистецтво сервірування. У Мілані він протягом тринадцяти років був розпорядником придворних банкетів. Він винайшов кілька кулінарних пристосувань, що полегшують працю кухарів. Оригінальна страва «від Леонардо» - тонко нарізане м'ясо, тушковане з овочами, що покладені зверху, - була дуже популярною на придворних банкетах.
1.3. Багатогранність майстра: філософ, літератор, титан науки…
Дати оцінку Леонардо як ученому не можливо, так як більшість його рукописів було загублено. Ті, що залишилися ж знаходяться в такому безладі, що наврят чи хто-небудь зможе прослідкувати в них еволюцію його ідей. Проте деякі висновки можна зробити. Леонардо – титан науки. Багато його винаходів людство відкриє для себе на багато пізніше. Серед малюнків знайдені зображення завихорень води. Його око могло уловлювати те, що стало видно після винаходу сповільненої кінозйомки і фотоапарата. У записі да Вінчі мовиться про «злиття всіх сенсів» в перетині діагоналі і вертикальної лінії - він вірив, Необхідним винаходом став рятівний круг. Простий перелік його позахудожніх інтересів здається неймовірним: анатомія, ботаніка, картографія, геологія, математика, аеронавтика, оптика, акустика, цивільне будівництво, конструювання зброї, планування міст... Так чому ж він не висувався в число найбільших геніїв науки всіх часів? Відповідь така: не дивлячись на активність його творчої натури, він був ученим виключно за покликанням. Всі його записи і малюнки залишалися в секреті, він ні кому не дозволяв в них заглядати, вивчати або застосовувати на практиці. І в цьому основна причина його неуспіху як ученого: адже досягнення наукового розуму оцінюються практичним результатом, а схильний відлюдництву Леонардо вступав тільки у ті відносини з світом, які вважав необхідними, і найчастіше вважав за краще залишатися наодинці.
Наука та інженерна справа:
Єдиний винахід, що здобув визнання ще за життя майстра, - це колесцовий замок для пістолета (який заводиться за допомогою ключа). Спочатку колесцовий пістолет не був популярним, але дуже скоро набув поширення серед дворян, особливо в кавалерії, і був у використанні тривалий час.
Леонардо дуже хотів побудувати літальний апарат. Він казав: «Хто знає все, той може все. Тільки б довідатися - і крила будуть!».
Він зробив багато малюнків і вивчав літальний механізм птахів і кажанів. Проводив і досліди, але вони всі були невдалими. Спочатку Леонардо розробляв проблему польоту за допомогою крил, яким надає руху м'язова сила людини (ідея найпростішого апарата Дедала і Ікара). Але згодом він дійшов думки про створення такого апарата, до якого людина не має бути прикріплена, а повинна зберігати змогу вільно керувати ним, приводити ж себе в рух апарат має своєю власною силою. За своєю суттю це була ідея аероплана. Для практичної реалізації задуму майстрові бракувало тільки одного: ідеї мотора, що має достатню силу. Леонардо да Вінчі працював над апаратом вертикального зльоту і посадки.
Винаходи Леонардо: парашут, колесцовий замок, велосипед, металевий візок для перевезення солдатів, легкі переносні мости для армії, прожектор, катапульта тощо.
Досягнення у мистецтві:
Нашим сучасникам Леонардо, в першу чергу, відомий як художник. Проте сам він у різні періоди свого життя вважав себе передусім інженером або вченим. Він віддавав образотворчому мистецтву не дуже багато часу й працював доволі повільно. Цим пояснюється той факт, що художня спадщина Леонардо кількісно невелика. До того ж багато з його праць значною мірою ушкоджені або втрачені назавжди.
Однак внесок, який зробив Леонардо у світову художню культуру, є винятково важливим навіть на тлі когорти геніїв Італійського Відродження. Завдяки його роботам мистецтво живопису перейшло на якісно новий етап свого розвитку.
Проти мальовничості, роботи з фарбою, художники були ще досить умовними і скутими. Лінія на картині чітко окреслювала предмет, і зображення нагадувало розфарбований малюнок. Найбільш умовним був пейзаж, але він відігравав другорядну роль. Леонардо дав життя новій техніці живопису. У нього лінія має право на розмитість, тому що так ми її бачимо. Він усвідомив явища розсіювання світла в повітрі й виникнення сфурмато - серпанку між глядачем і зображеним предметом, що пом'якшує колірні контрасти і лінії. Таким чином, реалізм у живописі перейшов на новий уровінь.
Леонардо да Вінчі як філософ:
Найвірнішим методом пізнання істини Леонардо да Вінчі вважав експериментальний метод. Проголошувалися принципи математизації науки про природу. Дослід у Леонардо да Вінчі - засіб осягнення природних законів. Пізнання не може обмежуватися відчуттям і експериментом, практикою без цільної наукової теорії. Знамениті вислови Леонардо да Вінчі – «наука - полководець, практика - солдати», «завжди практика повинна споруджуватися на добрій теорії» - свідчать про прагнення мислителя подолати обмеженість спостереження і експерименту, прийти до побудови цілісної картини світу. Завдання науки - виявлення причинних зв'язків і на їх основі пізнання законів. Дослід і шлях виявлення причини і закону.
Леонардо да Вінчі був прихильником натурфілософії. Найвірнішим методом пізнання істини Леонардо да Вінчі вважав експериментальний метод. Дослід у Леонардо да Вінчі - засіб осягнення природних законів.
Літературна спадщина:
Леонардо да Вінчі занотовував усі свої спостереження до записної книжки. Так виник унікальний щоденник, аналогів якому немає у всій світовій літературі. Малюнки, креслення, ескізи супроводжуються тут короткими замітками з питань перспективи, архітектури, музики, природознавства, військово-інженерної справи та ін. Усе це пересипано різноманітними, філософськими, роздумами, алегоріями, анекдотами, байками.
Ці 120 книжок містять матеріал для енциклопедій. Але автор не мав на думці публікувати свої думки і навіть вдавався до тайнопису. Повне прочитання його записів не виконано дотепер. Визнаючи єдиним критерієм істини досвід, Леонардо да Вінчі заперечує книжкову вченість. Він вважає, що завданням науки (а також, і мистецтва) є пізнання речей, відкриваючи за 100 років до Галілея і Бекона епоху нової науки, стаючи одним із попередників, матеріалістів XVI-XVІI ст.
ІІ. Основні мотиви творчості Леонардо да Вінчі
2.1 Образ Мадонни у творчості Леонардо да Вінчі
Про те, наскільки приваблювала Леонардо тема прекрасної молодої матері з дитиною, свідчать його численні малюнки. Він зображав жінок з особами, то серйозними, то всміхненими, в позах, що виражають ніжність, з поглядом, повним трепетного відчуття і тихої миротвореності, а чарівних немовлят - зайнятих грою і іншими дитячими забавами. У майстра важко знайти абсолютно співпадаючі один з одним інтерпретації жіночої або дитячої фігури, що було звичайним для кватрочентстських художників, що слідували незмінному зразку в трактуванні образу Марії (у відношенні «мати – син»). Вони прагнули до можливо повнішої передачі того, що відображає аспект незворушності Мадонни, не виводячи її з ролі за рамки поклоніння немовляті. Леонардо, навпаки, обирає чисто людські ситуації, детально аналізуючи супутні їм психологічні і фізіологічні мотиви, він відшукує високі виразні можливості в сюжеті Мадонна з немовлям.
Що стосується жіночих образів, інтерес Леонардодо них носить більш широкий характер. Він створює також самостійні жіночі портрети (вершина - знаменита Джоконда).
Портрет з Національної галереї мистецтва у Вашингтоні, що ідентифікується з Джіневрой Бенчі, може розглядатися як прототип даного жанру і в стилістичному відношенні ще пов'язаний з Флорентійським живописом кінця XV століття.
Разом з іншими рисами, ця робота Леонардо показує майстерність його зображення людської фігури в природному середовищу, що виявилося вже з перших кроків його творчості. Перед нами - початковий етап цього розвитку, коли природа виконує власне функцію фону, акцентуючи жіночий образ, не наділений винятковою красою проте що приковує до себе увагу внутрішньою експресією, поєднанням сили і меланхолії, розлитих в її рисах. Прекрасна хвоя позаду жіночої фігури зберігає в композиції відносну самостійність, по-перше завдяки її ролі в смисловому контексті портрета, по-друге, через особливе любовної уваги, з якою вона написана, хоча, треба сказати, встановити з абсолютною точністю, що за рослину тут зображено, не вдається. У жіночій особі особливо вражає ушляхетнююча його геометризація контурів. Мимоволі виникає зіставлення з гідними, але банальними героями сімейних процесій в циклах фресок Доменіко Гирландайо, близьких за часом першим живописним дослідам Леонардо, підкреслюючи, складність і глибину його програми.
Так звану Мадонну Літта, що зберігається, так само як і Мадонна Бенуа, в Петербурзькому Ермітажі, історики мистецтва відносять до міланського періоду творчості Леонардо і, не дивлячись на існування власноручного малюнка Леонардо, поза сумнівом пов'язаного з картиною, звичайно приписують школі майстри.
На закінчення слід підкреслити, що краса, втілена в ніжних формах юних Мадонн і пухких тілах немовлят, представляє для Леонардо не просто образотворчий мотив, - це роздуми майстра про образ матері, про її глибоку любов до сина, перекладене їм мовою живопису.
«Портрет Джіневри деі Бенчи» (близько 1478, Вашингтон, Національна галерея) - можливо, перша картина Леонардо, написана самостійно. У цьому портреті Леонардо не прагне проникнути у внутрішній світ моделі, однак як демонстрація прекрасного володіння м'якою, майже монохромного світлотіньової моделировкой ця картина не має собі рівних. Позаду видно гілки ялівцю і затягнутий вологою серпанком краєвид.
25 квітня 1483 року члени братерства Святого
Розглянемо «Мадонну в скелях» : фігури зображені біля входу в грот, майже природну крипту, світло в яку проникає зверху і через бічні отвори. Всупереч звичаю фігури розташовані хрестоподібне, на осях вказуючих чотири напрями простору: Ісус на передньому плані нахилений у бік глядача; Іоанн Хреститель і ангел указують на розвиток простору в бічних напрямах; Мадонна, що підноситься над групою нагадує «купол», з якого сходить світло. Те ж саме можна сказати і відносно світла: воно падає зверху і крізь бічні отвори. Відмітимо, що грот - це обширний замкнутий простір з вологою і щільною атмосферою, а квіти і трави ретельно виписані аж до найдрібніших деталей. У цьому позначився вплив Нідерландів. У своїй картині Леонардо поза сумнівом, ставить проблему співвідношення між великими і малими величинами і вирішує її «натуралістичне» - з урахуванням того, що ці відмінності закладені в самій природі. Але він передбачає також психологічне рішення. Леонардо виходить з припущення, що людський розум, що також є природним інструментом, чудово може переходити від одного масштабу до іншого, аніскільки не потребуючи зведення великих і малих величин до якоїсь середньої величини. Простір, таким чином, представляється йому не постійною структурою, заснованою на математичній логіці, а безмежним простором, що вбирає в себе людський досвід або людське існування.
2.2 Біблійні образи у творчості Ле
Останньою і незавершеною роботою першого Флорентійського періоду є «Поклоніння волхвів» . Сюжет цей найчастіше з'являється в Флорентійському живописі кватроченто. Звернувшись до нього в 1481-1482 pp. Леонардо висловлює своє відношення до всієї попередньої традиції, що бере початок від Лоренцо Монако і що знайшла незадовго до того свій вираз у Боттічеллі, який відмовляється від сакрального характеру сцени, що зображається, і перетворює її на привід для прославляння сімейства і вченого двору Медічи. Леонардо явно має на увазі цю картину що звеличила релігійний пієтизм неоплатонічного придворного кола і трактує її тему в символічному, а не в історичному або казковому ключі.
«Таємна вечеря» була замовлена Леонардо домініканським монастирем Санта Марія делла Граціє. Фреска повинна була зайняти північну стіну трапезної монастиря. Леонардо віддав більше трьох років розробці цілої серії підготовчих ескізів, студій і малюнків. Над цим твором він працював з 1495 по 1498 рік.
Сюжет Вечері так само старий, як християнське мистецтво, але лише в монастирських розписах він переноситься в трапезні, або рефекторії, де звичайно знаходився настінний живопис великих розмірів. По-перше на підготовчих замальовках Леонардо, очевидно, прагнув дати традиційну схему композиції з Іудою-зрадником, що сидить з протилежної від Христа сторони столу, але вже із самого початку «в його концепції теми панує прагнення трактувати заяву про зраду як центральний драматичний мотив» (Хейденрайх). Отже, в леонардовському розумінні Таємної вечері переважаюче місце займає людський аспект драми, що здійснюється, а не сакральний і містичний момент власне встановлення таїнства Євхаристії, коли Христос, узявши хліб і чашу вина пропонує їх учням.
Висновки
Отже, до Леонардо да Вінчі, може більш, ніж до всіх інших діячів Відродження, підходить поняття universale. Цей незвичайний чоловік все знав і все вмів - все, що знав і вмів його час; крім того, він передбачав багато що, про що в його час ще навіть і не думали. Так, він обдумував конструкцію літального апарату і, як можна судити по його малюнках, дійшов ідеї гелікоптера. Леонардо був живописцем, скульптором, архітектором, письменником, музикантом, теоретиком мистецтва, військовим інженером, винахідником, математиком, анатомом і фізіологом ботаніком… Легше перерахувати ким він не був. Причому в наукових заняттях він залишався художником, так само як в мистецтві залишався мислителем і ученим.
Легендарна слава Леонардо прожила сторіччя і дотепер не тільки не потьмяніла, але розгорається все яскравіше: відкриття сучасної науки знову і знову підігрівають інтерес до його інженерних і науково-фантастичних малюнків, до його зашифрованих записів. А живопис Леонардо да Вінчі, в якому, як і у всіх його працях, є щось недомовлене і все, що він робив, він робив свідомо, з повним, участю інтелекту. Але він чи не навмисне накидав покрив таємничості на зміст своїх картин, як би натякаючи на бездонність невичерпність того, що закладене в природі і людині. Леонардо як би уривається на півслові; замість очікуваного закінчення доносяться з сторони або з вічності його слова: «Той, кому здасться, що це дуже багато, хай збавить; кому здасться мало, хай додасть». Реаліст у науці, Леонардо залишається реалістом і в мистецтві. Але його реалізм знаменує більш високий ступінь розвитку. І оскільки для Леонардо процес художнього узагальнення є процесом глибоко свідомим, тому він виступає прямим попередником усіх великих майстрів високого Відродження. Леонардо да Вінчі належить до тих осіб світової історії, чия популярність і чия слава не обмежуються межами однієї епохи. Унікальність подібних доль незмінно приковує увагу все нових поколінь, вимагаючи від них не просто шанування, але і твердо вивіреного світоглядного відношення.
Список використаних джерел
1. Арган Джулио Карло. История итальянского искусства. Перевод с итальянского в 2 томах. Т. 1/ Под научной редакцией В.Д. Дажиной. -М: Радуга, 1990г.
2. Баткин Л.М. Леонардо да Винчии и Особенности ренесансного творческого мышления. - М.: Искусство, 1990 г.
3. Баткин Л.М. О социальных предпосылках итальянского Возрождения. М.: 1975 г.
4. Вазарі Джордже. Життєпис найбільш знаменитих живописців, скульпторів і зодчих епохи Відродження. Спб, 1992 р.
5. Виппер Б.Р. Итальянский Ренессанс XIII-XVI веков. М.: 1977г.
6. Волынский А.Л. Жизнь Леонардо да Винчи. - М.: Алгоритм, 1997 р.
7. Гастев А.А. Леонардо да Винчи, -М. Молодая гвардія, 1982 г.-(Жизнь замечательних людей. Сер. Биогр. Выпуск 9).
8. Горбач Н.Я., Гемій С.Д., Російська З.Т. та ін. Теорія та історія світової та вітчизняної культури: Підручник. - Львів. Каменяр. 1992р.
9. Грищенко Валентина. Людина і Культура: Навч. Посібник для учнів ст. класів серед загальноосвітніх закладів. Київ: Либідь, 2000 р.
10. Губер А.А. (пер.), Лазарев В.Н. (вступ.ст.), Шилейко В.К. (пер.). Книга о живописи мастера Леонардо да Винчи живописца и скульптора Флорентийского. М.: ОГИЗ-ИЗОГИЗ, 1934р.
11. Дмитреева Н.А. Краткая история искусств. Вып.1: От древнейших времен по XVI век. Очерки.- 5-е узд., стереотип.- М.: Искусство, 1985 г.
12. Зубов В. (пер.)- Леонардо да Винчи. Суждения о науке и искусстве. СПб: Азбука, 2001р.
13. Історія філософії.: Підручник для вищої школи.- X.: Прапор, 2003р.
14. Мережковский Д.С. Воскресшие боги: (Леонардо да Винчи). - М.: Панорама, 1993 р.
http://uchebnikfree.com/page/
http://worldleonard.h1.ru/
http://www.arthistory.ru/
http://www.arthistory.ru/
http://painting.artyx.ru/
http://igor-bon.narod.ru/
http://www.abc-people.com/
http://www.abc-people.com/
http://www.epochtimes.com.ua/
http://igor-bon.narod.ru/
http://www.br.com.ua/referats/
http://travel.tochka.net/ua/
http://www.renesans.ru/
- Життя та творчість Миколи Лисенка
- Життя та творчість Мікеланджело Мерізі да Караваджо
- Життя та творчість Олександра Довженка
- Життя татворчість Пастернака
- Життя та творчість С.Ю. Вітте
- Життя та творчість Франсіса Пікабіа
- Життя та творчість Христини Алчевської
- Життя та діяльнісь Софії Русової
- Життя та педагогічна діяльність Жан-Жака Руссо
- Життя Тараса Григоровича Шевченко
- Життя та творчий шлях Степана Васильченка (Панасенка)
- Життя та творчість Володимира Кириловича Винниченка
- Життя та творчість Горація
- Життя та творчість діяча світового дизайну Шигео Фукуди
