Зміст феномена «підприємництво» та основні історичні етапи його розвитку

План           

Вступ  …………………………………………………………………….3

1. Зміст феномена «підприємництво» та основні історичні етапи його розвитку……………………………………………………….4
2. Сутність та основні функції підприємницької діяльності……….7
3. Особливості психології підприємництва ……………………….10
4. Значення особистісного потенціалу підприємницької діяльності……………………………………………………………12
5. Психофізіологічний підхід до дослідження підприємництва….15
6. Підприємництво як діяльність та поведінка………………………21

Висновок ……………………………………………………………….23

Список використаної літератури……………………………………..24

Вступ

Підприємництво як соціально-психологічне явище викликає активний інтерес  багатьох зарубіжних і вітчизняних  дослідників, тому що однією з його найважливіших соціальних функцій  є підвищення добробуту суспільства.          Після багатьох років експериментування з державно-бюрократичної економікою наше суспільство приходить до усвідомлення давно вже визнаного в світі положення про те, що основним двигуном розвитку та оновлення економічного життя є ініціатива і творчість приватного підприємця.          Говорячи про підприємця, ми маємо на увазі, перш за все підприємця-виробника, «організатора виробництва», а не спекулянта-перекупника. Як за своєю функціональної ролі в економіці, так і по психологічному складу ці два типи не мають між собою нічого спільного. У перших у якості ведучого мотиву виступає прагнення до самостійної творчої і творчої діяльності, у других - бажання швидко і легко збагатитися.           Одним із стимулів розвитку підприємницької діяльності нерідко опиняються ситуативні обставини, що зачіпають долі окремих людей, спонукають їх вирішувати свої життєві проблеми вступом на шлях підприємництва. Однак значне число дослідників дотримується думки, що навчити підприємництву не можна. Для цього роду діяльності необхідні особливі здібності. Природного же передумовою розвитку здібностей є наявність задатків - деяких вроджених анатомо-фізіологічних особливостей мозку і нервової системи. До завдаткам, згідно позиції вітчизняного психолога В.А. Крутецького, відносяться типологічні властивості нервової системи, природні властивості аналізаторів, індивідуальні варіанти функціонування кори головного мозку.   В даний час ні в одній країні світу не існує професії «підприємець», незважаючи на те, що підприємництво як заняття існує. Поширеним серед дослідників підприємництва є думка, що йому практично неможливо навчити. Люди починаючи будь-яку справу, виявляють, що знання, отримані в процесі звичайної навчання, виявляються практично марними, зв'язок між діловими якостями підприємця і його освітою відсутні. До речі, до Гарвардської школи бізнесу, беруть людей, які володіють підприємницьким типом особистості по спеціальному тесту Мейерса - Бріггса. Залишається з'ясувати, які саме задатки сприяють прояву підприємницьких здібностей, і тоді з'явиться унікальна можливість виявляти схильних до підприємництва з раннього дитинства.   В рамках даної контрольної ми розглянемо підприємництво як економічну діяльність, торкнемося мотивацію підприємництва і підприємницький ризик, а також психофізіологічний підхід до дослідження підприємництва, і нарешті підприємництво як соціально - економічну поведінку. Потім підведемо підсумки роботи які відображені в заключній частині.

1. Зміст феномена «підприємництво» та основні історичні етапи його розвитку.

Аналізуючи зміст феномена «підприємництво» та основні історичні  етапи його розвитку, варто насамперед зазначити, що в сучасній науці відсутня єдність в розумінні цього  явища. Загальноприйнятої теорії підприємництва поки що не створено, хоча потреба в ній вже давно стала нагального.            Основні причини відсутності теорії:      • підприємництво — порівняно повий феномен;    • це явище, що постійно розвивається, тому воно змінюється навіть в своїх змістовних характеристиках і має глибоку специфіку в різних історичних, економічних та соціокультурних умовах;    • це складне багатоаспектне явище, в якому тісно перетинаються економічні, соціальні та психологічні сторони.      Окрім того, одне з труднощів визначення поняття «підприємництво» полягає також в тому, що це слово є одночасно загальновживаним (побутовим) поняттям і науковим терміном.      Так, у тлумачному словнику «підприємництво» тлумачиться як діяльність, пов´язана зі створенням, підтримкою та розвитком підприємства, «справи», а також з виробництвом товарів і послуг. У свого чергу, підприємливість розглядається як характеристика активної діяльності людини, яка означає, що людина регулярно та успішно досягає своєї мети завдяки винахідливості, кмітливості, вмінню здійснити щось в потрібний момент.  Отже, навіть уже в широкому розумінні поняття «підприємництво» та «підприємливість» має певний психологічний зміст. Ефективна підприємницька діяльність вимагає наявність у її суб´єкта певних психологічних якостей, ідентифікація та розвиток яких є, на думку авторів, одним із завдань психології підприємницької діяльності.[4]  Процес розвитку теоретичних основ підприємництва формувався внаслідок трьох «хвиль» наукового аналізу підприємництва.   Перша «хвиля» була пов´язана з концентрацією уваги па явищі підприємницького ризику і виникла ще в XVII ст. Вперше поняття «підприємець» (фр. - entrepreneur — посередник) у науковий обіг запровадив англійський економіст Р. Кантільйон. Він висунув положення про ризики як основної функціональної характеристики підприємництва. Економіст-теоретик вважав, що підприємець — це будь-який індивід, що вміє передбачати і в якого є бажання прийняти па себе ризик, спрямований у майбутнє, чиї дії характеризуються надією одержати прибуток і водночас готовністю до втрат.          Ж.-Б. Сей мав особистий досвід у сфері бізнесу, і тому відрізнявся образним сприйняттям підприємництва, чого були позбавлені інші класичні економісти. Ж.-Б. Сей говорить про підприємця як про особу, «яка береться за свій рахунок і ризику і на свою користь зробити певний продукт». Згідно з твердженням Ж.-Б. Сея, підприємець — це людина, яка організує інших людей у рамках виробничої одиниці. Він поставив підприємця в центр процесу виробництва і теорії розподілу, що вплинуло на багатьох теоретиків-економістів.       A. Сміт характеризував підприємця як власника (тобто людину, що самостійно планує, організовує тс чи інше виробництво і розпоряджається його результатами). Власник іде па ризик, що спонукається мотивом одержання прибутку.          Друга «хвиля» пов´язана з виділенням факту інноваційності як найважливішої відмінної риси підприємництва. Основоположником цього напрямку є один з найбільших представників світової економічної думки американець Й. Шумпетер.        Вивчаючи закономірності суспільного прогресу, Й. Шумпетер робить висновок, що рушійною силою економічного розвитку є підприємець, діяльність якого «полягає у створенні і втіленні нових комбінацій». Підхід Й. Шумпетера до визначення підприємця як суб´єкта, що здійснює нові комбінації, означає неможливість тривалий час залишатися таким. З моменту масового впровадження пової комбінації у виробництво особа, яка вперше ЇЇ застосувала, втрачає можливість називатися підприємцем. Таким чином, не існує окремого класу підприємців. Крім того, підприємець, за Й. Шумпетером, не є власником. Погляд на підприємця як на новатора, вперше запропонований Й. Шумпетером, став своєрідним фундаментом теорії підприємництва.  Поява третьої «хвилі» розвитку теорії підприємництва пов´язана з теоретичними розробками псоавстрійської школи економічного аналізу, найбільш видатними представниками якої були Л. фон Мезес і Ф. Хайєк. Ця «хвиля» відрізняється зосередженням уваги па особливих особистіших якостях підприємця (здатність реагувати на зміни економічної ситуації, самостійність у виборі і прийнятті управлінських рішень) і па ролі підприємця як регулюючого початку в ринковій економічній системі, тобто підприємництво забезпечує рух ринків до етапу рівноваги |6|.  Суб´єкт господарювання, за Л. фон Мезесом, діє в стані невизначеності, його уявлення про ситуацію па ринку недосконалі, а в основі прибутку лежить чисто спекулятивний процес. Однак у масштабах всієї економіки прибутки і збитки взаємно погашаються і встановлюється рівновага.            На думку Ф. Хайєка, підприємництво — це скоріше характеристика поведінки людини, а не особлива її форма. Мета такої поведінки — пошук і дослідження нових економічних можливостей.     Таким чином, в широкому розумінні підприємництво необхідно розглядати як складний соціально-економічний та соціально-психологічний феномен, специфіка якого визначається історичними та економічними особливостями розвитку підприємницького середовища і своєрідністю психології особистості як основного суб´єкта підприємницької активності.

2. Сутність та основні функції підприємницької діяльності.

Розуміння підприємництва як типу поведінки та діяльності особистості - саме ці два основні підходи існують сьогодні в сучасній науковій літературі.         Перший підхід розглядає підприємництво як особливий тин поведінки — підприємництво як поведінка. Під підприємницькою поведінкою розуміється ланцюг послідовно здійснюваних вчинків, які спрямовані на отримання суб´єктивних переваг від різниці між докладеними зусиллями та отриманим результатом в процесі придбання, зберігання матеріальних та духовних цінностей.     Пачковський Ю.Ф., розглядаючи підприємництво як особливий тип поведінки, виділяє наступні її складові:       • особлива чутливість до змій і прагнення щось змінити у своєму житті (елемент ініціативи);         • взяття па себе відповідальності за можливі невдачі і поразки, готовність ризикувати (елемент ризику);       • сприяння реалізації і використанню нових технологічних можливостей шляхом впровадження у життя винаходів та інновацій; організація або реорганізація соціально-економічних механізмів для того, щоб з вигодою використати наявні ресурси і конкретну ситуацію (елемент новаторства);           • самостійність суджень під час прийняття важливих рішень (елемент свободи);            • спрямованість па діяльне перетворення навколишнього світу, побудову нових відносин; вміння випереджати події і вести конкурентну боротьбу (елемент активності).        На думку авторів, вказані елементи відображають специфічні ознаки підприємництва як певного типу поведінки.      У рамках другого підходу підприємництво розглядається як особливий вид людської діяльності — підприємництво як діяльність. Тобто підприємницька діяльність порівнюється з іншими видами професійної діяльності. При цьому аналізуються їхні спільні ознаки, а також специфічні для цього виду діяльності. Як і будь-яка діяльність людини, суб´єкта соціальної взаємодії, підприємницька діяльність має певну психологічну структуру. Нагадаємо, що структура будь-якої діяльності включає такі елементи: мету, засоби, результат та процес.  Тож можна стверджувати про те, що до психологічної структури підприємницької діяльності входять системи:      • потреб;           • мотивів;           • цілей;           • предметів;          • засобів досягнення цілей;        • дій;            • результатів.          Базуючись на теоретико-методологічних та методичних основах даного навчального посібника, доцільно, як вважають автори, говорити про підприємництво як діяльність. Адже професійні зусилля організаційних психологів спрямовані на надання психологічної допомоги засновникам та власникам підприємств (організацій) — підприємцям, для яких підприємництво — це специфічна діяльність.     Стосовно більш детального аналізу змісту та основних функцій підприємницької діяльності варто ще раз уточнити тлумачення таких понять як «підприємництво», «підприємницька діяльність» та «підприємці». Співвідношення даних феноменів може мати такий вигляд. Підприємництво — це вид діяльності, тому доцільним є використання поняття «підприємницька діяльність».     Підприємницька діяльність — самостійна, здійснювана за власною ініціативою, на власний ризик, систематична діяльність, яка спрямована на виробництво товарів, надання послуг та ін. з метою отримання прибутку. Підприємці — це особи, які здійснюють підприємницьку діяльність, виступають суб´єктами цієї діяльності.      Сутність підприємницької діяльності глибше розкривається через її основні функції:           • інноваційну (творчу) — полягає у сприянні генеруванню та реалізації нових комерційних ідей, у здійсненні техніко-економічних, наукових розробок, проектів, пов´язаних з господарським ризиком;  • ресурсну — передбачає мобілізацію на добровільних засадах матеріальних, фінансових, трудових, інформаційних, інтелектуальних та інших ресурсів;           • організаційну — полягає у безпосередній організації виробництва, збуту, реклами тощо; зводиться до поєднання ресурсів в оптимальних пропорціях, здійснення контролю за їх виконанням;     • стимулюючу (мотиваційну) — зводиться до формування стимулюючого (мотиваційного) механізму ефективного використання ресурсів з урахуванням досягнень науки, техніки, управління і організації виробництва, а також до максимального задоволення потреб споживача.

3. Особливості психології підприємництва   

Один з перших дослідників  підприємництва І.А. Шумптер припустив, що вона допомагає розвиватися суспільству  при переході економіки від одного рівноважного стану до іншого. Іншими словами, підприємництво несе функцію  руйнування економічної рівноваги  в суспільстві.           Якщо І.А. Шумптер, Дж. Долан і Е. Лідс вважають основною функцією підприємництва сприяння розвитку економіки за допомогою руйнування економічної рівноваги, то І. Керцнер і Р. Кантільон дотримуються зворотної точки зору, вважаючи основною функцією підприємництва підтримку руху економіки до рівноваги. Підприємець володіє «врівноважує силою». При цьому в основі підприємництва лежить творчий акт відкриття нових прибуткових можливостей в умовах нерівноважного стану економічної системи.     Обидві точки зору на функцію підприємництва в суспільстві цілком справедливі. Бо саме послідовна зміна функцій сприяє розвитку економіки, руйнує рівновагу, і є потужним фактором цього розвитку, так як не дозволяє економіці ні застоюватися, ні розбалансована. Ці функції є сторонами одне медалі - ринку, де головною фігурою виступає підприємець.           Кожна з функцій виконує своє призначення на відповідній стадії розвитку підприємницької діяльності. Перша - створення ринку для нової продукції. Саме тут необхідно підприємницьке чуття і перевагу в інформації для знаходження незадоволеного або потенційного попиту споживачів.          Друга стадія підприємницької діяльності наступає, коли новий товар необхідний споживачеві. Ця стадія пов'язана з чисто організаційними моментами: розширенням обсягу виробництва, прийомом на роботу нових людей і т.д.           Головне завдання підприємця - об'єднати навколо себе весь особовий персонал, спрямувати його зусилля на досягнення своїх цілей. Для цього лідер фірми повинен мати силу занурити в свою ціннісну середу усіх найнятих працівників, що веде за собою народження особливої ​​культури організації. На цій стадії підприємництво представляє «соціальну архітектуру» - вивчає і створює «культуру праці» - ті невловимі і важко виявляються елементи, які, тим не менш, виключно важливі: поведінка, цінності і норми.          Зрештою, настає третя стадія підприємницької діяльності. Шумптер назвав її - вторгнення конкурентів. Справа втрачає свій підприємницький новаторський характер. Ринок приходить в рівновагу, а підприємець, який не хоче розлучитися зі свого функцією, починає шукати нові ринки, прагнучи вивести ринок їх рівноваги. Конкуренція в даному випадку слугує поштовхом до «процедуру відкриття», бо головне в підприємця - це помічати і робити те, що не помічають і не роблять інші.    Одна з найважливіших особливостей підприємницької діяльності - підприємець може одночасно функціонувати на різних стадіях по різних товарах і послугах. Так по товару «А» він може знаходиться на першій стадії, а по товару «Б» - вже на третій. Тим не менше кожен товар і послуга повинні разом з підприємцем пройти всі три стадії.    Таким чином, основною функцією підприємницької діяльності є розвиток суспільної економіки шляхом послідовного приведення її з нерівноважного в рівноважний стан і навпаки.     Поширеним є опис трьох типів підприємців: мимоволі, адміністративний і підприємець - романтик. Перший з них формувався в середовищі керівників радянського підприємства і був поставлений в умови обов'язкового виконання планових завдань, не маючи для цього достатніх ресурсів. Представники цього типу зберегли якість, засновані на прагненні скоригувати план, отримати додаткові фонди, приховати реальні ресурси, завищити ціни на продукцію, зробити приписки, брати хабарі, і т.д. У них вкоренилася звичка заради виконання одного Закону - Плану, порушувати іншого - Кодекс. Об'єктивно обумовлена ​​«винен» посилювала залежність керівника від покриває його «гріхи» вищого начальства. Другий - підприємець з мандатом. Він починав діяти на обмеженому стратегічному просторі (важливим для виживання всієї системи), «при повній свободі нових комбінацій». Позитивний помітний ефект досягався швидко, але негативні наслідки для економіки, природи і суспільства могли прийняти затяжний або необоротний характер.    Третій тип - людина, яка на свій страх і ризик, спонукуваний пристрастю до самовираження, осмисленої і творчій роботі, займався впровадженням нових комбінацій не за правилами адміністративної системи, а в обхід або проти них.

4. Значення особистісного потенціалу підприємницької діяльності.

Щодо значення особистісного  потенціалу підприємницької діяльності варто нагадати, що передумовами розвитку підприємництва є об´єктивні умови  в суспільстві та суб´єктивні  чинники, тобто якості особистості, які сприяють ефективному виконанню  такої діяльності.  Виходячи із значення суб´єктивних факторів у забезпеченні ефективності підприємницької діяльності, можна зробити висновок про те, що одним з головних зав дань психології підприємницької діяльності є аналіз її особистісного потенціалу. Під особистісним потенціалом підприємницької діяльності слід розуміти сукупність психологічних характеристик особистості, які обумовлюють успішність даної діяльності. Аналіз літератури з цієї проблематики свідчить про недостатню розробку досліджень, спрямованих па вивчення особистісних якостей українських підприємців, їх типології. Тому актуальними для українських психологів є створення психологічного профілю успішного сучасного вітчизняного підприємця, розробка типології підприємців тощо.   Щодо зарубіжних досліджень з цієї проблеми, то узагальнений портрет західного підприємця представлений в роботах А.І. Агеєва. Він включає її себе переважно універсальні психологічні характеристики: (інтелектуальні, комунікативні, вольові якості), а також деякі ділові якості, впливаючи на результати бізнесу у цілому або па його окремі складові (див. табл. 9.1).          Таблиця 9.1. Особистісний профіль підприємця (за А.І. Агеєвим )

В зарубіжній літературі розроблено різні класифікації психологічних  типів підприємців. Є подібні  розробки і в літературі російських авторів. Наведемо приклад однієї з таких типологій.     1. «Технологічний підприємець» — переважно екстраверт, орієнтований на повну самореалізацію своїх аналітичних та інтуїтивних здібностей, помірно схильний до влади, уникає підпорядкування, стурбований лише успіхами справи, а не особистою фінансовою винагородою.           2. «Дрібний підприємець» -- оптиміст, відрізняється здатністю витримувати дуже інтенсивне трудове навантаження, порівняно з найманими працівниками, завжди економічно орієнтований.   3. «Масовий підприємець» — людина, котра розділяє погляди, які існують у суспільній свідомості, що підприємництво — це спосіб самореалізації кожної людини, яка потребує успіху і хоче перевірити власні здібності в конкурентній боротьбі; гроші для неї —- над усе, свідчення успіху, а не самоціль або засіб завоювання влади.   4. «Стратегічний підприємець» — віддає перевагу рішенням великомасштабного характеру, які стосуються реорганізації, купівлі-продажу компаній, їх переорієнтації тощо. Для нього характерно діяти своєчасно, обдумано і швидко.        5. «Підприємець-чемпіон» — розглядає конкурентну боротьбу і бізнес як захоплюючий вид спорту.       6. «Підприємець-новатор» — винахідник, здатний долати опір своїм ідеям і йти до кіпця, конформіст, схильний довіряти виконавцям і компаньйонам, з переважанням неекономічної мотивації (статусу, суспільного визнання тощо).         7. «Підприємець-посередник» — діючий на «зовнішньому кордоні» організації. Для нього характерне прагнення до відчуття успіху, схильність до зобов´язань, відчуття власної значущості, економічна мотивація, орієнтація па комерційний результат.  

5. Підприємництво як діяльність  та поведінка   

У сучасній вітчизняній психології підприємництво, як правило, розглядається  з позиції традиційного діяльнісного підходу. Помітно, що і значне число зарубіжних робіт знаходиться в прямій відповідності з ним. Будь-яка людська діяльність, в тому числі і підприємницька, має певну структуру. Вона включає в себе цілі - майбутні результати, на досягнення яких спрямована діяльність; потреби мотиви спонукають до діяльності; предмет, видозміна якого можливо для досягнення мети знання про цей предмет, способи і засоби досягнення мети, а так само умови діяльності.           Одиницею діяльності є дія. Воно здійснюється такими засобами і способами, які, відповідаючи умовам діяльності, сприяють реалізації обраної мети.           Дане розуміння структури діяльності вперше чітко сформульовано в роботах Л.Н. Леонтьєва і досі підтримується у вітчизняній психології. Розглянемо окремі елементи цієї структури. [5 ]    Почнемо з мети, або чого хоче добитися, отримати або створити людина, і що є передбачати результати.  А.Коул вважає: «Мета спрямо-вана на створення, збереження або збільшення орієнтованої на отримання прибутку організаційної одиниці. Дана одиниця займається виробництвом або розподілом господарських благ, щоб домогтися грошової чи іншої вигоди, що є мірою успіху, у взаємодії з внутрішньою ситуацією в самій організації чи з економічними, політичними і соціальними умовами періоду, що дозволяє значну ступінь прийняття рішень »[3]. З цього визначення випливає підприємницької діяльності - отримання «грошової або іншої вигоди», що головна мета. Під грошовою вигодою розуміється прибуток, яка на думку Д. Венса, «у відомому сенсі містить у собі такі вигоди» [5].          Однак «середовищем» діяльності підприємця є, за висловом іншого відомого американського дослідника Ф. Найта, невизначеність. Необхідність занурюватися в неї виникає тоді, коли економічна ситуація не може бути типізовані на підставі минулого досвіду та імовірнісний характер подій невідомий отже, людина є підприємцем, якщо у нього є готовність до заняття такою діяльністю, при якій саме отримання прибутку та його величина будуть невизначеним. При цьому людина бере на себе кінцеву відповідальність за реалізацію свого завдання. В процесі підприємницької діяльності, за словами І. Шумптера, «при виробництві абсолютно нового блага, яке на початку треба нав'язати споживачам хоча б даром», повинна проявитися готовність до отримання мінімального прибутку і навіть збитків.         Особливе місце зарубіжні психологи приділяють мотиву досягнення. На думку Д. Маккленанда, мотив досягнення успіху кожною окремою людиною багато в чому визначає прогрес економіки всього суспільства. Мотив же уникнення невдачі виявляється значно рідше. Дуже важлива риса підприємця - віра в свій успіх, а так само відповідальність за прийняття рішень, а також за їх реалізацію. Мотив з'єднаний з вірою, надає підприємництву пристрасність, захопленість, створює враження легкості підприємницького праці.         І. Шумптер виділяє три підприємницьких мотиву. Перший - потреба в пануванні, влади впливі. Вона матеріалізується в нагромадженні підприємцями майна. Другий - жага перемоги, прагнення до успіху в боротьбі з суперником і з самим собою. Третій мотив - радість творчості, яку дає самостійне ведення справ.        Вітчизняні дослідники А.Д. Смирнов, В.Ф. Максимов, Д.Н. Акуленок та ін бачать мотиваційну структуру підприємця так.    По-перше, необхідно гостре бажання виділитися, проявити себе, задовольнити здорове самолюбство.        По - друге прагнути до незалежності.       По - третє, бажати принести благо суспільству.     По - четверте задовольнити особисті потреби у лідерстві.    По - п'яте проявити потреба в самовираженні, самоактуалізації, яка є відчайдушною боротьбою за безсмертя. Найбільш яскраво виражена така мотивація у творчих людей, і полягає вона в прагненні «залишити після себе слід на землі».          Ні в одній вищеперелічених мотиваційних структур не зустрічається досить актуальна для білоруських підприємців мотивація вимушеного заняття цим видом діяльності на шкоду своїм інтересам. Назвемо її вимушеної мотивацією забезпечення себе і своєї сім'ї життєво важливими предметами споживання, викликаної небажанням тягнути жалюгідне жебрацьке існування.          Щоб забезпечити реальність втілення в життя кожного з перерахованих вище мотивів, необхідний відповідний дохід. У зв'язку з цим В.С. Автономов пише, що досягнення великих прибутків для підприємця є необхідною умовою для задоволення життєвих потреб, а також символом успіху.       Наступним елементом підприємницької діяльності є спосіб і засоби досягнення мети. Під ними розуміються особливі знання, уміння, навички, а також здібності і задатки.         Люди володіють вродженими індивідуальними розходженнями в задатках. Тому у деяких є переваги в оволодінні певною діяльністю. Задатки визначаються генетичною програмою і проявляються у вигляді здібностей - прижиттєвих утворень, що формують соціальний досвід людини, умови його життя, навчання, виховання.     Здатність розуміється тут як одна з якостей особистості, що виявляються у швидкості, глибині і міцності оволодіння знаннями, вміннями та навичками, застосовуваними в конкретній діяльності. Розглянемо деякі точки зору з цього питання.      За твердженням Шумптера, першим основним якістю підприємця є розвинена інтуїція, восполняющая брак інформації. Автор відзначає, що основна підготовка, спеціальні знання, здатність до логічного аналізу можуть стати лише джерелом невдач. Друге основне якість - сильна воля, що допомагає долати не тільки інерцію власного і суспільного мислення, але і опір середовища - традицій, правових і моральних норм і т.п. нарешті, третім якістю є розвинуте уяву, що допомагає придумувати нові комбінації та знижувати ступінь невизначеності, яка живе у свідомості кожного підприємця.           Підприємці, за твердженням Б. Карлоф, - творчі, винахідливі, енергійні люди. Часто це неабиякі особистості, з працею вписуються в адміністративно-корпоративну культуру. Вони можуть будувати кораблі, вчиться грати на піаніно, створювати компанії. Загалом, значення їх для створення і процвітання фірми неможливо переоцінити.    Отже, прояснене ще одне розуміння підприємництва як здібності, а також необхідність знаходити людей, що володіють цим рідкісним даром. У багатьох країнах світу існує спеціальна державна політика, що заохочує підприємництво, і створюються сприятливі умови для його розвитку. Умови є одним з компонентів структури діяльності. Отже, переходимо до розгляду наступного елемента підприємницької діяльності під яким розуміються обставини, що сприяють або не сприяють даного роду занять. Щоб людина проявив себе як талановитий підприємець, який приносить користь суспільству, недостатньо мати рідкісні здібності і певні мотивації. Необхідні сприятливі умови, які, як живильне середовище, зростити з підприємницьких насіння зрілі соковиті плоди економічного добробуту.            На думку А.І. Агеєва, неминучим атрибутом всяких структурних зрушень створення нових і зростання існуючих виробництв є новаторство. Новаторство часто йде «рука в руку» з творчістю і винахідництвом. Б. Карлоф вважає, що підприємництво має багато спільного з творчістю, яке, в його розумінні, полягає в здатності інтегрувати окремі елементи знань в абсолютно нові комбінації.        Отже, відмінними рисами підприємництва є самостійність, відповідальність, ризикованість, ініціативність, схильність до творчості, новаторства.         Розглянуто підприємництво як діяльність, визначена її структура, виділені основні риси та громадські функції. Це дозволяє дати визначення підприємництва з точки зору економічної діяльності. Підприємництво - це новаторська діяльність людей, що належать до особливої ​​соціальної групи, званих підприємцями, що володіють рідкісними здібностями, що дозволяють нести тягар відмінних рис цієї діяльності та розвиваючих економіку функцій з метою одержання прибутку.   Підприємництво як поведінка    Підприємницька поведінка є соціально-економічною.   Під такою поведінкою розуміється ланцюг послідовно здійснюваних вчинків людини, спрямованих на отримання суб'єктивно оцінюваних переваг від різниці між прикладеними зусиллями і отриманим результатом в процесі придбання, зберігання, і обміну матеріальних і духовних цінностей.           Можна припустити, що підприємницьке поведінка обумовлено установками, що викликають стан готовності до здійснення вчинків підприємницького характеру в разі наявності потреби і задовольняє її ситуації.           Ступінь свободи вибору, яку дозволяють собі успішні підприємці, змушує припустити, що даний тип людей володіє значно меншою кількістю фрустрируючих особистість установок, ніж інші. Область свідомого представлена ​​тут значно в більш широкому діапазоні. Відомо, що неможливо домогтися успіху, якщо поведінка неадекватно ситуації. Щоб бути «везучим», необхідно чітко реагувати на зміну навколишньої дійсності. Особливо часто такі зміни відбуваються при заняттях підприємництвом, де «невизначеність» є головною «середовищем проживання». У підсвідомості підприємців може міститися готовність бути гнучким, оптимальним успішним, творчим, забезпеченим і інші регулятори, сприяюче перемозі в цьому житті. Дані установки досить легко можна вивести в область соціального. Отже, є шанс визнати свою поведінку або відмовитися від нього.       Установки несумісні з підприємництвом сформулював М.Мольц. Це готовність до розчарування, невпевненості, випробуванню почуття самотності, образи, спустошеності і використанню агресії по корисним каналах додатка.           На поведінку підприємців впливають не тільки внутрішні установки, але і зовнішні обставини, породжені конкретною історичною обстановкою, державною ідеологією, культурою нації, а також того соціального шару, з якого формувався підприємницький соціум.     Живучи в суспільстві, підприємець знає, що будь-який його вчинок в сім'ї, в офісі, на вулиці оцінюється в позиції моральності, що в свою чергу впливає на основну мету підприємництва - отримання прибутку. Тому підприємницькі вчинки повинні співвідноситися як з національною культурою суспільства, так і з підприємницькою культурою - творити і переданими соціальною групою підприємців системами цінностей, ідей і символів. Саме поведінка людини виявляє його ставлення до соціальних цінностей і визначає специфіку способу життя.     Отже, людей, що мають підприємницьке поведінка, об'єднує одна субкультура, яка є складовим елементом загальної національної культури. Ця субкультура проявляється в явних або неявних правилах поведінки, спонтанно виникають в ході еволюції підприємницького соціуму і групуються в певних культурних традиціях, вчинках, ритуалах, звичаї, моралі або «кодексах поведінки».       

6. Психофізіологічний підхід до дослідження підприємництва 

Кожна людина здатна ототожнювати себе з певним родом діяльності. Так особистість заявляє про  свою індивідуальність в соціумі  або приналежності до якої-небудь соціальної групи. Власне підприємництво можна трактувати як стан, за допомогою  якого особистість ототожнює  себе з даною діяльністю, заявляє  про свій індивідуальності і в  той же час приналежність до певної соціальної середовищі.    Спробуємо поглянути на підприємництво з точки зору деякого специфічного стану людини, ототожнює себе з цією діяльністю. Для цього згадаємо, що його відмінною рисою є ризик.      Існує близько двох тисяч професій, кожна з яких володіє певною часткою ризику. Ризик, мається на увазі в різних професіях, пов'язаний зазвичай з загрозою для здоров'я і життя. Сутність підприємницького ризику відрізняється специфікою.       Люди поділяються по відношенню до ризику. Одні при здійсненні своєї мети відчувають потяг до нього, інші уникають невдачі при виконанні дій і, отже, не здатні діяти в ризикованих ситуаціях. Чому ж одні люди прагнуть до ризикованих видах діяльності, зокрема до підприємництва, а інші уникають їх? Згідно нейрогуморальної теорії існують люди з підвищеною активністю симпатичної нервової системи - симпатотоників. Стимуляція симпатичного відділу нервової системи дозволяє знімати м'язове стомлення. Симпатотоників можуть довго і багато працювати, ні відчуваючи почуття втоми. Гідні представники яскраво вираженого «трудового ентузіазму». Прагнуть до певних видів діяльності, що підтримує їх активність.     Підприємницька діяльність цілком задовольняє симпатотоників наявністю великої кількості напруженої роботи з достатком «пікових ситуацій».           Відомо, що неприборкана радості і неадекватне «прагнення звернути гори на своєму шляху» не завжди призводять до сприятливого результату. Необхідно відчувати почуття надійності, впевненості в собі. Такі відчуття дозволяють брати на себе відповідальність, самостійно приймати оптимальні рішення в будь-яких небезпечних ситуаціях якими рясніє підприємницька діяльність. Почуття надійності визначається нейропептідних обміном, зокрема змістом ендорфіну і інших гормонів, по дії подібних з морфієм, в крові людини. Саме людям, що відчувають почуття надійності, дано стати господарями будь небезпечної ситуації, а отже і господарями своєї долі, а не навпаки.      Експериментально встановлено, що ендорфіни по дії конкурують з морфієм. Вони дозволяють випробувати ейфорію, забарвлюючи життя позитивними емоціями і знімаючи тривогу. Ендорфіни роблять помітний вплив на поведінку і мотивацію. Наприклад, вони пригнічують рефлекси уникнення небезпеки, активізують пам'ять і психічну діяльність і підвищують опірність до стресів.       Отже, звичне для підприємців занурення в невизначеності приносить прибуток, а так само приємні відчуття, що разом приносить задоволення. Однак більшості людей не дано випробувати такого роду задоволення, якщо несподівано вони потраплять в середу невизначеності, оскільки замість радості випробують страх, почуття безпорадності і самотності. Наявність ризику в підприємницькій діяльності обумовлює часті стреси, що виникають від дії надзвичайних подразників. Вони де приводять до напруги адаптаційних механізмів організму. Згідно Г. Сельє, який спостерігається при стресі адаптаційний синдром має три фази. У фазі тривоги відбувається мобілізація сил організму; на стадії резистенції - збільшення опірності до впливу зовнішніх подразників; у фазі виснаження - хвороби, що призводять до смерті. Можна припустити, що успішні підприємці функціонують в основному на першій і другій фазах досить відомими зараз є дані про те, що довше всіх живуть люди досягли успіху в житті. На першому місці - духовенство, на другому - успішні підприємці. Очевидно, що люди не здатні до підприємництва, при перших же спробах зайнятися цим родом діяльності терплять невдачі і «відсіваються», так як потрапляють в третю фазу адаптаційного синдрому, де організм починає давати збої через виснаження нервової системи.     Можна припустити, що підприємництво - це особливий стан, виражене інтегральним комплексом емоційних відчуттів, викликаних специфічним балансом нейрогуморальних регуляторних механізмів, а також підвищеною опірністю організму до стресів.

Висновок

Будь-яка людська діяльність, в тому числі і підприємницька, має певну структуру. Вона містить  цілі - майбутні результати, на досягнення яких, спрямована діяльність, потреби, мотиви, які спонукають до діяльності, предмет видозміна якого можливо  для досягнення мети, знання про  цей предмет, способи і засоби досягнення мети, а також умови  діяльності.           Відмінні риси підприємництва, спрямовані на отримання прибутку як головної мети, це самостійність, відповідальність, невизначеність, ризикованість, творчість, новаторство, і ініціативність.   Підприємництво - новаторська діяльність людей, що належать до особливої ​​соціальної групи, званої підприємцями, які володіють рідкісними здібностями, що дозволяють нести тягар не тільки відмінних рис цієї діяльності, але і розвивають економіку функцій з метою одержання прибутку.       Підприємницький поведінка є соціально-економічним. Під такою поведінкою розуміється ланцюг послідовно здійснюваних вчинків, спрямованих на отримання суб'єктивно оцінюваних переваг від різниці між прикладеними зусиллями і отриманим результатом в процесі придбання, зберігання та обміну матеріальних і духовних цінностей. Можна припустити, що підприємницьке поведінці обумовлено установками, що викликають стан готовності до здійснення вчинків підприємницького характеру в разі наявності потреби і ситуації, її задовольняє.   Зміна установок, що перешкоджають підприємницькому поведінці, справа вкрай важка. Сучасні психологи надають зміні установок велике значення.

Список використаної літератури:

1. Андрєєв В.І. Конфліктологія: мистецтво суперечки, ведення  переговорів, вирішення конфліктів. - Казань. 2002.     2. Бандурка А.М., Бочарова С.П., Землінський Є.В. Психологія управління. - Харків: ТОВ «Фортуна - прес», 1998, с.217.    3. Варфоломєєва О. В. Основи психології діяльності: Навчальний посібник. - Сімферополь: Таврія, 1999. - 180 с.    4.Кричевський Р.Д., Дубовська Е.М. Психологія малої групи. - М., 2001.             5. Мещерякова О.В. Психологія управління: навч. посібник. Мн.: Виш. шк., 2005. - 237.          6. Миримський Л.Ю., Мозговий А. М., Пашкевич Є. К. Ділові відносини у підприємницькій діяльності. Курс ділової етики. - Сімферополь, 1996          7. Реан А. А., Бордовская Н. В., Розум. С. І. Психологія і педагогіка. - СПб.: Питер, 2000. - 432 с.         8. Рощин С. К. «Психологія успішного підприємництва в США». Психологічний журнал. - 1993. Т.14 - № 5.      9. Сперанський В. І. Основні види конфліктів; проблеми клас-сіфікація. / / Соціально-політичний журнал, 1998, № 4.    10. Ф. Котлер. Основи маркетингу: пров. з англ. - 2-е європ. изд. - М., 2000. - 944 с.           11. Шекшня С.В. Управління персоналом сучасної організації. - М.: Бізнес-школа "Інтел-Синтез", 2000.        12. Чирикова А.Є. Психологічні особливості особистості підприємця. Психологічний журнал. - 1990. Т. 19 - № 1.