Аналіз та планування уроку французької мови у загальноосвітній школі

 

Форма № Н-9.02

 

 

Міністерство освіти і науки України

Херсонський державний університет

Факультет перекладознавства

Кафедра романо-германьских мов

 

 

 

 

Дипломна робота

Спеціаліст

на тему: 

«Аналіз та планування уроку французької мови  у загальноосвітній школі»

 

Виконала: студентка V  курсу, групи 571

спеціальності

7.02030302. Мова  та література

(французька, англійська)*

Вєтрова Н.С.

Керівник    к.п.н, доц. Голотюк О.В.

Рецензент   доц. Гізер В.В.

 

 

 

 

 

 

Херсон-2013

ЗМІСТ

ВСТУП…………………………………………………………………………….3

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ УРОКУ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ ЯК ОСНОВНОГО ЗАСОБУ СПІЛКУВАННЯ

1.1.  Урок як основна форма організації навчального процесу………………...5

1.2. Специфіка уроку французької мови………………………………………7

1.2.1.Вимоги до уроку французької мови………………………………..9

1.2.2.Типи і структура уроку французької мови………………………13

1.3.  Методи навчання на уроці французької мови……………………………16

        1.3.1. Методи усного викладу знань вчителем і активфізації навчально-пізнавальної діяльності учнів…….……………………………………………19

        1.3.2. Методи закріплення матеріалу: бесіда, робота з підручником……………………………………………………………………...23

        1.3.3. Методи самостійної роботи учнів щодо осмислення і засвоєння нового матеріалу…………………………………………………………………25

       1.3.4. Методи навчальної роботи щодо засвоєних умінь та навичок і застосування знань на практиці………………………………………………28

РОЗДІЛ 2. ПЛАНУВАННЯ УРОКУ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ ЯК ВАЖЛИВА УМОВА ЕФЕКТИВНОГО ПРОВЕДЕННЯ НАВЧАННЯ

2.1.Особливості планування уроку французької мови…………………30

2.2. Система планування уроку французької мови……………………..33

2.3. Використання інформаційних технологій та навчальних електронних ресурсів при плануванні уроку французької мови……………..37

РОЗДІЛ 3. АНАЛІЗ УРОКУ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ ЯК КОМПОНЕНТ ПРОФЕСІЙНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ВЧИТЕЛЯ

3.1.  Форми аналізу уроку французької мови…………………………………43

3.2.  Загальні вимоги до аналізу уроку…………..…………………………….45

ВИСНОВКИ…………………………………………………………………......52

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ……………………………….54

ДОДАТКИ…………………………………………………………….…………58

ДОДАТОК  А…………………………………………………..………………..58

ДОДАТОК Б…………………………………………………………………….59

ДОДАТОК В…………………………………………………………………….60

ДОДАТОК Г………………………………………………………………….....63

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

          Темою даної роботи є «Аналіз та планування  уроку французької мови у загальноосвітній школі». В практиці при вивченні французької мови у загальноосвітній школі все більш відчувається необхідність пошуку оптимальних засобів навчання. Саме для цього необхідні глибокі знання з проведення уроку. Ефективність проведення уроку в першу чергу залежить від його планування.

Актуальність теми. Урок французької мови — це  форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу одного віку й рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу. Якість та успішність проведення уроку в значній мірі залежить від якості складеного плану.

Мета даної роботи полягає у визначенні особливостей планування уроку французької мови, ознайомленні зі специфікою уроку, визначенні основних вимог до планування уроку та загальних основ аналізу уроку французької мови.

Об'єктом нашого дослідження є методика викладання французької мови.

Предмет — структура, зміст, аналіз та планування уроку французької мови у загальноосвітній школі.

 Завдання: 

1. Розкрити урок французької мови як основну форму організації навчального процесу.

2. Визначити основні типи та структуру уроку французької мови.

3. Виявити особливості планування уроку французької мови.

4. Визначити прийоми аналізу на уроці.

5. Навести приклад схематичного плану аналізу уроку.

6. Навести приклад плану-конспекту уроку французької мови у загальноосвітній школі.

Теоретична цінність нашої роботи полягає в особливостях планування моделей уроку французької мови як безперервного процесу навчання.

Практична цінність. Робота може бути використана на практиці при підготовці та проведенні уроків у загальноосвітніх школах та вищих навчальних закладах. В можливості розробки вчителем особливостей планування уроку та реалізації навчальної діяльності вчителем на уроках французької мови.

Новизна роботи полягає в детальному складанні плану-конспекту уроку французької мови, та вмінні правильно аналізувати урок  у загальноосвітній школі, у використанні нових інформаційних технологій при плануванні уроку.

У  ході дослідження використовувалися такі методи:

- спостереження за навчальним процесом при вивченні французької мови у загальноосвітній школі, аналіз планів-конспектів уроків; вивчення методичної та наукової літератури з даної теми.

Структура роботи складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури та додатків.

Вступ визначає актуальність обраної теми, мету, об'єкт та предмет дослідження. Ставить перед собою ряд завдань, та визначає теоретичну та практичну цінність даної роботи.

Перший розділ складається з трьох підрозділів та має за мету розкрити урок як основну форму організації навчального процесу у загальноосвітній школі, розглянути загальні типи уроку французької мови.

Другий підрозділ складається з трьох підрозділів та має за мету висвітлити систему планування уроку французької мови в школі та використання інформаційних технологій для ефективності навчання при плануванні уроку французької мови.

Третій розділ має два підрозділи, де розкривається аналіз уроку французької мови, його особливості та основні компоненти.

Висновки узагальнюють результати даної роботи.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1

ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ДОСЛІДЖЕННЯ УРОКУ ФРАНЦУЗЬКОЇ МОВИ ЯК ОСНОВНОГО ЗАСОБУ СПІЛКУВАННЯ

 

1.1. Урок як основна форма організації навчального процесу

Основна організаційна форма навчання в загальноосвітній школі — це урок. Урок — форма організації навчання, за якої заняття проводить учитель з групою учнів постійного складу одного віку та рівня підготовки впродовж певного часу й відповідно до розкладу. Урок має такі особливості:

• Урок є завершеною та обмеженою в часі частиною навчального процесу під час якого розв'язуються певні навчально-виховні завдання.

• Кожен урок вноситься до розкладу і регламентується в часі та за обсягом навчального матеріалу.

• На відміну від інших форм організації навчання є постійною формою, що забезпечує систематичне засвоєння учнями знань, умінь і навичок.

• Урок є гнучкою формою організації навчання, яка дає змогу використовувати різні методи  навчання, організовувати фронтальну, групову та індивідуальну навчальну діяльність учнів.

• Урок сприяє формуванню пізнавальних якостей особистості а також розумовому розвитку учнів.

Уроком називають цілісним, логічно завершеним, обмеженим в часі, регламентованим обсягом навчального матеріалу, основним елементом педагогічного процесу, який забезпечує активну й планомірну навчально-пізнавальну діяльність групи учнів певного віку і рівня підготовки.[1, с 45].

В цьому визначенні представлені всі компоненти навчально-виховного процесу: мета, зміст, засоби, методи, організація і керівництво. Сутність і призначення уроку в процесі навчання як цілісної динамічної системи передбачає таким чином колективно - індивідуальну взаємодію учителя та учнів.

       Функція  уроку як організаційної форми  навчання полягає у досягненні  завершеної, але часткової мети, яка, наприклад, полягає в засвоєні  нового, цілісного змісту уроку, що є частиною більш широкого змісту.

Структура уроку як цілісна система повторює структуру навчання як цілісного процесу, у другому — лише частково відобразить цілісний процес навчання. Це означає, що особливості уроку як організаційної форми навчання обумовлені метою і місцем кожного уроку в цілісній системі навчального процесу та має питання про те, чи потрібний організаційний момент і який він має бути за змістом, чи завжди потрібне опитування, чи обов'язково давати домашнє завдання, як краще організувати колективну і групову роботу, як врахувати індивідуальні особливості учнів. Вони мають значення оптимальної організації навчання і питання про структуру та типи уроків.

Таким чином, урок, як цілісна система, яка реалізує освітню, виховну й розвиваючу функцію навчання є багатогранним і багатоплановим.

Розв'язуючи конкретні завдання на кожному окремо взятому відрізку часу навчального процесу, урок є частиною теми, курсу і відповідно займає своє місце в системі навчального предмету, теми програми і вирішує властиві лише йому в даний момент дидактичні завдання.

 

1.2. Специфіка уроку французької мови

На уроці французької мови присутня особлива специфіка, котру вчитель не може не зарахувати. В наш час основною ціллю оволодіння французькою мовою вважається приближення до іншої культури та участь в діалозі культур. Ця ціль досягається шляхом формування здатності до міжкультурної комунікації. Саме викладання, організоване на основі завдань комунікативного характеру, вивчення французької мови, використовуючи всі необхідні для цього завдання та прийоми є відмінною особливістю уроку французької мови.

Комунікація базується на теорії мовної діяльності. Комунікативне навчання французької мови носить діяльницький характер, тому що мовленнєва розмова здійснюється за допомогою мовленнєвої діяльності, яка в свою чергу служить рішенням задач продуктивної людської діяльності в умовах соціальної взаємодії людей. Учасники спілкування намагаються вирішити реальні та уявні задачі сумісної діяльності за допомогою французької мови.

В загальному виді умови гуманістичного підходу котрі реалізується саме за допомогою комунікативної діяльності на уроках французької мови зводяться до:

3,4% школярів отримують  можливість вільного виразу своїх  думок, почуттів в процесі спілкування;

3,4%  школярів при  спілкуванні залишаються в колі уваги інших[3, с 32].

При гуманістичному підході до вивчення зникають пізнавальні бар'єри, які знижують мотивацію школярів. Такий підхід передбачає навчання, сконцентроване на учні. Це означає що навчання є центром пізнавальної активності на уроці.

Зміст, організація та проведення уроку французької мови визначає силу впливу на учнів навчально-освітнього процесу. Для підвищення дієвості уроку французької мови в сучасних умовах має багато можливостей.

До першої можливості можна віднести навчання школярів прийомами читання, способами пізнання французької мови, які є необхідними для самостійної роботи учнів. Відсутність у школярів потреби до вивчення французької мови складає труднощі для вчителя. Інтерес до предмету, бажання оволодіти мовою залежить від того як використовується навчання та як вчитель планує урок.

Ретельна підготовка до уроку французької мови — це друга можливість підвищити його діяльність. Оволодіння французькою мовою здійснюється на уроці.

На уроці вирішуються багатопланові задачі. Задачі виражаються в кращому розумінні мови на слух за допомогою засвоєння нових слів, нової граматичної форми, структури, в придбанні знань про культуру країни, музику, історію. Тобто учні занурюються в національну культуру та національну психологію країни вивчаємої мови.

Матеріал уроку та засоби для його активізації використовується в виховних цілях. Вчитель ставить конкретні цілі, які необхідно здійснити на уроці. На уроці використовуються різні організаційні форми роботи: групові, парні, індивідуальні. Присутнє використання технічних засобів та електронних ресурсів.

Таким чином специфікою французької мови є саме особливість викладання вчителем мови, який повинен надихати учнів на вивчення французької мови та який організує процес оволодіння мовою.

 

1.2.1. Вимоги до уроку французької мови

Педагогічна наука розглядає процес навчання як свідому й цілеспрямовану сумісну діяльність учителя та учнів. В сучасній школі ця діяльність здебільшого проходить в рамках уроку, який доповнюється самостійними заняттями вдома, позакласною роботою та факультативними заняттями з предмета.

Урок французької мови як основна організаційна одиниця навчального процесу має свої вимоги. До нього ставляться загально-дидактичні й методичні вимоги, що й до усього навчального процесу. В уроці синтезуються закономірності навчання, органічно взаємодіють цілі, зміст та методи. Тому проблеми уроку звичайно розглядають разом з питаннями методики та організації циклу уроків.

Сутність уроку як самостійного цілого зумовлена його методичним змістом, сукупністю положень, що визначають його особливості, структуру, види та прийоми роботи.

Розглянемо вимоги до уроку французької мови, що випливають з цілей, змісту та технології навчання цього предмета у школі [5, с 236].

1. Мовленнєва спрямованість уроку французької мови. Визначення мовленнєвої діяльності як основного об'єкта навчання передбачає формування чотирьох видів цієї діяльності - слухання, говоріння, читання та письма на уроці французької мови. Кожен урок повинен мати практичні цілі, спрямовані на формування мовленнєвих навичок та вмінь. Мовленнєва спрямованість уроку означає комунікативний характер. Такі вправи, як повторення за вчителем, переклад, складання речень за зразком, переказ тексту мають бути підпорядковані комунікативними цілями. Комунікативне вправи — це завжди мовленнєва діяльність в нових ситуаціях з певною метою. Виконуючи комунікативну вправу, учень вирішує поставлене вчителем розумово-мовленнєве завдання, його мовлення пов'язане з конкретною природною або штучно створеною ситуацією спілкування. Комунікативна атмосфера повинна пронизувати весь урок, починаючи з повідомлення вчителем завдань уроку і закінчуючи підсумком уроку, коли вчитель оцінує роботу учнів, наголошуючи на їх досягнення саме в оволодінні комунікацією.

2. Комплексність уроку французької мови. Ця особливість уроку зумовлена природою мовлення: у мовленні всі види діяльності взаємодіють та сприяють формуванню один одного. Отже на уроці присутні всі аспекти мови — фонетичний, лексичний, граматичний. Так, кожна доза мовного матеріалу повинна опрацьовуватись в усіх видах мовленнєвої діяльності. Наприклад, засвоюючи структуру активного граматичного мінімуму необхідно передбачити вправи у вживанні та розумінні цього явища в усіх видах мовленнєвої діяльності. Для засвоєння структури пасивного граматичного мінімуму необхідна практика в читанні чи аудіюванні. Це не означає, що на уроці в однаковій мірі розвиваються всі види мовленнєвої діяльності, але один чи два з них будуть переважати над іншими.

3. Іноземна мова - мета і засіб навчання. Це положення пов'язане з використанням засобів мовної наочності для оволодіння діяльністю на уроці французької мови, що реалізується завдяки мовленню вчителя. Мовлення вчителя виконує дві важливі функції. По-перше, мовлення використовується для організації вчителем навчання та виховання на уроці. Отже воно повинно бути виразним, переконливим, грамотним, економним. По-друге, мовлення вчителя французької мови на відміну від вчителів інших предметів є засобом навчання, тобто зразком для наслідування, опорою, котру може використати учень, стимулом, що спонукає до мовлення, тому воно має бути зразковим, нормативним, автентичним, тобто саме так у даній ситуації сказав би носій мови: адаптивним та має відповідати можливостям та мовленнєвому досвіду учнів; різноманітним за засобами вираження думки.

Введення в іншомовне середовище учнів на уроці одне із завдань вчителя французької мови. Вчитель повинен прагнути до ведення уроку виключно французькою мовою. Спочатку доцільно перекладати учням свої розпорядження на рідну мову, а з часом обмежити її використання тільки найнеобхіднішими ситуаціями. Проте при значущості мовлення вчителем воно не повинно займати більше 10% часу уроку. Решта часу повина бути віддана мовленню учнів[6, с 68].

4. Висока активність розумово-мовленнєвої діяльності учнів. Ефективність уроку визначається ступенем розумово-мовленнєвої активності учнів, і завдання вчителя полягає у залученні їх до активної внутрішньої розумової та зовнішньої мовленнєвої діяльності і підтриманні її протягом уроку. До факторів, що стимулюють розумово-мовленнєву діяльність, відноситься:

а) використання змістовного та інформативного навчального матеріалу, що відповідає інтелектуальному розвитку учнів;

б) постановка цілей, що спонукають учнів до вирішення комунікативних завдань, до висловлювання власних думок;

         в)  застосування прийомів навчання, що дають можливість кожному учню брати безпосередню участь у мовленнєвій діяльності та максимально збільшують їх активний час на уроці (самостійна робота, колективні форми навчання тощо).

Стимулювання активності учнів має бути пов'язаним з розвитком у них мовленнєвої ініціативи. Це означає, що домінувати на уроці повинен учень, а не вчитель. Така вимога відповідає особистісному підходу, згідно з яким у центрі навчання знаходиться суб'єкт — учень. Учитель в контексті цього організовує, спрямовує і коригує навчальний процес, виходячи з інтересів учня, рівня його знань та вмінь.

5. Різноманітність форм роботи учнів. З огляду на сучасну тенденцію навчання, згідно з якою учень розглядається як суб'єкт навчальної діяльності, актуальним є застосування  форм, котрі інтенсифікують навчання, спонукають до активної роботи кожного учня і разом з тим дають йому можливість самому регулювати темп та умови виконання діяльності. Вимога різноманітності форм роботи є особливо важливою для навчання усного мовлення, адже на відміну від аудіювання і читання, які легко організувати як синхронну діяльність, усне мовлення потребує взаємних контактів, які і повинні забезпечити вчитель на уроці[8, с 105].

6. Мотиваційне забезпечення навчальної діяльності. Мотивація, під якою розуміють спонукальні сили до вивчення французької мови, зумовлена суб'єктивним світом учня, вона визначається його власними бажаннями, пристрастями, особистісною зацікавленістю у навчанні. На уроці французької мови мотивація  забезпечується рядом факторів.

По-перше, матеріал, що використовується на уроці, повинен бути не тільки цікавий текст, а й сучасна пісня, поезія, гумор.

По-друге робота з навчальним матеріалом повинна приваблювати учнів. Цьому сприяють колективні форми роботи, як учень відчуває себе суб'єктом спілкування, навчальні ігри (ігри-конкурси, змагання, ігри на здогадку, рухливі ігри), що ставлять учнів у життєву ситуацію, проблемні завдання до вправ, які сприяють інтелектуальному розвитку учня.

По-третє, учень повинен усвідомлювати рівень своєї успішності у вивченні французької мови, бо це викликає задоволення собою, відчуття прогресу. Успішність учня досягається доступними та посильними навчальним завданнями, її оцінкою з боку вчителя та учнів. Щоб завдання було посильним, учень повинен мати можливість скористатися зразком виконання дії, необхідними опорами, ключами для само-корекції, що може забезпечуватись використанням різноманітних допоміжних засобів навчання, як нетехнічних, так і технічних. Оцінку успішності учня не слід ототожнювати виключно з балом. Учитель має широко використовувати заохочувальні репліки оцінного характеру. Позитивне підкріплення на уроці сприяє росту інтересу до предмета, викликає впевненість в собі.

По-четверте, на мотивацію навчання позитивно впливає сприятливий психологічний клімат на уроці. Атмосфера спокійної врівноваженості взаємної довіри, відчуття рівноправності, партнерства у спілкуванні викликає в учнів задоволення від навчального процесу, бажання брати в цьому участь. Сприятливо впливають також моменти релаксації (музичний фон, фізкультпаузи), котрі знімають втому  в учнів, підвищують їх загальний тонус, і таким чином, перешкоджають спаду мотивації. Знання вчителем вищезгаданих мотиваційних засобів та їх застосування сприяє успішному навчанню французької мови.

 

1.2.2.  Типи і структура уроку французької мови

Основними критеріями класифікації уроків французької мови є цілі уроків та рівень сформованості навичок та вмінь. На цей час в методиці існує поділ уроків на два основних типи. Перший тип — уроки, що спрямовані на формування мовленнєвих навичок користування мовним матеріалом. На таких уроках має місце ознайомлення з новим матеріалом та тренування з метою його використання в аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. Проте тут може мати місце і практика на основі засвоєного матеріалу. Другий тип — це уроки, що спрямовані на розвиток мовленнєвих умінь. На уроках такого типу переважає практика в мовленнєвій діяльності.

Безумовно описані типи уроків не виступають в абсолютно чистому вигляді. Уроки французької мови реалізуються в різних варіантах, формуючись в різні види уроків в залежності від характеру навчальної діяльності.

Логіка уроків першого типу зумовлена особливостями нового матеріалу і того виду мовленнєвої діяльності, в якому він буде використовуватись. В межах цього типу можна виділити такі види уроків: ознайомлення з новими лексичними одиницями, з новими граматичними структурами та формування рецептивних граматичних навичок.

Побудова другого типу уроку залежить від виду мовленнєвої діяльності, що розвивається, та особливостей його розвитку в учнів. Це можуть бути уроки розвитку умінь аудіювання та говоріння, усного мовлення та читання, говоріння та письма тощо.

Структура уроку визначається змістом і місцем у циклі уроків. Традиційно урок складається з етапів. Поняття «етап» пов'язане з рухом до поставленої мети в рамках певного відрізку часу, тому етап усталений в дидактиці як структурна одиниця уроку. Проте один лише набір етапів уроку, розташований в певній послідовності, не складає його структури. Структура уроку зумовлюється сукупністю закономірностей його внутрішньої організації, згідно яких компонуються його етапи.

Розглянемо внутрішню організацію уроку французької мови[13, с 49]. В цілісній його структурі виділяється початок, основна та заключна частини уроку. До основних компонентів початку уроку відносять організаційний момент та мовленнєву зарядку. Початок уроку виконує дві важливі функції: організацію класу до активної роботи на уроці сприйняття, приведення учнів до готовності співпрацювати та створення іншомовної атмосфери метою переведення учнів на іншомовну мовленнєву діяльність.

Особливу увагу слід приділяти мовленнєвій зарядці. Психологічним обґрунтуванням виділення даного компоненту є необхідність настройки слухового та артикуляційного апарату учнів на уроці французької мови та переведення їх з рідного на іншомовне мовлення. Мовленнєва зарядка найчастіше проводиться у формі бесіди з учнями за певною ситуацією. Вона повинна включати засвоєний матеріал і бути психологічно мотивованою, тобто природною. Приводом для бесіди може бути актуальна подія, випадок чи новина. Стереотипні діалоги про погоду, пори року, що не випливають із ситуації в класі, це дають учням необхідного емоційного настрою для комунікативної практики на уроці.

Окрім бесіди функцією ведення уроку в атмосферу іноземного мовлення може виконувати аудіювання учнями коротких оповідань чи жарту, огляд поточних подій, розучування вірша, прислів'я, фонетична зарядка тощо. Слід уникати одноманітності у проведенні мовленнєвої зарядки, бо це притупляє інтерес до французької мови. Новизна її змісту, невимушеність атмосфери, в якій вона проводиться, надає уроку потрібного тону, залучає учнів до подальшої навчально-комунікативної діяльності.

В ході основної частини уроку вирішуються його головні завдання воно може включати такі компоненти :

подача нового матеріалу;

тренування учнів у вживанні нового матеріалу в мовленні;

 практика  мовленнєвої діяльності;

 систематизація вивченого  матеріалу і контроль мовленнєвих  навичок та вмінь.

При плануванні введення уроку нового матеріалу, важливо правильно визначити обсяг матеріалу для цього уроку, послідовність його презентації та співвідношення витрат часу на пояснення матеріалу та його тренування на користь останнього.

Найбільшу частину уроку займає тренування та практика в мовленнєвій діяльності. Це провідні компоненти. Особливістю навчального процесу з французької мови є те, що на уроці має місце тренування як щойно введеного матеріалу так і раніше викладеного, але ще не засвоєного матеріалу. Отже характер тренування чи практики буде залежати від поставленої учителем мети уроку. При цьому важливо пам'ятати, що мета уроку має бути реалізована в комплексі вправ, до якого органічно входять як умовно - мовленнєві, так і мовленнєві вправи.

Формування міцних навичок та вмінь неможливе без узагальнення вивченого, без приведення в систему засвоєних знань, вмінь та навичок. Тому в урок необхідно включати завдання на узагальнення вивченого. Слід наголосити, що подібні завдання можуть передбачати не тільки систематизацію мовного матеріалу, а також актуалізацією навичок та вмінь у межах вивченого.

Контроль мовленнєвих навичок та вмінь здійснюється або безпосередньо в колі навчального процесу, або на етапі завершення теми чи певного періоду навчання (тематичний та підсумковий контроль). У першому випадку на контроль який залишається самостійним компонентом уроку, не відводиться спеціального часу, як це має місце у другому випадку, коли контроль має займати частину уроку або цілий урок.

 Слід окремо зупинитись  на питаннях контролю або перевірки  виконаного домашнього завдання  на уроці. Якщо виконані вправи  мають бути перевірені на уроці, то це можна здійснити двома способами, або присвятити цьому окремий етап уроку, що логічно випливає із завдань конкретного уроку, або включити домашню вправу, що актуалізує матеріал домашнього завдання, і в ході якого стає можливим контроль та оцінка виконання домашнього завдання. Обидва способи є ефективними за умови, якщо перевірка домашнього завдання не відокремлюється штучно від етапів уроку, тобто не порушує його логіку.

Кінець уроку повинен підсумувати те, чого було досягнуто на уроці. Його компонентами є повідомлення домашнього завдання та підбиття підсумків уроку. При поясненні домашнього завдання важливо передбачити також його запис на дошці, коротких конструкцій щодо його виконання та оформлення. В окремих випадках доцільно перевірити чи учні зрозуміли завдання, чи зробили відповідні записи до щоденника. Завершуючи урок, учитель підсумовує успіхи учнів, недоліки їх роботи, оголошує оцінки, записує їх до журналу та щоденників учнів, роз'яснює домашнє завдання.