Дослідження способів підвищення чутливості та селективності супергетеродинних радіоприймачів

                                                                                                                                                           

                                                                                                                                                           

МІНІСТЕРСТВО ОСВІТИ І НАУКИ, МОЛОДІ ТА СПОРТУ УКРАЇНИ

НІЖИНСЬКИЙ ДЕРЖАВНИЙ УНІВЕРСИТЕТ

ІМЕНІ МИКОЛИ ГОГОЛЯ

 

 

Кафедра фізики

 

 

Сибірякова Тетяна Олександрівна

 

 

Дослідження способів підвищення чутливості та селективності супергетеродинних  радіоприймачів

 

 

 

Напрям підготовки: 6.040204 – Прикладна фізика

 

 

 

Дипломна робота з  фізики

 

 

 

 

 

                                                  Науковий керівник :

                          доцент

Закалюжний Віктор Миколайович

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Ніжин – 2012

ЗМІСТ

 

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ………………………………………………………3

ВСТУП…………………………………………………………………………...4 
РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ ХАРАКТЕРИСТИКИ РАДІОПРИЙМАЧІВ………….6

1. Принципи дії приймачів різних видів…………………………….6

                 1.1.1. Детекторний радіоприймач……………………………………12

                 1.1.2. Радіоприймач прямого підсилення……………………………14

               1.1.3. Радіоприймач прямого перетворення………………………...16

               1.2 Супергетеродинні приймачі та їх особливості………………….19

РОЗДІЛ 2. ДОСЛІДЖЕННЯ МЕТОДІВ ПІДВИЩЕННЯ СЕЛЕКТИВНОСТІ СУПЕРГЕТЕРОДИННИХ РАДІОПРИЙМАЧІВ……………………………...27

               2.1 Застосування   вузькосмугових вхідних фільтрів( пасивних преселекторів)  ……………………………………………………….27

                 2.2. Застосування активних преселекторів………………………..…33

2.3. Застосування ефективних ФОС………………………………….36

ВИСНОВКИ……………………………………………………………………...38

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ……………………………………….40

ДОДАТКИ………………………………………………………………..............42

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

УМОВНІ ПОЗНАЧЕННЯ

АЧХ – амплітудно-частотна характеристика.

ВАХ – вольт-амперна характеристика.

ВК – вхідний контур.

ВЧ – висока частота.

КХ – короткохвильовий.

НВЧ – надзвичайно  висока частота.

НЧ – низька частота.

ПВЧ – підсилювач високої  частоти.

ПНЧ – підсилювач низької  частоти.

ПРЧ – підсилювач радіочастоти.

ПЧ – проміжна частота.

РЧ – радіочастота.

УКХ – ультракороткі  хвилі.

ФНЧ – фільтр низьких  частот.

ФОС – фільтр основної селекції.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

ВСТУП

          Різноманітні системи радіозв’язку  міцно увійшли в усі сфери  життя та діяльності людини  – від космічної галузі до побуту. Здавалося б, з часів винайдення радіо О. Поповим радіотехніка розвинулася настільки, що здатна задовольнити більшість потреб суспільства в засобах дистанційної комунікації. Однак, перенасичення радіодіапазонів сигналами мільйонів службових радіостанцій висуває до зв’язкової приймальної апаратури низку специфічних вимог, найважливіша з яких полягає в досягненні максимально можливої селективності радіоприймачів без втрати  їх чутливості.

     Радіоприймач - електронний пристрій призначений для приймання, оброблення та відображення в зрозумілому для людини вигляді інформації, яка передається електромагнітними хвилями. Приймач є найбільш розповсюдженим радіотехнічним пристроєм, значення якого в економічному, соціальному і культурному житті людини неможливо переоцінити. Радіозв'язок неможливий без радіоприймача, з винайденням якого і розпочалася ера радіо.

  У радіотехніці  використовуються такі види приймачів:  детекторний, прямого підсилення, прямого перетворення та супергетеродинні  приймачі, які є найпоширенішими у системах радіозв`язку. Супергетеродин – радіоприймач, де основне підсилення різних за частотою радіосигналів відбувається після перетворення їх на сигнали проміжної (постійної) частоти. Від радіоприймача з прямим підсиленням радіосигналів відрізняється головним чином наявністю перетворювача частоти, складовою частиною якого є гетеродин. В цьому перетворювачі прийняті радіосигнали взаємодіють з власними високочастотними коливаннями гетеродина, внаслідок чого й виникають електричні коливання проміжної частоти, яка є сумою або різницею частоти радіосигналу і гетеродина. Змінюючи частоту гетеродина, можна приймати радіосигнали від різних станцій. Дальше підсилення сигналу, прийнятого супергетеродином відбувається в підсилювачі проміжної частоти. До найпоширеніших належать супергетеродини, де частота радіосигналів перетворюється одноразово. Створено також приймачі з подвійним і потрійним перетворенням [9,10].

     Супергетеродинні  радіоприймачі широко використовуються в службових системах радіозв’язку, отже досягнення в них високої селективності без втрати чутливості є важливою та актуальною задачею на сьогоднішній день.

     Мета дослідження: розроблення системи заходів з підвищення селективних властивостей діючих супергетеродинних радіоприймачів, призначених для службового радіозв`язку.

     Об`єкт дослідження: супергетеродинні радіоприймачі короткохвильового діапазону.

     Предмет дослідження: методи та засоби підвищення селективних властивостей супергетеродинних радіоприймачів.

     Методи дослідження: теоретичний аналіз спеціальної літератури з радіотехніки та електроніки, модельний експеримент.

 

    

 

 

         

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

РОЗДІЛ 1. ОСНОВНІ  ХАРАКТЕРИСТИКИ РАДІОПРИЙМАЧІВ

1.1 ПРИНЦИПИ ДІІ ПРИЙМАЧІВ РІЗНИХ ВИДІВ

          У даному пункті ми коротко зупинимось на основних вимогах, що висуваються до радіомовних приймачів, і на значенні ролі найголовніших параметрів або характеристик, яку вони грають в роботі приймача.

     Чутливість. Від чутливості приймача залежить його здатність приймати слабкі сигнали, тобто передачі віддалених станцій. Чутливість визначається загальним підсиленням, що забезпечується всіма каскадами приймача, - від його входу до виходу. Проте, розподіл всього підсилення між окремими елементами приймального тракту не може бути будь-яким. Так, наприклад, надмірно велике підсилення по низькій частоті може призвести до виникнення сильних шумів на виході приймача; недостатнє підсилення прийнятих коливань до детектування призводить до зайвих спотворень в процесі детектування слабких сигналів; надмірно велике підсилення по високій частоті може призвести до нестійкої роботи приймача, до його самозбудження тощо. Тому питання про питому вагу окремих частин приймача в загальному підсиленні відіграє істотну роль.

          Селективність. Селективність — це здатність радіоприймача виділяти зі всіх електромагнітних коливань різних частот, які впливають на приймальну антену, лише коливання тієї частоти, на яку він налаштований. Здійснюється селективність за рахунок використання явища резонансу в коливальних контурах приймача.

     Частотний склад радіотелефонного сигналу, що приймається, досить складний: у нього входить частота передавальної станції - несуча, і бічні частоти, що утворюються при модуляції несучої частоти звуковими частотами[20].

     Модуляцією коливань називається зміна амплітуди, частоти або початкової фази високочастотного ( 1) коливання по закону низькочастотного ( 2). Найпростішою модуляцією є однотональна, тобто модуляція однієї частоти. Реальна модуляція в усіх видах радіозв‘язку звичайно багатотональна. При однотональній амплітудній модуляції А=А0(1+b0cos 2t), при частотній модуляції = 0(1+b0cos 2t) і при фазовій модуляції початкова фаза високочастотного коливання визначається як = 0(1+b0cos 2t). Технічно амплітудну модуляцію здійснюють за допомогою елементів з нелінійною ВАХ ( наприклад p-n-переходи в транзисторному генераторі або в модуляторі). При найпростішому законі не лінійності

 

                               I=

1U+ 2U²                                         (1.1)

 

де  1 та 2 – лінійна та нелінійна електропровідність.

Якщо U1=U1m cos

1t, а U2=U2m cos 2t, то I= 1U1m cos 1t+ 1U2m cos 2t+ 1U² 1m cos² 1t+ 2U² 2m cos² 2t+2 2U1mU2m cos 1t cos 2t 1U1m(1+2mcos 2t) cos 1t.                                 (1.2)

Тут m=( 2/ 1)U2m називається глубиною модуляції, а також враховано, що на виході стоїть резонансний контур з власною частотою 1, який гасить коливання з сильно відрізняючимися від неї частотами 2, 2 2 та 2 1. Оскільки добуток косинусів у (1.2) можна перетворити на суму, та з врахуванням того, що Im= 1U1m, то

 

I= Im cos

1t+m Imcos( 1+ 2)t+ m Imcos( 1+ 2)t.    (1.3)

 

Отже, хоч в модуляції  і додаються два коливання  з частотами  1 та 2, внаслідок нелінійності ця операція еквівалентна додаванню трьох гармонічних коливань з частотами 1 (несуча частота), 1+ 2 та 1– 2 (бічні частоти). Якщо модуляція реальна, тобто не однотонна, то вона еквівалентна сумі цілого спектра частот в інтервалі від 1– 2max до 1+ 2max. Цим і обумовлено те, що будь-яка радіостанція займає на кожному каналі не одну частоту, а цілу смугу частот. Звузити цю смугу можуть спеціальні види зв‘язку, наприклад SSB.

     Отже, кожній звуковій частоті відповідає бічна частота, що відрізняється від несучої тим більше, чим вище тон, що створюється цією звуковою частотою. При передаванні мовлення або музики на коливання несучої частоти одночасно впливають різні за частотою звукові коливання, і відповідно, утворюється цілий ряд бічних частот. Для неспотвореного передавання необхідно прийняти і рівномірно підсилити всю цю смугу бічних частот.

          Якщо несучу частоту позначити через f, а частоту модуляції через F то бічні частоти матимуть значення f + F і f — F. При радіомовленні передається цілий спектр звукових частот, починаючи від найнижчих — порядка 50 гц — і закінчуючи найбільш високими — порядка 10 кгц. Бічні частоти, що виникають при цьому, утворюють по обидва боки від несучої частоти смугу шириною 20 кгц. Всі ці бічні частоти мають випромінюватися передавачем і однаково добре прийматися приймачем. Після детектування всі бічні частоти знову перетворяться на відповідні звукові частоти.

     Селективність  буде тим вищою, чим гостріша крива резонансу кожного з коливальних контурів приймача. Отже, щоб приймач мав дуже високу селективність (дуже гостре налаштування), його коливальні контури повинні мати дуже гостру (вузьку) резонансну характеристику.

          За цих умов сигнали всіх інших радіостанцій, несучі частоти яких помітно відрізняються від частоти радіостанції, що приймається, будуть впорівняно з її сигналами настільки сильно послаблюватись, що практично сигнали цих станцій не прийматимуться. Але, з іншого боку, ширина резонансної характеристики має бути достатньою для того, щоб разом з несучою контури приймача пропускали без послаблення всі бічні частоти, що утворилися в процесі модуляції.     Інакше, радіопередача, що приймається, відтворюватиметься із спотвореннями. Чим природнішого звучання радіопередачі ми хочемо добитися, тим ширшою має бути смуга бічних частот, оскільки вона повинна охоплювати всі частоти звукового спектру.

Рис.1.1.Резонансна характеристика радіоприймача

 

     Ідеальна резонансна характеристика радіомовного приймача повинна була б мати прямокутну форму.

Рис.1.2.Ідеальна прямокутна резонансна характеристика (А), та звичайна резонансна характеристика (Б)

     За цих умов приймач пропускав би без послаблення всю потрібну смугу бічних частот і в той же час не приймав радіосигналів інших станцій, несучі частоти яких лежать за межами цієї кривої. Проте практично неможливо створити приймач, резонансна характеристика якого мала б прямокутну форму. Реальна резонансна характеристика приймача має вигляд, зображений на рис.1.2, крива Б. Неважко помітити недоліки такої характеристики: щоб приймач міг пропустити без істотного послаблення досить широку смугу частот, потрібно значно розширити верхню частину такої характеристики; але це неминуче спричинить значне розширення і нижньої області характеристики. А це, у свою чергу, приведе до збільшення впливу перешкод, що створюються іншими станціями, тобто до пониження селективності приймача. Таким чином, по вигляду резонансна характеристика хорошого сучасного приймача повинна максимально наближатися до ідеальної (прямокутної форми). За цих умов забезпечуються досить широка смуга пропускання частот і одночасно хороша селективність, тобто велике послаблення сигналів всіх станцій, що заважають.

     Частотна характеристика. Частотна характеристика всього приймача, тобто від його антенного входу і до виходу на гучномовець, показує, наскільки рівномірно підсилюються в приймачі різні частоти звукового спектру. Тому за формою частотної характеристики можна судити, наскільки добре (або погано, тобто із спотвореннями) радіоприймач здатний відтворювати звуки. Сильний вплив на якість звучання відтворюваної передачі здійснює низькочастотна частина приймача, в якій відбувається підсилення коливань низької частоти, отриманих після детектування, а також гучномовець. В той же час якість звучання радіопередачі, що приймається, значною мірою залежить і від роботи високочастотної частини приймача і, в першу чергу, від того, наскільки рівномірно підсилюються нею коливання всієї смуги частот, що пропускаються, до детектування [16].

     Нерівномірне підсилення приймачем різних частот викликає спотворення звучання радіопередачі, що приймається. Щоб ці спотворення понизити до мінімуму, прагнуть резонансній кривій приймача надати таку форму, щоб потрібна смуга частот радіостанції, що приймається, укладалася в межах верхньої частини цієї характеристики, що знаходиться на висоті 0,7 від її максимальної висоти (на рис. 1.3 позначено пунктиром).

Рис.1.3.Смуга пропускання

Ширина цієї частини резонансної характеристики умовно і називається смугою пропускання приймача. Посилення крайніх бічних частот цієї смуги зменшується порівняно з посиленням резонансної частоти лише в 1,4 рази

(1 : 0,7= 1,4).

     Цим ми умовно допускаємо, що досить добре проходять через резонансні контури всі частоти, які послаблюються не більш, ніж в 1,4 рази порівняно з резонансною частотою. При цьому і вищі звукові частоти, відповідні крайнім бічним частотам цієї смуги, послаблюються також в 1,4 рази порівняно з нижчими, отримуваними з бічних частот, близьких до резонансної частоти. Якщо резонансна характеристика приймача (контура) буде дуже вузька, то він пропускатиме з послабленням в 1,4 разу лише бічні частоти поблизу від резонансної. Отже, частотна характеристика приймача буде сильно обмежена з боку високих частот. Це призведе, до помітного зниження якості звучання, до спотворення тембру передачі, оскільки тембр або забарвлення звуку визначається вищими звуковими частотами.

     Таким чином, високочастотна частина приймача здійнює істотний вплив на його характеристики по низькій частоті, і це слід враховувати при оцінці роботи різних приймальних схем.

 

1.1.1. Детекторний радіоприймач

 Детекторний радіоприймач - простий радіоприймач, в якому прийняті сигнали радіостанцій не посилюються, а лише перетворюються на звукові сигнали (детектуються) детектором.  

     Для приймання електромагнітних хвиль у найпростішому детекторному радіоприймачі застосовують приймальну антену 1 (рис.1.4), в якій енергія електромагнітної хвилі перетворюється на змінний високочастотний струм. Вимушені коливання в антені збуджуються електромагнітними хвилями всіх радіостанцій. Коливання напруги подаються на коливальний контур 2 із змінною власною частотою коливань. Власна частота коливань у контурі приймача змінюється внаслідок зміни електроємності змінного конденсатора. За умови збігу частоти вимушених коливань в антені з власною частотою коливань контуру наступає резонанс, при цьому амплітуда вимушених коливань напруги на пластинах конденсатора контура досягає максимального значення. Таким чином, із великої кількості електромагнітних коливань, збуджених в антені, виділяються коливання потрібної частоти, на якій і працює радіостанція [14].

 

Рис.1.4.Детекторний радіоприймач

 

       З коливального контуру приймача модульовані коливання високої частоти поступають на детектор 3. Як детектор можна використати напівпровідниковий діод, що пропускає змінний струм високої частоти тільки в одному напрямі. Високочастотний модульований струм після проходження через діод стає пульсуючим струмом. На ділянці паралельно з'єднаних конденсатора С і телефона 4 високочастотні пульсації струму закорочуються через конденсатор. Для струму звукової (низької) частоти конденсатор є великим опором, і тому такий струм проходить через телефон. Для високочастотних пульсацій струму обмотка електромагніта телефона є досить великим індуктивним опором. Телефон перетворює коливання струму на звукові коливання. Таким чином, високочастотні модульовані електромагнітні коливання в приймачі знову перетворяться на звук.

     Детекторний приймач дуже простий, надійний, не вимагає джерела живлення, однак він може приймати сигнали лише від близьких або дуже потужних радіостанцій.

1.1.2. Радіоприймач прямого підсилення

 

Радіоприймач прямого  підсилення — один з найпростіших типів радіоприймачів.

 

 

Рис.1.5.Блок-схема приймача прямого підсилення

 

     Радіоприймач  прямого підсилення (герадеаус) складається з коливального контура, декількох каскадів підсилення високої частоти, квадратичного амплітудного детектора, а також декількох каскадів підсилення низької частоти.

     Коливальний контур служить для виділення сигналу необхідної радіостанції. Як правило, частоту налаштування коливального контура змінюють конденсатором змінної ємкості. До коливального контура підключають антену, інколи і заземлення.

     Сигнал, виділений коливальним контуром, поступає на підсилювач високої частоти. Підсилювач високої частоти (ПВЧ), як правило, має декілька  каскадів  підсилення. З ПВЧ сигнал подається на діодний детектор, з детектора знімається сигнал звукової частоти, який підсилюється ще декількома каскадами підсилювача низької частоти (ПНЧ), звідки поступає на динамік або навушники[8].

     У літературі  приймачі прямого підсилення  класифікують за числом каскадів підсилювачів низької і високої частоти. Приймач з n-каскадами підсилення високої і m-каскадами підсилення низької частоти позначають n-V -m, де V позначає детектор. Наприклад, приймач з одним каскадом ПВЧ і одним каскадом ПНЧ позначається 1-V-1. Детекторний приймач, який можна розглядати як окремий випадок приймача прямого посилення, позначається 0-V-0.

Переваги та недоліки.

 

     Головна перевага приймача прямого підсилення — простота конструкції, У СРСР в 1970-80 рр продавалися, а в інших країнах продаються і нині, радіоконструктори — набори деталей для виготовлення приймача прямого підсилення на транзисторах. Крім того, радіоприймачі прямого підсилення (на відміну від приймачів супергетеродинів) відрізняються відсутністю паразитних випромінювань в ефір, що може бути важливим, якщо необхідна повна прихованість приймача.

     Основний недолік приймача прямого підсилення — мала селективність (вибірковість), тобто мале ослаблення сигналів сусідніх радіостанцій порівняно з сигналом станції, на яку налаштований приймач (до регенеративного приймача, що є різновидом приймача прямого посилення, це не відноситься). Тому цей тип приймачів зручно використовувати лише для приймання потужних радіостанцій, що працюють в довгохвильовому або середньохвильовому діапазоні (із-за особливостей поширення хвиль в іоносфері довгохвильові і середньохвильові сигнали не можуть поширюватися дуже далеко, тому приймач «бачить» лише обмежене число місцевих станцій). Із-за цього недоліку приймачі прямого посилення не виробляються промисловістю і використовуються нині лише в радіоаматорській практиці [19].

     Як правило, радіоприймачі цього типа можуть приймати лише амплітудно-модульовані радіопередачі. Також зазвичай необхідне підключення зовнішньої антени і заземлення, у зв'язку з їх невисокою чутливістю, обмеженою підсиленням.

 

1.1.3. Радіоприймач прямого перетворення

     Радіоприймач прямого перетворення — радіоприймач, в якому радіосигнал безпосередньо перетвориться на сигнал звукової частоти за допомогою малопотужного генератора (гетеродина), частота якого рівна (майже рівна) або кратна частоті сигналу, що приймається. По схожості принципу дії такий приймач інколи називають супергетеродином з нульовою проміжною частотою.

          Розглянемо приклад використання  такого радіоприймача : нехай потрібно прийняти частоту 100,2 МГц.Сусідні канали будуть 100,2+0,03=100,23 МГц та 100,2-0,03=100,17 МГц.(Рис.1.6)

Рис.1.6.Структурна схема приймача прямого перетворення

 

     Для цього використовуємо приймач прямого підсилення (рис.1.6),який складається з антени (А), вхідного кола (ВК),підсилювачів радіочастоти (ПРЧ) (ПРЧ2), детектора (Д),підсилювача низької частоти (ПНЧ), та динамічного гучномовця [21].

     ВК та  ПРЧ використовуються, щоб забезпечити  вибірковість по сусідньому сигналу. В складі кожного вузла є паралельний коливальний контур з такими параметрами: 

         

Рис.1.7.Частотна характеристика коливального контура

 

Q-добротність ~50

f₀-частота станції (f_c=100,2 МГц)      f_c

     Отже, смуга 2∆f контура становить 2∆f =          =  2 МГц.

                               Q

Нам потрібно непропустити сусідній канал на віддалі 30 кГц, тобто  контур який має смугу 2 МГц не підходить.Тобто в цьому випадку неможливо реалізувати приймач прямого підсилення.Такі приймачі використовуються тільки тоді, коли треба прийняти одну фіксовану частоту і не має близько розташованих сусідніх каналів.

Переваги та недоліки

     Ключовий недолік, він же ключова перевага цього виду приймачів — близькість дзеркального каналу приймання до каналу, що приймається. Практично це сусідні канали, і відфільтрувати дзеркальний канал приймання на низькій частоті досить складно. У ряді випадків дзеркальний канал фільтрувати не треба зовсім, оскільки він майже гарантовано вільний. Така ситуація спостерігається в УКХ радіомовленні, коли при ліцензуванні частот сусідній канал поряд з потужною радіостанцією прагнуть залишити порожнім. Тому приймачі прямого перетворення для УКХ радіостанцій можна взагалі не забезпечувати вхідним фільтром, а все інше легко укладається в одну мікросхему без навісних елементів. Саме такі дуже дешеві і мініатюрні приймачі зараз вбудовують в електронні гаджети типу стільникових телефонів.

     В разі використання приймача прямого перетворення на КХ, наприклад, для військового радіозв'язку, двосмугове приймання стає серйозним недоліком, оскільки на КХ діапазонах дуже багато перешкод від сусідніх станцій.

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

1.2 СУПЕРГЕТЕРОДИННІ ПРИЙМАЧІ ТА ЇХ ОСОБЛИВОСТІ

 

     Супергетеродинний  радіоприймач (супергетеродин) — один  з типів радіоприймачів, оснований на принципі перетворення сигналу, що приймається, на сигнал фіксованої проміжної частоти (ПЧ) з подальшим її підсиленням. Основна перевага супергетеродина перед радіоприймачем прямого підсилення в тому, що найбільш критичні для якості приймання частини приймального тракту (вузькосмуговий фільтр, підсилювач ПЧ і демодулятор) не повинні переналаштовуватися під різні частоти, що дозволяє виконати їх із значно кращими характеристиками.

     Супергетеродинний радіоприймач винайшов американець Едвін Армстронг в 1918 році [4].

Рис.1.8.Спрощена схема супергетеродина

 

          Радіосигнал з антени подається на вхід підсилювача високої частоти (у спрощеному варіанті він може бути і відсутнім), а потім на вхід змішувача — спеціального елемента з двома входами і одним виходом, що здійснює операцію перетворення сигналу по частоті. На другий вхід змішувача подається сигнал з локального малопотужного генератора високої частоти — гетеродина. Коливальний контур гетеродина переналаштовується одночасно з вхідним контуром змішувача (і контурами підсилювача ВЧ) — зазвичай конденсатором змінної ємкості (КЗЕ), рідше котушкою змінної індуктивності (варіометром, ферроваріометром). Таким чином, на виході змішувача утворюються сигнали з частотою, що дорівнює сумі і різниці частот гетеродина і радіостанції, що приймається. Різницевий сигнал постійної проміжної частоти (ПЧ) виділяється за допомогою смугового фільтра і підсилюється в підсилювачі ПЧ, після чого поступає на демодулятор, який поновлює сигнал низької (звуковий) частоти. У сучасних приймачах як гетеродин використовується цифровий синтезатор частот з кварцевою стабілізацією.

          У звичайних мовних приймачах довгих, середніх і коротких хвиль проміжна частота, як правило, рівна 465 або 455 кГц, в побутових ультракороткохвильових — 6,5 або 10,7 Мгц. У телевізорах використовується проміжна частота 38 Мгц [2].

          У супергетеродині основне підсилення прийнятого радіосигналу відбувається на фіксованій, до того ж порівняно низькій проміжній частоті. Це дозволяє шляхом збільшення числа каскадів підсилювача ПЧ отримати дуже велике і вельми стабільне підсилення прийнятого радіосигналу без ризику збудження підсилювача ПЧ. Селективні властивості приймача прямого підсилення визначаються, зазвичай, одним вхідним коливальним контуром. У супергетеродині ж декілька коливальних контурів, постійно налаштованих на проміжну частоту. Ці контури, створюючи фільтри ПЧ, і забезпечують супергетеродину вищу, ніж в приймачі прямого підсилення, селективність. До всього цього треба ще додати, що чутливість і селективність супергетеродина зберігаються приблизно постійними на всіх діапазонах, у тому числі і на короткохвильових, для яких приймачі прямого підсилення практично непридатні.

          Для поліпшення селективності по дзеркальному каналу необхідно підвищувати проміжну частоту. Проте з її підвищенням ускладнюється основна селекція сигналу. Тому застосовують подвійне або потрійне перетворення частоти в приймачі[17].