Фінансово-економічний стан підприємства: суть та основні підходи

ЗМІСТ

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА

1. Фінансово-економічний стан підприємства: суть та основні підходи
2. Методі та моделі фінансово-економічного стану підприємства
3. Показники оцінки фінансового стану підприємства

РОЗДІЛ 2. АНАЛІЗ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА ПАТ «ПлазмаТек» ЗА 2012-2014 РР

2.1.  Техніко-економічна характеристика діяльності ПАТ «ПлазмаТек»

2.2.  Аналіз ліквідності та платоспроможності підприємства

2.3.  Діагностика майнового стану та фінансовоїстійкості

2.4.  Оцінка ділової активності та рентабельності підприємства

РОЗДІЛ 3. ШЛЯХИ ПОЛІПШЕННЯ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНУ ПІДПРИЄМСТВА

3.1.  Концепція заходів щодо покращення фінансового стану підприємства

3.2.  Планування фінансового стану на наступний період

3.3.  Вплив охорони праці на фінансово-економічний стан підприємства

ВИСНОВКИ І ПРОПОЗИЦІЇ

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

ДОДАТКИ

ВСТУП

Господарюючий суб'єкт як економічна система є основною ланкою, де відбувається реалізація мети виробництва. Фінансовий стан підприємства характеризується складом і розміщенням коштів, структурою їх джерел, швидкістю обороту капіталу, здатністю підприємства погашати свої зобов'язання в строк і в повному обсязі, а також іншими чинниками. Достовірна і об'єктивна оцінка фінансового стану підприємства потрібна багатьом користувачам. Щоб її отримати на основі первинних документів, даних поточного обліку, показників бізнес-плану, балансу та інших фінансових звітів, необхідні певні показники, правила та методика їх оцінки. Для цілей оцінки фінансового стану теорія і практика виділяє показники рентабельності і ліквідності.

Основним інструментом для оцінки діяльності господарюючого суб'єкта є фінансовий аналіз, за допомогою якого можна об'єктивно оцінити внутрішні і зовнішні відносини аналізованого об'єкта, охарактеризувати його платоспроможність, ефективність і прибутковість діяльності, перспективи розвитку, а за результатами оцінки прийняти обгрунтовані рішення.

Актуальність обраної мною теми полягає в тому, що в сучасних економічних умовах діяльність кожного господарюючого суб'єкта є предметом уваги широкого кола учасників ринкових відносин, зацікавлених в результатах його функціонування. Практично всі користувачі фінансової звітності використовують методи фінансового аналізу для прийняття рішень по оптимізації своїх інтересів. Аналізом фінансового стану підприємства, організації займаються керівники і відповідні служби, а також засновники з метою вивчення ефективного використання ресурсів, підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності становища підприємства. Власники аналізують звітність для підвищення прибутковості капіталу, забезпечення стабільності становища підприємства. Кредитори та інвестори аналізують фінансові звіти, щоб мінімізувати свої ризики за позиками та внесками, постачальники - для своєчасного отримання платежів, податкові інспекції - для виконання плану надходжень коштів до бюджету і т. д.

І щоб забезпечити виживання підприємства в сучасних умовах, управлінському персоналу необхідно, перш за все, вміти реально оцінювати фінансовий стан, як свого підприємства, так і існуючих потенційних конкурентів.

Метою дипломної роботи є розробка заходів, спрямованих на поліпшення фінансового стану організації.

Для досягнення мети дипломної роботи необхідно вирішити наступні завдання:

1) вивчити економіко-організаційний  механізм фінансового стану організації;

2) розглянути теоретико-методологічні  аспекти аналізу господарської  діяльності підприємства;

3) розрахувати показники, що характеризують  господарську діяльність підприємства;

4) показати ефективність використання  механізму економіко-організаційного  механізму в поліпшенні фінансового  стану організації.

Об’єктом дослідження є публічне акціонерне товариство «ПлазмаТек», яке є правонаступником всіх прав та обов’язків Відкритого акціонерного товариства «ПлазмаТек», засноване відповідно до наказів регіонального відділення Фонду державного майна України по Вінницькій області № 558-К від 11.07.1995 року та № 478-К від 26.06.1996 року шляхом перетворення Державного спеціалізованого підприємства «Агромаш» у відкрите акціонерне товариство відповідно до «Порядку перетворення в процесі приватизації державних підприємств у відкриті акціонерні товариства» затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 07.12.1992 року № 686.

Підприємство знаходиться за юридичною адресою: Вінницька обл. Пiщанський р-н, смт Рудниця, вул. Шевченка,81.

Товариство створене  з метою здійснення підприємницької діяльності для одержання прибутку в інтересах акціонерів Товариства, максимізації добробуту акціонерів та працівників Товариства у вигляді зростання ринкової вартості акцій Товариства, а також отримання акціонерами дивідендів, та задоволення потреб споживачів.

Пiдприємство ПАТ « ПлазмаТек»,  працює на сегментi ринку найбiльш дорогих i якiсних електродiв. Вiн є найбiльш стабiльним за обсягами i найбiльш платоспроможним. Особливостi продукцiї ПАТ "ПлазмаТек" в порiвняннi з продукцiєю конкурентiв є: найвища якiсть, найвища цiна, але спiввiдношення краще, нiж у конкурентiв.

Практична значимість дипломної роботи полягає в можливості застосування отриманих результатів аналізу ПАТ «ПлазмаТек» в реальній діяльності підприємства для вирішення завдань в частині управління його фінансовою і ринкової стійкості.

Дипломна робота має стандартну структуру і складається з вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних літературних джерел і додатків, до яких внесено матеріали допоміжного і додаткового характеру.

У першому розділі роботи розглянуті методологічні засади та сутність фінансового аналізу: методика оцінки вартісних показників підприємства, оцінки ліквідності активів і платоспроможності підприємства, оцінки фінансової стійкості.

У другому розділі роботи дана коротка характеристика досліджуваного підприємства ПАТ «ПлазмаТек», проведено аналіз фінансового стану підприємства за 2012-2014 рр..

У третьому розділі розроблено пропозиції щодо поліпшення фінансового стану підприємства, дано розрахунок прогнозних показників.

РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ДІАГНОСТИКИ ФІНАНСОВО-ЕКОНОМІЧНОГО СТАНОВИЩА ПІДПРИЄМСТВА

4. Фінансово-економічний стан підприємства:

суть та основні підходи

Фінансовий стан - це один з найважливіших характеристик виробничо-фінансової діяльності підприємств. Під фінансовим станом підприємства розуміють рівень його забезпеченості відповідним обсягом фінансових ресурсів, необхідних для здійснення ефективної господарської діяльності та своєчасного здійснення грошових розрахунків за своїми зобов'язаннями.

Забезпеченість фінансовими ресурсами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення виробничих показників, підвищення ефективності застосування засобів та предметів праці, робочої сили, сучасних інформаційних технологій.

В той же час на фінансовий стан підприємства впливають усі види його діяльності - комерційна, виробнича, фінансово-господарська. Позитивно впливає на нього, перш за все, безперебійний випуск і реалізація високоякісної конкурентоспроможної продукції. Фінансова діяльність підприємства повинна бути спрямована на забезпечення систематичного надходження й ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової і кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних і залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

При успішному виконанні та перевиконанні плану виробництва та реалізації продукції, зниженні її собівартості підприємство одержує надплановий прибуток, утворюються додаткові джерела коштів, що, в кінцевому результаті, сприяє зміцненню фінансового стану підприємства. Тому резервами подальшого покращення фінансового стану підприємства є його успішна виробнича діяльність.

Але існують випадки, коли навіть успішне підприємство відчуває фінансові труднощі, які пов'язані з не досить раціональним розміщенням і використанням існуючих фінансових ресурсів. Саме тому фінансова діяльність має бути направлена на забезпечення систематичного надходження та ефективного використання фінансових ресурсів, дотримання розрахункової та кредитної дисципліни, досягнення раціонального співвідношення власних та залучених коштів, фінансової стійкості з метою ефективного функціонування підприємства.

Отже, фінансовий стан підприємства є результатом взаємодії не тільки сукупності виробничо-економічних факторів, але й усіх елементів його фінансових відносин[19, с. 424].

Разом з тим, фінансовий стан підприємства є однією з найважливіших характеристик економічної діяльності підприємства у зовнішньому середовищі. Він визначає конкурентоспроможність підприємства, його потенціал у діловому співробітництві, оцінює, наскільки гарантовані економічні інтереси самого підприємства та його партнерів з фінансових, виробничих та інших відносин. Тому однією з основних задач фінансового аналізу є необхідність показати реальний фінансовий стан підприємства для зовнішніх партнерів, інвесторів, органів влади тощо.

Покропивний С. Ф. розглядає не фінансовий стан підприємства, а фінансово-економічний, який "характеризується рівнем прибутковості і рентабельності капіталу, фінансовою стійкістю і динамікою структури джерел фінансування, здатністю розраховуватися за борговими зобов'язаннями". На наш погляд, це твердження містить не сутність поняття фінансового стану і ґрунтується на оціночних характеристиках, тобто показниках, що його характеризують. Дане визначення, розкриває основні елементи аналізу, тобто виділяє основні складові фінансового стану підприємства.

Крутик А. Б. розглядає фінансовий стан підприємства як "з'ясування того, чи здатне підприємство відповідати по своїх зобов'язаннях, як швидко кошти, вкладені в активи, можуть перетворюватися на реальні гроші, і наскільки ефективно використовується майно". Дане визначення ототожнює поняття ліквідності та фінансового стану підприємства, що не зовсім правомірно, оскільки ліквідність є одним з елементів, що характеризує фінансовий стан підприємства, а не визначає його.

Білик М. Д. розглядає фінансовий стан підприємства як "реальну (фіксовану на момент часу) і потенційну фінансову спроможність підприємства забезпечити певний рівень фінансування поточної діяльності, саморозвитку та погашення зобов'язань перед підприємствами й державою. Кількісно він вимірюється системою показників, на підставі яких здійснюється його оцінка". Перевагою даного визначення є підкреслення кількісного аспекту фінансового стану підприємства та виокремлення його сутності та індикаторів, що його характеризують, але незважаючи на вказану перевагу неточність даного твердження полягає в ігноруванні автором ефективності використання капіталу, яка в свою чергу визначає фінансову спроможність підприємства.

Найбільш широко визначення фінансового стану підприємства наведено в Методиці інтегральної оцінки інвестиційної привабливості підприємств та організацій та підручнику "Фінанси підприємств", у яких фінансовий стан підприємства визначається як "комплексне поняття, яке є результатом взаємодії всіх елементів системи фінансових відносин і визначається сукупністю виробничо-господарських факторів, характеризується системою моделей, методів і показників, які відбивають наявність, розміщення і використання фінансових ресурсів". Виходячи з даного твердження, можна говорити, що фінансовий стан підприємства характеризується певною системою показників, які базуються на відносних показниках координації та розподілу, проте треба брати до уваги, що рівень або значення вказаних показників є похідними величинами, які залежать від структури активів та капіталу підприємства, обумовлених ефективністю використання останнього[33, с. 456].

Фінансовий стан підприємства є дуже містким поняттям. Для його характеристики у економічній літературі досить часто застосовуються такі критерії, як:

- фінансова стійкість  підприємства - такий стан його  фінансових ресурсів, їх розподіл  та використання, який забезпечує  розвиток підприємства на основі  зростання прибутку та капіталу  при збереженні платоспроможності  та кредитоспроможності в умовах  допустимого ризику;

- платоспроможність - здатність  підприємства розраховуватися за  своїми зобов'язаннями;

- кредитоспроможність - здатність  до отримання кредитів та їх  своєчасного погашення за рахунок  власних коштів та інших фінансових  ресурсів;

- прибутковість роботи  підприємства;

- оптимальність з точки  зору економічного становища  підприємства розподілу прибутку, що залишається в його розпорядженні  після сплати податків і обов'язкових  відрахувань;

- раціональне розміщення основних і оборотних;

- наявність власних фінансових  ресурсів (основних і оборотних  коштів) не нижче мінімального  необхідного рівня для організації  виробничого процесу і процесу  реалізації продукції;

- ліквідність балансу - ступінь  покриття зобов'язань підприємства  такими активами, строк перетворення  яких у грошові кошти відповідає  строку погашення зобов'язань.

Фінансовому стану підприємства притаманні внутрішні протиріччя, пов'язані з найбільш ефективним розміщенням власних і позикових фінансових ресурсів для отримання максимального прибутку. Так, для забезпечення певного рівня фінансової незалежності підприємству необхідно мати достатній обсяг власного капіталу, за рахунок якого фінансуються необоротні та частина оборотних активів, що призводить до скорочення платоспроможності та зменшення рівня ліквідності. Збільшити рівень ліквідності можна шляхом вкладення фінансових ресурсів у абсолютно ліквідні активи, що негативно впливає на ефективність використання капіталу. В свою чергу, збільшити рівень прибутковості підприємства дозволяє здійснення капітальних інвестицій за рахунок позикового капіталу, але залучення останнього негативно позначається на рівні фінансової незалежності. Таким чином, за існування низки протиріч та протилежностей, що мають місце, відбувається перехід підприємства з одного типу фінансового стану до іншого.

Розглядаючи фінансовий стан як систему, можна виокремити окремі його складові, аналіз яких, по суті, і є аналізом фінансового стану підприємства. На наш погляд, до основних елементів, які характеризують фінансовий стан, слід віднести: ліквідність та платоспроможність, фінансову стійкість, ефективність використання капіталу. Одночасно зазначені елементи фінансового стану за своєю суттю є окремими економічними поняттями, що характеризують окремі аспекти діяльності суб'єкта господарювання. Ці складові фінансового стану, кожна окремо, мають свою методичну базу, систему фінансових показників та факторів, які на них впливають. Таким чином, можемо говорити про те, що виділені елементи самі по собі вже є окремою системою з певними зв'язками, і тому стосовно фінансового стану є підсистемами[4, с. 215].

Фінансовий стан підприємства - сукупність його підсистем, що відображають тенденції змін структури активів і пасивів, обумовлених використанням капіталу та впливом внутрішнього і зовнішнього середовища функціонування підприємства (рис. 1.1.1).

Як видно з рисунку 1.1.1 виділяються декілька рівнів впливу ендогенних і екзогенних факторів на фінансовий стан підприємства. Так, безпосередньо оцінка фінансового стану залежить від рівня доходу і прибутку підприємства, та структури капіталу і активів. Дані фактори визначають рівень фінансової стійкості, ліквідності та платоспроможності, ефективності використання капіталу. Зовнішні фактори непрямо впливають на загальну оцінку фінансового стану. Так, вплив екзогенних факторів на загальний рівень фінансового стану можна оцінити як непрямий, оскільки кількісний вираз впливу того або іншого фактору неможливий, але зазначені фактори безпосередньо впливають на внутрішнє середовище функціонування підприємства, а показники що її характеризують вже напряму впливають на фінансовий стану підприємства. Тобто, вплив зовнішніх факторів по більшому ступеню носить непрямий вплив.

Рис. 1.1.1 Фінансовий стан як система взаємопов'язаних елементів

Брак або неправильне формування і використання активів може виявитись головною причиною несвоєчасності оплати заборгованості постачальників за одержані сировину й матеріали, неповного та неритмічного забезпечення підприємницької діяльності необхідними ресурсами, а, отже, й погіршення результатів виконання підприємством своїх зобов'язань перед власниками, державою та найманими працівниками. Забезпеченість підприємства активами в межах розрахункової потреби та їх раціональне використання створюють широкі можливості для подальшого поліпшення кількісних і якісних показників господарювання

5. Методи та моделі фінансово-економічного стану підприємства

На сьогоднішній день оцінка фінансово-економічного стану підприємства є досить актуальною для будь-якого суб’єкта господарської діяльності в Україні. Адже, в умовах ринкових відносин зростає самостійність підприємств, їх економічна і правова відповідальність.

Кожне підприємство самостійно відповідає за свою роботу та ухвалює рішення щодо подальшого розвитку. Як наслідок, виживає той, хто найкраще використовує наявні ресурси з метою отримання максимальної суми прибутку за результатами здійснення господарської діяльності. При цьому різко зростає значення аналізу фінансово-господарської діяльності суб'єктів господарювання.

Процеси ринкових перетворень привернули істотну увагу до дослідження теоретичних та практичних проблем подальшого розвитку та підвищення ефективності функціонування підприємств як державного, так і приватного сектора економіки України.

Важливу роль у забезпеченні ефективних форм господарювання на вітчизняних підприємствах відіграє аналіз фінансового-економічного стану підприємств, який відповідає за відбір, оцінку та інтерпретацію фінансових,  економічних та інших даних, що впливають на процес прийняття інвестиційних та фінансових рішень.

Поряд із традиційними методиками, які переважно ґрунтуються на фінансових показниках самого підприємства, з'являються нові ринкові концепції, які оперують сучасними поняттями, прийомами, методами й моделями фінансово-економічного аналізу стану суб’єктів господарювання. До таких методів відносяться: стратегічний дью-ділідженс, діагностичний бенчмаркинг, нечітко-множинний метод та метод економічних нормалей[5].

Аналіз фінансово-економічного стану є важливим складником ефективного управління формуванням, розміщенням і використанням ресурсів підприємства. Фінансовий стан визначається величиною, складом і структурою активів, власного капіталу і зобов'язань, певні співвідношення яких зумовлюють фінансову стійкість, ліквідність та платоспроможність суб'єктів господарювання.

Серед фінансових проблем чи не найважливішою є оцінка і аналіз фінансового стану підприємства, який формується під впливом як зовнішніх, так і внутрішніх чинників. З одного боку, він є результатом діяльності суб'єкта господарювання, свідчить про його досягнення та набутки, з іншого – виявляє передумови та резерви для розвитку підприємства.

Традиційно виділяють два принципово різних підходи до оцінювання діяльності підприємства. За першого підходу оцінюють діяльність підприємства на основі одного синтетичного показника, максимізація або мінімізація якого забезпечить прийняття оптимального рішення. В якості таких показників пропонуємо використовувати: обсяги продажу, прибуток, собівартість продукції та інші. Однак використання цих показників має низку вад, зумовлених впливом на них чинників ринково – кон'юнктурного характеру.

Другий підхід до оцінювання результатів роботи підприємств ґрунтується на системі показників, які всебічно відображають стан і розвиток діяльності суб'єкта господарювання [7, с. 111-118].  До таких показників належать: показники майнового стану, ліквідності, платоспроможності, ділової активності, рентабельності тощо.

При здійсненні стратегічного управління підприємствами для мінімізації економічних ризиків і прийняття доцільних управлінських рішень використовуються методи сучасної діагностики фінансово-економічного стану суб’єктів господарської діяльності. До таких методів відносяться: стратегічний дью-ділідженс (Due Diligence), діагностичний бенчмаркинг (Benchmarking), нечітко-множинний метод та метод економічних нормалей.

Переваги застосування цих сучасних методів діагностики полягають у можливості взаємного доповнення окремих притаманних бізнесу якісних характеристик внутрішнього і зовнішнього оточення підприємства та розрахунків кількісних показових критеріїв підприємницької діяльності.

Практичне застосування діагностичного бенчмаркингу та  стратегічного дью-ділідженсу повільно, але впевнено впроваджується на вітчизняних підприємствах, що сприяє залученню інвестиційного підприємницького капіталу та допомагає реалізувати антикризові заходи на макрорівні.

Due Diligence (дью ділідженс) - це процедура всебічного аналізу  й перевірки правових, податкових, фінансових та інших аспектів  діяльності компанії, яка використовується  для прийняття рішень щодо  здійснення консультування, докорінних  перетворень підприємств, проведення  операцій типу Mergers & Acquisitions (злиття  та поглинання) і винесення рішень  про допуск цінних паперів  до котирування на біржі. Дью-ділідженс  повинен проводитися аналітичною  групою у складі юристів, фінансових  аналітиків, а також фахівців  з питань бухгалтерського обліку, що враховують обставини, які  свідчать про високий рівень  ризику вкладень у таргет-підприємство: занижені показники потреби в  капіталі, незавершені судові процедури, конфлікти щодо прав власності.

Стратегічний дью-ділідженс враховує такі етапи: фінансовий (акцент на оцінці вартості підприємства); операційний (організаційна структура, якість менеджменту тощо); комерційний (аналіз ринкових і технологічних факторів діяльності, галузевий аналіз); податковий; правовий (ризики відповідальності, інші юридичні аспекти); навколишнього середовища (екологічні проблеми, штрафи тощо); політичний [30, с. 288-291].

Діагностичний бенчмаркинг, головним чином, передбачає вивчення схожих і однакових бізнес-процесів на прикладі інших успішних підприємств для проведення їх порівняння зі своєю діяльністю, а також виявлення слабких місць, визначення факторів успіху за параметрами: репутація підприємства, технології виробництва, якість товарів, ціна продукції, нові продукти, канали збуту товарів, віддаленість від джерел сировини. Діагностичний бенчмаркинг здійснюється відповідно до таких етапів: визначення функціональних сфер діагностики фірми; відбір факторів, змінних діагностики; визначення лідерів галузі по відібраним факторам; оцінка значень показників їх діяльності; порівняння показників з власними даними; розробка програм щодо покращення діяльності.

На підґрунті розробок О.О. Нєдосєкіна щодо використання нечітко-множинного методу діагностики стану підприємства та оцінки рівня ризику його банкрутства, можливим стає навіть такий аспект діагностики як встановлення рівня ризику виникнення банкрутства. Для налаштування моделей нечітких множин та нечіткої логіки експертами використовуються числові та нечислові дані. Висновок щодо діагностики підприємства здійснюється на основі нечітких понять, які допомагають моделювати виробничі, фінансові, інвестиційні, комерційні аспекти діяльності[24, с. 58].

Метод економічних нормалей зазвичай практично реалізується завдяки використанню «золотого правила економіки» і «золотого правила бізнесу» , а також інших економічних нормалей, які враховують зміни собівартості продукції, темпи зростання продуктивності праці, інше. Логічним є застосування у моделях також не фінансових показників, що відображають соціальні, екологічні результати діяльності та ведуть до певних економічних наслідків. Врахування їхньої порівняльної динаміки є необхідним для продовження ланцюга послідовних співвідношень економічних нормалей.

Українські компанії повільно, але все ж таки впроваджують сучасні методи діагностики фінансово-економічного стану підприємств, особливо методи дью-ділідженсу та діагностичного бенчмаркингу. До компаній, які пропонують повний спектр послуг в цій сфері, належать: S&V Development, Desonn Partners, DFK international correspondent та ін.. За оцінками експертів процедура Due Diligence через 5 років стане такою ж популярною, як і в країнах ЄС[5].

Для проведення поглибленого аналізу фінансово-господарського стану неплатоспроможних підприємств та організацій використовують такі джерела інформації:

1. баланс підприємства за попередній рік і за звітний період; звіт про фінансові результати та їх використання за попередній рік та звітний період;
2. звіт про фінансово-майновий стан;
3. звіт з оплати праці за попередній рік та за звітний період; звіт про витрати на виробництво продукції, робіт, послуг; розрахунок нормативу власних обігових коштів; розшифровку дебіторської та кредиторської заборгованості; звіт про наявність та рух основних фондів, амортизацію; зведену таблицю основних показників;
4. звіт про рух коштів в іноземній валюті;
5. висновки аудиторських перевірок; матеріали маркетингових досліджень; бізнес-план та ін.

На основі такої інформації здійснюються розрахунки і проводиться аналіз з використанням показників і коефіцієнтів для фінансово-економічної частини аналізу: коефіцієнтів — покриття, забезпечення власними коштами, абсолютної ліквідності, автономії, фінансової стабільності, обігових коштів, оборотності запасів, показник фінансового ліверіджу, час обороту обігових коштів та ін.

Для аналізу господарської діяльності використовуються показники обсягу товарної продукції, вартість майна, собівартість товарної продукції, рентабельність, витрати на виробництво реалізованої продукції, прибуток, середньооблікова чисельність працюючих, середньомісячна заробітна плата та ін. У цілому аналіз базується на використанні всіх показників, які дають змогу визначити стан і тенденції в розвитку певного підприємства. Однак для вироблення системи антикризового управління передбачається проведення розширеного аналізу, який має включати визначення керованості підприємства та прагнень його персоналу, поглиблений аналіз зобов’язань, вироблення конкретних заходів по реалізації елементів системи.

Для корпоративних підприємств при проведенні поглибленого аналізу також важливим моментом є визначення інтересів усіх власників, співвідношення різних пакетів акцій і можливостей контролю, які вони дають, визначення основних суперечностей між власниками дрібних пакетів та контрольних, блокуючих та ін., між менеджментом та власниками, особливості руху цінних паперів на вторинному ринку, їх ринкова вартість, тенденції попиту на цінні папери корпорації, наявність державних пакетів акцій у корпорації та особливості їх впливу на функціонування акціонерного товариства тощо.

Аналіз руху цінних паперів має базуватись на розрахунках дивідендної віддачі акції, коефіцієнта ціна — дохід, коефіцієнта випла- чуваності, показника капіталізованої вартості акцій, показників віддачі (рентабельності) акціонерного капіталу по чистому доходу і по обсягу реалізації, показника вартості акцій по балансу, показника дійсної вартості акцій, вартості права на підписку та ін[31, с. 158].

Проведений аналіз дає можливість зробити наступні висновки та пропозиції:

1) При здійсненні стратегічного  управління підприємствами для  мінімізації економічних ризиків  та прийняття доцільних управлінських  рішень варто проводити всебічний  аналізу фінансово-економічного  стану підприємства, який може  базуватися, як на традиційних, так  і на сучасних підходах.

2)    Багато уваги  було приділено сучасним методам  діагностики фінансово-економічного  стану суб’єктів господарської  діяльності; їх сутності, змісту, етапам  впровадження та можливості застосуванню  на практиці українськими компаніями. До таких методів були віднесені: стратегічний дью-ділідженс, діагностичний  бенчмаркинг, нечітко-множинний метод  та метод економічних нормалей.

Можна зробити висновок, що здійснення фінансово-економічної діагностики підприємств допоможе віднайти «хвороби» підприємства та розробити комплекс дій по його «лікуванню» і відповідно забезпечити перехід суб’єкта господарської діяльності з групи «хворих» до групи «здорових» підприємств, що націлені на довгострокове успішне функціонування.

6. Показники оцінки фінансового стану підприємства

Показники оцінки фінансового стану підприємства мають бути такими, щоб усі ті, хто пов'язаний із підприємством економічними відносинами, могли одержати відповідь на запитання, наскільки надійне підприємство як партнер у фінансовому відношенні, а отже, прийняти рішення про економічну доцільність продовження або встановлення таких відносин з підприємством. У кожного з партнерів підприємства - акціонерів, банків, податкових адміністрацій - свій критерій економічної доцільності. Тому й показники оцінки фінансового стану мають бути такими, щоб кожний партнер зміг зробити вибір, виходячи з власних інтересів.